Благодійний фонд «Реабілітація» (надалі – фонд) співпрацює з Ковельською виховною колонією (надалі ВК) з 2001 року. З 2004 по 2006 рік головою піклувальної ради при Ковельській ВК був керівник фонду Георгій Корнієвський.
Знято його з посади голови було раптом, без повідомлення та без запрошення на відповідні збори. Є підстави вважати, що це було зроблено з подачі першого заступника начальника управління Державного департаменту України з питань виконання покарань (надалі - УДДУПВП) у Волинській області Стефановського І.А. Після цього різні заходи, які проводив фонд або Г. Корнієвський особисто, як член спостережної комісії при Волинській обласній держадміністрації, неодноразово були зірвані.
Фондом та Г. Корнієвським були спроби оскаржити дії Стефановського як протизаконні. Але завжди жодна комісія чомусь не знаходила порушень, хоча документальних підтверджень вистачало. Перевіряючі займали позицію захисту Стефановського, а зі скаржником навіть не зустрічались, розглядаючи скарги односторонньо. А коли й зустрічалися, то для того, щоб написати відписку про те, що факти, викладені в скарзі, начебто не підтвердились. Про упередженість перевіряючи свідчить і те, що ними до уваги брались сумнівні документи, такі, наприклад, як довідка спостережної комісії при Волинській обладміністрації про те, що жодних непорозумінь з УДДУПВП у Волинській області у них не має. Цей документ вийшов за підписом не голови спостережної комісії, як це мало би бути, а заступника голови комісії Радощука О. О. Він надав довідку про роботу спостережної комісії від 18.03.2008 № 103-7.6. як начальник відділу взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи апарату Волинської ОДА. Але ж це не його повноваження і це суперечить Положенню про Спостережні комісії.
Значна кількість скарг від рідних та засуджених або не доходять до контролюючих органів, або «не знаходять підтвердження». Складається враження, що у Волинській області створена кругова порука між прокуратурою, спостережною комісією та працівниками УДДУПВП в області, коли порушення прав людини в установах виконання покарань (надалі – УВП) області замовчуються. Після таких скарг починається тиск на скаржників-засуджених, до них застосовуються різні міри впливу для того, щоб «провчити» скаржника, відбити бажання відстоювати свої права, і щоб кожний із засуджених назавжди запам’ятав та боявся вступати в конфлікти із Стефановським та адміністрацією.
Г. Корнієвський намагається допомагати засудженим у відстоюванні їх прав, але проти нього постійно порушуються оперативні справи. Не без впливу Стефановського поширюється щодо нього неправдива інформація для того, щоб у керівництва ДДУПВП склалась негативна думка про нього. Це поєднується з виданням вказівок по перешкоджанню фонду та Г. Корнієвському у відвідуванні УВП у інших областях, з якими фонд плідно співпрацює.
Ніхто із перевіряючих скарги не цікавився питанням поширення недостовірної інформації про фонд та про Г. Корнієвського та підтвердженням чи не підтвердженням її. Наприклад, законністю призначення перевірок дипломів Г. Корнієвського або ініціюванням перед іншими правоохоронними структурами перевірок роботи фонду.
Незважаючи на велику кількість скарг на Стефановського, його у 2008 нагороджують відзнакою Кабінету Міністрів України.
Показово, що з 2006 року до фонду прохань про допомогу установам виконання покарань або запрошень на проведення в них культурних заходів з УВП Волинської області офіційно не надходило. Навіть коли фонд з власної ініціативи все ж таки проводить заходи у Ковельській ВК, то за вказівкою Стефановського Г. Корнієвського в установу не пропускають.
Один з останніх випадків стався 30 грудня 2009 року, коли було заплановано проведення у Ковельській виховній колонії благодійної акції, присвяченої Новому року та Різдвяним святам. Завчасно було надано на перевірку в колонію новорічні подарунки та передачі для дітей сиріт, дітей без батьківського піклування та дітей, які на протязі року не отримали жодної посилки-передачі.
За сталою традицією відносин фонду та управління департаменту проведення заходу було зірване Стефановським. Він раптом наказав своїм підлеглим у Ковельській ВК витребувати у фонду ліцензію на заняття благодійницькою діяльністю. Г. Корнієвський, рятуючи ситуацію, звернувся по допомогу в проведенні заходу до начальника УДДУПВП у Волинській області Макогончуку В.А. Водночас він запропонував управлінню департаменту не викручувати руки фонду через підлеглі адміністрації, а офіційно надіслати письмовий запит щодо наявності у фонді ліцензії на заняття благодійницькою діяльністю.
Г. Корнієвському неодноразово повідомляли під час розмов з працівниками УВП у Волинській області про те, що Стефановський І.А. заборонив своїм підлеглим будь-що просити у фонду. Приклад: у 2008 році Г. Корнієвський надав 3200 шкільних зошитів в одну із установ області, а в цьому році забрав назад більшу частину зошитів та передав їх в УВП Рівненської області (працівники УВП Волинської області боялись під актом передачі поставити свій підпис та печатку). Тепер УВП Волині просять фонд надавати їм допомогу так, щоб не фігурував фонд «Реабілітація», наприклад, оформляти допомогу від якоїсь приватної особи.
Може УВП у Волинській області не потребують ніякої допомоги? І кому на користь така „співпраця із громадськістю”?