Міжнародний фонд "Відродження"

Виконання рекомендацій Доповіді-2014

Виконання Пенітенціарною службою України рекомендацій Доповіді правозахисної організації «Донецький Меморіал»

„Дотримання прав ув’язнених в Україні-2014” (фрагмент Доповіді за 2015 рік)

Даний розділ Доповіді-2015 вбачається вельми цікавим, оскільки дозволяє оцінити як якість  та доречність рекомендацій громадської організації, так і реальну активність  відомства з вирішення тих питань, які громадська організація оцінила як важливі.

З першої щорічної Доповіді «Дотримання прав ув’язнених в Україні» автори завершують їх низкою рекомендацій. Зазвичай реакція пенітенціарної служби на ці рекомендації  (крім самої першої Доповіді) була або млявою та не конкретною, або взагалі була відсутня.

На традиційне прохання  «Донецького Меморіалу» до пенітенціарної служби надати своє бачення з питань, які були відображені в рекомендаціях Доповіді-2014, відомство цього разу надіслало  розлогу відповідь, про яку повідомило, що «у ДПтС України уважно опрацьовано щорічну доповідь «Дотримання прав ув’язнених в Україні-2014» громадської організації «Донецький Меморіал», а також рекомендації, викладені в ній. ДПтС України буде враховано рекомендації під час своєї діяльності. Надаємо інформацію з питань, зазначених у рекомендаціях».

Ми надзвичайно вдячні за надані рекомендації та пояснення і за ті зусилля, яких потребувала підготовка відповіді.

Надана пенітенціарною службою інформація не тільки дозволяє скласти уявлення про те, що зроблено і робиться відомством з питань, яких стосуються рекомендації. Характер надання пояснень яскраво демонструє, під яким кутом відомство бачить відзначені проблеми та як їх вирішує.

В цілому рівень виконання рекомендацій Доповіді-2014 відчутно вищий, ніж у попередні роки.

Безумовно, що з багатьох питань у відомстві здійснюється певна робота, а в деяких питаннях робиться навіть немало. Разом з тим є важливі, на наш погляд, проблеми, яким приділяється надто мало уваги. Низка проблем, про які іде мова у рекомендаціях Доповіді  «Донецького Меморіалу», взагалі не знайшла  свого відображення у відповіді відомства. Доволі логічно припустити, що для вирішення багатьох з таких проблем насправді у відомстві нічого не робиться.

Важливо підкреслити, що з ознайомлення з відповідями пенітенціарної служби стає очевидним важливий аспект їх побудови, який не дозволяє оцінити реальні результати при вирішенні тих чи інших проблем. Мова йде або про звітування майбутньою діяльністю, або переліком організаційних заходів – нарад, зустрічей, укладених угод тощо.

Сподіваємось, коментарі  «Донецького Меморіалу» на надані відомством відповіді та пояснення будуть корисні і допоможуть відомству при підготовці наступних подібних відповідей.

Надані відомством цього року відповіді містять інформацію щодо 24 з 40 представлених у Доповіді  «Донецького Меморіалу» рекомендацій. Ці 24 рекомендації згруповані тематично у блоки відповідно до наданих у листі ДПтС тем. Кожний з блоків складається з трьох фрагментів: рекомендацій  «Донецького Меморіалу», самого тексту відповіді пенітенціарної служби та коментарів  «Донецького Меморіалу».      

На завершення розділу наведено 16 рекомендацій «Донецького Меморіалу», щодо яких будь-яка інформація у листі ДПтС відсутня. Цю обставину можна з великою ймовірністю трактувати як те, що пенітенціарна служба не має чого змістовного та позитивного повідомити про їх виконання.

                                                           *  *  * 

   6.  Активно реалізовувати рекомендації, надані в рамках Універсального періодичного огляду ООН. Серйозно та конструктивно поставитись до максимального виконання рекомендацій Європейського Комітету із запобігання катувань.

7.  В практичній діяльності установ виконання покарань дотримуватись положень Європейських пенітенціарних правил, особливо у випадках, коли національним законодавством певні позиції не врегульовані або не достатньо врегульовані. Переглянути ставлення до необхідності максимально дотримуватись рекомендацій міжнародних документів, допускаючи їх недотримання у виключних випадках та з серйозним обґрунтуванням цього.

 

Щодо забезпечення контролю за виконанням висновків і рекомендацій інспекційних органів міжнародних організацій. Державна пенітенціарна служба України є прихильником удосконалення існуючих та вироблення нових дієвих інструментів захисту прав громадян, які за рішенням держави позбавлені свободи та перебувають в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах.

ДПтС України вживає заходів щодо зосередження ініціатив державного і недержавного секторів у галузі зміцнення гарантій захисту прав громадян в єдині постійні процеси, які б ефективно впливали на удосконалення роботи органів і установ, що належать до сфери її управління.

Відповідно до зобов’язань України перед Організацією Об’єднаних Націй забезпечується виконання рекомендацій Підкомітету ООН проти катувань (візит відбувся у травні 2011 року, під час якого відвідано десять установ виконання покарань і слідчих ізоляторів у Київській, Львівський і Донецькій областях), рекомендацій Робочої групи з питань безпідставних затримань Ради ООН з прав людини (візит відбувся у жовтні-листопаді 2008 року), Плану виконання рекомендацій щодо поліпшення ситуації у галузі забезпечення прав людини, що зазначені у висновках і рекомендаціях Доповіді Робочої групи Універсального періодичного огляду в рамках Ради ООН з прав людини.

Крім того, у листопаді 2014 року захищалася Шоста доповідь Уряду України з виконання положень Конвенції ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, під час робочого засідання Комітету ООН з прав людини у Женеві.

Відповідно до зобов’язань України перед Радою Європи забезпечується дотримання прав і свобод осіб, які тримаються в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах.

Для цього реалізуються рекомендації і зауваження ЄКПТ (інспекційні візити ЄКПТ: 8-24.02.1998; 14-23.07.1999; 10-26.09.2000; 24.11-06.12.2002; 09-21.10.2005; 5-10.12.2007, 09-21.09.2009, 29.11-06.12.2011, 1-10.12.2012, 9-21.10.2013, 18-24.02.2014, 09-16.09.2014), які в Україні фактично переведено в ранг обов’язкових до виконання. Під час візитів з 1998 по 2014 рік відвідано деякі установи ДПтС України в АР Крим, Вінницькій, Дніпропетровській Донецькій, Житомирській, Київській, Луганській, Харківській, Херсонській, Одеській, Полтавській областях.

Досягненням України є те, що в березні 2015 року припинено розпочату у 2011 році задіяну ЄКПТ процедуру, передбачену параграфом 2 статті 10 Європейської конвенції проти катувань (оприлюднення в односторонньому порядку заяви про відсутність співпраці з ЄКПТ у світлі виконання його рекомендацій), що стало наслідком залякування засуджених та їх морального і фізичного тиску за контакти з представниками ЄКПТ в Олексіївській (№25) і Темнівській (№100) виправних колоніях управління ДПтС України в Харківській області.

Виконується відповідний план заходів щодо реалізації рекомендацій Комісара Ради Європи з прав людини, який у лютому 2014 році відвідував ряд установ, що належать до сфери управління ДПтС України (довідково: попередні візити були 10-17 грудня 2006 року і 19-26 листопада 2011 року).

В усіх випадках суб’єкти інспекційних інституцій ООН і Ради Європи без втручання керівництва пенітенціарного відомства України самостійно визначали перелік установ для відвідування, що передбачено міжнародними конвенціями і протоколами до них.

 

 

Коментар ДМ

У відповіді Державної пенітенціарної служби України стверджується, що відомство «є прихильником удосконалення існуючих та вироблення нових дієвих інструментів захисту прав засуджених та вживає заходи для зміцнення гарантій такого захисту». На підтвердження наводиться чималий перелік міжнародних інституцій, чиї рекомендації та/або зобов’язання перед якими відомство начебто виконує.

Немає сумніву, що керівництво відомства про весь цей перелік інституцій пам’ятає.  Навіть є впевненість, що дещо з переліченого виконується.

Проте результатів та відчутних позитивних змін немає. Причина ймовірно криється у тому рівні виконання згаданих рекомендацій та зобов’язань. Саме цей рівень виконання (який до речі можна вважати й рівнем добросовісності при виконанні) – надзвичайно низький, часом майже близький до нуля. Цей рівень у поєднанні з надзвичайно поширеною імітацією виконання і призводить до того, що результати більш ніж скромні.

