http://ukrprison.org.ua/index.php?id=1247551514


Смерть у Кіровоградському СІЗО: вбили чи ні?

Андрій Лисенко, Кіровоград.proUA.com | www.kirovograd.proua.com
22-річний мешканець Світловодська Анатолій Левчунь помер у реанімації, потрапивши туди після перебування у Кіровоградському СІЗО. Правоохоронці стверджують, що нічого протизаконного не сталося. Мати покійного, адвокат матері та Вінницька правозахисна група переконані: юнака закатували в ізоляторі.

Анатолія Левчуня міліція забрала просто зі Світловодської центральної районної лікарні 18 березня, де юнак лікувався від гострої респіраторної інфекції. Левчуню інкримінувалося пограбування.

– Анатолій перебував на обліку у психіатра, у результаті експертизи було виявлено, що він є непідсудним і потребує лікування у психіатричній лікарні, – розповіла «Кіровоград.proUA.com» адвокат Олена Козярчук, яка представляє інтереси матері померлого. – Тобто його не мали права тримати в ізоляторі. До того ж є відповідь з ЦРЛ, де чітко вказано: Левчуня виписано з одужанням, а 28 квітня мені надали перелік хвороб Анатолія за підписами начальника СІЗО та начальника медчастини ізолятора. Там і гіпертермічний синдром, і не виключається хроніосепсіс. За час перебування в ізоляторі зафіксовано підвищення температури від 36,7 до 38,6 градуса.

З 21 по 23 травня Левчунь лежав у відділенні інтенсивної терапії Кіровоградської обласної лікарні, де лікувався від вогнищевої пневмонії нижньої долі лівої легені, пневмофіброзу та емфіземи легень. До СІЗО юнак повернувся зі станом здоров’я «середньої тяжкості».

21 травня адвокат подала заяву до суду про зміну запобіжного заходу щодо хворого. 28 травня суд вирішив направити Анатолія Левчуня на лікування до психіатричної лікарні.

– Анатолія винесли на ношах, – розповіла Козярчук. – До СІЗО юнак потрапив, маючи вагу близько 50 кілограмів, а коли винесли – було 36. Борода відросла, ходив у туалет, пробачте, під себе, не їв, не пив, висохлий увесь, з побоями. За ним там зовсім не дивилися. При цьому мамі не дозволили фотографувати сина.

Матері вдалося наполягти на тому, щоб Анатолія відвезли спочатку до лікарні на загальне обстеження. Там медики прийняли рішення направити Левчуня до інфекційного відділення. 2 червня близько 5 ранку Анатолій Левчунь помер.

– Мати Левчуня підтвердила нам, що на тілі її сина були побої, – повідомив «Кіровоград.proUA.com» координатор Вінницької правозахисної групи Дмитро Гройсман. – Крім того, за її словами, була помітна травма ока. Однак фотографувати жінці не дозволили. Є багаторічна практика Європейського Суду з прав людини: якщо держава забирає здорову людину, то все, що відбувається потім, – на відповідальності держави. Ми обов’язково звернемося до Європейського Суду.

Правоохоронці почали заперечувати свою причетність до трагедії зразу ж після смерті Левчуня. 3 червня на офіційному сайті Державного департаменту з питань виконання покарань з’явився прес-реліз. Документ вартий того, аби процитувати його із незначними скороченнями.

«Інформація, викладена на інтернет-сайті proUA.com, стосовно обставин хвороби Анатолія Левчунь в Кіровоградському слідчому ізоляторі ретельно перевірена та повідомляється наступне, – йдеться у прес-релізі. – По прибутті до Кіровоградського слідчого ізолятора 02.04.2009 відповідно до вимог чинного законодавства громадянин Левчунь А.В. був оглянутий медичними працівниками. За анамнезом життя встановлено його попереднє психічне захворювання. Відповідно до стану здоров’я, встановленого попереднім діагнозом, громадянин Левчунь А.В. був консультований 10.04.2009 лікарями Кіровоградської міської лікарні, визначений відповідний діагноз та призначено лікування». Який діагноз і яке лікування – про це жодного слова.

«Зважаючи на стабільно тяжкий стан ув’язненого, керівництво Кіровоградського слідчого ізолятора 22.04.2009, 14.05.2009 та 27.05.2009 зверталось до Світловодського міськрайсуду Кіровоградської області з пропозиціями щодо зміни запобіжного заходу», – пояснюють у Департаменті. Однак нічого не завадило цьому ж керівництву 21 квітня направити Левчуня на лікування до Кіровоградської обласної лікарні – і ніякий суд не знадобився.

«За постановою цього суду від 28.05.2009 до заарештованого Левчунь А.В. застосовано примусові заходи медичного характеру у виді лікування у психіатричній лікарні зі звичайним наглядом та замінено запобіжний захід на підписку про невиїзд, – написано далі. – Цього ж дня Левчунь А.В. звільнений з-під варти, при цьому його родичі письмово засвідчили відсутність претензій до адміністрації слідчого ізолятора». Водночас, за даними адвоката, мати Анатолія написала розписку, що вона не має претензій лише з приводу особистих речей та одягу, які їй не повернули.

«У зв’язку із різким погіршенням стану здоров’я 28.05.2009 Левчунь А.В. був повторно консультований лікарем-інфекціоністом міської лікарні, встановлено невиліковну хворобу та призначено необхідне лікування», – стверджують у Департаменті. Як заявила «Кіровоград.proUA.com» адвокат Олена Козярчук, 28 травня у Левчуня виявили ВІЛ, що, як відомо, лікується. Та й не зовсім зрозуміло, чому людину, у якої буцімто є «невиліковна хвороба», направляють не до спеціалізованого медичного закладу, а до «психушки».

9 червня з’явилася інформація від Уповноваженого з прав людини Ніни Карпачової: «…на прохання прокурора Кіровоградської області Геннадія Тюріна тіло померлого особисто оглянув начальник Кіровоградського обласного бюро судово-медичної експертизи Володимир Шилан, який констатував відсутність будь-яких тілесних ушкоджень».

10 червня висновки Омбудсмана підтвердила прокуратура області: «5 червня 2009 року прокурором відділу з питань нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням свободи громадян прокуратури області на підставі ст. 6 п.1 КПК України у порушенні кримінальної справи за заявою щодо отримання А. Левчунем за час його утримання в Кіровоградському слідчому ізоляторі тілесних ушкоджень відмовлено за відсутністю події злочину».

Анатолія поховали на Хмельниччині, звідки родом його мама Наталя Левчунь. За кілька днів пані Наталя повернеться до Світловодська, де живе вже 22 роки. Якраз стільки, скільки було її сину.

щоб розмістити повідомлення чи коментар на сайт, вам потрібно увійти під своїм логіном