Реформа, якої не побачили ув’язнені: що насправді не виконано у Стратегії реформування пенітенціарної системи

30.07.2026 Андрій Діденко

У грудні 2022 року Кабінет Міністрів України схвалив Стратегію реформування пенітенціарної системи на період до 2026 року. Її метою проголосили створення гуманістичної системи виконання покарань, яка поважає людську гідність, гарантує безпеку та сприяє поверненню засуджених до суспільства. До завершення строку дії Стратегії залишилося менше пів року. Вже сьогодні можна оцінити результати.

Справжній стан пенітенціарної реформи визначається не кількістю звітів, а умовами, в яких живуть ув’язнені. Спільні моніторингові звіти Харківської правозахисної групи та ГО “Захист в’язнів України” за 2025–2026 роки свідчать про невиконання Стратегії: 1,42–3,97 м² площі на людину, температура 13–16°C у лікарняних палатах, робота по 13–19 годин на добу та непридатні укриття під час війни.

За результатами аналізу шість із восьми стратегічних цілей є невиконаними по суті. Сьома ціль (підготовка персоналу) виконана лише частково, а четверта (пробація) потребує окремої оцінки на підставі загальнонаціональної статистики.

Вісім стратегічних цілей: попередній підсумок

Стратегічна ціль	Наша оцінка	Що показали моніторингові звіти
1. Належні умови тримання	Не виконано	Переповнення, 1,42–3,97 м² на людину, холод, сирість, недостатнє освітлення, відсутність приватності
2. Запобігання катуванням і жорстокому поводженню	Не виконано	Неналежна фіксація травм, неформальна ієрархія, використання “днювальних”, перешкоджання конфіденційному моніторингу
3. Право на охорону здоров’я	Не виконано	Кадровий дефіцит, відсутність діагностики, залежність пенітенціарної медицини, проблеми зі звільненням тяжкохворих
4. Пробація та альтернативи ув’язненню	Потребує окремої оцінки	Необхідні загальнонаціональні дані про судові рішення, пробаційний нагляд і фактичне скорочення застосування тримання під вартою
5. Виправлення і ресоціалізація	Не виконано	Формальні індивідуальні програми, неоплачувана та надмірна праця, застаріле обладнання і професійне навчання, відсутність перспективи для довічно засуджених
6. Безпека і правопорядок	Не виконано	Неформальна влада одних засуджених над іншими, непридатні укриття, відсутність дієвих планів евакуації
7. Підготовка та діяльність персоналу	Виконано частково	Окремі навчальні та матеріальні покращення є, але зберігаються значний некомплект, професійна деформація та старі практики
8. Цифровізація	Не виконано	Порожні журнали доступу до Інтернету, відсутність планшетів і електронної пошти, блокування правозахисних сайтів, суперечливий паперовий облік

Ціль 1. Чотири квадратні метри, яких досі немає

Стратегія визначає обов'язковий очікуваний результат — не менше 4 м² особистого простору на особу (5 м² у туберкульозних стаціонарах, 4,5 м² для жінок із дітьми в СІЗО). Хоча Закон “Про попереднє ув’язнення” зберігає застарілий норматив 2,5 м², Стратегія передбачала перехід до стандарту в 4 м².

Моніторинг виявив масові порушення цих норм:

у Холодногірській ВК №18 — 3,21 м² на засудженого;
у Житомирській ВК №4 та Райківській ВК №73 — лише 1,42 м²;
у Надержинщинській ВК №65 — 3,97 м²;
у Криворізькій УВП №3 — 2,07 м² (ув'язнені спали почергово);
у лікарні при Шепетівській ВК №98 — 4,16 м² замість необхідних 5 м².

Крім браку площі, зафіксовано неналежні умови: температура 13–16°C, відсутність питної води, пліснява, освітлення 1,7–5 люкс (Київський СІЗО) та порушення приватності у туалетах. В установі застарілої архітектури — Замковій ВК №58 — камери 5,6 м² взагалі позбавлені можливості забезпечення сучасних стандартів освітлення, вентиляції та санвузла.

Ціль 2. Запобігання катуванням: механізми створені, результату немає

Незважаючи на введення посади старшого інспектора з прав людини та відеоспостереження, система запобігання насильству не працює. Звіт Єврокомісії за 2025 рік підтверджує наявність катувань у пенітенціарній системі України.

У лікарні при Шепетівській ВК №98 травми невносилися до журналів, а фото не додавалися до справ. ДБР розслідує розкриту групу в Божковській ВК №16, обвинувачену в катуваннях і вбивствах, та затримало керівництво Олексіївської ВК №25 за примушування засуджених до неоплачуваної праці й катування. Залежність інспекторів від керівництва та закритість установ унеможливлюють ефективні розслідування.

Ціль 3. Пенітенціарна медицина залишається закритою і залежною

Укомплектованість лікарів у лікарні при Шепетівській ВК №98 становила 63%, а хворi з підозрою на гепатит С не мали доступу до ПЛР-тестування. Медичні частини залишаються підконтрольними адміністраціям колоній, що обмежує незалежність лікарів. Механізм звільнення тяжкохворих за ст. 84 КК України є тривалим і непрозорим. Рекомендацію ЄКПТ щодо підпорядкування пенітенціарної медицини МОЗ досі не виконано.

