Версія новин сайту
для мобільного телефону
http://ukrprison.org.ua/wap

Міжнародний фонд "Відродження"

Моніторинг стану реалізації соціальних прав засуджених в установах виконання покарань Київської області

Букалов О.

Підсумки  моніторингу, виконаного Всеукраїнським благодійним Фондом «Правова ініціатива» свідчать, зокрема, про невіру засуджених у можливість покращання ситуації, недовіру до пенітенціарного персоналу. Автори дослідження вважають, що їхніми поглядами не можна нехтувати, адже це лише поглиблює конфронтацію між ними та співробітниками колоній.

Протягом грудня 2007 року у чотирьох установах виконання покарань Київської області Всеукраїнським благодійним Фондом «Правова ініціатива» за сприяння управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у м. Києві та Київській області проведено моніторинг стану реалізації соціальних прав засуджених.  В якості респондентів свою точку зору на дотримання соціальних прав засуджених та на проблеми, пов’язані із забезпеченням адміністрацією установ цих прав, могли висловити як засуджені, так і представники персоналу установ Київської області. Для кожної з цих груп було розроблено спеціальну анкету, в якій респонденти могли на кожне питання дати не лише запропоновану відповідь, але й у довільній формі висловити свою точку зору. Анкети після пояснення мети дослідження роздавалися і збиралися представниками Фонду «Правова ініціатива».

Установа

засуджені

N

%

ВК-35 –

Біла Церква

76

27,1

ВК-95 –

Березань

72

25,7

ВК-85 – Буча

62

22,1

ВК-119 –

Мартусівка

70

25,0

Усього

280

100,0

Зрозуміло, що традиційно адміністрація намагалась залучати найбільш лояльних до неї засуджених, але більша частина ув’язнених відповідала чесно і намагалась донести до громади свою точку зору на життя в установі. У цілому засуджені виявили значно більшу зацікавленість в інформуванні громадськості про свої проблеми, ніж представники персоналу установ. Майже третина анкет була заповнена частково, або відповіді на ключові питання були пропущені. Ми вирішили враховувати лише ті анкети, в яких респонденти відповіли на переважну кількість запитань, таким чином із 400 анкет придатними виявились 280. У процесі обробки результатів вирішено було залишити частину оригінальних висловлювань засуджених із збереженням аутентичної мови респондентів та ознайомити читачів із культурою «мовчазної маси» засуджених.

Загалом нам вдалося отримати картину, яка досить чітко окреслює стан забезпечення соціальних прав та існуючі проблеми в установах Київської області.

 Засуджені – загальна характеристика респондентів

Освіта

N

%

неповна

середня

96

34,3

середня

73

26,1

середня

спеціальна

74

26,4

незакінчена вища

22

7,9

вища

15

5,4

Усього

280

100,0

 

 

 

 

 

 

 

Кількість судимостей

N

%

1

55

19,6

2

118

42,1

3-4

72

25,7

5-7

14

5,0

Не відповіли

21

7,5

Усього

280

100,0

Середній вік засуджених – 31 рік. Наймолодшому виповнилось 18, а найстаршому – 59 років. Кожний третій має незакінчену середню освіту, кожний четвертий – випускник ПТУ, і лише 5,4% закінчили ВУЗи. Іншими словами, інтелектуальний стан ув’язнених, з одного боку, свідчить про те, що скоюють злочини переважно безробітні та малоосвічені особи, з другого про те, що особи з вищою освітою досить рідко бувають засудженими.

Кожний п’ятий відбуває покарання вперше, 42% – вдруге, а 31% наших респондентів можна віднести до рецидивістів – відбувають хто в третій, а хто і в сьомий раз.

Професія до засудження

N

%

не відповів

126

45,0

працював за фахом

141

50,4

 

крав

13

4,6%

 

Усього

280

100,0

 


До засудження респондент проживав:

N

%

не відповів

23

8,2%

власна квартира

93

33,2%

у родичів

65

23,2%

приватний будинок

55

19,6%

гуртожиток

21

7,5%

оренда

14

5,0%

комуналка

9

3,2%

Усього

280

100,0

З таблиці видно, що 45% респондентів не мали певного заняття на момент скоєння злочину, половина мала професію і працю-вала за фахом, а  4,6% визнали, що основним джерелом доходів були крадіжки.  Як бачимо, на відміну від європейських країн, основною причиною скоєння злочинів є системна бідність, тобто дуже обмежені матеріальні можливості для отримання освіти та нормально оплачуваної професії. Ми можемо стверджувати, що ув’язнення – це страховка від безробіття. Кожен кримінолог знає, що збільшення безробіття на 1% збільшує злочинність на 6%, а у нас, на жаль, зростання доходної частини бюджету зовсім не пов’язане із збільшенням кількості робочих місць.

Далі, як бачимо, 76% засуджених мали пристойні житлові умови і їх не можна віднести до маргінальних верств населення. Тільки 5% винаймали житло, а 8,2% не мали певного місця проживання.

Сімейний стан

N

%

самотній (розлучений)

97

34,6

є батьки, близькі родичі

68

24,3

Одружений

48

17,1

громадянський шлюб

46

16,4

не відповів

21

7,5

Усього

280

100,0

Лише 17,1% наших респондентів були одруженими і відповідали ще за когось, окрім себе. Відсутність у дорослого чоловіка власної сім’ї і відповідальності за своїх дітей, як бачимо, суттєво збільшує ризик скоєння протиправних дій. Причин тут може бути багато – від бажання накопичити щось на шлюб до аморального способу життя, при якому знайти відповідального партнера неможливо.

В якій сім’ї респондент зростав

N

%

не відповів

21

7,5

повна сім’я

150

53,6

неповна сім’я

86

30,7

в сім’ї родичів

5

1,8

в інтернаті

18

6,4

Усього

280

100,0

 Дуже велику роль тут відіграє первинна соціалізація в сім’ї. Половина респондентів виховувались у родинах з обома батьками. У місцях позбавлення волі відсоток випускників інтернатів дуже високий. А це означає, що соціальна політика держави щодо дітей сиріт потребує кардинального перегляду, і не в сторону кращого матеріального забезпечення, а у зміні методів виховання і соціального навчання. На жаль, сирітство – явище соціальне. Часто одинока мати не може ні забезпечити власну дитину, ні приділити їй час, бо зайнята проблемами виживання, або взагалі подалась за кордон на заробітки. Таких у нас уже третина, і їх кількість, порівняно із 1998 роком, зросла майже вдвічі.

Стосунки з родичами

N

%

не відповів

30

10,7

не змінились

136

48,6

Погіршились

70

25,0

Покращились

28

10,0

не маю родичів

16

5,7

Усього

280

100,0

Одним із найважливіших аспектів життя засуджених є стосунки із родичами. Статус засудженого дуже часто визначається через ставлення родичів. Якщо родичі засудженому допомагають, значить – це людина порядна, яка, отримуючи щось із волі, зможе поділитися. Соціальна робота в колоніях має максимально сприяти покращанню стосунків із родичами. У цьому криється основна мета пенітенціарної соціальної роботи, яка спрямована не на покаранні за скоєний у минулому злочин, а у майбутнє клієнта. Так ось, стосунки із родичами покращились у кожного шостого засудженого у  двох установах: 35 (Біла Церква) та  119 (Мартусівка), а в решті колоній – це досить рідке явище. З цього можна зробити висновок, що лише у двох установах хоч якась соціальна робота ведеться. А от у 85 установі (Березань) найбільше тих, у кого стосунки із родичами погіршились.

Важливим аспектом реабілітації злочинця є легітимність покарання: тобто віра засудженого в те, що всі процесуальні дії відбувалися згідно закону, і до нього поставились справедливо і неупереджено. Така віра відкриває шлях до щиросердного каяття, розуміння скоєного і бажання виправити ситуацію. Якщо ж правоохоронна система допускає порушення прав підозрюваних в ході процедури дізнання та слідства, а судді не розглядають всіх аспектів справи на користь обвинуваченого, іншими словами, коли процес займає обвинувальний ухил, то засуджена особа відчуває себе несправедливо покараною і її шанси на перевиховання та повернення до законослухняного способу життя значно зменшуються.

