Довідка про усунення недоліків у роботі Державного департаменту України з питань виконання покарань, викладених в акті за результатами проведеної міжвідомчою урядовою комісією перевірки 17 – 28 вересня 2007 року

·   

·   

Щодо організації діяльності Державного департаменту України з питань виконання покарань

Відповідно до абзацу 2 пункту 8 Положення про Департамент, затвердженого Указом Президента України від 31.07.98 № 827/98, Голова Департаменту: „…розподіляє обов’язки між заступниками Голови”.

Разом з тим, Тимчасові функціональні повноваження Голови, першого заступника та заступників Голови Департаменту затверджено Головою Департаменту Кощинцем В. В. лише 03.07.06, тобто через 1 рік 4 місяці після призначення Кощинця В. В. Головою Департаменту.

Про цей недолік було зазначено у довідці за результатами перевірки у квітні 2007 року стану справ у Державному департаменті України з питань виконання покарань, що проводилась на виконання підпункту 2 пункту 12 протоколу 3 засідання Урядового комітету з питань правової політики, оборони, міжнародного співробітництва та європейської інтеграції від 26.02.07. На час перевірки недолік було усунуто. Крім цього, у Департаменті розробляється новий Регламент відповідно до постанови КМУ від 19.09.2007 № 1143 "Про затвердження Типового регламенту центрального органу виконавчої влади"

Відповідно до Загального положення про колегію центрального органу виконавчої влади і місцевої державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.03 № 1569, наказом Департаменту від 06.11.03 № 209 затверджено Положення про колегію Департаменту.

Разом з тим, склад колегії Департаменту затверджено наказом Департаменту від 24.07.06 № 138, тобто через 1 рік 4 місяці після призначення Кощинця В. В. Головою Департаменту.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України № 1902 "Про колегію міністерства та іншого центрального органу виконавчої влади" право затвердження персонального складу колегії центрального органу виконавчої влади було надано керівникам центральних органів виконавчої влади лише з 31 грудня 2005 року, тобто склад колегії було затверджено не через 1 рік 4 місяці, а через 7 місяців.

Крім того, лише 14 березня 2007 року постановою Кабінету Міністрів України № 435 внесено зміни до Загального положення про колегію центрального органу виконавчої влади і місцевої державної адміністрації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.03 № 1569, якими керівництву ЦОВВ надано право затверджувати персональний склад колегії. Тому посилання на постанову КМУ №1569-2003 не відповідає змісту зауваження.

Після зміни керівництва Департаменту у 2005 році до липня 2006 року колегія працювала у складі, затвердженому Кабінетом Міністрів України, за виключенням її членів, які звільнилися зі служби у Державній кримінально-виконавчій службі України. На час перевірки недолік було усунуто.

Також встановлено, що неналежним чином проводиться робота щодо приведення нормативно-правових актів Департаменту у відповідність до чинного законодавства. Так, у зв’язку із набранням чинності з 1 січня 2004 року Кримінально-виконавчим кодексом України та прийняттям Закону України від 23 червня 2005 року „Про Державну кримінально-виконавчу службу України”, підлягало перегляду 68 наказів Департаменту, проте до цього часу переглянуто лише 15 наказів.

Інформація щодо приведення нормативно-правових актів Департаменту у відповідність до вимог Кримінально-виконавчого кодексу України та Закону України ”Про Державну кримінально-виконавчу службу України” під час проведення перевірки не запитувалась та є застарілою. Станом на 6 квітня 2007 року потребувало приведення 68 наказів Департаменту, із яких було приведено у відповідність 15 наказів (інформація відділу правового забезпечення та претензійної роботи від 6 квітня 2007 р. вих..№45).

Станом на 26 вересня 2007 року Департаментом приведено у відповідність до зазначеного закону 62 накази, 6 – перебуває на погоджені в інших ЦОВВ.

Значна кількість матеріалів, що підготовлені структурними підрозділами за напрямками роботи для здійснення інформаційного забезпечення оперативних нарад, засідань колегії та інших заходів внутрішнього та міжвідомчого характеру, готується неякісно, містить логічно неузгоджену інформацію і за своїм змістом не відповідає вимогам, які пред’являються до аналітичних документів.

З метою вдосконалення організаційно-аналітичної роботи в структурних підрозділах Департаменту, а також надання їм практичної допомоги 21.08.2007 Головою Департаменту затверджено графік проведення перевірок організації роботи структурних підрозділів центрального апарату, а також розробляється проект нового наказу про аналітичну роботу.

Засідання колегії Департаменту в основному проводяться у терміни, визначені нормативними актами, а також позачергово у разі виникнення особливих обставин. Проте проявляється ухил до переважного розгляду проблем виробничо-господарського характеру, які здебільшого можна було б опрацювати із задіянням інших форм управлінської діяльності (оперативні наради, семінари, інструктажі тощо). У той же час протягом 2005 – 2007 років не розглядались на колегії питання, пов’язані з організацією профілактики злочинності в установах виконання покарань, соціальної роботи та психологічного забезпечення ресоціалізації засуджених, організацією охорони установ виконання покарань, організацією нагляду та безпеки в кримінально-виконавчих установах, станом соціальної адаптації осіб, які звільнилися з місць позбавлення волі.

У березні 2007 року на засіданні колегії Департаменту було розглянуто питання про стан злочинності в установах виконання покарань та основні заходи щодо їх профілактики (протокол від 31.03.2007 № 5КД).

Крім того, питання, пов’язані з організацією профілактики злочинності в установах виконання покарань, соціальної роботи та психологічного забезпечення ресоціалізації засуджених, організацією охорони установ виконання покарань, організацією нагляду та безпеки в кримінально-виконавчих установах, щоквартально розглядаються на засіданнях колегії при підведенні підсумків оперативно-службової діяльності.

Проблеми виробничого характеру залишаються актуальними. 

Матеріали, підготовлені до розгляду на засіданнях колегії, та ухвалені рішення не завжди повною мірою відповідають вагомості питань порядку денного, містять елементи формального підходу та шаблонності.

Система контролю за виконанням рішень колегії налагоджена належним чином. Проте, організація розгляду на колегії питань щодо виконання раніше прийнятих рішень потребує вдосконалення.

З метою усунення дублювання та формалізму при виконанні рішень колегії Департаментом у листопаді 2005 року проаналізовано стан виконання завдань, визначених рішеннями колегії протягом 2003 – 2004 років (рішення колегії Департаменту від 25.11.2005 № 11КД). За результатами розгляду підготовлено та схвалено перелік завдань, реалізацію яких доцільно залишити на контролі.

Аналогічну роботу проведено у березні 2007 року (рішення колегії Департаменту від 31.03.2007 № 5КД), за результатами якої схвалено перелік завдань, визначених у рішеннях колегії Департаменту протягом 2005 – 2006 років, реалізацію яких доцільно залишити на контролі.

Розгляд цього питання на засіданні колегії заплановано на листопад ц.р.

 При перевірці інформації стосовно зловживання службовим становищем з боку заступника Голови Департаменту (щодо відряджень до Запорізької області) було встановлено, що за 2006 рік та 5,5 місяців поточного року заступником Голови було здійснено 5 службових відряджень до Запорізької області.

