Дотримання прав ув’язнених в Україні-2018

ЧОТИРНАДЦЯТА ЩОРІЧНА ДОПОВІДЬ “ДОНЕЦЬКОГО МЕМОРІАЛУ”

КИЇВ  2020

ДОТРИМАННЯ ПРАВ УВ’ЯЗНЕНИХ В УКРАЇНІ-2018. Чотирнадцята щорічна доповідь. - “Донецький Меморіал”, Київ, 2020, 15 стор.

Щорічна чотирнадцята Доповідь „Дотримання прав ув’язнених в Україні-2018” підготовлена громадською організацією „Донецький Меморіал”. Доповідь містить огляд змін у діяльності кримінально-виконавчої системи України, які сталися протягом 2018 року. В ній традиційно наведена статистична інформація, яка відображає стан діяльності системи у 2018 році, а також наведені приклади порушень прав людини, надана інформація про умови тримання ув’язнених осіб, медичні послуги в установах, висвітлені питання в’язничного персоналу, відомості про ув’язнених в зоні збройного конфлікту.

Доповідь містить аналіз та оцінки дій влади у кримінально-виконавчій системі через призму дотримання прав людини.

Текст Доповіді розміщено на інтернет-сайті www.ukrprison.org.ua

контакти «Ддонецького Меморіалу»:

а/с 134, Київ, 03164, Україна

тел. 380-97-907-06-49

Web-сайт www.ukrprison.org.ua      e-mail: 

© Олександр Букалов, укладання, 2020

© Видання та оформлення - «Донецький Меморіал», 2020

ВСТУП

1. Чотирнадцята щорічна Доповідь „Дотримання прав ув’язнених в Україні-2018” підготовлена правозахисною організацією „Донецький Меморіал”. Вона містить факти та інформацію щодо дотримання прав людини в місцях несвободи, перш за все – в установах кримінально-виконавчої системи України. В цій Доповіді відображені зміни та події, які відбувалися у сфері дотримання прав ув’язнених – засуджених та осіб, взятих під варту – протягом 2018 року.

Основними джерелами інформації для Доповіді стали результати виконуваних організацією досліджень, виступи експертів, інформація, розміщена на Інтернет-сайті кримінально-виконавчої системи (www.kvs.gov.ua), відповіді державних установ за запитами „Донецького Меморіалу”, публікації у ЗМІ, в тому числі в Інтернет-виданнях.

2. У Доповіді не відображено всіх проблем, які існують у відомстві. Автор віддає перевагу огляду питань, що стосуються дотримання прав людини. Низка проблем в діяльності кримінально-виконавчої системи детально висвітлена у попередніх Доповідях. 

Як завжди, окремі питання у Доповіді розглянуті детальніше. Цього року це проблеми надання медичних послуг в установах, питання в’язничного персоналу, законодавства та проблеми в’язнів у зоні збройного конфлікту на Донбасі

Автор Доповіді висловлює подяку Адміністрації Державної пенітенціарної служби, державним інституціям, які надавали інформацію за запитами. Отримана від них інформація широко використана при укладанні даної Доповіді. 

3. Автор даної Доповіді, як і раніше, не виключає, що деякі наведені факти не мають гарантованого підтвердження, а певні висновки є дискусійними. Автор також сподівається на розуміння того, що дане дослідження може бути більш охоплюючим та детальним, проте впевнений, що видання даного огляду діяльності кримінально-виконавчої системи країни в даному обсязі є доцільним, виправданим та буде корисним.

КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧА СИСТЕМА

Ув’язнені та засуджені. Статистичний огляд

4.  В місцях позбавлення волі кримінально-виконавчої системи України, які контролюються українською владою, тобто без установ Криму та окупованої частини Донецької та Луганської областей, згідно даним, повідомленим «Донецькому Меморіалу» Адміністрацією кримінально-виконавчої служби України, станом на 01.01.2019 року трималося  55078 осіб (лист ДКВСУ №1/4-25-19/18-Пі від 11.02.2019 р., тут і надалі в дужках – станом на 01.01.2018 р. – 57100 осіб). За рік чисельність осіб в місцях позбавлення волі зменшилась на 2022 особи (на 3 299  осіб), або на – 3,54% (– 5,46%).

5. Динаміка чисельності осіб в установах кримінально-виконавчої системи за останні сім років наведена у наступній таблиці 1.

Таблиця 1

* орієнтовні дані з урахуванням установ на окупованій території Донбасу.

6. Показник числа в’язнів на 100 тис. населення для України складає 131 (135). Він розрахований, виходячи з чисельності населення України, яка, за оцінкою Державної служби статистики України, на 01.12.2018 складала 42 177 тис. громадян – без врахування Криму.

7. Під вартою у 12 діючих слідчих ізоляторах та 17 установах виконання покарань з функцією СІЗО (вчорашніх СІЗО – Авт.) станом на 01.01.2019 р. трималося 18 030 осіб (17 587 осіб рік тому), в тому числі 1 032 жінки (958 жінок рік тому). Число неповнолітніх в СІЗО цьогоріч ДКВСУ не повідомила, натомість їх число рік тому складало 133 особи. Отже за рік число всіх осіб, які тримаються під вартою, зросло на 443 особи (у попередній рік зросло на 1219 осіб), або на + 2,52% (+7,45%). 

8. У 2018 році не потрапили до установ виконання покарань з СІЗО та були звільнені з них 8788 осіб (минулого року – 2 745 осіб).

 Серед головних причин, з яких особи звільнялися з СІЗО впродовж 2018 року – зміна запобіжного заходу на більш м’який – 4571 особа (рік тому – 1251 особа), призначення покарання у вигляді позбавлення волі, але на відносно короткий термін – як правило, такий, який утримувана особа вже відбула, перебуваючи у СІЗО – 511 осіб (572 особи), а також призначення їм покарань, не пов’язаних з позбавленням волі – 1005 осіб (рік тому - 381 особа, два роки тому – 1347 осіб), у зв’язку з припиненням справ судами та за виправдувальними вироками – 41 особа (рік тому – 11 осіб).

Статистичні дані щодо причин звільнення осіб з СІЗО у останні роки наведені у таблиці  2.

Таблиця 2

9. Чисельність засуджених осіб за 2018 рік зменшилась з 39 513 до 37 048 засуджених, тобто на 2 465 осіб (рік тому – на 4518 осіб), або на – 6,2% ( –10,3%).

З них саме у виховних колоніях для неповнолітніх відбувають покарання 126 осіб (рік тому – 146 осіб, два роки тому – 304 особи), з них у віці до 18 років – 65 осіб (рік тому – 86, два роки тому – 174 особи).

Чисельність засуджених жінок, які відбувають покарання у кримінально-виконавчих установах – 1 711 (рік тому – 1 896 жінок).

10. Чисельність довічно ув’язнених осіб в підконтрольних владі установах становила на 1 січня 2019 року 1541 особу (рік тому – 1572 особи, два роки тому - 1579 осіб), в тому числі 23 жінки. Протягом року число довічно засуджених в’язнів зменшилось на 31 особу. На спеціальний запит щодо причин зниження числа довічно ув’язнених осіб Адміністрація ДКВС України повідомила листом №1/4-26-19/17-Пі від 11.02.2019 року, що у 2017 році вмерло 33 довічно ув’язнених особи, а в 2018 році - 27 осіб.

