Лист Генеральному прокурору України щодо врегулювання питання отримання засудженими посилок та передач

ГЕНЕРАЛЬНУ ПРОКУРОРУ УКРАЇНИ

12 серпня 2008 року ми зверталися до Вас з проханням повідомити, яким нормативно-правовим актом повинні керуватися працівники кримінально-виконавчих установ і слідчих ізоляторів при вирішенні питання про отримання кількості посилок і бандеролей засудженими у зв’язку із рішенням Конституційного Суду України, який визнав такими, що не відповідають Конституції України пункти 36-100 розділу 2 „Внесення змін до деяких законодавчих актів України”, тобто є не конституційними пункти 70 і 71 Закону „Про Державний бюджет України на 2008 рік” щодо редакції статті 112 Кримінально-виконавчого кодексу України, а саме в частині необмеженого права засуджених на отримання посилок, передач та бандеролей.
Ми сподівалися, що Генеральна прокуратура України скористається своїм правом, яке передбачене п.1 абзацу 2 статті 20 Закону України „Про прокуратуру” і опротестує п.13 Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 23 травня 2008 року, яким було встановлено, що кількість посилок (передач) і бандеролей, що одержуються відповідно до статей 112, 138, 139, 140, 143 і 151 Кримінально-виконавчого кодексу України (1129-15) засудженими, які відбувають покарання у виправних та виховних колоніях та кількість посилок (передач) та грошових переказів, що одержуються відповідно до статі 9 Закону України „Про попереднє ув’язнення” (3352-12) особами, взятими під варту, не обмежується.
Генеральною прокуратурою наше звернення 29.08.2008 року за №16-31416-05 було направлене до Державного департаменту України з питань виконання покарань.
16 вересня 2008 року за № ¾-Б-4138 організація отримала відповідь, яка нас дивує. В ній нас повідомили, що „питання щодо визначення порядку отримання засудженими до позбавлення волі посилок (передач) і бандеролей неодноразово вивчалося у Департаменті та з метою його вирішення проводилися консультації з Міністерством юстиції України та Генеральною прокуратурою України”.
Відповідно до п.38 Наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань №275 від 25.12.2003 року чітко визначений порядок одержання засудженими до позбавлення волі посилок (передач).
Громадські організації, які опікуються проблемами дотримання прав і законних інтересів засуджених, однаково турбує, як забезпечення права кожної людини на життя, захист її від катування, нелюдського або такого, що принижує гідність засудженого поводження, повага до його особистого життя та дотримання інших основоположних прав та свобод, так і стан законодавчої бази, яка мала би забезпечити ці права і свободи.
Небезпечним є те, що одночасно існують різні правові норми, які регулюють одні і ті ж правовідносини (право засуджених на одержання посилок (передач) та бандеролей).
Співробітник на власний розсуд може вибирати для застосування положення або Кримінально-виконавчого кодексу, або Постанови Кабінету Міністрів, які на його думку для нього є найбільш прийнятними, що неминуче призведе до порушення прав і законних інтересів засуджених.
Оскільки на прокуратуру відповідно до Закону України „Про прокуратуру” покладено нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень, а предметом нагляду є додержання законності під час перебування осіб в установах виконання покарання та під час попереднього ув’язнення, просимо повідомити, скільки посилок (передач) мають право отримувати засуджені та ув’язнені.

З повагою, директор благодійної організації
„Чернігівський жіночий правозахисний центр”,
В. Бадира