http://ukrprison.org.ua/index.php?id=1221840834


Зауваження до Коментарю української сторони щодо заключних спостережень Комітету з питань прав людини, підготовлені «Донецьким Меморіалом»

Олександр Букалов
Зауваження до Коментарю української сторони щодо заключних спостережень Комітету з питань прав людини, підготовлені «Донецьким Меморіалом»

Параграф 7
2. Для забезпечення регулярного нагляду за всіма місцями попереднього ув’язнення та виконання покарань один раз на місяць проводяться опитування засуджених щодо питань особистого характеру, а також вивчаються рішення, прийняті адміністрацією пенітенціарних закладів на предмет їхньої відповідності закону. Стаття 24 Кримінально-виконавчого кодексу України визначає перелік осіб, які мають право без спеціального дозволу відвідувати установи виконання покарань для здійснення контролю. Від прокурорів вимагається заслуховувати скарги затриманих і ув’язнених осіб щодо порушення їхніх прав і свобод і розслідувати такі випадки. Відповідно до статті 25 зазначеного Кодексу для забезпечення громадського контролю за дотриманням прав засуджених під час виконання кримінальних покарань створюються спостережні комісії.

ДМ Спостережні комісії серед своїх функцій фактично не мають завдання здійснювати громадський контроль, про цей контроль говориться тільки в кодексі та в преамбулі Положення про спостережні комісії. Саме Положення розроблене Департаментом. Складаються комісії з чиновників органів місцевої влади, часто існують формально. Відсутні будь-які публічні звіти про діяльність таких комісії, ув’язнені навіть не знають, що можуть скаржитися до цих комісій. Тому спостережні комісії фактично лише імітують громадський контроль. Адже Департамент не зможе навести бодай два-три приклади, коли ініціативою спостережної комісії виявлені порушення прав ув’язнених, які потім були ліквідовані. Здобутки таких комісій «нульові», що і відображає їх справжню ефективність.

11. За останні роки Уряд України зробив кілька кроків для підтримки прав людини у правоохоронних органах, а саме:
• У жовтні 2004 року було запроваджено посаду радника Міністра внутрішніх справ України з питань прав людини та гендерних питань;
• У грудні 2005 року було створено громадську раду з питань прав людини при Міністерстві внутрішніх справ України, такі ж ради було створено при обласних управліннях Міністерства. Громадські ради є колегіальними органами, де представники громадянського суспільства та правоохоронних органів спільно визначають найбільш нагальні проблеми, що стосуються прав людини та діяльності органів внутрішніх справ, а також розробляють стратегії подолання таких проблем;

ДМ Департамент викоання покарань повністю ігнорує рекомендацію Ради Європи створити незалежний інспекційний орган для проведення перевірки установ виконання покарань Створена при Департаменті виконання покарань Громадська рада очолюється колишнім чильником відомства і не реагує на пропозиції правозахисних організацій провести обговорення випадків порушення прав людини в установах.

Параграф 11
17. Однак стан дотримання конституційних прав громадян в установах попереднього ув’язнення викликає занепокоєння, оскільки упродовж останнього року в них померло 103 затримані особи, у той час, як загальна середня кількість осіб, що утримується у таких закладах, зменшилася. Майже половина усіх смертей трапилася в ізоляторах міст Києва та Донецька.


ДМ Кількість смертей у СІЗО останнім часом є тривожною, проте спектр причин цих випадків доволі широкий, і нерідко відповідальність за смерть у СІЗО лежить не на персоналі ізолятора. Натомість провести незалежне дослідження причин такої кількості смертей неможливо, оскільки Департамент виконання покарань допускає до дослідження тільки Уповноваженого з прав людини і не підтримує ініціативи інших структур проводити моніторинги дотримання прав людини в установах системи.


28. Слід зазначити, що у 2007 році: • у спеціалізованих управліннях Академії післядипломної освіти для пенітенціарної системи було проведено підготовку 121 лікарських працівників і близько 300 медсестер, які отримали кваліфікацію та сертифікати про завершення навчання відповідно до закону;
• 113 ВІЛ-позитивних ув’язнених отримали внутрішньовенне медикаментозне лікування, що удвічі перевищує показник 2006 року.
Станом на 1 січня 2008 року 5017 ув’язнених із загальних 150 000, що утримуються у 181 закладах Державної кримінально-виконавчої служби, зареєстровані як ВІЛ-позитивні;

ДМ Показовою є динаміка кількості ВІЛ-позитивних серед ув’язнених – з 1917 на 1.1.2004 р. (10,0 на 1 тис. ув’язнених) до 5 017 осіб на 1.1.2008 р. (33,5 на 1 тис. ув’язнених), тобто у 3,3 рази за чотири роки

• Державна кримінально-виконавча служба створила палати в 11 спеціалізованих медичних закладах для стаціонарного лікування ув’язнених, які відбувають довічне покарання;

ДМ Наявність палат для лікування довічно ув’язнених не означає їх фактичне лікування. Так, на великі проблеми з медичним сервісом скаржаться довічно ув’язнені Дніпропетровської виправної колонії № 89

32. З метою привести умови, в яких утримуються ув’язнені та затримані, у відповідність до міжнародних стандартів у 2006 році Уряд України схвалив Державну програму покращення умов тримання засуджених та осіб, взятих під варту, на 2006-2010 роки.
33. Головні цілі програми: удосконалення системи організаційно-правового забезпечення функціонування Державної кримінально-виконавчої служби; приведення умов тримання, медико-санітарного і побутового забезпечення засуджених та осіб, взятих під варту, у відповідність з вимогами законодавства; зміцнення матеріально-технічної бази навчальних закладів, сприяння діяльності підприємств Державної кримінально-виконавчої служби; оновлення та утримання у належному стані об’єктів інженерного забезпечення, інженерно-технічних засобів охорони та зв’язку.
34. Впровадження цих заходів, передбачених програмою, допоможе вдосконалити умови утримання засуджених і затриманих.

