ІНСТРУКЦІЯ з оплати праці засуджених до обмеження та позбавлення волі
Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань «Про затвердження Інструкції з оплати праці засуджених до обмеження та позбавлення волі» від 4 жовтня 2004 року N 191
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2004 р. за N 1328/9927
На виконання положень Кримінально-виконавчого кодексу України, Кодексу законів про працю України, Закону України «Про оплату праці», інших нормативно-правових актів з питань оплати праці та з метою визначення порядку й умов оплати праці засуджених до обмеження та позбавлення волі НАКАЗУЮ:
1. Затвердити Інструкцію з оплати праці засуджених до обмеження та позбавлення волі (далі - Інструкція), що додається.
2. Начальникам територіальних органів управління Департаменту, установ виконання покарань та слідчих ізоляторів організувати вивчення цієї Інструкції працівниками зацікавлених служб та забезпечити її виконання.
3. Управлінню організації виробничої діяльності Департаменту (Галущенко О.П.) розробити та затвердити в установленому порядку типові посадові обов’язки засуджених, призначених бригадирами.
4. Управлінню економіки та оплати праці Департаменту (Федорченко О.В.) забезпечити подання цього наказу в установленому порядку на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.
5. Скасувати наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 21.06.2000 N 145 «Про затвердження Інструкції з оплати праці засуджених, які тримаються у виправно-трудових установах».
6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Департаменту генерал-лейтенанта внутрішньої служби Голікова Ю. І.
Голова генерал-полковник внутрішньої служби
В. А. Льовочкін
ПОГОДЖЕНО
Заступник Міністра праці та соціальної політики України
В. І. Тьоткін
ЗАТВЕРДЖЕНО
наказом Державного департаменту України
з питань виконання покарань
від 4 жовтня 2004 р. N 191
Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
18 жовтня 2004 р. за N 1328/9927
ІНСТРУКЦІЯ
з оплати праці засуджених до обмеження та позбавлення волі
Ця Інструкція розроблена відповідно до Кримінально-виконавчого кодексу України, Кодексу законів про працю України, Закону України «Про оплату праці», інших нормативно-правових актів з питань оплати праці засуджених до обмеження та позбавлення волі, які тримаються в установах виконання покарань (далі - установи).
1. Загальні положення
1.1. Засуджені до обмеження волі залучаються до праці на виробництві (підприємствах або в майстернях) виправних центрів або на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності на підставі укладених письмових угод між установою та замовником за умови забезпечення належного нагляду за їхньою поведінкою.
Праця засуджених до обмеження волі регулюється законодавством про працю, за винятком правил прийняття на роботу, звільнення з роботи, переведення на іншу роботу.
Переведення засуджених на іншу роботу, в тому числі в іншу місцевість, може здійснюватися власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом за погодженням з адміністрацією виправного центру.
1.2. Засуджені до позбавлення волі повинні працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією установи. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров’я, спеціальність.
Засуджені залучаються до праці на підприємствах або в майстернях (далі - підприємства) установ, а також на державних або інших форм власності підприємствах на підставі укладених письмових угод між установою та замовником за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.
Засуджені до довічного позбавлення волі залучаються до праці тільки на території виправної колонії з урахуванням вимог тримання їх у приміщеннях камерного типу.
Засуджені неповнолітні залучаються до праці тільки на підприємствах виховних колоній. Умови та оплата праці неповнолітніх засуджених визначаються законодавством про працю.
1.3. Засудженим до позбавлення волі чоловікам віком понад шістдесят років, жінкам - понад п’ятдесят п’ять років, інвалідам першої та другої груп, хворим на активну форму туберкульозу, жінкам з вагітністю понад чотири місяці, жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, дозволяється працювати за їхнім бажанням з урахуванням висновку лікарської комісії колонії.
Характер діяльності і тривалість робочого часу цих категорій засуджених визначається лікарською комісією залежно від їх працездатності з урахуванням стану здоров’я, профілю виробництва на підприємстві, в установі.
Умови та оплата праці засуджених вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до трьох років, визначаються законодавством про працю.
1.4. Праця засуджених організовується з додержанням правил охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії, встановлених законодавством про працю.
1.5. Перелік робіт і посад, на яких забороняється використовувати засуджених, визначається Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань та іншими нормативно-правовими актами Департаменту.
1.6. Засуджені не мають права припиняти роботу з метою вирішення трудових та інших конфліктів.
