Міжнародний фонд "Відродження"

КОЖНИЙ ЗАСУДЖЕНИЙ ПЕРЕСИДЖУЄ В УВ’ЯЗНЕННІ ОДИН ДЕНЬ

Ірина Яковець
Переважна більшість засуджених звільняється з установ виконання покарань не в останній день строку покарання (як це передбачено КВК України), а тільки наступного дня. Щоб усунути несправедливу практику обчислення строків покарань різних видів, необхідно внести відповідні зміни до чинного кримінально-виконавчого законодавства.
Одним з ключових питань, що постають в процесі виконання кримінальних покарань, є проблема обчислення строків, встановлених Кримінально-виконавчим кодексом України (далі – КВК України), оскільки на практиці виникає ряд проблемних моментів, розв’язання яких здійснюється різними шляхами у різних підрозділах Державної кримінально-виконавчої служби.
Приміром, щодо проблеми порядку визначення моменту початку та закінчення строку покарання у виді позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю, то її, на наш погляд, можливо вирішувати по-різному.
Перший варіант: частиною 3 статті 55 Кримінального кодексу України (далі – КК України) встановлено, що при призначенні покарання у виді позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі на певний строк – воно поширюється на увесь час відбування основного покарання і, крім цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав законної сили.
Як передбачено ч. 1 ст. 153 КВК України, відбування покарання у виді арешту, обмеження волі, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі припиняється в першій половині дня останнього дня строку покарання.
Таким чином, звільнена особа розпочинає відбувати покарання у виді позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю вже в день звільнення (з цього моменту стосовно неї починає спливати строк, встановлений вироком суду). За таких обставин, якщо особа, приміром, була звільнена з місць позбавлення волі 15 грудня 2006 року, перебіг строку покарання у виді позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю щодо неї також має починатися з 15 грудня 2006 року.
Інакше кажучи, початком строку даного виду покарання буде саме 15 грудня 2006 року – день звільнення з місць позбавлення волі. Що стосується дати закінчення строку покарання, то при обчисленні строку в роках він закінчується у останній день перебігу року. Приміром, якщо за вироком суду строк покарання тривалістю 3 роки обчислюється з 14 березня 2004 року, то він закінчується 13 березня 2007 року. При цьому не має значення число днів в році (тобто, чи є рік високосним).
Частиною 2 ст. 153 КВК України встановлено, що при обчисленні строків місяцями строк закінчується відповідного числа останнього місяця, а коли цей місяць не має відповідного числа – в останній день цього місяця.
Тобто, якщо строк визначений у місяцях, то він закінчується у останній день перебігу місяця. Приміром, якщо покарання визначено у дев’ять місяців і його строк починається 5 січня 2006 року, то закінчується він 4 жовтня 2006 року. При цьому не має значення кількість днів у кожному місяці. Чинне законодавство передбачає, що, якщо у місяці немає відповідного числа, особа звільняється в останній день місяця. Приміром, якщо особі призначене покарання тривалістю 6 місяців і його строк починається 31 травня 2006 року, то закінчується він 30 листопада 2006 року.
Подібним чином, з урахуванням астрономічного обчислення, має обраховуватись строк покарання в роках. Виходячи з цього, строк покарання тривалістю 1 рік, що почався з 5 грудня 2006 року, має закінчитись 4 грудня 2007 року.
Другий варіант полягає в наступному: частина 2 ст. 55 КК України встановлює два способи обрахування початку строку цього покарання:
- якщо воно призначене як додаткове до позбавлення чи обмеження волі, арешту, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців – початок строку обчислюється з моменту відбуття основного покарання;
- при призначенні покарання у виді позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового до інших основних покарань, а також у разі застосування ст. 77 КК України – моменту набрання вироком законної сили.
Інструкція про порядок виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань, затверджена спільним наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та МВС України № 270/1560 від 19.12.2003 року, додатково регламентує, що строк покарання у виді позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю, призначеного як основне покарання, також обчислюється з дня набрання вироком законної сили.
