Погляд ДБР на право на інформацію: “Не заважайте нам працювати!”

У квітні 2025 року під час презентації Сьомої періодичної доповіді України Комітету ООН проти катувань представник ДБР назвав вагомим досягненням створення спецпідрозділу для розслідування катувань з боку правоохоронців і суддів. Оскільки відомостей про нього у відкритому доступі не було, я звернувся до ДБР із запитом щодо контактів, керівника підрозділу та порядку подання заяв про неналежне поводження.
У відповідь на запит і подальше повторне звернення ДБР надіслало юридичну відписку: посадовці апелювали до «трискладового тесту» ЄСПЛ, законів про ДБР та публічну інформацію, стверджуючи, що запитувані дані становлять службову таємницю, а їх розголошення нібито завдасть істотної шкоди. Переконаний, що дані про розслідування катувань мають бути відкритими, я оскаржив бездіяльність бюро в судовому порядку.
У судовому відзиві ДБР намагалося виправдати обмеження доступу воєнним станом та інтересами оборони. Попри це, 11 лютого 2026 року Харківський окружний адміністративний суд у справі №520/32689/25 визнав дії ДБР протиправними та зобов’язав його розглянути запит по суті й надати інформацію.
Бюро оскаржило рішення, стверджуючи в апеляції про загрозу життю співробітників у разі окупації та надумане зобов’язання «створювати нову інформацію». 27 серпня 2026 року Другий адміністративний апеляційний суд залишив скаргу ДБР без задоволення. Згодом юристи відомства звернулися до Верховного Суду, проте Касаційний адміністративний суд відмовив у відкритті провадження, не побачивши виняткового суспільного значення справи для «розгляду заради розгляду».
Навіть після набрання рішенням чинності ДБР спочатку надало лише прізвище керівника, приховавши точну назву підрозділу, й розкрило її лише після додаткового запиту.
Ця судова тяганина тривала понад рік і потребувала участі щонайменше чотирьох юристів ДБР у трьох інстанціях. Замість надання простої публічної відповіді відомство витратило колосальні ресурси й навантажило суди заради протидії відкритості. Тоді як ефективність розслідування катувань залишається вкрай низькою, приховування відомостей про профільний підрозділ прямо суперечить суспільним інтересам та засадам верховенства права.