Версія новин сайту
для мобільного телефону
http://ukrprison.org.ua/wap

Міжнародний фонд "Відродження"

Оцінка ефективності діяльності кримінально-виконавчої служби її персоналом

Ірина Яковець
Робота будь-якого працівника полягає в тому, щоби бути ефективною. Чим би він не займався - бізнесом або працював у державній установі, він повинен правильно виконувати завдання, тобто від нього очікується ефективність. А від цього, відповідно, цілком залежить ефективна діяльність і всієї системи в цілому. Це у повній мірі стосується і Державної кримінально-виконавчої служби (далі – ДКВС), що є невід'ємною складовою держави.
Проблемам ефективності виконання кримінальних покарань, організації діяльності органів кримінально-виконавчої системи в різні часи присвячувалось достатньо багато публікацій таких вчених, як Г.З.Анашкін, М.О.Бєляєв, Л.В.Багрій-Шахматов, С.М.Дементьєв, А.Х.Степанюк та інші, однак єдиного підходу до даної проблеми вироблено не було.
Відповідно до Положення про Державний департамент України з питань виконання покарань (далі – Департамент) основними його завданнями є:
- здійснення єдиної державної політики у сфері виконання кримінальних покарань;
- розроблення рекомендацій щодо організації тримання осіб, взятих під варту, забезпечення виконання вироків суду і застосування передбачених законом засобів виправлення і перевиховання засуджених;
- здійснення контролю за виконанням вироків суду за окремими видами додаткових покарань;
- забезпечення примусового лікування засуджених, хворих на алкоголізм та наркоманію;
- забезпечення додержання вимог законодавства в органах і установах виконання покарань, запобігання злочинам, дисциплінарним проступкам з боку засуджених до позбавлення волі та щодо них, їх припинення та виявлення і розкриття злочинів, вчинених в органах і установах виконання покарань, проведення дізнання у справах про ці злочини, здійснення оперативно-розшукової діяльності;
- керівництво органами і установами виконання покарань, організація виробничо-господарської діяльності з наданням
засудженим роботи, забезпечення їх професійної підготовки та загальноосвітнього навчання;
- правовий і соціальний захист осіб рядового і начальницького складу, працівників кримінально-виконавчої системи та членів їх сімей;
- удосконалення роботи з кадрами, їх професійної підготовки. Тому основою ефективної діяльності органів і установ кримінально-виконавчої системи є забезпечення ефективного виконання визначених у Положенні завдань.
Оцінка ефективності - саме той інструмент, що дозволяє визначити, наскільки управління відповідає рівневі досягнення поставлених завдань, зокрема забезпечення додержання вимог законодавства в органах і установах виконання покарань, запобігання злочинам, дисциплінарним проступкам з боку засуджених до позбавлення волі та інше. Проте для цього має бути створена система управління, яка дозволить здійснити моніторинг управлінських рішень, що приймаються. Такою системою може стати система ключових показників ефективності.
За визначенням Департаменту , з метою встановлення ступеня досягнення цілей та виконання ДКВС України покладених на неї завдань правоохоронної діяльності розроблено критерії внутрішньої оцінки ефективності її діяльності, що дозволяє оцінити роботу за кожним напрямком діяльності органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів.
Критеріями оцінки ефективності діяльності визначено, як вказується у цій же Білій книзі , систему обґрунтованих і апробованих практичною діяльністю ДКВС України одиниць, що характеризують її роботу з точки зору виконання поставлених перед нею цілей і завдань. Показниками ефективності діяльності визначено систему узагальнюючої кількісної та якісної характеристики реальної діяльності ДКВС України щодо виконання її функцій.
Зокрема, до переліку критеріїв включено масив даних щодо аналізу:
- динаміки осіб, які тримаються в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах, перенаповнення установ виконання покарань і слідчих ізоляторів;
- ситуації щодо запобігання злочинам і правопорушень з боку засуджених і осіб, узятих під варту;
- стану соціально-виховної роботи із засудженими;
- стану професійно-технічного і загальноосвітнього навчання засуджених;
- організації виробничо-господарської діяльності та залучення засуджених до праці;
- стану харчування, речового, комунально-побутового забезпечення та охорони здоров’я;
- роботи з кадрами.
