Донецький Меморіал • Харківська правозахисна група
Eng

Побачити маму і здатися назад на довічне

  Андрій Діденко 
Герой нашого сюжету опинився у владі окупантів у Херсоні. Попри побиття та знущання, він відмовився співпрацювати з росіянами. На фоні наступу української армії він уперше за 15 років отримав свободу, але вирішив, що здасться владі, виконавши одну умову.

Я з Донецької області, у місті Краматорську живу. У листопаді 2021-го року адміністрація СІЗО №6 міста Бахмута відправила мене на перереєстрацію групи інвалідності та для проходження профілактичного лікування туберкульозу до Снігурівської виправної колонії Миколаївської області — МВК №5.

Першого березня, коли вже стало відомо, що ми в окупації, Пенітенціарна служба України мене й інших 96 засуджених не евакуювала. Просто кинули у небезпечній для життя й здоров’я ситуації до 28.05.2022.

Ми просиділи не просто на окупованій території, а у зоні активних бойових дій. Неодноразово на територію установи були прильоти, ми не знаємо від кого. У прогулянковому дворику ми були, як зазвичай, за графіком. Біля прогулянкового дворика падали міни. Навіть по водонапірній вежі пристрілювалися росіяни. Адміністрація так казала.

Читати далі

поділитися інформацією