РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2008 року м. Харків
Місцевий суд Червонозаводського району м. Харкова у складі головуючого судді Остапчика С.В., при секретарі Ребриній І.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Червонозаводського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом Олійника Ігоря Вікторовича до прокуратури Харківській області та Державного казначейства України (третя особа апеляційний суд Харківської області) про відшкодування шкоди, завданої незаконним діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду,
ВСТАНОВИВ:
Олійник І.В. звернувся до суду з позовом до прокуратури Харківській області та Державного казначейства України (третя особа апеляційний суд Харківської області) про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства прокуратури та суду (л.д.1-5,78-84,283-291).
Позивач вказав, що 21 серпня 2000 року у м. Харкові його в порядку ст.115 КК України було затримано за підозрою в скоєнні розбійного нападу, та умисного вбивства Князевої Н.Г., що мало місце 14 квітня 1989 року. 24 серпня 2000 року Олійника І.В. взято під варту. Розслідування кримінальної справи проводила прокуратура Харківської області.
Під час попереднього слідства до позивача застосовувалися систематичні побиття та тортури, під впливом яких 2 березня 2001 року він був вимушений написати явку з повинною і визнати свою вину в злочинах, до яких непричетний, і під час скоєння яких перебував за межами України. Органами прокуратури в ході слідства було допущено цілу низку брутальних порушень закону, зокрема щодо строків його тримання під вартою. До обвинуваченого систематично застосовувалися незаконні заходи фізичного та психологічного впливу, внаслідок чого він був вимушений давати свідчення, яких від нього вимагали правоохоронці. Чисельні заяви Олійника І.В. про його непричетність до злочинів до уваги не бралися і фактично не перевірялися. У грудні 2001 року шляхом штучного створення органом досудового слідства сфальсифікованих доказів позивачеві було висунуто офіційне обвинувачення. 27 червня 2003 року вироком апеляційного суду Харківської області Олійника І.В. було визнана винним у розбійному нападі та умисному вбивстві Князевої Н.Г. і засуджено до 15 років, позбавлення волі з конфіскацією майна. У ході судового розгляду кримінальної справи було допущено безпідставну судову тяганину. 2 березня 2004 року ухвалою Верховного Суду України покарання було зменшено до 14 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Вирок набрав чинності, позивача було направлено для відбування покарання в Шосткінську виправну колонію № 66.
25 листопада 2005 року на підставі матеріалів розслідування нововиявлених обставин Генеральним прокурором України було внесено подання до Верховного Суду України про перегляд судових рішень щодо засудження Олійника І.В. 16 лютого 2006року ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України було скасовано вирок апеляційного суду Харківської області від 27 червня 2006 року та ухвалу Верховного Суду України від 2 березня 2004 року щодо засудженого Олійника І.В. направлено до Генеральної прокуратури Харківської області на додаткове розслідування зі збереженням щодо Олійника І.В. запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. І
19 серпня 2006 року за наслідками додаткового розслідування постановою слідчого прокуратури Дніпропетровської області кримінальну справу стосовно Олійника І.В. з фактом розбійного нападу та умисного вбивства Князевої Н.Г. було закрито у зв’язку з недоведеністю його участі у вчиненні цих злочинів, а запобіжний захід у вигляді тримання під вартою скасовано.
Таким чином позивач незаконно перебував під кримінальним переслідуванням з 2 серпня 2000 року до 19 серпня 2006 року, тобто майже 6 років (2.189 днів), і весь цей час був позбавлений волі.
Внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності та тривалого перебування під вартою позивачеві було завдано значних душевних страждань, які виразилися, зокрема, в руйнуванні життєвих планів та соціальних зв’язків, втраті друзів, тривалому відриві від сім’ї, негативному впливі на честь, гідність та ділову репутації, неможливості брати участь у вихованні дітей та допомагати неповнолітній сестрі неможливості надавати допомогу хворому батькові та особисто поховати матір, яка померла у вересні 2001 року. Значно погіршився стан здоров’я позивача, з’явились захворювання: вегето-судинна дистонія, ішемія, остеохондроз, безсоння тощо. Під час перебування в місцях позбавлення волі у позивача мали місце болі в серці, назофарингіт, вегето-судинна дистонія. Після звільнення Олійник І.В. знаходився на стаціонарному лікуванні з діагнозом: ішемічна атака, остеохондроз з вегето-судинною дистонією та астенічним синдромом. Лікування потребує чималих коштів, яких у позивача бракує.
У своєму позові Олійник І.В. просив відшкодувати за рахунок держави моральну шкоду, завдану йому незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду, виплатити йому грошову компенсацію в розмірі 2.500.000 гривень, також зобов’язати прокуратуру Харківської області протягом тижня після набрання чинності судового рішення направити на його адресу офіційні письмові вибачення за незаконне звинувачення в скоєнні розбійного нападу та умисного вбивства Князевої Н.Г.
В судовому засіданні позивач та його представники підтримали позовні вимоги.
Представник прокуратури Харківської області проти позову заперечувала мотивуючи тим, що на час передачі кримінальної справи до суду слідчим прокуратури було зібрано достовірні докази винності Олійника І.В. у розбійному нападі та умисному вбивстві Князевої Н.Г. Крім того, позивач добровільно написав явку з повинною та визнання себе винним в цих злочинах, таким чином, шляхом самообмови перешкоджав з’ясування істини у справі, отже він не має права на відшкодування шкоди, завданої незаконним засудженням. Представник відповідача також вважав, що позивач не довів в суді фактів застосування незаконних методів ведення дізнання та досудового слідства, наявності причинного зв’язку між діями прокуратури Харківської області та погіршенням стану здоров’я позивача та членів його сім’ї, а також смертю матері.
Представник Державного казначейства України проти позову заперечував, мотивуючи тим, що задоволення позовних вимог призведе до значних збитків державного бюджету України.
Третя особа апеляційний суд Харківської області в судове засідання свого представника не направив і просив розглядати справу у його відсутності (а.с. 169, 294).
Вислухавши доводи сторін, дослідивши надані ними документальні докази, допитавши свідків, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Згідно з ч. 4 ст. 62 Конституції України у разі скасування вироку суду неправосудного держава відшкодовує матеріальну та моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням. У відповідності зі ст.ст. 23, 1167, 1176 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичних та душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв’язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою, відшкодовується державою повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.
Згідно зі ст.ст. 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури суду» право на відшкодування шкоди внаслідок незаконного засудження виникає ; випадку закриття кримінальної справи за недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину. Відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів державного бюджету.
З матеріалів справи вбачається, що 15 квітня 1989 року прокуратурою Московського району м. Харкова було порушено кримінальну справу № 27890043 за фактом умисного вбивства Князевої Н.Г., що мало місце 14 квітня 1989 року. 21 серпня 2000 року за підозрою в скоєнні цього злочину було затримано Олійника І.В., який в подальшому написав явку з повинною та визнав себе винним в розбійному нападі, вбивстві Князєвої Н.Г. разом з Китайником Г.М., Височиненком Ю.В. та Ровенським С.М (а.с.68,296-322).
4 вересня 2001 року під час перебування Олійника І.В. під вартою померла його мати Олійник Наталія Іванівна (а.с. 102).
5 грудня 2001 року прокуратура Харківської області закінчила попереднє розслідування та направила кримінальну справу на судовий розгляд до апеляційного суду Харківської області (а.с.241).
Допитана в судовому засіданні як свідок прокурор-криміналіст прокуратури Харківської області Літвінова В.В. в судовому засіданні підтвердила, що зібраними в ході попереднього розслідування доказами винність Олійника І.В. в розбійному нападі і вбивстві Князевої Н.Г. було доведено.
