Версія новин сайту
для мобільного телефону
http://ukrprison.org.ua/wap

Міжнародний фонд "Відродження"

ЧЕРГОВА КОНЦЕПЦИЯ РЕФОРМУВАННЯ ДЕПАРТАМЕНТУ

КОНЦЕПЦІЯ
державної політики у сфері виконання кримінальних покарань

Вступ

З огляду на те, що майже всі напрями реформування, які були затверджені Урядом у 1991 році, на теперішній час практично реалізовані, або потребують нових підходів у вирішенні, демократичні перетворення, що відбулися в Україні, позитивно вплинули на результати діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України (далі – кримінально-виконавча служба), зумовили необхідність її реформування та приведення у відповідність до міжнародних норм.
Функціонування кримінально-виконавчої служби базується на дотриманні норм Конституції і законів України, міжнародного права та європейської етики, позапартійності, політичної незаангажованості, відкритості для взаємодії з національними і міжнародними громадськими організаціями та інституціями.
Зміна політики української держави у сфері виконання кримінальних покарань призвела до зменшення на третину кількості людей, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі, і тенденція цього процесу триває.
Також серед позитивних зрушень, які відбулися протягом останніх років, стала відкритість діяльності кримінально-виконавчої служби, якісно новий рівень взаємодії органів і установ виконання покарань та правозахисних організацій.
Водночас існуючі в Україні органи і установи виконання покарань та слідчі ізолятори не відповідають сучасним вимогам забезпечення прав і свобод людини і громадянина та не повною мірою забезпечують виконання покладених на них завдань.
Розширення видів покарань, не пов’язаних з позбавлення волі, зумовило необхідність вдосконалення роботи кримінально-виконавчої інспекції, на обліку якої перебуває вже така кількість засуджених, як і у установах виконання покарань. У зв'язку з цим, виникла потреба у розвитку кримінально-виконавчої інспекції за взірцем служб пробації, що створені у багатьох європейських країнах.
Приміщення, в яких тримаються засуджені, є "казарменого" типу і в них перебуває по декілька десятків людей. Не кращими є і приміщення у слідчих ізоляторах. Немає можливості залучати до праці всіх засуджених, а необхідне обладнання у професійно-технічних навчальних закладах при установах виконання покарань, на підприємствах установ або відсутнє, або є застарілим.
Більшість будівель і споруд, інженерних мереж установ виконання покарань та слідчих ізоляторів побудовані та введені в експлуатацію понад 50 років тому і потребують негайної реконструкції або капітальних ремонтів.
Нагальним є питання розробки нових моделей кримінально-виконавчих установ для засуджених жінок та неповнолітніх.
В установах виконання покарань концентрується значна кількість засуджених, які мають низький рівень освіти та є педагогічно занедбаними. Сучасні підходи до організації виробничої діяльності у ринкових умовах обумовлюють необхідність зміни організаційно-правових форм і принципів діяльності підприємств установ виконання покарань щодо залучення засуджених до суспільно корисної праці, надання пріоритету їх професійно-технічного навчання, формування та закріплення у них трудових навичок як невід’ємної складової процесу їх ресоціалізації.
Попри значну кількість засуджених, хворих на соматичні та психічні захворювання, поширення серед них інфекційних захворювань, передовсім ВІЛ/СНІД, залишаються проблеми в забезпеченні таких осіб адекватною медичною допомогою.
Не викоренено практику неналежного поводження персоналу з особами, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, розслідування скарг на таке поводження є недостатньо ефективним.
Тому, забезпечення реальних можливостей для захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів засудженими та особами, взятими під варту, а також запобігання катуванням та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню з особами, які тримаються в установах кримінально-виконавчої служби, поступове наближення умов тримання засуджених та осіб, узятих під варту, до європейських норм, поліпшення роботи з кадрами, вдосконалення їхньої професійної підготовки є одним із пріоритетних напрямків політики держави в цій сфері.
Крім того, не закінчено остаточно процеси демілітаризації і перетворення кримінально-виконавчої системи у цивільне відомство, відкрите для співпраці з громадськістю.
Соціально-правовий захист персоналу кримінально-виконавчої служби знаходиться на неналежному рівні, що утруднює залучення в систему кваліфікованих кадрів.
Зважаючи на те, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а завданням кримінально-виконавчої системи є створення умов для виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському, або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими, визначення напрямків державної політики у сфері виконання кримінальних покарань на основі концептуальних засад її розвитку є однією із важливих задач, що постали перед сучасним українським суспільством.
Основною метою Концепції є визначення цих напрямів, що повинні ґрунтуватись на таких основних засадах:
1) приведення порядку та умов відбування покарань до міжнародних стандартів;
2) розвиток та зміцнення органів і установ виконання покарань;
3) ефективна організація системи соціальної адаптації громадян, які відбували кримінальні покарання.
Державна політика у сфері виконання кримінальних покарань повинна здійснюватись з урахуванням соціальних змін в суспільстві, відповідно до його політичного і економічного розвитку, тенденцій розвитку політичних, громадянських та правових інститутів.