Окрім цього набула підтвердження інформація, що зазначений Заступник дійсно з 06.04.07 р. по 10.04.07 р. та з 27.04.07 р. по 02.05.07 р. (у загальній кількості 11 діб) виїжджав у відрядження до Запорізької області (святкові дні), на які було витрачено 2149 гривень. У порівнянні, з 2006 роком, коли відповідний Заступник офіційно перебував у Запорізький області 15 діб, було витрачено 1142 гр.

Враховуючи, що рівень інфляції з початку 2006 року по червень 2007 року склав 11%, а також те, що згаданий Заступник має квартиру у Запоріжжі викликає здивування збільшення майже ніж в два рази сум на відрядження у Запорізьку область, так і більше ніж в три рази по Україні в цілому.

Також необхідно зауважити щодо ефективності відряджень саме у зазначену область, оскільки стан дисципліни серед засуджених до позбавлення волі (напрям курує зазначений Заступник) у 2006 році погіршився на 4% (у розрахунку на 1 тис.засуджених), а кількість злісних порушень збільшилась на 15,4 %.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про державну службу України" державним службовцям відшкодовуються витрати на службові відрядження та виплачуються інші компенсації відповідно до законодавства про працю України.

Документи, що надавались Заступником Голови за результатами відряджень до органів та установ Запорізької області, оформлені відповідно до вимог постанови КМУ від 23 квітня 1999 року №663. У випадках, коли фактичні витрати по проживанню перевищували норми – на оплату надавався відповідний дозвіл керівника, що передбачено п.7 постанови. Також абзацом 2 п.7 цієї визначено, що витрати відшкодовані понад встановлену норму, не є надміру витрачені. Крім того, питання правильності оформлення підтвердних документів та законності проведення розрахунків по витратах на відрядження перевірялися фахівцями Головного контрольно-ревізійного управління України під час проведення ревізії фінансово-господарської діяльності Департаменту. В акті ревізії від 22.06.2007 за період з 01 січня 2006 року по 31 березня 2007 року вказано, що порушень при перевірці зазначеного питання не виявлено.

Питання витрат коштів на службові відрядження розглянуто на оперативній нараді керівного складу Департаменту 15.10.2007.

Перевіркою також було встановлено, що керівництвом Департаменту постійно порушуються вимоги абзацу четвертого пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. № 663, якою затверджуються норми відшкодування витрат на відрядження за кордон, коли витрати на харчування, вартість якого включена до рахунків на оплату вартості проживання у готелях або до проїзних документів, оплачується відрядженим за рахунок добових (виїзди, що здійснювались за рахунок коштів Ради Європи). Це призвело до незаконних виплат на закордонні відрядження за цей рік з державного бюджету суми у розмірі 1195 гр.

 Відповідно до вимог абзацу 2 п.2. постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 №663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон», у разі коли працівники, відряджені за кордон, за умовами запрошення забезпечуються стороною, яка приймає, безкоштовним харчуванням у країні відрядження (в дорозі), або коли працівники, відряджені в межах України за умовами запрошення забезпечуються організаторами таких заходів безкоштовним харчуванням, добові витрати відшкодовуються у розмірах, що визначаються у відсотках до норм добових витрат для даної країни згідно з додатком, зокрема 35 відсотків – при триразовому харчуванні. В усіх випадках Департаментом дотримувались вимоги зазначеної постанови Кабінету Міністрів України.

·   

Щодо кадрового забезпечення служби в Державному департаменті України з питань виконання покарань, формування складу та кадрового резерву державних службовців.

До 2007 року положення про шість його структурних підрозділів (зокрема, управління соціально-виховної та психологічної роботи; управління охорони, нагляду та безпеки; управління організаційно-аналітичної роботи; управління медичного забезпечення та контролю за санітарно-епідеміологічним станом, управління кримінально-виконавчої інспекції; управління по контролю за виконанням судових рішень) не переглядались і не приводились у відповідність до структури Департаменту, затвердженої наказом Департаменту від 24.05.05 № 94, а такі структурні підрозділи, як управління бухгалтерського обліку та звітності і відділ правового забезпечення та претензійної роботи взагалі працювали без положень. Станом на 25.09.07 зазначені порушення усунуті.

Зазначений недолік був вказаний у довідці перевірки від 17 квітня 2007 року, проведеної Головдержслужбою спільно з Мін’юстом, МВС, Мінфіном, МОЗ України, і на час перевірки був усунутий.

У Департаменті, згідно з вимогами Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.02 № 169 (далі - Порядок), наказом від 05.10.00 № 213 утворено конкурсну комісію.

Зазначений недолік був вказаний у довідці перевірки від 17 квітня 2007 року, проведеної Головдержслужбою спільно з Мін’юстом, МВС, Мінфіном, МОЗ України та на момент перевірки був усунутий.

При проведенні конкурсів мають місце недоліки та порушення вимог Порядку, а саме:

-  підпункту 2 пункту 9 - у протоколах засідань конкурсної комісії від 30.11.06 № 24-06, від 13.02.07 № 4-07 не зазначено про розгляд документів, прийнятих від осіб, які бажають взяти участь у конкурсі, на відповідність встановленим кваліфікаційним вимогам до відповідного рівня посади;

-  підпункту 3 пункту 9 - у зазначених протоколах відсутні відомості про результати проведення іспиту та відбір кандидатів;

-  пункту 25 - у вказаних протоколах відсутні відомості про проведення співбесіди з особами, які успішно склали іспит.

Зазначений недолік був вказаний у довідці перевірки від 17 квітня 2007 року. З квітня 2007 року при проведенні конкурсів на заміщення вакантних посад державних службовців у протоколах засідання конкурсної комісії Департаменту обов’язково зазначаються данні про розгляд документів, прийнятих від осіб, які бажають взяти участь у конкурсі. На час перевірки цей недолік усунуто.

Також Департаментом не усунуті порушення вимог підпункту б) пункту 40 розділу IV Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.91 № 114, щодо перебування атестованих працівників Департаменту на вакантних посадах керівників структурних підрозділів тимчасово виконуючими обов'язки з перевищенням терміну (від 3 місяців до 1 року 2 місяців). Відповідно до вимог чинного законодавства безперервний строк тимчасового виконання обов’язків за вакантною посадою не повинен перевищувати двох місяців, а за не вакантною – чотирьох місяців.

Станом на 25.09.07 залишається вакантною посада начальника відділу правового забезпечення та претензійної роботи центрального апарату Департаменту. Вказану вакантну посаду (з 26.01.06) продовжує обіймати виконуюча обов’язки начальника відділу правового забезпечення та претензійної роботи Департаменту підполковник внутрішньої служби Різаненко В. М.

У наказах по особовому складу про призначення працівника виконуючим обов’язки для зменшення документообігу та подальшого перепризначення працівника, в разі необхідності, зазначалось, що працівник призначається на період до укомплектування зазначеної посади.

Підполковник внутрішньої служби Різаненко В.М., яка призначена тимчасово виконуючою обов’язки начальника відділу правового забезпечення та претензійної роботи, за своїми функціональними обов’язками (заступника начальника цього відділу) за відсутності начальника виконує його обов’язки.

На посаду начальника відділу правового забезпечення та претензійної роботи була підібрана кандидатура на заміщення цієї посади та у відповідності з діючими вимогами 28.11.2006 матеріали були направлені на погодження до Міністерства юстиції України, яке 29.12.2006 дало негативну відповідь щодо його призначення на посаду.

Зважаючи на важливість зазначеного напрямку роботи та вимоги Міністерства юстиції України, на даний час проводиться робота з добору кандидатури на заміщення вказаної посади.

Відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України
від 28.02.01 № 199 у Департаменті створено та щорічно затверджується кадровий резерв для заміщення вакантних посад державних службовців центрального апарату.

Разом з тим, кадровий резерв Департаменту не дієвий. За останніх 5 років з кадрового резерву на посади державних службовців призначено 2 працівники у 2006 році, а саме Пугач А. А. на посаду головного спеціаліста пенсійного відділу (наказ Департаменту від 07.06.06 № 40 о/с) та Свояк Г. О. на посаду провідного спеціаліста замість Пугач А. А. (наказ Департаменту від 07.06.06 № 40 о/с).

У 2007 році наказом Департаменту від 11.09.07 № 50о/с призначено 1 працівника (Гавриленко О.О.) на посаду провідного спеціаліста управління ресурсного, побутового та комунального забезпечення Департаменту.

Відповідно до пункту 4 вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.01 № 199 кадровий резерв на посади спеціалістів центрального апарату Департаменту формується з урахуванням фактичної потреби.

Управлінням кадрів проводиться щорічний моніторинг з прогнозування вивільнення посад державних службовців, на які складаються списки осіб, зарахованих до кадрового резерву. У 2003 році у кадровому резерві перебувало 4 держслужбовця, у 2004 – 4, у 2005 – 4, у 2006 – 4, у 2007 – 3.

Дійсно у 2006 та 2007 роках було призначено 3 працівника з кадрового резерву на відповідні посади, але слід зазначити, що лише за цими 3 посадами відповідно у 2006 (2 посади) та 2007 (1 посада) роках з’явилися вакансії.

·   

·   

Щодо усунення порушень, виявлених ревізіями

Отже, сума виявлених фінансових порушень, що призвели до втрат, відповідно зменшилася і склала 7,3 млн. грн. (незаконні витрати матеріальних та грошових ресурсів – 3,4 млн. грн., нецільове витрачання бюджетних коштів та матеріальних ресурсів – 0,7 млн. грн., нестач ресурсів – 0,1 млн. грн., недоотримано фінансових ресурсів – 3,1 млн. гривень).

Міжвідомчою комісією прийнято до уваги, що загальна сума порушень, що призвели до втрат фінансових ресурсів складає 7,3 млн.грн., а не 7,9 млн.грн. як було вказано у листі ГоловКРУ від 03.08.2007 №08-14/1192 "Про результати ревізій підприємств та установ кримінально-виконавчої системи України".

Із загальної суми вказаних порушень 1,6 млн.грн. це порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 щодо обов’язкового проведення індексації грошових доходів працівників, яке на час перевірки було усунуте у повному обсязі.

Ревізіями фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання Департаменту було встановлено нецільового використання бюджетних коштів на загальну суму 689,7 тис.грн. Як показав аналіз структури даного порушення, близько 45% (або 309,4 тис.грн.) порушень пов’язані із використанням продуктів на харчування засуджених між програмами фінансування 6071020 "Утримання спецконтингенту в установах кримінально-виконавчої системи" та 6071060 "Утримання спецконтингенту, хворого на туберкульоз, в установах кримінально-виконавчої системи", що викликане, насамперед, значним недофінансуванням на утримання засуджених. Аналогічна ситуація розглядалась Суворовським районним судом міста Херсона (постанова від 23.05.2007 року) за фактом нецільового використання бюджетних коштів за КПКВ 6071060 КЕКВ 1133 на загальну суму 319,7 тис.грн. та було порушено кримінальну справу проти посадових осіб Дар'ївської виправної колонії управління Департаменту в Херсонський області (№10) судом зроблено висновок, що будь-який збиток державі не спричинявся. Рішенням того ж суду кримінальна була закрита.

Ревізіями, проведеними працівниками органів Державної контрольно-ревізійної служби на суб’єктах господарювання та центральному апараті Департаменту виявлено інших фінансових порушень що не призвели до втрат ресурсів на загальну суму 248,1 млн.грн.

Під час проведення ревізій фінансово-господарської діяльності територіальних органів та установ кримінально-виконавчої служби виявлено порушень порядку закупівель на загальну суму 21,1 млн.грн., які не можуть бути відшкодованими тому, що законодавством не передбачений механізм відшкодування даної суми.

Винних посадових осіб, згідно з наказами керівників відповідних суб'єктів господарювання Департаменту, притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Крім того, фахівцями органів Державної контрольно-ревізійної служби, які здійснювали контрольні заходи, застосовувалися адміністративні заходи впливу, передбачені Законом України „Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні" (тобто винні посадови особи сплачували штрафи згідно з Адміністративним кодексом України).

Під час роботи міжвідомчої комісії решта порушень, що не призвели до втрат на загальну суму 128,0 млн.грн., усунуті у повному обсязі, про що листами від 27.09.2007 №10/4410/Кн та від 27.09.2007 №10/4389/Вс було проінформовано Кабінет Міністрів України та Головне контрольно-ревізійне управління відповідно.

Питання про результати перевірки Департаменту ГоловКРУ винесено на розгляд колегії на 26 жовтня ц.р.

З метою зміни статусу виробництва та залучення засуджених до праці, наказом Департаменту від 17.09.2007 № 246 передбачено створення учбово-виробничих майстерень у 10 виховних колоніях та 22 установах виконання покарань, у складі яких функціонують лікувальні заклади, а також затверджено типове Положення про майстерню установи виконання покарань.

В той же час, Департаментом протягом періоду що пройшов з дня закінчення ревізії ГоловКРУ по час роботи міжвідомчої комісії, тобто з 22.06.2007 по 26.09.2007 не звертався до Кабінету Міністрів щодо вирішення даного питання, було лише звернення до Міністерства фінансів відносно списання податкового боргу (лист Департаменту від 21.09.2007 №9/9-14291/кн), тобто даний лист був направлений в ході роботи міжвідомчої комісії.

Головною причиною гальмування даного процесу є наявність великих податкових боргів підприємств установ виконання покарань, що не уможливлює зняття їх з обліку (закриття).

Зазначене питання було розглянуто на засіданні Ради національної безпеки і оборони України та прийнято рішення від 20 липня 2007 року «Про пропозиції щодо фінансового забезпечення виконання заходів у сфері національної безпеки і оборони для врахування у проекті Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».

На звернення Департаменту підпунктом «б» пункту 2 Рішення було дано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити визначення до кінця 2007 року порядку погашення заборгованості підприємств установ виконання покарань державної кримінально-виконавчої служби України зі сплати податків до бюджетів всіх рівнів, яка утворилася станом на 1 січня 2007 року.

З метою вирішення зазначеної проблеми Департаменту було надано доручення Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2007 року №36956/2/1-07 до підпункту «б» пункту 2 Указу Президента України від 27.08.07 №791 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20 липня 2007 року «Про пропозиції щодо фінансового забезпечення виконання заходів у сфері національної безпеки і оборони для врахування у проекті Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» забезпечити підготовку та подання пропозицій щодо визначення порядку погашення заборгованості підприємств установ виконання покарань зі сплати податків до бюджетів усіх рівнів, яка утворилася станом на 1 січня 2007 року.

Пунктом 3 протоколу наради під головуванням Віце-прем'єр-міністра України Кузьмука О.І. 23.08.2007 року № 36546/0/1-07 дано доручення Департаменту спільно з Міністерством юстиції України підготувати проект плану щодо розробки законопроектів покращання діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, у тому числі створення сприятливих умов для розвитку підприємств установ виконання покарань. 19.09.2007 План затверджено Міністром юстиції України Лавриновичем О.В.

