Міжнародний фонд "Відродження"

Порядок забезпечення конфіденційності інформації про ВІЛ-інфікованих

Із змінами і доповненнями, внесеними наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань, Міністерства охорони здоров’я України від 18 листопада 2003 року N 216/532

ЗАТВЕРДЖЕНО
наказом Державного департаменту України
з питань виконання покарань та
Міністерства охорони здоров’я України
від 18 січня 2000 р. N 3/6
Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
9 березня 2000 р. за N 148/4369

 

1.  Загальні положення

1.1. Порядок визначає умови забезпечення конфіденційності в місцях попереднього ув’язнення і установах виконання покарань щодо медичної інформації, пов’язаної із результатами обстеження на ВІЛ-інфекцію, і є обов’язковим для виконання всіма установами Державного департаменту України з питань виконання покарань.

1.2. Начальники установ, незалежно від наявності ВІЛ-інфікованих в установах, несуть персональну відповідальність за забезпечення конфіденційності медичної чи службової інформації та здійснюють контроль за забезпеченням режиму конфіденційності.

1.3. Основними завданнями начальника установи щодо забезпечення конфіденційності є:

1.3.1. Виключення допуску та доступу до конфіденційної медичної інформації будь-яких посадових осіб і працівників, окрім медичних працівників, відповідальних за проведення передтестового та післятестового консультування, медичного огляду та обстеження на ВІЛ, які призначені наказом по установі, а також офіційних представників суду, органів слідства та прокуратури.

1.3.2. Створення умов для роботи медичного працівника, який відповідає за проведення передтестового та післятестового консультування, медичного огляду та обстеження на ВІЛ.

1.4. З метою виконання вказаних завдань начальник установи зобов’язаний:

1.4.1. Наказом по установі призначати медичного працівника, відповідального за проведення передтестового та післятестового консультування, медичного огляду та обстеження на ВІЛ (далі - медичний працівник).

1.4.2. Організовувати проведення службових розслідувань щодо фактів поширення інформації про ВІЛ-інфікованих.

1.5. Контроль за забезпеченням конфіденційності інформації про ВІЛ-інфікованих у місцях попереднього ув’язнення і установах виконання покарань покласти на медичні відділи управління Департаменту в Автономній Республіці Крим та областях.

2. Обов’язки медичного працівника

2.1. Медичний працівник несе особисту відповідальність за збереження таємниці щодо ВІЛ-інфікованої особи.

2.2. Медичний працівник зобов’язаний:

2.2.1. Зберігати таємницю особи щодо наявності в неї ВІЛ-інфекції.

2.2.2. Додержуватись правил користування конфіденційною інформацією, порядку заповнення облікових карток ВІЛ-інфікованих (додаток 1) та зберігання їх.

2.2.3. Складати та надавати державні та відомчі статистичні звіти щодо ВІЛ/СНІД. В звітах забороняється персоніфікація ВІЛ-інфікованої особи або вказання чи опосередковане вказання рис особи або інших характеристик, за якими їх можна ідентифікувати.

2.2.4. Обліковими картками під час роботи користуватися так, аби унеможливити ознайомлення з ними інших осіб.

2.2.5. При виході з кабінету облікові картки закривати в металевому сейфі.

2.2.6. Якщо особа звернулась із проханням провести тестування на ВІЛ або дала згоду на тестування (за медичними показниками чи під час пілотних досліджень), то обов’язковими є проведення передтестового консультування.

2.2.7. Налагодити тісні ділові стосунки з лабораторією, яка проводить тестування на ВІЛ; взаємодіючи з нею, повністю забезпечувати конфіденційність щодо ВІЛ-інфікованих.

2.2.8. У разі отримання інформації про наявність серед осіб, кров яких направлялась до лабораторії, ВІЛ-інфікованих - особисто «декодувати» дані про особу, провести післятестове консультування, заповнити облікову картку.

2.2.9. При направленні до іншої установи за згодою особи, яка є ВІЛ-інфікованою, - вкласти облікову картку до конверта, підписати і направити таємною поштою, адресувавши її лікареві, який відповідає за подання медичної допомоги ВІЛ-інфікованим. Цю пошту направляти окремо від іншої медичної інформації та особової справи. У журналі обліку облікових карток зробити відповідну відмітку.

