Вінницька правозахисна група подала заперечення на позовну заяву
Судді Ленінського райсуду м.Вінниці Зайцеву А.Ю.
у справі цивільної юрисдикції №-4711/08
Заперечення на позовну заяву Стрижавської виправної колонії
управління Державного департаменту України
з питань виконання покарань у Вінницькій області (№81) (надалі - ПОЗИВАЧ) до Вінницької міської громадської організації «Вінницька правозахисна група» (ВІДПОВІДАЧ) про захист честі, гідності,
ділової репутації юридичної особи
Відповідно до приписів Ст.128 ЦПК України, направляю суду заперечення на цивільний позов.
Відповідач – юридична особа Вінницька міська громадська організація «Вінницька правозахисна група» код ЄДРПОУ 26011780 ознайомився із текстом позовної заяви. Цивільний позов відповідачем не визнається у повному обсязі, оскільки він є безпідставним, надуманим, оформленим із порушенням норм чинного цивільного процесуального закону, а позовні вимоги не лише не ґрунтуються на нормах матеріального права, а прямо суперечать їм. Крім того, як вбачається з тексту позовної заяви, та доданих до неї документів, надісланих судом на адресу ВІДПОВІДАЧА - її подано із порушенням правил підсудності, відтак заяву треба повернути позивачеві відповідно до приписів пп.4 п.3 Ст.121 ЦПК України. Крім того, існують і інші перешкоди для відкриття провадження у справі, зокрема не сплачено судовий збір в розмірі і в порядку, визначеному законом.
1. Обґрунтування процесуальної неприйнятності позовної заяви.
Позовна заява є непідсудною суду загальної юрисдикції, оскільки являє собою по суті розгляд претензій однієї юридичної особи до іншої юридичної особи.
Як вбачається із тексту позовної заяви в графі «ВІДПОВІДАЧ» зазначено наступне: «Міська громадська організація Вінницька правозахисна группа керівник Гройсман Дмитро Леонідович вул. Стахурського, 72, кв. 57, м. Вінниця, п/і 21050». Інших відповідачів в заяві не вказано. Також до позову додано Довідку Головного Управління статистики у Вінницькій області №13/4-1429 від 24.06.2008, з якої чітко вбачається, що Відповідач – Вінницька міська громадська організація Вінницька правозахисна група, код ЄДРПОУ 26011780 є юридичною особою. Таким чином позовну заяву подано юридичною особою до юридичної особи, що виключає підсудність цієї заяви Ленінському районному суду м.Вінниці, як суду загальної юрисдикції. Вказану позовну заяву належить розглядати в господарському суді відповідно до приписів п.1 Ст.12 ГПК України. Згідно до приписів Ст.115 ЦПК України «Якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала». Проте з незрозумілих причин суддею було помилково відкрито провадження за позовом однієї юридичної особи (Позивача) до іншої юридичної особи (Відповідача).
1.2. Позовна заява у тому вигляді, в якому її подано до суду і направлено для заперечень ВІДПОВІДАЧЕВІ, підлягала до залишення без руху в порядку, передбаченому Ст.121 ЦПК України, оскільки не було сплачено судовий збір в розмірі та у порядку, визначеному законом.
1.2.1. Обґрунтування несплати судового збору в РОЗМІРІ, визначеному законом
а) Як вбачається із змісту позовних вимог, що містяться на стор.5 позовної заяви, вони складаються із вимог немайнового характеру (покладання на керівника Вінницької правозахисної групи Гройсмана Дмитра Леонідовича обов‘язку опублікувати спростування певних відомостей), та з вимог майнового характеру – «стягнення з автора статей Гройсмана Дмитра Леонідовича «100000 (сто) тисяч моральної шкоди».
б) Відповідно до приписів п.5 Ст.119 ЦПК України: «до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи». Як вбачається з надісланих судом відповідачеві матеріалів, серед них наявні два платіжних доручення, що підтверджують сплату судового збору та «витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ немайнового характеру». Судовий збір сплачено в сумі 5% від ціни позову – 5 тисяч грн. 00 коп, витрати на інформаційно-технічне забезпечення сплачено у сумі 30 грн. 00 коп.