Число осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, у 2017 році склало 21 особу, у 2018 році – також 21 особу. Поверхове ознайомлення з наданими даними не може пояснити, як у 2017 році при 21 довічно засудженому та 33 вмерлих особах (баланс –12 осіб) число довічно засуджених за рік зменшилось на 7 осіб, а у 2018 році при 21 довічно засудженому та 27 вмерлих особах (баланс –6 осіб) число довічно засуджених за рік зменшилось на 31 особу. Начальник Управління організаційно-аналітичного, документального та адміністративно-господарського забезпечення ДКВС України О.Ю.Вєлков зазначає, що «важливою причиною є скасування вироку суду та направлення на новий судовий розгляд», а також «приведення у відповідність вироків суду до вимог чинного законодавства у зв’язку із внесенням змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення виконання кримінальних покарань та реалізації прав засуджених в частині статті 68 Кримінального кодексу України. Збір та узагальнення таких даних в Адміністрації ДКВС не ведеться». Якщо вказаними чинниками ще можливо пояснити розбіжність у 2017 році між балансом у –12 осіб та фактичним зменшенням на 7 осіб, то куди поділося у 2018 році ще 25 довічно засуджених, що складають різницю між балансом у – 6 осіб та фактичним зменшенням на 31 особу?

11. Очевидно, що зі статистичними даними у Мінюсті останні роки відбувається надзвичайна плутанина. Це підтверджується розрахунком балансу ув’язнених у 2018 році. За даними ДКВСУ, протягом 2018 року до установ виконання покарань поступило 15557 осіб, а звільнилося 15343 особи. Тобто число мешканців в’язниць мало збільшитись за рік на 214 осіб. Між тим це число зменшилось на 2022 особи.

Є проблеми і з числом діючих установ. В розміщеній на сайті ДКВСУ статистичній інформації станом на 1 січня 2019 року вказується число засуджених, які начебто перебувають у 7 установах мінімального рівня безпеки, хоча насправді вони тримаються в 5 установах. Те ж стосується установ середнього  рівня безпеки для неодноразово засуджених – на сайті позначені як діючі 27 установ, а їх 26, начебто діє установ середнього рівня безпеки 32, хоча насправді тільки 29, виправних центрів діє насправді не 21, а тільки 15.

Тому надавані ДКВСУ статистичні дані потрібно використовувати дуже обережно через велику невпевненість у їх достовірності.

12. Умовно-достроково у 2018 році було звільнено 5 552 особи (рік тому – 6 314 особи, два роки тому – 9 244  особи) із загального числа у 14 670 осіб, які  формально підпадали під УДЗ. Це складає 37,8% від числа осіб, які формально підпадали під УДЗ (рік тому - 38,22% два роки тому –  41,15%, три роки тому – 47,2%, чотири роки тому - 53,5%).

13. Число осіб, які відбували покарання за певні злочини станом на 01.01.2019 р., в дужках – станом на 01.01.2018 р.:

число осіб, засуджених за умисне вбивство,                                                        6 967 (7 366);

у тому числі число осіб, які вчинили вбивство при обтяжуючих обставинах                2939 (3466);

 число осіб, засуджених за нанесення умисного тяжкого тілесного ушкодження      2939 (3062);

 число осіб, засуджених за розбій, грабіж та вимагання                                                  7817  (8624);

 число осіб, засуджених за зґвалтування                                                                           693 (761);

 число осіб, засуджених за захоплення заручників                                              5  (0);

 число осіб, засуджених за злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров`я населення                               4360 (4403);

число осіб, засуджених на строк понад 10 років                                                  5514 (5749).

 14. Розподіл засуджених, які відбувають покарання, по установах різних рівнів безпеки та динаміка зміни їх числа впродовж 2018 року наведені у наступній таблиці  3 (лист Адміністрації ДКВС № 1/4-29-19/21-Пі від 11.02.2019). Дані по Донецькій та Луганській областях подаються тільки в розрізі виправних колоній, що розташовані на підконтрольній українській владі території.  

Таблиця 3

 * - кількість засуджених вказана з урахуванням секторів створених при установах виконання покарань 

15. Число працездатних осіб в установах виконання покарань станом на 01.01.2019 р. становило 22904 особи (рік тому – 24483 особи, два роки тому – 28 556 осіб), або 61,8% від числа всіх засуджених осіб, із них забезпечено роботою 8113 особи (рік тому – 9 588 осіб). Це складає 35,4% від числа працездатних (на 01.01.2018 – 39,16%,  на 01.01.2017 – 47,2%) та 21,9% від загального числа засуджених (рік тому – 24,3%). Середня заробітна плата працевлаштованих склала 1865 грн. на місяць (рік тому – 1428,2 грн.).

16. За даними Центру пробації, на обліку уповноважених органів з питань пробації станом на 01.01.2019 перебували 56 525 осіб, засуджених до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі (рік тому – 57 295 осіб), з них 49 967 осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням.

 17. У 2018 році до Міністерство юстиції України надійшло та зареєстровано 137 скарг (минулого року – 432 скарги), в яких порушуються питання щодо засуджених до позбавлення волі. Заступник Міністра юстиції Д.Чернишов у відповіді зазначає, що інформацію щодо задоволених або визнаних обґрунтованими скарг надати неможливо, оскільки в системі електронного документообігу Мінюсту відсутні відповідні параметри пошуку. До того ж Міністерство юстиції не є розпорядником інформації про кількість задоволених скарг засуджених або таких, що визнані обґрунтованими.

18. Показником значимості для керівництва відомства боротьби з корупцією є та обставина, що на сайті відомства на початку 2018 року був відповідний розділ, в якому мала б розміщуватись інформація про стан роботи щодо додержання персоналом кримінально-виконавчої служби України вимог антикорупційного законодавства. Натомість рік тому останній матеріал, розміщений на сайті, був датований серединою 2015 року. То ж будь-яка інформація про заходи боротьби з корупцією у відомстві за 2016-17 роки на сайті відомства була геть відсутня (http://www.kvs.gov.ua/peniten/control/main/uk/publish/category/627427). Наразі в цьому розділі міститься тільки номер телефонної лінії Сектору з питань запобігання та виявлення корупції Адміністрації ДКВС України та відповідна електронна адреса -  . Про будь-які заходи у цій сфері, якби вони були, інформація на сайті неодмінно з’явилась б.

Між тим час від часу відомості про випадкі хабарництва з’являються у ЗМІ (див.п.41 даної Доповіді).

19. Ув’язнені особи є і в деяких інших відомствах. В органах управління Військової служби правопорядку функціонує 12 гауптвахт для тримання засуджених, узятих під варту, заарештованих в адміністративному порядку та затриманих військовослужбовців та 2 гауптвахти для тримання заарештованих в адміністративному порядку та затриманих військовослужбовців.

За даними Міноборони України, на початок 2018 року у дисбаті відбували покарання 12 військовослужбовців, Протягом року для відбування покарання до дисбату поступило 36 засуджених осіб, а 22 особи було звільнено з дисциплінарного батальйону, то ж на кінець року їх залишилось там 26.

На гауптвахтах на початок року під вартою перебувало 49 осіб, протягом року до них було поміщено 121 особа, а вибули з гауптвахт 118 осіб. На кінець року на гауптвахтах перебували 52 військовослужбовця (лист Міністерства оборони України № 306/3/345 від 22 січня 2019 р.).

20. У структурі територіальних органів Національної поліції працює 150 ізоляторів тимчасового тримання із загальним лімітом наповнення 3249 місць. В них станом на 1 січня й2019 року перебувало 22 особи. Всього протягом 2018 року в ІТТ утримувалось 74 975 осіб (лист №2-зі/37/01-2019 від 18 січня 2019 р.). Протягом 2018 року в ІТТ померло 16 затриманих та взятих під варту осіб (роком раніше – 11 випадків смерті), з яких 10 унаслідок самогубств (4 особи у 2017), а 6 – з природних причин.

У 2018 році загинуло 40 працівників поліції, з них – 29 поліцейських та 2 вільнонайманих працівника при обставинах, не пов’язаних із виконанням службових обов’язків, та 9 поліцейських при обставинах, пов’язаних із виконанням службових обов’язків (7 осіб у 2017 році).

21. В СБУ функціонує один ізолятор тимчасового тримання у м. Києві - для тримання осіб, підозрюваних у підготовці чи проведенні розвідувально-підривної, терористичної діяльності та вчиненні інших злочинів, розслідування яких віднесено до компетенції органів СБУ. Місткість ізолятора складає 48 осіб. Станом на 01.01.2019 року в ньому трималося 17 осіб (минулого року - 18 осіб), а загалом протягом 2018 року перебувало 160 осіб (134 особи) (лист СБУ № 23/84 від 15.01.2019 р.).

22. Діти, які скоїли кримінальні злочини у віці до 14 років, направляються до шкіл та професійних училищ соціальної реабілітації. Ці заклади перебувають у підпорядкуванні Міністерства освіти та науки України. За даними цього Міністерства (лист № 2.1-231 від 21.01.2019 р.), в таких закладах перебуває 18 дітей (рік тому – 21 дитина), зокрема:

У Комишуваській школі соціальної реабілітації для хлопчаків, Запорізька обл. (розрахована на 160 осіб) – 9 осіб (6 осіб), з них 5 – за крадіжку, 1 – за розбій, 2 – за грабіж, 1 – за незаконне заволодіння транспортним засобом.

У приміщенні Балахівської школи соціальної реабілітації для хлопчаків, Кіровоградська обл.(розрахована на 180 осіб) відповідно до наказу МОН України від 07.08.2014 р. № 915 тимчасово розташоване Макіївське професійне училище соціальної реабілітації для хлопчаків, в ньому нині перебуває 9 дітей (рік тому - 15 дітей), в тому числі за вбивство – 1, грабіж – 1, крадіжки – 6, шахрайство –  1, незаконне заволодіння транспортним засобом – 1, умисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень – 1, незаконне заволодіння документами – 1, з них троє перебувають за двома статтями.

Медичні послуги. Смертність та захворюваність.

23. Певним показником складності проблем в медичній сфері та в наданні медичних послуг можна вважати рівень захворюваності, смертності та число випадків суїцидів в установах відомства.

Протягом 2018 року в установах виконання покарань вмерло 484 особи (568 осіб), з них у слідчих ізоляторах – 138 осіб (164 особи). Число випадків суїциду під час перебування осіб в усіх установах позбавлення волі у 2018 році становило 47 (46), з них випадків у слідчих ізоляторах – 14 (13).

Число в’язнів, хворих на туберкульоз,  на кінець 2018 року складало 1141 особу (1356 осіб), в тому числі 223 особи – у СІЗО (рік тому – 273 особи). В розрахунку на 1 тис. ув’язнених число хворих за 2018 рік зменшилось з 23,75 до 20,72.

Число ВІЛ-інфікованих у 2018 році зросло з 3830 осіб до 3859 осіб, в тому числі 1017 осіб з них перебувають в СІЗО (975 осіб), а показник на 1 тис. ув’язнених зріс з 67,08 до 70,06.

24. Динаміка цих показників за останні вісім років наведена у таблиці 4.

Таблиця 4

Захворюваність і смертність в установах Департаменту у 2003 та  у 2011-2018 роках

25. Станом на 1 січня 2018 року в установах виконання покарань утримувалося 1 220 осіб, які мають інвалідність (рік тому – 1 153 особи).

  Адміністрація ДКВС повідомила, що «з метою оптимізації та скорочення ліжкового фонду було прийняте рішення про закриття спеціалізованої туберкульозної лікарні при Кременчуцькій виправній колонії №69 Полтавської області та багатопрофільної лікарні при Райківській виправній колонії №73 Житомирської області».

26. Як насправді часом відбувається охорона здоров’я засуджених в установах, повідомляють громадські організації. ГО «Альянс Української єдності» 7 липня 2018 року повідомила, що у Чернівецькому СІЗО (УВП №33) знову трагедія. В одній із камер 06.07.2018 року померла жінка, Рижова Ольга Анатолієвна, яка на протязі останніх двох тижнів скаржилась на погане самопочуття. При кожному обході вона просила надати їй медичну допомогу. Відомо, що в неї було хворе серце, але санітарна частина при Чернівецькому СІЗО, якою керує Тимчук Генадій Валерійович, не надала хворій жінці належної медичної допомоги.

Медичними працівниками Чернівецького СІЗО було виконано поверхневий огляд хворої, знята кардіограма. Але не було прийнято рішення про стаціонарне лікування у спеціалізованому медичному закладі. Натомість був виписаний рецепт на придбання медикаментів, які повинна була купляти та якимось чином передати за грати своїй хворій матері її дочка. Коли вже нарешті була викликана швидка допомога, то було занадто запізно - Рижова Ольга померла у камері. Дочка померлої, знаючи про справжній стан здоров’я своєї матері наполягала, щоб її було направлено на стаціонарне лікування. Але їй було обіцяно тільки те, що хвору ретельно обслідують у понеділок. На жаль цього не станеться вже ніколи, бо у цю неділю буде поховання покійної. Не всі доживають до обіцяного понеділка. Особливо, коли справа стосується людей у неволі.

Зовсім недавно в’язні цієї установи здійснили акцію протесту, яка була жорстоко придушена за допомогою спецпідрозділів та за участі національної гвардії. Арештанти протестували проти того, що одному з них не надали належної медичної допомоги. По факту побиття в’язнів ведуться слідство та судові процеси.

В установах пенітенціарної системи забезпечення права людини на надання медичної допомоги повністю залежить від керівництва СІЗО чи установ виконання покарань. А якщо врахувати те, що медичні працівники є залежними від цього керівництва, то забезпечення права громадянина України на медичну допомогу стає ще більш примарним. Більш того, ненадання належної медичної допомоги в установах пенітенціарної системи стають засобом маніпуляції, тортурами, способом незаконного заробітку і навіть способом вбивства.

Медицина за гратами обов’язково повинна бути незалежною структурою. На жаль поки в нашій країні не подолана корупція, все це на даний час неможливо. У в’язнів, щоб виборювати виконання своїх конституційних прав залишається тільки один засіб – це протест. А це значить, що керівництвом пенітенціарної системи знову будуть застосовуватися тільки репресивні методи впливу на своїх підопічних. Скільки часу таке протистояння буде тривати невідомо. Також невідомо, скільки ще людей загинуть за гратами, або стануть інвалідами.

Керівництву пенітенціарної системи та міністру юстиції України Павлу Петренко, треба нарешті не розповідати про реформи, а негайно і невідкладно їх реалізовувати. (https://www.facebook.com/notes-ngo-alliance-of-ukrainian-unity).