Так, у відповіді відомства «Донецькому Меморіалу» йдеться, що «у листопаді 2014 року під час робочого засідання Комітету ООН з прав людини у Женеві захищалася Шоста доповідь Уряду України з виконання положень Конвенції ООН проти катувань». Натомість констатація захисту цієї доповіді нічого не говорить про рівень виконання Україною положень Конвенції. Разом з тим під час цього захисту було зроблено членами Комітету чимало дуже серйозних зауважень представникам уряду України.

Відомство у своїй відповіді «Донецькому Меморіалу» також запевняє, що «відповідно до зобов’язань України перед Радою Європи забезпечується дотримання прав і свобод осіб, які тримаються в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах. Для цього реалізуються рекомендації і зауваження ЄКПТ, які в Україні фактично переведено в ранг обов’язкових до виконання».

Про це твердження можна впевнено сказати, що воно значною мірою суперечать дійсності, тобто є неправдою. Це підтверджується матеріалами Доповідей Комітету із запобігання катуванням, наприклад у питанні застосування до довічно засуджених осіб наручників:

«В 2005 році Комітет рекомендує негайно припинити практику систематичного застосування наручників до чоловіків при виході з камери. В 2009 році Комітет відмічає, що заходи безпеки, які застосовуються до засуджених довічно осіб, залишаються надмірними. Як це було в минулому, до засуджених до довічного ув’язнення систематично застосовувались наручники під час виводу їх зі своїх камер. У відвіданих установах під час виводу засуджених з камер в коридорах тримались собаки без намордників.

Комітет наполягає, що потрібно вжити заходи для того, аби:

              - застосування наручників до довічно ув’язнених поза камерами завжди базувалося на індивідуальній оцінці ризику;

              - небезпечні та такі, що залякують, практики використання собак в зонах ув’язнення, коли довічно засуджених виводять з камер, припинились без затримок».

На ці постійні та наполегливі рекомендації уряд України повідомляє:

З метою забезпечення належних вимог безпеки персоналу особи, засуджені до довічного позбавлення волі, при виведенні за межі камер тримають руки за спиною та супроводжуються двома молодшими інспекторами відділу нагляду і безпеки та кінологом із службовим собакою. Одночасно до засудженого застосовується спеціальний засіб "БР" (браслети ручні) у відповідності до вимог чинного законодавства. Зазначена процедура передбачена наказами Держдепартаменту від 22.10.2004 №205дск, яким затверджено Інструкцію з організації нагляду за засудженими, які відбувають покарання у кримінально-виконавчих установах, та від 25.12.2003 №275, яким затверджено Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань. Ці відомчі нормативно-правові акти пройшли реєстрацію у Міністерстві юстиції України на предмет відповідності дотриманню прав громадян, які позбавлені волі відповідно до рішень суду».

Тобто для України достатньо, що є наказ ДПтС, певна Інструкція, і тому дослухатись до вимог  Комітету немає потреби. Ось така «обов’язковість» виконання рекомендацій Комітету.

Інший приклад «обов’язкового» виконання – у питанні щодо контактів довічно засуджених із візитерами.

«Комітет рекомендує в 2000 році негайно вжити заходи із забезпечення всім довічно ув’язненим взагалі не забороняти візити.  В 2005 році Комітет рекомендує… значно розширити право на візити.

В 2009 році Комітет аргументує свою позицію: «особые усилия должны быть сделаны, чтобы предотвратить распад семейных связей заключенных, отбывающих пожизненное заключение. Украинское законодательство продолжает вводить жесткие ограничения на право посещения приговоренных к пожизненному лишению свободы. Такой подход идет вразрез с общепринятым принципом, что преступники, независимо от преступления, за которые они были осуждены, отправлены в тюрьму в качестве наказания, а не получить наказание. Посещения пожизненно заключенных происходит в безопасных кабинах со стеклянной перегородкой, которая не дает возможности физического контакта между заключенными и их посетителями.

В 2009 году Комитет призывает украинские власти значительно увеличить количество  возможных посещений для пожизненно заключенных. Как правило, визиты должны проходить в открытых условиях (например, за столом), посещения через перегородку должно быть исключением».

У відповідь на ці зауваження Комітету, які лунають десятиріччя, Уряд зазначає: Статтею 151 КВК України передбачено надання засудженим до довічного позбавлення волі один раз на три місяці короткострокових побачень. Кімнати для проведення короткострокових побачень обладнані у відповідності з додатком 17 до Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань. В цих кімнатах встановлені абонентські переговорні пристрої.

Тобто ми маємо ст. 151 КВК, а отже «распад семейних связей» Україну не турбує. І зауваження Комітету про те, що «такой подход идет вразрез с общепринятым принципом, что преступники отправлены в тюрьму в качестве наказания, а не получить наказание» – також не турбує Україну.

Показово, що представники України, посилаючись на норми існуючих законів, не бажають бачити, що Комітет рекомендує українській владі саме переглянути законодавство і практику, а не поясняти, чому так робиться. Демонстрація такого зневажливого ставлення до міжнародних інституцій є шокуючою Ця ділетантська зверхність пронизує всю доповідь Уряду до Комітету. 

З часу складання цієї ганебної для країни відповіді минуло п’ять років, але фактичне ставлення до рекомендацій та зауважень Комітету яке було колись, незмінним є й сьогодні. Це відверто демонструє у своєму інтерв’ю у лютому 2016 року голова пенітенціарної служби В. М. Палагнюк. Ось його однозначна позиція щодо тортур у ВК-100:

«Были нарекания и Европейского комитета против пыток, будто там (у ВК-100 – ред.) были издевательства и пытки осужденных. Нет, там просто заставляют всех за собой убирать, там ни у кого "лакеев" нет, там руководствуются законом и внутренним распорядком, а не воровскими законами». Тобто ніяких тортур не було, вважає голова ДПтС.

Чи прав Голова відомства? Ось фрагмент з Доповіді цього Комітету щодо побаченого делегацією у ВК-100.

«В Темновской мужской колонии №100 делегация получила некоторое количество жалоб на жестокие избиения заключенных. Такое обращение имело место в камере 01 и проходило по следующему сценарию: руки заключенного сковываются наручниками за спиной, работники тюрьмы кладут его лицом вниз на пол, стягивают с него штаны и бьют по ягодицам длинной деревянной дубинкой, обычно сопровождая избиение словесными оскорблениями. В одном случае заключенный также жаловался, что его били по ступням, а фельдшер плескал холодной водой ему в лицо; в другом случае, заключенный утверждал, что представители тюремного персонала мочились на его кровоточащие обнаженные ягодицы.

При обследовании медиком делегации несколько недель спустя, у некоторых из этих заключенных были обнаружены раны, подтверждающие жалобы. После такого продолжительного времени многие повреждения, причиненные избиениями такого типа, должны были бы полностью зажить и не оставить никаких следов. Тот факт, что раны были все еще видны, их размер, потеря тканей и продолжительность заживления наводят на мысль, что начальные повреждения были серьезными, с разрывом кожи, кровотечением, опуханием и гематомами.

Как показывают медицинские отчеты, составленные службой охраны здоровья по фактам использования «спецсредств» сотрудниками отделения ДИЗО/ПКТ, применение силы было зафиксировано в десяти случаях между 19 августа и 3 сентября. Медицинские отчеты не упоминали никаких заявлений заключенных, а также обстоятельств, при которых данные повреждения могли быть получены. Перед лицом этих фактов главный врач службы охраны здоровья и фельдшер не смогли предоставить правдоподобных объяснений практически идентичных повреждений, в особенности наблюдаемых в один и тот же день.

Делегация КПП попросила о проведения тщательного и безотлагательного расследования жалоб на жестокое обращение в камере 01 отделения ДИЗО/ПКТ. Делегация также потребовала немедленного прекращения эксплуатации этой камеры, обитой черной тканью, звуконепроницаемой, без окон и вентиляции, оборудованной только потолочным источником искусственного света. Такой камере не место в современном пенитенциарном учреждении.

Ответ  официальных лиц относительно расследования, запрошенного делегацией, неприемлем – просто было заявлено, что расследование пришло к выводу, что применение «спецсредств» соответствовало украинскому законодательству и Европейским тюремным правилам.

Существуют основания сомневаться в методах ведения данного расследования, поскольку только отчеты службы охраны здоровья колонии №100 вызывают, мягко говоря, беспокойство. КПП подчеркивает, что должностным лицам следует представить правдоподобные объяснения причин повреждений, полученных заключенными, такие объяснения до сих пор не были представлены».

Таким було і таким є сьогодні дійсне ставлення керівництва відомства до зауважень Комітету із запобігання катуванням.