в) Відповідно до приписів п.5 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України «До набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита», відтак, визначаючи розмір належного до сплати судового збору, позивач та суд мали застосовувати положення Декрету КМУ «Про державне мито» від 21 січня 1993 року із наступними змінами і доповненнями. В свою чергу приписами вищеназваного Декрету встановлено, що відповідно до його пп. «ж», п.1, Ст.3 – встановлено ставку державного мита за подання до суду позовних заяв немайнового характеру в розмірі 1 неоподаткованого мінімуму доходів громадян – 17 грн. 00 коп. Вказана сума підлягає сплаті незалежно від сплати позивачем 5000 грн. за заявлені вимоги майнового характеру. Проте суду не було надано підтвердження сплати судового збору за заявлені вимоги немайнового характеру. Необхідність окремої оплати судового збору в сумі 17 грн 00 коп підтверджено і приписами Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 21.12.1990 р. «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції», так п.15 зазначеної постанови визначено, що: «При визначенні розміру державного мита суди повинні мати на увазі, що заяви, у яких ставиться питання про одночасне вирішення майнового і немайнового спорів оплачуються державним митом за ставками, встановленими для позовів майнового характеру і ставками для вимог немайнового характеру».
г) відповідно до приписів п.1 Ст.121 ЦПК України: «суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків». Суддя помилково відкрив провадження у справі, не помітивши суттєві недоліки позовної заяви, що виключали відкриття провадження. Вказані недоліки не усунуті на час проведення попереднього судового засідання.
1.2.2. Обгрунтування порушення порядку сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
а) Як зазначено вище – порядок оплати судового збору – він має справлятися в порядку, визначеному для державного мита.
б) Відповідно до приписів Ст.1 Декрету КМУ «Про державне мито» «Платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій…» До вказаних дій відноситься згідно Ст.2 вказаного Декрету і подання позовних заяв, які є об‘єктом справляння державного мита. Відтак очевидним є те, що суб‘єктом сплати державного мита за позовом Стрижавської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області (№81) код ЄДРПОУ 08562588 має бути саме ця установа. Проте, як можна переконатися із наданих суду документів – це не так. Як слідує із платіжного доручення №1041 від 25 червня 2008 року платником сплачено 5000 грн. 00 коп. судового збору «по слуханню справи в Ленінському районному суді м.Вінниця за позовом до керівника міської громадської організації Вінн.правозахисна група. Гройсмана Дмитра Леонідовича» є інша юридична особа, а саме «Підприємство СВК №81», код ЄДРПОУ 08679600. Вищезазначене підтверджується також і довідками, наданими на запит Вінницької правозахисної групи Головним управлінням Статистики у Вінницькій області (додаються). Як слідує із вказаних документів – Підприємство СВК №81 код ЄДРПОУ 08679600, є юридичною особою, одночасно як вбачається із позовної зави Підприємство СВК №81 не є позивачем у справі, не зверталося із позовом до юридичної особи – Вінницької правозахисної групи, не вказало які саме права та законні інтереси цього підприємства порушено відповідачем. Враховуючи вищезазначене, слід визнати, що вимагаючи стягнення 100.000 грн. 00 коп, ПОЗИВАЧ - Стрижавська виправна колонія управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області (№81) код ЄДРПОУ 08562588 не оплатив судовий збір взагалі, а сплачений іншою юридичною особою судовий збір не може визнаватися таким, що сплачений в порядку, встановленому законом.
в) Щодо витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду позовної заяви Позивача, то слід зазначити, що Позивач не оплатив ці витрати, відтак це є обставиною, що виключає провадження у справі. Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів затверджено Постановою КМУ №1258 від 21 грудня 2005 року. Зокрема п.2 вказаної постанови встановлено: «витрати оплачують фізичні та юридичні особи, що звертаються до суду з позовними заявами». Як зазначено вище юридична особа – «Підприємство СВК 81» код ЄДРПОУ 08679600 не зверталася з позовною заявою до суду, а Позивач – юридична особа Стрижавська виправна колонія управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області (№81) код ЄДРПОУ 08562588 не надав суду підтвердження сплати ним витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Це є обставиною для залишення позову без руху для усунення недоліків, оскільки несплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення позову виключає розгляд позову.