27. Як повідомило джерело OBOZREVATEL, «в Киевском следственном изоляторе №13 на ул. Дегтяревской обнаружили мертвым 34-летнего арестованного. ЧП произошло 18 августа в камере, в которой содержатся заключенные или осужденные с психическими расстройствами. Александра П. обнаружили без признаков жизни и с разбитой головой, вся постель мужчины была залита кровью. В камере также обнаружили орудие преступления – деревянный брусок с гвоздями по бокам.

В совершении данного преступления подозревается 29-летний мужчина, отбывающий наказание за ранее совершенное умышленное тяжкое телесное повреждение». https://vesti-ua.net/novosti/proisshestviya/78919-brusok-s-gvozdyami-i-luzhi-krovi-v-lukyanovskom-sizo-zabili-do-smerti-arestanta.html    20-08-18

Юрист С. Старенький в Фейсбуці повідомив, що в Бориспільській колонії 119 повісився засуджений. Це за останні майже два місяці вже другий випадок самогубства. Причина – борги. Минулого разу самовбивця викинувся з вікна. Дописувач стверджує, що «Там ничего не меняется Никакого контроля никакого влияния руководства». http: //newformat.info/news  2018-11-12.

Законодавство

 28. Ще у 2015 році був поданий проект закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заміни довічного позбавлення волі більш м’яким покаранням. У Пояснювальній записці до проекту зазначалось наступне.

«Засуджені довічно – це єдина категорія засуджених, які не можуть бути звільнені умовно-достроково, незважаючи, що це питання давно та успішно використовується  в інших країнах. Проект розроблено з метою захисту прав та законних інтересів засуджених до довічного позбавлення волі шляхом гуманізації порядку призначення та виконання покарання по цьому виду. Згідно із статистичними даними, опублікованими експертами Ради Європи, засуджені до довічного позбавлення волі, до яких застосовано умовно-дострокове звільнення, найрідше потрапляють знову за грати.

Одним з найбільш важливих кроків при визначенні ефективної політики в області довічного позбавлення волі є розробка справедливої, добре обміркованої та гуманної процедури, що позволить оцінити готовність того чи іншого довічно ув’язненого до виходу на свободу. Міжнародні документи, на відміну від українського національного законодавства, не бачать жодних проблем щодо звільнення такої особи достроково. У більшості країн, де покарання у вигляді довічного позбавлення волі може бути призначено, існують виділені механізми розгляду пропозиції перегляду вироку після відбування певного мінімального періоду, встановленого законом.

Сама ідея такої ініціативи є послідовною і такою, що враховує вимоги міжнародних стандартів у цій сфері. Починаючи з 1976 року Комітет Міністрів Ради Європи прийняв ряд резолюцій і рекомендацій з довгострокового і довічного  вироків ув’язненим, які включають у себе норми щодо можливості умовно-дострокового звільнення всіх категорій засуджених. Крім того, вимога реальної можливості дострокового звільнення є складовою норми, що закріплена у практиці Європейського суду з прав людини щодо статті 3 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод. У таких рішеннях Європейський Суд дійшов висновку, що коли внутрішнє законодавство не передбачає можливість такого перегляду вироку засудженого довічно або можливість його дострокового звільнення, довічне ув’язнення не буде відповідати стандартам статті 3 Конвенції.

Вимога передбачення можливості дострокового звільнення засуджених довічно також міститься у стандартах, розроблених Європейським комітетом із запобігання катуванням (Меморандум «Фактичне/реальне довічне позбавлення волі» (CPT (2007) 55) та багатьох інших стандартах. Так само вона є виправданою з точки зору безпеки суспільства, що підтверджувалась та підтверджується науковими дослідженнями у галузі кримінології.

Після тривалого періоду відбування покарання відбувається суттєва соціальна дезадаптація особи, а тому важливим кроком має стати й впровадження можливості заміни цього покарання більш м’яким. Цей підхід є виправданим, бо створює підґрунтя для вирішенням проблеми ризику помилки комісії з питань умовно-дострокового звільнення і дає можливість спочатку випробувати поведінку засудженого у напіввідкритих умовах».

29. Парламент ухвалив цей закон 26 листопада 2015 року. Передбачалося, що механізм умовного звільнення застосовуватиметься до засудженого, який відбуває покарання у вигляді довічного позбавлення волі, якщо суд визнає, що ув’язнений не потребує подальшого відбування покарання і фактично відбув щонайменше 20 років позбавлення волі. Крім того, ув’язнений не повинен чинити злісні порушення встановленого порядку відбування покарання протягом останніх трьох років.

Відповідно до цієї ініціативи стосовно засуджених до довічного ув’язнення, яких умовно звільняє суд від відбування покарання, встановлюється адміністративний нагляд на 10 років. Після завершення цього терміну засудженого, котрий виконав покладені на нього зобов’язання і не скоїв нового злочину, суд звільняє від призначеного йому покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

Президент наклав вето, вважаючи, що в законі порушено низку принципів. Так, у поясненнях зазначено, що, згідно з Конституцією, президент України наділений повноваженнями здійснювати помилування. Згідно з Кримінальним кодексом України, довічне позбавлення волі може бути замінено актом про помилування на покарання у вигляді позбавлення волі на термін щонайменше 25 років.

Частина зауважень Президента до закону були слушні, натомість поряд з такими зауваженнями були доволі дивні, як от, наприклад, таке, що нібито впровадження умовного звільнення від відбування довічного покарання нівелює значення правового інституту помилування таких осіб. Залишається незрозумілим, яким саме чином нівелюється «значення правового інституту помилування таких осіб».

Народні депутати відмовилися підтримати пропозиції президента, а також не змогли подолати вето. Констатуючи відхилення законопроекту, голова Верховної Ради Андрій Парубій додав, що тепер відкрито шлях для реєстрації нового законопроекту, який регулює аналогічне питання. (https://ua.interfax.com.ua/news/political/535558.html).

 30. Норма про застосування умовно-дострокового звільнення для довічно засуджених осіб знову з’явилась у законопроекті про пенітенціарну систему №7337, який був поданий у листопаді 2017 року за ініціативою 21 народного депутата. https://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=63334.

У Пояснювальній записці до законопроекту щодо його цілей та завдань зазначалося

Метою законопроекту є перетворення пенітенціарної системи за мінімальні часові та матеріальні ресурси на систему, яка буде повертати людину до суспільства, запобігати від рецидивів протиправної поведінки.

Завданнями, які покликаний вирішити законопроект, є:

1) офіси пробації "відфільтрують" і повернуть у суспільство всіх правопорушників і засуджених, для яких це можливо без ув’язнення;

2) ув’язнені, потрапляючи в установи виконання покарань, будуть орієнтовані на повернення до суспільства, оплачувану працю, навчання, отримання нової професії, відмову від "психології правопорушника";

3) будуть дотримуватися права ув’язнених, зокрема на свободу совісті і віросповідання; особисту безпеку, побачення з родичами, вільне витрачання особистих коштів, таємницю листування, доступ до телефонного зв’язку та мережі інтернет тощо;

4) робота у пенітенціарній системі стане престижною, а відбір персоналу, тобто право отримати відповідну спеціальність, здійснюватиметься на прозорих конкурсних засадах, підвищиться відповідальність персоналу;

5) мережа СІЗО та установ виконання покарань, а також побутові умови для перебування і праці в них, відповідатимуть європейським стандартам;

6) рівень самофінансування системи, включаючи прибутки державних підприємств при колоніях і сплачені податки, підвищиться.