Тому з великою обережністю треба ставитись до таких запевнень відомства, як: «Виконується відповідний план заходів щодо реалізації рекомендацій Комісара Ради Європи з прав людини»

Очевидно, що рекомендація Доповіді «Донецького Меморіалу» про те, щоб відомство серйозно та конструктивно поставилось до максимального виконання рекомендацій Європейського Комітету із запобігання катувань на практиці значною мірою не виконується.

      Практична діяльність установ виконання покарань свідчить, що досі дуже часто положення Європейських пенітенціарних правил не дотримуються. При цьому ставлення до необхідності максимально дотримуватись рекомендацій міжнародних документів майже не змінюється: дотримуватись на словах та ігнорувати у практичній діяльності.

                                                           *  *  * 

 

 

     9. Удосконалити підходи у кадровій політиці відомства, значно більше приділяти увагу ретельному добору працівників на керівні посади в органах відомства, кардинально підвищити вимоги до персоналу у питаннях обізнаності з правами людини, ввести для них при призначенні тести на знання документів у сфері прав людини. Не допускати порушення прав персоналу установ. Не допускати переробок персоналом крім абсолютно необхідних випадків. 

   17. Керівникам ДПтС України, керівникам територіальних підрозділів відомства періодично публічно нагадувати всім працівникам УВП про неприпустимість жорстокого поводження із ув’язненими, про неприпустимість перешкоджання відправці скарг та про обов’язкове притягнення до відповідальності працівників УВП за порушення цих вимог.

  23.  Сприяти якнайскорішому створенню різних незалежних інспекційних механізмів контролю дотримання прав людини в діяльності установ в’язничної системи та міліції, визначивши законодавчо іх створення, коло компетенції та процедури діяльності.

 24.  Поширювати практику проведення моніторингів силами громадських організацій, впроваджувати моніторинги умов тримання ув’язнених та стану в системі, у тому числі й державним коштом, включаючи підготовку й альтернативних звітів, звітів за проблемами або за напрямками діяльності установ.   

 

 

Щодо участі ДПтС в національному і міжвідомчому механізмах протидії катуванням. Забезпечено сприяння удосконаленню функціонування національного та міжвідомчого механізмів проти катувань для зміцнення гарантій захисту прав громадян.

19 червня 2014 року створено рубрику з цього питання на веб-сайті ДПтС України:

http://www.kvs.gov.ua/peniten/control/main/uk/publish/category/643789;   

http://www.kvs.gov.ua/peniten/control/main/uk/publish/category/643790.

Надається сприяння роботі представників Омбудсмана під час відвідування установ виконання покарань і слідчих ізоляторів. Ця робота здійснюється на підставі наказу ДПтС України від 30.11.2012 № 810, відповідно до якого керівництво територіальних органів ДПтС України зобов’язано забезпечувати необхідне сприяння персоналу Департаменту з питань реалізації національного превентивного механізму у їх моніторингових візитах до установ виконання покарань і слідчих ізоляторів.

(Довідково: 2 жовтня 2012 року законодавчо розширено повноваження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Відповідно до цього  передбачено безперешкодний доступ персоналу Департаменту з питань реалізації національного превентивного механізму, що діє у складі Секретаріату Омбудсмана, до установ, що належать до сфери управління ДПтС України).

18 квітня 2014 року наказом Міністерства юстиції України від № 670/5 утворено Комісію з питань державної політики у сфері виконання кримінальних покарань (2 червня і 4 вересня 2014 року відбулися засідання Комісії), в рамках якої діють 5 мобільних груп для здійснення перевірок діяльності пенітенціарних установ (вже проінспектовано діяльність Київського, Одеського, Харківського слідчих ізоляторів, Закарпатської установи виконання покарань (№9), Бориспільської (№119), Стрижавської (№81), Полицької (№76), Олексіївської (№25) виправних колоній в Київській, Вінницькій, Рівненській і Харківській областях та Мелітопольської виховної колонії у Запорізькій області). Начальник управління міжнародної діяльності та взаємодії із засобами масової інформації виконує функції секретаря цієї Комісії.

У період роботи Комісії з квітня по кінець грудня 2014 року здійснено перевірку дев’яти установ виконання покарань і слідчих ізоляторів, у семи випадках мобільні групи для здійснення таких перевірок очолювали представники апарату ДПтС України.

Під час робочих контактів з представниками ЄКПТ (10 вересня 2014 року)                 та експертами Ради Європи для обговорення проблемних питань застосування засобів правового захисту і компенсаційного характеру при виконанні рішень Європейського суду з прав людини (15 грудня 2014 року) європейською стороною порушувалися питання специфіки діяльності робочих (мобільних) груп Комісії на предмет їх організаційно-правової ідентичності вже діючому в Україні національному превентивному механізму у частині незалежності від державного сектору.

З 16 травня 2014 року рішенням колегії ДПтС України введено у практику погодження кандидатур на посади керівного складу органів і установ, що належать до сфери управління ДПтС України, та розгляд матеріалів на їх призначення чи просування по службі під час роботи кадрових комісій з урахуванням зауважень, викладених у  доповідях ЄКПТ.

Забезпечено участь ДПтС України в узгодженні тексту Національної стратегії у сфері прав людини, робота з підготовки якої розпочалася під егідою Міністерства юстиції України з листопада 2014 року (довідково: проект зазначеного документа заплановано затвердити Верховною Радою України).

Щодо сприяння ДПтС України діяльності моніторинговим місіям ООН, ОБСЄ і МКЧХ у зв’язку з подіями на окупованих територіях. Ураховуючи складу політичну ситуацію в Україні навколо питань АРК, Донецької і Луганської областей, забезпечено у межах компетенції ДПтС України сприяння роботі в Україні представників короткотермінової місії ООН з прав людини Управління Верховного комісара ООН з прав людини, створеної на прохання Уряду України, і спеціальної моніторингової місії ОБСЄ на підставі Меморандуму про взаєморозуміння від 14 квітня 2014 року.

Також організовано сприяння роботі делегації Міжнародного Комітету Червоного Хреста (далі - МКЧХ) Східної Європи та Центральної Азії, 10 вересня 2014 року видано відповідний організаційно-розпорядчий акт ДПтС України з цього питання.

 

Коментар ДМ 

Традиційно ДПтСУ в якості реагування на рекомендації інформує про організаційні заходи: «19 червня 2014 року створено рубрику з цього питання на веб-сайті ДПтС», наводячи посилання на дві сторінки. Разом з тим на одній з вказаних сторінок останні повідомлення датовані 16.10.2014 та 18.11.2014 р., на іншій – 09.09.2014 р., 27.11.2014 та 28.11.2014 р. Тож протягом наступних 15 місяців – жодної публікації. Тобто створили у червні рубрику, а за півроку забули про неї.

 Констатується у відповіді відомства, що «надається сприяння роботі представників Омбудсмана», натомість ані слова не повідомляється про результативність цього сприяння.

З того, що «створено Комісію» та «проінспектовано діяльність» дев’яти установ, жодним чином не можна дізнатись, що ж це створення дало позитивного для засуджених.

Складно вважати взагалі інформацією, яка стосується протидії катуванням, те, що «європейською стороною порушувалось питання специфіки діяльності робочих (мобільних) груп Комісії». Без будь-якої інформації про результати цього «порушення».

Можна було б вітати повідомлення про те, що «рішенням колегії ДПтС України введено у практику погодження кандидатур на посади керівного складу органів і установ».

Натомість відсутня будь-яка інформація про те, а скільки ж працівників керівного складу органів та установ було узгоджено «з урахуванням зауважень, викладених у  доповідях ЄКПТ», чи була хоча б одна кандидатура, яку не узгодили з цієї причини? Де можна знайти критерії, які враховуються під час розгляду «з урахуванням зауважень, викладених у  доповідях ЄКПТ». Не повідомляється нічого.

Не відомо, яким чином можна вважати взагалі інформацією, яка стосується протидії катуванням, те, що «забезпечено участь ДПтС України в узгодженні тексту Національної стратегії у сфері прав людини»

Підсумовуючи, треба визнати, що будь-якої змістовної та вимірюваної інформації про «кардинальне підвищення вимог до персоналу у питаннях обізнаності з правами людини та про введення для них при призначенні тестів на знання документів у сфері прав людини відомством у його відповіді не наведено.

Мовчанням обійшло відомство пропозиції «Донецького Меморіалу» про недопущення порушення прав персоналу установ та про заборону переробок персоналу. Нічого також не повідомлено відомством про публічні нагадування всім працівникам УВП про неприпустимість жорстокого поводження із ув’язненими, про неприпустимість перешкоджання відправці скарг та про обов’язкове притягнення до відповідальності працівників УВП за порушення цих вимог.