1.3. Крім того в позовній заяві не дотримано вимоги Ст.119 ЦПК України щодо указання ціни позову відносно вимог майнового характеру. В позові вказано, що вимагається з позивача «100.000 (сто) тисяч» проте не зазначено назву валюти, в якій вимагається провести відшкодування.
2. Обґрунтування надуманості, та незаконності позовних вимог.
2.1. Щодо нібито факту заподіяння Вінницькою правозахисною групою шкоди честі (!), гідності (!) юридичної особи позивача, а саме - Стрижавської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області (№81). Позивач, що названий вище, не наділений честю, і гідністю. Він не наділений цими якостями не лише тому, що згідно висновків українських правозахисних організацій в установах кримінально-виконавчої служби України масово і брутально порушуються права людини, він не наділений ними не тільки тому, що керівники кримінально-виконавчої служби України Василь Кощинець та Микола Ільтяй двічі в 2006 та 2007 роках «нагороджувалися» анти преміями «Будяк року» за найганебніший вчинок проти прав людини в Україні, якими їхній внесок в порушення прав людини було відзначено юридичною особою – Всеукраїнською громадською організацією «Українська Гельсінкська Спілка з прав людини», відповідач не наділений честю та гідністю навіть не тому, що Європейським Судом з прав людини неодноразово визнавалися порушення прав людини в установах системи виконання покарань України (дивись рішення у справах “Назаренко проти України”, “Данькевич проти України”, “Хохліч проти України”, “Полторацький проти України” та “Кузнєцов проти України”, «Яковенко проти України» тощо). У позивача не має честі і гідності тому, що вони являють собою якості, притаманні виключно людським істотам – представникам біологічного виду homo sapiens – фізичним особам, до яких позивач Стрижавська виправна колонія управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області (№81) не відноситься, причому не лише з підстав, зазначених вище, але й тому, що є юридичною особою, що підтверджується Довідкою №13/4/1595 від 17/07/2008 року, виданою Головним управлінням статистики у Вінницькій області (додається). Тому у зв‘язку із відсутністю у Позивача честі і гідності шкода їм нанесена бути не могла.
2.2. Щодо нібито, нанесеної шкоди «діловій репутації Позивача» то для визначення можливості нанесення такої шкоди суду необхідно буде визначити організаційно-правовий статус Позивача - Стрижавської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області (№81). Цей організаційно-правовий статус визначено приписами ЗУ «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23/06/2005 року, а саме приписами Ст.6 вказаного закону, яким визначено, що «Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань зі спеціальним статусом, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров’я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України». Таким чином очевидним є той факт, що Позивач є установою, органом державної влади. Ділова репутація не притаманна органам державної влади та їхнім установам. Для того, аби знати, що державні установи не наділені діловою репутацією, треба просто ознайомитися із змістом Інформаційного листа Вищого господарського Суду України від 28.03.2007 № 01-8/184 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію». В п.5 цього листа зазначено наступне: «Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, торговельних марок та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг». Оскільки позивачем не зазначено у позовній заяві, як діяльність відповідача вплинула на зниження престижу фірмового (комерційного) найменування, торговельних марок та інших належних Стрижавській виправній колонії №81 нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг, тому Відповідач позбавлений можливості заперечувати це.
Крім того, приписами ч.2 Ст.49 ЗУ «Про інформацію», яка є спеціальною правовою нормою не визначено можливості для органів державної влади вимагати по суду відшкодування шкоди,завданої їхній діловій репутації, що виключає можливість розгляду цього питання судом.
