Алчевська виправна колонія (№13)
94200 м. Алчевськ Луганської області
начальник виправної колонії Рисістих Сергій Миколайович
(064) 422-34-02
У грудні 1956 року на території с. Васильївка м. Комунарська була створена виправно-трудова установа ЯА 128/13. Наказом МВС УРСР 12.03.1969 року перейменована на установу УЛ 314/13 УВС Ворошиловградського облвиконкому. Згідно Наказу ДДУПВП № 165 від 29.11.1999 року установа має назву Алчевська виправна колонія Луганської області № 13 Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань.
Першими її засновниками були: начальник колонії підполковник Нікіфоров Ф.Л., заступник начальника з ПВР майор Заря О.С., начальник ПДЧ капітан Кулаков І.М., начальник ЧІС капітан Малишев, цензор старший лейтенант Плугатаренко А., економіст ПДЧ Фесенко О.А., старший нормувальник ПДЧ Павленко І.Д., головний бухгалтер капітан Клочко Я.А., начальник спецчастини капітан Конвісер, начальник оперативної частини капітан Єрмак М.В., касир Бірюкова А.А., інженер ПТО, а в наступному начальник ПДЧ та старший виконроб Харламов В.І., завідувач їдальні Блох М.М., бухгалтер Лусточкіна В.Г. та інші.
Виправна колонія № 13 має своїм завданням конкретизувати окремі питання виконання та відбування кримінального покарання у вигляді позбавлення волі відповідно до вимог кримінально-виконавчого кодексу України. З метою залучення до праці засуджених і забезпечення їх професійного навчання у колонії створено підприємство.
Ліміт наповнення засуджених на 1957 рік по плану складав 500 чоловік. На кінець грудня 1956 року початок 1957 року у колонії нараховувалось 26 засуджених, які займалися будівництвом житлової зони. Раніше в бараках проживали сім’ї робочих. З моменту організації ВТК 5 бараків було звільнено від жильців та взято на баланс установи під житлові приміщення для засуджених. З них один барак був пристосований під штаб разом з ротою охорони. По закінченні будівництва огорожі житлової зони у березні 1957 року чисельність засуджених складала 100 чоловік. Вони приймали участь у будівництві коксохімзаводу, на будівництві 9-ої, 10-ої, 11-ої, 12-ої коксових батарей, будували залізничні шляхи, приймали участь у будівництві асфальтобетонного заводу, розширенні цеху листової обробки КМЗ, працювали на погрузочно – розвантажувальних роботах на заводі КЗСК та в транспортному цеху КМЗ.
З збільшенням чисельності засуджених зросла чисельність інвалідів та обмежено гідних до праці. Для їх працевикористання у другій половині 1957 року був створений цех «Ширвжитку» (у минулому гараж). У цеху ширвжитку використовувалося 50-60 чоловік, котрі займалися виготовленням виробів за замовленнями різних підприємств та з металу замовника.
Цех ширвжитку в основному базувався на випуску ящичної тари для Ворошиловградської кондитерської та Комунарської макаронної фабрик. Крім цього виповняли постійні, але дрібносерійні замовлення для Комунарського хлібозаводу – це хлібні лотки – 500 – 600 штук на місяць. Для кондитерської фабрики щомісячно виготовлялося 20-25 тис. ящиків, для макаронної фабрики – до 5000 штук.
Наприкінці 1957 року на територій гаражу виробництво товарів широкого вжитку збільшилося. Була створена столярна дільниця, де працювало 25-30 чоловік. На цієї дільниці виконувалися дрібні замовлення різних підприємств міста. Основними виробами столярного виробництва були: табуретки, приліжкові тумбочки, шафи для одягу, вішалки, лави, та інше.
До 1959 року в колоніях загонів не існувало. За видами режиму колонії не поділялися. Зароблені гроші засудженим виплачувалися у занижених розмірах, тобто за ставками засуджених, з урахуванням відрахувань за питання, речового майна та інше., а решта видавалася готівкою на руки. Посилки, передачі та письма засудженим дозволялося отримувати у необмеженої кількості. У житловій зоні функціонував ларьок, де засуджені могли придбати різноманітні продукти харчування та предмети першої потреби за готівковий розрахунок.
До 1960 року у ВТК, для засуджених, які перевиконують норму виробітку, застосовувалася пільга по скороченню строку покарання у вигляді заліків. Так для засуджених, які перевиконують норму виробітку на 12% та більш, нараховувалися заліки: на роботах з нормальними умовами праці – 1 до 2, на тяжких роботах та роботах зі шкідливими умовами праці – 1 до 3.
У 1960 року почало розвиватись у колонії власне виробництво. У 1961 році збудований силами засуджених перший цех, який призначений для виготовлення різних металевих конструкцій.
