Передріздвяна подорож до Америки або Знайомство з пенітенціарною системою США

Запрошення відвідати Америку в рамках Програми міжнародних відвідувачів-лідерів я одержала від відділу преси, освіти та культури посольства США в Україні. Ця програма була заснована в 1940 році. Вона прагне будувати мости взаєморозуміння між США та іншими країнами, завдяки ретельно розробленим професійним візитам до Сполучених Штатів для сучасних та майбутніх лідерів із зарубіжних країн. Зокрема, Держдепартамент США (аналог вітчизняного МЗС) виступає спонсором підпрограми під назвою «Система виправних закладів США», яку реалізовує американській недержавний міжнародний центр «Меридіан».
У візиті брали участь Олег Янчук – начальник управління Кримінально-виконавчої інспекції ДДУПВП, Петро Кочерган – начальник Управління із забезпечення взаємодії з ДДУПВП Мінюсту України, Олег Веремієнко – адвокат, Вероніка Рогожкіна – психолог громадської організації «Айболіт», та я – Олена Асотська – начальник сектору по контролю за виконанням судових рішень управління ДДУПВП у Харківській області.
Означена програма проводилась з 20 листопада по 11 грудня 2010 року. У Сполучених Штатах в цей час саме готуються до Різдва. Однак, незважаючи на передсвяткові настрої, всі наші співрозмовники приділили нам велику увагу й докладно ділилися досвідом у галузі роботи пенітенціарної системи США.
В ході цього проекту нами вивчались наступні питання діяльності цієї системи:
1. Управління виправними закладами на рівні федерації, штату та на місцевому рівні, включаючи попереднє ув’язнення.
2. Відбування покарання засудженими жінками і неповнолітніми.
3. Роль неурядових організацій, окремих громадян, релігійних організацій в питанні вдосконалення етики, норм та процедур в судових та кримінальних інстанціях.
4. Програми реабілітації для колишніх ув’язнених.
5. Альтернативні види виконання покарань.
6. Надання медичної та психологічної допомоги засудженим у виправних закладах.
7. Професійне навчання у виправних закладах.
8. Притягнення до відповідальності робітників правоохоронних органів та виправних закладів, проти яких було висунуто обвинувачення в скоєнні порушень.
Нам поталанило відвідати м. Вашингтон (округ Колумбія), м. Балтімор – штат Меріленд, м. Сан-Франциско – штат Каліфорнія, м. Сакраменто – штат Каліфорнія, м. Міннеаполіс – штат Мінесота, м. Орландо – штат Флорида та м. Філадельфію – штат Пенсільванія.
Програма візиту була дуже насиченою. Так, у Вашингтоні нами проведено зустрічі у Федеральному бюро виправних закладів Міністерства юстиції США, у Сенаті та Держдепартаменті США, з Американською асоціацією виправних закладів (найстаріша і найбільша у світі міжнародна неприбуткова організація, що опікується питаннями роботи виправних закладів), Американським союзом громадських свобод (недержавна організація, яка захищає конституційні права і громадські свободи), з відомими професорами – викладачами провідних університетів США.
Також програмою було передбачено відвідування районного (місцевого) слідчого ізолятора у Балтіморі, Капітолію у Сакраменто, виправного центру Північної Каліфорнії для неповнолітніх, зустрічі зі співробітниками Служби внутрішніх розслідувань та Управління виправних закладів і реабілітації м. Сакраменто, з суддею Верховного Суду у Мінеаполісі, з прокурором районної прокуратури, що працює зі злочинами, які скоюють дорослі, з Окружним відділенням по штату Мінннесота з умовного засудження та забезпечення послуг до початку судових слухань (американська Служба пробації).
Виходячи з того, що дуже значну роль в системі ресоціалізації і реабілітації засуджених у США відіграють недержавні громадські організації, нам була надана змога зустрітися з представниками низки провідних американських НГО, які працюють у цій сфері.
Так, у Філадельфії ми мали зустріч з директором місцевої Програми настінного мистецтва. Ця ініціатива використовує мистецтво як засіб для реабілітації засуджених та їх вступу до нового життя. Зокрема, використовується настінний розпис будинків, який здійснюється… як альтернатива позбавленню волі, у вигляді виправних робіт. Для багатьох колишніх ув’язнених в подальшому це стає роботою. До речі, настінне мистецтво тішило око всієї нашої групи у багатьох містах США. Вважаю, що було б дуже цікаво і корисно впровадити такий метод ресоціалізації засуджених і на території України.
Взагалі, ми отримали масу знань та вражень, які вмістити у рамках статті просто неможливо. Тому поділюся з читачами «Закону і обов’язку» найбільш значущими тезами про пенітенціарну систему США:
1. Федеральне Бюро виправних закладів існує при Міністерстві юстиції США. Мінюст виконує роль адвоката американських громадян, здійснює функції щодо попередження злочинності, виявлення злочинів, судового переслідування і виправлення правопорушників та злочинців. Представляє інтереси уряду у загальних правових питаннях, надаючи юридичні консультації та поради Президенту та міністрам. Міністр юстиції (і одночасно Генеральний прокурор) контролює і спрямовує ці дії, йому допомагають інші прокурори та маршали у різних судових дільницях всієї країни.