2.3. Щодо розміру нібито заподіяної відповідачем шкоди честі (!), гідності (!) та діловій репутації Стрижавської виправної колонії №81, то оскільки вказаних чеснот у Позивача не існує, відтак шкоди нанесено не було, отже розмір відшкодування не може бути визначений в натуральних числах. Тому Відповідач відмовляється обговорювати належний розмір відшкодування, оскільки не визнає нанесення ним шкоди.
2.4. Щодо вимог про спростування недостовірних відомостей. Вінницька міська громадська організація «Вінницька правозахисна група» (код ЄДРПОУ 26011780) з глибокою скорботою сповіщає суд і Позивача, що вона за статутом є громадською, неурядовою, некомерційною, неполітичною організацією, утвореною та зареєстрованою відповідно до приписів ЗУ «Про об‘єднання громадян», вказана юридична особа не є органом чи засобом масової інформації, не є вона і інформаційним агентством чи органом телебачення чи радіомовлення. Тому, нажаль Вінницька правозахисна група не є належним відповідачем щодо спростування будь-якої, нібито недостовірної інформації про Позивача. Тому до залучення Позивачем, чи судом до участі в судовому розгляді представників органів ЗМІ, Вінницька правозахисна група не може розглядатися як належний суб‘єкт для спростування, оскільки при усьому бажанні вона не має юрисдикції над жодним ЗМІ як в Україні, так і в світі.
2.5. Щодо факту поширення Відповідачем будь-якої недостовірної інформації про Позивача, Вінницька правозахисна група заперечує такі факти. Будь-яка інформація, поширена в офіційних прес-релізах Вінницької правозахисної групи була лише відтворенням звернень, які надходили до Вінницької правозахисної групи у зв‘язку із виконанням нашої статутної діяльності. Прес-релізи були по своїй суті повідомленням про можливі злочини, оприлюднені через ЗМІ, які відповідно до приписів Кримінально-процесуального кодексу можуть бути оформленими і у вигляді публічних повідомлень. Зазначене підтверджується письмовими доказами – аутентичними, завіреними печаткою ВПГ текстами поширених прес-релізів та заяв: від 20/06/2008 (на 3х стор.), від 10/06/08 (на 1 стор.), від 28/03/2008 (на 2х сторінках), а також копією листа, який було направлено рекомендованим листом Прокурору Відділу прокуратури Вінницької області Кобилянському від 26/06/2008 року (на 4х стор.), а також листом до головного редактора газети «33 канал», який було опубліковано в паперовому варіанті газети (на 2х сторінках). Вказані документи передаються суду у вигляді посвідчених копій як письмові докази. Вінницька правозахисна група не є суб‘єктом, який здійснює перевірку повідомлень про злочини, тому усі прес-релізи містили заклики для проведення перевірки, а не ствердження про те, що негативні факти насправді мали місце. Одночасно повідомляємо, що Вінницькій правозахисній групі нічого не відомо про можливе порушення щодо будь-кого з її членів кримінальних справ за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину (Ст.383 КК України). Таким чином жодної недостовірної інформації про Позивача Відповідач не поширював, доказів протилежного Позивач не навів.
За вказаних умов, з урахуванням відсутності підстав для розгляду справи судом загальної юрисдикції, на підставі пп.1 п.1 Ст.205 ЦПК України Вінницька міська громадська організація Вінницька правозахисна група
просить,
позовну заяву Стрижавської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області (№81) до Вінницької міської громадської організації «Вінницька правозахисна група» про захист честі, гідності, ділової репутації юридичної особи залишити без розгляду
Координатор ВПГ
Гройсман Д.Л.
Додаток:
1. Довідки з Головного Управління статистики у Вінницькій області №13/4/1595 та №13/4/1596 від 17/07/2008 року (2 стор.)
2. Аутентичний, завірений печаткою ВПГ текст поширених прес-релізів та заяв: від 20/06/2008 (на 3х стор.), від 10/06/08 (на 1 стор.), від 28/03/2008 (на 2х сторінках), листа, який було направлено рекомендованою поштою Прокурору Відділу прокуратури Вінницької області Кобилянському від 26/06/2008 року (на 4х стор.), лист до головного редактора газети «33 канал», який було опубліковано в паперовому варіанті газети (на 2х сторінках).