Згідно постанови Ради Міністрів УРСР від 03.01.1962 р. Луганській тепловозобудівний завод у 1963 році передав виробництво тракторних роликів колонії. У 1964 – 1965 р. р. колонія вже випускала однобортні та двобортні ролики для тракторів С-80.
Донецький совнархоз і тепловозобудівний завод надав допомогу колонії у нарощенні потужностей з виробництва роликів.
- Червень 1963 року - закінчено будівництво високовольтної мережі електропередачі.
- Липень 1963 року - здана в експлуатацію трансформаторна підстанція.
- Серпень 1963 року - збудована компресорна.
- Перший квартал 1964 року - збудований залізничний кут.
- 1964 рік - збудована сітка зовнішньої каналізації.
У квітні 1963 року установою спільно з УООП Луганського облвиконкому МООП УСРС інституту «Укргіддосельмаш» м. Київ видано проектне завдання на реконструкцію п/я ЯВ 128/13.
При створенні виправно трудової установи, першочергово ставилося завдання перевиховання засуджених, для чого було потрібно розширення власної виробничої бази. Тільки при повної зайнятості засуджених високовиробничою суспільно-корисною працею можливо було б вирішити питання виховання злочинців.
Виробництво тракторних роликів удосконалювалося. Технологічною групою працівників установи ( начальник техвідділу Губанів Н.Я., старший технолог Локтєв Ф.А., технолог Стрельцов Ю.В.) була отримана технологічна підготовка виробництва.
Наприкінці 1963 року у механічному цеху організовано виробництво автонавантажувачів сіялок АС -2.
Виробництво автонавантажувачів було освоєно паралельно з роботами по вводу в дію механічного цеху.
З засвоюванням автонавантажувачів сіялок визначається подальша спеціалізація і у 1964 році уточнюється завдання на реконструкцію установи, визначається перспективний випуск автонавантажувачів у обсязі 16000 штук.
У 1964-1965 роках за направленням комсомольських, партійних і господарчих органів направляються в установу інженерно-технічні працівники для створення виробничо-технічної бази установи.
На початку 1966 року розширені відділи головного механіка, енергетика, та технологічний відділ.
Проводиться засвоєння нового виробництва автонавантажувачів сіялок з протравленням насіння АС-2УМ.
Технологічна підготовка нового виробництва машин здійснена без зупинки виробництва та змін обсягів випуску сільгоспмашин. Розширення виробництва сільгоспмашин вимагало розширення виробничих площ.
Під керівництвом головного інженера Дендиберова А.М. проводились роботи по благоустрою території виробничої зони.
З 1967 руку починаються роботи по реконструкції підприємства. У 1968 році закінчується будівництво котельної установи, нового зварювально-збирального цеху, корисною площиною більш 5000 кв. м.
У 1968 році колонія почала роботу по освоєнню виробництва розкидувачів органічних добрів РУН-15А. У випуску перших 600 штук розкидувачів РУН-15А приймало участь більш 30 машинобудівельних підприємств республіки. Підприємство установи було головним на зборці та комплектації. Така велика кооперація у виробництві вузлів та розкидувача у цілому сприяла значному удосконаленню виробництва та підвищенню культури виробництва до рівня передових машинобудівельних заводів.
У зварювально-збиральному збиральному цеху засвоюється нове високовиробниче технологічне обладнання:
- потужні преса тиском 250-400, гільйотинні ножиці з товщиною розрізає мого металу до 16 мм.
- вводиться в експлуатацію конвеєр фарбування – сушки деталей та вузлів.
- вантажопотоки цеху механізовані за допомогою балок пересувних та вантажних теліжок.
Ремонтується та розширюється ковальська дільниця. Інструментальний та ремонтний цеха укомплектовані сучасним точним обладнанням.
- токарні станки з висотою центрів до 500 мм.
- координатно - розточні станки.
- шліфуючо-заточним обладнанням високої точності.
Вводяться в дію прогресивні технологічні процеси:
- сварка у середовищі вуглекислого газу та під шаром флюсу.
- машинна газова різка
- алмазна шліфовка, заточка та доводка інструментів та інше.
Специфікація роботи установи потребує вирішення питань не характерних іншім машинобудівельним підприємствам. Поряд з питаннями працевлаштування та повної зайнятості засуджених, вирішені питання побуту, зайнятості у вільний від роботи час засуджених, охорона об’єктів.
З 1970 року посилено проводиться будівництво житлової зони, передбаченої реконструкцією, а вже у березні 1972 року з бараків старої житлової зони засуджені були переведені та розміщені у нових житлових приміщеннях.