ДМ Ця програма прийнята з порушенням процедури ухвалення, а саме – чимало її заходів мають фінансуватися з місцевих бюджетів, а місцева влада й гадки не має про цю програму, не розглядала її і відповідно коштів на виконання її заходів не планує і не передбачає. Ця програма, як і низка попередніх, не має дієвих механізмів реалізації і великою мірою є декларацією, а не ретельно розробленим та узгодженим з усіма відповідальними сторонами алгоритмом дії. Жодна з попередніх програм не виконана навіть наполовину, і звітуватися планами, які де факто потім не виконуються, а не виконаними прогарами – це характерна риса звітності департаменту викоання покарань

35. Слід зазначити, що за останні три роки посилилася співпраця з громадськими організаціями. Різні громадські організації відвідали заклади Державної кримінально-виконавчої служби 6 168 разів у 2005 році, 8 227 разів у 2006 році та 9 467 разів у 2007 році.
36. Міжнародні організації також демонструють зростання інтересу до співпраці з установами Державної кримінально-виконавчої служби. За останні три роки лише члени міжнародних організацій відвідали такі установи 845 разів, включаючи 145 разів у 2005 році, 233 рази у 2006 році та 467 разів у 2007 році.

ДМ Статистика департаменту щодо кількості відвідувань громадськими організаціями частково не підтверджується фактично і є сфальшованою, хоча загальна тенденція дійсно полягає у збільшені візитів громадських організацій до установ системи. Натомість переважна більшість цих візитів пов’язана з наданням цими організаціями допомоги установам, проведення просвітницьких та культурних заходів для засуджених і майже не стосується візитів з метою здійснень моніторингу або громадського контролю дотримання прав людини.
Статистика щодо відвідувань установ членами міжнародних організацій також досить штучна. Так, 467 відвідувань у 2007 році 178 припадає на Тернопільську область, де є всього три (!) установи виконання покарань, тоді як на Дніпропетровську область, де розташовано 12 установ, припадає всього 2 відвідування за весь рік, на Луганську область, де розташовано також 12 установ, 4 відвідування за рік. Тому наведена статистика дуже слабо відображає реальну ситуацію з відкритістю установ для громадських організацій. До того ж досі існує офіційна процедура для відвідування установ іноземцями, коли про кожний випадок відвідування потрібно запрошувати дозвіл у Департаменті у Києві та про такий візит інформується Служба безпеки України, і тільки після такого узгодження надається дозвіл на візит іноземця до колонії.

37. Значно зросла кількість перевірок органів і закладів Державної кримінально-виконавчої служби з боку різних моніторингових агентств, а також кількість відвідувань представників іноземних Держав, релігійних і громадських організацій та засобів масової інформації.

ДМ В Україні відсутні «моніторингові агентства», і за останні три роки проведено тільки два-три моніторинги громадськими організаціями. При цьому ще більше випадків, коли без пояснення причин Департамент відмовляв громадським організаціям у проведенні моніторингів. Крім того, результати моніторингів ніяким чином не впливають на діяльність відомства. «Донецький Меморіал» три роки поспіль видає щорічні Доповіді щодо дотримання прав ув’язнених, які завершуються рекомендаціями з поліпшення стану з дотриманням прав людини. Департамент не тільки не вживає будь-яких заходів у відповідь на ці рекомендації, а навіть не розглядає їх та не надає будь-якої реакції на ці пропозиції Доповідей.
Деякі територіальні управління не надають інформацію про свою діяльність. За останні два роки громадські організації виграли сім судових позовів про ненадання інформації структурами відомства, включаючи голову Департаменту, який не надав інформацію про розрахунок показників смертності ув’язнених.

38. Для гуманізації та покращення умов утримання затриманих осіб до Закону України „Про попереднє ув’язнення” було внесено зміни для вдосконалення правового стану затриманих осіб і умов їхнього утримання. Це включає скасування деяких дисциплінарних покарань, які були встановлені для ув’язнених, таких як позбавлення права купувати
їжу та отримання посилок упродовж місяця. Також докладаються зусилля для забезпечення адекватного доступу до правової літератури осіб, які утримуються у слідчих ізоляторах, включаючи тлумачення деяких конституційно-правових положень.

ДМ Разом з окремими позитивними змінами щодо дисциплінарних покарань департамент досі залишає дисциплінарне покарання працею, попри вимогу п. 28 Міжнародних в’язничних правил ООН. Більше того, відмова виконати таке покарання часто слугує останньою краплею для того, аби визнати ув’язненого злісним порушником та додати йому ще 2-3 роки ув’язнення (ст.. 391 Кримінального кодексу України). Заборонено ув’язненим вивішувати репродукції з журналів або фото рідних біля ліжок.
Доступ до правової літератури часто також є лише як можливість, коли на установу, де тримається більше тисячі осіб, є 2-3 примірника Європейських в’язничних правил. Крім публікації у відомчій газеті, Департамент не забезпечив бібліотеки в’язниць цим документом.

щоб розмістити повідомлення чи коментар на сайт, вам потрібно увійти під своїм логіном