Мобільні групи в МВС: проблеми забезпечення ефективності діяльності (досвід Донецької області та АР Крим)

Створення в системі МВС України постійно діючих мобільних груп з моніторингу дотримання прав і свобод людини в діяльності органів внутрішніх справ стало помітним кроком у реалізації ідеї громадського контролю над правоохоронними органами. Мобільні групи можуть сприйматися і як прообраз майбутнього національного механізму попередження катувань, оскільки саме цей механізм контролю діяльності міліції громадськістю може вважатися гарним прикладом намагання владної структури бути прозорою для суспільства. Але діяльність мобільних груп, впроваджена з ініціативи керівництва МВС, за відсутності відповідного Закону виглядає як «добра воля» відомства. Така ситуація призводить до того, що «на місцях» діяльність мобільних груп не завжди підтримується належним чином, і тому у конкретному регіоні робота мобільних груп суттєво залежить від ставлення місцевого керівництва міліції, яке або сприяє роботі мобільної групи, або навпаки.
Нині діяльність мобільних груп регулюється тільки Наказом МВС України від 31.06.2006 № 894 (із змінами).
Повноваження, завдання та функції мобільних груп містяться у відповідному ПОЛОЖЕННІ, затвердженому цим Наказом. Згідно з п. 6.2 Положення, мобільні групи виконують наглядові функції. Висновки мобільних груп, які містяться в моніторингових звітах, носять рекомендаційний характер, а викладена в них інформація щодо порушень прав людини та громадянина є підставою для обов'язкового проведення службових перевірок.
Відповідно до ПОЛОЖЕННЯ, серед основних завдань мобільних груп є:
 Вивчення проблем із забезпечення конституційних прав і свобод людини та громадянина працівниками органів внутрішніх справ у їх оперативно-розшуковій діяльності.
 Інформування керівництва МВС України, ГУМВС, УМВС, УМВСТ, охоплених моніторингом, про його результати та виявлені порушення.
 Розроблення методичних рекомендацій для органів внутрішніх справ, спрямованих на недопущення правопорушень у їх подальшій оперативно-розшуковій діяльності.
 Доведення результатів моніторингу до відома громадськості через засоби масової інформації.
Отже, мобільні групи, створені, в першу чергу, з метою моніторингу дотримання прав людини в діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ України, оприлюднення результатів цього зовнішнього моніторингу, та розроблення методичних рекомендацій для ОВС з метою попередження порушень прав людини в подальшій їх діяльності.
Не дивлячись на чималий досвід моніторингових візитів у багатьох регіонах України діяльність мобільних груп як форми громадського контролю не в повній мірі реалізує ідеї такого контролю, оскільки нормативна база регулювання їх роботи, як виявив досвід, є доволі недосконалою.
В діяльності мобільних груп варто відзначити декілька моментів, які пов’язані з безпосередньою реалізацією завдань зовнішнього громадського моніторингу та носять доволі полемічний характер. Чимало питань діяльності, особливо межі компетенції членів мобільних груп, залишаються досі не визначеними однозначно.
Дуже важливим є питання повноважень мобільних груп після здійснення моніторингових візитів до органів чи підрозділів внутрішніх справ. Доречно відзначити, що зазвичай сам по собі візит до міськрайорганів міліції сприймається їх працівниками як чергова, нехай навіть доволі специфічна, перевірка. Тому самі візити не вбачаються доволі ефективним механізмом захисту прав людини, натомість необхідним є поєднання візиту з додатковим моніторингом його результатів, а саме моніторингом реагування керівників міськрайорганів, управлінь міліції на виявлені в ході візитів порушення.
Варто підкреслити, що повноваження членів мобільної групи по контролю постмоніторингової діяльності УМВС, нажаль, жодним нормативним документом не врегульовані. Звідси постає багато питань і труднощів, які повинні вирішуватися кожною конкретною мобільною групою в регіонах. Зокрема, чи мають право члени мобільної групи надсилати запити керівництву УМВС з проханням надати інформацію щодо результатів перевірки виявлених членами мобільної групи порушень, або чи мають право члени мобільної групи оцінювати результати таких перевірок? Хто має бути суб’єктом такого запиту? Як діяти у випадку, коли на запит відсутня відповідь? Від вирішення цих питань залежить, чи буде ефективним та результативним громадський моніторинг.