01.01.1982 рік є початком серійного випуску і виробництва кранів підвісних вантажопідйомних 3,2 т. і до кінця 1982 року забезпечений випуск експериментально - промислової партії кількістю 100 шт. Паралельно з підготовкою виробництва кранів колонія у 1982 році здійснила підготовку виробництва електроводонагрівачів УАП-400 і УАП-1600. За 1983-1984 р. р. було зроблено 20000 шт. електроводонагрівачів УАП-400.
В період 1983-1988 р. підприємством постійно та планомірно здійснюються роботи по підвищенню технологічного рівня засвоєних кранів:
1983 рік – модернізація крану г/п 5,0 т. с., а саме застосування аналогічно з тельфером приводних теліжок ТЄ 540.
Також у 1983 році була створена міжобласна туберкульозна лікарня, яка розташована у житловій зоні установи.
1984 рік підприємство починає підготовку виробництва нових кранів г/п 5,0 т. с. по ГОСТ 7890-84, які за своїм технічним рівнем знаходяться на рівні кращих вітчизняних та закордонних зразків.
З 01.1986 року почалось серійне виробництво кранів 5,0т. З 01.1988 року випуск кранів 1,0т.
Етап самих тяжких, за вся історію установи років, почався з 1992 року. Розрив господарчих зв’язків, скорочення ринку збуту продукції яка виробляється підприємством, зниження платіжних здібностей паралізувало здійснення намічених планів, порушило структуру управління, яка складалася роками та ритм роботи установи.
У 1992 році Управлінням з виконання покарань приймаються міри щодо укріплення керівництва установи. Призначається новий начальник установи Напольських В.Д., потім директор виробництва Макаров В.Д., подальше здійснюється заміна практично всіх керуючих служб та відділів. На місце старих заступників начальника установи, котрі не змогли перестроїтися на роботу у нових економічних умовах, приходять нові: заст. начальника з КПЗ Гапієнко Г.Н., начальник МОТЛ Власов О.Є., з числа найбільш перспективних співробітників установи на посаду заст.. начальника з СПР призначається молодий керівник Бондарев С.В., на посаду першого заступника з РОР Янголенко П.П. Немало зусиль приклало керівництво установи для налагодження взаємовідношень між службами та їх керівниками, іноді необхідна була залізна воля, прийняття нестандартних неординарних рішень. Однак незважаючи на кадрові зміни фінансове положення установи ускладнювалося.
Наробітки зроблені у останнє десятиріччя, частково зіграли позитивну роль у стабілізації виробництва та працезайнятості засуджених. Була здійснена підготовка та забезпечений серійний випуск цвяхів будівельних та шиферних, роликів РВЛ 80 и РВЛ 100 сітки затяжки, сітки металевої, інструменту для обробки ґрунту, стрем’янки, стулки та іншої продукції.
Здійснені роботи по засвоєнню виробництва підставки під телевізор, столи, теліжки – садивної, контейнера для склотари, ящиків багато бортних дерев’яних та інше.
У період з 1993-1994 рік проробляються питання по засвоюванню виробництва: колючого дроту, сувенірних виробів, щітки металевої, тягових пристроїв, насосу ножного автомобільного, домкрату, талі ручної та інше.
З 1990-1994 роки скорочується парк станок – обладнання підприємства, котрий за своїм технічним станом вже не міг задовольнити потреби сучасної технології при виробництві нових виробів.
У 1995 році різко збільшується фактичне наповнення засуджених, а за своїм складом поступають у основному не навчені та не кваліфіковані засуджені, що значно ускладнило засвоєння технологічно-складної продукції, однак підприємством приймаються міри по перепрофілюванню виробництва у бік випуску продукції для потреб місцевого району вугільної промисловості.
Враховуючи великий переліміт засуджених, установа несе великі затрати на його комунально-побутове забезпечення, створення задовільних соціально-побутових та культурних потреб.
Тяжким тягарем на економічний стан установи став ввід в експлуатацію МОТЛ, що потребувало великих затрат для створення необхідних санітарних норм для хворих, чисельність яких постійно зростала, для чого виникла потрібність вводити все нові приміщення, створювати необхідні санітарні умови.
З 20.06.1994 року установа перейменована в установу УЛ-314/13 УМВС України в Луганській області. А згідно наказу ДДУПВП від 29.11.1999 року № 165 в Алчевську виправну колонію управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№13).
ІНФОРМАЦІЯ ПРО КЕРІВНИКІВ, А ТАКОЖ ПРАЦІВНИКІВ, ЯКІ ЗРОБИЛИ ЗНАЧНИЙ ВНЕСОК У РОЗВИТОК СЛУЖБИ
В період з 1960 по 1966 роки значний вклад в удосконалення та організацію виробництва вносять головний механік Сбитнєв І.П., старший енергетик Ковальчук І.П., начальник технічної частини Скорбенко А.Ф., начальник цеху Гавриш Ф.М., заступник начальника ЦТР Кочетов І.Ф. та інші.
