Чому засуджені не братимуть участь у виборах 31 жовтня

«Тюремний портал» отримав текст Звернення президента "Асоціації захисту прав ув’язнених та їх родин", в якому він наполягає, що неучасть засуджених, які перебувають у місцях позбавлення волі, в місцевих виборах є порушенням Конституції України. Експерт Ірина Яковець вважає, що порушення немає. Нижче наведено текст Звернення та коментар експерта.

ОФИЦИАЛЬНОЕ ОБРАЩЕНИЕ президента ЛОБО "Асоциация защиты прав заключенных и их семей".
На 31 октября 2010 года Верховной Радой Украины назначены выборы депутатов местных советов и сельских, поселковых, городских председателей. Данные выборы пройдут в соответствии с новым Законом Украины "О выборах депутатов Верховного Совета АРК, местных советов и сельских, поселковых, городских председателей". Данный Закон, как никогда, попирает конституционные права лиц, отбывающих наказания в местах лишения свободы. Так п. 6 ст. 3 Закона предусматривает, что граждане Украины, которые по приговору суда находятся в местах лишения свободы, считаются такими, которые не принадлежат ни к какой территориальной громаде и не имеют право голоса на местных выборах. Указанное положение Закона, на наш взгляд, является неконституционным, так как ст. 70 Конституции Украины предусматривает, что право голоса на выборах имею совершеннолетние граждане Украины. В свою очередь ст. 141 Конституции Украины говорит о том, что в местные советы входят депутаты, которые избираются жителями громады на основе общего, равного, прямого избирательного права. Все места лишения свободы фактически находятся на территории той или иной громады, прямо и косвенно контактируя между собой. В свою очередь лица, содержащиеся в местах лишения свободы, фактически проживают на территории той или иной громады, в силу чего имеют право изъявлять свое мнение относительно процессов, происходящих в громаде. Учитывая невозможность голосования на местных выборах, лица, отбывающие наказания, не могут избрать депутата того или иного местного совета, который бы мог представлять их интересы в громаде, как жителей данной громады. Хотелось бы отметить, что в данный момент в местах лишения свободы по всей Украине находятся порядка 150 тыс. человек, именно столько людей безосновательно лишили голоса, голоса быть услышанного через представителя. А если взять во внимание отдельные регионы, например, Луганская область 12 тыс. заключенных или еще глубже г. Петровское Луганской области, где данная категория граждан достигает 10 - 20 % от общего числа жителей.
В данный момент наша организация претерпевает эволюцию, нами поданы документы для получения статуса Международной общественной организации. Учитывая, что Ассоциация защиты прав заключенных и их семей имеет широкую сеть представительств как по Украине, так и за ее пределами, нас в корне затрагивает тот факт, что в соответствии с новым Законом у нас фактически украли голоса наших избирателей, что мешает нам в полной мере реализовать вертикаль защиты прав человека и гражданина в местах лишения свободы. Всех наших представителей фактически лишили права быть избранными в органы местного самоуправления. Люди, находящиеся за колючкой, хотят, чтобы их услышали, но государство и общественность закрывает глаза на них, игнорируя, как будто их не существует.
Именно на основании изложенных фактов мною, как Президентом Ассоциации защиты прав заключенных и их семей написано обращение в Конституционный суд Украины с целью признания п. 6 ст. 3 нового Закона о местных выборах противоречащим нормам Конституции Украины.
Прошу Вас всех и в частности каждого посильно не допустить нарушения Конституционных прав человека.
С уважением, президент Ассоциации защиты прав заключенных и их семей Клодченко Александр Евгеньевич.

Коментар експерта, кандидата юридичних наук Ірини Яковець
«Твердження, що «Все места лишения свободы фактически находятся на територии той или иной громады прямо и косвенно контактируя между собой. В свою очередь лица содержащиеся в местах лишения свободы фактически проживают на територии той или громады в силу чего имеют право изъявлять свое мнение относительно процесов происходящих в громаде» є необґрунтованим та суперечливим.
Дефініція «територіальна громада» як в роботах вчених, так і в чинному законодавстві характеризується різними підходами та кваліфікуючими ознаками. При визначені даних спільностей за час конституювання інституту місцевого самоврядування в Україні вітчизняний законодавець оперував різними термінами: «територіальна самоорганізація громадян», «громадяни які проживають на території», «населення адміністративно-територіальних одиниць», «територіальний колектив громадян». Діюча Конституція України та Закон «Про місцеве самоврядування в Україні» 1997р. вводять категорію «територіальна громада», під якою розуміють сукупність жителів, об’єднаних постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об’єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.
Засуджені не є такими, що постійно проживають в колонії, оскільки за законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік. Свобода пересування обмежується щодо осіб, які за вироком суду відбувають покарання у вигляді позбавлення або обмеження волі. Вільний вибір місця проживання обмежується щодо осіб, які за вироком суду відбувають покарання у вигляді позбавлення або обмеження волі (ст. 12 цього закону).
Засуджені в колонії НЕ ПРОЖИВАЮТЬ, вони там відбувають покарання. Саме на цій підставі НЕ проводиться їх реєстрація за адресою колонії. Іншими словами, засуджені не відносяться до категорії «територіальна громада» за місцем розташування виправної колонії.
Цей висновок підтверджується й положеннями частини 6 статті 3 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», за якою: «…громадяни України, які за вироком суду перебувають у місцях позбавлення волі, вважаються такими, що не належать до жодної територіальної громади та не мають права голосу на місцевих виборах».
Необхідно звернути увагу іще на три моменти.
По-перше, як закріплено у ч. 2 ст. 7 Кримінально-виконавчого кодексу України, «засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду. Саме таке обмеження й встановлюється Законом України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»;
По-друге, серед засуджених, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі, близько 30% осіб не лише не проживали у межах даної адміністративно-територіальної одиниці до засудження, а й навіть не перебували у межах області. З огляду на це, навряд чи можна визнати доцільним надання їм можливості впливати на вирішення проблем місцевих громад, оскільки це може призвести до прийняття рішень, що їм не відповідають.
По-третє, Конституція України у ч. 2 ст. 64 вичерпно визначає перелік прав людини й громадянина, які не можуть бути обмежені чи скасовані за будь-яких обставин. Право на участь у виборах місцевих органів самоврядування до нього не віднесено.
За таких умов не можна вести мову про неконституційність положень частини 6 статті 3 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів».