Ужгородський слідчий ізолятор
88000 м. Ужгород, вул. Довженка, 8-а
(031) 229-27-11
засновано у 1926 р. урядом Чехословаччини. Будівля установи за своїм проектом та розташуванням камерних і службових приміщень, обладнанню дверей замками та цілою низкою інших переваг чудово вписувалася в архітектуру міста Ужгорода. Будівля розташована в центрі міста.
У довоєнний час та до середини 50-х років установа мала назву Ужгородська тюрма, де відбували покарання кримінальні злочинці та утримувались підслідні і засуджені. Згодом Ужгородську тюрму перейменовано в установу УВС Закарпатського облвиконкому.
У 1959 р. згідно з наказом МОГП УРСР в основній будівлі установи було організовано виправно-трудову колонію загального виду режиму з лімітом наповнення 550 чоловік.
Основна частка будівельних робіт нової (лівобережної") частини міста Ужгорода тих років випала на засуджених, які відбували покарання в колонії.
У 1968 р. виправно-трудову колонію загального режиму реорганізовано у спеціалізовану трудову колонію для неповнолітніх (ТСКН) або Ужгородську виховно-трудову колонію посиленого режиму з лімітом наповнення 250 чоловік.
Для розміщення спецконтингенту, який утримувався в слідчому ізоляторі, керівництвом УОГП було виділено окреме крило основного корпусу та праве крило основної будівлі, де розміщались оздоровпункт та адміністративні кабінети слідчого ізолятора. Решта частин основної будівлі належали Ужгородській виховно-трудовій колонії. За ці часи частину приміщень, в тому числі камерних, було віддано під службові кабінети УВС. Частина приміщень слідчого ізолятора знаходилась в напівпідвальних приміщеннях, а саме продуктовий, овочевий та речовий склади, санпропускник (лазня), пральня, слідчі кабінети, крамниця для забезпечення спецконтингенту СІЗО продовольчими товарами та предметами першої потреби, карцер, столярна майстерня, виробничі цехи для виготовлення паперової продукції.
У 1962 р. на режимній території слідчого ізолятора побудовано одноповерхову цегляну будівлю, де розміщались фінансова та господарська частини слідчого ізолятора, кімнати приймання передач та надання побачень заарештованим з родичами.
У 1966 р. на режимній території СІЗО побудовано двоповерхову цегляну будівлю, в якій були розміщені кімната виховної роботи для особового складу, бібліотека, майстерня та гуртожиток молодшого начскладу.
У1968 р. у зв'язку з реорганізацією Ужгородської виховно-трудової колонії на режимній території, яка була відведена ТСКН, було побудовано одноповерхову цегляну будівлю, в якій були розміщені цехи ВТК по виготовленню сувенірів з деревини, кімнати побачень та передач і крамниця.
У1975 р. Ужгородську ВТК було розформовано. Частину приміщень, у тому числі й напівпідвальних, було передано УВС області. Згодом там були обладнані камери для затриманих ІТТ.
На початку 80-х років виникла необхідність проведення капітального ремонту будівель, набору будівельних бригад, придбання та доставки будівельних матеріалів. Не менш важливою в цей час була і кадрова проблема, адже в ті часи в області, в м. Ужгороді вводилися в експлуатацію промислові підприємства, які потребували робочої сили. Доводилось не відбирати, а "підбирати" кадри, тому великою була плинність кадрів, некомплект.
Йшли часи перебудови, розвитку демократії. Але разом з тим почалось зростання злочинності, масових безладь в місцях позбавлення волі. Зростала кількість спецконтингенту і в Ужгородському СІЗО. У зв'язку з ускладненням оперативної обстановки в місцях позбавлення волі, масовими безладдями в Дніпропетровському СІЗО, в 1990 р. до слідчого ізолятора м. Ужгорода було етаповано велику групу заарештованих. Виникла термінова необхідність пошуку нових камерних приміщень, погіршувалась забезпеченість спецконтингенту всім необхідним через недостатнє фінансування. Особовий склад працював з великим перевантаженням. В установі впродовж півтора десятка років не було допущено надзвичайних подій, а слідчий ізолятор працює в стабільному режимі.
На даний час установу очолює Ю. В. Паш.