В ідеалі в установах мають відбувати покарання справжні злочинці, і вони мають про це знати. У нас такими себе визнають лише 3,6%. Про яке перевиховання може йти мова, якщо 34,3% єдиною причиною свого знаходження в колонії вважають не скоєння злочину, а те, що не вистачало коштів відкупитися. Наразі така точка зору свідчить про високу корумпованість та некомпетентність правоохоронної системи.

Хто на думку засуджених

опиняється в УВП

Установа

Усього

БВК-35 -Біла Церква

БВК-95 – Березань-2

БВК-85 – Буча

БВК-119 – Мартусівка

Всі засуджені в УВП – злочинці

1,1%

,7%

1,4%

,4%

3,6%

Багато кого засуджено занадто суворо, а то й несправедливо

16,1%

13,9%

9,3%

13,6%

52,9%

Покарання відбувають ті, у кого немає звязків у владі

2,9%

2,9%

2,9%

,7%

9,3%

В УВП сидять ті, хто не зміг відкупитися від суду та слідства

7,1%

8,2%

8,6%

10,4%

34,3%

Усього

100,0%

 Соціальні права засуджених

Виправні заклади відносяться до установ, які в соціології прийнято називати «тотальними». До них відносяться інтернати всіх типів, в’язниці, військові формування, стаціонарні лікарні та комуни. Особливість таких закладів полягає в тому, що особистість, потрапляючи в їх міцні тенета, централізовано отримує частку всіх соціальних благ – харчування, одяг, місце для сну, медичну допомогу, вид занять, роботу, розваги тощо. За все це від особи вимагається лише вдячність – приймати все, що дають відповідно до статусної позиції (місця в ієрархії), і виконувати правила, вимоги та накази адміністрації.

Серед тотальних установ в’язниці займають особливе місце. По-перше, ніхто туди добровільно не прийшов, по-друге, ніхто не може навіть тимчасово вийти, і, по-третє, ніхто не може вибирати нічого  – всі аспекти життя вирішуються третіми особами із числа адміністрації та персоналу установи згідно прийнятих законів, правил, наказів і розпоряджень.

Ще однією особливістю тотальних установ завжди є обмеженість ресурсів та їх централізований перерозподіл. У принципі всі мають отримувати рівну частку, але у жодній із в’язниць світу ця вимога не виконується.

 Реалізація права на охорону здоров’я

Згідно встановлених правил щодо надходження засудженого до установи, він має бути ретельно оглянутий та опитаний лікарем, при цьому має бути складено акт про стан його здоров’я, в якому за наявності захворювань або травм – чітко вказано діагноз та призначено лікування. Як бачимо з таблиці, ця елементарна вимога, за повідомленнями засуджених, не виконується належним чином, особливо у Березанській та Бучанській колоніях.

Зустріч із лікарем під час надходження в установу

Установа

Усього

БВК-35 -Біла Церква

БВК-95 – Березань-2

БВК-85 – Буча

БВК-119 – Мартусівка

ні, лікар не приймав

1,4%

14,3%

13,2%

2,5%

31,4%

так, тільки опитував

21,4%

9,3%

8,9%

21,1%

60,7%

так, уважно обстежив

4,3%

2,1%

,0%

1,4%

7,9%

Усього

27,1%

25,7%

22,1%

25,0%

100,0

Дещо краще працює лікарська частина у Білоцерківській колонії, але й там далеко до нормального стану.

Після багатомісячного перебування у Київському СІЗО №13, де умови утримання набагато гірші, ніж у будь-якій із колоній Київської області, особливо з точки зору гігієни, абсолютно здоровими на момент прибуття в установу вважали себе лише 12,5% респондентів. 

Серед засуджених найбільш розповсюджені страхи стосуються загрози зараження туберкульозом, ВІЛ-інфекцією та СНІДом. Багато новоприбулих просили лікаря зробити відповідні аналізи, але їм було відмовлено у зв’язку з тим, що аналізи занадто дорогі, а коштів  немає. Більше половини молодих респондентів, навіть маючи якісь проблеми, до лікаря, як до представника адміністрації, вважали за краще не звертатися. І не даремно! Як свідчить наступна таблиця, лише 3,2%, тобто 9 осіб із 280 наших респондентів, отримали необхідне лікування в установах Київської області.

Прохання скласти акт про стан здоров’я

Установа

Усього

БВК-35 -Біла Церква

БВК-95 – Березань-2

БВК-85 – Буча

БВК-119 Мартусівка

Ні

12,1%

12,5%

13,9%

12,9%

51,4%

ні, був абсолютно здоровий

3,9%

3,2%

1,8%

3,6%

12,5%

так, обстежили та склали акт

2,1%

1,1%

,0%

,7%

3,9%

так, обстежили протягом місяця

2,5%

3,9%

1,4%

1,1%

8,9%

відмовили скласти акт

6,1%

5,0%

3,9%

6,1%

21,1%

приймав фельдшер (без відповідної кваліфікації)

,4%

,0%

1,1%

,7%

2,1%

Усього

27,1%

25,7%

22,1%

25,0%

100,0

Серед основних нарікань засуджених чільне місце займає низька кваліфікація медичного персоналу установ, відсутність медикаментів і, безумовно, байдуже ставлення до хворих, але це  скоріше наслідок недофінансування установ.

 

Прохання призначити лікування

Установа

Усього

БВК-35 -Біла Церква

БВК-95 – Березань-2

БВК-85 – Буча

БВК-119 Мартусівка

ні

12,9%

12,9%

12,1%

14,6%

52,5%

лікування провели

1,8%

,4%

,4%

,7%

3,2%

в лікуванні відмовили

6,1%

5,7%

3,6%

2,1%

17,5%

в УВП не було необхідних медикаментів

5,7%

6,8%

6,1%

7,1%

25,7%

без грошей лікар не лікує, а посилає до родичів за грошима

,4%

,0%

,0%

,0%

,4%

 

1,2%

не могли встановити діагноз

,4%

,0%

,0%

,0%

,4%

не лікують, відправляють на Бучу, але і там не лікують

,0%

,0%

,0%

,4%

,4%

Усього

27,1%

25,7%

22,1%

25,0%

100,0

З наступної таблиці видно, що лише 16,8% засуджених (середній вік – 31 рік) не потребують будь-якої медичної допомоги. У таблиці дуже схематично підсумовані основні захворювання, від яких страждають респонденти. Слід зазначити, що це не зовсім достовірні дані, оскільки більше ніж третина відмовилась відповідати, але загальна картина вимальовується досить песимістичною – чим складніше захворювання, тим менше шансів на лікування; чим масовіше захворювання, тим складніше дістати найелементарніші ліки, наприклад, мазь від грибка або нафтизин від нежиті.

Що стосується стоматології, то коли пломбування одного зубу коштує у державних установах 120 гривень, а на медичний захист ув’язненого виділяється 36 гривень на рік, то шансів зберегти зуби у колонії практично немає. Це видно навіть візуально – більша половина ув’язнених відсвічує дірками в роті. Єдиний доступний вид стоматологічної допомоги – видалення зубів.

Особливе занепокоєння викликає дуже різке зростання захворювання на гепатит. Від цієї хвороби помирає людей вдвічі більше, ніж від СНІДу, але ні профілактики, ні лікування (вірусний гепатит, який вражає печінку, невиліковний) в установах не забезпечують.

Причина потреби у лікуванні

Установа

Усього

БВК-35 -Біла Церква

БВК-95 – Березань

БВК-85 – Буча

БВК-119 – Мартусівка

не відповів

9,6%

12,1%

5,4%

8,2%

35,4%

здоровий, лікування не потребую

3,9%

2,9%

3,9%

6,1%

16,8%

загальне погіршення стану здоров’я – авітаміноз, дистрофія, часті простуди

4,6%

1,4%

4,3%

3,9%

14,3%

Стоматологія

1,4%

,0%

2,1%

,7%

4,3%

гепатит В, С

1,1%

1,4%

1,8%

1,8%

6,1%

язва, гастрит, печінка

1,8%

1,4%

,4%

,7%

4,3%

Інвалідність

1,1%

1,4%

,7%

,7%

3,9%

Туберкульоз

1,1%

,7%

1,8%

,4%

3,9%

дерматологічні хвороби, псоріаз, грибок

,7%

1,4%

,4%

,4%

2,9%

ВІЧ

,4%

1,1%

,0%

1,4%

2,9%

Кардіологія

1,1%

,4%

,4%

,7%

2,5%

невропатологія, ураження хребта

,4%

1,4%

1,1%

,0%

2,9%

Усього

27,1%

25,7%

22,1%

25,0%

100,0

Як бачимо, одне з чільних місць – 14,3% – займає загальне погіршення стану здоров’я засуджених – авітаміноз та дистрофія.