у справі цивільної юрисдикції №-4711/08
Заперечення на позовну заяву Стрижавської виправної колонії
управління Державного департаменту України
з питань виконання покарань у Вінницькій області (№81) (надалі - ПОЗИВАЧ) до Вінницької міської громадської організації «Вінницька правозахисна група» (ВІДПОВІДАЧ) про захист честі, гідності,
ділової репутації юридичної особи
Відповідно до приписів Ст.128 ЦПК України, направляю суду заперечення на цивільний позов.
Відповідач – юридична особа Вінницька міська громадська організація «Вінницька правозахисна група» код ЄДРПОУ 26011780 ознайомився із текстом позовної заяви. Цивільний позов відповідачем не визнається у повному обсязі, оскільки він є безпідставним, надуманим, оформленим із порушенням норм чинного цивільного процесуального закону, а позовні вимоги не лише не ґрунтуються на нормах матеріального права, а прямо суперечать їм. Крім того, як вбачається з тексту позовної заяви, та доданих до неї документів, надісланих судом на адресу ВІДПОВІДАЧА - її подано із порушенням правил підсудності, відтак заяву треба повернути позивачеві відповідно до приписів пп.4 п.3 Ст.121 ЦПК України. Крім того, існують і інші перешкоди для відкриття провадження у справі, зокрема не сплачено судовий збір в розмірі і в порядку, визначеному законом.
1. Обґрунтування процесуальної неприйнятності позовної заяви.
Позовна заява є непідсудною суду загальної юрисдикції, оскільки являє собою по суті розгляд претензій однієї юридичної особи до іншої юридичної особи.
Як вбачається із тексту позовної заяви в графі «ВІДПОВІДАЧ» зазначено наступне: «Міська громадська організація Вінницька правозахисна группа керівник Гройсман Дмитро Леонідович вул. Стахурського, 72, кв. 57, м. Вінниця, п/і 21050». Інших відповідачів в заяві не вказано. Також до позову додано Довідку Головного Управління статистики у Вінницькій області №13/4-1429 від 24.06.2008, з якої чітко вбачається, що Відповідач – Вінницька міська громадська організація Вінницька правозахисна група, код ЄДРПОУ 26011780 є юридичною особою. Таким чином позовну заяву подано юридичною особою до юридичної особи, що виключає підсудність цієї заяви Ленінському районному суду м.Вінниці, як суду загальної юрисдикції. Вказану позовну заяву належить розглядати в господарському суді відповідно до приписів п.1 Ст.12 ГПК України. Згідно до приписів Ст.115 ЦПК України «Якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала». Проте з незрозумілих причин суддею було помилково відкрито провадження за позовом однієї юридичної особи (Позивача) до іншої юридичної особи (Відповідача).
1.2. Позовна заява у тому вигляді, в якому її подано до суду і направлено для заперечень ВІДПОВІДАЧЕВІ, підлягала до залишення без руху в порядку, передбаченому Ст.121 ЦПК України, оскільки не було сплачено судовий збір в розмірі та у порядку, визначеному законом.
1.2.1. Обґрунтування несплати судового збору в РОЗМІРІ, визначеному законом
а) Як вбачається із змісту позовних вимог, що містяться на стор.5 позовної заяви, вони складаються із вимог немайнового характеру (покладання на керівника Вінницької правозахисної групи Гройсмана Дмитра Леонідовича обов‘язку опублікувати спростування певних відомостей), та з вимог майнового характеру – «стягнення з автора статей Гройсмана Дмитра Леонідовича «100000 (сто) тисяч моральної шкоди».
б) Відповідно до приписів п.5 Ст.119 ЦПК України: «до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи». Як вбачається з надісланих судом відповідачеві матеріалів, серед них наявні два платіжних доручення, що підтверджують сплату судового збору та «витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ немайнового характеру». Судовий збір сплачено в сумі 5% від ціни позову – 5 тисяч грн. 00 коп, витрати на інформаційно-технічне забезпечення сплачено у сумі 30 грн. 00 коп.
