Кримінально-виконавча система України у 2020 році. Статистичний огляд.

В місцях позбавлення волі кримінально-виконавчої системи України, які контролюються українською владою, тобто без установ Криму та окупованої частини Донецької та Луганської областей, згідно даним, повідомленим «Донецькому Меморіалу» Адміністрацією кримінально-виконавчої служби України, станом на 01.01.2021 року трималося 49823 особи (лист ДКВСУ № 3/1-32-21/5-Пі від 26.01.2021 р., тут і надалі в дужках – станом на 01.01.2020 р. – 52863 осіб). За рік чисельність осіб в місцях позбавлення волі зменшилась на 3040 осіб (2215), або на – 5,75% (– 4,02%).

Динаміка чисельності осіб в установах кримінально-виконавчої системи за останні сім років наведена у наступній таблиці 1.

Таблиця 1

* орієнтовні дані з урахуванням установ на окупованій території Донбасу.

Показник числа в’язнів на 100 тис. населення для України складає 120. Він розрахований, виходячи з чисельності населення України, яка згідно з офіційними даними станом на 1 січня 2021 року становила 41,6 мільйона осіб.

Під вартою у 12 діючих слідчих ізоляторах та 17 установах виконання покарань з функцією СІЗО (вчорашніх СІЗО – Авт.) станом на 01.01.2021 р. перебувало 16673 осіб, отже число всіх осіб, які тримаються під вартою, зменшилось на 829 осіб (роком раніше зменшилось на 528 осіб), або на –4,74% (– 2,93%).

У 2020 році не потрапили до установ виконання покарань з СІЗО та були звільнені з них 8 656 осіб (минулого року – 9 369 осіб). Серед головних причин, з яких особи звільнялися з СІЗО впродовж 2020 року – зміна запобіжного заходу на більш м’який – 4629 осіб (рік тому – 4998 особа), призначення покарання у вигляді позбавлення волі, але на відносно короткий термін – як правило, такий, який утримувана особа вже відбула, перебуваючи у СІЗО – 471 особа (546 осіб), а також призначення їм покарань, не пов’язаних з позбавленням волі – 943 особа (рік тому – 1001 особа), у зв’язку з припиненням справ судами та за виправдувальними вироками – 30 осіб (рік тому – 31 особа).

Статистичні дані щодо причин звільнення осіб з СІЗО в останні роки наведені у таблиці 2.

Таблиця 2

Певним показником складності проблем в медичній сфері та в наданні медичних послуг є рівень захворюваності, смертності та число випадків суїцидів в установах відомства.

Протягом 2020 року в установах виконання покарань вмерло 485 осіб (517 осіб), з них у слідчих ізоляторах та УВП – 179 осіб (198 осіб). Число випадків суїциду під час перебування осіб в усіх установах позбавлення волі у 2020 році становило 52 особи (51), з них випадків у слідчих ізоляторах та УВП – 13 осіб (19 осіб).

Число в’язнів, хворих на туберкульоз, на кінець 2020 року складало 886 осіб (1113 осіб), в тому числі 214 осіб (247 осіб) – у СІЗО та в УВП. В розрахунку на 1 тис. ув’язнених число таких хворих за 2020 рік помітно зменшилось з 21,05 до 17,78.

Число ВІЛ-інфікованих у 2020 році зросло – з 3824 осіб до 3901 особи, в тому числі 1172 особи перебувають в СІЗО та в УВП (1077 осіб), а в розрахунку на 1 тис. ув’язнених помітно зросло – з 72,34 до 78,30.

Динаміка цих показників за останні роки наведена у таблиці 3

Таблиця 3

Захворюваність і смертність в установах Департаменту у 2003, 2012 та у 2016-2020 роках

Станом на 1 січня 2020 року в установах виконання покарань утримувалося 1 244 особи, які мають інвалідність (рік тому – 1 300 осіб), з них в СІЗО та УВП – 220 осіб (210).