Нічого не повідомило відомство у своїй відповіді й про впровадження моніторингів умов тримання ув’язнених, включаючи підготовку й альтернативних звітів, звітів за проблемами або за напрямками діяльності установ.   

                                                           *  *  * 

 

 

  13.  Впровадити реально діючу ефективну систему подання засудженими скарг та їх розгляду, припинити практику їх покарання за спроби оскаржувати дії адміністрації установ.

  15.  Дієво реагувати на будь-які спроби працівників установ перешкоджати відправці засудженими скарг, притягувати до відповідальності за нереагування на скарги та за імітацію їх вирішення.

  16.  На вимогу засуджених надавати їм письмові відповіді на їх звернення та скарги. При потребі цей обов’язок адміністрації закріпити у нормативних документах.

 

 

Щодо подання засудженими скарг та їх розгляду. Останнім часом особлива увага приділялася удосконаленню механізмів подання скарг потенційними жертвами неналежного поводження та відповідного реагування на них. ДПтС України дійшла висновку, що цей організаційно-правовий інструмент повинен відповідати абсолютним принципам незалежності і неупередженості, оперативності, достатнього ступеня залучення постраждалого та відкритості громадському контролю.

Для цього до грудня 2013 року ДПтС України була активно задіяна у реалізації міжнародних проектів з питань превентивних механізмів під егідою Ради Європи.

Зокрема, у рамках  спільної програми ЄС і РЄ "Посилення боротьби з жорстоким поводженням і безкарністю" (План дій Ради Європи для України на 2011–2014 роки) 13 грудня 2013 року проведено обговорення рекомендацій щодо оцінки ефективності механізму подання скарг на жорстоке поводження в пенітенціарній системі України, наданих консультантом Ради Європи, залученим до цієї роботи.

Зазначені рекомендації пройшли громадське обговорення з 16 травня по 16 червня 2014 року та 12 лютого 2015 року затверджені наказом Міністерства юстиції України № 178/5 "Про затвердження Методичних рекомендацій стосовно удосконалення розслідування звинувачень у жорстокому поводженні в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України".

Подальшу роботу з напрацювання організаційно-правових інструментів щодо їх впровадження буде  продовжено у рамках трьохрічного проекту "Подальша підтримка пенітенціарної реформи в Україні" при координації цього процесу відділом з питань співробітництва у галузі кримінального права Генерального директорату з прав людини і норм права РЄ "Criminal Law Cooperation Unit Action against Crime Department Directorate General of Human Rights and Rule of Law Council of Europe"). Практичне відпрацювання відповідного організаційно-правового інструмента буде здійснено на базі Стрижавської виправної колонії (№ 81) у Вінницькій області.

Також у продовження зазначеної вище теми під егідою Ради Європи триває діалог щодо імплементації у національне законодавство та впровадження у практику нового інституту "превентивних і компенсаційних" засобів захисту від неналежних умов тримання в пенітенціарних установах. 15 грудня 2014 року і 17 червня 2015 року проведено робочі зустрічі з експертами Ради Європи для обговорення стандартів Ради Європи у цій сфері та досвіду Італії і Франції.

Зазначене обумовлено тим, що додатковим індикатором для перерозподілу акцентів діяльності ДПтС України (на що більше треба звертати увагу) є практика Євросуду з прав людини, яка суголосна з недоліками ЄКПТ. Проведений аналіз за останні 10 років свідчить, що найбільш системними порушеннями за об’єктом оскарження є: неналежні умови тримання (29 скаржників), неналежна медична допомога (17 скаржників) і неефективне розслідування скарг на жорстоке поводження (7 скаржників).

Питання удосконалення механізму розслідування скарг на неналежне поводження перебуває на контролі Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини.

 

Коментар ДМ

Питання створення механізму подання засудженими скарг для відомства надзвичайно болюче. Це підтверджується й тим, що відомство дивним чином навело чимало інформації про різні заходи, здійснені на тему подання скарг, крім кроків з безпосереднього створення механізму подання скарг, а саме:

Відомством проведено обговорення рекомендацій щодо оцінки ефективності механізму подання скарг.

рекомендації пройшли громадське обговорення і затверджені наказом Міністерства юстиції України

напрацювання організаційно-правових інструментів щодо їх впровадження буде продовжено в іншому проекті   

Планується відомством також «практичне відпрацювання відповідного організаційно-правового інструмента», зазначається, що «триває діалог щодо імплементації.. засобів захисту,  проведено робочі зустрічі з експертами Ради Європи для обговорення стандартів Ради Європи у цій сфері, досвіду Італії і Франції»

Відомством відмічається, що додатковим індикатором для перерозподілу акцентів діяльності ДПтС України (на що більше треба звертати увагу) є практика Євросуду з прав людини,

Питання удосконалення механізму розслідування скарг на неналежне поводження перебуває на контролі.

Все перераховане виглядає як бурна діяльність, але тільки на підступах до створення механізму подання скарг. Жодного слова ДПтС не наведено про реальні кроки для припинення існуючої у відомстві практики покарання скаржників за спроби оскаржувати дії адміністрації установ. Нічого не повідомляється про бодай якесь реагування з боку керівництва відомства на спроби працівників установ перешкоджати відправці засудженими скарг, немає інформації про притягнення працівників до відповідальності за нереагування на скарги та за імітацію їх вирішення.

Без будь-якого реагування відомства залишилась рекомендація доповіді «Донецького Меморіалу»: на вимогу засуджених надавати їм письмові відповіді на їх звернення та скарги. Для такого кроку не потрібні будь-які дослідження, обговорення, відпрацювання, як не потрібне і вивчення досвіду Італії та Франції. Це вимога закону України «Про звернення громадян», достатньо її просто виконувати. Нічого не перешкоджає відомству ухвалити норму про  це в своїх нормативних документах. Проте цих простих речей пенітенціарна служба не робить. Тобто відомство робить що завгодно, крім самих елементарних речей, необхідних для безперешкодного подання засудженими скарг без страху бути покараними за такі дії. Це було б не можливо, якби зовсім іншою була б реакція відомства на рекомендації «Донецького Меморіалу», якби відомство насправді бажало ситуацію покращити. Очевидно, що воно не бажає її покращувати

Залишається констатувати, що фактично рекомендації Доповіді «Донецького Меморіалу» не виконані попри низку формально здійснених заходів.

                                                           *  *  * 

    

  18.  Вживати заходи до поліпшення надання медичних послуг, започаткувати заходи до перепідпорядкування медичних служб відомства Мінохорониздоров’я, ініціювати громадське обговорення цього питання.

   19. Суттєво збільшити фінансування надання медичних послуг, збільшити чисельність кваліфікованого медичного персоналу у в’язницях та підвищити їм заробітну плату до адекватного рівня, посилити відповідальність за ненадання або неналежне надання медичної допомоги.

 20. Забезпечувати інвалідів протезами та іншими необхідними медичними аксесуарами.

 21.    Визначити чинники значного росту смертності та суїцидів в установах виконання покарань і вжити заходи до їх зменшення.

 

Щодо охорони здоровя та медико-санітарного забезпечення. На виконання доручення Прем’єр-міністра України від 16.06.2015 № 21358/1/1-15 щодо пункту 1 статті 3 Указу Президента України від 20.05.2015 № 276/2015 з виконання Плану дій щодо реалізації положень Стратегії реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015 – 2020 роки, управлінням охорони здоров’я та медико-санітарного забезпечення ДПтС України надано відповідні пропозиції у частині реформування пенітенціарної медицини. Пропозиції направленні на узгодження до Міністерства юстиції України.

Організація забезпечення засуджених технічними та іншими засобами, у тому числі засобами реабілітації є тотожною до загальнонаціональних вимог і здійснюється відповідно до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та МОЗ України від 15.08.2014 № 1348/5/572.

Також інформуємо, що з 2013 року реалізується проект ООН "Підвищення ефективності заходів правоохоронних органів, пенітенціарної системи і наркологічної служби у відповідь на епідемію ВІЛ/СНІДу", розрахованого до 2016 року за двома компонентами:

1) підвищення кваліфікації персоналу у галузі профілактики ВІЛ/СНІДу;

2) охорона здоров’я серед уразливої категорії засуджених і осіб, узятих під варту.

Локація проекту поширюється на Білоцерківську виправну колонію (№ 35), Качанівську виправну колонію (№ 54), Кременчуцьку виховну колонію і Київський слідчий ізолятор.

У 2015 році на базі Чернігівського юридичного коледжу заплановано створити ресурсний центр (виділено приміщення для обладнання сервером і оргтехнічними засобами) з питань профілактики і протидії епідемії ВІЛ/СНІДу та роботи з наркозалежними засудженими.

