Версія новин сайту
для мобільного телефону
http://ukrprison.org.ua/wap

Міжнародний фонд "Відродження"

Луганський слідчий ізолятор

91002 м. Луганськ, вул. 24 лінія, 4
начальник СІЗО Долгий Андрій Вікторович
(064) 252-62-85

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА ЛУГАНСЬОГО СЛІДЧОГО ІЗОЛЯТОРА

ОСНОВНИ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ТА ФОРМУВАННЯ СТВОРЕННЯ ТА ВІДКРАТТЯ УСТАНОВИ.

3 вересня 1882 року Луганський завод Катеринославської губернії спільно з прилеглим до нього селищем Кам'яний Брід був зведений на ступінь міста повіту під назвою Луганськ.

У зв'язку з цим з м. Слав`яносербська були переведені установи повітів. 2 жовтня 1882 року старшому директору Слав`яносербського відділення повіту суспільства опікування о в'язницях Катеринославськім губернатором було направлено лист, в якому пропонувалося взяти участь в завчасному приготуванні зручних приміщень в Луганську для переводу із Слав`яносербська арештантів тюремного замка, що утримується за рахунок казни.

Міський староста В. Мальцев від імені Луганського спрощеного суспільного управління 6 жовтня 1882 року направляє в Катеринославське Губернське правління рапорт, в якому визначає витрати на пристосування будинку Горюнової під приміщення тюремного замка, та розміщення в ньому приміщень для поліцейського управління повіту та на перевіз речей, які містять належність установ повіту, а також на перевод арештантів в сумі 4700 рублів.

В копії висновку інженера Шляхів сполучення Г. Дедулова від 8 жовтня 1882 року сказано, що на запрошення уповноваженого Луганського міського суспільства оглянутий будинок купчихи Марії Горюнової, передбачуваний під тюремний замок. Г. Дедулов, не входивши в обговорення ступеня придатності цієї будівлі для тюремного замка, визначив, що капітальні стіни, балки і крокви як самого будинку, так і прибудов, міцні і ніяких виправлень не вимагають.

Славяносербській предводитель повіту дворянства 3 січня 1883 року направляє Катеринославському губернатору лист, в якому мовиться: у виправлення пропозиції Вашого Превосходительства від 17 грудня минулого року за № 1860 маю честь представити акт проведеного 27 грудня огляду будівель, влаштованих в м. Луганську для приміщення тюремного замка і при цьому доповісти Вашому Превосходительству, що оскільки будівлі ці в гігієнічних і санітарних відносинах визнані цілком задовільними, то до невідкладного переводу в них арештантів із Славяносербської в'язниці в цьому відношенні ніяких перешкод не зустрічається».

26 березня 1883 року з м. Славяносербська в м. Луганськ були переведені ув'язнені. 27 березня 1883 року офіційно відбулося відкриття тюремного замка в м. Луганську.

На 1 серпень 1906 року в Луганській в'язниці містилося 182 ув'язнених, з них:

§  загально кримінальних   – 155

§  за судовими постановами  – 19

§  притягнутих до слідства чинами корпусів жандармів   – 6

§  затриманих чинами жандармами та поліцією в порядку охорони та не притягнутих до слідства     – 1

§  негайних: за порушення обов’язкових постанов   – 1

В 1895 році начальником в'язниці м. Луганська був поручик Федір Демідович Плющ, в 1910 - губернський секретар Поповников В`ячеслав Ілларіонович, в 1913-16 рр. - Павло Васильович Кретинін.

 

ІСТОРІЯ СЛІДЧОГО ІЗОЛЯТОРА В ПІСЛЯРЕВОЛЮЦІЙНИЙ ПЕРІОД 1920-1930 РОКИ

Відразу ж після революції за установою, хоча і зберігся статус в'язниці повіту, але оскільки на території Російської імперії, що була, йшла громадянська війна, функціонування його мало періодичний характер. У в'язниці, в основному, утримувались ув'язнені противоборствующих угрупувань: білогвардійці, більшовики, члени різних озброєних формувань.

В березні 1920 року Постановою ВЦИК Радянської республіки було ухвалено рішення про створення Виправно-трудових відділів, до складу яких увійшли тюремні установи царської Росії, перетворені в Будинки Суспільно-примусових робіт - ДОПР. Луганська в'язниця повіту стала офіційно називатися - Луганським Будинком Суспільно-примусових Робіт адміністративного відділу Луганського окружного виконавчого комітету Рад робочих, селянських і червоноармійських депутатів міста Луганська, Луганського повіту (з 1925 року Луганського округу) Донецької губернії.