За даними Центру пробації, на обліку уповноважених органів з питань пробації станом на 01.01.2021 перебували 59 029 осіб, засуджених до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі (рік тому – 60 736 осіб), з них 739 неповнолітніх (рік тому – 846 осіб) (лист № 5/4-ЗПІ/І/Ян-21 від 09.02.2021).

Ознакою проголошеної Мінюстом реформи пенітенціарної системи є політика скорочення установ для тримання осіб, позбавлених волі.

Протягом 2017-18 рр. в офіційних документах процес фактичного закриття установ не відображується (див. п. 37 Доповіді-2018).

До 27 установ, діяльність яких оптимізована в попередні роки та які перераховані в п.37 Доповіді-2018 та у п.41 Доповіді-2019, додались у 2020 році ще 12 установ.

Ув’язнені особи є і в деяких інших відомствах.

В органах управління Військової служби правопорядку (надалі – ВСП) Міноборони станом на початок 2021 року функціонує 11 гауптвахт для тримання військовослужбовців, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців та дисциплінарний батальйон для відбування покарання.

За даними Міноборони України, на 01.01.2020 у дисбаті ВСП утримувалось 25 військовослужбовців, протягом року утримувалось у дисбаті 18 військовослужбовців, а станом на 01.01.2021 року – 19 осіб.

На гауптвахтах на початок року під вартою перебувало 34 військовослужбовця особи, протягом року на гауптвахтах утримувалось 254 узятих під варту військовослужбовця, з яких вибуло до місць проходження військової служби 221 особа.

Станом на 01.01.2021 на гауптвахтах ВСП утримувалось 39 узятих під варту військовослужбовців за підозрою у скоєнні злочинів (лист Міністерства оборони України № 306/3/1367 від 26 лютого 2021 р.).

Територіальні органи поліції у 2020 році налічують 129 ізоляторів тимчасового тримання (136) із загальним лімітом наповнення 2,9 тис. місць (2990 місць). В них станом на 1 січня 2021 року перебувало 147 осіб (280 осіб). Всього протягом 2020 року в ІТТ утримувалось 53,7 тис. осіб (67,5 тис. осіб). (лист № 85/37/2/02-2021 від 14 січня 2021 р.).

Протягом 2020 року в ІТТ померло 4 (5) затриманих та взятих під варту осіб, з яких 2 (4) унаслідок самогубств, а ще 2 (1) – з природних причин.

У 2020 році загинуло 55 працівників поліції (рік тому 54 осіб), з них при обставинах, не пов’язаних із виконанням службових обов’язків – 48 поліцейських (минулого року 51 особа) та 7 поліцейських при обставинах, пов’язаних із виконанням службових обов’язків (рік тому 3 особи).

В СБУ функціонує один ізолятор тимчасового тримання у м. Києві - для тримання осіб, підозрюваних у підготовці чи проведенні розвідувально-підривної, терористичної діяльності та вчиненні інших злочинів, розслідування яких віднесено до компетенції органів СБУ. Місткість ізолятора складає 48 осіб. Станом на 01.01.2021 року в ньому трималося 14 осіб (минулого року – 5 осіб), а загалом протягом 2020 року перебувало 77 осіб (127 осіб). Випадків смерті утримуваних осіб у 2020 році не було (лист СБУ №23/Б-1-П/36/29 від 13.01.2021 р.).

Діти, які скоїли кримінальні злочини у віці до 14 років, направляються до шкіл та професійних училищ соціальної реабілітації. Ці заклади перебувають у підпорядкуванні Міністерства освіти та науки України, нині їх функціонує два – Комишуваська школа соціальної реабілітації для хлопчаків, Запорізька обл. (розрахована на 160 осіб), в якій станом на 01.01.2021 трималось 8 хлопців (4 минулого року), та Макіївське професійне училище соціальної реабілітації для хлопчиків, яке тимчасово розміщене у Балахівській школі соціальної реабілітації, Кіровоградська обл. (розрахована на 180 осіб), та в якому залишилось 5 хлопців (минулого року 9 хлопців) (лист № 5/16-21 від 14.01.2021 р.).