Харчування засуджених у цілому відповідає нормативам по калорійності продуктів, але якість цих продуктів та їх вітамінне наповнення недостатнє. У наслідку маємо цілий букет захворювань.

Особливу шкоду здоров’ю спричиняє масове використання так званого «комбіжиру» для приготування продуктів, що призводить до гастритів, колітів, виразки шлунку та дванадцятипалої кишки, цирозу печінки, хвороб нирок та серцево-судинних недуг.

Лише 4 відсотка, або 1 з 25 засуджених вважає нормальним стан забезпечення медичними препаратами. Зверніть увагу на різницю між установами – чим краще управління в колонії, тим більше осіб вважають стан нормальним. Найгірший стан, і не тільки за цим показником, за порівняльними висновками з відповідей засуджених, у Березанській та Бучанській виправних колоніях. Якщо вільна людина може собі в чомусь відмовити на користь лікування, то засуджені взагалі такої можливості не мають. Із наступної таблиці ми бачимо, що лише 3,9% можуть на зароблені в колонії гроші придбати необхідні ліки, а 51,1% навіть не заробили собі на стрептоцид.

Забезпечення необхідними медикаментами в установі

Установа

Усього

БВК-35 -Біла Церква

БВК-95 -Березань

БВК-85 – Буча

БВК-119 Мартусівка

нормальне (за потребою)

2,1%

,4%

,4%

1,1%

3,9%

Недостатнє

12,9%

8,6%

6,4%

9,3%

37,1%

вкрай погане

12,1%

16,4%

15,0%

14,6%

58,2%

в установі лікують лише  препаратами, які привезли родичі

,0%

,4%

,4%

,0%

,7%

Усього

27,1%

25,7%

22,1%

25,0%

100,0

Фактично лікування засуджених повністю перекладене на кишені їхніх родичів, якщо такі є і якщо вони бажають допомогти. З іншого боку, лікування, як і будь-який інший вид соціальних послуг в ув’язненні, є монополізованим і залежить від ставлення монополіста-постачальника. Саме тому один респондент навіть написав щодо ліків великими літерами – «все що завгодно по спеціальним цінам». З6,4% опитаних залежать від допомоги своїх родичів, але і тут є цілий ряд проблем, на які скаржаться засуджені.

Можливість придбати необхідні ліки в УВП за власні кошти

Установа

Усього

БВК-35 – Біла Церква

БВК-95 – Березань

БВК-85 – Буча

БВК-119 – Мартусівка

ні (немає коштів на рахунку)

13,9%

13,9%

10,7%

12,5%

51,1%

ні (кошти є, але придбати ліки неможливо)

2,5%

1,8%

2,5%

1,4%

8,2%

так (маю кошти на рахунку і можу замовити ліки)

,4%

,4%

2,9%

,4%

3,9%

так, допомога родичів (придбають необхідне)

10,4%

9,3%

6,1%

10,7%

36,4%

«все що завгодно за готівку по спеццінам»

,0%

,4%

,0%

,0%

,4%

Усього

100,0

Зокрема, персонал самовільно, без згоди хворого, використовує придбані ним ліки за власним бажанням. Або навіть абсолютно безпечні ліки з точки зору вмісту наркотичних речовин у жодній із колоній на руки не видаються. Тому засуджений має прийти декілька разів на день і, згідно припису, прийняти препарат у присутності медичного працівника. Незавжди при цьому засудженого відпускають до медичної частини, режим лікування таким чином порушується, і ефект такого лікування не приносить бажаного результату. Якщо ж особа потрапила до ізолятора, то про лікування взагалі може відразу забути – будь яка медична допомога «штрафникам» в установах виконання покарань Київської області відсутня.

Ставлення медичного персоналу до себе 74 % засуджених оцінюють як негативне, тобто байдуже та погане. При цьому за вироком суду особу засуджують тільки до позбавлення волі, а не до втрати здоров’я. А отримані результати моніторингу свідчать самі за себе, особливо у Березанській колонії. Для того, щоб картина для читачів стала більш ясною та зрозумілою, ми вирішили дати слово засудженим і процитувати їхні висловлювання на полях анкет та у графі «інше» із збереженням стилістики та орфографії.

Ставлення медичного персоналу УВП до засуджених

Установа

Усього

БВК-35 -Біла Церква

БВК-95 – Березань

БВК-85 – Буча

БВК-119 Мартусівка

байдуже

14,3%

18,2%

11,4%

13,9%

57,9%

погане

5,4%

2,9%

5,4%

2,5%

16,1%

задовільне

3,9%

2,5%

2,9%

3,2%

12,5%

добре

3,6%

2,2%

2,5%

5,3%

13,6%

Усього

100,0

 

БВК-35 -Біла Церква

·  «Главврач иногда реагирует на жалобы зека, а персонал никогда»;

·  «У нас масові дерматологічні захворювання, геморой, дистрофія, почки не лечат вообще»;

·  «Медперсонал реагує на звернення засуджених і надає відповідну допомогу лише за прямим наказом начальника колонії»;

·  «На лікування не можливо перерахувати кошти»;

·  «Запрещают свои медикаменты, например «Бронхолитин»;

·  «Осужденным отказывают в проверке на ВИЧ и СПИД»;

·  «Направьте комиссию для проверки медсанчасти!!!»;

·  а графі пропозиції – «крем против грибка».

БВК-95 – Березань

·  «Дорогие медикаменты воруют или меняют»;

·  «Чем бы ты не болел – администрации наплевать»;

·  «Простуженных туберкулёзников на мороз гонят на зарядку. В лечении отказывают – нет денег»;

·  «Кошти у мене є, але установа відмовляється купувати ліки навіть для тяжко хворих»;

·  «Відмовляють в обстеженні на венеричні хвороби та СНІД»;

·  «Високий травматизм, але навіть аптечок першої допомоги в цехах немає»;

·  «В медчасти крадут дорогие медикаменты, которые приносят родственники»;

·  «ДИЗО – источник туберкулёза в учреждении»;

·  «В медчасти сразу дают понять, что обращаться к ним бесполезно»;

·  «В залежності від ставлення адміністрації приймають необхідні ліки від рідних»;

·  «В УВП отримав інвалідність і не знаю як оформити пенсію по інвалідності»;

·  «Потребував медичної допомоги після 12 місячного перебування в Броварському КПЗ. Хірург дав направлення на Бучу. Нач. мед – відмовив»;

·  «Полы в спальных помещениях положены плиткой и от этого все осужденные простужены»;

·  «Дорогие медпрепараты у родственников приняли, а мне не выдают»;

·  «Простуда, особливо після бані – в передбаннику t – 50»;

·  «Цеха взагалі не обігріваються»;

·  «ВИЧ, но в анализе отказывают».

БВК-85 – Буча

·  «Болезни венерические (ВИЧ, СПИД, сифилис) – наркомания везде и в каждом»;

·  «Врач некомпетентен и неуполномочен»;

·  «Хвороби в УВП – респіраторно-вірусні інфекції, туберкульоз, ВІЛ, проблеми з шлунком, харчування лише усугубляє їх»;

·  «Кроме анальгина ничего не дают»;

·  «Туберкулез закрытой формы – лечение не проводится»;

·  «Нельзя запломбировать зубы, только вырывают, причем делают как попало!»;

·  «Мази от грибка нет. Сильно похудел, просил поставить на диету , но без взятки в 20 гр. не ставят»;

·  «Очень часто и долго простужены. У многих грибок на ногах, зубы это отдельная тема, очень больная»;

·  «Зубная боль (флюс), простуда, туберкулёз – к врачам не обращался – здесь бесполезно»;

·  «Мне вообща страшно, слышал, что палец гнил. Его можно было почистить, а наш врач его просто отрезал, по халатности врачей много умираем»;

·  «Лекарства воруют из передач».