2. Дуже складна система призначення та виконання кримінального покарання.
У кожному з 50 штатів діє своя Конституція, власний кримінальний кодекс, подвійний суверенітет – суд штату, федеральний суд. Існує 3 системи кримінальної юстиції та виконання покарань:
- федеральна – карає за викрадення людей, тероризм, банківські злочини, торгівлю людьми, скоєні на території різних Штатів;
- штатна – за порушення законодавства відповідного штату;
- муніципальна (районна) – за скоєння незначних злочинів (за які передбачено приблизно до 3 років позбавлення волі), досудове утримання.
Закони одного штату можуть дуже відрізнятися від законодавства іншого штату.
2. Найбільш розповсюджений термін перебування в ізоляторі тимчасового тримання – 24 години, але не більше 48 годин. Існує суд присяжних – 12 громадян, які визначають, який повинен бути вирок, виправдувальний або обвинувальний, інколи можуть рекомендувати строк покарання. Суд присяжних розглядає кримінальну справу за заявою засудженого, є обов’язковим при вчиненні тяжких злочинів.
Строки утримання під вартою на стадії досудового слідства як правило – 1-2 роки (законом не встановлено). При взятті під варту неповнолітнього потрібна оцінка соціального працівника.
Вік притягнення до кримінальної відповідальності чітко не оговорений, встановлюється за прецедентним правом: приблизно 12-14 років, був випадок – 7 років. Застава застосовується за скоєння будь-яких злочинів (як нетяжких, так і тяжких). Це питання вирішується судом у кожному конкретному випадку, сума застави може бути дуже великою.
3. У США всього 115 федеральних закладів (в’язниць), 6 регіональних офісів, що здійснюють координацію роботи в установах. У федеральних закладах працюють 37 800 співробітників.
В середньому, приблизно 24 000 доларів витрачається на 1 засудженого на рік. Фінансування бюджетне (податки громадян). 210 000 засуджених (з них 22 000 утримуються у приватних тюрмах, в яких відбувають покарання особи, що скоїли незначні злочини).
Виправні установи у США поділяються на такі рівні безпеки: мінімальний, середній, високий. Різні рівні безпеки установи розташовані на одній території. Засуджені утримуються у камерах по блоках. Розпорядок дня засуджених: 5 разів порахунок, у 6.00-підйом, о 22.00 – відбій.
Робота – обов’язок засуджених, за невихід на роботу – відповідальність. Виробництво: випускають військову форму, меблі, текстильні та шкіряні вироби. Заробітна плата по 4 категоріям, складає від 12 до 40 центів за годину. Умовно-дострокове звільнення: – за 1 рік ув’язнення є можливість «заробити» 54 дні свободи.
Дуже значна роль у пенітенціарних установах відводиться роботі психолога, який щоденно спілкується із засудженими. В середньому на 1 психолога – 20 засуджених. В дитячих установах – 2 рази на день по 30 хвилин – розмова з психологом одноособово.
4. Найскладніша проблема – перенаповнення тюремного населення у державі (на 300 млн. американців майже кожен сотий перебуває у в’язниці). Це пояснюється пануванням у свідомості американців думки про необхідність ізоляції злочинців від суспільства за ґратами. Більшість «населення» тюрем – афроамериканці. Найбільше тюремного населення у штатах Каліфорнія і Філадельфія.
Найбільш поширені злочини – крадіжка і наркотики. 20-30% злочинів скоюють неповнолітні. Дуже великий % скоєння повторних злочинів (2 з 3-х осіб повертаються за ґрати).
5. У наглядачів відсутня вогнепальна зброя, тільки сигналізація і спецзасоби – балончики зі сльозогінним газом (вогнепальна зброя передбачена тільки як останній варіант: у разі нападу засуджених на інших осіб, спроби скоїти самогубство, членоушкодження). Максимальний вік роботи у системі – 57 років, для отримання пенсії необхідно відпрацювати 20 років. 70 000 доларів – середня заробітна плата охоронця на рік. Також є соціальний пакет, який включає медичну та стоматологічну страховки. У співробітників є можливість отримати безкоштовну психологічну допомогу.
Отже, можна порадіти за американських колег. Вони переважно працюють у сучасних технічно-оснащених в’язницях, оздоблених новітніми засобами спостереження за засудженими та сканерами у приймальних відділеннях, мають базу оперативної інформації на всіх осіб, які колись вже притягувались до кримінальної відповідальності, у тому числі й базу «Інтерполу». За свою роботу робітники пенітенціарної системи США отримують достойну заробітну платню та мають належний соціальний захист з боку держави.
Разом з тим, деякі порівняння, як на мене, говорять на користь вітчизняної пенітенціарної системи: в Україні діють єдині у всій державі Кримінальний та Кримінально-виконавчий кодекси, немає таких шалених за тривалістю термінів відбування покарання, відсутня смертна кара. Для засуджених в Америці практикується покамерне утримання, що збільшує усамітнення людини, в той час як в Україні – блочне, в США відсутнє таке поняття як «амністія», а помилування є дуже рідким явищем.
Отже, вважаю, що не тільки нам є чому навчитися в американців, але й нашим заокеанським друзям слід переймати наш досвід у розбудові пенітенціарної системи європейського типу.