1.7. Засуджені до позбавлення волі можуть залучатися без оплати праці лише до робіт з благоустрою колоній і прилеглих до них територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення колоній продовольством.
До цих робіт засуджені залучаються, як правило, в порядку черговості, в неробочий час і не більш як на дві години на день.
1.8. Засуджені до позбавлення волі мають право на загальних підставах на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законом.
Засуджені, яким до відбування покарання призначена пенсія, підлягають державному пенсійному забезпеченню на загальних підставах.
Час роботи засуджених у період відбування ними покарання у виді позбавлення волі зараховується у стаж роботи для призначення трудової пенсії після звільнення за умови сплати ними страхових внесків до Пенсійного фонду України в порядку і розмірах, передбачених законодавством.
1.9. Засуджені, які втратили працездатність під час відбування покарання, після звільнення їх від покарання мають право на пенсію і на компенсацію шкоди у випадках і у порядку, встановлених законодавством України.
2. Тривалість робочого часу засуджених до обмеження та позбавлення волі
2.1. Для осіб, засуджених до обмеження та позбавлення волі, робочий тиждень не може перевищувати норму тривалості робочого часу, встановленого законодавством про працю (40 годин на тиждень).
На безперервно діючих підприємствах, у цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для засуджених щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається підсумований облік робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин.
Час початку і закінчення роботи (зміни), перерви для відпочинку і приймання їжі визначається начальником установи згідно з Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань.
До тривалості робочого часу засуджених не включається час:
перевірок наявності засуджених на робочих місцях, проведення огляду і обшуку виробничих об’єктів, якщо це призводить до зупинки виробничого процесу;
здійснення розводу на роботу та зняття з роботи.
Якщо за характером виробництва та умовами роботи, а також, виходячи з особливостей функціонування установ, запровадження п’ятиденного робочого тижня є недоцільним, за рішеннями начальників, погодженими з територіальними органами управління Департаменту, може встановлюватись шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. При шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин при тижневій нормі 36 годин і 4 години при тижневій нормі 24 години.
У виховних колоніях тривалість робочого часу встановлюється:
для засуджених віком від 15 до 16 років - 24 години на тиждень;
для засуджених віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень;
для засуджених, які досягли вісімнадцятирічного віку і залишені у виховній колонії в порядку, визначеному статтею 148 Кримінально-виконавчого кодексу України, - 40 годин на тиждень.
2.2. Тривалість робочого часу засуджених, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці, установлюється відповідно до законодавства про працю.
Робота засуджених на відкритому повітрі в холодну пору року або в закритих неопалюваних приміщеннях, а також засуджених вантажників регулюється законодавством про працю.
2.3. Напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи засуджених, крім неповнолітніх засуджених та засуджених, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці (яким згідно з законодавством установлена скорочена тривалість робочого часу), скорочується на одну годину як при п’ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні.
Напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 годин.
2.4. При роботі засуджених у нічний час (з 10 години вечора до 6 години ранку) встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на засуджених, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці (для яких законодавством уже передбачено скорочення робочого часу).
Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною в тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема у безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем.
2.5. Засуджені звільняються від роботи у вихідні, святкові та неробочі дні, визначені законодавством про працю. Залучення засуджених до роботи у ці дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) начальника установи.
У разі залучення засуджених до роботи у вихідні, святкові та неробочі дні (у виняткових випадках, визначених законодавством) їм надається інший день відпочинку. В окремих випадках, коли неможливо надати інший день відпочинку, робота у вихідні, святкові та неробочі дні оплачується згідно із законодавством.
2.6. Роботи в надурочний час не допускаються. Адміністрація установ та підприємств установ може застосовувати роботи в надурочний час лише у виняткових випадках, передбачених законодавством про працю. Загальна кількість надурочних робіт для кожного засудженого протягом року не повинна перевищувати 120 годин, а час, витрачений на виконання робіт у надурочний час протягом двох днів підряд, не повинен перевищувати чотирьох годин.
3. Оплата праці засуджених до обмеження та позбавлення волі
3.1. Праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами Департаменту.
Підприємства установ розраховують тарифні ставки, посадові оклади для диференціації оплати праці залежно від професії і кваліфікації засуджених, складності й умов виконуваних ними робіт.