Крім того, 8 вересня 2007 року Голова Департаменту Кощинець В.В. особисто звернувся з проблемою списання податкового боргу до першого заступника Міністерства фінансів України Копилова В.А.

Таким чином, після закінчення ревізії до початку роботи міжвідомчої комісії Департаментом вжито відповідних заходів та робота  у цьому напрямку триває.

·   

·   

Щодо питань, пов'язаних із запобіганням проявам корупції та дотримання працівниками Державного департаменту України з питань виконання покарань вимог статей 13, 16 Закону України „Про державну службу” та статей 5, 6 Закону України „Про боротьбу з корупцією”.

Зокрема, у ході практичної реалізації вимог Закону України „Про боротьбу з корупцією” лише спецпідрозділами СБ України в 1 півріччі п.р. виявлено та припинено 20 корупційних проявів працівників Департаменту. В цілому, судами до відповідальності за корупційні діяння притягнуто у 2007 році 33 співробітники Державної кримінально-виконавчої служби (2006 рік-46). Корупційні прояви притаманні широкому спектру посадовців Департаменту: від молодшого інспектора до начальника виправної колонії та заступника начальника управління. Прикладом є притягнення до адміністративної відповідальності начальника Сніжнянської виправної колонії (Донецька область) та головного бухгалтера даного закладу за порушення спеціальних обмежень щодо осіб, уповноважених на виконання функцій держави (сприяння підприємницькій діяльності ЗАТ Київстар Дж.Ес.Ем.).

Відповідно до статистичних даних відділу внутрішньої безпеки та розслідувань Департаменту, які надавались для перевірки, протягом першого півріччя 2007 року спецпідрозділами Служби Безпеки України складено 15 адміністративних протоколів стосовно персоналу кримінально-виконавчої служби (враховані протоколи, що пройшли через суд), на підставі яких винні посадові особи  притягнуті до адміністративної діяльності за вчинення корупційних діянь. З даних 15 протоколів 10 складено за матеріалами оперативних підрозділів Державної кримінально-виконавчої служби, а 5 – за матеріалами працівників СБУ.

·   

·   

Щодо організації оперативно-службової та розшукової діяльності в установах Державного департаменту України з питань виконання покарань протягом 2005 – 2007 років.

З виправних колоній закритого типу у 2006 засудженими вчинено 3 втечі (ВК №77 Запорізької, ВК №16 Полтавської та ВК № 12 Харківської областей). З установ мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання допущено вчинення 18 утеч ( по 4 у Запорізькій , Полтавській та Харківській областях та по 1 випадку у Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Тернопільській, Херсонській та Чернівецькій областях).

Загалом зростання злочинності за 2006 рік в установах кримінально-виконавчої служби відбулося за рахунок вчинення злочинів, передбачених ст. 390 КК України (ухилення від відбування покарання) – з 106 до 123 або на 16%. Так, за «профілактичними» статтями (263, 342, 345, 390, 391) КК України адміністраціями установ порушено 358 кримінальних справ, що становить 87% від їх загальної кількості. До того ж у 2006 році у порівнянні з 2005 роком кількість засуджених у виправних центрах зросла більше ніж на 300 осіб.

У 2006 році на засіданні колегії Департаменту розглянуто питання діяльності виправних центрів, у тому числі забезпечення в них нагляду за засудженими. (протокол колегії від 29.09.2006 № 13КД).

У 2007 році питання покращання діяльності виправних центрів двічі розглядалися на засіданнях колегії Департаменту (протоколи від 02.03.07 № 3КД, від 20.07.07 № 9КД).

Протягом першого півріччя 2007 року у виправних колоніях Департаменту порушено 264 кримінальних справи проти 218 за аналогічний період минулого року або на 21 % більше.

Рівень злочинності у розрахунку на 1 тис. засуджених відповідно збільшився на 29,8% і становить 2,17 (у 1-му півріччі 2006 року становив 1,67).

Зростання злочинності в установах виконання покарань у 2007 році відбулося за рахунок вчинення злочинів, передбачених ст. 391 КК України (злісна непокора) з 135 до 143 або на 6%, ст. 390 КК України (ухилення від відбування покарання) – з 56 до 85 або на 52%, ст.393 КК України (втеча) з 5 до 10 або на 100% та ст.ст. 307-309 КК України (розповсюдження наркотичних засобів) з 7 до 13 або на 86%.

За профілактичними статтями (263, 342, 345, 390, 391) КК України адміністраціями установ порушено 233 кримінальні справи, що становить 88% від їх загальної кількості.

Протягом першого півріччя 2007 року не допущено вчинення тяжких злочинів. Загалом не допущено злочинів у 40 установах, а в 61 - кримінальні справи порушувалися лише за профілактичними статтями КК України.  У першому півріччі 2007 року порушено 143 кримінальні справи за ст. 391 (злісна непокора) КК України – або на 6% більше, ніж за аналогічний період минулого року (у 2006 році – 135).

Навіть в акті перевірки зазначено, що застосування статті 391 КК України до засуджених, які є злісними порушниками встановленого режиму утримання, є дієвим профілактичним засобом, який сприяє підтриманню належного правопорядку у виправних колоніях, протидії відродженню злодійських традицій та поліпшенню стану оперативної обстановки.

Негативним прикладом зазначеного вище є умовно-дострокове звільнення у 2004 році з ВК № 4 Житомирської області засудженого у 1999 році за ст.ст. 93 п. "а, г, і", 222 ч.2 КК (ред. 1960) України (вбивство у складі групи двох і більше осіб) до смертної кари Кириченка В.І.

Дійсно, у 1999 році був засуджений до виняткової міри покарання – розстрілу. Постановою Верховного суду від 28.10.1999 вирок щодо Кириченка В.І. було змінено на 15 років позбавлення волі.

Указом Президента України від 13.09.2004 основну міру покарання (позбавлення волі) було зменшено до 10 років. 23.11.2004 постановою Богунського районного суду Житомирської області щодо Кириченка В.І. було застосовано ст. 82 КК України – позбавлення волі замінено на виправні роботи строком на 2 роки.

 На даний час провести перевірку за фактом застосування до Кириченка В.І. передбачених чинним законодавством пільг не виявляється можливим у зв’язку з відсутністю його особової справи. Посадові особи Житомирської виправної колонії (№4), які приймали рішення про направлення до суду матеріалів щодо застосування до Кириченка ст. 82 КК України, у 2005 році звільнені з кримінально-виконавчої служби.

·   

·   

Щодо виконання Департаментом державних програм стосовно поліпшення умов тримання засуджених до позбавлення волі осіб за 2005-2007 роки.

Разом з тим вжиті заходи щодо гуманізації кримінальних покарань недостатньо сприяли скороченню чисельності в’язнів. Усупереч вимогам ст. 115 КВК України зверх наявних за санітарними нормами місць у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання відбувають покарання 1145 осіб, у колоніях середнього рівня безпеки – 3725 осіб та максимального рівня безпеки – 34 особи. Дедалі проблемним стає розміщення засуджених до довічного позбавлення волі, яких уже нараховується понад 1500 осіб. Частина з них (175 осіб) у порушення вимог ст. ст. 150, 151 КВК України впродовж тривалого часу тримається у слідчих ізоляторах, тобто в установах попереднього ув’язнення, які не відповідають режимним вимогам, встановленим для засуджених до такого покарання.