З метою проведення зовнішньої оцінки діяльності ДКВС України (також за твердженням Департаменту) організовано роботу щодо аналізу матеріалів засобів масової інформації, правозахисних організацій та інших представників недержавних і державних інституцій, що базується на співвідношенні очікуваних суспільством і державою результатів діяльності ДКВС до її фактичної діяльності.
За результатами проведення оцінки ефективності діяльності ДКВС України та аналізу реальних і потенційних загроз її сталої діяльності було визначено основні фактори, що негативно впливають на роботу органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, зокрема:
- неналежне фінансування видатків на забезпечення діяльності ДКВС України та низький соціально-правовий захист її персоналу, що створює умови до поширення корупції і хабарництва; зниження рівня забезпечення спеціальною технікою та інженерно-технічними засобами охорони; погіршення системи охорони здоров'я і соціального захисту засуджених, як наслідок, небезпечне погіршення стану здоров'я населення у державі;
- недостатній професійний рівень персоналу та відсутність наукового супроводження процесу реформування ДКВС України внаслідок відсутності вищого відомчого навчального закладу;
- незадовільний стан основних виробничих фондів промисловості, що створює умови до неконкурентоспроможності виробленої продукції та незадовільної фінансово-економічної ситуації.
Ураховуючи подібні висновки керівного органу ДКВС України, з метою встановлення реального впливу розроблених в сучасних умовах критеріїв оцінки на підвищення ефективності діяльності ДКВС, сектором дослідження проблем кримінально-виконавчого законодавства Інституту вивчення проблем злочинності АПрН України було проведено анкетування 300 співробітників названої служби Харківського регіону. При цьому головною ціллю анкетування було визначення ставлення персоналу ДКВС до критеріїв оцінювання ефективності діяльності установ виконання покарань, що розроблені й використовуються в теперішній час Департаментом.
Із загального числа персоналу, залученого до анкетування, 19,6% становили працівники соціально-виховних підрозділів; 3% - психологічних; 9,6% - оперативних; 11,6% - режимних; 9,6% - виробничих; 4,7% - кадрових; 5,3% - медичних; 6,6% - комунального забезпечення; 30% - працівники кримінально-виконавчої інспекції.
За віком респонденти розподілились наступним чином: 18% - від 18 до 25 років; 40% - від 25 до 35; 37% - від 35 до 40; 5% - від 45 до 55. При цьому мали стаж служби (роботи) в ДКВС: до 1 року – 9,6%; від 1 до 3 років – 18,6%; від 3 до 7 років – 19,3%; від 7 до 10 років – 24%; від 10 до 15 років – 19,8%; від 15 до 20 років – 8,7%. Отже, анкетуванням було охоплено доволі досвідчених працівників, які мають достатній життєвий досвід.
Дослідження показало, що переважна більшість респондентів позитивно ставляться до проведення регулярного оцінювання ефективності їх діяльності. Зокрема, його доцільність визнають 70% осіб, охоплених анкетуванням (протилежної думки дотримуються 30% респондентів). При цьому, 80% опитаних вказали, що оцінка діяльності підрозділів, в яких вони працюють, проводиться регулярно (20% надали негативну відповідь). На питання щодо того, як саме впливає на стан діяльності наявність регулярного оцінювання ефективності діяльності підрозділу, 71% проанкетованих зазначили, що позитивно, 26% - вважають, що негативно; 1% - безрезультатно; 2% - не змогли відповісти.
Поряд із цим, 12,3% працівників визнають, що проведена оцінка не має жодних наслідків; 43,3% - вказують на позбавлення їх премії; 82,6% - на накладення дисциплінарних стягнень; 82,6% - на проведення додаткових занять; 5% - не відповіли на питання; і лише 31,3% - зазначили про надання допомоги у подальшій роботі.