Заробітна плата, нарахована засудженим, за умов виконання ними встановленої норми виробітку (денної, тижневої, місячної) або тривалості робочого часу, не може бути менше законодавчо встановленого мінімального розміру заробітної плати.
3.2. Праця засуджених оплачується відрядно, погодинно або за іншими системами оплати праці.
3.3. Основною системою оплати праці є відрядна, яка застосовується на всіх роботах, що піддаються нормуванню та точному обліку.
Відрядна система оплати праці поділяється на індивідуальну і колективну (бригадну) системи оплати праці.
При індивідуальній відрядній системі оплати праці заробітна плата засудженого визначається множенням кількості виготовленої продукції на відрядну розцінку за одиницю виробу.
При колективній (бригадній) відрядній системі оплати праці загальна сума заробітної плати обчислюється за результатами роботи бригади в цілому за певний відрізок часу. Кожному члену бригади заробітна плата нараховується залежно від присвоєного йому в установленому порядку кваліфікаційного розряду та відпрацьованого часу.
3.4. Погодинна система оплати праці для засуджених повинна застосовуватися лише на роботах, що не піддаються нормуванню та точному обліку.
Годинна тарифна ставка працівника першого розряду, праця якого оплачується погодинно, визначається діленням місячного окладу, не нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати, на місячну норму робочого часу.
При розробці тарифних ставок необхідно дотримуватися міжкваліфікаційних співвідношень розмірів тарифних ставок.
3.5. Тарифікація робіт, що виконуються засудженими, та встановлення їм кваліфікаційних розрядів проводяться відповідно до кваліфікаційних характеристик професій працівників.
Присвоєння засудженим кваліфікаційних розрядів чи їх підвищення провадиться з огляду на складність робіт, що виконуються в цеху, на дільниці, та теоретичну підготовку засудженого.
Для проведення цієї роботи в установах утворюються кваліфікаційні комісії.
На основі висновку кваліфікаційної комісії начальник установи затверджує засудженому кваліфікаційний розряд, що оформлюється наказом або розпорядженням по установі. Про присвоєння засудженому розряду робиться запис до його особової справи.
3.6. На засуджених поширюються розміри доплат за роботу у важких, шкідливих, особливо шкідливих умовах праці. Доплати за умови праці визначаються за даними атестації робочих місць та оцінки умов праці в розмірах, не менших за передбачені законодавством.
3.7. Доплата бригадирам виробничих бригад та ланковим
3.7.1. Тримання бригадирів, звільнених від основної роботи, у виробничих бригадах не дозволяється.
3.7.2. Оплата праці бригадирів з числа засуджених провадиться на загальних з іншими членами бригади умовах.
За керівництво бригадою бригадиру встановлюється доплата у розмірі:
до 10 відсотків тарифної ставки розряду, присвоєного бригадиру, при чисельності бригади до 10 осіб;
до 20 відсотків тарифної ставки розряду, присвоєного бригадиру, при чисельності бригади від 11 до 25 осіб;
до 30 відсотків тарифної ставки розряду, присвоєного бригадиру, при чисельності бригади понад 25 осіб.
Конкретний розмір доплати визначається керівником установи або підприємства установи.
Ланковим доплата за керівництво ланкою при чисельності понад 5 осіб установлюється в розмірі 50 відсотків відповідної доплати бригадира.
3.7.3. Доплата за керівництво бригадою і ланкою виплачується тільки за умови виконання бригадами (ланками) установлених виробничих завдань, високу якість продукції (робіт) і при відсутності порушень трудової дисципліни в бригаді (ланці). Якщо вищезазначені умови не будуть повністю виконані, то керівник установи або підприємства установи має право позбавити бригадира (ланкового) доплати повністю або частково.
3.8. Оплата праці засуджених за виконання ними обов’язків спеціалістів і службовців, а також зайнятих на роботах з господарського обслуговування
3.8.1. Засудженим, які займають посади спеціалістів і службовців підприємств установ, посадові оклади встановлюються за схемами, діючими у відповідних галузях економіки.
Використання праці засуджених до обмеження волі на посадах, пов’язаних з матеріальною відповідальністю, забороняється.
Заробітна плата, нарахована засудженим, зайнятим на роботах з господарського обслуговування, за умов виконання ними встановленої норми виробітку (денної, тижневої, місячної) або тривалості робочого часу, не може бути менше законодавчо встановленого мінімального розміру заробітної плати.