В період з 1966 по 1970 роки багато сил, енергії та ентузіазму у реконструкції підприємства поклали начальник установи УЛ 314/13 Аграньонок Л.Я. та його заступник по ПВР Капустиє І.Ф., перший директор Муратов Г.Г.
В період з 1970 по 1990 роки немалий вклад в удосконалення та організацію виробництва, побуту засуджених вносять начальники установи Самарський Ю.Н., Челомбітько В.Є., Пономарьов І.О.
Починаючи з 1992 року по 2001 рік, призначені на посади, начальник установи Напольських В.Д., директор виробництва Макаров В.Д., заступник начальника з КПЗ Гапієнко Г.Н., начальник МОТЛ Власов О.Є., заступник начальника з СПР Бондарев С.В., перший заступник з РОР Янголенко П.П. немало зусиль приклали для налагодження взаємовідношень між службами та їх керівниками, роботу у нових економічних умовах, прийняття нестандартних та неординарних рішень для зміни фінансового положення установи.
Майже за 51 рік існування установи змінилося 13 начальників установи, які внесли в її розвиток чималий вклад:
1956 – 1958 р. р. Нікіфоров Ф.Л.
1958 – 1960 р. р. Заря А.С.
1960 – 1961 р. р. Жуков І.П.
1961 р. Юмашев
1961 – 1970 р. р. Аграньонок Л.Я.
1970 – 1976 р. р. Самарський Ю.Н.
1976 – 1980 р. р. Челомбітько В.Є.
1980 – 1983 р. р. Шевченко
1983 – 1992 р. р. Пономарьов І.О.
1992 – 2001 р. р. Напольських В.Д.
2001 – 2002 р. р. Козинов В.В.
2002 – 2004 р. р. Коломойцев М.С.
2004 р. по теперішній час Рисістих С.М.
Починаючи з 2004 року Алчевська виправна колонія № 13 почала «перетворюватись» під нові «стандарти» законодавства. Немалий вклад в удосконалення установи, організацію роботи за наглядом та лікуванням засуджених внесли начальник установи полковник внутрішньої служби Рисістих С.М., перший заступник начальника установи підполковник внутрішньої служби Тимофєєв І.В., заступник начальника установи із КПЗ майор внутрішньої служби Павлов Є.В., заступник начальника установи із СВПР підполковник внутрішньої служби Берулава А.К., заступник начальника установи з ЛПР підполковник внутрішньої служби Дулін О.Г., начальник оперативного відділу установи майор внутрішньої служби Жилін В.Е., начальник ВНБ установи старший лейтенант внутрішньої служби Філатов В.А., старший інспектор ВСВПР майор внутрішньої служби Крюков О.В..
ДІЯЛЬНІСТЬ УСТАНОВИ НА СЬОГОДНІШНІЙ ДЕНЬ
На цей час в установі проводяться заходи щодо перепрофілювання Алчевської виправної колонії (№13) у лікувальний заклад для хворих туберкульозом.
ВИЗНАЧНІ ПОДІЇ ТА ПРОФЕСІЙНІ ТРАДИЦІЇ
У жовтні 2005 року в Алчевській виправній колонії № 13 відбулася подія - Всеукраїнська очно-заочна олімпіада з шахів та шашок серед засуджених за участю провідних майстрів України з цих видів спорту. Ініціаторами проведення змагань, мета яких – втілення новітніх технологій у процес виправлення і ресоціалізації засуджених, виявлення кращих шашкістів та шахістів серед них, досягнень української шахової та шашкової школи для збереження розумових здібностей, ментальності та інтелекту засуджених тощо, були Державний департамент України з питань виконання покарань та Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту.
4 листопада 2004 року на території житлової зони установи був відкритий та освячений, метрополітом Луганським та Старобільським Іоннікієм, Свято-Миколаївський храм, який збудований руками засуджених.
3 листопада 2006 року установа відзначила свій п'ятдесятилітній ювілей. На це свято були запрошені ветерани та колишні працівники установи, представники міської виконавчої влади, спостережної комісії, прокуратури, управління ДДУПВП в Луганській області, державні, громадські та релігійні організації, які співпрацюють з установою.
4 листопада 2006 року представниками православного духівництва була освячена і тим самим введена в експлуатацію така необхідна для кожної церкви деталь, як дзвіниця. Сама дзвіниця була побудована руками засуджених, а дзвін для неї привезли зі Святогорської Свято-Успенської лаври. Стародавній дзвін, відлитий ще в 1887 році. Освячення дзвону проводили благопристойний Алчевського округу протоієрей Олександр (Устименко), ієрей Вадим (Галкович) і ієрей Олег (Шевцов).