Ціль 4. Пробація та альтернативи ув’язненню потребують окремої оцінки

Незважаючи на позитивні законодавчі зміни та запровадження пробаційного нагляду, оцінка виконання цієї цілі потребує детального аналізу загальнонаціональної судової статистики, даних щодо тримання під вартою та повторної злочинності.

Ціль 5. Праця як ресоціалізація чи прихована експлуатація

Замість ресоціалізації праця засуджених залишається інструментом виснажливої експлуатації:

у Старобабанівській ВК №92 засуджені працювали на кухні без вихідних по 13,5–14 годин на добу протягом півтора-двох років;
у Петрівській ВК №49 зміни тривали 15–19 годин на добу;
у Кропивницькому СІЗО ув'язнені безкоштовно виконували роботу понад 11 годин на добу;
у Надержинщинській ВК №65 за місяць роботи виплачували від 133 до 4217 грн, а понаднормову працю маскували під "чергування" чи "благоустрій".

Соціально-виховна робота має формальний характер (Сумська ВК №116, Райківська ВК №73). Особливо гостро стоїть проблема довічно засуджених (“Пєтухов проти України (№2)”), які роками перебувають у камерній ізоляції без належного доступу до праці, що зафіксовано в Темнівській ВК №100 та Замковій ВК №58.

Ціль 6. Безпека, яку переклали на самих ув’язнених

В окремих установах (Холодногірська ВК №18) адміністрація передає владу неформальній тюремній ієрархії через призначення “днювальних”, що суперечить стандартам ЄКПТ. Практики суцільного відеоспостереження у спальнях та поіменні картки з описом злочинів на ліжках (Дрогобицька ВК №40, Південноукраїнська ВК №83, Качанівська ВК №54) порушують приватність і стигматизують ув'язнених.

Найбільшим провалом є відсутність безпеки під час війни: укриття у Холодногірській, Сумській, Старобабанівській ВК, Кропивницькому СІЗО та Замковій ВК №58 не мають другого виходу, вентиляції, каналізації та перебувають під замком. Наслідком цієї недбалості став російський удар у липні 2025 року по Біленьківській ВК №99, де через відсутність належних сховищ загинули 17 засуджених та 42 були поранені.

Ціль 7. Персонал: окремі зміни є, системної трансформації немає

Ціль виконана лише частково. Незважаючи на ремонти та навчання, у закладах спостерігається катастрофічний кадровий некомплект: у Сумській ВК №116 не вистачає 52 працівників, у Вінницькій ВК №86 — 78,25 (майже третина штату), а з засудженими зазвичай працює лише один психолог. Це призводить до вигорання співробітників та формалізації роботи.

Ціль 8. Цифровізація, яка не дійшла до ув’язнених

Цифровізація не покращила захист прав ув'язнених: інтернет-класи в Сумській ВК №116, Темнівській ВК №100 та Кропивницькому СІЗО не мають робочих планшетів, а доступи до сайтів Харківської правозахисної групи та ГО “Захист в’язнів України” блокуються адміністрацією.

Чому Стратегія не дала очікуваного результату

Головні причини недосягнення цілей: підміна реальних результатів процесами (звітування про створені комісії та накази), орієнтація на окремі показові об'єкти, домінування відомчого контролю над незалежним та запізніле затвердження урядом Операційного плану на 2025–2026 роки (наприкінці жовтня 2025 року).

Що має зробити нове керівництво Міністерства юстиції

Новий Міністр юстиції Денис Маслов повинен забезпечити незалежне оцінювання Стратегії із залученням Уповноваженого ВРУ з прав людини (“Омбудсман+”), правозахисників та міжнародних партнерів.

Першочергові кроки:

Провести незалежне оцінювання виконання кожної із восьми цілей.
Запровадити публічну звітність із реальними вимірюваними показниками кожної установи.
Провести повну інвентаризацію житлових приміщень із фіксацією реальної площі на людину.
Розробити програму розвантаження СІЗО та евакуації з небезпечних воєнних зон.
Провести незалежний аудит укриттів за участю ДСНС.
Розпочати передачу пенітенціарної медицини до системи МОЗ.
Запровадити електронний облік праці та припинити неоплачувані “стажування”.
Створити дієвий механізм реагування на катування з прямим інформуванням ДБР.
Заборонити інститут “днювальних” та неформальну владу засуджених.
Забезпечити реальний цифровий доступ ув'язнених до правової інформації.
Підготувати нову Стратегію після 2026 року на основі незалежної оцінки.

Замість висновку

Реформа не дала результату, тому що держава підмінила зміну системи ухваленням нових документів. Норми площі, належна медицина, оплачувана праця й безпечні укриття — це не привілеї, а зафіксовані законом зобов'язання держави. Справжня реформа почнеться тоді, коли результати оцінюватимуться за становищем людини за зачиненими дверима.

Основні джерела

Стратегічні та нормативні документи

Міжнародні та незалежні джерела

Моніторингові звіти та правозахисні публікації

Офіційні повідомлення

Матеріал підготовлено в межах проєкту “Seeking Justice for Survivors”, який фінансується Міністерством закордонних справ Данії. Думки, висновки та погляди, викладені в цьому документі, є відповідальністю його автора і можуть не співпадати з офіційною позицією ДІГНІТІ та Міністерства закордонних справ Данії.

Читати повний текст публікації

Розділи сайту