Доволі дивним за таких обставин виявився той факт, що 40% респондентів не змогли вказати, за якими ж саме критеріями оцінюється їх діяльність в теперішній час. Отже, з огляду на такий стан справ можливо зробити висновок, що значне число персоналу ДКВС є не обізнаним з реальною метою та процедурою проведення оцінки ефективності діяльності підрозділів ДКВС.
Серед тих, хто все ж таки спробував відповісти на запитання, найбільш поширеними відповідями стосовно наявних критеріїв були наступні: попередження злочинів, їх розкриття; службова дисципліна; виробничі показники (якість, кількість); наявність некомплекту працівників; організованість, вміння підпорядкуватися; швидкість реагування; кількість випадків застосування умовно-дострокового звільнення, переведення до колонії (дільниці) іншого рівня безпеки (виду), заміни невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням; кількість підготовлених матеріалів для розгляду на комісії установи з питань застосування умовно-дострокового звільнення, переведення до колонії (дільниці) іншого рівня безпеки (виду), заміни невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням; кількість випадків вилучення заборонених предметів; стан спеціальної, вогневої та фізичної підготовки персоналу; виконання функціональних обов’язків; об’єм надання засудженим медичної допомоги; якість харчування засуджених; стан дисципліни серед засуджених.
Дещо різняться з офіційною думкою Департаменту й відповіді респондентів стосовно окремих напрямків діяльності органів і установ виконання покарань. Так, за визначенням персоналу, фінансово-економічний стан підрозділів ДКВС має визначатися за такими критеріями: а) відсутність (наявність) заборгованості із заробітної плати – 94,6%; б) стан розрахунку з засудженими та відповідність заробітної плати засуджених середньому рівню заробітної плати громадян на свободі – по 6% відповідно; в) беззбитковість (збитковість) роботи підприємства (майстерності) та рентабельність обігу вкладених у виробничу діяльність коштів – по 5% відповідно; г) коефіцієнт покриття балансу (платоспроможності) розрахунків за реалізовану продукцію в грошовій формі – 3%; д) не відповіли – 2,3%. Подібні результати можливо було б вважати позитивними, якщо б вони дещо не перекручували мету створення та діяльності підприємств установ виконання покарань, які, згідно з чинним законодавством, є казенними підприємствами, які здійснюють некомерційну господарську діяльність без мети одержання прибутку для забезпечення професійно-технічного навчання засуджених та залучення їх до праці.
Жоден з осіб, яків взяли участь у анкетування, не вважають доцільним запровадження у якості критеріїв оцінки ефективності діяльності підрозділів ДКВС за залишком продукції на складах; загальною дебіторською заборгованістю; кількістю грошових коштів, що перераховані споживачами за реалізовану продукцію на розрахункові рахунки установ виконання покарань у відсотках від обсягу реалізації; відношення обсягу реалізації до середньомісячного обсягу виробництва у діючих цінах.
Щодо працевикористання засуджених, то переважна більшість працівників (95,6 %) вказали, що ефективність діяльності на цьому напрямку має визначатися відповідністю обладнання робочих місць вимогам міжнародних стандартів та норм чинного законодавства, 94% - числом створених робочих місць для засуджених.
Незважаючи, що одною з головних цілей процесу забезпечення засуджених роботою є створення умов для їх подальшої адаптації в умовах вільного суспільства, лише 8% вважають, що ефективність діяльності на напрямку працевикористання таких осіб має оцінюватись, виходячи з відповідності профілів виробництва загальним потребам ринку праці на свободі; 3% - з урахуванням кількості засуджених, які охоплені професійно-виробничим навчанням; 8,6% - виходячи з кількості засуджених, які забезпечені роботою; 5,6% вважають визначальним показником рівень середньої заробітної плати засуджених за відпрацьований людино-день у розрахунку на всіх засуджених, які повинні працювати; 1,6% - фактичне виконання завдання по доходах від працевикористання засуджених у відсотках від запланованого; 6,3% - рівень виробничого травматизму у розрахунку на 1000 працюючих засуджених.