З 1920 року по липень 1923 року Луганський повіт ДОПР знаходився у віданні Управління Уповноваженого Центрального Виправно-трудового Відділу Донецького Губернського відділу юстиції. З липня 1923 року він переходить, як і вся Виправно-трудова система у відомство Народного Комісаріату внутрішніх справ.

В 1920-1922 роках в Луганському ДОПРі містилося  більш ніж 100 ув'язнених. Але із зростанням злочинності в повіті і посиленням відповідальності за здійснення злочинів, до 1923 року в установі вже містилося більше 225 чоловік. З доповідної записки начальника Луганського ДОПРа Губернському уповноваженому відомо, що за станом на 1 лютого 1924 року в ДОПРі містилося: засуджених чоловіків-68 осіб, жінок-19; підслідних чоловіків-89, жінок-70 людина. Всього-246 осіб.

Ув'язнені розміщувалися в камерах дореволюційної споруди, 46 з них були одиночними, 4 загальних, кожна з яких була розрахована на 20 чоловік і одній загальній на 15 чоловік. ДОПР в цілому одночасно міг вмістити 141 ув'язненого. Таким чином, адміністрації ДОПРа, вже тоді доводилося боротися з проблемами переліміта і, відповідно, розглядати питання поліпшення утримання ув'язнених.

Для створення необхідних умов утримання засуджених в ДОПРі були лазня, одна дезкамера і піч для приготування їжі. Медична допомогу здійснювали в санчастині ДОПРа, в якій було 10 лікарняних ліжок. В установі працювали: бібліотека, яка в 1923 році налічувала 61 екземпляр книг «для читачів», що починають, і клуб, в якому «культпросвітовці» ставили спільно з ув'язненими спектаклі на революційну і іншу тематику, але обов'язково «класового змісту».

В 1927 році при Луганському ДОПРі створюється сільськогосподарська колонія. На початку вона розташовувалася біля села Георгієвка (Лутугинський район), а з 1929 року під селищем Александровськім. Колонія мала в своєму розпорядженні 120 гектарів земельних угідь. В ній працювали засуджені-крест`яні, які займалися землеробством, городництвом, садівництвом і свиноводством.

Продукція колонії, в основному, поступала робітникам підприємств v. Луганська і в ДОПР.

З 1927 року різко розширяється виробнича частина Луганського ДОПРа. Якщо в 1920-1925 рр. велика частина засуджених працювала на «зовнішніх роботах» і лише декілька чоловік притягувались до господарських робіт в середині установи, то вже 1926 року ДОПР мав своє виробництво. Головною умовою розширення виробництва було те, що до цього часу в ДОПРі містилося більше 500 ув'язнених. Майже половина з них були засудженими і їх треба було зайняти виробничою працею. З 1927 року ДОПР є відносно крупним виробництвом і повинен був проводити продукцію в плановому порядку. До 1929 року виробнича діяльність системи ІТУ стає невід'ємною частиною народно-господарського комплексу країни, і це з рештою готувало економічну базу для її повного реформування.

З 1924 року в Луганському ДОПРі починают містити неповнолітніх правопорушників від 16-ти до 18-ти років. В 1924-1929 рр. неповнолітніх злочинців в середньому містилося від 20-ти до 50-ти чоловік.

Особовий склад Луганського ДОПРа складався із місцевих мешканців. При поступленні на службу майбутні працівники підписували “ зобов’язання ” в якому обіцяли служити в виправно – трудовому відомстві не менш одного року, дотримуватись встановлений Устав служби ВТУ. Попереджувались про кримінальну відповідальність за самовільне залишення служби.

В штаті ДОПРа в різні часи було від 32 до 37 працівників. За штатом до адміністрації ДОПРа входили начальник, його помічник та завідувач морально – виправною частиною. Службовцями вважались вчитель, секретар, бухгалтер, кур’єр, лікар, 3 старших надзирателя, та 16 молодших надзирателя.

Внутрішній нагляд в ДОПРе виконувався надзирателями цілодобово в 3 зміни. На озброєні у них були гвинтівки, револьвер – наган та тривожні свистки кондукторського зразку. Зовнішній “ окарауліваніє ” ДОПРа виконували червоноармійці окремої роти 6-го Донецького Конвойного полку військ ГПУ.   

05.10.1929 роки циркуляром УЇТУ НКВД УРСР № 401 ДОПРи скасовувалися, а на їх базі створювалися промислові колонії або Будинки попереднього ув’язнення. Луганський окружний ДОПР з 1930 року одержує статус Луганського окружного Будинку попереднього ув’язнення-БПУ.