Здійснюється участь у проектних заходах, що фінансуються Глобальним фондом боротьби зі СНІДом, туберкульозом і малярією.

У липні 2014 з Держустановою "Український центр контролю за соцхворобами МОЗ України" укладено  договір про надання субґранту на впровадження проекту "Побудова життєздатної системи комплексних послуг з профілактики та лікування ВІЛ/СНІДу в органах і установах, що належать до сфери управління ДПтС України, на суму майже 3,63 млн. грн. (довідково: угода діяла до лютого 2015 року; у рамках цього формату співробітництва укладено нову угоду з профілактики та лікування ВІЛ-інфекції та туберкульозу на період з 2015 по 2017 рік на 3,7 млн. грн.).

Раніше, з 2012 року ДПтС України брала участь у 10 раунді проекту за компонентом "СНІД" у співпраці із ВБО "Всеукраїнська мережа від людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом". Із зазначеною вище громадською організацією 21 березня  2012 року підписано Угоду про співпрацю ДПтС України і щодо протидії розповсюдження ВІЛ/СНІДу за фінансової підтримки Глобального Фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом і малярією (у 2013 році використано 10 млн. 764,3 тис. грн.).

26 березня 2015 року підписано новий Меморандум про взаєморозуміння з Міжнародною неурядовою організацією "Лікарі без кордонів" для передислокації розпочатого з 2011 року п’ятирічного проекту з питань протидії туберкульозу із Жданівської виправної колонії у Донецькій області (№3) до Дніпропетровської виправної колонії (№ 89) та інших установ цієї області – вартість проекту становить майже 1 млн. Євро.

Унікальність проекту полягає у впровадженні ВООЗовських схем лікування туберкульозу та забезпечення повного циклу лікування – від моменту діагностики до повного видужання та супроводженні хворого під час відбування покарання і після його звільнення.

У період з 2012 по 2013 рік надано сприяння роботі 29 іноземних лікарів.

 

Коментар ДМ

ДПтС зазначає у своїх коментарях щодо охорони здоров’я та медико-санітарного забезпечення, що нею «направленні на узгодження до Міністерства юстиції України пропозиції у частині реформування пенітенціарної медицини».

Натомість, складається враження, що доля цих пропозицій невідома. Складно уявити, яким чином саме тільки направлення пропозицій може вплинути на стан надання медпослуг засудженим.

Далі відомство зазначає:

«Організація забезпечення засуджених технічними та іншими засобами, … здійснюється відповідно до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі».

Зрозуміти, яким чином організація забезпечення засобами впливає на ситуацію з наданням медпослуг засудженим, з такого твердження неможливо.

Далі. Відомство стверджує, що реалізується проект щодо

1) підвищення кваліфікації персоналу у галузі профілактики ВІЛ/СНІДу;

2) охорони здоров’я серед уразливої категорії засуджених і осіб, узятих під варту.

Натомість жодних конкретних відомостей не наводиться, наприклад, не повідомляється число осіб, які підвищили кваліфікацію, де ці особи працюють. Не зазначено, яким показником вимірюється охорона здоров’я серед уразливої категорії, то ж не відомо, скільки осіб охоплено цією охороною, як можна оцінити ефективність цієї охорони.

Відомство начебто уточнює, що «локація проекту поширюється на Білоцерківську виправну колонію (№ 35), Качанівську виправну колонію (№ 54), Кременчуцьку виховну колонію і Київський слідчий ізолятор». А що в цьому питанні в інших установ робиться чи буде робитись? Коли? Відомство не надає жодного натяку.

Такою ж беззмістовною є констатація відомством, що у 2015 році на базі Чернігівського юридичного коледжу заплановано створити ресурсний центр. Що цей центр робитиме та взагалі, чи існує він – не зрозуміло. То ж це звичайне звітування планами на майбутнє.

Такого ж ґатунку й інші констатації на кшталт «У липні 2014 …укладено  договір про надання субґранту», «21 березня  2012 року підписано Угоду про співпрацю», «26 березня 2015 року підписано новий Меморандум про взаєморозуміння з організацією "Лікарі без кордонів"», «У період з 2012 по 2013 рік надано сприяння роботі 29 іноземних лікарів».

Якби ці констатації доповнювались результатами названих заходів, якби наводились кількісні показники перелічених заходів – можна було б оцінити їх реальну значимість. Просте перерахування не дозволяє впевнитись, що насправді реально відомством щось зроблено, що ДПтС не обмежується голою імітацією діяльності.

Якщо порівняти цей перелік заходів з рекомендаціями Доповіді «Донецького Меморіалу», то очевидно, що, наприклад, нічого не зроблено хоча б для обговорення перепідпорядкування медичних служб відомства Мінохорониздоров’я. Абсолютно  нічого не повідомляє ДПтС про динаміку фінансування надання медичних послуг, про зміни (чи їх відсутність) у чисельності кваліфікованого медичного персоналу у в’язницях, про підвищення (або не підвищення) медперсоналу заробітної плату до адекватного рівня. Повна мовчанка відомства й у питанні посилення відповідальність за ненадання або неналежне надання засудженим медичної допомоги. Немає можливості з відповіді відомства оцінити й ситуацію із забезпеченням інвалідів протезами та іншими необхідними медичними аксесуарами.

Фактично ДПтС надало інформацію, яка жодним чином не є відповіддю на рекомендації доповіді «Донецького Меморіалу», а лише створює враження суцільної імітації реагування. Не виключено, що це тому, що по суті відомство з цих питань немає чого позитивного повідомити.

                                                           *  *  * 

 

    

 21.  Визначити чинники значного росту смертності та суїцидів в установах виконання покарань і вжити заходи до їх зменшення

 

 

 

Щодо попередження та недопущення самогубств серед осіб, які тримаються в установах, що належать до сфери управління ДПтС України. Робота з попередження та недопущення самогубств серед осіб, які тримаються в установах кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до вимог «нормативно-правових та організаційно-розпорядчих актів ДПтС України.

Станом на 01 червня 2015 року в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах допущено 18 випадків самогубств проти 25 за аналогічний період минулого року.

Найбільш поширеними причинами, які впливають на прийняття особою рішення про самогубство, є складнощі в адаптації до умов позбавлення волі (27% випадків самогубств скоєно особами, які трималися в установах кримінально-виконавчої служби менше 1 року, 13% випадків – від 1 до 2 років) та втрата соціально корисних зв’язків і соціально важливих орієнтирів (20% осіб, які вчинили самогубство).

Питання «Про причини зростання кількості самогубств серед засуджених в окремих виправних колоніях, а також заходи, що вживалися органами та установами ДПтС України для покращення психологічного супроводу осіб, схильних до самогубств, вирішення питань запобігання самогубств серед осіб, які тримаються в установах ДПтС України» розглянуто 16.01.2015 на апаратній нараді керівництва ДПтС України, за результатами якої підготовлено наказ «Про застосування заходів реагування до посадових осіб Державної кримінально-виконавчої служби України за недоліки в організації роботи щодо попередження і профілактики самогубств серед засуджених в установах виконання покарань».

29.05.2015 у м. Черкаси проведено виїзну нараду із заступниками начальників територіальних органів ДПтС України , які згідно з посадовою інструкцією є кураторами з соціально-психологічної роботи. До порядку денного наради було включено питання щодо стану організації роботи з профілактики та попередження самогубств.

З метою вдосконалення виконання службових обов’язків персоналом установ виконання покарань щодо забезпечення права засуджених та осіб, узятих під варту, на особисту безпеку ДПтС України оновлено методичні рекомендації щодо профілактики самогубств серед осіб, які тримаються в установах виконання покарань, а також обладнання і використання кімнат для проведення сеансу психологічного розвантаження, з урахуванням змін до Кримінально-виконавчого кодексу України, Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 29.12.2014 № 2186/5 та Типових посадових обов’язків психолога установи виконання покарань та слідчого ізолятора, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 04.11.2013 № 2300/5.

Для психологів установ виконання покарань спільно з Інститутом кримінально-виконавчої служби розроблено та видано накладом 300 примірників Методичних рекомендацій «Запобігання суїцидальним проявам серед засуджених та ув’язнених».

Одночасно маємо позитивні приклади вмілих та організованих дій персоналу установ виконання покарань та слідчих ізоляторів з попередження випадків самогубств. У першому півріччі 2015 року було припинено 12 спроб самогубств та врятовано життя засудженим. Відповідно підготовлено три накази ДПтС України про заохочення персоналу виправних колоній та слідчих ізоляторів за умілі та професійні дії.

 

Коментар ДМ

Відомство у своїй відповіді відзначає найбільш поширені причини, які впливають на засуджених, які вчиняють самогубство. Проте ці чинники існували завжди, а чому відбувся значний ріст числа самогубств – наявність цих причин не пояснює.