Загальні завдання реформування
Державної кримінально-виконавчої служби України

Ця Концепція визначає основні напрями державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.
Україна є учасницею ряду міжнародних актів, що встановлюють стандарти дотримання прав і свобод людини при виконанні кримінальних покарань.
Україна досягла значного прогресу в реалізації цих актів при виконанні кримінальних покарань. Важливим є те, що позитивні зрушення у цій сфері відбулися у значній мірі завдяки зміні суспільної оцінки процесів, пов’язаних із виконанням кримінальних покарань, а не критиці з боку міжнародного співтовариства.
Кримінально-виконавча служба має забезпечити в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах визначені законодавством порядок і умови виконання та відбування покарання засудженими особами, упровадити європейські норми у цій сфері шляхом додержання вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.) та виконання рекомендацій Європейського комітету з питань запобігання катуванням або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню.
Метою реформування кримінально-виконавчої служби є організація діяльності кримінально-виконавчої інспекції на засадах пробації, визначення місця служби апробації у системі органів виконавчої влади, дальше вдосконалення діяльності установ виконання покарань шляхом створення умов для виправлення засуджених, отримання ними освіти та професії, їх соціальної адаптації у суспільстві, приведення умов тримання засуджених та осіб, узятих під варту, у відповідність до вимог "Європейських пенітенціарних правил", удосконалення організації роботи з персоналом Державної кримінально-виконавчої служби, забезпечення гарантій його соціально-правового захисту.
Реформування кримінально-виконавчої служби потребує серйозного перегляду державної політики у сфері виконання кримінальних покарань відповідно до змін, що сталися у соціально-політичній та економічній ситуації у державі, практиці винесення вироків судами, світового досвіду виконання кримінальних покарань і повинно здійснюватись узгоджено, в поєднанні з реформуванням інших державних та соціальних інститутів, зокрема прискоренням судової реформи.
Для цього в ході реформи необхідно визначити, що:
впровадження нових засобів виправлення має здійснюватись в першу чергу з дотримання прав і основних свобод людини і громадянина, недопущенням приниження честі і гідності особи;
кара за вчинений злочин є лише одним із рівнопорядкових завдань у реалізації покарання. Виправлення конкретного засудженого є такими ж обов’язковими, як і кара;
залучення засудженого до праці, робота засуджених у майстернях (центрах трудової адаптації), підсобних господарствах, з господарського обслуговування установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, на підприємствах установ виконання покарань, на державних або інших форм власності підприємствах є складовою не кари, а виправлення;
майстерні (центри трудової адаптації) в установах виконання покарань не є індустріальними чи аграрними підприємствами, а залучення до роботи в них є засобом виправлення засуджених через свідому працю;
навчання в загальноосвітньому чи професійно-технічному навчальному закладі є невід’ємною складовою виправлення;
невід’ємною складовою виправлення є участь у самодіяльних організаціях засуджених, які створюються відповідно до законодавства в органах і установах виконання покарань та функціонують на колективних засадах;
Для досягнення поставлених цілей передбачається:
оптимізувати структуру кримінально-виконавчої служби та систему управління кримінально-виконавчою службою, органами і установами виконання покарань, слідчими ізоляторами та розробити таку їх модель, яка б відповідала міжнародним нормам, забезпечити поетапне приведення існуючих установ виконання покарань та слідчих ізоляторів у відповідність з ними;
реорганізувати систему виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та організувати діяльність кримінально-виконавчої інспекції на засадах пробації;
удосконалити форми взаємодії органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів з громадськими та державними інституціями з метою дотримання принципу відкритості для демократичного цивільного контролю над правоохоронними органами держави;
створити систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації для персоналу кримінально-виконавчої служби;
удосконалити механізм правового регулювання діяльності кримінально-виконавчої служби;
забезпечити систему правового та соціального захисту персоналу кримінально-виконавчої служби та членів його сімей;
забезпечити розвиток матеріально-технічної бази установ виконання покарань та слідчих ізоляторів.

