Сумнівна надія на звільнення
Минулого тижня Президент України все ж таки підписав законопроєкти №4048 та №4049, хоча правозахисники закликали цього не робити. Законопроєкти, зокрема, стосувалися впровадження механізму заміни довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк.
Що ухвалили
Запропонований проєктами законів механізм не відповідає міжнародним стандартам. Встановлюється несправедлива вимога відбути щонайменше п’ятнадцять років позбавлення волі, аби мати бодай шанс для заміни. Водночас, не передбачено жодних пільг для тих, хто на момент набуття законом чинності відбув більше п’ятнадцяти років.
Як наслідок, виникає дискримінація, і деякі засуджені, навіть після заміни їм довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк, не мають шансу бути звільненими, адже загалом мають відбути тридцять п’ять — сорок років під вартою. В умовах української тюремної системи такі строки видаються просто нереальними. Більшість засуджених помре внаслідок хронічних захворювань за час відбуття покарання.
До аналогічних висновків у своїй практиці приходив Європейський суд з прав людини, і саме це стало причиною обурення правозахисників та родичів засуджених, після ухвалення законоппроєктів. Однак вони були підписані, а значить, вступили у законну силу.
Що із цим робити?
По-перше, все ж таки звернутися за новою пільгою. У порівнянні із ситуацією, яка існувала до прийняття цих законів, шанси на звільнення все ж виросли, хоча й не відповідають міжнародним стандартам. Звісно, що засуджені можуть спробувати звернутися до нового механізму та отримати заміну виду покарання. Така заміна можлива при бездоганній поведінці, залучення до роботи або суспільно-корисної праці, виплати (хоча б частково), цивільного позову тощо.