Про рівень дотримання законності під час тримання ув’язнених осіб свідчить число порушень з боку персоналу установ, які виявляються органами прокуратури при здійсненні нагляду за додержанням законів. Справжнє число таких випадків оцінити неможливо, але результати діяльності органів прокуратури надають певне уявлення про масштаби явища.

Прокурорами упродовж 2020 року внесено 1817 документів прокурорського реагування. За результатами їх розгляду до відповідальності притягнуто 2136 осіб.

Роком раніше було розглянуто 1 758 документів прокурорського реагування щодо працівників виправних колоній та слідчих ізоляторів з вжиттям заходів щодо усунення порушень закону. При цьому було притягнуто до дисциплінарної адміністративної та матеріальної відповідальності 1913 осіб (див. п. 42 Доповіді-2019).

Упродовж 2020 року до кримінальної відповідальності притягнуто 32 працівника ДКВС (минулого року 47) (лист Офісу Генерального прокурора №27/3-132вих-21 від 15.01.2021 р.).

Однією з небагатьох інституцій в країні, яка має повноваження перевіряти дотримання прав людини, є Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (надалі – Уповноважений). Посаду Уповноваженого обіймала у 2020 році Людмила Денисова.

Особливо значимою роль Уповноваженого є для ув’язнених осіб, бо закон зобов’язує адміністрації установ виконання покарань безперешкодно направляти скарги ув’язнених до омбудсмена. До того ж, відповідно до статті 19-1 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», на Уповноваженого покладаються функції національного превентивного механізму (надалі – НПМ) відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання.

За наданими Секретаріатом Уповноваженого даними в рамках реалізації НПМ працівники Секретаріату у 2020 році здійснили 815 візитів (минулого року 711 візитів) до місць несвободи різного типу. Керівникам органів державної влади у 2020 році внесено 18 актів реагування щодо усунення виявлених порушень прав людини. Взяли участь у відвідуванні місць несвободи, до яких відносяться не тільки установи кримінально-виконавчої служби, а й інші заклади, наприклад, психіатричні лікарні, 118 представників громадськості (минулого року – 175) у 277 візитах, а також 31 експерт (минулого року 94 експерти та фахівці) у 33 візитах (лист №01.27/32.14/16.13/21/ЗІ від 16.01.2021 ).

Вже після отримання відповідей Секретаріату було оприлюднено Щорічну Доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про стан додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні у 2020 році (надалі – Доповідь).

В Доповіді наводиться число моніторингових візитів за 2020 рік до кожного з відомств:

«У рамках реалізації НПМ у 2020 році працівниками Секретаріату Уповноваженого проведено 815 моніторингових візитів до усіх типів місць несвободи, з яких 677 (83%) – з метою вивчення стану забезпечення заходів із запобігання та поширення хвороби COVID-19. Зокрема, до установ в сфері управління Мін’юсту – 135, МВС – 179, Міноборони – 23, Мінсоцполітики – 271, МОН – 33, МОЗ – 52, ДМС – 8, Держприкордонслужби – 17, СБУ – 1, судів – 96».

При цьому з загального числа візитів 677 проведено з метою вивчення стану забезпечення заходів із запобігання та поширення хвороби COVID-19. Також у Доповіді зазначається:

«Порівняно з минулим (2019) роком кількість повідомлень, що надійшли до Уповноваженого, про порушення прав осіб у місцях несвободи, зросла майже удвічі – 3 154 повідомлення проти 1775 у 2019 році, з них щодо додержання прав людини в установах ДКВС 2 388 (75%). Кількість повідомлень про факти катувань від громадян в місцях несвободи або їхніх родичів збільшилась з 43 у 2019 році до 165 у 2020 році».