Основні заходи щодо реформування
Державної кримінально-виконавчої служби України

Розвиток структури кримінально-виконавчої служби та системи управління кримінально-виконавчою службою, органами і установами виконання покарань, слідчими ізоляторами передбачає:
удосконалення організаційної структури кримінально-виконавчої служби, які б забезпечували додержання конституційних прав і свобод людини, утвердження дієвих механізмів громадського контролю;
забезпечення належних умов тримання під вартою та відбування покарання, зокрема щодо забезпечення належних матеріальних та санітарних умов;
надання ефективної медичної допомоги особам, що тримаються під вартою або відбувають покарання;
розробку сучасної моделі організації соціально-виховної та психологічної роботи із засудженими та оптимізація структури і чисельності соціально-психологічної служби;
функціонування органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів на принципах законності, демократизму, об’єктивності, гласності, системності, децентралізації за окремими напрямами зі збереженням управлінської вертикалі для забезпечення реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань;
розробку та впровадження ефективного механізму розслідування за скаргами осіб, які тримаються під вартою або відбувають покарання в установах відбування покарань, на неналежне поводження з боку персоналу Державної кримінально-виконавчої служби;
удосконалення практики надання психологічної допомоги засудженим та особам, узятим під варту;
дальший розвиток мережі навчальних закладів як обов’язкових і невід’ємних складових частин установ виконання покарань, зміцнення їх матеріально-технічної бази, створення належних умов для загальноосвітнього та професійно-технічного навчання засуджених, а також реалізації програми їх соціально корисної зайнятості, участі у самодіяльних та самоврядних організаціях.
Для підвищення ефективності системи управління кримінально-виконавчою службою, її функціонування на всіх рівнях організовується за принципами підзвітності, прозорості, передбачуваності та спільної участі центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і громадськості.
У рамках вдосконалення цієї системи необхідно створити єдину захищену автоматизовану інформаційно-аналітичну систему кримінально-виконавчої служби відповідно до ратифікованих міжнародних документів стосовно захисту персональних даних.

Сприяння роботі національних механізмів для недопущення катувань в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах передбачає:
забезпечення виконання вимог Факультативного протоколу до Конвенції ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдський або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання;
ефективне та в повному обсязі виконання, відповідно до вимог Комітету Міністрів Ради Європи, рішень Європейського суду з прав людини у справах проти України, якими констатовано порушення статті 3 „Заборона катування” Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.);
посилення громадського контролю за дотриманням прав осіб, взятих під варту, та засуджених під час виконання кримінальних покарань.

Організація діяльності кримінально-виконавчої інспекції на засадах пробації передбачає:
зміцнення матеріально-технічної бази кримінально-виконавчої інспекції, забезпечення належних умов для розміщення та безпеки її персоналу;
відпрацювання форм і методів залучення волонтерів та громадських організацій до участі у процесі соціального супроводу осіб, засуджених до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі;
розробку нової моделі кримінально-виконавчої інспекції та відповідної законодавчої бази з урахуванням європейських норм організації діяльності служб пробації.

Забезпечення відкритості діяльності кримінально-виконавчої служби для демократичного цивільного контролю передбачає:
підтримання діалогових відносин та удосконалення співпраці з громадськістю;
розширення та зміцнення зв’язків із засобами масової інформації щодо всебічного висвітлення діяльності кримінально-виконавчої служби з метою формування об’єктивної громадської думки про політику держави у сфері виконання кримінальних покарань.

Удосконалення механізму правового регулювання діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України:
приведення нормативної бази діяльності органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів у відповідність з національним законодавством, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), практикою Європейського суду з прав людини та Європейськими пенітенціарними правилами;
забезпечення відкритості та чіткості нормативно-правових актів, що стосуються прав та обов’язків осіб, що тримаються під вартою або відбувають покарання, а також їх неухильного дотримання;
нормативно-правове врегулювання взаємодії кримінально-виконавчої служби з центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями;
підготовка і внесення пропозицій щодо поліпшення фінансового та матеріально-технічного забезпечення органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів та економічного стимулювання праці засуджених.

Для створення системи підготовки персоналу кримінально-виконавчої служби та підвищення рівня його соціального захисту, наукового та науково-методичного забезпечення діяльності органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів передбачається:
створити навчальний заклад для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації персоналу кримінально-виконавчої служби;
створити мережу лікувально-профілактичних та оздоровчих закладів для проведення медичного обслуговування, реабілітації та лікування персоналу кримінально-виконавчої служби і членів його сімей, осіб, звільнених зі служби у кримінально-виконавчій службі;
забезпечити персонал кримінально-виконавчої служби необхідними гарантіями соціального і правового захисту, розробити механізм забезпечення їх житлом.

Розвиток матеріально-технічної бази установ виконання покарань та слідчих ізоляторів передбачає:
будівництво нових та реконструкція існуючих слідчих ізоляторів;
технічне переоснащення і реконструкція установ виконання покарань, спрямованих на забезпечення належних умов тримання всіх категорій засуджених, включаючи осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, з метою переходу від казарменого до блочного тримання по 4 – 6 осіб;
оснащення органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів сучасними телекомунікаційними та комп’ютерними системами;
забезпечення поетапного приведення рівня медичної допомоги та оснащення медичним обладнанням закладів охорони здоров’я кримінально-виконавчої служби у відповідність до норм пенітенціарних систем європейських держав;
створення умов для залучення засуджених до суспільно корисної праці у майстернях (центрах трудової адаптації), підсобних господарствах, з господарського обслуговування установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, на підприємствах установ виконання покарань, на державних або інших форм власності підприємствах.

Етапи реалізації Концепції Державної політики у сфері виконання
кримінальних покарань та очікувані результати

Реалізація Концепції Державної політики у сфері виконання
кримінальних покарань здійснюється поетапно протягом десяти років.
На першому етапі (2008 – 2012 р.р.) здійснюються заходи щодо:
розроблення та прийняття нормативно-правової бази, яка б відповідала міжнародним нормам та забезпечувала виконання у повному обсязі всіх функцій, покладених на кримінально-виконавчу службу;
створення законодавчих та організаційних передумов для подальшого скорочення чисельності осіб, які тримаються у слідчих ізоляторах та установах виконання покарань;
вивчення та запровадження позитивного досвіду роботи європейських країн у сфері виконання кримінальних покарань (створення нових моделей установ виконання покарань та їх практичне опрацювання, створення умов для діяльності служби пробації);
створення вищого навчального закладу та науково-дослідного центру, підготовка нової генерації кадрів, здатних виконувати свої обов’язки на новому етапі розвитку кримінально-виконавчої служби;
оптимізації системи управління діяльністю кримінально-виконавчої служби
На другому етапі (2013 – 2017 р.р.) реалізуються основні заходи щодо:
реорганізації органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів в установи сучасного типу, що відповідатимуть європейським стандартам;
забезпечення сталого функціонування служби пробації.

Фінансове забезпечення

Фінансування здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з розрахунками, які щороку подаються Державним департаментом України з питань виконання покарань, а також інвестицій міжнародних організацій та інших не заборонених законодавством надходжень.

Очікувані результати

Реалізація положень цієї Концепції має забезпечити:
ефективну державну політику у сфері виконання кримінальних покарань;
створення сучасної кримінально-виконавчої служби, яка б відповідала європейським нормам, насамперед у сфері дотримання прав людини;
створення служби пробації, як складової кримінально-виконавчої служби;
ефективне виправлення засуджених, зменшення рецидиву і кількості злочинів та інших правопорушень;
зміцнення кадрового потенціалу кримінально-виконавчої служби, забезпечення ефективної протидії корупції та іншим протиправним проявам серед її персоналу;
поліпшення співробітництва з правоохоронними органами, іншими органами державної влади та органами місцевого самоврядування, пенітенціарними службами інших держав, міжнародними організаціями;
формування у громадськості належного розуміння значення Державної кримінально-виконавчої служби України.
Виконання цієї Концепції сприятиме утвердженню європейських стандартів прав людини в кримінально-виконавчій службі, реалізації стратегічного курсу України на інтеграцію до Європейського Союзу.
Результатом реалізації Концепції повинно стати реформування каральної політики держави, створення пенітенціарної системи, що відповідатиме стандартам міжнародно-правових актів та забезпечуватиме ефективну реалізацію функцій щодо виправлення засуджених на засадах гуманізму та дотримання прав людини.

коментарі

22.07.2008 | mdd
Красива обкладинка і не більше.В установах виконання покарань навіть Конституцію ігнорують!!!


щоб розмістити повідомлення чи коментар на сайт, вам потрібно увійти під своїм логіном