3.8.2. Якщо медичним працівникам передбачено підвищення посадових окладів за переліком установ, їх підрозділів та посад, робота на яких дає право на підвищення посадових окладів у зв’язку з небезпечними для здоров’я та особливо важкими умовами праці, то засудженим, зайнятим на відповідних посадах, це підвищення визначається в тих самих розмірах.
3.9. Оплата праці учнів з числа засуджених за час їх навчання, перекваліфікації або навчання іншим професіям
3.9.1. Оплата праці учнів за час їх навчання, перекваліфікації або навчання іншим професіям провадиться за рахунок коштів, призначених для оплати праці засуджених і працівників підприємств установ.
3.9.2. Оплата праці учнів при індивідуальному навчанні робітничим професіям, що оплачуються відрядно, провадиться: за перший місяць навчання в розмірі 75 відсотків, другий - 60 відсотків, третій - 40 відсотків, за четвертий і всі наступні місяці, до закінчення терміну навчання, передбаченого програмою, - 20 відсотків тарифної ставки першого розряду відповідної професії на підприємстві.
Крім того, за виготовлену учнями якісну продукцію провадиться оплата за діючими на підприємстві установи нормами та розцінками.
3.9.3. Оплата праці учнів при індивідуальному навчанні робітничим професіям, що оплачуються почасово, провадиться: за перший і другий місяці навчання в розмірі 75 відсотків, третій і четвертий - 80 відсотків, за всі наступні місяці, до закінчення терміну навчання, передбаченого програмою, - 90 відсотків тарифної ставки першого розряду відповідної професії на підприємстві.
Таким самим чином провадиться оплата праці на роботах, що оплачуються відрядно, коли виробниче навчання здійснюється на устаткуванні робітника, який навчає.
3.9.4. Оплата праці учнів при їх навчанні у бригадах провадиться: за перший місяць навчання в розмірі 75 відсотків, другий - 60 відсотків, третій - 40 відсотків, за четвертий і всі наступні місяці, до закінчення терміну навчання, передбаченого програмою, - 20 відсотків тарифної ставки першого розряду відповідної професії на підприємстві.
Крім того, починаючи з другого місяця навчання, учням провадиться доплата до 100 відсотків тарифної ставки першого розряду на підприємстві з усього відрядного заробітку бригади.
У випадках, коли учні включені до складу бригади, що працює на агрегаті, на якому випуск продукції у зв’язку зі збільшенням кількості робітників у бригаді не може зрости, оплата праці учнів провадиться у тому самому порядку, що й при навчанні робітничим професіям, оплачуваним почасово.
3.9.5. Оплата праці засуджених за час перекваліфікації або їх навчання іншим професіям, виходячи з потреб виробництва, провадиться: за перший місяць навчання в розмірі 100 відсотків, другий - 70 відсотків, за третій місяць - 40 відсотків їх середнього заробітку на попередньому місці роботи.
Крім того, указаним засудженим з другого місяця навчання за виготовлену ними якісну продукцію провадиться оплата за діючими на підприємстві нормами та розцінками.
3.10. Кваліфікованим робітникам з числа засуджених, залученим без звільнення від основної роботи до виробничого навчання робітників при їх підготовці, перепідготовці, освоєнні суміжних професій і підвищенні кваліфікації на виробництві, може провадитися додаткова оплата в розмірі до 10 відсотків місячної тарифної ставки за кожного навченого робітника.
3.11. Оплата роботи в надурочний час
3.11.1. У разі залучення засуджених до роботи в надурочний час тривалість такої роботи відображається у табелі виконаних робіт у надурочний час із зазначенням години початку й кінця роботи. Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.
3.11.2. Робота в надурочний час оплачується:
за погодинною системою оплати праці - у подвійному розмірі годинної ставки;
за відрядною системою оплати праці - за всі відпрацьовані надурочні години виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою.
3.11.3. У разі підсумованого обліку робочого часу (за тиждень, місяць, квартал, рік) надурочним вважається час, що перевищує тижневу, місячну, квартальну, річну кількість робочих годин, установлену за графіком для даного засудженого.
Такий порядок оплати застосовується незалежно від фактичного розподілу надурочного часу за окремими днями місяця чи іншого облікового періоду. При відрядній оплаті праці засуджений понад відрядний заробіток одержує належну доплату за роботу в надурочний час, що обчислюється за такими самими правилами.