На думку персоналу, жодного значення для визначення ефективності діяльності установ виконання покарань на напрямку забезпечення засуджених роботою не має лише один показник, існуючий в теперішній час – це кількість засуджених, які задіяні на відрядних роботах і не виконують норму виробітку, у відсотках від загальної кількості працюючих.
Натомість, переважне число працівників ДКВС (86,6%) погоджуються, що відповідність житлових умов засуджених міжнародним стандартам та національному законодавству є одним з визначальних критеріїв оцінки ефективності діяльності підрозділу. При цьому 44% респондентів вважають доцільним враховувати відношення числа засуджених, розміщених блочним способом, до загального числа засуджених в установі та такий же відсоток – відповідність наявних житлових площ встановленим нормам.
Проте лише 13% визнають за критерій відповідність обладнання спальних і допоміжних приміщень, опалення, освітлення, водопостачання, доступ до свіжого повітря, вентиляції, каналізації міжнародним нормам і стандартам; 10,3% - технічний стан будівель житлової зони, організація роботи щодо їх планово-попереджувальних ремонтів; 12,6% - стан забезпечення засуджених речовим майном та постільним приладдям; 2,6% - рівень організації харчування засуджених, повноту доведення норм добового забезпечення продуктами харчування; 7% - відповідність встановлених норм харчування загальноприйнятим на свободі; 9,6% - організацію торгівельного обслуговування засуджених; 4% - наявність необхідного прального обладнання; 3% - практику доступу до прального обладнання; 9% - стан обладнання кімнат для тривалих і короткострокових побачень (при цьому жодний працівник не визнав за критерій число осіб, які не мали можливості скористатися побаченням через відсутність вільних місць в кімнатах); 5% - число скарг від засуджених та їх рідних на стан комунально-побутового обслуговування.
Саме останні результати анкетування й викликають певні сумніви у тому, що персонал є дійсно обізнаним з вимогами, що пред’являються до житлових приміщень, умов проживання та комунально-побутового забезпечення засуджених згідно з вищевказаними нормативно-правовими документами.

Як уже зазначалось, одним з головних завдань органів і установ виконання покарань є забезпечення безпеки суспільства шляхом належної організації охорони, нагляду та безпеки за засудженими. У зв’язку з цим доволі цікавими виявились результати анкетування персоналу в частині можливих критеріїв оцінки діяльності на даному напрямку, оскільки вони підтвердили спрямованість працівників установ виконання покарань на виконання не властивих їм функцій (зокрема, оперативно-розшукової діяльності), каральну направленість діяльності замість попереджувального орієнтування та не зовсім правильне розуміння завдань названих підрозділів, включаючи й певне бажання уникнути відповідальність за власні дії. Пропоновані критерії згідно отриманих відповідей розподілились наступним чином:
- загальна кількість злочинів у розрахунку на 1000 середньоспискової чисельності осіб, які тривають в установі (рівень злочинності) – 18,6%;
- кількість вбивств – 0%
- кількість умисних тяжких тілесних ушкоджень – 0%;
- кількість кримінальних справ, порушених за ст. 391 КК України, - 4%;
- кількість втеч з-під охорони та ухилень від відбування покарання у виді позбавлення або обмеження волі – 8,3%;
- кількість злочинів, розкритих ОВС за інформацією установ виконання покарань у розрахунку на одного працівника оперативного підрозділу – 29,3%;
- кількість попереджених злочинів – 3%;
- кількість випадків порушення законності в частині тримання засуджених, оформлення та ведення облікових документів – 0%;
- кількість випадків несвоєчасного звільнення засуджених – 2,3%
- кількість випадків несвоєчасного розгляду матеріалів на засуджених на засіданнях комісії установи – 11,6%;
- число попереджених випадків пронесення заборонених предметів – 8%;
- число випадків порушення локалізації – 7,3%;
- число випадків порушення внутрішньо цехового режиму – 3%;
- число заходів, вжитих для виключення безконтрольного виходу засуджених з локального сектору або цеху – 3%;
- кількість випадків порушення правил обліку, зберігання і використання зброї – 23,3%;
- відповідність обладнання установи встановленим нормам – 5%;
- число травм, заподіяних засудженим, походження яких виникло в результаті протиправних дій – 0%;
- число скарг засуджених та їх рідних на дії працівників – 0%
- число скарг засуджених та їх рідних на дії працівників, що знайшли своє підтвердження – 0%
Стан медичного забезпечення пропонується оцінювати, виходячи з загальної кількості померлих в установі (75,3%); числа медичного персоналу з необхідним фахом і досвідом роботи (85,6%); забезпеченості лікувально-профілактичних закладів сучасним обладнанням, інструментарієм, інвентарем та медикаментами (96,6%); числа засуджених, які звернулись за отриманням медичної допомоги (6,6%); числа засуджених, яким надано медичну допомогу (3%). При цьому, на думку персоналу, не має жодного значення число скарг на медичне обслуговування зі сторони засуджених та їх рідних, зокрема й тих, які знайшли своє підтвердження.