2.2.10. При звільненні з місць позбавлення волі особи, яка є ВІЛ-інфікованою, облікову картку поміщати до окремої папки.

2.2.11. При звільненні з роботи чи на час відпустки передати під розписку облікові картки та журнал обліку облікових карток особі (лікареві), яка призначається начальником установи для виконання цих обов’язків.

2.3. Медичний працівник повинен мати: усю належну інформацію щодо профілактики ВІЛ, діагностики та лікування СНІД; сейф; журнал обліку облікових карток ВІЛ-інфікованих (додаток 2), облікові картки передбаченої форми, конверти.

 

3. Діловодство, що пов’язане із забезпеченням права громадян на медичну таємницю даних щодо них

3.1. Діловодство, що пов’язане із забезпеченням конфіденційності, здійснює медичний працівник (лікар), якого призначено наказом начальника установи. Такий медичний працівник-консультант призначається в кожній установі незалежно від наявності ВІЛ-інфікованих.

3.2. Підготовка медичних працівників-консультантів, які відповідають за конфіденційність інформації щодо ВІЛ-інфікованих осіб, забезпечується начальниками медичних відділів управлінь Департаменту в Автономній Республіці Крим, областях.

3.3. У кожній установі повинен бути журнал обліку сироваток крові, що направляються до лабораторії для обстеження на ВІЛ (додаток 3), у якому кодується прізвище, ім’я та по батькові особи, кров якої направляється до лабораторії. Відмітка щодо наявності в особи ВІЛ-інфекції в цьому журналі не робиться. Журнал зберігається в медичній частині установи.

3.4. У разі надходження інформації з лабораторії про наявність серед зразків крові ВІЛ-інфекції медичний працівник декодує особу та інформацію переносить до облікової картки. Інформація з лабораторії передається в письмовій формі лише на ім’я того медичного працівника, який відповідає за роботу з ВІЛ-інфікованими.

3.5. Облік ВІЛ-інфікованих здійснюється лише в обліковій картці. Облікова картка заповнюється в одному примірнику. Дублювання її забороняється.

3.6. Кожній обліковій картці присвоюється номер, який складається з двох цифр: у чисельнику - послідовний номер, за яким у цій установі виявлена ВІЛ-інфекція, у знаменнику - номер установи, у якій уперше встановлена наявність ВІЛ-інфекції.

3.7. Медичний працівник, який відповідає за роботу з ВІЛ-інфікованими, повинен мати журнал обліку облікових карток. Журнал зберігається у сейфі разом з обліковими картками. До журналу заноситься лише деперсоніфікована інформація. У журналі забороняється робити будь-які дописки, які б декодували або робили можливим декодування прізвища ВІЛ-інфікованої особи. Строк зберігання журналу та облікових карток - постійно.

3.8. Медична інформація щодо ВІЛ-інфікованої особи надається медичним працівником лише на вимогу суду, органів слідства та прокуратури, про що робиться відмітка в обліковій картці.

3.9. У разі переведення ВІЛ-інфікованої особи до іншої установи в журналі обліку облікових карток робиться відмітка про номер установи, куди направлено ВІЛ-інфікованого, та долучається розписка медичного працівника, який відправляє конверт з таємною інформацією.

3.10. У разі звільнення ВІЛ-інфікованої особи робиться відмітка в журналі обліку облікових карток. Облікова картка залишається у медичного працівника, який відповідає за роботу з ВІЛ-інфікованими.

3.11. Облікові картки ВІЛ-інфікованих осіб, які звільнились, протягом року підшиваються в швидкозшивач, а після закінчення року - в окрему підшиту папку. У швидкозшивачах та в підшитих папках ведеться опис тих облікових карток, які в них є. Ці папки нікому не видаються і з обліковими картками, що зберігаються в них, нікого не знайомлять. За офіційним запитом суду, органів слідства та прокуратури видається лише витяг із облікової картки, про що робиться в ній відмітка.

Начальник управління медичного та санітарно-епідеміологічного обслуговування спецконтингенту Державного департаменту України з питань виконання покарань  

О. Гунченко