БВК-119 Мартусівка

·  «Большинство болеет от недоедания»;

·  «При температуре 38,5 меня нельзя выгонять на холод. Если не даете лекарства, то хоть не трогайте больного, дайте оклиматься самому»;

·  «Дуже погана неочищена вода в колонії»;

·  «Больного зека садят на ШИЗО за то, что он не вышел в столовую»;

·  «В пищу добавляют жиры, которые разрушают желудок, печень и т. д.»;

·  «Такого психиатра как у нас лучше не видеть»;

·  «У меня гепатит, а заставляют грузить бревна».

Звичайно, варто зважити на можливу суб’єктивність висловлювань засуджених.  Проте така висока одностайність дає підстави вірити, що названі засудженими явища мають хронічний прояв у виправних установах.

Реалізація права на працю та гідну оплату

Державний Департамент з питань виконання покарань оприлюднив цифри трудової зайнятості спецконтингенту у  місцях позбавлення волі. За його даними (1 квартал 2008)  працюють лише 21% засуджених, а решта у колоніях потерпає від безробіття.

Дані, отримані у результаті опитування засуджених, демонструють діаметрально протилежну картину: лише 22,5% не працюють, а решта працюють навіть без вихідних і у дві зміни.

Трудова зайнятість в УВП

Установа

Усього

БВК-35 -Біла Церква

БВК-95 – Березань

БВК-85 – Буча

БВК-119 Мартусівка

Працюю і заробляю

10,7%

10,4%

8,2%

4,6%

33,9%

Працюю, але праця не оплачуєтся

15,4%

7,9%

5,7%

13,9%

42,9%

Працюю, але адміністрація все відраховує на оплату комуналки

,4%

,0%

,4%

,0%

,7%

Не працюю

,7%

7,5%

7,9%

6,4%

22,5%

Усього

100,0%

43% засуджених взагалі нічого не отримують за свою працю. У середньому – є досить підстав це стверджувати – в установах Київської області працюють 77,5% засуджених.

Забезпечення безпеки праці в УВП

Установа

Усього

БВК-35 -Біла Церква

БВК-95 – Березань-2

БВК-85 – Буча

БВК-119 – Мартусівка

так

5,0%

3,9%

4,6%

7,1%

20,7%

ні (часті травми)

22,1%

21,8%

17,5%

17,9%

79,3%

Усього

100,0%

Відомо, що з бюджету країни колонії фінансуються на 50%, решту коштів ув’язнені мають заробити, хоча згідно прийнятим Україною міжнародним зобов’язанням, фінансування захищених статей – утримання, харчування, медицина – має бути стовідсотковим із бюджету країни. Також не можна примушувати засуджених працювати понаднормово із порушенням трудового законодавства. На жаль, в усіх колоніях Київської області ми маємо масові порушення трудового законодавства.

Засуджені не вважають, що адміністрація виправних установ забезпечує належним чином безпеку їхньої праці на виробництві. Не вистачає нормального інструменту – а трудове завдання, як свідчать засуджені, має бути виконане за будь-яку ціну підручними засобами, що часто пов’язано із порушенням елементарних правил безпеки. Невиконання завдання трактується як відмова від роботи і карається ізолятором. У будь-якому випадку про умовно-дострокове звільнення можна забути.

Чи прийнятні умови праці

Установа

Усього

БВК-35 -Біла Церква

БВК-95 – Березань

БВК-85 – Буча

БВК-119 – Мартусівка

не відповів

1,1%

,4%

1,4%

3,6%

6,4%

Так

5,4%

2,5%

7,1%

6,1%

21,1%

Ні

20,4%

18,2%

12,1%

14,6%

65,4%

«ужасные, на голову постоянно капает вода»

,4%

1,8%

,0%

,0%

2,1%

«не має стимулу до праці – купити нічого, а зароблене після звільнення не віддають»

,0%

2,9%

1,4%

,7%

5,0%

Усього

100,0

Засуджені скаржаться на відсутність навіть аптечок першої допомоги у цехах. Лише кожний п’ятий (21,1%) вважає свої умови праці прийнятними. Адміністрація економить на опаленні робочих приміщень, немає ні роздягалень, ні туалету, ні спецодягу, не працюють душові, у цехах розбиті вікна, протікає дах, не працює вентиляція. Найгірші умови праці у Київській області, за відповідями засуджених, у 95 колонії (Березань).

Отримати роботу засудженим вже давно не проблема. Проблема – це отримати роботу, за яку будуть нараховані кошти і можна буде щось придбати у магазині на додаток до бідного раціону установи. Лише 1,4% засуджених «ідейно» відмовляються від праці. Найбільше зловживань виявлено у Бучанській колонії. А у Березанській установі начальник «вирішив» проблему оплати праці дуже просто – у кінці місяця він видає працюючим по 20 пачок цигарок «Прилуки».

Чи важко отримати в УВП оплачувану роботу?

Установа

Усього

БВК-35 -Біла Церква

БВК-95 – Березань-2

БВК-85 – Буча

БВК-119 – Мартусівка

не відповів

1,8%

1,1%

,7%

2,5%

6,1%

Так

17,6%

17,3%

6,1%

11,9%

52,9%

за призначення на гарну роботу (200-350 грн) адміністрація вимагає або гроші або відомі послуги

,0%

,0%

1,4%

,0%

1,4%

Ні

3,9%

4,0%

7,2%

5,4%

20,5%

залежить від ставлення адміністрації

4,0%

2,2%

6,1%

5,4%

17,6%

відмовляюсь працювати і «бути рабом адміністрації»

,0%

,7%

,7%

,0%

1,4%

Усього

100,0%

Складається враження, що найбільше зловживань адміністрації щодо оплати та умов праці має місце саме у Березанській колонії.

Якщо середня заробітна плата засуджених на місяць у Київській області, за їхніми свідченнями (а це середнє арифметичне від 280 відповідей), складає 74 гривні, то у 95 установі – всього 23 гривні, і це при тому, що оплачені трудові години перевищують встановлені норми! Але ж працюють понаднормово всі і всюди.

В усіх установах у 2008 році засуджені мінімально зайняті на оплачуваній роботі 2 години, а максимально – 14. Багато засуджених працюють із гарантованою оплатою лише частину робочого часу.

 

БВК-35 -Біла 

Церква

БВК-95 – Березань

БВК-85 – Буча

БВК-119 – Мартусівка

Усього

Робочі години (за плату)

7,80

8,5

9,0

8,46

8,4

Робочі години (без оплати)

7,52

7,3

6,7

8,25

7,6

Зарплата (місячна) – грн.

63,26

23,11

148,47

79,84

73,9

Іншими словами, майже половину із 16 годинного робочого дня засуджені працюють безкоштовно, а другу половину – за «гуманітарними» розцінками, які керівники установи для них встановили. При цьому адміністрація установ просто ігнорує мінімальні розцінки та рівень мінімальної заробітної плати, встановлений постановами Кабінету Міністрів України. Задамо собі запитання: Чи працювала б хоч одна нормальна вільна людина на шкідливому виробництві майже шістнадцять годин шість днів на тиждень за 74 гривні на місяць? А за 23 гривні? Це можливо лише за повної закритості та зовнішній безконтрольності кримінально-виконавчої системи.

Наразі управління Держдепартаменту України з питань виконання покарань у м. Києві та Київській області надає таку інформацію (цитуємо): «За 6 місяців 2008 року середній заробіток засуджених в установах області становив 225 грн. без нарахувань, що майже відповідає середнім результатам у цілому по системі виконання покарань. Слід зазначити, що в установах №№ 85 та 95 (які були яскраво виділені у моніторингу) середній місячний заробіток працюючого засудженого становить відповідно 243 та 271 грн. Разом з цим, необхідно зауважити, що рівень заробітної плати засуджених обумовлений наступними аспектами.

По-перше, заробітна плата нараховується у залежності від якості та кількості виконаних робіт (як і у цілому по державі), виходячи із норм і розцінок, які у свою чергу обраховані згідно із загальноприйнятою методикою нормування праці, що єдина для усіх суб’єктів господарювання у промисловості країни.

По-друге, відношення засуджених до суспільно корисної праці, рівень їх професійної підготовки (технологічно необхідно виконувати роботи по 4-5 розрядам, професійний рівень – 1-2 розряди) суттєво уповільнюють роботу та зменшують виконання економічно обґрунтованих норм виробітку, дотримання яких у повному обсязі дозволяє одержати відповідну заробітну плату».