Вкрай обмежене фінансування бюджетних коштів на виконання завдань щодо поліпшення умов відбування покарань на рівні 11 відсотків від потреби протягом 2000-2005 років не дало змоги вирішити питання стосовно розміщення засуджених в установах виконання покарань з урахуванням вимог Кримінально-виконавчого кодексу України.

З метою вирішення питання щодо забезпечення належних умов тримання засуджених до довічного позбавлення волі у 2007 році розпочато виконання робіт по розширенню сектора максимального рівня безпеки на 70 місць для зазначеної категорії засуджених у Роменській ВК№ 56 у Сумській області.

Стан дотримання прав людини розглянуто на засіданні колегії 20.07.2007 № 9КД.

Особливо тривожним залишається стан дотримання конституційних прав громадян при виконанні покарань у виді обмеження волі. У державі до цього часу не розроблено типової моделі і не створено жодної установи, яка б відповідала вимогам закону щодо виконання цього виду покарання. Переважну більшість кримінально-виконавчих установ відкритого типу (виправних центрів) створено шляхом перепрофілювання виправних колоній.

На сьогоднішній день Державним спеціалізованим проектним інститутом МВС України розроблено останню редакцію Відомчих будівельних норм В.2.2—2007 «Будинки і споруди. Проектування установ виконання покарань і слідчих ізоляторів», в яких зокрема передбачено спеціальні вимоги в частині облаштування виправних центрів. Після проведення експертизи та затвердження вищезазначених норм Департаментом буде проведена відповідна робота щодо приведення умов тримання засуджених до обмеження волі у відповідність до законодавства.

Щодо типової моделі установи виконання покарань відкритого типу, зазначимо, що Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затвердженими наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 25.12.2003 № 275 та зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 31.12.2003 за № 1277/8598 і погодженими з Генеральною прокуратурою України, визначено загальні вимоги щодо обладнання установ виконання покарань та особливості обладнання виправних центрів.

Також, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року № 1090 «Про затвердження Державної програми покращення умов тримання засуджених та осіб, взятих під варту, на 2006-2010 року» завершується робота з розробки норм проектування, будівництва установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, де окремо будуть визначені правила облаштування виправних центрів.

У них залишені та використовуються інженерно-технічні засоби охорони територій, сигналізації і оповіщення, наглядові вежі, допускається локальна ізоляція окремих ділянок території, існує жорсткий режим контрольно-пропускних пунктів, що притаманні кримінально-виконавчим установам закритого типу, призначеним для відбування покарання у виді позбавлення волі. Такі умови тримання засуджених до обмеження волі громадян мають місце у виправних центрах Дніпропетровської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Миколаївської, Сумської та Чернігівської областей.

Використання у виправних центрах інженерно-технічних засобів охорони території, сигналізації і оповіщення, відео спостереження законодавчо не визначено. Для уникнення непорозумінь, Департаментом видано наказ від 08.05.2007 року № 105 «Про затвердження Змін до Інструкції з організації порядку і умов виконання покарання у виді обмеження волі», який у встановленому порядку надавався для правової експертизи до Міністерства юстиції України, за результатами якої є відповідні висновки, що вказаний наказ відповідає діючому законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. та протоколам до неї та не порушує права людини.

Як наслідок, зазначений наказ Департаменту пройшов державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України 21 травня 2007 року за  № 519/13786.

Що стосується ізоляції окремих ділянок територій в окремих виправних центрах то наявні інженерні споруди ніякої ізоляції засуджених не утворюють та не перешкоджають їх вільному пересуванню.

Наглядові вежі у виправних центрах використовуються для здійснення нагляду за поведінкою засуджених, що передбачено вимогами Кримінального та Кримінально-виконавчого кодексів України, а контрольно-пропускні пункти обладнано на виконання вимог ст.. 11, 18 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України».

Керівництвом Державного департаменту з питань виконання покарань та його регіональних управлінь ігноруються вимоги закону щодо створення належних матеріально-побутових умов тримання, медико-санітарного забезпечення та харчування засуджених, що призводить до обурення осіб, що відбувають таке покарання, їх родичів, національних та міжнародних правозахисних інституцій. Такі порушення спонукали засуджених у Балаклійському виправному центрі Харківської області в жовтні 2006 та січні 2007 року відкрито звернутись за захистом своїх прав до центральних засобів масової інформації щодо нелюдських умов тримання.

Департаментом постійно вживаються заходи щодо поліпшення матеріально-побутового забезпечення виправних центрів та забезпечення в них належного правопорядку.

У вересні 2006 та березні та серпні 2007 років на засіданнях колегії Департаменту окремими питаннями розглядався стан справ в установах відкритого типу та визначалися заходи щодо його поліпшення.

З метою підвищення професійної майстерності начальників виправних центрів у лютому 2007 року на базі установ виконання покарань управління Департаменту в Дніпропетровській та Запорізькій областях проведено учбові збори, а у липні – навчання заступників начальників виправних центрів на базі Білоцерківського училища професійної підготовки працівників кримінально-виконавчої системи.

На оперативних нарадах у Департаменті заслуховуються звіти керівників територіальних органів управління Департаменту та виправних центрів, які мають низькі показники у роботі. Так, у поточному році, заслуховувались звіти керівників управлінь Департаменту в Запорізькій, Івано-Франківській і Харківській областях, Дружелюбівського, Долинського та Балаклійського виправних центрів.

Для приведення умов відбування покарання у виді обмеження волі у відповідність до законодавства України та збільшення кількості місць в кримінально-виконавчих установах відкритого типу у 2007 році наказами Департаменту ліквідовано виправний центр при Єнакіївській виправній колонії, створено Керчинський та Маріупольський виправні центри. Створення належних умов для відбування покарання у виправних центрах стримується недофінансуванням більше ніж на 90% від загального фонду фінансування постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року № 1090 «Про затвердження Державної програми покращення умов тримання засуджених та осіб, взятих під варту, на 2006-2010 року».

Відповідно до вимог ст. 63 Кримінально-виконавчого кодексу України лікувально-профілактична і протиепідемічна робота у виправних центрах організовується і проводиться органами і закладами охорони здоров'я.

Відповідно до ст. 64 цього ж кодексу засуджені, які тримаються у виправних центрах, продукти харчування і речове майно придбавають за власні кошти.

Неналежні умови відбування покарання також стали причиною групової відмови від прийому їжі засудженими в Ізяславській виправній колонії Хмельницької області у січні поточного року.

Дійсно, 14 січня 2007 року у визначений розпорядком дня час засуджені в Ізяславській виправній колонії (№31) не вийшли для приймання їжі в їдальні установи, при цьому харчувалися власними продуктами у гуртожитках.

Відмову від приймання їжі засуджені обґрунтовували скаргами щодо упередженості з боку персоналу установи при виконанні установленого порядку відбування покарання, незадовільної якості питної води, роботи ларьку установи. Крім цього, засудженими висувалася вимога щодо усунення від займаних посад керівництва установи.

При проведенні ретельної перевірки було встановлено, що ряд засуджених негативної спрямованості з метою набуття собі не передбачених законодавством пільг і привілеїв підбурили переважну більшість засуджених відмовитись від приймання їжі в їдальні установи. Вони застосовували як моральний, так і фізичний тиск на засуджених, мали місце факти побиття засудженими негативної спрямованості інших засуджених.

