Луганський слідчий ізолятор
91002 м. Луганськ, вул. 24 лінія, 4
начальник СІЗО Долгий Андрій Вікторович
(064) 252-62-85
ІСТОРИЧНА ДОВІДКА ЛУГАНСЬОГО СЛІДЧОГО ІЗОЛЯТОРА
ОСНОВНИ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ТА ФОРМУВАННЯ СТВОРЕННЯ ТА ВІДКРАТТЯ УСТАНОВИ.
3 вересня 1882 року Луганський завод Катеринославської губернії спільно з прилеглим до нього селищем Кам'яний Брід був зведений на ступінь міста повіту під назвою Луганськ.
У зв'язку з цим з м. Слав`яносербська були переведені установи повітів. 2 жовтня 1882 року старшому директору Слав`яносербського відділення повіту суспільства опікування о в'язницях Катеринославськім губернатором було направлено лист, в якому пропонувалося взяти участь в завчасному приготуванні зручних приміщень в Луганську для переводу із Слав`яносербська арештантів тюремного замка, що утримується за рахунок казни.
Міський староста В. Мальцев від імені Луганського спрощеного суспільного управління 6 жовтня 1882 року направляє в Катеринославське Губернське правління рапорт, в якому визначає витрати на пристосування будинку Горюнової під приміщення тюремного замка, та розміщення в ньому приміщень для поліцейського управління повіту та на перевіз речей, які містять належність установ повіту, а також на перевод арештантів в сумі 4700 рублів.
В копії висновку інженера Шляхів сполучення Г. Дедулова від 8 жовтня 1882 року сказано, що на запрошення уповноваженого Луганського міського суспільства оглянутий будинок купчихи Марії Горюнової, передбачуваний під тюремний замок. Г. Дедулов, не входивши в обговорення ступеня придатності цієї будівлі для тюремного замка, визначив, що капітальні стіни, балки і крокви як самого будинку, так і прибудов, міцні і ніяких виправлень не вимагають.
Славяносербській предводитель повіту дворянства 3 січня 1883 року направляє Катеринославському губернатору лист, в якому мовиться: у виправлення пропозиції Вашого Превосходительства від 17 грудня минулого року за № 1860 маю честь представити акт проведеного 27 грудня огляду будівель, влаштованих в м. Луганську для приміщення тюремного замка і при цьому доповісти Вашому Превосходительству, що оскільки будівлі ці в гігієнічних і санітарних відносинах визнані цілком задовільними, то до невідкладного переводу в них арештантів із Славяносербської в'язниці в цьому відношенні ніяких перешкод не зустрічається».
26 березня 1883 року з м. Славяносербська в м. Луганськ були переведені ув'язнені. 27 березня 1883 року офіційно відбулося відкриття тюремного замка в м. Луганську.
На 1 серпень 1906 року в Луганській в'язниці містилося 182 ув'язнених, з них:
§ загально кримінальних – 155
§ за судовими постановами – 19
§ притягнутих до слідства чинами корпусів жандармів – 6
§ затриманих чинами жандармами та поліцією в порядку охорони та не притягнутих до слідства – 1
§ негайних: за порушення обов’язкових постанов – 1
В 1895 році начальником в'язниці м. Луганська був поручик Федір Демідович Плющ, в 1910 - губернський секретар Поповников В`ячеслав Ілларіонович, в 1913-16 рр. - Павло Васильович Кретинін.
ІСТОРІЯ СЛІДЧОГО ІЗОЛЯТОРА В ПІСЛЯРЕВОЛЮЦІЙНИЙ ПЕРІОД 1920-1930 РОКИ
Відразу ж після революції за установою, хоча і зберігся статус в'язниці повіту, але оскільки на території Російської імперії, що була, йшла громадянська війна, функціонування його мало періодичний характер. У в'язниці, в основному, утримувались ув'язнені противоборствующих угрупувань: білогвардійці, більшовики, члени різних озброєних формувань.
В березні 1920 року Постановою ВЦИК Радянської республіки було ухвалено рішення про створення Виправно-трудових відділів, до складу яких увійшли тюремні установи царської Росії, перетворені в Будинки Суспільно-примусових робіт - ДОПР. Луганська в'язниця повіту стала офіційно називатися - Луганським Будинком Суспільно-примусових Робіт адміністративного відділу Луганського окружного виконавчого комітету Рад робочих, селянських і червоноармійських депутатів міста Луганська, Луганського повіту (з 1925 року Луганського округу) Донецької губернії.