Оплата надурочної роботи провадиться засудженим з установленою тривалістю робочого дня, незважаючи на те, входять ці роботи до кола їх трудових обов’язків чи ні, а також засудженим з ненормованим робочим днем за виконання в надурочний час роботи, що не входить до кола їх трудових обов’язків.
3.11.4. При підрахунку надурочних годин робота у святковий чи неробочий день, виконана понад установлену тривалість робочого дня, не враховується, оскільки вона вже оплачена в подвійному розмірі.
3.12. Оплата роботи у вихідні, святкові та неробочі дні
3.12.1. Робота засуджених у вихідні, святкові та неробочі дні оплачується у подвійному розмірі (у виняткових випадках, коли неможливо надати інший день відпочинку):
а) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;
б) засудженим, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки;
в) засудженим, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.
Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.
У разі, коли частина робочого часу припадає на святковий чи неробочий день, то в подвійному розмірі оплачуються тільки ті години роботи, що фактично відпрацьовані у святковий чи неробочий день (від 0 до 24 години).
3.12.2. На безперервно діючих підприємствах (цехах, дільницях, агрегатах), при роботі за графіками змінності, а також при підсумованому обліку робочого часу робота у святкові і неробочі дні включається в місячну норму робочого часу. Норма визначається за календарем множенням установленої тривалості робочого дня на кількість робочих днів у даному місяці.
3.13. Порядок оплати праці при невиконанні норм виробітку, виготовленні продукції, що виявилася браком
3.13.1. При невиконанні норм виробітку не з вини засудженого йому гарантується оплата не менше як дві третини його тарифної ставки (окладу). При невиконанні норм виробітку з вини засудженого оплата провадиться відповідно до фактично виконаної роботи.
3.13.2. При виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини засудженого, оплата праці по її виготовленню провадиться за зниженими розцінками. При цьому місячна заробітна плата засудженого не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу).
Брак виробів, що трапився внаслідок прихованого дефекту в оброблюваному матеріалі, а також брак не з вини засудженого, виявлений після прийняття виробу органом технічного контролю, оплачується засудженому нарівні з придатними (якісними) виробами.
Повний брак з вини засудженого оплаті не підлягає. Частковий брак з вини робітника оплачується залежно від ступеня придатності продукції за зниженими розцінками.
3.14. Порядок оплати за роботу в нічний час
Нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку.
Засудженим, які працюють на підприємствах установ, на роботах з господарського обслуговування, а також на державних або інших форм власності підприємствах, за кожну годину роботи у нічний час провадиться доплата в розмірі 35 відсотків годинної тарифної ставки (посадового окладу).
3.15. У разі тимчасового припинення роботи (виробничого процесу) не з вини засуджених вони повинні на весь час такого припинення виводитися до житлової зони або переводитися на іншу роботу (при цьому рівень виконання норм виробітку обраховується та оплачується робота за фактично відпрацьований час).
4. Утримання та відрахування із заробітку або іншого доходу засуджених до обмеження та позбавлення волі
4.1. Із заробітної плати, отриманих пенсій та інших доходів засуджених здійснюються утримання відповідно до законодавства з дотриманням такої черговості:
податок з доходів (крім сум отриманих пенсій) фізичних осіб;
аліменти;
вартість харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших наданих послуг (крім вартості спецодягу і спецхарчування);
за виконавчими листами на користь громадян;
за виконавчими листами на користь юридичних осіб;
відшкодування матеріальних збитків, заподіяних засудженими державі під час відбування покарання.
4.2. Засудженим неповнолітнім, інвалідам першої та другої груп, жінкам з вагітністю понад чотири місяці, непрацюючим жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, непрацюючим чоловікам віком понад шістдесят років і жінкам - понад п’ятдесят п’ять років (якщо вони не одержують пенсії), а також особам, звільненим від роботи через хворобу, у тому числі хворим на активну форму туберкульозу, харчування, одяг, взуття, білизна і комунально-побутові послуги надаються безоплатно.
4.3. Засуджені до позбавлення волі з нарахованого їм заробітку, пенсій та іншого доходу відшкодовують вартість харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших наданих послуг, крім вартості спецодягу і спецхарчування.
У випадку недостатнього заробітку чи відсутності коштів на особових рахунках засуджених для повного утримання вартості одягу і взуття у поточному місяці заборгованість за вказані предмети речового майна стягується в наступні місяці до повного її погашення.
