Право на скаргу за ґратами: чому в одних колоніях сотні звернень, а в інших — жодного?
Мовчання за ґратами: що показують дослідження
Право на звернення є одним із ключових механізмів захисту людини в місцях несвободи: через скарги засуджені повідомляють про неналежні умови, насильство, відсутність медичної допомоги та інші зловживання. Харківська правозахисна група кілька років досліджує, як цей механізм працює в українських пенітенціарних установах.
Дослідження 2023 року показало, що у 18 із 76 установ не було жодного звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а в 12 з них — також до прокуратури та правозахисників. За 2023–2024 роки у п’яти колоніях знову не зафіксували звернень до Омбудсмана. Тепер проаналізовано офіційні відомості щодо кореспонденції за 2025–2026 роки.
Що говорять цифри?
Зведена таблиця охоплює 65 установ. За 2025 рік (дані щодо 55 установ) зафіксовано 980 звернень до Уповноваженого та 4528 — до прокуратури; у десяти установах не було жодного звернення до Омбудсмана, у 24 — до правозахисних організацій. За 2026 рік у 65 установах — 1052 звернення до Омбудсмана та 3297 — до прокуратури; нульові показники щодо Уповноваженого — у 12 установах, щодо правозахисників — у 37.
Нульові показники звернень до Омбудсмана в обох періодах повторюються у Машівській ВК №9, Південноукраїнській ВК №83, Снігурівській ВК №5, Качанівській ВК №54 та Житомирській ВК №4. Натомість у Київському СІЗО за 2025 рік — 318 звернень до Омбудсмана та 1114 до прокуратури, у Харківському — 83 та 686.
Кількість звернень залежить від чисельності утримуваних, їхньої правової обізнаності та доступу до юридичної допомоги, а дані за 2026 рік неповні. Проте такі відмінності потребують пояснення: чому в одних установах засуджені регулярно звертаються по захист, а в інших роками панує статистична тиша?
Чи можуть засуджені скаржитися без страху?
Під час моніторингу правозахисники фіксують низьку поінформованість засуджених, складний доступ до правової допомоги та страх наслідків після скарг. Нульові показники самі по собі не доводять перешкоджання листуванню, але їх повторення роками — підстава для поглибленої перевірки.
Показово, що скарг на дії чи бездіяльність адміністрацій зафіксовано лише 21 за 2025 рік і 39 за 2026 рік. Частково це може пояснюватися обліком, адже зміст конфіденційної кореспонденції не має бути доступним адміністрації. Стаття 113 КВК України, правила 56–57 Правил Мандели та правило 70 Європейських пенітенціарних правил гарантують право на звернення, конфіденційність листування та захист від переслідування — і ці гарантії мають діяти на практиці.
“Тюремний портал”: інформація, яка допомагає захищати права
Щоб подолати брак поінформованості, ХПГ рекомендує ресурс “Тюремний портал”, де зібрано зразки заяв і скарг, відповіді на правові запитання, матеріали про умови тримання, медичне забезпечення, працю засуджених і звіти моніторингових візитів. Важливо, щоб така інформація була доступна безпосередньо в установах, а засуджені мали реальну змогу користуватися законними засобами комунікації.
Право на скаргу не повинно залишатися формальністю
Три послідовні дослідження ХПГ свідчать про потребу системної перевірки доступності механізмів захисту, насамперед у колоніях, де роками немає звернень до Омбудсмана чи правозахисників. Під час моніторингу слід перевіряти не лише журнали кореспонденції, а й реальну можливість конфіденційно звертатися до незалежних органів, отримувати відповіді та не зазнавати переслідувань.
Велика кількість звернень не обов’язково свідчить про погану ситуацію в установі. І навпаки — відсутність скарг зовсім не означає відсутності порушень.
За тюремними мурами людина може втратити свободу, але не повинна втрачати голос. І держава зобов’язана зробити все, щоб цей голос почули.