Це офіційна відповідь. Але чому ж 280 засуджених 4 виправних установ області іншої думки? На це не можна не зважати! Така диспропорція відповідей засуджених та офіційних даних лише засвідчує про наявність гострої проблеми, про відсутність повноти інформації для суспільства та, перш за все, для засуджених. А це ознака закритості кримінально-виконавчої системи, що створює передумови для зловживань, несправедливості у працевикористанні засуджених та оплаті праці, у нехтуванні їхніми економічними правами, про що засуджені і сигналізують суспільству своїми відповідями.

Чи можливо взагалі щось змінити і реально хоч якось покращити ситуацію щодо праці засуджених в УВП?

Один із засуджених написав: «Предложения – это Вам решать. Мы не изменим ничего – всего лишь подопытные кролики». Переважна більшість засуджених відмовилась відповідати на це питання. Із наступних розділів стане зрозуміло, чому так сталося.

Найбільше обурює засуджених мізерна оплата праці, 63,9% – взагалі не мають коштів на рахунках і позбавлені всякої можливості придбати щось у магазині установи за зароблені кошти. До речі, всі магазини в усіх колоніях належать комусь із родичів керівництва колоній. Ціни – надвисокі. Товари – найдешевші, а продукти – часто просрочені.

Наявність коштів у засуджених для купівлі у магазині УВП

Установа

Усього

БВК-35 Біла Церква

БВК-95

Березань

БВК-85 – Буча

БВК-119 Мартусівка

так

9%

10%

10,8%

6,4%

36,1%

ні

18,2%

15,7%

11,4%

18,6%

63,9%

Усього

100,0%

Дієвість тих пропозицій, які засуджені все-таки висловили (змінити, звільнити тощо), сумнівна і скоріше нагадує список проблем, ніж список кроків, які необхідно зробити.

Яким чином адміністрація може покращити умови праці засуджених

Установа

Усього

БВК-35 -Біла Церква

БВК-95 – Березань-2

БВК-85 – Буча

БВК-119 – Мартусівка

не відповів

15,4%

15,7%

10,7%

17,1%

58,9%

адекватна оплата праці та реальні норми виробітку, харчування, отоварка

6,8%

5,7%

7,1%

3,9%

23,6%

навчити персонал основам КЗОТ та прав людини

1,8%

1,1%

,4%

1,4%

4,7%

нове устаткування та видавати інструмент

,4%

1,1%

,7%

,7%

2,9%

опалювати виробничі приміщення, видавати спецодяг, душ, світло

,0%

,7%

2,1%

,0%

2,9%

«змінити повністю корумповане керівництво колонії»

,0%

1,4%

,4%

,0%

1,8%

відокремити виробництво від режиму і забезпечити людей необхідним мінімумом

,4%

,0%

,7%

,0%

1,1%

«щоб у нас було 2 вихідних як у всіх в Україні»

1,1%

,0%

,0%

,0%

1,1%

«никто не хочет работать на судебный иск. Если бы на отоварку – другое дело»

,4%

,0%

,0%

,8%

1,1%

праця повинна бути добровільною, а не примусовою

,7%

,0%

,0%

,0%

7%

провести ревізію в бухгалтерії – засуджених нахабно грабують!

,4%

,0%

,0%

,0%

4%

«мене все влаштовує»

,0%

,0%

,0%

,4%

4%

на виробництві – душ, роздягальню, туалет

,0%

,0%

,0%

,4%

4%

Усього

100,0%

Коментарі засуджених та замітки на полях щодо умов праці та їх покращення

БВК-35 -Біла Церква

·  «В цехах активно течет крыша – простуды, ревматизм, грипп»

·  «Наладить сбыт и платить зарплату, а не закармливать зеков беляшами»

·  «Максимальний розряд, якого можна досягти в установі за багато років праці «на хазяїна» – 3, і то лише у виняткових випадках»

·  «У більшості – шестиденний робочий тиждень»

·  «Недостаточно инструмента в цехах – травмы»

·  «Не має сенсу працювати – купити нічого, а забрати звідси гроші майже неможливо»

·  «Они вообще за работу платить не хотят»

·  «Надавати можливість видавати інструмент»

·  Умови праці «Ужасные, на голову постоянно капает вода»

·  «Зароблених грошей в УВП зк не отримують, а причина для цього у адміністрації є завжди»

·  «Щоб був 5 – денний робочий тиждень!»

·  Просять організувати «контроль бухгалтерії, особливо нарахувань зарплати»

·  «Отменить 100% вывод на работу»

БВК-95 – Березань

·  «Нету смысла работать – в ларьке нечего купить, а деньги по освобождению не отдают»

·  «Цеха взагалі не обігріваються» (згадується багаторазово)

·  «Все цеха и инструмент для производства в ужасно аварийном состоянии»

·  «Вместо зарплаты централизовано выдаются подачки в виде сигарет, из которых администрация сделала дефицит. (от 10 до 20 пачек сигарет «Прилуки»)»

·  «Оплати та спецодягу взагалі не має»

·  «Начисляют за работу по 10-15 гривен для отоварки, все остальное забирает администрация»

·  «На производстве все в аварийном состоянии»

·  «Разрешить зимние вещи на работе – в цехах очень холодно»

·  «Если бы платили по закону, то мы бы хотели работать»

·  «Для работы условий нет. 2 месяца работаю, а оказывается даже нет лицевого счета, а значит и отоварки не будет»

БВК-85 – Буча

·   «Зробіть людям нормальну отоварку. Щоб було курить, конфетки, зубний порошок, щітка, стіральний порошок, зошити. Бо люди, у яких нікого нема, хочуть іти на роботу, заробить курить. А цього нема. Не ідуть»

·  «В промзоне нет гарячей воды помыться. Моются холодной и простуживаются все»

·  «Мизерные зарплаты. Нет ларька, а если есть, то то, что там дают срок годности давно вышел»

·  «Безпека праці у нас найкраще забезпечується на комерційних ділянках»

·  «Я заробив 425 гриваень. За їжу вирахували 306»

·  Про умови праці: «Навряд чи це можливо, з одного боку стане краще, з другого гірше, можливо не одразу. Діждуться поки поїдуть всі комісії, і, скажемо так, «помстяться». Можуть дійти до того, що спровокують навмисне і заведуть ОМОН…»

·  «Работы хватает. Даже не успеваю.» (автослесарь, зарплата – 320)

·  «Зарплата 25 гривень. Не хватает даже на мыло»

·  Потрібно – «Теплі цеха, душ, світло, спецодяг на виробництві»

·  «Роботу і плату за неї, щоб людина не озлоблювалася»

·  «У нас обладнання 1960-70 років»

·  «Обеспечить хорошим магазином – главный стимул к работе»

·  «В ларьку просрочені консерви»

·  «За гарну роботу (200-350 гривень) потрібна послуга, або гроші для адміністрації»

·  «На основании закона, нужны отапливаемые помещения, послерабочая горячая вода и возможность перечисления денег на содержание малолетних детей»

·  «В лавке все просроченное и списанное. Нет вещей первой необходимости»

·  «Работал – не платили. По УДО –не отпустили. Здоровье ухудшилось т. к. производство было вредное – фирма «Полимерстрой».

·  «Працював 5 місяців і заробив 17 гривень»

·  ««Работаем за бесценок. Отоварка ужасная»

 Реалізація права на освіту та професію

У кожній установі засуджені мають можливість отримати ряд професій. Не всі з цих професій можуть знадобитися на волі. До того ж, керівництву колоній невигідно присвоювати високий розряд засудженому, який має навіть найвищий рівень професійної кваліфікації. Адже доведеться сплачувати зарплату за шостим розрядом, а не за другим. Така політика підриває бажання покращувати свою кваліфікацію у засуджених. Дійсно, а який сенс цим займатись, якщо це абсолютно не впливає на зарплату?