Вартість харчування із заробітку засуджених вираховується щомісяця з дня перебування їх в установах виконання покарань, а також у слідчих ізоляторах (зайнятих на роботах з господарського обслуговування).
Вартість харчування, не стягнута в поточному місяці із засуджених унаслідок низького заробітку або його відсутності, у наступному місяці не стягується.
У разі, якщо розрахунки із засудженими проводяться до закінчення звітного місяця (звільнення, переведення, етапування тощо), відрахування за харчування провадиться за кількість днів перебування засудженого в установі в даному місяці з розрахунку середньої вартості за минулий місяць.
Вартість комунально-побутових послуг утримується із заробітку засуджених за встановленими тарифами. У разі відсутності коштів на особових рахунках засуджених або недостатнього їх заробітку вартість комунально-побутових послуг, не утримана в поточному місяці, у наступному місяці не стягується.
4.4. Із засуджених до позбавлення волі, які злісно ухиляються від роботи, вартість харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших наданих послуг утримується з коштів, які є на їхніх особових рахунках, за постановою начальника установи. У разі відсутності в засудженого коштів на особовому рахунку виправна колонія має право пред’явити йому позов через суд.
4.5. Засуджені до позбавлення волі, яким призначена до відбування покарання пенсія, що перераховується органами Пенсійного фонду України за місцем відбування покарання, відшкодовують витрати на своє утримання у виправній колонії (харчування, речове майно, комунально-побутові послуги та інше) з перерахованої пенсії.
4.6. Засудженим до позбавлення волі, які не працюють у зв’язку із захворюванням, а також з причин, від них не залежних, і не одержують за цей час заробітної плати або інших доходів, харчування, одяг, взуття, білизна та комунально-побутові послуги надаються за встановленими нормами за рахунок кошторису виправної колонії.
4.7. Засуджені, які тримаються у виправних центрах, колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, а також у дільницях соціальної реабілітації виправних колоній, продукти харчування і речове майно придбавають за власні кошти. Комунально-побутові та інші послуги оплачуються ними на загальних підставах за встановленими тарифами.
Особам, які не працюють у зв’язку із захворюванням, а також з причин, від них не залежних, і не одержують за цей час заробітної плати або інших доходів, харчування та комунально-побутові послуги надаються за встановленими нормами за рахунок кошторису вищезазначених установ.
Засуджені до обмеження волі, які направлені на лікування до лікувальних закладів охорони здоров’я, забезпечуються цими лікувальними закладами всіма видами довольства на загальних підставах.
У необхідних випадках адміністрація виправного центру або підприємства, установи чи організації, де працевлаштований засуджений до обмеження волі, може видавати йому аванс із наступним відшкодуванням.
Із засуджених до обмеження волі, які тримаються в дисциплінарних ізоляторах, стягується повна вартість харчування, наданого їм за встановленими нормами.
5. Зарахування місячного заробітку на особовий рахунок засуджених
5.1. У виправних колоніях, а також у слідчих ізоляторах стосовно засуджених, які залишені на роботах з господарського обслуговування, на особовий рахунок засуджених, які виконують норми виробітку або встановлені завдання і не допускають порушень режиму, зараховується незалежно від усіх відрахувань п’ятнадцять відсотків, а на особовий рахунок засуджених чоловіків віком понад шістдесят років, жінок - понад п’ятдесят п’ять років, інвалідів першої та другої груп, хворих на активну форму туберкульозу, вагітних жінок, жінок, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, - не менш як п’ятдесят відсотків нарахованого їм місячного заробітку.
5.2. Засудженим, які відбувають покарання у виправних центрах, виховних колоніях, дільницях соціальної реабілітації виправних колоній, колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, а також засудженим жінкам, яким дозволено проживання за межами виправної колонії, на особовий рахунок зараховується незалежно від усіх відрахувань не менш як сімдесят п’ять відсотків нарахованого їм місячного заробітку.
5.3. Із суми призначеної пенсії, перерахованої органами Пенсійного фонду України за місцем відбування покарання пенсіонера, засудженого до позбавлення волі, на його особовий рахунок зараховується не менш як двадцять п’ять відсотків пенсії (незалежно від суми відшкодування витрат на його утримання).
Начальник управління економіки та оплати праці Державного департаменту України з питань виконання покарань
О. В. Федорченко