З 1920 року по липень 1923 року Луганський повіт ДОПР знаходився у віданні Управління Уповноваженого Центрального Виправно-трудового Відділу Донецького Губернського відділу юстиції. З липня 1923 року він переходить, як і вся Виправно-трудова система у відомство Народного Комісаріату внутрішніх справ.
В 1920-1922 роках в Луганському ДОПРі містилося більш ніж 100 ув'язнених. Але із зростанням злочинності в повіті і посиленням відповідальності за здійснення злочинів, до 1923 року в установі вже містилося більше 225 чоловік. З доповідної записки начальника Луганського ДОПРа Губернському уповноваженому відомо, що за станом на 1 лютого 1924 року в ДОПРі містилося: засуджених чоловіків-68 осіб, жінок-19; підслідних чоловіків-89, жінок-70 людина. Всього-246 осіб.
Ув'язнені розміщувалися в камерах дореволюційної споруди, 46 з них були одиночними, 4 загальних, кожна з яких була розрахована на 20 чоловік і одній загальній на 15 чоловік. ДОПР в цілому одночасно міг вмістити 141 ув'язненого. Таким чином, адміністрації ДОПРа, вже тоді доводилося боротися з проблемами переліміта і, відповідно, розглядати питання поліпшення утримання ув'язнених.
Для створення необхідних умов утримання засуджених в ДОПРі були лазня, одна дезкамера і піч для приготування їжі. Медична допомогу здійснювали в санчастині ДОПРа, в якій було 10 лікарняних ліжок. В установі працювали: бібліотека, яка в 1923 році налічувала 61 екземпляр книг «для читачів», що починають, і клуб, в якому «культпросвітовці» ставили спільно з ув'язненими спектаклі на революційну і іншу тематику, але обов'язково «класового змісту».
В 1927 році при Луганському ДОПРі створюється сільськогосподарська колонія. На початку вона розташовувалася біля села Георгієвка (Лутугинський район), а з 1929 року під селищем Александровськім. Колонія мала в своєму розпорядженні 120 гектарів земельних угідь. В ній працювали засуджені-крест`яні, які займалися землеробством, городництвом, садівництвом і свиноводством.
Продукція колонії, в основному, поступала робітникам підприємств v. Луганська і в ДОПР.
З 1927 року різко розширяється виробнича частина Луганського ДОПРа. Якщо в 1920-1925 рр. велика частина засуджених працювала на «зовнішніх роботах» і лише декілька чоловік притягувались до господарських робіт в середині установи, то вже 1926 року ДОПР мав своє виробництво. Головною умовою розширення виробництва було те, що до цього часу в ДОПРі містилося більше 500 ув'язнених. Майже половина з них були засудженими і їх треба було зайняти виробничою працею. З 1927 року ДОПР є відносно крупним виробництвом і повинен був проводити продукцію в плановому порядку. До 1929 року виробнича діяльність системи ІТУ стає невід'ємною частиною народно-господарського комплексу країни, і це з рештою готувало економічну базу для її повного реформування.
З 1924 року в Луганському ДОПРі починают містити неповнолітніх правопорушників від 16-ти до 18-ти років. В 1924-1929 рр. неповнолітніх злочинців в середньому містилося від 20-ти до 50-ти чоловік.
Особовий склад Луганського ДОПРа складався із місцевих мешканців. При поступленні на службу майбутні працівники підписували “ зобов’язання ” в якому обіцяли служити в виправно – трудовому відомстві не менш одного року, дотримуватись встановлений Устав служби ВТУ. Попереджувались про кримінальну відповідальність за самовільне залишення служби.
В штаті ДОПРа в різні часи було від 32 до 37 працівників. За штатом до адміністрації ДОПРа входили начальник, його помічник та завідувач морально – виправною частиною. Службовцями вважались вчитель, секретар, бухгалтер, кур’єр, лікар, 3 старших надзирателя, та 16 молодших надзирателя.
Внутрішній нагляд в ДОПРе виконувався надзирателями цілодобово в 3 зміни. На озброєні у них були гвинтівки, револьвер – наган та тривожні свистки кондукторського зразку. Зовнішній “ окарауліваніє ” ДОПРа виконували червоноармійці окремої роти 6-го Донецького Конвойного полку військ ГПУ.
05.10.1929 роки циркуляром УЇТУ НКВД УРСР № 401 ДОПРи скасовувалися, а на їх базі створювалися промислові колонії або Будинки попереднього ув’язнення. Луганський окружний ДОПР з 1930 року одержує статус Луганського окружного Будинку попереднього ув’язнення-БПУ.