Показово, що відомство реагує на ріст вчинення самогубств традиційно:

на апаратній нараді керівництва ДПтС України 16.01.2015 розглянуто вирішення питань запобігання самогубств;

за результатами наради підготовлено наказ;

29.05.2015 у м. Черкаси проведено виїзну нараду з цих питань;

оновлено методичні рекомендації щодо профілактики самогубств; .

розроблено та видано накладом 300 примірників Методичних рекомендацій.

підготовлено три накази ДПтС України про заохочення персоналу виправних колоній та слідчих ізоляторів за умілі та професійні дії з попередження самогубств».

Натомість всі ці, звичайно, корисні, дії навряд чи надають відповідь на головне питання: чому рівень самогубств ув’язнених зріс з 0,21 випадку на 1 тис. ув’язнених у 2003 році до 0,66 у 2013 році та до 0,7-0,8 у 2014-2015 роках. То ж фактично відповіді на питання про чинники значного росту самогубств у відповіді пенітенціарної служби немає.

Про чинники росту смертності з 5,15 випадків на 1 тис. ув’язнених у 2009 році до 10,8  у 2014 році також немає ані відповіді, ані навіть будь-яких пояснень ситуації.

         Отже рекомендація «Донецького Меморіалу» по суті фактично не виконана.

                                                           *  *  * 

    

  22.  Ініціювати схвалення нормативного документу, який би дозволяв за відсутності коштів на особових рахунках засуджених видачу їм паспортів безкоштовно.

 

Щодо паспортизації засуджених. На сьогодні проблема відсутності у засуджених коштів для сплати державного мита для оформлення паспорта громадянина не стоїть так гостро, щоб вирішувати її через схвалення спеціального нормативно-правового акту. Так, станом на 01 червня 2015 року не мають коштів для сплати мита 310 засуджених, що складає лише 6,5% від кількості тих, які не мають паспорта.

Половина із цих засуджених працевлаштовані на виробництві установ та мають можливість заробити необхідні кошти. Щодо інших засуджених це питання вирішується адміністрацією установ виконання покарань шляхом ініціювання перед органами місцевого самоврядування питання про звільнення засуджених від сплати державного мита за оформлення паспорта та сприяння благодійних організацій. На сьогодні такі позитивні приклади є в установах виконання покарань Запорізької та Чернігівської областей.

 

Коментар ДМ

ДПтС визнає наявність проблеми відсутності у засуджених коштів для сплати державного мита за отримання паспорту, але оцінює її як незначну: «не стоїть так гостро». Але відмічає, що вона стосується понад 300 засуджених. На думку відомства, достатньо того, що адміністрації деяких установ виконання покарань «ініціюють перед органами місцевого самоврядування питання про звільнення засуджених від сплати державного мита» за оформлення паспорта. Добре, якщо такий крок має позитивний ефект, а якщо ні? Ось тоді засуджений (і адміністрація установи також) постають перед відсутністю будь-якого нормативного документу, який би міг (змусив орган влади) все ж таки забезпечити засудженого паспортом. То ж відомство, визнаючи проблему, фактично відмовилось сприяти її вирішенню.

                                                           *  *  * 

 

    

   29.  Вилучити з кола повноважень спецпідрозділів та груп швидкого реагування їх участь у проведенні обшуків.

 

 

Щодо порядку проведення обшуків і оглядів. Згідно із частиною четвертою статті 107 Кримінально-виконавчого кодексу України засудженим забороняється придбавати, виготовляти, зберігати і використовувати гроші, цінності, предмети, речі, речовини і вироби, заборонені до використання у колонії.

З метою забезпечення дотримання вимог цієї норми статтею 102 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачено, що засуджені, їхні речі і одяг, а також приміщення та територія колоній підлягають обшуку і огляду. Порядок проведення обшуків і оглядів визначається нормативно-правовими актами.

Крім цього, вимогами статті 18 Закону України про Державну кримінально-виконавчу службу України на посадових і службових осіб органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів покладено обов’язки забезпечувати правопорядок, додержання вимог режиму, правил внутрішнього розпорядку в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах і на прилеглих до них територіях та вимагати від засуджених і осіб, узятих під варту, інших осіб виконання ними обов’язків, установлених законом, ці особи наділяються правом проводити огляд і обшук засуджених та осіб, узятих під варту, їх речей, огляд інших осіб та їх речей, транспортних засобів, які знаходяться на територіях установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, підприємств установ виконання покарань і на прилеглих до них територіях, на яких установлені режимні вимоги, а також вилучати заборонені для використання в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах речі та документи.

Згідно з пунктом 3.8 Положення про територіальне (міжрегіональне) воєнізоване формування Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 03.07.2013 № 1325/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 5 липня 2013 року за № 1133/23665, до функцій особового складу територіального (міжрегіонального) воєнізованого формування відноситься проведення оглядів і обшуків території житлової та виробничої зон, речей засуджених і осіб, узятих під варту, оглядів інших осіб та їх речей, транспортних засобів, які знаходяться на території об’єктів Державної кримінально-виконавчої служби України, на якій встановлені режимні вимоги, а також вилучення заборонених речей і документів.

Питання щодо вилучення з кола повноважень особового складу територіального (міжрегіонального) воєнізованого формування права брати участь у проведенні обшуків вивчається.

Водночас до складу груп швидкого реагування, які створюються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, входить персонал цих установ. Вилучення з кола повноважень цього персоналу права брати участь у проведенні обшуків буде суперечити вимогам законодавства та перешкоджати їм виконувати у повному обсязі обов’язки, визначені законодавством.

Коментар ДМ

Цитування відомством п. 4 ст. 107 та ст. 102 Кримінально-виконавчого кодексу України, ст 18 Закону України про Державну кримінально-виконавчу службу України, а також п. 3.8 Положення про територіальне (міжрегіональне) воєнізоване формування Державної кримінально-виконавчої служби України, якими обґрунтовується необхідність проведення обшуків, ні до чого. Це певна імітація відомством відповіді, бо про ті моменти, про які йде мова в зазначених нормах законодавства, у рекомендаціях  «Донецького Меморіалу» нічого не згадується.

Безпосередньо про вилучення з кола повноважень особового складу територіального (міжрегіонального) воєнізованого формування права брати участь у проведенні обшуків відомством зазначено, що питання вивчається (проте неясно, а чому вивчається? З якою метою? Для чого? Як довго триватиме вивчення?).

Некоректним є й зауваження ДПтС про те, що «вилучення з кола повноважень персоналу (установ) права брати участь у проведенні обшуків» начебто через те, що цей персонал входить «до складу груп швидкого реагування, які створюються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах», суперечитиме «вимогам законодавства та перешкоджатиме їм виконувати у повному обсязі обов’язки, визначені законодавством». Ніхто не забороняє персоналу брати участь у обшуках поза складу груп швидкого реагування. Це недолуге пояснення може свідчити тільки про те, що серйозних аргументів за участь у обшуках бійців спецпідрозділів та груп швидкого реагування відомство не має. Звичайно, крім фактичного бажання таким чином мати можливості залякувати засуджених, чинити на них психологічний тиск та мати можливості свавільно застосовувати силу.

Рекомендація не виконана.

                                                           *  *  * 

 

  30.  Вжити дієві заходи для зміни практики відмови адміністрацією установ у поданні документів до суду на умовно-дострокове звільнення, відмовляючи засудженим у поданні тільки у виключних випадках. Перекласти на суди процедуру ухвалення рішення про застосування УДЗ. Прокурорам припинити штучне перешкоджання наданню УДЗ.

 

 

Щодо застосування умовно-дострокового звільнення. У березні цього року ДПтС України до Міністерства юстиції України подано проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення виконання кримінальних покарань та реалізації прав засуджених», у якому передбачено внесення змін до частини 3 статті 154 щодо порядку дострокового звільнення від відбування покарання в такій редакції:

«Стосовно засудженого, щодо якого відповідно до статей 81, 82 Кримінального кодексу України може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміна невідбутої частини покарання більш м’яким, орган або установа виконання покарань у місячний термін надсилає клопотання засудженого до суду в порядку, установленому кримінальним процесуальним законодавством. Одночасно з клопотанням до суду надсилаються особова справа засудженого та дані, які характеризують поведінку засудженого під час відбування покарання».

Разом з цим із засудженими та їх родичами проводиться широкомасштабна кампанія з роз’яснення вимог положень статей 537 та 539 Кримінального процесуального Кодексу України, згідно яких відсутність позитивного рішення комісії установи виконання покарань не позбавляє можливості засудженого, його захисника, законного представника, а також інших осіб, звернутися до суду для розгляду питання щодо можливості застосування умовно-дострокового звільнення.