в) Відповідно до приписів п.5 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України «До набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита», відтак, визначаючи розмір належного до сплати судового збору, позивач та суд мали застосовувати положення Декрету КМУ «Про державне мито» від 21 січня 1993 року із наступними змінами і доповненнями. В свою чергу приписами вищеназваного Декрету встановлено, що відповідно до його пп. «ж», п.1, Ст.3 – встановлено ставку державного мита за подання до суду позовних заяв немайнового характеру в розмірі 1 неоподаткованого мінімуму доходів громадян – 17 грн. 00 коп. Вказана сума підлягає сплаті незалежно від сплати позивачем 5000 грн. за заявлені вимоги майнового характеру. Проте суду не було надано підтвердження сплати судового збору за заявлені вимоги немайнового характеру. Необхідність окремої оплати судового збору в сумі 17 грн 00 коп підтверджено і приписами Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 21.12.1990 р. «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції», так п.15 зазначеної постанови визначено, що: «При визначенні розміру державного мита суди повинні мати на увазі, що заяви, у яких ставиться питання про одночасне вирішення майнового і немайнового спорів оплачуються державним митом за ставками, встановленими для позовів майнового характеру і ставками для вимог немайнового характеру».
г) відповідно до приписів п.1 Ст.121 ЦПК України: «суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків». Суддя помилково відкрив провадження у справі, не помітивши суттєві недоліки позовної заяви, що виключали відкриття провадження. Вказані недоліки не усунуті на час проведення попереднього судового засідання.
1.2.2. Обгрунтування порушення порядку сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
а) Як зазначено вище – порядок оплати судового збору – він має справлятися в порядку, визначеному для державного мита.
б) Відповідно до приписів Ст.1 Декрету КМУ «Про державне мито» «Платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій…» До вказаних дій відноситься згідно Ст.2 вказаного Декрету і подання позовних заяв, які є об‘єктом справляння державного мита. Відтак очевидним є те, що суб‘єктом сплати державного мита за позовом Стрижавської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області (№81) код ЄДРПОУ 08562588 має бути саме ця установа. Проте, як можна переконатися із наданих суду документів – це не так. Як слідує із платіжного доручення №1041 від 25 червня 2008 року платником сплачено 5000 грн. 00 коп. судового збору «по слуханню справи в Ленінському районному суді м.Вінниця за позовом до керівника міської громадської організації Вінн.правозахисна група. Гройсмана Дмитра Леонідовича» є інша юридична особа, а саме «Підприємство СВК №81», код ЄДРПОУ 08679600. Вищезазначене підтверджується також і довідками, наданими на запит Вінницької правозахисної групи Головним управлінням Статистики у Вінницькій області (додаються). Як слідує із вказаних документів – Підприємство СВК №81 код ЄДРПОУ 08679600, є юридичною особою, одночасно як вбачається із позовної зави Підприємство СВК №81 не є позивачем у справі, не зверталося із позовом до юридичної особи – Вінницької правозахисної групи, не вказало які саме права та законні інтереси цього підприємства порушено відповідачем. Враховуючи вищезазначене, слід визнати, що вимагаючи стягнення 100.000 грн. 00 коп, ПОЗИВАЧ - Стрижавська виправна колонія управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області (№81) код ЄДРПОУ 08562588 не оплатив судовий збір взагалі, а сплачений іншою юридичною особою судовий збір не може визнаватися таким, що сплачений в порядку, встановленому законом.
в) Щодо витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду позовної заяви Позивача, то слід зазначити, що Позивач не оплатив ці витрати, відтак це є обставиною, що виключає провадження у справі. Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів затверджено Постановою КМУ №1258 від 21 грудня 2005 року. Зокрема п.2 вказаної постанови встановлено: «витрати оплачують фізичні та юридичні особи, що звертаються до суду з позовними заявами». Як зазначено вище юридична особа – «Підприємство СВК 81» код ЄДРПОУ 08679600 не зверталася з позовною заявою до суду, а Позивач – юридична особа Стрижавська виправна колонія управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області (№81) код ЄДРПОУ 08562588 не надав суду підтвердження сплати ним витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Це є обставиною для залишення позову без руху для усунення недоліків, оскільки несплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення позову виключає розгляд позову.