У соціально-виховній роботі головними показниками, на думку респондентів, є відповідність матеріально-технічної бази та умов роботи соціально-психологічної служби встановленим міжнародним стандартам та чинному законодавству (78,3%); забезпечення засуджених необхідними документами (36,6%); число випадків вчинення повторних злочинів після звільнення від відбування покарання (21,6%); кількість порушень вимог режиму в колоніях (19,6%); число випадків поміщення засуджених в ДІЗО та ПКТ (16,6%); кількість заходів, проведених спільно з громадськими організаціями (11,6%); кількість виховних заходів (6%); кількість засуджених, які працевлаштувались після звільнення (5,6%); число попереджених самогубств (4%); число самогубств в установі (3%).
Питання поданих та обґрунтованих скарг, знову ж таки, на думку персоналу, не є визначальним.
Доволі визначальним, на нашу думку є те, що лише 0,33% респондентів вважають показником ефективності число релігійних заходів, незважаючи, що Департамент доволі високо відзначає подібну співпрацю та її вплив на засуджених.
З питання, за якими критеріями має проводитись оцінювання ефективності діяльності на напрямку кадрового забезпечення ДКВС, відповіді розподілились наступним чином: кількість не укомплектованих посад рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи у відсотках від їх штатної чисельності – 64,5%; кількість вчинених правопорушень і надзвичайних подій серед особового складу у розрахунку на 1000 осіб фактичної чисельності рядового і начальницького складу – 3%; кількість заборонених стосунків, допущених персоналом органів і установ виконання покарань, у розрахунку на 1000 його фактичної чисельності – 3%; кількість порушених кримінальних справ щодо персоналу органів і установ виконання покарань у розрахунку на 1000 його фактичної чисельності – 3%; стаж роботи персоналу – 50,6%; наявність резерву кадрів – 0,33%; наявність спортивних комплексів та матеріально-технічної бази для проведення навчань і тренувань – 3%; наявність та належне обладнання класу службової підготовки – 5%; регулярність проведення занять – 0,33%; відповідність тематики занять нагальним потребам працівників – 7,3%; кількість наставників молодих працівників – 0,33%; число випадків порушення дисципліни серед особового складу – 3%; число порушень дисципліни та законності серед особового складу – 8%; число покараних працівників – 8%; число заохочених працівників – 4,6%; кількість випадків допущення корупційних діянь – 3,6%.
Жоден з респондентів не визначив за критерій оцінки число осіб, які протягом звітного періоду підвищили рівень своєї підготовки у різних навчальних закладах; число заходів, проведених у рамках виховної роботи з особовим складом; число заходів, проведених з метою профілактики порушень законності та дисципліни.