Законопроектом пропонується оптимізувати структуру пенітенціарної системи, спростити управління сукупністю її підрозділів, зробити її більш гнучкою, оперативною, дієвою, впровадити нові підходити до заохочення її персоналу, запровадити ефективне управління підприємствами установ виконання покарань, а також забезпечити реалізацію заходів, спрямованих на покращення умов відбування покарань та тримання під вартою засуджених та осіб, узятих під варту (http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/JH5NT00I.html).

Попри те, що висновок Головного науково-експертного управління щодо законопроекту був наданий 12.01.2018, а висновок щодо відповідності проекту вимогам антикорупційного законодавства – 16.01.2018, цей законопроект пролежав без руху півтора року, а 29.08.2019 року проект було відкликано.

31. Експерт Дмитро Ягунов так оцінив висновок експертного управління ВР України:

«Экспертное управление ВРУ подготовило вывод по проекту закона о пенитециарной системе.  Вкратце....

1. Первое же очевидно рациональное замечание. На кой нужно было убивать пенитенциарную службу, чтобы вместо неё создавать такую же структуру? Наверное, за это кто-то должен ответить. Или по-крайней мере, пояснить.

2. При обсуждении проекта закона я дважды обращал внимание на то, что не нужно подыгрывать прокуратуре, оставляя за ней надзор. Ну исполнять надо Конституцию, а не разрываться между умными и красивыми. Очевидно, что и эксперты ВРУ обратили внимание на попытки оставить надзор в нарушение Конституции.

3. Понятное дело, что пенитенциарная реформа в мыслях руководителей МЮ денег не просит. На это тоже обращено внимание.

4. Сделан акцент, что следователи пенитенциарной службы - это вопиющее нарушение прав человека. Правда, очень жаль, что год назад на эту манипуляцию Народного фронта депутаты махнули рукой в пользу предновогоднего оливье.

5. Бредовая идея об исключении кары из целей наказания. Я не знаю, кто её прописал, но создаётся впечатление, что этот кто-то, кто никогда не работал в сфере криминальной юстиции.

И далее по тексту. Общее впечатление, что «гладко было на бумаге, да забыли про овраги». Министерство юстиции наложало и очередной раз показало, что «формировать политику» надо учиться и учиться». (Фейсбук, 16 січня 2018 року).

32. Рішення про створення так званого слідчого підрозділу, який має займатися злочинами в місцях несвободи, Конституційний суд визнав неконституційним. Цей підрозділ має бути підпорядкований Міністерству юстиції, яке і так повністю має під контролем пенітенціарну систему.

Експертка Центру політико-правових реформ фахівчиня з кримінального права Олена Сорока так коментує появу в законодавстві цієї норми та рішення Конституційного суду про визнання неконституційною частини 6 статті 216 КПК про підрозділи Мін’юсту:

«Розслідуванням злочинів, які відбувалися на території кримінально-виконавчої служби, займалися органи Нацполіції. Звідки взялося положення, визнане неконституційним? У 2016 році в першому читанні було прийнято законопроект про Вищу раду правосуддя. У другому читанні до цього законопроекту було внесено відповідні положення, зокрема, частина 6 статті 216 КПК, яка запроваджувала те, що органи досудового слідства кримінально-виконавчої служби будуть розслідувати злочини, вчинені на території такої служби або її приміщень. До того цими питаннями займалися виключно слідчі Національної поліції».

На питання про те, чим продиктований був крок щодо створення цих підрозділів, вона зазначила:

«Мені здається, що зручно мати під боком свою закриту систему, де ти можеш чинити трошки неправомірні дії, приймати неправомірні рішення. Я не хочу когось звинувачувати, не хочу звинувачувати міністра Петренка, адже я не можу сказати, чому він так вчинив».
(https://hromadskeradio.org/programs/rankova-hvylya/zruchno-maty-pid-bokom-zakrytu-systemu-navishcho-minyustu-pidrozdily-dlya-rozsliduvannya-zlochyniv-skoyenyh-u-vyaznycyah      18 травня 2018)

 33. Про це нововведення експерт Д.Ягунов висловився у Фейсбуці, коментуючи слова заступника міністра юстиції про те, що начебто «саме питання виникло ще до моєї, так би мовити, каденції. Цей різновид слідства не запрацював, адже потрібно було призначити процесуальних керівників, а їх не призначили. Тож сказати, що таке слідство працювало, але ефекту від нього не було, не можна. До того ж, ми не створюємо законодавство або правові норми, ми їх виконуємо. На роботі я виконую правові рішення і закони, чого й вимагаю від підлеглих».

Д.Ягунов зазначає:

«З приводу зазначеного вище:

1. Пана заступника міністра призначено на посаду ще 19.10.2016.

2. Депутати від «Народного фронту» проштовхнули відповідну поправку про пенітенціарних слідчих у грудні 2016.

3. 31.12.2016 МЮ України проголосив: «Ми взяли на себе ці зобов’язання (!!!) з метою наведення ладу та встановлення справедливості в закладах відбування покарань».

4. Єдиною причино, чому не запрацювали слідчі, як неодноразово свідчив МЮ України, було те, що начебто не було доступу до ЄРДР.

5. Питання про процесуальних керівників «не стояло» взагалі.

6. Висновок: подана в інтерв’ю інформація не відповідає дійсності».

 34. У 2018 році активно обговорювалось питання скасування ст. 391 КК України (надалі – ст. 391), якою впроваджено кримінальне покарання за «злісну непокору законним вимогам адміністрації установи виконання покарань або іншу протидію адміністрації у законному здійсненні її функцій особою, яка відбуває покарання у виді обмеження волі або у виді позбавлення волі».

Натомість цією статтею передбачається кримінальне покарання за дії, кожна з яких не є кримінальним правопорушенням, а має дисциплінарний характер.

Між тим законодавство містить і без ст. 391 достатньо механізмів притягнення до кримінальної відповідальності засуджених, які, відбуваючи покарання, вчиняють нові злочини. До того ж стаття є надзвичайно корупційногенною: персонал тюремних установ нерідко вимагає із засуджених хабарі під загрозою застосувати до них ст. 391 та «навісити» додатковий строк.

Європейський комітет із запобігання катуванням неодноразово надавав Україні рекомендації скасувати ст. 391. У Звіті уряду України про візит до України Європейського Комітету із запобігання катуванням з 21 по 30 листопада 2016 року у п. 46 після висловлення формулювання рекомендацій українській владі переглянути практику дисциплінарної ізоляції в колонії №25, зазначено: «Стаття 391 Кримінального кодексу має бути скасована (мовою оригіналу - Section 391 of the Criminal Code should be abolished)».

Українська влада проігнорувала цю рекомендацію. І  саме тому в аналогічному Звіті Уряду України про візит з 8 по 21 грудня 2017 року Комітет змушений констатувати, що він висловлює жаль через те, що його рекомендація, зроблена у попередньому Звіті про скасування ст. 391 ККУ, не виконана.

Українська влада жодного разу не навела доказів існування непереборних обставин,  які не дозволяють виконати рекомендацію ЄКЗК та скасувати ст. 391 ККУ

Громадські активісти розгорнули кампанію лобіювання необхідності скасувати ст. 391 КК України, але помітних успіхів у 2018 році не досягли.

Соціальні питання

35. Разом із наявністю численних проблем у діяльності відомства, які не вирішуються, здійснювались і і заходи, спрямовані на вирішення соціальних питань.

У Кам‘янській колонії на Дніпропетровщині створили спеціальні умови для мам із новонародженими дітьми. На території режимного об’єкту відбувають покарання 250 ув’язнених, у тому числі – за тяжкі злочини. Раніше засуджених з дітьми звідси доправляли до колоній Одеси, Чернігова або малюки після народження відразу потрапляли до соціальних служб.

