Одеський слідчий ізолятор

Історія Одеського слідчого ізолятора бере свій початок на початку ХІХ століття, коли стрімкий розвиток Одеси як великого торговельного та портового центру Російської імперії зумовив необхідність створення окремої в’язниці для утримання осіб, які перебували під слідством або були засуджені судами.

У 1816 році генерал-губернатор Новоросійського краю Олександр Ланжерон звернувся до Міністерства поліції з обґрунтуванням необхідності будівництва в Одесі спеціального тюремного закладу. Після тривалих погоджень та виділення державного фінансування у 1824 році було розпочато будівництво першої міської в’язниці, яке завершилося у 1826 році. Перша Одеська в’язниця розташовувалася в районі сучасної Привокзальної площі.

Наприкінці ХІХ століття стара в’язниця вже не відповідала потребам міста. Через значне перевищення проєктної місткості урядом було ухвалено рішення про будівництво нового тюремного комплексу. У 1891 році на Люстдорфській дорозі було закладено фундамент нового Одеського тюремного замку, проєкт якого розробив відомий архітектор Антоній Томишко. Будівництво завершилося у 1894 році.

Новий комплекс вважався одним із найсучасніших пенітенціарних закладів Російської імперії. Центральна будівля була зведена у формі хреста з оглядовою вежею в центрі, що відповідало передовим на той час принципам пенітенціарної архітектури. Тут функціонували лікарня, церква, майстерні, господарські приміщення, прогулянкові дворики та розвинена система вентиляції й опалення. У 1895 році на Міжнародному тюремному конгресі в Парижі Одеський тюремний замок був визнаний одним із найкращих пенітенціарних закладів Російської імперії. 

Протягом своєї історії в’язниця утримувала багатьох відомих політичних діячів, революціонерів, учасників національно-визвольних рухів та кримінальних злочинців. У різні періоди тут перебували учасники революційного руху початку ХХ століття, діячі українського визвольного руху, а також відомий отаман Григорій Котовський. 

У роки Першої світової війни, революційних подій 1917 року, громадянської війни та Другої світової війни установа продовжувала функціонувати, переходячи під контроль різних державних режимів. Після звільнення Одеси у 1944 році розпочалося масштабне відновлення та розбудова комплексу. На території установи були створені міжобласна лікарня, виробничі майстерні та нові режимні корпуси. У 1970-х роках проведено комплексну реконструкцію, модернізовано інженерні мережі, камерний фонд та комунально-побутові об’єкти. 

Після здобуття Україною незалежності Одеський слідчий ізолятор увійшов до структури Державного департаменту України з питань виконання покарань, а згодом — Державної кримінально-виконавчої служби України та Міністерства юстиції України.

Сьогодні Державна установа «Одеський слідчий ізолятор» є найбільшим слідчим ізолятором півдня України та виконує функції тримання осіб, взятих під варту, а також окремих категорій засуджених відповідно до вимог законодавства України. Установа залишається важливим елементом системи правосуддя та пенітенціарної системи держави.

У різні роки установу очолювали І. І. Конвенський, І. А. Шафорук, П. О. Перелешин, А. Ф. Поляков, В. О. Гордовський, О. С. Грабко, Г. С. Кулагін, С. І. Батан та інші керівники.

На сьогодні начальником установи є НІКІТІН Сергій Олексійович.

Контактна інформація

Державна установа «Одеський слідчий ізолятор»

65059, Одеська область, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 11

Телефон: (048) 765-73-93

E-mail: kantselyariya [email protected]

Начальник установи: НІКІТІН Сергій Олексійович.