 

КЕРІВНИКИ ЛУГАНСЬКОГО СЛІДЧОГО ІЗОЛЯТОРА В МИНУЛОМУ ТА СЬОГОДЕННІ

Першим з видатних керівників установи був парутчик Плющ Федір Денисович який керував установою з 1895 року по 1910 року. Післяреволюційний період керівниками установи були:

-  з 1910 року по 1913 року – губернський секретар Поковніков В’ячеслав Іларіонович;

-  з 1913 року по 1916 рік – ротмістр Кретінін Павло Васильович;

В радянський період до Великої Вітчизняної Війни керівниками установи були:

-  з 1921 року по 1924 рік – Кішкін В.;

-  з червня 1924 року по травень 1925 року – Кулік А.;

-  з червня 1925 року по жовтень 1925 року – Грибанюк А. М.;

-  з листопада 1925 року по березень 1927 року – Корнеев Г.;

-  з квітня 1928 року по червень 1929 року – Петренькін А.; 

-  з липня 1929 року по серпень 1930 року – Крестеняк К.;

-  з серпня 1939 року по квітень 1942 року – Валика С. О.

Першим керівником в післявоєнний період був Бурдовіцин Іван Федорович 1913 року народження, який керував майже 16 років ( 13.03.1945 р. – 16.01.1961р.).

З 10.10.1961 року по 01.01.1971 рік керівником СІЗО був підполковник внутрішньої служби Дівеев Віктор Андрійович 1918 року народження.

З 01.01.1971 року по 01.07.1983 рік керівником СІЗО був полковник внутрішньої служби Теленков Геннадій Костянтинович ( 1932р. – 1998 р.). В 1970 році занесен у ювілейну книгу Пошани УВС Луганської області.

З 01.07.1983 року по 13.04.1995 року керівником СІЗО був полковник внутрішньої служби Галушко Марьян Іванович 1939 року народження. В ці часи на території слідчого ізолятора було проведено багато будівельних та ремонтних робіт. Будівля СІЗО придбала теперішній вигляд. 

З 29.03.1995 року по 22.05.1999 рік керівником СІЗО був полковник внутрішньої служби Панчук Миколо Митрофанович, 1952 року народження.

З 22.05.1999 року по 15.01.2001 рік керівником СІЗО був полковник внутрішньої служби Горобцов Микола Іванович, 1956 року народження. Опитний керівник , грамотний спеціаліст який володіє обставинами – в подальшому керував відділом СІЗО та тюрем Державного департаменту України з питань виконання покарань.

З 16.06.2001 року по сьогоднішній час керівник СІЗО  підполковник внутрішньої служби Долгий Андрій Вікторович.

 

Керівництво ЛУГАНСЬКОГО СЛІДЧОГО ІЗОЛЯТОРА

Начальник слідчого ізолятора –  начальник арештного дому підполковник внутрішньої служби ДОЛГИЙ АНДРІЙ ВІКТОРОВИЧ

Перший заступник начальника установи він же заступник начальника установи  з режиму та охорони майор внутрішньої служби ХАРЧЕНКО В’ЯЧЕСЛАВ МИКОЛАЙОВИЧ

Заступник начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи, він же начальник відділу соціально-виховної  та психологічної роботи капітан внутрішньої служби БОЙКО МАКСИМ ГЕНАДІЙОВИЧ

Заступник начальника установи  з оперативної роботи,  він же начальник оперативного відділу майор внутрішньої служби СОКОЛЬСКИЙ АНДРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ

 

СТРУКТУРА ПЕРСОНАЛУ УСТАНОВИ

Персонал установи, його кількісний склад затверджено Державним департаментом України з питань виконання покарань та викладено у Штатному розкладі установи з урахуванням особливостей несення служби та планового наповнення установи особами, що утримуються.

 

1. ВІДДІЛ РЕЖИМУ ТА ОХОРОНИ.

Утворено з метою організації та здійснення безперервного контролю за роботою підрозділів Луганського слідчого ізолятору щодо додержання законності під час забезпечення режиму відбуття покарання , охорони, ізоляції та нагляду за засудженими та ув’язненими, своєчасному попередженню та винищенню злочинності.

Функціональні обов'язки особового складу відділу чітко розподілені між кожним співробітником.

Задачі відділу:

Розробка та забезпечення реалізації згідно чинного законодавства та інших нормативних документів, пропозицій щодо удосконалення профілактики правопорушень, охорони, ізоляції та нагляду за особами, які тримаються в слідчому ізоляторі, додержання встановленого режиму утримання.  Забезпечує охорону та оборону об’єктів, здійснює перепускний режим на об’єкті, що охороняється, конвоювання осіб, які тримаються в слідчому ізоляторі, а також проводить переслідування та затримання осіб, які вчинили втечу з під варти відбиття озброєного нападу на об’єкт, що охороняється.