Тепер тут з’явився дитячий майданчик, а в гуртожитку – два десятки кімнат з дитячими ліжками, обідніми столиками та ігрові. В Україні – це третя жіноча колонія з такими умовами тримання.

Виховувати народжених за ґратами дітей жінкам дозволяють до трьох років. Далі, якщо матері не сплив термін утримування за ґратами, малеча потрапляє до дитячого будинку.

Начальник Кам‘янської виправної колонії №34 Ірина Боброва пояснила: «Відбувають покарання в колоніях засуджені, як правило, за місцем свого проживання. Ми відкриваємо такий самий сектор у себе в розрахунку на те, щоб жінки Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Полтавської областей змогли бути тут, і до них можуть приїжджати родичі, близькі. І точно так само виховувати дітей у більш простих умовах, ніж якби доводилося їхати за багато кілометрів». (https://www.5.ua/regiony/ihrovyi-maidanchyk-ta-dytiachi-lizhechka-u-kolonii-na-dnipropetrovshchyni-stvoryly-umovy-dlia-mam-z-nemovliatamy-171067.html ).

36. Заступник міністра юстиції України Денис Чернишов в ефірі Радіо НВ повідомив, що із загального числа ув’язнених в місцях позбавлення волі лише більше десяти осіб заочно здобувають вищу освіту. При цьому він відзначив, що ефективність пенітенціарної системи можна виміряти рівнем рецидиву колишніх ув’язнених, що безпосередньо пов’язано з отриманою ними професією та подальшим працевлаштуванням. Отже він фактично визнав, що майже відсутні можливості засудженим отримувати вищу освіту під час відбування покарання, а здобуття засудженими вищої освіти як чинник ресоціалізації фактично не працює.

(https://nv.ua/ukr/ukraine/events/trokhi-bilshe-desjati-vjazniv-v-ukrajini-zdobuvajut-vishchu-osvitu-zastupnik-ministra-justitsiji-2464708.html   17 квітня 2018).   

Персонал установ та реформування системи

 37. Ознакою проголошеної Мінюстом реформи пенітенціарної системи є політика скорочення установ для тримання осіб, позбавлених волі. Натомість скласти уяву про те, яким чином цей процес насправді просувається, скільки установ вибуло з числа активно діючих, яка їх доля – однозначна інформація відсутня. Навпаки – оприлюднюються суперечливі, часом взаємовиключні дані.

Заступник міністра юстиції України Денис Чернишов розповів УНН 19 березня, що «У період з 2014 по 2017 рік з метою оптимізації існуючої мережі установ виконання покарань було законсервовано (призупинено діяльність) 5 установ" – Держівська (№ 110), Бережанська (№ 141), Павлоградська (№ 142) виправні колонії, а також Балаклійський (№ 106), Самбірський (№ 121) виправні центри. До того ж відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 18 травня 2016 року № 343 «Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції» та наказу Міністерства юстиції України "Про оптимізацію діяльності установ виконання покарань", вивільнено 11 установ виконання покарань. Зокрема, уточнив він, переселено Сокальську (№ 47), Березанську (№ 95), Білозерську (№ 105), Галицьку (№ 128), Львівську (№ 48), Піщанську (№ 59) виправні колонії та Домницький (№ 135), Полтавський (№ 136), Маріупольський (№ 138) виправні центри, Дубенську та Курязьку виховні колонії. Галицьку виправну колонію (№ 128) реорганізовано у виправний центр. Д.Чернишов також розповів, що наразі завершуються заходи щодо вивільнення ще двох установ виконання покарань, а саме - Шосткинської виправної колонії (№ 66) та Долинського виправного центру (№ 118). В інтерв’ю УНН заступник міністра юстиції України повідомляв, що у 2017 році комісія визначила 13 установ виконання покарань, які будуть перепрофільовані. Крім того, кілька колоній буде передано Міністерству оборони України. (http://www.unn. com.ua/uk/exclusive/1720827-na-sogodni-v-ukrayini-zakonservovano-pyat-ta-pereseleno-11-vyaznits).

На сайті відомства в статистичній довідці станом на 01.01.2018 повідомлялось, що засуджені тримались у 113 кримінально-виконавчих установах. Елементарний підрахунок числа установ про які дані наведено в таблиці 3, свідчить про 89 установ, в яких тримаються всі засуджені. Різниця складає 24 установи. В інтерв’ю Д.Чернишова зазначається про припинення діяльності 18 установ. Інформації для пояснення цих розбіжностей «Донецький Меморіал» не має.

Тим більше, шо у минулорічній Доповіді (п.23 Доповіді-2017) повідомляється, що на запит про можливе закриття установ у 2017 році Адміністрація Державної кримінально-виконавчої служби зазначила, що нібито «протягом 2017 року рішення про припинення діяльності або реорганізацію (закриття) установ виконання покарань Державної кримінально-виконавчої служби Міністерством юстиції не ухвалювалось».

Роком пізніше на аналогічний офіційний запит «Донецького Меморіалу» про число закритих установ Адміністрація ДКВС повідомила знову, буцімто «у 2018 році до Адміністрації ДКВС України рішення Міністерства юстиції України про припинення діяльності або реорганізацію (закриття) установ виконання покарань не надходило».

38. Про рівень дотримання законності під час тримання ув’язнених осіб свідчить число порушень з боку персоналу установ, які виявляються органами прокуратури при здійсненні нагляду за додержанням законів. Справжнє число таких випадків оцінити неможливо. Єдиною інституцією, яка офіційно виявляє при здійсненні нагляду за додержанням законів та веде облік порушень, є прокуратура. Та й вона напевно фіксує лише частину з них.

Окремі показники роботи прокурорів у 2018 році – число розглянутих документів прокурорського реагування та число посадових осіб, притягнутих у 2018 році до дисциплінарної адміністративної та матеріальної відповідальності –  наведені у таблиці  5.

Таблиця 5

Отже понад дві тисячі осіб з числа персоналу слідчих ізоляторів та виправних колоній були притягнуті до дисциплінарної, адміністративної та матеріальної відповідальності протягом 2018 року. Що стосується вчинення кримінальних правопорушень персоналом ДКВС, то відповідно до звітних даних, наведених в цій же відповіді Генпрокуратури України, упродовж 2018 року  47 працівників ДКВС притягнуто до кримінальної відповідальності (лист ГПУ № 19/4-84вих-19 від 16.012019 р.).

Натомість заступник міністра юстиції Д.Чернишев на прес-конференції 17 квітня 2018 року повідомляв, начебто у 2017 році були подані кримінальні провадження (так повідомляється – Авт.) на більш як 100 робітників пенітенціарної системи. (http://www.unn.com.ua/ru/news/1725770-v-minulomu-rotsi-budi-podani-kriminalni-provadzhennya-na-bilsh-nizh-100-pratsivnikiv-penitentsiarnoyi-sistemi.)

До речі, це на порядок більше, ніж число в’язнів, які отримують вищу освіту під час відбування покарання.

 39. Відсутня окрема статистики про число виявлених серед працівників пенітенціарних установ випадків катування. Між тим відомо, що Національною поліцією у 2018 році за ст. 127 КК України (катування) було обліковано та розслідувано 110 випадків, з них повідомлено про підозру у 50 випадках, направлено до суду з обвинувальним актом 45 випадків. Яка з цих випадків частка трапилась саме в установах виконання покарань – даних немає, зазвичай частіше такі випадки трапляються в поліції.

