Жінки в місцях позбавлення волі

Стаття підготовлена в рамках виконання проекту „Підвищення рівня дотримання прав засуджених жінок”, який підтримується Посольством США в Україні.

У всіх пенітенціарних системах жінки складають незначну частину ув’язнених.

Засуджені до позбавлення волі жінки в Україні тримаються в 12 установах виконання покарань для дорослих жінок та в одній виховній колонії для неповнолітніх. У двох колоніях для дорослих засуджених жінок є Будинки дитини – в Одесі та у Чернігові.

Загальна чисельність засуджених жінок (без врахування мешканок СІЗО та виховної колонії) в місцях позбавлення волі за 18 років коливалась від 4 510 осіб в 1994 році до 11 196 жінок станом на 01.01.2000. Після цього чисельність засуджених жінок поступово зменшувалась  - до 6 311 жінок станом на 01.01.2010. В останні три роки знову почався ріст їх числа – до 7041 жінки станом на 01.07.2012 р.

В цілому ці коливання числа засуджених жінок корелюються з коливанням загального числа ув’язнених

Таблиця  1

Зазначені тенденції у чисельності засуджених жінок відображають зміни у кількості жінок, засуджених за вчинення всіх видів кримінальних злочинів. Якщо в 1998 році було засуджено 35140 жінок (15,11% від загального числа засуджених осіб) , а у 2000 році засуджена 31 912 жінка (13.82% від загального числа засуджених в країні), то в 2002 – 24 076 жінок (12,4%), а в 2006 році – 20,9 тис., або 13% від загальної кількості за суджених (на  7,9% менше, ніж у 2005 р.).

У 2011  році за даними Верховного Суду України, за вироками, що набрали законної сили, за вчинення всіх видів злочинів засуджено 19,5 тис. жінок, що на 11,5% менше, ніж у попередньому році (2010 році – 22,1 тис.) або 12,6% (13,1%) від загальної кількості всіх засуджених. За вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів засуджено 5,1 тис. жінок, що ні 13,0% менше, або 26% (26,4%) від кількості всіх засуджених жінок; за вчинення злочинів невеликої тяжкості засуджено 4,6 тис. жінок, що на 14,0% менше, або 23,5% (24,2%). 

В цілому кількість міст в жіночих колоніях відповідає (дорівнює) числу засуджених жінок. Так, на початок 2012 року в колоніях, розрахованих на тримання 6919 засуджених, фактично перебувало 6949 жінок (100,4%). Проте ріст в останні роки числа засуджених жінок призвів до того, що хоча наповненість п’ятьох установ виконання покарань менше 100%, проте в семи вона складає від 106% до 147%.

В це число не входять засуджені неповнолітні, які тримаються в Мелітопольській виховній колонії.  Згідно законодавства, по досягненню 18 років неповнолітні можуть залишатись у виховних колоніях до досягнення 22 років. То ж разом з повнолітніми дівчатами, залишеними у виховній колонії, чисельність  вихованок у колонії складала приблизно 180 у 2001 році, 163 у 2005 році, у 2008 році 103, а станом на 01.06.2012 року – 93 вихованки.

В двох установах, де є Будинки дитини, перебувало станом на 01.01.2007 року 69 дітей віком до 3-х років.

У всіх колоніях жінки працюють, проте є різним частка засуджених, охоплена роботою: від 30-40% (Галицька ВК-128, Івано-Франківська обл., Червонопартизанська ВК-68, Луганська обл.) до майже 100% у п’яти колоніях, включаючи виховну для неповнолітніх.

Середньомісячна заробітна плата жінок, за даними ДПтСУ, складала у 2010 році 317,69 грн., а в 2011 році – 356,73 грн.

Неухильно зростає число довічно ув’язнених жінок. Якщо на початку 2003 року їх було 7, то вже в 2005 – 11, в 2011 – 20, а в 2012 їх є 21.  Тримаються вони в Качанівській ВК 54 (Харків).

Наявність у країні довічно ув’язнених жінок характеризує країну не дуже позитивно.

Пропозиція «Донецького Меморіалу» 2005 року до Президента Ющенка помилувати всіх жінок через заміну терміну покарання на позбавлення волі на певний строк і такими чином  зробити, аби в країні не було жодної довічно ув’язненої жінки, залишилось без реакції.

Існуюче на той момент законодавство це дозволяло Президенту самостійно зробити, але він проігнорував звернення «Донецького Меморіалу».