Під час розгляду справи в апеляційному суді Харківської області мали місце чисельні відкладання судових засідань у зв’язку з хворобою судді та народних засідателів, а також у зв’язку з тимчасовою відсутністю повноважень головуючого судді (а.с.242-256).
27 червня 2003 року апеляційний суд Харківської області, розглянувши кримінальну справу, ухвалив обвинувальний вирок, яким визнав Олійника І.В. винним в розбійному нападі і вбивстві Князевої Н.Г., і засудив його відповідно за п.п. "а", "е" ст. 93 КК України до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч. 3 ст. 187 КК України - до 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна. За сукупністю злочинів суд призначив остаточно покарання у вигляді позбавлення волі строком на 15 років, починаючи з 21 серпня 2000 року (а.с. 118-152).
2 березня 2004 року ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України покарання, призначене Олійникові І.В., було пом’якшено і зменшено до 14 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Вирок набрав чинності і позивача було направлено для відбування покарання в місця позбавлення волі (153,154).
Перебуваючи під вартою в слідчому ізоляторі та у Шосткінській виправній колонії № 66 Олійник Г.В. неодноразово скаржився на погіршення стану здоров’я ( а.с.70).
Допитаний в судовому засіданні як свідок батько позивача Олійник Віктор Миколайович пояснив, що стан здоров’я його сина після перебування під вартою значно погіршився.
Свідок Сучкова І.В., сестра позивача, в судовому засіданні пояснила, що коли її брата звинуватили у вбивстві мати дуже переживала і через рік померла. У відсутності Олійника І.В. сім’я зазнавала значні матеріальні ускладнення. Стан здоров’я брата після перебування під вартою погіршився.
Свідки Бондаренко Ю.В. та Сідоров В.Ю. в судовому засіданні також підтвердили, що під час перебування позивача під вартою його сім’я зазнавала значні матеріальні ускладнення.
16 лютого 2006 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, розглянувши подання Генерального прокурора України, скасувала вирок апеляційного суду Харківської області від 27 червня 2003 року та ухвалу Верховного Суду України від 2 березня 2004 року в частині засудження Олійника І.В. за злочини, передбачені п.п. "а", "е" ст. 93, ч. 3 ст. 187 КК України. Кримінальну справу було направлено до Генеральної прокуратури Харківської області на додаткове розслідування зі збереженням щодо Олійника І.В. запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Скасовуючи обвинувальний вирок щодо Олійника І.В., судова колегія Верховного Суду України зазначила, що свідчення Олійник І.В. давав під психологічним впливом з боку осіб, які брали участь у проведенні слідчих дій (а.с. 85-89).
В подальшому швидкому проведенню додаткового розслідування перешкоджали непорозуміння та неузгодженості в діях судових органів та органів прокуратури щодо своєчасного направлення слідчому матеріалів кримінальної справи та речових доказів (а.с.269-280,282).
19 серпня 2006 року за наслідками додаткового розслідування постановою слідчого прокуратури Дніпропетровської області кримінальну справу стосовно Олійника І.В. за фактом розбійного нападу та умисного вбивства Князевої Н.Г. за п.п. "а", "е" ст. 93, ч. 3 ст. 187 КК України було закрито у зв’язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочинів, а запобіжний захід у вигляді тримання під вартою скасовано. Своє рішення і слідчий мотивував чисельними порушеннями процесуального закону, а також фальсифікацією доказів, що мали місце під час розслідування справи прокуратурою Харківської області, і які суттєво вплинули на ухвалення судом обвинувального вироку. В ході додаткового розслідування справи встановлені обставини, які свідчать про непричетність Олійника І.В. до злочинів проти Князевої Н.Г. (а.с. 6-66, 281, 197, 203).
19 серпня 2006 року після 2.218 днів ув’язнення Олійника І.В. було звільнено з-під варти з Криворізького слідчого ізолятору (а.с. 68).