 40. Час від часу з’являються повідомлення про заходи за участю керівництва відомства, зазвичай наскрізь позитивні та ділові, як от таке.

На базі державної установи «Замкова виправна колонія№58) 02.03.2018 року відбулася виїзна розширена оперативна нарада з підведення підсумків службової діяльності відділів охорони, режиму і охорони, нагляду і безпеки та відомчої пожежної охорони установ виконання покарань і слідчого ізолятору Центрально – Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції за результатами роботи у 2017 році.

У нараді приймали участь - перший заступник начальника Адміністрації ДКВС України Крикушенко Олександр Георгійович, начальник управління ДКВС України Адміністрації ДКВС України полковник внутрішньої служби Бондаренко Олексій Анатолійович, заступник начальника відділу охорони та діяльності служб Управління Державної кримінально-виконавчої служби Адміністрації ДКВС України полковник внутрішньої служби Амброз Сергій Дмитрович, заступник начальника управління – начальник відділу режиму, нагляду і безпеки установ виконання покарань Управління Державної кримінально-виконавчої служби Адміністрації ДКВС України підполковник внутрішньої служби Чабанюк Сергій Іванович та керівництва Центрально – Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінльних покарань та пробації Міністерства юстиції.

Під керівництвом першого заступника начальника Адміністрації ДКВС України Крикушенка Олександра Георгійовича, у супроводі начальника Замкової виправної колонії №58 полковника внутрішньої служби Новосядлова О.В., відвідувачами здійснено обхід об’єктів установи. Зокрема, відвідано приміщення відділу охорони, облаштування відомчої пожежної частини, міжзонного КПП, оглянуто стан та облаштування забороненої зони. Також проведено обхід житлових приміщень ізольованого сектору для утримання засуджених до довічного позбавлення волі, перевірено стан облаштування дисциплінарних приміщень та порядок утримання засуджених у відділеннях соціально-психологічної служби.

Наступним об’єктом для уваги стала їдальня установи та цех для приготування їжі. Засуджені установи повністю забезпечені необхідним раціоном, відповідно до затверджених стандартів, їдальня обладнана лінією самообслуговування, функціонує тут і міні-пекарня.

Для відвідувачів були проведені практичні заняття щодо дій групи швидкого реагування, інструктаж чергової зміни, варти відділу охорони при заступанні на службу, порядок заряджання та розрядження зброї. У ході наради в актовому залі установи підведено підсумки діяльності відділів охорони, режиму і охорони, нагляду і безпеки та відомчої пожежної охорони установ виконання покарань і слідчого ізолятору Центрально – Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції за результатами роботи у 2017 році та доведено завдання на період 2018 року.

Нарада проходила у динамічній та продуктивній атмосфері, вирішувались важливі та актуальні питання діяльності установ, озвучувались проблемні питання та відшуковувались оптимальні шляхи їх вирішення. Варто зауважити, що саме таке відкрите обговорення та спільне вирішення робочих питань є запорукою злагодженої та ефективної діяльності.

На завершення наради кращі працівники були заохочені грамотами».

Як видно, про можливі складнощі у роботі персоналу традиційно зазначається обережно: «озвучувались проблемні питання». Та які саме «проблемні питання», ніколи не озвучується.

 41. Натомість до медіа іноді потрапляє інформація про такі «проблемні питання», зокрема, й про випадки хабарництва.

Прес-служба прокуратури Хмельницької області повідомила 23 лютого про те, що за сприяння в умовно-достроковому звільненні засудженого за умисне вбивство від відбування покарання керівник установи та його заступник вимагали надати їм неправомірну вигоду в розмірі 3 тисяч доларів США. Під час одержання обумовленої суми хабаря від матері засудженого заступника начальника колонії викрили "на гарячому" та затримали в порядку ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України. Неправомірно одержані кошти вилучили. Його керівника затримали в службовому кабінеті.

За вказаним фактом слідчими слідчого відділу Управління Служби безпеки України в області здійснюється досудове розслідування за ч. 3 ст. 368 Кримінального  кодексу України, проводяться першочергові, невідкладні слідчі дії, спрямовані на збір та фіксацію доказів. Вирішується питання щодо повідомлення про підозру та обрання затриманим особам запобіжного заходу. 1(https://www.pravda.com.ua/news/2018/02/23/7172647/)

Ув’язнені у зоні конфлікту

 42. Протягом 2015-17 років відбулось декілька передач засуджених на підконтрольну уряду України територію, про що зазначено у пп. 96-98 Доповіді-2016 та пп. 58-59 Доповіді-2017, але завжди це було з території так званої ДНР або навіть з Криму.

Вперше за останні чотири роки з території так званої «ЛНР» на підконтрольну українській владі територію повернуто перші 42 особи, серед яких - три жінки. Це сталося завдяки спільним зусиллям Офісу Омбудсмана України та першого заступника Голови Верховної Ради України Ірини Геращенко. Усі в’язні доправлені до Старобільського слідчого ізолятору. Після процесу ідентифікації засуджені українськими судами особи будуть етаповані до установ виконання покарань відповідно до режиму утримання та їхніх соціальних зв`язків. https://www.facebook.com/groups/1596518790615337/permalink/2187518024848741/

 43. В ефірі "Громадського радіо" представник омбудсмена на Донбасі повідомив 3 липня 2018 р., що  двоє ув’язнених колонії №19 міста Хрустальний (колишній Красний Луч) на окупованій території Луганської області померли після того, як надихалися парами з каналізації. За його словами, керівництво колонії змусило чоловіків чистити каналізацію, хоча каналізаційний стік був загазований. Один з в’язнів надихався цими парами, знепритомнів, і впав в каналізаційну яму і там, ймовірно, потонув. Другий намагався його витягнути і теж надихався парами. Обидва померли. Тіло чоловіка, який впав в каналізаційний стік, діставали представники так званого "МНС ЛНР". Представник омбудсмана заявив, що зараз публічно закличе моніторингову місію (ОБСЄ – ред.) звернути увагу на цю ситуацію, але швидше за все, на його думку, це буде, як завжди, замовчуватися. Він зазначив, що зараз готує заяву, в якій повідомить прізвища всіх начальників колоній на непідконтрольних територіях Донецької та Луганської областей, щоб сформувати єдине кримінальне провадження, щоб притягнути їх до кримінальної відповідальності або оголосити в міжнародний розшук. (https://www.pravda.com.ua/news/2018/07/3/7185214/).

44. В СБУ 12 червня заявили, що отримали свідчення від майже 500 осіб, які були в полоні бойовиків ОРДЛО, про тортури і психологічне знущання. Раніше екс-боєць батальйону "Донбас" Дмитро Куліш, який пройшов російський полон заявив, що російські найманці жорстоко катували українських полонених, відрізали голови, знімали шкіру і робили інші тяжкі злочини.

Українська правда    https://www.pravda.com.ua/news/2018/07/3/7185169/  3 липня 2018, 12:22

 45. Досліджень реальної ситуації з дотриманням прав людини на окупованій території Донбасу вкрай мало. Це зрозуміло через складнощі отримувати достовірну інформацію. Одним з нечисленних досліджень є доповідь «Права позбавлених волі, які утримуються під вартою в ОРДЛО», в якій містяться результати спільного дослідження членів Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі». Вона присвячена дотриманню і захисту прав в’язнів, які утримаються під вартою в ОРДЛО — затриманих, підслідних та засуджених. Доповідь стосується правового статусу та умов тримання під вартою в’язнів, що залишилися в УВП та СІЗО після захоплення окремих регіонів Донецької і Луганської областей членами НЗФ.