Коментар ДМ

Пропозиція ДМ врахована, проект змін до Закону підтриманий, тепер черга за рішенням парламенту.

Натомість прокурори продовжують практику перешкоджання наданню УДЗ, зокрема, прокурор Іллічівського району м. Маріуполя, на свій манер тлумачачи п. 8 ст. 154 КВК України для осіб, які переведені до виправного центру (див. п. 777 Доповіді).

                                                           *  *  * 

 

  

31. Продовжити заходи з гуманізації утримання довічно ув’язнених, забезпечувати їх роботою, законодавчо передбачити для них можливість отримувати умовно-дострокове звільнення.

32. Сприяти скасуванню покарання у вигляді довічного позбавлення волі для всіх жінок.

 

Щодо гуманізації покарання у виді довічного позбавлення волі. У Верховній Раді України 03.03.2015 за № 2292 зареєстрований проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заміни довічного позбавлення волі більш м’яким покаранням".

У ДПтС України опрацьовано цей законопроект та в цілому підтримано внесення запропонованих змін, а також подано пропозиції щодо строків розгляду можливості застосування до засуджених до довічного позбавлення волі вказаних заохочувальних норм.

Комітетом Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності опрацьовується проект Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо гуманізації кримінальної відповідальності жінок», яким передбачається скасування довічного позбавлення волі для жінок.

Пропозиції щодо внесення цих змін ДПтС України подано на розгляд Міністерства юстиції України 17.03.2015.

 

Коментар ДМ

Пропозиції щодо надання довічно засудженим права на умовно-дострокове (умовне) звільнення реалізовані в ухваленому у листопаді 2015 року законі, який Президент України не підписав.

Законопроект про скасування покарання у вигляді довічного позбавлення волі для всіх жінок підтриманий пенітенціарною службою і знаходиться на розгляді у парламенті.

                                                           *  *  * 

 

    

33. Максимально прихильно ставитись до прохань засуджених про переведення для відбування покарання ближче до місця мешкання рідних.

 

Щодо розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі, до установ виконання покарань. Розподіл, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі, до установ виконання покарань здійснюється відповідно до частини першої статті 93 Кримінально-виконавчого кодексу України, як правило, в межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до місця проживання до засудження або місця постійного проживання родичів засуджених, з урахуванням їх заяв та наявності вільних місць. Відповідно, індивідуальні та персональні наряди щодо розподілу засуджених готуються з  урахуванням указаних вимог.

Разом з тим, відповідно до Положення про Апеляційну комісію Державної пенітенціарної служби України з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08.02.2012 № 222/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 10.02.2012 року, проводяться засідання Апеляційної комісії, а саме,  в міру надходження скарг і заяв та інших матеріалів. Так, у 2015 році на засіданнях комісії розглянуто 686 матеріалів, у тому числі звернень засуджених та їх рідних щодо вирішення питання про переведення ближче до їх місця проживання та 624 з них були розглянуті позитивно.

У цілому, за наявності законних підстав та реальної можливості наповнення установ виконання покарань, ДПтС України впроваджує практику максимально толерантного ставлення до звернень засуджених щодо розподілу та переведення, відповідно до норм кримінально-виконавчого законодавства.

 

Коментар ДМ

Відомство стало уважніше ставитись до задоволення прохань засуджених про переведення для відбування покарання ближче до місця мешкання рідних. В парламенті розглядається законопроект, спрямований на підвищення рівня обов’язковості направляти засуджених осіб для відбування покарання ближче до місця мешкання рідних.

Тим не менше випадки відмов без реальних та достатніх підстав у переведенні засуджених на їх прохання досі трапляються.

                                                           *  *  * 

 

    

36. Керівництву відомства послідовно дотримуватись практики діалогу з провідними правозахисними організаціями щодо різних аспектів діяльності системи. Роз’яснювати посадовцям відомства, що взаємодія з громадськістю є їх обов’язком, а не правом.

37. Розробити та впровадити у співпраці з провідними правозахисними організаціями процедуру (алгоритм) дієвого та швидкого реагування на повідомлення про ймовірні порушення прав людини в установах виконання покарань.

38. Проводити ознайомлення, а при можливості – й обговорення в установах та органах ДПтС України результатів незалежних досліджень та моніторингів, річних Доповідей, які готуються та поширюються громадськими організаціями та іншими незалежними інституціями, та вживання ефективних заходів реагування. Регулярно інформувати про дії та заходи відомства, спрямовані на імплементацію результатів досліджень та їх рекомендацій.

 

Щодо співпраці ДПтС України з представниками громадськості у частині реагування на порушення прав людини в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах. ДПтС України готова до діалогу не лише з "провідними" правозахисними організаціями, а з усіма інститутами громадянського суспільства, які звертаються з пропозиціями співпраці.

Інститут громадського контролю за установами виконання покарань закріплено в статті 25 Кримінально-виконавчого кодексу України і Положенні про спостережні комісії місцевих держадміністрацій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2004 р. № 429 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2010 р. №1042). Забезпечується виконання заходів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2010 р. №996 "Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики" (зі змінами).

З 1 квітня 2015 року при ДПтС України надано сприяння в утворенні громадської ради при ДПтС України, до компетенції якої також входять питання громадського контролю за діяльністю органів і установ, що належать до сфери управління ДПтС України. Процедура формування складу громадської ради при ДПтС України не належить до компетенції ДПтС України, але Служба є активним учасником у сприянні її роботі.

Як вже зазначалося вище, ДПтС України також сприяє вдосконаленню функціонування національного та міжвідомчого механізмів проти катувань для зміцнення гарантій захисту прав громадян.

4 вересня 2014 року під час другого засідання Комісії з питань державної політики у сфері виконання кримінальних покарань прийнято рішення, що мобільні групи для здійснення перевірок діяльності пенітенціарних установ будуть очолювати представники громадськості або Міністерства юстиції України. У зв’язку з цим 13 травня 2015 року під час чергового засідання громадської ради при ДПтС України визначено п’ять кандидатів, які можуть очолити мобільні групи Комісії з питань державної політики у сфері виконання кримінальних покарань для здійснення перевірок діяльності пенітенціарних установ.

25 червня 2014 року під егідою ОБСЄ проведено робочу зустріч з Координатором проектів ОБСЄ в Україні, погоджено два напрями перспективної співпраці у 2015 році з питань:

1) удосконалення механізмів громадського контролю за діяльністю органів і установ, що належать до сфери управління ДПтС України;

2) удосконалення роботи прес-офіцерів територіальних органів ДПтС України.

Раніше у 2009-2010 роках  за підтримки Координатора проектів ОБСЄ в Україні тривала співпраця зі створення умов для функціонування незалежних превентивних механізмів із запобігання тортурам.

 

Коментар ДМ

ДПтС, як зазвичай, звітується параметрами, які нічого не кажуть про зміст заходів та діяльності взагалі, ба більше – про результативність заходів. Так, з речення про те, що «25 червня 2014 року під егідою ОБСЄ проведено робочу зустріч… погоджено два напрями перспективної співпраці у 2015 році» абсолютно не зрозуміло, а що ж зроблено у цій сфері у 2014 році, адже з червня пройшло півроку ще у 2014 році.

По-друге, звітування майбутньою діяльністю не є виконанням певної роботи, а лише намірами, які можуть й не виправдатись. Наприклад, ДПтС повідомляє, що «4 вересня 2014 року під час другого засідання Комісії з питань державної політики у сфері виконання кримінальних покарань прийнято рішення, що мобільні групи для здійснення перевірок діяльності пенітенціарних установ будуть очолювати представники громадськості або Міністерства юстиції України. У зв’язку з цим 13 травня 2015 року під час чергового засідання громадської ради при ДПтС України визначено п’ять кандидатів, які можуть очолити мобільні групи Комісії з питань державної політики у сфері виконання кримінальних покарань для здійснення перевірок діяльності пенітенціарних установ».

Мінюст своїм листом № 3141/421-0-33-16/6 від 02.02.2016 року повідомив, що протягом 2015 року «робочі (мобільні) групи перевірки слідчих ізоляторів та установ виконання покарань, що належать до сфери управління ДПтС України, не здійснювали». Разом з тим, у відповіді ДПтС жодного слова не міститься про реагування на пропозицію «Донецького Меморіалу» «розробити та впровадити у співпраці з провідними правозахисними організаціями процедуру (алгоритм) дієвого та швидкого реагування на повідомлення про ймовірні порушення прав людини в установах виконання покарань».