Чергова частина:

  Чергова частина слідчого ізолятору є органом оперативного управління, що має забезпечити постійний контроль за станом оперативної обстановки в установі, своєчасне інформування керівництво установи для прийняття відповідних рішень у разі її ускладнення, управління силами та засобами, що знаходяться у її розпорядженні, введення ступенів готовності особового складу при надзвичайних подіях, проведення аналітичної та довідкової роботи.

Основні задачі :

  Збір інформації та повідомлень про злочини або інші надзвичайні події в установі та організації негайного на них реагування. Забезпечення оперативного управління силами та засобами, що знаходяться у її розпорядженні, у разі вчинення засудженими або ув’язненими тяжких злочинів, під час захоплення заручників, масового безладу, стихійного лиха або такого іншого. Оголошення у встановленому порядку збору по тривозі керівного та особового складу установи. Забезпечення контролю за станом охорони установи та нагляду за засудженими та ув’язненими, які в ній тримаються. 

 

2. ОПЕРАТИВНИЙ ВІДДІЛ.

Здійснює проведення оперативно-розшукових заходів, взаємодію з правоохоронними органами та громадськими організаціями у питаннях боротьби зі злочинністю. Штатний розклад відділу передбачає посади: начальник відділу, старший оперуповноважений та оперуповноважений, інспектор з обліку, діловод-друкарка.

Задачі відділу:

Пошук і фіксація фактичних даних про протиправну діяльність окремих осіб та груп в метою забезпечення безпеки засуджених, персоналу та інших осіб, виявлення, попередження і розкриття злочинів, вчинених в установі, а також порушень встановленого порядку відбування покарання, вивчення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів та інших правопорушень, надання правоохоронним органам, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, допомоги в розкритті, припиненні та попередженні злочинів.

 

3. МЕДИЧНА ЧАСТИНА.

Штатний розклад відділу передбачає посади: начальник відділу, лікар-терапевт, лікар-психіатр, лікар-стоматолог, лікар-рентгенолог, лікар - дерматовенеролог, лікар - фтизіатр, фельдшер, клінічний лаборант, рентген-лаборант, дезінфектор, фармацевт.

Задачі відділу:

Надання невідкладної медичної допомоги, лікувально-профілактична та санітарно-протиепідемічна робота.

 

4. ВІДДІЛ ПО КОНТРОЛЮ ЗА ВИКОНАННЯМ СУДОВИХ РІШЕНЬ.

Штатний розклад відділу передбачає посади: начальник відділу, заступник начальника відділу, старший діловод, діловод, інспектори. 

Задачі відділу:

Контроль за виконанням судових рішень, обліково-реєстраційна робота з особовими справами засуджених та ув’язнених, підготовка матеріалів на помилування, та переведення засуджених, а також законністю надання пільг та звільнення засуджених.

 

5. ВІДДІЛ ІЗ СОЦІАЛЬНО-ВИХОВНОЇ ТА ПСИХОЛОГІЧНОЇ РОБОТИ.

Штатний розклад відділу передбачає посади: начальник відділу, старший інспектор, старший інспектор з питань підготовки до звільнення, інспектор відділу, психолог та начальник відділення соціально-психологічної служби.

Задачі відділу:

Створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених та увьязнених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими. Діяльність персоналу установи та інших соціальних інституцій для досягнення мети виправлення і ресоціалізації засуджених. Спрямувати роботу на формування та закріплення в засуджених прагнення до заняття суспільно корисною діяльністю, сумлінного ставлення до праці, дотримання вимог законів та інших прийнятих у суспільстві правил поведінки, підвищення їх загальноосвітнього і культурного рівнів, стимулювання правослухняної поведінки.

 

6. ВІДДІЛ ІНТЕНДАНТСЬКОГО ТА ГОСПОДАРСЬКОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ.

Штатний розклад відділу передбачає посади: начальник відділу, старший інспектор, інженер з обслуговування систем тепло - та енергопостачання, інженер з організації комунально побутового і господарського забезпечення, комендант, завідувач лазні-пральні,  завідувач їдальні, завідувач складу, комірник, начальник котельної, оператор котельної механік гаража, водії.

Задачі відділу:

Створення необхідних житлово-побутових умов, що відповідають правилам санітарії та гігієни, організація харчування засуджених та ув’язнених, забезпечення їх речовим майном, постільною білизною та жорстким інвентарем, організація гігієнічних заходів для засуджених і ув’язнених та забезпечення роботи крамниці.