Соціальні гарантії персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України визначено у п’ятому розділі Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України", зокрема:
- держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України;
- умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати;
- пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб». При звільненні зі служби особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист»;
- особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії – один місяць служби за сорок днів; особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, – один місяць служби за півтора місяця, а в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування інфекційних та психічно хворих засуджених, – один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань;
- на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників органів внутрішніх справ, які не мають спеціальних звань;
- пенсійне забезпечення та соціальний захист працівників кримінально-виконавчої служби здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, державну службу, соціальний захист;
- персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України гарантується безоплатне медичне забезпечення, яке здійснюється в закладах охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України.
Відповідно до чинного законодавства особи рядового і начальницького складу мають право на такі пільги:
- знижка з оплати за житло, комунальні послуги, електроенергію та паливо в містах;
- безоплатне користування житлом та придбання палива, електроенергії і скрапленого газу в сільській місцевості;
- оплата проїзду у транспорті до місця відпустки та назад;
- безплатне користування при виконанні службових обов'язків усіма видами міського пасажирського транспорту загального користування (крім таксі), залізничного і водного транспорту приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів;
- пільгове санаторно-курортне лікування та придбання путівок.
Разом з тим, реалізація зазначених пільг щороку призупиняється відповідно до законів України про Державний бюджет, якими встановлено, що пільги, компенсації і гарантії, на які згідно із законами України мають право особи рядового і начальницького складу органів і установ виконання покарань, надаються у разі, якщо грошові доходи цих працівників менше величини прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. При цьому витрати на безоплатне або пільгове матеріальне і побутове забезпечення здійснюються за рахунок і в межах асигнувань на утримання цих бюджетних установ. Водночас, у держбюджеті видатки на надання зазначених пільг, компенсацій і гарантій Департаменту не передбачались.
Таким чином, пільги, передбачені законодавством, особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби у 2004-2008 роках державою не надавались.
Персонал ДКВС на сьогодні фактично позбавлений як нормальних та таких, що відповідають трудовому законодавству, умов праці, не мають гідної заробітної плати та жодних дійових соціально-правових гарантій зі сторони держави.
Можливо, саме з цих причин, 100% респондентів визначили, що ефективність діяльності установ виконання покарань в частині соціального захисту персоналу маю оцінюватись, виходячи з забезпечення працівників житлом; 58,6% - називають кількість випадків порушення трудового законодавства щодо персоналу; 48% - відповідність умов та режиму праці вимогам міжнародних стандартів та чинному національному законодавству; 23% - наявність клубу (актового залу) та їдальні; 23% - наявність системи медичного та санаторно-курортного обслуговування персоналу; 2,3% - кількість підсобних приміщень в адміністративних будівлях.
Отже, проведене анкетування показало, що реальний стан з процедурою оцінки ефективності діяльності ДКВС потребує подальшого удосконалення. Існуючі критерії оцінювання не є науково обґрунтованими, не доведені до персоналу названої служби, що фактично унеможливлює їх належне практичне застосування, не в повній мірі ґрунтуються на наявній практиці та у переважній більшості фактично не мають великого значення для подальшого удосконалення діяльності установ виконання покарань.
Підводячи підсумок, ще раз зауважимо, що процедура оцінки ефективності діяльності ДКВС, особливо в сучасних умовах реформування, представляє доволі складну проблему, розв’язання якої – справа не одного дня. При цьому не викликає заперечень, що завдання удосконалення діяльності органів і установ виконання покарань зокрема та ДКВС взагалі вимагає розробки таких показників, котрі дозволяли б надати їй об’єктивну оцінку та найбільш оптимально визначити напрямки подальшої роботи. Як видається, саме з розробки критеріїв оцінки ефективності діяльності й слід починати будь-яке реформування, чого дотепер не було зроблено у комплексному вигляді.

І.С.Яковець, к.ю.н., ст. науковий співробітник сектору дослідження проблем кримінально-виконавчого законодавства,
Інститут вивчення проблем злочинності
АПрН України, м. Харків

коментарі

30.04.2011 | kvazar
ДЯКУЮ


щоб розмістити повідомлення чи коментар на сайт, вам потрібно увійти під своїм логіном