Абсолютно нічого не повідомляється про «обговорення в установах та органах ДПтС України результатів незалежних досліджень та моніторингів, річних Доповідей, які готуються та поширюються громадськими організаціями та іншими незалежними інституціями, та вживання ефективних заходів реагування».

Тим більше, зовсім жодного слова немає у відповіді відомства про «дії та заходи відомства, спрямовані на імплементацію результатів досліджень та їх рекомендацій».

То ж наведені рекомендації «Донецького Меморіалу» 36, 37 та 38 начебто відомство й не залишило без уваги, разом з тим й зроблене не можливо оцінити за відсутності конкретних результатів.

                                                           *  *  * 

 

 

39. Докладати зусиль до максимального охоплення установ виконання покарань Кіноклубами медіа-просвіти Docudays.UA , сприяти в організації їх роботи.

 

Щодо співпраці ДПтС України з Міжнародним фестивалем документального кіно про права людини Docudays UA.

7 липня 2014 року ДПтС України підписано Меморандум про взаєморозуміння між ДПтС України та Міжнародним фестивалем документального кіно про права людини Docudays UA (далі – Меморандум). У Меморандумі зазначається, що ДПтС та Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA (далі -  Фестиваль) підтверджують намір продовжувати співпрацю та мають на меті підвищення рівня дотримання прав людини в органах та установах, що належать до сфери управління ДПтС України.

Персонал Державної кримінально-виконавчої служби України неодноразово брав участь у заходах, які проводив Фестиваль. У рамках спеціальної програми «Docudays UA для пенітенціарних установ» Фестиваль разом із відомими правозахисниками неодноразово відвідував установи виконання покарань для показу засудженим фестивальних фільмів про права людини.

Відповідно до Меморандуму в рамках проекту «Кампанія за права людини в Україні з використанням інструментів Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA» (за підтримки Представництва Європейського Союзу в Україні) у 2014 році заплановано спільними зусиллями утворити постійно діючі кіноклуби медіа-просвіти з прав людини Docudays UA в 5-ти відомчих навчальних закладах ДПтС України та в 10 установах виконання покарань (Донецької, Львівської, Харківської, Херсонської  та Чернігівської областей).

Станом на 01.04.2015 в органах та установах Державної кримінально-виконавчої служби України створено 31 кіноклуб медіа-просвіти Docudays UA.

Пункт 2.1. Меморандуму передбачає проведення семінару «Кіноклуб Docudays UA як інструмент просвіти з прав людини» для керівників кіноклубів відомчих навчальних закладів та установ виконання покарань ДПтС України, які є персоналом Державної кримінально-виконавчої служби України.

Проведення зазначеного вище заходу заплановано на 17-19 липня 2015 року у приміщенні Освітнього дому прав людини.

Користуючись нагодою, інформуємо, що у 2014-2015 роках за підтримки Дитячого фонду ЮНІСЕФ в Україні у виховних колоніях реалізується проект щодо створення однохвилинних фільмів, у тому числі на правову тематику про дотримання прав неповнолітніх.

Коментар ДМ

Рекомендація виконується.

                                                           *  *  * 

 

        40. Продовжити забезпечення правовою літературою, в першу чергу, кодексами та текстами Європейських пенітенціарних правил в достатній кількості бібліотеки всіх установ виконання покарань. Забезпечувати безперешкодний доступ засуджених до таких видань.

 

Щодо забезпечення бібліотек установ виконання покарань правовою літературою. На сьогодні, бібліотечний фонд виправних колоній налічує понад 1,4 млн. примірників художньої та публіцистичної літератури.

Засудженим передплачено близько 26 тис. примірників періодичних видань.

Крім цього, відповідно до вимог статей 107, 110 Кримінально-виконавчого кодексу України засудженим забезпечено доступ до глобальної мережі Інтернет, завдяки використанню якої засуджені мають доступ до будь-якої правової літератури.

 Коментар ДМ

Рекомендація 40  «Донецького Меморіалу» стосується забезпечення установ не будь-якою літературою, а саме правовою літературою, в першу чергу, кодексами та текстами Європейських пенітенціарних правил в достатній кількості. Відсутність у відповіді згадки саме про таку літературу змушує вважати, що установи такою літературою не забезпечені, та, можливо, не мають планів бути забезпеченими, що надто тривожно.

Посилання ДПтС на доступ засуджених до Інтернету означає, що тільки ті засуджені особи, які мають кошти для оплати користування Інтернетом, та ще тільки в тих установах, де облаштовані місця для користування ним, фактично можуть скористатися можливістю доступу до правової літератури. За умови, що адміністрація на знайде привід відмовити у користуванні Інтернетом.  Таку ситуацію не можливо вважати вільним доступом для всіх засуджених.

То ж дана рекомендація залишається фактично не виконаною, а отже актуальною.

                                                           *  *  * 

                                                               *  *  * 

Рекомендації Доповіді-2014, на які пенітенціарна служба не надала будь-якої інформації

1.Без зволікань вжити заходи для здійснення першочергових кроків до визначення головних засад створення сучасної пенітенціарної системи.

2.Вжити заходи до відповідного кадрового забезпечення здійснення змін. 

3.Пенітенціарній службі пропонується не перешкоджати удосконаленню кримінально-виконавчого законодавства та приступити до поліпшення нормативної бази відомства, включаючи оновлені Правила внутрішнього розпорядку.

4.Провести без зволікань комплексний аналіз нормативно-правових документів та інших нормативних актів ДПтС України на відповідність міжнародним стандартам, залучати до цієї роботи кращих фахівців, в тому числі з поза меж пенітенціарної служби.

5.Скасувати без зволікань норми відомчих правових актів, які порушують права людини та/або не відповідають вимогам Кримінально-виконавчого кодексу, положенням Європейських пенітенціарних правил та не враховують рекомендації Європейського Комітету із запобігання катувань.

8.   Відомству пропонується у нормотворчій діяльності почати віддавати пріоритет питанням дотримання прав людини перед проблемами технічного функціонування служби, зокрема, оперативних підрозділів. Суттєво підвищити при цьому увагу до питань дотримання прав людини та поваги гідності як осіб, що перебувають в ув’язненні, так і персоналу установ. До обговорення проектів нормативних документів залучати незалежних фахівців та громадськість,

 10.  Започаткувати ґрунтовне навчання персоналу в’язниць міжнародним стандартам поводження з ув’язненими, залучати для цього фахівців та провідні правозахисні організації з періодичною перевіркою знань, категорично уникати  при цьому профанації та імітації навчання.

 11.  Ініціювати розробку змін до Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», спрямованих на суттєве підвищення рівня соціальної захищеності працівників установ кримінально-виконавчої системи.

  12.  Ухвалити чітке рішення щодо подальшої долі персоналу установ виконання покарань, які залишились працювати на непідконтрольній українській владі території, визначення їх статусу та надійно довести  це рішення до їх відома.

 14.  Розробити надійну процедуру реєстрації відправленої кореспонденції засуджених та зробити її доступною всім засудженим. Скасувати фактичну цензуру кореспонденції, а її перегляд зробити вибірковим, а не тотальним, при потребі сприяти ухваленню відповідного нормативного акту. 

 25.  Забезпечити гарантований доступ засуджених до інформації про себе (медичні картки, картки обліку кореспонденції, рішення щодо УДЗ тощо) з можливістю обов’язково безперешкодно робити виписки та мати їх при собі.

  26.  Суттєво звузити до адекватного рівня дискреційні повноваження адміністрації установ щодо накладання стягнень. Викласти виключний перелік дій, за які можуть застосовуватися дисциплінарні стягнення. 

  27.  Ввести чіткі процедури фіксації праці та її оплати, засудженим надати можливість контролювати правильність засвідчення часу їх роботи та її обсягів. Припинити практику використання безоплатної праці. Суворо дотримуватись визначених законодавством норм зарахування заробітку на особові рахунки та притягувати до відповідальності осіб, які ці норми нарахування порушують.

  28.  Активно сприяти впровадженню змін в законодавстві щодо забезпечення відшкодування втрати працездатності ув’язненим під час відбування покарання з моменту її настання.

  34.  Припинити вирахування коштів із засуджених за харчування, взуття, білизну та одяг, обмежившись вирахування за комунальні побутові та інші послуги, як і передбачає ст. 121 КВК України.

35. Розглянути питання оптимізації числа установ виконання покарань по країні (зменшення їх кількості) та ухвалити стратегічне рішення про будування нових в’язниць замість старих, провести всі необхідні фінансові розрахунки та закріпити це рішення у спеціальній державній програмі

 


щоб розмістити повідомлення чи коментар на сайт, вам потрібно увійти під своїм логіном