Можливість отримати в УВП професію, яка знадобиться на волі

Установа

Усього

БВК-35 -Біла Церква

БВК-95 – Березань

БВК-85 – Буча

БВК-119 – Мартусівка

так

20,4%

13,9%

12,5%

14,6%

61,4%

ні

5,4%

11,1%

9,3%

10,4%

36,1%

є професія

1,4%

,7%

,4%

,0%

2,5%

Усього

100,0

В установах найбільше готують зварювальників, електриків, перемотників електродвигунів, електромонтерів, сантехніків, токарів. Навчання відбувається у погано обладнаних приміщеннях, але приносить результат – 61,4% засуджених стверджують, що ці знання та навички можуть знадобитися їм на волі. Лише 4,3% респондентів вважають, що вони можуть досягти високого професійного рівня.

Як бачимо, на процес навчання суттєво впливають умови, які адміністрація здатна створити саме для професійного навчання. Лише третина опитаних вважає наявні у їх установах умови прийнятними і такими, що сприяють навчанню.

Якого рівня профкваліфікації можна досягти в УВП

Установа

Усього

БВК-35 -Біла Церква

БВК-95 – Березань-2

БВК-85 – Буча

БВК-119 – Мартусівка

високого

1,4%

,7%

1,8%

,4%

4,3%

середнього

16,1%

8,9%

11,8%

13,2%

50,0%

слабкого

9,6%

16,1%

8,6%

11,4%

45,7%

Усього

100,0

Враховуючи рівень сучасних вимог і те устаткування, з яким працює сучасний сантехнік чи електромонтер, і порівнюючи ці вимоги з тим рівнем обладнання, який існує сьогодні в установах, можна стверджувати, що переважна частина обладнання безнадійно застаріла і його вивчення не приносить очікуваної користі.

Умови для професійного навчання

Установа

Усього

БВК-35 -Біла Церква

БВК-95 – Березань-2

БВК-85 – Буча

БВК-119 – Мартусівка

погані

17,5%

20,4%

14,3%

15,4%

67,5%

нормальні

6,4%

2,5%

4,6%

6,4%

20,0%

добрі

3,2%

2,9%

3,2%

3,2%

12,5%

Усього

100,0

Стосовно підготовки до звільнення, то з цієї таблиці ми бачимо, що, на думку засуджених, ніякої серйозної підготовки до звільнення не проводиться. Хоч на це і виділяються кошти як із державного бюджету, так і від благодійних організацій. Лише один респондент із 95 установи стверджував, що він проходив на момент опитування підготовку до звільнення за  програмою «Кримінон» у релігійній секті.

Проведення в установі підготовки до звільнення

Установа

Усього

БВК-35 -Біла Церква

БВК-95 – Березань-2

БВК-85 – Буча

БВК-119 – Мартусівка

не знаю – мені ще довго чекати

3,6%

3,6%

5,0%

6,4%

18,6%

ні, ніякої підготовки до звільнення у нас не проходять

13,2%

13,2%

5,4%

7,5%

39,3%

скоро на волю, ніякої взагалі

10,4%

8,6%

11,8%

11,1%

41,8%

так, проходжу за програмою «Кримінон»

,0%

,4%

,0%

,0%

,4%

Усього

100,0

Засуджені можуть отримати середню освіту і закінчити професійно-технічне училище протягом відбуття покарання, але вища освіта для них недоступна. Не зважаючи на ряд гучних заяв щодо дистанційної форми навчання для засуджених, нічого у жодній установі реалізовано не було. Проблема полягає у фінансуванні. За навчання треба сплачувати. У бюджеті Державної кримінально-виконавчої служби кошти на це не передбачені, колонія теж не має чим, у засуджених грошей на рахунках тим більше не має. При цьому навчання потрібно хіба що окремим ув’язненим і самому суспільству. Як видно із таблиці, більшість ув’язнених цілком задоволені собою і вчитися далі не бажають.

Можливість отримати освіту в УВП

Установа

Усього

БВК-35 -Біла Церква

БВК-95 – Березань-2

БВК-85 – Буча

БВК-119 – Мартусівка

не відповів

5,4%

6,8%

2,9%

2,5%

17,5%

середня школа, профтехучилище

12,5%

4,3%

11,1%

6,1%

33,9%

ні, можливості вчитися немає

4,3%

5,0%

3,2%

3,9%

16,4%

не маю потреби в навчанні (вже маю професію)

2,9%

5,7%

2,9%

7,5%

18,9%

не маю бажання вчитися

2,1%

3,9%

2,1%

5,0%

13,2%

Усього

100,0

Після звільнення половина засуджених розраховує на допомогу родичів. Третина намагається бути реалістами і стверджують, що здатні самі впоратись із масою проблем. Лише один із ста розраховує на допомогу релігійних організацій.

На чию допомогу розраховують після звільнення

Установа

Усього

БВК-35 -Біла Церква

БВК-95 – Березань

БВК-85 – Буча

БВК-119 – Мартусівка

родичів

15,4%

12,9%

11,4%

13,6%

53,2%

ні на кого, сам справлюсь

7,1%

10,0%

6,1%

6,4%

29,7%

соціальних служб

2,9%

1,4%

2,5%

1,4%

8,2%

друзів

1,8%

,7%

2,1%

2,9%

7,5%

релігійних організацій

,0%

,7%

,0%

,4%

1,1%

Усього

100,0

Стосовно ж допомоги, якої засуджені потребують негайно, то, безумовне лідерство посідають юридичні та медичні послуги. Саме цих послуг належної якості засудженим бракує. На жаль, ні висококваліфіковані лікарі, ні якісні юристи безкоштовно працювати не будуть, особливо в обшарпаних стінах колоній, де можна і на туберкульоз або гепатит захворіти. Як виявилося кожний п’ятий засуджений потребує медичної допомоги.

Потреба у невідкладній допомозі

Усього

не відповів

31,1%

Юриста

33,2%

Медика

20,0%

Психолога

8,2%

Священика

5,0%

Психіатра

2,5%

100,0%

 Пропозиції засуджених

У таблиці узагальнені пропозиції засуджених стосовно тих заходів, які, на їх думку, можуть суттєво покращити життя в установах.

Пропозиції стосовно покращення соціального та правового захисту засуджених

Установа

Усього

БВК-35 -Біла Церква

БВК-95 – Березань-2

БВК-85 – Буча

БВК-119 – Мартусівка

Не відповів

11,1%

8,6%

10,4%

8,9%

38,9%

Зарплату та нормальну отоварку

6,1%

6,8%

2,9%

6,1%

21,8%

Зупинити корупцію в адміністрації

1,4%

3,2%

2,5%

1,4%

8,6%

Жорсткий громадянський контроль над персоналом (порушують права людини)

1,8%

2,5%

1,8%

,7%

6,8%

Домогтися забезпечення в УВП мінімального життєвого рівня – бюджетне фінансування

1,1%

,0%

1,8%

1,1%

3,9%

Проверить медсанчасть! Улучшить медобслуживание.

,7%

,7%

,7%

,4%

2,5%

«Тут все настільки запущено, що змінити щось вже давно неможливо»

,0%

,8%

,7%

,7%

2,2%

Відмінити ізолятори

2,2%

,0%

,0%

,0%

2,2%

«Прокурори та адвокати мають регулярно відвідувати УВП»

,0%

,7%

,4%

,7%

1,8%

Встановити доступний платний телефон

,0%

,0%

,0%

1,8%

1,8%

Змінити правила внутрішнього розпорядку

,0%

1,1%

,4%

,0%

1,4%

Вільно допускати в установи релігійні організації

,4%

,4%

,4%

,4%

1,4%

«Легализировать мобильную связь»

,7%

,4%

,0%

,4%

1,4%

Дозволити цигарки в пачках і консерви в банках

,0%

,4%

,0%

,0%

,4%

Дозволити засудженим покращувати побутові умови власним коштом і працею

,0%

,4%

,0%

,0%

,4%

«Крышу в цехах надо залатать, а реформы потом…»

,4%

,0%

,0%

,0%

,4%

«Спростити отримання довготривалих побачень з громадянськими дружинами»

,0%

,0%

,4%

,0%

,4%

Усього

100,0%

Висновки:

Дані, отримані у процесі опитування засуджених осіб, (навіть зважаючи на їх суб’єктивність та емоційність) засвідчують, що очікувати від установ Київської області якихось прийнятних результатів, які дають позитивну перспективу для суспільства у справі зменшення рецидивної злочинності, не варто. Рівень експлуатації праці засуджених дуже високий в усіх без винятку установах, тіньова складова в’язничної економіки також висока, рівень соціальної захищеності низький, рівень довіри до керівництва також. Найстабільніша колонія області – Білоцерківська. В ній існують зрозумілі, хай навіть і не завжди прийнятні правила, і ця колонія, чи не єдина в області, повністю керована. В інших виправних установах ситуація значно гірша.