КЕРІВНИКИ ЛУГАНСЬКОГО СЛІДЧОГО ІЗОЛЯТОРА В МИНУЛОМУ ТА СЬОГОДЕННІ
Першим з видатних керівників установи був парутчик Плющ Федір Денисович який керував установою з 1895 року по 1910 року. Післяреволюційний період керівниками установи були:
- з 1910 року по 1913 року – губернський секретар Поковніков В’ячеслав Іларіонович;
- з 1913 року по 1916 рік – ротмістр Кретінін Павло Васильович;
В радянський період до Великої Вітчизняної Війни керівниками установи були:
- з 1921 року по 1924 рік – Кішкін В.;
- з червня 1924 року по травень 1925 року – Кулік А.;
- з червня 1925 року по жовтень 1925 року – Грибанюк А. М.;
- з листопада 1925 року по березень 1927 року – Корнеев Г.;
- з квітня 1928 року по червень 1929 року – Петренькін А.;
- з липня 1929 року по серпень 1930 року – Крестеняк К.;
- з серпня 1939 року по квітень 1942 року – Валика С. О.
Першим керівником в післявоєнний період був Бурдовіцин Іван Федорович 1913 року народження, який керував майже 16 років ( 13.03.1945 р. – 16.01.1961р.).
З 10.10.1961 року по 01.01.1971 рік керівником СІЗО був підполковник внутрішньої служби Дівеев Віктор Андрійович 1918 року народження.
З 01.01.1971 року по 01.07.1983 рік керівником СІЗО був полковник внутрішньої служби Теленков Геннадій Костянтинович ( 1932р. – 1998 р.). В 1970 році занесен у ювілейну книгу Пошани УВС Луганської області.
З 01.07.1983 року по 13.04.1995 року керівником СІЗО був полковник внутрішньої служби Галушко Марьян Іванович 1939 року народження. В ці часи на території слідчого ізолятора було проведено багато будівельних та ремонтних робіт. Будівля СІЗО придбала теперішній вигляд.
З 29.03.1995 року по 22.05.1999 рік керівником СІЗО був полковник внутрішньої служби Панчук Миколо Митрофанович, 1952 року народження.
З 22.05.1999 року по 15.01.2001 рік керівником СІЗО був полковник внутрішньої служби Горобцов Микола Іванович, 1956 року народження. Опитний керівник , грамотний спеціаліст який володіє обставинами – в подальшому керував відділом СІЗО та тюрем Державного департаменту України з питань виконання покарань.
З 16.06.2001 року по сьогоднішній час керівник СІЗО підполковник внутрішньої служби Долгий Андрій Вікторович.
Керівництво ЛУГАНСЬКОГО СЛІДЧОГО ІЗОЛЯТОРА
Начальник слідчого ізолятора – начальник арештного дому підполковник внутрішньої служби ДОЛГИЙ АНДРІЙ ВІКТОРОВИЧ
Перший заступник начальника установи він же заступник начальника установи з режиму та охорони майор внутрішньої служби ХАРЧЕНКО В’ЯЧЕСЛАВ МИКОЛАЙОВИЧ
Заступник начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи, він же начальник відділу соціально-виховної та психологічної роботи капітан внутрішньої служби БОЙКО МАКСИМ ГЕНАДІЙОВИЧ
Заступник начальника установи з оперативної роботи, він же начальник оперативного відділу майор внутрішньої служби СОКОЛЬСКИЙ АНДРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
СТРУКТУРА ПЕРСОНАЛУ УСТАНОВИ
Персонал установи, його кількісний склад затверджено Державним департаментом України з питань виконання покарань та викладено у Штатному розкладі установи з урахуванням особливостей несення служби та планового наповнення установи особами, що утримуються.
1. ВІДДІЛ РЕЖИМУ ТА ОХОРОНИ.
Утворено з метою організації та здійснення безперервного контролю за роботою підрозділів Луганського слідчого ізолятору щодо додержання законності під час забезпечення режиму відбуття покарання , охорони, ізоляції та нагляду за засудженими та ув’язненими, своєчасному попередженню та винищенню злочинності.
Функціональні обов'язки особового складу відділу чітко розподілені між кожним співробітником.
Задачі відділу:
Розробка та забезпечення реалізації згідно чинного законодавства та інших нормативних документів, пропозицій щодо удосконалення профілактики правопорушень, охорони, ізоляції та нагляду за особами, які тримаються в слідчому ізоляторі, додержання встановленого режиму утримання. Забезпечує охорону та оборону об’єктів, здійснює перепускний режим на об’єкті, що охороняється, конвоювання осіб, які тримаються в слідчому ізоляторі, а також проводить переслідування та затримання осіб, які вчинили втечу з під варти відбиття озброєного нападу на об’єкт, що охороняється.