Разом з тим значна частина виділених з державного бюджету коштів іде на оплату послуг створеного Департаментом комерційного підприємства „Департаментсервіс”, що фактично перебрало на себе функції управління матеріально-технічного забезпечення та стало чи не єдиним постачальником продуктів харчування, товарів і послуг установам виконання покарань.

Відповідно до наказу Департаменту від 31.12.2006 року №12 «Про затвердження Положення про управління ресурсного, побутового та комунально-експлуатаційного забезпечення Державного департаменту України з питань виконання покарань» управління ресурсного, побутового та комунально-експлуатаційного забезпечення безпосередньо відповідає за ресурсне, побутове та комунально-експлуатаційне (матеріально-технічне) забезпечення органів та установ ДКВС.

Протягом 10-ти місяців 2007 року управлінням ресурсного, побутового та комунально-експлуатаційного забезпечення організовано придбання продовольства для засуджених та осіб, узятих під варту, за рахунок бюджетних видатків на суму 133,77 млн. грн., у т.ч. через Державне підприємство «Департаментсервіс», яке було визначено переможцем відповідних процедур закупівлі, на суму 6,36 млн. грн., що становить 4,7% від загальної закупівлі.

Інших товарів Державне підприємство «Департаментсервіс» у 2007 році не постачало, послуг не надавало.

·   

Щодо фінансово-господарської діяльність Департаменту, погашення заборгованості по заробітній платі персоналу, зі сплати податків до бюджетів усіх рівнів та стану забезпечення робочими місцями осіб, засуджених до позбавлення волі.

Згідно наданої Департаментом інформації, фінансово-господарська діяльність підприємств установ виконання покарань Державної кримінально-виконавчої служби України перебуває в незадовільному стані в першу чергу, за рахунок значної заборгованості по платежах до бюджетів усіх рівнів.

Згідно з рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 20.07.07 «Про пропозиції щодо фінансового забезпечення виконання заходів у сфері національної безпеки і оборони для врахування у проекті Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік»» передбачено списання заборгованості по податках і платежах до бюджетів усіх рівнів.

Переважна більшість виробничого обладнання фізично та морально зношена і не відповідає елементарним вимогам правил техніки безпеки. Висока собівартість продукції породжує використання непрозорих бартерних схем, у ході яких цілком ліквідна продукція колоній обмінюється за довільними цінами на сумнівної якості продукти харчування, що унеможливлює оплату праці засуджених реальними грошима та перерахування стягнутих з їх заробітку сум на відшкодування завданих злочинами збитків і аліментів. Діяльність підприємств установ виконання покарань характеризується великою кількістю порушень законності.

Враховуючи, що основними критеріями розвитку виробництва в установах виконання покарань на даний час є власні можливості підприємств та залучення у виробництво інвестицій замовників, рішенням колегії Департаменту від 02.02.2007 № 2/КД були схвалені Основні заходи щодо технічного переоснащення та нарощування виробничих потужностей підприємств установ виконання покарань. За 1 півріччя 2007 року на підприємствах установ виконання покарань додатково введено в експлуатацію 653 одиниці технологічного устаткування (75,3% від запланованого на 2007 рік), що дало змогу працевлаштувати 1588 засуджених.

Виконання аналогічних Заходів у 2006 році дало можливість майже на 400 одиниць збільшити кількість нового технологічного устаткування.

Одночасно слід зауважити, що незважаючи на те, що переважна більшість виробничого обладнання підприємств установ виконання покарань дійсно фізично зношена та морально застаріла, кількість випадків виробничого травматизму має тенденцію до зменшення (48 за 9 місяців 2006 року та 29 за 9 місяців поточного року).

Рівень розрахунків за відвантажені товари у грошовій формі зріс з 57 відс. (2005 рік) до 59 відс. (2007 рік). Наявний рівень бартеру, у більшості випадків, обумовлений здійсненням забезпечення установ виконання покарань продуктами харчування для засуджених за рахунок підприємств. Міжбалансова дебіторська заборгованість, через бюджетне недофінансування, щорічно зростає на 15 млн. грн., які не повертаються, а списуються через 3 роки (закінчується термін позовної давності), що впливає на кінцевий фінансовий результат діяльності підприємств.

Відповідно до статистичних даних рівень розрахунків за відвантажені товари у грошовій формі за 8 місяців 2007 року зріс з 57 % (2005 рік) до 68,5%.

За умови недостатнього бюджетного фінансування, установами виконання покарань використовуються кошти підприємств установ, зокрема міжбалансова дебіторська заборгованість бюджетної діяльності перед виробничою зросла протягом 2005 року з 40,4 млн. грн. до 53,2 млн., протягом 2006 року вона зросла ще на 15,2 млн. грн.

Значне відволікання грошових коштів, отриманих від виробничої діяльності, на утримання засуджених, а також інфраструктури, яка в основному обслуговує потреби бюджетної діяльності, значно погіршило фінансовий стан підприємств установ виконання покарань.

Претензійно–позовна робота у 2007 році проведена по дебіторській заборгованості на загальну суму тільки 4104,3 тис. грн., або 16,4 відс. від  загальної суми дебіторської заборгованості за відвантажені товари, роботи, послуги, яка існувала станом на 01.01.07.

Так, у Чернігівській області, де з початку 2007 року відбулось найбільше зростання заборгованості по заробітній платі, станом на 15.09.07 заборгованість існувала на 3-х підприємствах: Прилуцька ВК – 63,8 тис. грн., Чернігівська ВК №44 – 57,5 тис. грн., Менська ВК №91 – 14,5 тис. гривень. При цьому дебіторська заборгованість за відвантажені товари, роботи, послуги на зазначених підприємствах станом на 01.09.07 перевищувала суми  заборгованості із виплати заробітної плати і становила: Прилуцька ВК - 69,9 тис. грн., у тому числі по претензійно–позовній роботі 35,3 тис. грн.; Чернігівська ВК №44 – 344, 2 тис. грн., у тому числі по претензійно–позовній роботі 23,6 тис. грн.; Менська ВК №91 – 14,8 тис. грн. у тому числі по претензійно–позовній роботі 3,1 тис. гривень.

При здійсненні перевірки комісія зазначені відомості у відділі правового забезпечення та претензійної роботи не запитувала. Наведені в Акті  дані по претензійно-позовній роботі є застарілими.

Дебіторська заборгованість за відвантажені товари, надані послуги станом на 01.07.2007 року становила 26,08 млн. грн.

У І півріччі 2007 року пред’явлено 874 претензії на суму 10,9 млн.грн. та 210 позовів на суму 4,5 млн.грн. (всього на суму 15,3 млн.грн.).

Необхідно зазначити, що а Акті дебіторська заборгованість наводиться у сумарній величині за всі роки станом на 01.07.2007 року, а сума пред’явлених претензій та позовів – лише за 1 півріччя 2007 року (становить 58,8%). Крім того, до цієї суми не ввійшли претензії та позови, які пред’явлені у минулому році та за якими проводиться робота по стягненню дебіторської заборгованості. Зокрема у І півріччі 2007 року подано 75 заяв на суму 984,5 тис.грн. до Державної виконавчої служби про стягнення боргу за визнаним претензіями та прийнятими рішеннями судів,  4 заяви на суму 27,0 тис.грн. – до загальних судів про зміну способу виконання рішення суду, 53 на суму 905,6 тис.грн. – до правоохоронних органів, 1 звернення на суму 63,3 тис.грн. до вищестоящої організації боржника. 