Соціальні права засуджених в установах виконання покарань області системно порушуються, і ситуація найближчим часом у зв’язку із різким підвищення цін на енергоносії та харчування буде тільки погіршуватись. Низька кваліфікація персоналу може призвести до силового тиску на ув’язнених і до масових заворушень у колоніях. В результаті варто очікувати на зміцнення кримінальної в’язничної субкультури, подальшу корупцію персоналу і масові звільнення молодих співробітників системи.

Найближчим часом систему очікує кадровий голод, засуджених – різке погіршення умов утримання, а суспільство – збільшення рецидивної злочинності. Такий невтішний прогноз напрошується із аналізу відповідей засуджених, отриманих у процесі проведеного дослідження.

 Опитування персоналу установ виконання покарань

Усього було опитано 137 працівників установ виконання покарань Київської області, проте (з різних причин) валідними виявились лише 52 анкети. Середній вік опитаного персоналу – 34 роки. Середній стаж роботи в установах виконання покарань –вісім з половиною років. Наші респонденти в основному займали посади молодших інспекторів та начальників відділень. Тобто ті, хто безпосередньо працює із засудженими і знає про їх реальні потреби та можливості установ забезпечувати їх основні права. Дев’ять із десяти опитаних були у шлюбі, більшість мали дітей на утриманні.

Персонал

 

Надійшло анкет

Визнано валідними

%

БВК-35, Біла Церква

32

24

46,2

БВК– 95, Березань

37

2

3,8

БВК-85, Буча

40

12

23,1

БВК-119, Мартусівка

28

14

26,9

Усього

137

52

100,0

Освітній рівень персоналу бажає бути кращим, адже він суттєво погіршився протягом останніх років. Середню освіту мають близько 60% опитаних. І це для роботи в місцях, де звичайному педагогу просто робити нічого – потрібна спеціальна підготовка і, як мінімум, вища освіта

Освіта

N

%

Середня

9

17,3

середня спеціальна

14

26,9

незакінчена вища

8

15,4

Вища

21

40,4

Усього

52

100,0

у галузі соціальної педагогіки або соціальної роботи. Ми зараз маємо постійне зниження відносно кваліфікованих кадрів – щороку їх кількість зменшується. Працювати в УВП сьогодні важко, тому, за умови великого некомплекту, часто беруть усіх підряд.

Житлові умови персоналу

N

%

хороші

7

13,5

задовільні

31

59,6

погані

14

26,9

Усього

52

100,0

Хорошими свої житлові умови вважають лише 13,5% опитаних, а в сучасних умовах із урахуванням офіційних зарплат на рівні 1000 гривень (на час проведення опитування) наші респонденти не мають навіть надії чесно заробити на покращання житлових умов. 26,9% опитаних навіть не мають змоги нормально відпочити після робочого дня вдома, оскільки у них відсутні можливості для цього.

Зрозуміло, що саме тут знаходиться джерело напруження, яке врешті-решт суттєво погіршує психологічний стан персоналу. Довге перебування в умовах стресу призводить до того, що особистість стає дратівливою і неврівноваженою. Якщо до цього додати, що всі співробітники установ, у зв’язку із некомплектом, змушені працювати понаднормово, то про нормальний стан психічного здоров’я персоналу навіть говорити не можна. Крім того, завдяки роботі працівники кримінально-виконавчої системи дуже часто знаходяться у соціальній ізоляції і спілкуються майже виключно у своєму колі.

Посада

N

%

не відповів

5

9,6

мол. інспектор

23

44,2

співробітник

5

9,6

начальник відділення

12

23,1

ДПНК

1

1,9

ст. інспектор

2

3,8

майстер

2

3,8

оперуповноважений

1

1,9

Усього

52

100,0

Держава зробила все, щоб персонал установ виконання покарань боявся майбутнього, відчував соціальну незахищеність і відсутність перспектив. Байдужість до людей, які працюють в умовах колосального щоденного стресу, призводить у свою чергу до їх професійної деформації, тобто байдужості до потреб засуджених і прагматичного егоїзму. Про це і свідчать отримані результати, які викладені в таблицях нижче. Дані говорять самі за себе. 70-80% опитаних працівників не запропонували взагалі ніяких ідей і відповідали лише на закриті запитання.

Що найбільше заважає соціальній роботі в УВП (0-5)

Середнє значення

низький рівень соціального захисту персоналу (медичного та пенсійного забезпечення)

4,65

житлові проблеми персоналу (житло)

4,58

недостатня заробітня плата персоналу УВП

4,58

освіта дітей персоналу (нічим оплачувати навчання)

4,33

застарілі внутрішні правила і керівна документація

3,67

відсутність перспектив кар’єрного зростання (статус+оплата праці)

3,60

неузгодженість роботи різних відділів

3,60

нестача бюджетних коштів на утримання засуджених (харчування, мед.обсл., і т.п.)

3,58

режим роботи (ненормований робочий день)

3,02

корумпованість частини персоналу

2,94

низька кваліфікація персоналу (відсутність пенітенціарного ВУЗу)

2,83

часті перевірки

2,77

некомпетентність розпоряджень та наказів керівництва Департаменту

2,75

байдужість засуджених щодо своєї подальшої долі

2,69

вороже ставлення засуджених до персоналу

2,48

 

Умови праці персоналу (пропозиції)

N

%

не відповів

46

88,5

розвозка для персоналу (БВК-119), якісне обмундирування, сучасну спецмашину для транспортування засуджених

4

7,7

нормований робочий день, страхування всіх видів

2

3,8

Усього

52

100,0

 

Навчання персоналу (пропозиції)

N

%

не відповів

43

82,7

створити спеціалізовані вищі навчальні заклади

8

15,4

тренінги, видавати збірки документів, наказів, брошури інше

1

1,9

Усього

52

100,0

 

Охорона здоров’я персоналу (пропозиції)

N

%

не відповів

40

76,9

безоплатну власну медичну клініку

6

11,5

видавати спец форму

2

3,8

безкоштовні путівки хоч раз в три роки, доплата за шкідливі умови праці, лікування членів родин персоналу

4

7,7

Усього

52

100,0

 

Охорона здоров’я засуджених (пропозиції)

N

%

не відповів

38

73,1

бюджетне фінансування = якісні ліки + кваліфіковані лікарі

11

21,2

обов’язкове, доступне тестування засуджених на туберкульоз та СНІД із відповідними програмами для хворих та наркозалежних

3

5,8

Усього

52

100,0

 

Покарання в УВП відбувають:

N

%

в УВП кожний відбуває заслужене покарання

15

28,8

багатьох засуджено занадто суворо, а то й несправедливо

11

21,2

покарання відбувають ті, хто не має зв’язків у владних структурах

5

9,6

в УВП потрапляють ті, у кого не вистачило коштів на хабарі слідчим та суддям

21

40,4

Усього

52

100,0

 

Права засуджених, які сьогодні недостатньо забезпечені:

N

%

не відповів

45

86,5

у них і так багато прав

6

11,5

харчування та побутові питання – недостатньо коштів

1

1,9

Усього

52

100,0

 

Умови праці засуджених (пропозиції)

N

%

не відповів

41

78,8

застосовувати фізичний вплив до ледарів

1

1,9

максимальне завантаження підприємств

3

5,8

держзамовлення, а не на госпрозрахунку

2

3,8

припинити тиск податкової на в’язничне виробництво

1

1,9

платити засудженим зарплату

1

1,9

умови праці засуджених потрібно суттєво покращити (фінансування, обладнання цехів, роздягалок, інструмент)

3

5,8

Усього

52

100,0

 

Основна мета реформи кримінально-виконавчої системи:

N

%

формування у злочинця правослухняної поведінки (страх покарання)

14

26,9

зниження кількості засуджених (застосування альтернативних покарань)

10

19,2

перевиховання злочинців

8

15,4

покарання злочинців

7

13,5

виконання вироків суду

7

13,5

тимчасова ізоляція небезпечних для суспільства осіб

5

9,6

«повернення смертної кари»