Утримання жінок в СІЗО

Дані про чисельність жінок у СІЗО є починаючи з 2003 року. За цей період максимальна чисельність жінок в СІЗО складала 2729 осіб станом на 1.1.2004 р. та 2708 осіб станом на 1.1.2011 р., мінімальна – 1980 осіб станом на 1.1.2007

Якщо у 2003-2006 роках жінки-мешканки СІЗО складали 20-22% від числа всіх жінок в місцях позбавлення волі, то в 2009-2011 рр. ця частка зросла до 27-28%, тільки у 2012 році знизившись до 24,4%

Загальна чисельність ув’язнених жінок (засуджених та мешканок СІЗО) зменшується, і якщо станом на 1.01.2004 року їх було 12646 жінок, то в середині 2012 року – ймовірно, 9315 (що лише трішки вище мінімуму 2009 року - 8755 жінок,, хоча відомство подало це як число тільки засуджених. Наразі дані уточнюються Частина ув’язнених жінок серед всіх осіб в установах виконання покарань складало від 6,6% на 1.1.2004 р. до 5,93%  станом на 1.1.2010, у липні 2012 року цей показник склав  6,11%. 

Отримана на сайті пенітенціарної служби (www.kvs.gov.ua) інформація дає можливість оцінити, яким є склад засуджених жінок за різними показниками та визначити динаміку цих показників, як протягом 10 років, так і впродовж 4,5 років поспіль. На наш погляд, більш коректно при цьому надавати розподіл у відсотках, тоді як абсолютні дані можна знайти у наведених таблицях.

Таблиця 2

За скоєними злочинами засуджені жінки складали наступні частки відповідно станом на 1.01.2001 року, на 1.01.2007 року та на 1.01.2010  року:

У 12 виправних колоніях трималися  жінки, засуджені за:

Очевидно, що зросла частка жінок, які засуджені за умисне спричинення тяжких тілесних пошкоджень, разом  з тим зменшилась частка тих, хто засуджений за крадіжки. У 2008 році їх частка взагалі складала лише 14,7%. Решта позицій – без помітних змін.

Якщо подивитись на абсолютні цифри складу засуджених жінок за 2007-2010 роки то, тенденції за чотири роки

За термінами покарання засуджені жінки складали наступні частки відповідно станом на 1.01.2001 року, на 1.01.2007 року та на 1.01.2010  року:

 За віком засуджені жінки розподіляються так

Очевидно, що за десятиріччя ці показники не зазнали помітних змін.

Згідно даних Державної пенітенціарної служби, у 2007-2010 роках щороку звільнялися з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання 800-900 осіб, а за умовно-достроковим звільненням – 1161-1564 жінки, осіб, що страждають невиліковними хворобами – 66-80.

Амністія останнім часом проводиться в Україні не щороку. Кількість жінок,звільнених за амністією в останні роки у 5-10 разів менше, ніж на початку десятиріччя: за амністією було звільнено у 2000 році – 942 жінки, у 2001 році – 2038 жінок, тоді як у 2007 році – 180 жінок, у  2009 році – 228 жінок.

За помилуванням щороку звільнялося по 36-100 осіб, проте у 2011 році не було помилувано жодної.

Засуджених жінок вмирало щороку від 10 до 21 (дані по СІЗО відсутні).

Майже не змінюється частка вперше засуджених жінок, залишаючись біля рівня у 2/3, хоча абсолютні цифри помітно зменшились: у 2001 році їх було 66% , станом на 1.01.2207 року 64,4% (5147 осіб), у 2007-2011 роках коливалось у межах 64-67%

Варто відмітити, що цей показник щодо всіх засуджених знаходиться в останні роки у межах 47%.

Число працездатних осіб постійно і складає 94-95%, жінок-інвалідів 1.07.2011 року в колоніях було 426.

Осіб, які страждають на алкоголізм, в 2007 році в жіночих колоніях було 146 осіб, на наркоманію – 116 осіб, але їх число швидко та регулярно зменшувалось: перших – до 11 осіб, наркоманок – до 1. Суттєво зменшилось і число засуджених осіб, яким суд призначив примусове лікування – з 134 осіб наприкінці 2007 року до 12 в середині 2011 року

 Громадянок іноземних держав – 1,7%. Число осіб без громадянства у 2007-2011 роках зменшилось з 90 до 42 осіб (0,6%).

Найбільшою суспільною групою засуджених жінок є працездатні особи, які ніде не навчаються та не  працюють – їх частка складала у 2008-2010 роках 57-62%, робітниць – 13-14%, працівниць сільського господарства – 4-7%, учениць – 2-3%.

За даними дослідження, проведеного у 2001 році, із загального числа засуджених жінок 15% втратили соціально-корисні зв’язки, 28% не одержують посилок, 56% не мають тривалих побачень з рідними, мають дітей у віці до 6 років 10%, 25% не мають робочих спеціальностей, 6% не мають житла, 3% позбавлені батьківських прав.

Жінки в ув’язненні є вразливою групою. Для розробки будь-яких пропозицій та рекомендацій щодо поліпшення їх тримання дуже важливо досліджувати різні аспекти їх перебування за гратами. На жаль, в Україні дуже тривалий час цього не здійснюється ані державою, ані громадськими інституціями.