Установами виконання покарань Чернігівської області за цей період подано:

- Чернігівська виправна колонія (№44) – 14 претензій та 1 позов на суму 34,1тис.грн.;

- Менська виправна колонія (№91) – 7 претензій та 3 позови на суму 25,0 тис.грн.;

- Домницький виправний центр (№135) – 16 претензій та 2 позови на суму 22,4тис.грн.;

- Прилуцька виправна колонія – 14 претензій та 1 позов на суму 70,3 тис.грн.

Всього: 151,7 тис.грн.

Низький рівень проведення претензійно–позовної роботи є однією з причин виникнення значних сум дебіторської заборгованості, і як результат - відсутності коштів на  рахунках підприємств і  виникнення заборгованості із виплати заробітної плати.

На виникнення значних сум дебіторської заборгованості вплинули такі чинники, як укладання договорів з посередницькими структурами без вивчення їх платоспроможності, відвантаження продукції без передоплати, порушення замовниками термінів проведення розрахунків за продукцію (надані послуги, виконані роботи), проведення розрахунків у безготівковій формі.

Згідно з п. 3.2. рішення колегії від 7 жовтня 2005 року № 9КД відпуск готової продукції споживачам здійснюється по попередній оплаті. Це дало можливість зменшити дебіторську заборгованість за відвантажену продукцію з 43,0 млн. грн. до 24,9 млн. гривень протягом двох останніх років.

З метою підвищення професійного рівня та поліпшення претензійно-позовної роботи органами і установами виконання покарань вживаються відповідні заходи: двічі на рік аналізується стан правової та претензійно-позовної роботи про що готуються огляди та надсилаються до територіальних органів управління Департаменту із вказівками про усунення недоліків; проводяться наради – семінари, на які запрошуються спеціалісти з інших організацій.

Зокрема 6-7 вересня 2007 року в Департаменті була проведена семінар-нарада з юрисконсультами управлінь, відділів Департаменту в Автономні Республіці Крим, областях, м.Києві та Києвській області, установ виконання покарань в якій прийняли участь представники  Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України, Антимонопольного комітету України, Вищого адміністративного суду України.  

Протягом І півріччя 2007 року територіальними органами управління Департаменту проведено 41 семінар з юрисконсультами установ виконання покарань і 13 з керівниками та іншими працівниками кримінально-виконавчої служби. Підготовлено 43 методичні рекомендації.

Юрисконсультами територіальних органів управлінь проведено 18 перевірок стану правової та претензійно-позовної роботи підпорядкованих установ виконання покарань (що відмічено, як позитив в узагальненні з питань організації міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади правової роботи за І півріччя 2007 року, яке проведено Міністерством юстиції України (вих. №35-1590 від 01.10.2007 р.). 

За результатами цих перевірок надаються відповідні вказівки щодо усунення недоліків та вжиття заходів щодо поліпшення роботи.

Погіршення фінансового стану підприємств установ виконання покарань є в першу чергу через їх недостатнє фінансування, що протягом останніх семи років складає в середньому 40 відсотків від нормативної потреби.

По суті підприємства ДКВС України є госпрозрарахунковими і фінансування з бюджету не отримують.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України » підприємства установ виконання покарань є казенними підприємствами, які здійснюють некомерційну господарську діяльність без мети одержання прибутку для забезпечення професійно-технічного навчання засуджених та залучення їх до праці.

2. Реалізація товарно-матеріальних цінностей, які перебувають в податковій заставі, без погодження з податковими органами: підприємство Могилів-Подільської виправної колонії №114 (Вінницька область), підприємство Арбузинської виправної колонії №83 (Миколаївська область), підприємство Курязької виховної колонії (Харківська область).

Відповідно до статті 26 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» майно органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, належить їм на правах оперативного управління або повного господарського відання і не може бути об`єктом застави.

·   

·   

Стан забезпечення робочими місцями осіб, засуджених до позбавлення волі, в установах виконання покарань

Фактично на оплачуваних роботах працювали: в 2005 році – 28292 засуджених, або 24,8 % чисельності працездатних осіб, а в 2006 році – лише 22656 осіб, або 20,6 %.

Показники фактичної чисельності засуджених, працевлаштованих на оплачуваних роботах, використані в Акті, є розрахунковими а не фактичними.

Згідно із статистичними даними, на оплачуваних роботах у 2005 році було працевлаштовано 44,6 тис. засуджених (39,1%), у 2006 році – 37,1 тис. засуджених (35,3%).

У кінцевому результаті, в 2006 році незадовільній стан по працевлаштуванню осіб, засуджених до позбавлення волі, склався в установах виконання покарань Донецької області, де фактично без роботи були 15762 особи (92,8%), Львівської – 4704 ос. (93,7%), Сумської – 3062 ос. (95,9%), Херсонської – 3019 ос. (89,2%), Луганської – 7968 ос. (86,1%), Одеської – 3481 ос.(85,7%), Кіровоградської – 2124 ос. (88,8%), Вінницької - 3820 ос. (87,2%).

Згідно із статистичними даними в установах виконання покарань Донецької області фактично без роботи були 13968 осіб (84,6%), Львівської – 4045 ос. (83,2%), Сумської – 2697 ос. (87%), Херсонської – 2647 ос. (86,5%), Луганської – 5653 ос. (61,9%), Одеської – 2190 ос.(58,6%), Кіровоградської – 1200 ос. (65,4%), Вінницької - 2828 ос. (66,2%).

Через низьку продуктивність праці (середній рівень виконання норм виробітку в 2005 р. становив 53,1 %, а в 2006 р. – 52,8 %) для виконання роботи, розрахованої по нормі на одного робітника, залучалося двоє засуджених, а в Черкаській - 11 осіб, Львівській – 8 осіб, Одеській – 6 осіб, Донецькій, Запорізькій, Чернігівській, Луганській областях – 5 осіб.

Низька продуктивність праці та, відповідно, низький рівень виконання норм виробітку відрядниками обумовлений відсутністю у більшості засуджених трудових навичок. Переважна більшість засуджених мають кваліфікаційні розряди за професією не вище другого.

Протягом останніх 10 років більше 50% засуджених складають особи віком до 30 років, які ніколи не працювали і не навчались професії, не мають трудового стажу роботи та робітничих професій.

Кожний четвертий засуджений має психічні захворювання та відхилення. Серед засуджених нараховується: близько 8,2 тисяч залежних від алкоголю; 14,3 тисяч зареєстрованих наркоманів; близько тисячі інвалідів І та ІІ груп; 7,8 тисяч хворих на активну форму туберкульозу; 4,5 тисяч ВІЛ-інфікованих.

Все це призводить до того, що продуктивність праці засуджених майже у 4 рази менша, ніж у середньому по промисловості України.

За повідомленням Департаменту, середньомісячна заробітна плата засуджених за вказаний період становила, відповідно, 134,4 грн. та 166,7 грн., що у 2,2 рази менше мінімальної.

Відповідно до чинного законодавства (ст. 120 Кримінально-виконавчого кодексу України та наказ Департаменту від 04.10.2004 № 191 “Про затвердження Інструкції з оплати праці засуджених до обмеження та позбавлення волі”, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.10.2004 за № 1328/9924) праця засуджених оплачується відповідно до її кількості та якості.