Чергова частина:
Чергова частина слідчого ізолятору є органом оперативного управління, що має забезпечити постійний контроль за станом оперативної обстановки в установі, своєчасне інформування керівництво установи для прийняття відповідних рішень у разі її ускладнення, управління силами та засобами, що знаходяться у її розпорядженні, введення ступенів готовності особового складу при надзвичайних подіях, проведення аналітичної та довідкової роботи.
Основні задачі :
Збір інформації та повідомлень про злочини або інші надзвичайні події в установі та організації негайного на них реагування. Забезпечення оперативного управління силами та засобами, що знаходяться у її розпорядженні, у разі вчинення засудженими або ув’язненими тяжких злочинів, під час захоплення заручників, масового безладу, стихійного лиха або такого іншого. Оголошення у встановленому порядку збору по тривозі керівного та особового складу установи. Забезпечення контролю за станом охорони установи та нагляду за засудженими та ув’язненими, які в ній тримаються.
2. ОПЕРАТИВНИЙ ВІДДІЛ.
Здійснює проведення оперативно-розшукових заходів, взаємодію з правоохоронними органами та громадськими організаціями у питаннях боротьби зі злочинністю. Штатний розклад відділу передбачає посади: начальник відділу, старший оперуповноважений та оперуповноважений, інспектор з обліку, діловод-друкарка.
Задачі відділу:
Пошук і фіксація фактичних даних про протиправну діяльність окремих осіб та груп в метою забезпечення безпеки засуджених, персоналу та інших осіб, виявлення, попередження і розкриття злочинів, вчинених в установі, а також порушень встановленого порядку відбування покарання, вивчення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів та інших правопорушень, надання правоохоронним органам, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, допомоги в розкритті, припиненні та попередженні злочинів.
3. МЕДИЧНА ЧАСТИНА.
Штатний розклад відділу передбачає посади: начальник відділу, лікар-терапевт, лікар-психіатр, лікар-стоматолог, лікар-рентгенолог, лікар - дерматовенеролог, лікар - фтизіатр, фельдшер, клінічний лаборант, рентген-лаборант, дезінфектор, фармацевт.
Задачі відділу:
Надання невідкладної медичної допомоги, лікувально-профілактична та санітарно-протиепідемічна робота.
4. ВІДДІЛ ПО КОНТРОЛЮ ЗА ВИКОНАННЯМ СУДОВИХ РІШЕНЬ.
Штатний розклад відділу передбачає посади: начальник відділу, заступник начальника відділу, старший діловод, діловод, інспектори.
Задачі відділу:
Контроль за виконанням судових рішень, обліково-реєстраційна робота з особовими справами засуджених та ув’язнених, підготовка матеріалів на помилування, та переведення засуджених, а також законністю надання пільг та звільнення засуджених.
5. ВІДДІЛ ІЗ СОЦІАЛЬНО-ВИХОВНОЇ ТА ПСИХОЛОГІЧНОЇ РОБОТИ.
Штатний розклад відділу передбачає посади: начальник відділу, старший інспектор, старший інспектор з питань підготовки до звільнення, інспектор відділу, психолог та начальник відділення соціально-психологічної служби.
Задачі відділу:
Створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених та увьязнених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими. Діяльність персоналу установи та інших соціальних інституцій для досягнення мети виправлення і ресоціалізації засуджених. Спрямувати роботу на формування та закріплення в засуджених прагнення до заняття суспільно корисною діяльністю, сумлінного ставлення до праці, дотримання вимог законів та інших прийнятих у суспільстві правил поведінки, підвищення їх загальноосвітнього і культурного рівнів, стимулювання правослухняної поведінки.
6. ВІДДІЛ ІНТЕНДАНТСЬКОГО ТА ГОСПОДАРСЬКОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ.
Штатний розклад відділу передбачає посади: начальник відділу, старший інспектор, інженер з обслуговування систем тепло - та енергопостачання, інженер з організації комунально побутового і господарського забезпечення, комендант, завідувач лазні-пральні, завідувач їдальні, завідувач складу, комірник, начальник котельної, оператор котельної механік гаража, водії.
Задачі відділу:
Створення необхідних житлово-побутових умов, що відповідають правилам санітарії та гігієни, організація харчування засуджених та ув’язнених, забезпечення їх речовим майном, постільною білизною та жорстким інвентарем, організація гігієнічних заходів для засуджених і ув’язнених та забезпечення роботи крамниці.