Ще одним важливим питанням є стосунки мобільних груп зі структурами поза межами МВС. Чи можуть члени мобільної групи повідомляти про виявлені порушення іншим владним структурам, наприклад, прокуратурі. У Наказі МВС України №894-06 це питанням не висвітлюється. Існує точка зору, що, оскільки мобільні групи створені самим МВС, то звернення членів мобільної групи до інших відомств, зокрема, до прокуратури, є недоречними, не виправданими, певною мірою є порушенням «джентльменської угоди» між громадськістю та ОВС, за якою міліція відкривається для громадськості, натомість у відповідь громадськість, яка задіяна у роботі мобільних груп, про проблеми та порушення прав людини, навіть брутальні й серйозні, має інформувати виключно представників відомства. І що робити, коли при цьому відомство замість адекватної реакції на порушення починає «рятувати винуватців» брутальних порушень? Вбачається, що така точка зору ілюструє ситуацію, коли допуском до ОВС громадськість має відповідати майже необмеженою лояльністю до діяльності органів міліції. Чи виправданий такий підхід?
Також важливим моментом діяльності мобільних груп є здійснення ними однієї з основних їх функцій – оприлюднення результатів візитів, доведення їх до громадськості. Наказом МВС України № 894-06 не передбачений конкретний механізм цього оприлюднення, окрім вимог щодо «розповсюдження прес-релізів, погоджених всіма членами мобільних груп». Зважаючи на те, що ідея громадського контролю міститься не тільки і не стільки у намаганнях поглянути на систему ОВС ззовні і надати рекомендації міліції для того, щоб вона сама змінилася на краще без публічного «розголосу», а в іншому – саме у тому, щоб, «керуючись високими моральними принципами і наданням пріоритету правам людини порівняно з інтересами будь-якої особи, організації, партії або державної установи» , донести до громади інформацію щодо умов, в яких знаходяться громадяни в установах міліції, щодо умов роботи самих працівників міліції і сприяти поліпшенню ситуації з дотриманням прав людини, навіть якщо при цьому у деяких працівників відомства можуть виникнути неприємні, але цілком виправдані проблеми.
Необхідною є розробка конкретного механізму обов’язкового оприлюднення результатів діяльності мобільних груп, який би враховував і інтереси відомства, і інтереси суспільства, яке представлено в мобільних групах членами громадських організацій.
Однією з важливих проблем є доступ членів мобільних груп до нормативних документів відомства, які мають безпосереднє відношення до моніторингової діяльності та не мають обмежувальних грифів. Як свідчить досвід моніторингових візитів, низка проблем з дотриманням прав людини породжується саме недосконалістю нормативних документів, і ще більше – не дотриманням положень цих документів. Але ж виявити порушення Інструкцій або Наказів члени мобільних груп можуть лише за умови отримання текстів цих документів. Як бути представникам громадськості, які входять до складу мобільних груп, коли їм відмовляють без достатніх підстав у отримання таких документів?
Попри названі складнощі, можна констатувати, що діяльність мобільних груп з моніторингу дотримання прав і свобод людини в діяльності ОВС є вже досить поширеною загальноукраїнською практикою. Протягом 2006-2008 рр. мобільними групами були здійснені більше 500 виїздів (з них 85 – тільки в серпні 2008 р.) та обстежено майже всі 100 % ізоляторів тимчасового тримання. Їх робота налагоджена в усіх областях України. Протягом 2006-2008 років спостерігається стала позитивна динаміка щодо збільшення щорічної кількості здійснених моніторингових візитів: в 2006 - 86, в 2007 - 145, в 2008 р. – 386 .
Залишається недоврегульованою ще низка питань діяльності мобільних груп, і вирішувати ці питання треба без зволікань та без упереджень, адекватно вибудовуючи пріоритети, коли постає конфлікт між інтересами відомства та дотриманням прав людини. Це єдиний шлях до підвищення ефективності громадського контролю у роботі органів внутрішніх справ.

О.П. БУКАЛОВ, «Донецький Меморіал”, член мобільної групи в Донецькій області,
О.В. ЛУНЬОВА, «Кримський центр соціального захисту «Альфа», координатор мобільної групи АР Крим, магістр філософії