Версія новин сайту
для мобільного телефону
http://ukrprison.org.ua/wap

Міжнародний фонд "Відродження"

Кіровоградська виправна колонія (№6)

25006,м. Кіровоград, вул..Яновського, 50, тел. (0522) 247972

  планова наповненість - 1110 осіб, ДСР – 70

Колонія розташована на правому березі річки Інгул, поблизу кордону запорізьких зимівників. У дикому степу 18 червня 1754 р. була за­кладена фортеця святої Єлизавети, яка стала відправною точкою май­бутнього міста. Призначалась фортеця для захисту краю, який під на­звою Нової Сербії почав тоді заселятися сербами, котрі змушені були залишити свою вітчизну, де порушував їхні права Австрійський уряд На околицях фортеці поселялися греки, молдавани, болгари, росіяни і старообрядці з Польщі та Чернігівської губернії. Так поблизу фортеці утворилось поселення, яке складало частину майбутнього міста Єлісаветграда. Перші назви поселення - Пермське, або Бикове, були одер­жані від табору Пермського Карабінерного полку, який викликали в 1754 р. для викорінення гайдамаків. Керував полком капітан Биков.

За наказом Катерини II фортеця і поселення біля неї, що входили до складу Нової Сербії, увійшли до складу Новоросійської губернії під назвою Єлісаветградської провінції. Губернська канцелярія була розміщена у фортеці, а в 1765 р. - у Кременчуці. У фортеці залишилася лише провінційна канцелярія. У1784 р. Новоросійська губернія разом з Азовською були перейменовані в Катеринославське намісництво.

Так, навіть у проектах 1752 р. для побудови фортеці святої Єлизавети було закладено, а в 1754 р. побудовано острог для підлих людей. З розширенням міста Єлісаветграда необхідно було розширювати і тюремні приміщення. Одна з найстаріших тюрем знаходилась на місці магазину "Палас"- навпроти Ковалівського парку (поч. XIX ст. - рання тюрма). На вулиці В. Пермській і Кірова, на місті гуртожитку сліпих - пе­ресильна тюрма. Тюрма політична (кінець XIX - початок XX ст.) була на розі вул. Биківської (Чапаєва) і вул. Перспективної (К. Маркса) перед приміщенням ДТСААФ. Домова тюрма, або Арештантський строк, роз­міщалась у приміщені, де зараз обласна санепідемстанція. В 1905 р. у районі фортеці заснована тюрма - нинішнє СІЗО м. Кіровограда.

У1898 р. Державною Радою встановлено: звільнити з 1 січня 1900 р. місто від витрат по опаленню і освітленню тюрем з перенесенням їхніх витрат на рахунок державного казначейства.

У 1909 р. заарештованих у місцях ув'язнення всіх категорій налічувалось 180206 чол., протягом року вибуло 990408, прибуло 984694 чол. Таким чином, на 1 січня 1910 р. було 174492 чол. У тому числі тих, хто добровільно прибув за засудженими - 1996 чол. Із загальної кількості

-  174492 заарештованих - чоловіків було 162070, тобто 92,9%, жінок

-  12422 або 7,1 %. У середньому щорічна кількість ув'язнених складала
175000 чол.

З адресного календаря міста Єлісаветграду, в повіті за 1913 рік: тюрма знаходиться наприкінці Солдатської вулиці на Фортечному майдані. Начальник тюрми - Костянтин Миколайович Житинський. Квартири при тюрмі. Команда наглядачів складається з 90 чоловік.

26 липня 1941 р. із Кіровограду почали вивозити ешелонами слідчо-арештованих і засуджених, що містилися у в'язниці. Пункт при­значення Усть-Кам'яногірськ Східно-Казахстанської області. Останній ешелон вибув 3 серпня.

Після здачі ув'язнених частина особового складу в'язниці була залишена для роботи в органах внутрішніх справ Казахстану. Невелика кількість працівників в'язниці залишена в Кіровограді для знищення архівних матеріалів.

23 травня 1961 р. наказом МВС України на базі окремих приміщень тюрми УВС Кіровоградської області було створено промислово-трудову колонію. Ліміт наповнення колонії - 700 чол., які підлягали суво­рому режиму утримання. Штат працівників встановлено у кількості 14 чоловік, штат працівників служби нагляду - 53 чоловіки.

Але чисельність спецконтингенту в колонії збільшувалась, тому у 1972 р. було розширено житлову площу на 800 м2, що дозволило зручніше розмістити засуджених колонії.

У 1964 р. в колонії на повну потужність було розгорнуто виробництво. У 1975 р. була проведена реконструкція виробничих цехів та збудовано штаб. З метою зміцнення режиму утримання наприкінці 70-х років у виробничій та житлових зонах споруджуються ізольовані діль­ниці і локальні зони виробничих об'єктів і цехів.

Основним видом продукції протягом трьох десятиліть були автомобільні зернонавантажувачі, туковисіваючі апарати для сівалок, водо­наливні катки. Згодом в колонії проводилися реконструкції виробни­чих об'єктів. Ремонтні об'єкти були об'єднані в ремонтно-механічний цех, ремонтні цехи - об'єднані в цех механічної обробки і складання. Наприкінці 80-х років в Кіровоградській ВК, вперше серед всіх колоній України, було налагоджено виробництво фільтруючих елементів

У 1965 р. на території колонії була відкрита школа, яка у 1975 р. отримала нове приміщення. У 1969 р. в колонії відкрито ПТУ, де засуджені отримували спеціальності електрозварника, електрика-монтера, токаря, фрезерувальника, слюсаря. У 2004 р. в колонії створено Кіровоградський навчальний центр.

У різні роки установу очолювали:

І. Д. Корсунь, Б. М. Чепрасов, М. П. Малета, М. П. Гонзур, В. О. Риба, А. А. Домбровський, Я. М. Криховецький, О. Л. Міленін, А. А. Назаренко, А. Ф. Крисенко.

На даний час її очолює Ю. І. Єрмоленко