18 грудня Європейський суд з прав людини у Страсбурзі ухвалив рішення у справі "Кац та інші проти України" (Kats and Others v. Ukraine), констатувавши порушення статті 2 ("право на життя") та статті 5 ("право на свободу та особисту недоторканість") Європейської конвенції з прав людини.
Ця справа стосувалася трагічної смерті у лютому 2004 року в Київському СIЗО №13 поетеси Ольги Біляк, по кримінальному обвинуваченню щодо якої ще й досі не ухвалено остаточного рішення.
Ольга Біляк була заарештована і ув‘язнена за підозрою у пограбуванні 14 квітня 2003 року. Втім, на переконання заявників та адвокатів, які працювали зі справою, обвинувачення було сфабриковане.
Ольга Біляк мала ряд хронічних захворювань, які в умовах слідчого ізолятора та на фоні ВIЛ-iнфекцiї швидко загострилися й потребували негайного лікування. Її батько Олег Кац 26 вересня 2003 року надіслав лист адміністрації СІЗО, у якій вимагав госпіталізувати його ВІЛ-позитивну доньку. Проте представники слідчого ізолятора відмовилися її помістити у спеціальний госпіталь. Так само у січні 2004 року прокуратура відмовила на прохання звільнити Ольгу..
Знаходячись під вартою, Ольга Біляк вела щоденник, в якому описувала все те, що відбувалося із нею та оточуючими в умовах СIЗО №13 (Після її смерті цей щоденник її батько розмістив в Інтернеті, його можна прочитати на http://olgabilyak.kiev.ua/ ). За даними щоденника, здоров‘я Ольги серйозно погіршилося у грудні 2003 року. Проте, незважаючи на серйозні проблеми із диханням, постійну високу температуру та швидку втрату ваги, необхідної діагностики не проводилося, а лікування зводилося до використання жарознижуючих препаратів.
На початку січня 2004 року Ольга поскаржилася лікарям на біль у шлунку та рвоту, після чого у неї діагностували хронічний гастрит. 21 січня 2004 року адміністрація СІЗО визнала затриману ВІЛ-позитивною і на цій підставі 29 січня місцевий відділ міліції надіслав вимогу її звільнити.
На фоні зволікання із звільненням 1 лютого 2004 року Ольга.Біляк померла в стінах СІЗО. Експертиза показала, що вона померла від хвороби, пов‘язаної із ВІЛ-інфекцією, - прогресуючої гнійної пневмонії.
Європейський суд одностайно ухвалив, що було порушення статті 2 Конвенції як щодо обов`язку держави захистити життя особи, яка перебувала під вартою, так i стосовно процедурного обов`язку провести ефективне та незалежне розслідування обставин її смерті.
Крім того, суд виявив порушення статті 5 Конвенції, хоча права гарантовані цією статтею, відносяться до категорij таких, що не можуть бути передані іншим особам (non-transferable). Однак в цій справі скарга на незаконність тримання під вартою тісно пов`язана iз знайденим порушенням статті 2 - рішення про зміну запобіжного заходу щодо О.Біляк було прийнято 29 січня 2004 року, проте вона не була одразу звільнена і 1 лютого 2004 року померла в СIЗО. Ці три дні могли б врятувати її життя.