Версія новин сайту
для мобільного телефону
http://ukrprison.org.ua/wap

Міжнародний фонд "Відродження"

Городищенська виправна колонія (№96)

35341 с. Городище Рівненського району Рівненської області
(036) 220-71-88

У 1905-1937 рр. на місці колонії був рафінадний завод. У приміщенні, побудованому у 1910 р., тепер розташований цех, в іншому - побу­дованому у 1905 р., - відділення зв'язку с. Городище, аптека, їдальня крамниця, установи. Після 1937 р. власник заводу продав обладнання та виїхав до Америки, а після вересня 1939 р. був організований гли­бинний пункт облзаготзерна.

Історія утворення Городищенської виправної колонії Рівненської області бере початок з ЗО січня 1951 р. У цей день виконком Ровенської облради народних депутатів трудящих розглянув клопотання Ровенського обласного управління МВС про передачу під інвалідну ко­лонію приміщень, які знаходяться в с. Городище Олександрійського району - основний корпус і два окремих будинки рафінадного заводу, які на той час тимчасово орендувались облзаготзерном під глибинний пункт.

30 січня 1951 р. виконком Ровенської облради депутатів трудящих ухвалив рішення № 132-5-с про передачу приміщення колишнього ра­фінадного заводу в с. Городище Олександрійського району Ровенському облуправлінню МВС. Цей документ пізніше був затверджений Радою Міністрів УРСР.

На виконання плану організаційно-практичних заходів, затвердже­них МВС СРСР 29.03.1951 р., видано наказ МВС України № 00190 щодо створення виправно-трудової колонії УМВС по Ровенській області, профіль установи - інвалідна, режим - загальний, ліміт - 1500 осіб чол. статі.

За часів керівництва М. А. Шаліта відбувалось обладнання території колонії. Будувались житлові корпуси, виробничо-господарські при­міщення, бурились артезіанські свердловини, облаштовувалась забо­ронена зона, а також будувались інші життєво необхідні комунікації. На початку організації табору, враховуючи спецконтингент, який утриму­вався, та повну відсутність будь-якої виробничої бази, було прийнято рішення постійно діючого виробництва підприємства не проектувати, а виділити при складанні проекту виробничу площу 800-900 м2 для організації дільниць виготовлення товарів широкого вжитку з сирови­ни замовників, без конкретно встановленого профілю виробництва.

1951 -1952 рр. - період заснування колонії. Спецконтингент, що ут­римувався - колишні старости сіл, посібники німецького окупаційного режиму, колишні поліцаї, бійці, члени ОУН, УПА, священнослужителі православних, католицьких церков. Колонія розбудовувалась, облаштовувались об'єкти житлової та виробничої зон. За час існування ко­лонія декілька разів змінювала види режиму: спочатку - загальний, на початку 60-х років - суворий, пізніше - посилений, до 1972 р. - знову загальний, а потім особливий.

У другій половині 50-х років до табору прибуває спецконтингент засуджених за тяжкі злочини - грабіж, розбій, вбивства, крадіжки в значних розмірах. На початку 60-х років установа МОГП УРСР розпо­чинає освоєння випуску продукції з металу. У 1960-1972 рр. налагод­жено металообробку.

У 1972 р. проведено заходи по збільшенню території об'єкту, що охороняється: розпочато будівництво житлових приміщень, кухні, ме­дичної частини, карантинного відділення.

Цей період визначався і галузевим напрямком виробництва - сіль­ськогосподарським машинобудуванням.

З 1 січня 2001 р. в установі введено в дію ізольовану дільницю для тримання осіб, що засуджені до тюремного ув'язнення.

З 2 вересня 2004 р. - введена в дію дільниця для тримання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі.

У різні роки установу очолювали:

М. А. Шаліт, І. І. Бєлов, В. Ф. Кустіков, І. С. Гладун, П. В. Далечук, І. С. Кутний, В. М. Волошин, О. П. Проводенко, В. А. Давидов, М. А. Сидорчук, П. Г. Пророк, О. Р. Павлишин, Р. А. Хомич.

На даний час її очолює В. Ф. Ничипор.