За таких обставин Олійник І.В., відповідно до Конституції та чинного законодавства України, має безперечне право на відшкодування державою шкоди, завданої йому внаслідок незаконного притягнення, до кримінальної відповідальності, тримання під вартою та необґрунтованого засудження.
Необґрунтоване притягнення до кримінальної відповідальності та позбавлення волі протягом 6 років безперечно завдало позивачеві значні моральні страждання, факт наявності яких не викликає у суду сумніву і не потребує додаткового доведення. Тривала ізоляція від сім’ї стала причиною глибоких душевних страждань людини, яку було позбавлено можливості брати участь у вихованні дітей та поховати померлу матір. Ізоляція від суспільства, безперечно, призвела до руйнації життєвих планів та порушення нормальних соціальних зв’язків Олійника І.В. і тепер вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Жорсткі умови тримання під вартою не могли не вплинути, негативно на загальний стан здоров’я позивача.
Проаналізувавши обставини справи, врахувавши глибину і тривалість моральних страждань, завданих Олійникові І.В. внаслідок незаконного притягнення до кримінальної, відповідальності, тримання під вартою та засудження, суд дійшов висновку, що розумним і справедливим в даному випадку буде виплата позивачеві грошової компенсації в розмірі; 1.000.000 гривень.
Визначаючи розмір відшкодування значно меншим, ніж вимагав в своєму позові Олійник І.В., суд, окрім наведеного вище, виходив також з того, що в ході судового розгляду позивач не надав належних та достовірних доказів застосування до нього тортур під час дізнання та попереднього слідства. Недоведеною належними доказами суд вважає і наявність причинного зв’язку між перебуванням позивача під вартою та виникненням у нього конкретних захворювань (діагнозів). Наявність у справі медичних документів про стан здоров’я Олійника І.В. після його звільнення (а.с. 71) не може бути достатнім доказом такого причинного зв’язку. Встановлення таких фактів можливо виключно з залучення! спеціалістів в галузі медицини, проте під час розгляду справи сторони не ініціювали проведення експертних досліджень.
Вимога позивача зобов’язати прокуратуру Харківської області направити на його адресу офіційні письмові вибачення за незаконне звинувачення в скоєнні розбійного нападу та умисного вбивства Князевої Н.Г. не підлягає задоволенню тому, що така форм компенсації моральної шкоди, завданої незаконним діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду, чинним законодавством не передбачена.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд відхилив доводи представника прокуратури Харківської області про нібито існуючу доведеність вин Олійника І.В. в скоєнні розбійного нападу та умисного вбивства Князевої Н.Г. Це твердження спростовано процесуальним рішеннями про відсутність доказів причетності позивача до цих злочинів. Вказані рішення є чинними і мають преюдиціальне значення для вирішення даного цивільного спору.
Необґрунтованим є також посилання представника прокуратури Харківської області на перешкоджання з боку Олійника І.В. з’ясуванню істини у справі шляхом самообмови. Висновками експертів та чинними процесуальними рішеннями суду і прокуратури встановлено, що Олійник І.В. давав свідчення недобровільно.
Беручи до уваги наведене, на підставі ч.4 ст. 62 Конституції Україні ст.ст.23,1167,1176 Цивільного кодексу України, ст.ст.2,4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів ;дізнання попереднього слідства, прокуратури суду», керуючись ст.ст.212-215 ЦПК України,
ВИРІШИВ:
Позов Олійника Ігоря Вікторовича до прокуратури Харківської області та Державного казначейства України (третя особа апеляційний суд Харківської області) про відшкодування шкоди, завданої незаконним діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду задовольнити частково. Відшкодувати за рахунок коштів державного бюджету України моральну шкоду,завдану Олійникові Ігорю Вікторовичу. Зобов’язати Державне казначейство України виплатити з рахунку державного бюджету Олійникові Ігорю Вікторовичу 1.000.000 (один мільйон) гривень.
Решту вимог Олійника Ігоря Вікторовича залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до апеляційного суду Харківської області через місцевий суд протягом 15 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя
Остапчик С.В.