Довідник-пам’ятка для осіб, які знаходяться в місцях позбавлення волі

Довідник-пам’ятка для осіб, які знаходяться в місцях позбавлення волі підготовлена Валентиною Бадирою та видана благодійною організацією “Чернігівський жіночий правозахисний центр” і Головним Управлінням юстиції у Чернігівській області за фінансової підтримки Міжнародного фонду „Відродження”. Довідник поширюється безкоштовно.

Вступ

Україна взяла курс на побудову держави Європейського зразку.
Становлення країни як демократичної правової держави зумовлює необхідність підвищення правової культури населення, в тому числі і тієї її частини, що тимчасово ізольована від суспільства та відбуває міру покарання в місцях позбавлення волі.
Міжнародні документи, що регламентують мінімальні стандартні правила поводження з в’язнями, визначають пріоритетні принципи: принцип гуманності, моральності, справедливості, поваги до людської гідності, соціальної орієнтованості пенітенціарної системи і ефективності її управління.

В січні 2006 року Рекомендацією R2006(2) Комітетом міністрів Ради Європи було прийнято новий варіант Європейських пенітенціарних правил, відповідно до яких засуджені мають право на отримання правової допомоги. Обов’язком адміністрації пенітенціарних установ є надання можливості для доступу до такої допомоги. Засуджені мають право користуватися послугами юриста, як за свій рахунок, так і через систему безкоштовної правової допомоги. Європейські пенітенціарні правила передбачають конфіденційність консультацій з правових питань з юристами. Засудженим відповідно до цих Правил надається доступ до документів, які стосуються процесуальних дій щодо них, або можливість тримати такі документи у себе.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу, яка надається у випадках, передбачених законом, безоплатно і кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Стаття 63 Конституції України встановлює, що засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду, тобто на засуджених розповсюджується, як уже зазначалось, більшість прав і свобод та обов’язків людини і громадянина, які передбачені Конституцією України.

Права засуджених можуть обмежуватись тільки законами, але ні в якому разі нормативно-правовими актами, в тому числі, наказами та розпорядженнями Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Оскільки покарання є засобом примусу, що забезпечується силою державної влади в межах закону і для досягнення його цілей (кари, виправлення, запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами), права і свободи засуджених все-таки обмежуються, як прямо, так і опосередковано.

Прямі правообмеження мають місце, коли засуджені обмежуються у правах та обов’язках прямо передбачених законами, або ці обмеження випливають із вироку суду. Прямі обмеження можуть також випливати із встановленого порядку виконання та відбування покарання (режиму).

Непрямі обмеження випливають із режиму, який встановлює для засуджених специфічні обов’язки.

Засуджені, які відбувають міру покарання до позбавлення волі на певний строк, прямо чи побічно обмежені в таких конституційних правах, як право на таємницю листування, телефонних розмовах, відправлення телеграфної та іншої кореспонденції, свободи пересування, вільного вибору місця проживання, об’єднання в політичні партії та організації, право мирних зборів, мітингів, демонстрацій та інших. Крім того, права та законні інтереси засуджених часто порушуються і не завжди вони можуть їх самостійно захистити.

Відповідно до пункту 2 статті 8 Кримінально - виконавчого кодексу України кожному засудженому гарантується право на правову допомогу.
Згідно статті 102 Кримінально - виконавчого кодексу України режим через діяльність режимно-оперативних апаратів має забезпечити реалізацію прав і законних інтересів засуджених.

Крім того, частиною 3 статті 110 Кримінально - виконавчого кодексу України також передбачено, що засудженому гарантується право на правову допомогу. Для її одержання за письмовою заявою засуджених, їх близьких родичів, громадських організацій, засудженим надається побачення з адвокатом або іншим фахівцем в галузі права. Ці побачення за бажанням засудженого, адвоката або іншого фахівця в галузі права можуть надаватися наодинці. Пунктом 49 „Правил внутрішнього розпорядку” воно надається в кімнаті короткочасових побачень із забезпеченням їх безпеки.

Пунктом 8 наказу №33 ДДУПВП від 17 березня 2000 року, яким оголошено „Положення про відділення соціально-психологічної служби установи виконання покарань”, безпосередньо на начальника відділення покладається обов’язок здійснювати прийом засуджених з особистих питань, вирішувати їх заяви та скарги, надавати допомогу в захисті їх прав та законних інтересів.

Відповідно до Указу Президента України „Про концепцію формування системи безоплатної правової допомоги в Україні”, яка спрямована на реалізацію права людини на доступ до правосуддя, і метою якої є створення ефективної системи безоплатної правової допомоги, - як первинної, так і вторинної, шляхом інформування особи про зміст її права та порядок реалізації, забезпечення можливостей досудового вирішення правових спорів, а також забезпечення доступу до адвоката.

Законодавством, яким передбачено доступ до правової допомоги, засуджені скористатися не мають можливості, оскільки послуги адвоката коштують дорого, а державна система, яка б забезпечувала реальний доступ засуджених до такої допомоги, не створена. Крім того, рівень підготовки персоналу кримінально-виконавчої служби на сьогоднішній день недостатній для того, щоб задовольнити потреби засуджених в отриманні правової допомоги. Особливо відчувається низький фаховий рівень при роз’ясненні, консультуванні, складанні запитів в галузі цивільного, сімейного, житлового права, земельних правовідносин.

Насторожує недостатнє знання кримінально-виконавчих правовідносин, особливо в галузі дотримання прав і законних інтересів засуджених, де на мою думку, гарантом в дотриманні їх прав мають виступати начальники різних рівнів, а в межах відділення – керівники відділень, керівники режимних служб.

Тому підвищення рівня правової освіти засуджених, набуття ними правових знань, а також забезпечення їх конституційного права знати свої права та обов’язки – основне завдання цього видання.

Набуття засудженими необхідного мінімуму правових знань сприятиме розвитку їх правосвідомості, подоланню правового нігілізму, задоволенню потреб в одержанні знань про право та навичок в їх застосуванні.

Знання і розуміння правових норм, ретельне виконання їх вимог, як усвідомленої необхідності та внутрішньої переконаності, неминуче призведе до формування правової культури та правової свідомості, що матиме наслідком поведінку особи в межах чинної правової моделі.

Бадира В.А., к.ю.н., директор благодійної організації „Чернігівський жіночий правозахисний центр”
 

скачати одним файлом  Довідник-пам’ятка для осіб, які знаходяться в місцях позбавлення волі