Нижче наведені деякі фрагменти доповіді, які надають уявленні про дотримання прав людини щодо ув’язнених в ОРДЛО:

«… Головним джерелом інформації для написання доповіді стали безпосередні свідчення в’язнів, які знаходилися в УВП ОРДЛО.  … У межах дослідження також проведено 9 моніторингових поїздок до УВП на підконтрольній уряду території у грудні 2017 р. — травні 2018 р., під час яких опитано 63 засуджених, які були переведені з УВП ОРДЛО.

 … Найбільше установи страждали від обстрілів під час активних зіткнень у 2014–2015 роках, але подекуди й досі фіксуються випадки обстрілів колоній. Біля УВП із сотнями беззахисних засуджених НЗФ розташовували воєнну техніку, з якої стріляли у бік українських військових. Тим самим вони наражали людей у колонії на небезпеку ударів у відповідь, які часто й мали місце через деякий час.

 … У 2014 році на територію колоній часто заходили підрозділи НЗФ33. Під час таких нападів вони били усіх, кого бачили, тим самим залякуючи засуджених та попереджаючи можливі бунти через неналежні умови тримання під вартою. Зі становленням влади терористичних угрупувань необхідність у таких нападах відпала, але саме почуття безкарності спонукало членів НЗФ їх продовжувати.

 … Адміністрація деяких УВП використовувала катування як дисциплінарне стягнення, вважаючи фізичну силу кращим способом покарання У таких випадках мало того, що жорстоке поводження набувало систематичного характеру, так ще й більшість засуджених піддавалися йому через незначні порушення. Застосування таких стягнень не могло бути оскаржено у будь-які квазі-державні органи невизнаних республік. Практика дисциплінарних стягнень у вигляді жорстокого поводження була поширена майже у всіх установах.

 … З огляду на вищенаведене, так зване законодавство т. зв. ДНР містить норму, яка фактично дозволяє примусову працю і торгівлю людьми.

 … Особливу роль відігравали випадки залучення утримуваних під вартою для пошиття форми для військових НЗФ (так званої «горки»). До такої роботи засуджені найчастіше залучалися у 2014–2015 роках. За допомогу «армії» деяким з ним обіцяли амністію, однак обіцянки ніхто так і не виконав. Також засуджених примушували виконувати й іншу роботу «на благо армії». Тих, хто намагався спаплюжити речі або техніку під час роботи, жорстоко карали.

 … НЗФ були найбільше зацікавлені у воєнних спеціалістах — артилеристах, танкістах. Засуджених, які мали військові навички, будь-якою ціною намагалися затягти до лав НЗФ: від обіцянок до погроз.

 … Майже у 100% відомих випадків засуджених, які пішли воювати, згодом з різних причин повернули до УВП для відбуття нових строків покарання. Невелика частина з тих, хто нібито пішов воювати, зміг втекти, і наразі місце їх знаходження невідоме».

ВИСНОВКИ

доповіді „Дотримання прав ув’язнених в Україні-2018”

В 2018 році продовжилось зниження в’язничного населення – з 57100 осіб на 01.01.2018 р. до 55 078 осіб станом на 01.01.2019 року.

Позитивною обставиною є подальше зменшення засуджених у виховних колоніях – до 126 осіб, з них саме неповнолітніх 65 осіб.

Чисельність довічно ув’язнених осіб склала 1541 особу, в тому числі 23 жінки.

Медичні послуги в установах кримінально-виконавчої служби залишаються на вкрай низькому рівні. У 2018 році продовжив зберігатися надзвичайно високий рівень смертності: вмерло 484 особи. Це означає, що показник смертності на 1 тис. ув’язнених складає 8,79 – тільки у 2014 та у 2017 роках він був вище.

Як і раніше, ухвалені у 2018 році зміни до законів не покращили суттєво правове поле діяльності кримінально-виконавчої системи України, хоча вони і «підправляють» окремі недоліки в існуючих законах. Начебто прогресивний глобальний законопроект «Про пенітенціарну систему» після його реєстрації у Верховній Раді лежав півтора року без руху, поки тихенько не «вмер».

Зберігається високий рівень порушень прав засуджених. Це стосується не тільки умов тримання, але й поводження персоналу з ув’язненими, десятки працівників відомства були притягнуті до відповідальності за кримінальні правопорушення.

Як і у попередні роки, відсутній поступ у сфері надання засудженим правової допомоги. Установи не тільки погано забезпечені юридичною літературою, вони майже нічого не роблять для покращення ситуації. Обсяг правової допомоги, яку надають засудженим громадські організації, значно менше потреби та не впливає суттєво на загальну ситуацію.

Не поліпшується кадрова проблема. Рівень соціальної захищеності персоналу залишається неприпустимо низьким, як надзвичайно низькою є й зарплата. Престижність професії пенітенціарного працівника занадто низька. Дієвих заходів на виправлення становища не вживається, все обмежується обіцянками покращення.

Випадки викриття фактів корупції зовсім не впливають на загальний її рівень.

У питаннях просвіти персоналу у сфері дотримання прав людини керівництво відомства традиційно обмежується гарними деклараціями. Знання міжнародних стандартів у сфері дотримання прав людини від персоналу не вимагається, тим більше не вимагається реалізація цих стандартів.

Як і раніше, громадський контроль дотримання прав засуджених та ув’язнених як системна діяльність відсутній. Співпраця з громадськістю залишається вельми обмеженою. Досі не створені незалежні ефективні інспекційні механізми контролю дотримання прав людини в діяльності установ в’язничної системи та міліції. Діяльність Уповноваженого з прав людини не впливає на загальний рівень дотримання прав людини у в’язницях.

У 2018 році залишились позбавленими будь-якого захисту з боку держави ув’язнені особи, які тримались в закладах ОРДЛО.

Проблеми пенітенціарної системи розглядаються в державі переважно крізь призму політичної доцільності. Такий підхід супроводжується численними порушеннями фундаментальних прав людини, і проблеми дотримання прав людини в колоніях є скоріше предметом маніпулювання, ніж турботи.

“ДОНЕЦЬКИЙ  МЕМОРІАЛ”

“Донецький Меморіал” – громадська правозахисна історико-просвітницька і благодійна організація. Виникла в 1989 році, основними завданнями “Донецького Меморіалу” є:

• сприяння дотриманню прав людини;

• сприяння реабілітації та соціальній адаптації осіб, засуджених та звільнених з місць позбавлення волі;
• правова просвіта громадян, включаючи персонал пенітенціарних установ, правоохоронних та інших державних органів;
• сприяння зусиллям у реформуванні кримінально-виконавчої системи.

З 1997 року “ДМ” зосередився на здійсненні ініціатив у сфері реформування кримінально-виконавчої системи України.

Інформація про діяльність “Донецького Меморіалу” розміщена на Web-сайті організації http://prison.memo.ru та на сайті Міжнародного Меморіалу – www.memo.ru

ДОТРИМАННЯ ПРАВ УВ’ЯЗНЕНИХ В УКРАЇНІ-2018

ДОПОВІДЬ “ДОНЕЦЬКОГО МЕМОРІАЛУ”

Відповідальний за випуск     Букалов Олександр

Технічні редакторі          Ілля та Поліна Букалови