Про участь громадськості у моніторингових візитах йдеться і у Доповіді:

«До проведення моніторингових візитів НПМ, що здійснюються у форматі «Омбудсман+», у 2020 році було залучено 118 громадських моніторів». Натомість, невідомо, скільки з цих 118 моніторів взяли участь саме у 135 візитах до установ Мінюсту (фактично – до установ ДКВС). Очевидно, що десятки з цих візитів відбувались без участі моніторів. І дуже доречно було б знати, у якій частині візитів за участю моніторів були виявлені численні та серйозні порушення прав людини, а у якій частині візитів без моніторів відбулись аналогічні виявлення. Разом тим Секретаріат щодо подібних деталей візитів нічого не може повідомити. Наприклад, на прохання повідомити, яка частина наданих пропозицій за підсумками візитів стосується саме пенітенціарних закладів, нам відповіли, що не можуть це повідомити, адже таке виокремлення щодо закладів окремих відомств не передбачено статистичною звітністю.

Беручи до уваги, що одним із основних завдань НПМ є виявлення випадків катувань та жорстокого поводження та реагування на такі випадки, з огляду на проведення понад вісімсот моніторингових візитів, особливо цікавою є відповідь Секретаріату на питання про число внесених у 2020 році омбудсменом органам державної влади пропозицій, і не будь-яких, а саме щодо попередження катувань та жорстокого поводження. Виявилося, що інформація про рекомендації та пропозиції, які стосуються саме попередження катувань та інших жорстоких видів поводження та покарання, також не може бути надана, оскільки Секретаріат Уповноваженого такою інформацією не володіє. Ба більше, і не зобов’язаний «вести окремий облік кількості пропозицій щодо попередження катувань та інших жорстоких нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання».

Однією з важливих функцій омбудсмена є реагування на порушення державними інституціями права на доступ до публічної інформації про їх діяльність та вжиття передбачених законодавством заходів реагування, притягнення порушників до відповідальності, в т.ч. шляхом складання протоколів про адміністративні порушення. Діяльність Уповноваженого у 2020 році, як і раніше (див. пп. 66-69 Доповіді-2019), надала взірець певної бездіяльності у цій царині. Про це свідчить перш за все статистика реагувань на конкретні приклади таких порушень у цій сфері.

За даними Секретаріату Уповноваженого у 2020 році надійшло 3613 звернень про порушення права на доступ до публічної інформації (рік тому 3006). За порушення вимог закону відповідно до ст. 212-3 Кодексу України про адміністративні порушення складено 174 протоколи про адміністративні порушення (рік тому 240), що складає 4,8% від числа звернень (минулого року 8,0%). Отже щодо 3439 звернень (3613-174) протоколи не складались.

Число притягнутих до відповідальності осіб за порушення права на доступ до публічної інформації впродовж 2020 року Уповноважений та Секретаріат відмовились надати, пославшись на те, що вони не є розпорядником цієї інформації, оскільки питання притягнення осіб до відповідальності вирішується судом. Слід розуміти, що як там вирішить суд, Уповноваженому не цікаво.

Секретаріат повідомив, що щодо порушень вимог закону України «Про доступ до публічної інформації» та закону «Про звернення громадян» акти реагування Уповноваженого не направлялися. При цьому формою реагування у омбудсмена вважаються «надсилання до порушників листів із роз’ясненням положень законодавства та вимогами підтвердити чи спростувати твердження заявників про порушення вказаних прав із наданням відповідних підтверджуючих документів». Таких листів було направлено «близько 2000» (лист № 30.1/23.14/17.13/21/ЗІ від 13.01.2021 р.).

* * *

Автори даного статистичного огляду вдячні відомствам, які надали інформацію на запити «Донецького Меморіалу» щодо осіб, позбавлених волі, які перебувають в установах відомства, або до яких відомство має стосунок. Ми вдячні Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Мінюсту України, Центру охорони здоров’я ДКВС України, Центру пробації, Національній поліції України, Міністерству оборони України, Службі безпеки України, Міністерству освіти і науки України, Офісу Генерального прокурора України, Офісу Президента України.

Надана ними інформація використана при підготовці даного огляду. Наведені у огляді дані і відомості можуть уточнюватись та доповнюватись, якщо буде отримана відповідна додаткова інформація.

Кримінально-виконавча система України у 2020 році. Статистичний огляд. (pdf-file)