Підприємства установ виконання покарань розраховують тарифні ставки, посадові оклади для диференціації оплати праці з урахуванням мінімальної заробітної плати залежно від професії і кваліфікації засуджених, складності й умов виконуваних ними робіт.

Низькій в цілому розмір середньомісячної заробітної плати працюючих засуджених пояснюється невиконанням ними встановлених норм виробітку.

Результати роботи на контрагентських роботах не впливають на ефективність виробництва підприємств установ виконання покарань – робочі місця створюють та за рахунок дешевої робочої сили, прибуток від реалізації продукції отримують регіональні господарські структури. У той же час, засуджені мають постійний заробіток, із якого здійснюються відрахування за отримані товари і послуги, а установам виконання покарань перераховується 50% нарахувань як доходи від працевикористання спецконтингенту. Зазначена форма працевлаштування засуджених дозволила залучити до праці протягом 2006 року усього 12,6 % працюючих на оплачуваних роботах (4681 осіб), а в установах Дніпропетровської області - 36,3% (1432 ос.), Івано-Франківської – 30% (158 ос.), Херсонської – 26% (109 ос.), Одеської - 23% (359 ос.), Вінницької – 14,7% (212 ос.), Харківської – 14% (477 ос.), Полтавської – 13,5% (345 ос.).

Згідно із статтею 118 КВК України засуджені залучаються до праці на державних та інших форм власності підприємствах за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.

Режимні вимоги щодо працевлаштування на контрагентських роботах тільки певних категорій засуджених та некомплект працівників установ унеможливлює залучення значної кількість засуджених на контрагентських роботах.

З метою збільшення доходів від працевикористання та спрямування їх на фінансування бюджетної діяльності установ виконання покарань адміністрації цих установ збільшують виведення на роботу з почасовою оплатою праці засуджених, які функціонально забезпечують обслуговування робочих місць, ремонт обладнання та інші допоміжні роботи, а не випуск основної продукції.

Так, якщо протягом 2006 року (у середньому) на роботи з почасовою оплатою праці виводилися 20,6 % чисельності засуджених (4681 ос.), які мають працювати на оплачуваних роботах, виходячи із трудомісткості виробничих програм (22656 од.), то в установах Запорізької області на зазначених роботах працювали 49% вказаної чисельності (985 ос.), Житомирської – 40% (432 од.), Кіровоградської – 37% (99 ос.), Сумської – 34% (44 ос.), Луганської – 31% (397 ос.), Донецької –28% (338 ос.), Львівської –26% (84 ос.), Харківської –21% (612 ос.).

Видатки на утримання цієї категорії працюючих включаються до умовно-постійних витрат, що призводить до збільшення собівартості продукції, зниження її рентабельності та, в цілому, ефективності виробництва.

Наявна кількість погодинників задіяна не тільки на обслуговуванні робочих місць та обладнання, а й на виготовленні готової продукції.

Погодинна система оплати праці застосовується на роботах, що не підлягають нормуванню та точному обліку, що не суперечить наказу Департаменту від 04.10.2004 №191, зареєстрованого у Мін’юсті за №1328/9924.

За результатами 2006 року кількість працівників з погодинною оплатою праці у порівняння із 2005 роком зменшилась на 19%, що призвело до зменшення загальновиробничих витрат у собівартості готової продукції з 22,5 % у 2005 році до 19,1 % у I півріччі 2007 року.

·   

Щодо дотримання розпорядниками державних коштів вимог законодавства у сфері державних закупівель

Щодо стану організації та наддання медичної допомоги засудженим та ув”язненим

Смертність від хвороб органів кровообігу та дихання становить 44,2% в слідчих ізоляторах та 64% в установах виконання покарань.

Викликає стурбованість стан дотримання конституційних прав громадян у слідчих ізоляторах, де при загальному зниженні середньорічного числа поміщених до цих установ осіб протягом 8 місяців померло 69 ув’язнених, з них стосовно двох вчинені вбивства. Від загальної кількості смертельних випадків майже половина припадає на Київський та Донецький слідчі ізолятори. Зокрема лише у Київському СІЗО у поточному році померло 16 осіб, а за 12 місяців 2006 року – 12.

Негативному розвитку захворювань ув’язнених у слідчих ізоляторах сприяє неналежна організація матеріально-побутового та медичного забезпечення, недостатнє фінансування, переповненість окремих установ попереднього ув’язнення (Донецький, Київський, Сімферопольський, Херсонський СІЗО та інші).

Крім того у слідчих ізоляторах не створено відповідних умов тримання взятих під варту психічно хворих осіб. Належне їх лікування не проводиться через відсутність необхідних для цього умов та медичних препаратів.

Залишається актуальною проблема додержання вимог Закону України „Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз” у СІЗО та ізоляторах тимчасового тримання. У поточному році в цих установах перебувало на тимчасовому обліку понад 2000 осіб, хворих на туберкульоз, з них майже чверть страждає на його активну форму. Проте стаціонарне лікування у спеціалізованих територіальних медичних закладах пройшов лише кожен другий хворий на туберкульоз ув’язнений з числа тих, що тримались в ІТТ.

Завдяки виваженій та послідовній роботі щодо медико-санітарного забезпечення осіб, позбавлених волі, кількість померлих в установах Департаменту за останні 5 років вдалося зменшити майже на 25% (2003 рік — 957 померлих; 2006 рік - 716 померлих). У поточному році також присутня позитивна динаміка (за 9 місяців 2007 року в установах ДКВС померло 544 особи, що на 25 осіб менше, ніж за аналогічний період 2006 року). При порівнянні з аналогічними показниками МОЗ показник загальної смертності в установах Департаменту менше у 8 разів (Департамент - 1,9, МОЗ - 16,2).

Показник летальності в лікарняних закладах Державної кримінально-виконавчої служби за період 2003-2006 років зменшився на 21% (2003 рік - 1,9, 2006 рік - 1,5).

Показник захворюваності на туберкульоз у слідчих ізоляторах був у 2003 році (8636,30 на 100 тис. населення), після чого рівень захворюваності почав знижуватись і у 2006 році склав 3543,30 на 100 тис. населення, тобто знизився у 2,4 рази. Аналогічна ситуація спостерігається в установах виконання покарань (зменшення показника захворюваності на туберкульоз з 2782,70 у 2003 році до 1335,91 у 2006 році) — захворюваність зменшилась у 2 рази.

Серед персоналу установ також відмічається зниження захворюваності на туберкульоз за вказаний період на 23%.

Позитивна динаміка зазначених показників стала наслідком системного підходу разом з іншими службами до організації надання медичної допомоги, покращенням забезпечення лікувально-діагностичного процесу, умов тримання та харчування.

Щодо співпраці з громадськими організаціями

 1. Щодо стану здійснення листування з громадськими організаціями ...

 Ознайомитись під час перевірки з прикладами запитів та відповідей, наданих Департаментом, не вдалося – головним чином, за браком часу. Натомість низка прикладів такої діяльності відома з досвіду взаємодії з деякими громадянами та громадськими організаціями, зокрема „Донецьким Меморіалом”, Луганським відділенням Комітету виборців України, громадянином Тимчиєм О зі Львова.

Протягом 2005-2007 року від громадських організацій не надходило скарг на перешкоджання у здійсненні статутної діяльності щодо участі у процесі виправлення і ресоціалізації засуджених.

Під час перевірки п. Букалову О.П. було надано вичерпну статистичну та аналітичну інформацію про співпрацю з громадськістю та перелік відповідних громадських об'єднань.