При визначенні моменту відбуття основного покарання слід пам’ятати, що особа буде вважатися такою, що відбула основне покарання лише після закінчення останнього дня строку покарання (після закінчення останньої астрономічної доби перебування в місцях позбавлення волі). Отже, такою, що відбула покарання, особа буде вважатися лише наступного дня після фактичного звільнення, бо останнє, як визначено у ч. 2 ст. 153 КВК України, відбувається у першій половині останнього дня строку покарання.
Оскільки перебіг доби починається з 0 годин, то й перебіг строку покарання у виді позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю має починатися з 0 годин наступної доби за останнім днем строку основного покарання (або останнім днем перебування в місцях позбавлення волі).
Приміром, особа звільнилась з місць позбавлення волі 15 грудня 2006 року. У цьому випадку перебіг строку покарання у виді позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю має починатися з 16 грудня 2006 року, тобто, з 0 годин наступної за останнім днем строку основного покарання доби. Обраховувати строк покарання у виді позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю з 0 годин 15 грудня 2006 року було б невірно, оскільки у цей час остання доба строку покарання ще не скінчилась.
Іншими словами, перебіг строку, який обраховується роками та місяцями, починається з наступного дня після настання події, якою передбачено його початок. Отже, строк додаткового покарання у виді позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю у разі звільнення засудженого з виправної установи 15 грудня 2006 року має починатися з 0 годин 16 грудня 2006 року.
Що стосується моменту закінчення строку покарання у виді позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю, то чинне кримінально-виконавче законодавство чітко його визначає. Так, у ч. 1 ст. 153 КВК України встановлено, що відбування покарання у виді позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю припиняється в першій половині останнього дня строку покарання.
Загальний підхід до правил обчислення строків витікає з положень ч. 2 цієї статті. У ній, зокрема. Передбачено, що при обчисленні строків місяцями строк закінчується відповідного числа останнього місяця.
Отже, приміром, якщо початком строку покарання у виді позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю тривалістю 3 роки є 25 березня 2006 року, то його строк закінчиться 25 березня 2009 року.
В окремих випадках помилково визначається, що датою закінчення строку покарання буде 24 березня 2009 року. Пояснюється такий факт тим, що черговий астрономічний рік сплине саме у цей день. Але подібний підхід видається не зовсім вірним. Як уже вказувалось, з положень чинного законодавства (ч. 2 ст. 153 КВК України) витікає, що строки, пов’язані з перебігом часу, закінчуються відповідного числа, а відповідне число - це те, з яким пов’язується початок обрахування строку покарання. Необхідно відзначити, що за наведеними вище правилами зараз на практиці проводиться обчислення адміністрацією установ виконання покарань кінця строку покарання у виді позбавлення, обмеження волі та арешту. Подібний порядок обрахування було встановлено відомчим нормативним актом Державного департаменту України з питань виконання покарань (наказом про порядок організації роботи відділів по контролю за виконанням судових рішень).
У ньому, зокрема, роз’яснено (з наведенням прикладів), що, якщо строк покарання тривалістю 10 місяців починається з 24 липня 1998 року, то 10 повних місяців закінчуються 24 травня 1999 року. Саме на цій підставі в установах виконання покарань дата закінчення строку покарання завжди є тотожною даті його початку (за винятком випадків зарахування окремого числа днів до строку покарання).
Отже, з наведеного можна зробити невтішний висновок, що переважна більшість засуджених звільняється з установ виконання покарань не в останній день строку покарання (як це передбачено КВК України), а тільки наступного дня, що, безумовно, порушує права цих осіб. Для того, щоб усунути можливість існування різних підходів до правил обчислення строків покарань різних видів, необхідно внести відповідні зміни до чинного кримінально-виконавчого законодавства або хоча б одноманітно вирішити цю проблему для всіх органів і установ виконання покарань на відомчому рівні.

щоб розмістити повідомлення чи коментар на сайт, вам потрібно увійти під своїм логіном