1.3. Крім того в позовній заяві не дотримано вимоги Ст.119 ЦПК України щодо указання ціни позову відносно вимог майнового характеру. В позові вказано, що вимагається з позивача «100.000 (сто) тисяч» проте не зазначено назву валюти, в якій вимагається провести відшкодування.
2. Обґрунтування надуманості, та незаконності позовних вимог.
2.1. Щодо нібито факту заподіяння Вінницькою правозахисною групою шкоди честі (!), гідності (!) юридичної особи позивача, а саме - Стрижавської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області (№81). Позивач, що названий вище, не наділений честю, і гідністю. Він не наділений цими якостями не лише тому, що згідно висновків українських правозахисних організацій в установах кримінально-виконавчої служби України масово і брутально порушуються права людини, він не наділений ними не тільки тому, що керівники кримінально-виконавчої служби України Василь Кощинець та Микола Ільтяй двічі в 2006 та 2007 роках «нагороджувалися» анти преміями «Будяк року» за найганебніший вчинок проти прав людини в Україні, якими їхній внесок в порушення прав людини було відзначено юридичною особою – Всеукраїнською громадською організацією «Українська Гельсінкська Спілка з прав людини», відповідач не наділений честю та гідністю навіть не тому, що Європейським Судом з прав людини неодноразово визнавалися порушення прав людини в установах системи виконання покарань України (дивись рішення у справах “Назаренко проти України”, “Данькевич проти України”, “Хохліч проти України”, “Полторацький проти України” та “Кузнєцов проти України”, «Яковенко проти України» тощо). У позивача не має честі і гідності тому, що вони являють собою якості, притаманні виключно людським істотам – представникам біологічного виду homo sapiens – фізичним особам, до яких позивач Стрижавська виправна колонія управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області (№81) не відноситься, причому не лише з підстав, зазначених вище, але й тому, що є юридичною особою, що підтверджується Довідкою №13/4/1595 від 17/07/2008 року, виданою Головним управлінням статистики у Вінницькій області (додається). Тому у зв‘язку із відсутністю у Позивача честі і гідності шкода їм нанесена бути не могла.
2.2. Щодо нібито, нанесеної шкоди «діловій репутації Позивача» то для визначення можливості нанесення такої шкоди суду необхідно буде визначити організаційно-правовий статус Позивача - Стрижавської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області (№81). Цей організаційно-правовий статус визначено приписами ЗУ «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23/06/2005 року, а саме приписами Ст.6 вказаного закону, яким визначено, що «Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань зі спеціальним статусом, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров’я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України». Таким чином очевидним є той факт, що Позивач є установою, органом державної влади. Ділова репутація не притаманна органам державної влади та їхнім установам. Для того, аби знати, що державні установи не наділені діловою репутацією, треба просто ознайомитися із змістом Інформаційного листа Вищого господарського Суду України від 28.03.2007 № 01-8/184 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію». В п.5 цього листа зазначено наступне: «Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, торговельних марок та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг». Оскільки позивачем не зазначено у позовній заяві, як діяльність відповідача вплинула на зниження престижу фірмового (комерційного) найменування, торговельних марок та інших належних Стрижавській виправній колонії №81 нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг, тому Відповідач позбавлений можливості заперечувати це.
Крім того, приписами ч.2 Ст.49 ЗУ «Про інформацію», яка є спеціальною правовою нормою не визначено можливості для органів державної влади вимагати по суду відшкодування шкоди,завданої їхній діловій репутації, що виключає можливість розгляду цього питання судом.
2.3. Щодо розміру нібито заподіяної відповідачем шкоди честі (!), гідності (!) та діловій репутації Стрижавської виправної колонії №81, то оскільки вказаних чеснот у Позивача не існує, відтак шкоди нанесено не було, отже розмір відшкодування не може бути визначений в натуральних числах. Тому Відповідач відмовляється обговорювати належний розмір відшкодування, оскільки не визнає нанесення ним шкоди.
2.4. Щодо вимог про спростування недостовірних відомостей. Вінницька міська громадська організація «Вінницька правозахисна група» (код ЄДРПОУ 26011780) з глибокою скорботою сповіщає суд і Позивача, що вона за статутом є громадською, неурядовою, некомерційною, неполітичною організацією, утвореною та зареєстрованою відповідно до приписів ЗУ «Про об‘єднання громадян», вказана юридична особа не є органом чи засобом масової інформації, не є вона і інформаційним агентством чи органом телебачення чи радіомовлення. Тому, нажаль Вінницька правозахисна група не є належним відповідачем щодо спростування будь-якої, нібито недостовірної інформації про Позивача. Тому до залучення Позивачем, чи судом до участі в судовому розгляді представників органів ЗМІ, Вінницька правозахисна група не може розглядатися як належний суб‘єкт для спростування, оскільки при усьому бажанні вона не має юрисдикції над жодним ЗМІ як в Україні, так і в світі.
2.5. Щодо факту поширення Відповідачем будь-якої недостовірної інформації про Позивача, Вінницька правозахисна група заперечує такі факти. Будь-яка інформація, поширена в офіційних прес-релізах Вінницької правозахисної групи була лише відтворенням звернень, які надходили до Вінницької правозахисної групи у зв‘язку із виконанням нашої статутної діяльності. Прес-релізи були по своїй суті повідомленням про можливі злочини, оприлюднені через ЗМІ, які відповідно до приписів Кримінально-процесуального кодексу можуть бути оформленими і у вигляді публічних повідомлень. Зазначене підтверджується письмовими доказами – аутентичними, завіреними печаткою ВПГ текстами поширених прес-релізів та заяв: від 20/06/2008 (на 3х стор.), від 10/06/08 (на 1 стор.), від 28/03/2008 (на 2х сторінках), а також копією листа, який було направлено рекомендованим листом Прокурору Відділу прокуратури Вінницької області Кобилянському від 26/06/2008 року (на 4х стор.), а також листом до головного редактора газети «33 канал», який було опубліковано в паперовому варіанті газети (на 2х сторінках). Вказані документи передаються суду у вигляді посвідчених копій як письмові докази. Вінницька правозахисна група не є суб‘єктом, який здійснює перевірку повідомлень про злочини, тому усі прес-релізи містили заклики для проведення перевірки, а не ствердження про те, що негативні факти насправді мали місце. Одночасно повідомляємо, що Вінницькій правозахисній групі нічого не відомо про можливе порушення щодо будь-кого з її членів кримінальних справ за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину (Ст.383 КК України). Таким чином жодної недостовірної інформації про Позивача Відповідач не поширював, доказів протилежного Позивач не навів.
За вказаних умов, з урахуванням відсутності підстав для розгляду справи судом загальної юрисдикції, на підставі пп.1 п.1 Ст.205 ЦПК України Вінницька міська громадська організація Вінницька правозахисна група
просить,
позовну заяву Стрижавської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області (№81) до Вінницької міської громадської організації «Вінницька правозахисна група» про захист честі, гідності, ділової репутації юридичної особи залишити без розгляду
Координатор ВПГ
Гройсман Д.Л.
Додаток:
1. Довідки з Головного Управління статистики у Вінницькій області №13/4/1595 та №13/4/1596 від 17/07/2008 року (2 стор.)
2. Аутентичний, завірений печаткою ВПГ текст поширених прес-релізів та заяв: від 20/06/2008 (на 3х стор.), від 10/06/08 (на 1 стор.), від 28/03/2008 (на 2х сторінках), листа, який було направлено рекомендованою поштою Прокурору Відділу прокуратури Вінницької області Кобилянському від 26/06/2008 року (на 4х стор.), лист до головного редактора газети «33 канал», який було опубліковано в паперовому варіанті газети (на 2х сторінках).
щоб розмістити повідомлення чи коментар на сайт, вам потрібно увійти під своїм логіном