1

1,9

Усього

52

100,0

 

Оцінка реформ останніх 2-х років

N

%

деякі незначні покращення дійсно відбулися

8

15,4

важко сказати (зміни були суто «косметичного» характеру)

21

40,4

мало що впроваджується – зміни не вигідні керівництву УВП

1

1,9

бездумне реформування зашкодило системі і зараз ситуація погіршується

22

42,3

Усього

52

100,0

 

Найбільш позитивні зміни останніх 2-х років

N

%

не відповів

3

5,8

безкоштовні обіди для персоналу

5

9,6

позитивних змін не було

39

75,0

збільшення роботи для засуджених

4

7,7

Усього

52

100,0

 

Найбільш негативні зміни останніх 2-х років

N

%

не відповів

22

42,3

відтік кваліфікованого персоналу

3

5,8

зниження реальної зарплати і збільшення вимог

12

23,1

відсутня відповідальність за підлеглих

1

1,9

застосування спецпідрозділів вУВП

1

1,9

лояльне ставлення держави до злочинців

1

1,9

збільшення прав засуджених

1

1,9

прихід до влади у Департаменті непрофесіоналів

9

17,3

важко дістатися роботи

2

3,8

Усього

52

100,0

 


Для підвищення престижу пенітенціарної служби необхідно:

N

%

підняти зарплату та пенсії

35

67,3

повне держзабезпечення установ

6

11,5

піднести моральні цінності серед персоналу

3

5,8

нормований робочий день, два вихідні

1

1,9

соціальний захист, кожні п’ять років реабілітаційні програми для персоналу (відпустка в спецсанаторії)

4

7,7

готувати кваліфікований персонал (ВУЗ, академія)

3

5,8

Усього

52

100,0

Висновки

Проведене дослідження стану дотримання соціально-економічних прав засуджених осіб дає нам  можливість зробити такі загальні висновки:

1.  Дослідження не виявило достатніх підтверджень того, що національне кримінально-виконавче законодавство, нормативні документи Державного департаменту України з питань виконання покарань та практика реалізації соціально-економічних прав засуджених осіб приведені у повну відповідність та здійснюються згідно вимог міжнародних стандартів дотримання прав людини у цій сфері.

2.  Після прийняття Радою Європи у січні 2006 року нових Європейських в’язничних правил не було ініційовано та внесено ніяких доповнень та змін до чинного Кримінально-виконавчого кодексу та нормативних документів ДДУВП, які б відображали змістовні новації Європейських правил та гарантували реальне забезпечення соціально-економічних прав засуджених у період відбування кримінальних покарань.

3.  Пенітенціарний персонал, який відповідає за сприяння реалізації засудженими своїх прав на освіту, професію, працю та гідну її оплату, охорону здоров’я, не володіє знаннями вимог міжнародних стандартів та правил, спеціалізоване навчання з прав людини не проходить.

4.  Персонал має низьку компетентність та фахову підготовленість, часто не знає та не вміє працювати із засудженими, виявляє здебільшого (як свідчить опитування засуджених та безпосередні спостереження за ставленням персоналу до них під час проведення моніторингу) або формальне, байдуже ставлення до прав, інтересів та потреб засуджених, або просто нехтує ними, або зловживає службовим становищем, проявляючи корупційні дії.

5.  На жаль, персонал установ виконання покарань не вмотивований на якісне виконання службових обов’язків та моральне ставлення до засуджених, їх прав та потреб (це пояснюється і неналежними умовами праці персоналу та її оплатою, повною залежністю від керівної ланки кримінально-виконавчої служби, відсутністю чітких соціальних гарантій та безумовним їх дотриманням з боку керівництва).

6.  Матеріально-технічна база установ виконання покарань є вкрай низькою, матеріально та морально застарілою, занедбаною, що не створює жодних умов для повної і якісної реалізації права засуджених на працю та отримання винагороди від неї, на здобуття дійсно повної загальної освіти чи такої робітничої професії, яка користується попитом на ринку праці, на захист свого здоров’я, недопущення його погіршення та поширення інфекційних захворювань, своєчасного і якісного медичного обслуговування.

7.  Праця на обладнанні 60-70 років, недостатня завантаженість роботою не дозволяє засудженим отримувати гідну оплату за неї, що суттєво принижує мотивацію до праці. Робочі професії, які може отримати засуджений, обмежуються можливостями виробництва виправної установи, а відсутність сучасної технічної бази професійно-технічних училищ не дозволяє надати засудженому, за його бажанням, таку професію, яка б допомогла йому працевлаштуватися після звільнення від покарання та забезпечувала б гідне життя на волі.

8.  Не можна стверджувати, як це постійно декларує керівництво Держдепартаменту з питань виконання покарань, що засуджені, які навчаються у загальноосвітніх закладах при виправних установах, отримують дійсно повну і якісну загальну освіту у відповідності з програмами загальноосвітніх шкіл Міністерства освіти і науки України. За відсутності елементарної навчальної бази та спеціалізованих предметних навчальних кабінетів, достатнього переліку сучасної навчальної та художньої літератури, дидактичних, методичних та наочних посібників, не кажучи вже про сучасні методики навчання та володіння ними педагогічними працівниками, якість підготовки вчителів та їхню мотивацію до навчання злочинців зі значною педагогічною занедбаністю та кримінальною зараженістю, асоціальною мораллю та поведінкою, різним (дуже полярним у порівнянні із загальноосвітніми школами у суспільстві) рівнем розумового розвитку та ступенем навченості не може бути й мови (навіть у виховних колоніях для неповнолітніх) про повноту опанування навчальними планами і програмами загальноосвітніх шкіл, особливо шляхом навчання у вечірніх школах та консультаційних пунктах.

9.  Особливе нарікання у засуджених викликає стан медичного забезпечення та питання охорони свого здоров’я. Найбільше скарг було висловлено засудженими на низьку кваліфікацію, байдужість медичного персоналу та ігнорування потреб засуджених у медичній допомозі, відсутність необхідних медичних препаратів, неможливість отримати своєчасну та належну медичну допомогу (і це в умовах поширення захворюваності на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, гепатит та інші інфекційні хвороби, не кажучи вже про типові соматичні захворювання).

10.  Основними причинами, які гальмують реалізацію соціально-економічних прав засуджених, на нашу думку, є:

·  недостатнє бюджетне фінансування потреб Державної кримінально-виконавчої служби в охороні здоров’я засуджених, модернізації матеріально-технічної бази виправних установ (виробництва, загальноосвітніх шкіл та професійно-технічних училищ, медичної частини, комунально-побутової та санітарно-гігієнічної сфери тощо), працевикористання засуджених, їх загальноосвітнього та професійного навчання;

·  недостатня відповідність кримінально-виконавчого законодавства та пенітенціарної практики міжнародним стандартам поводження із засудженими та Європейським в’язничним правилам;

·  відсутність реальних державних комплексних програм приведення умов тримання засуджених у відповідність із міжнародними нормами;

·  низький професіоналізм, байдужість до прав людини, відсутність мотивації та незацікавленість загалом пенітенціарного персоналу на всіх рівнях управління (від керівництва служби, органів та установ виконання покарань до рядових співробітників) у здійсненні кардинальних реформ усіх складових кримінально-виконавчої системи, підготовки компетентних і моральних кадрів;

·  підміна реальних дій постійними деклараціями, словами, обіцянками, небажання здійснити об’єктивну та принципову ревізію практичної діяльності та проблем системи і запропонувати державі і суспільству конкретні шляхи і механізми забезпечення реформування служби на засадах безумовного дотримання прав засуджених та сприяння реалізації їх прав та інтересів.

Пропозиції та рекомендації

1.  Розробити пропозиції щодо внесення змін і доповнень до Кримінально-виконавчого кодексу України з метою посилення законодавчих гарантій забезпечення соціально-економічних прав засуджених згідно вимог Мінімальних стандартних правил ООН поводження із в’язнями та Європейських в’язничних правил (наприклад, щодо можливості отримання якісної середньої, професійної та вищої освіти, у тому числі за рахунок платних послуг (стаття 107 кодексу), на відшкодування збитків від захворювання в установі виконання покарань чи втрати здоров’я внаслідок ненадання своєчасної медичної допомоги чи неналежного медичного обслуговування засуджених (статті 8 та 107 кодексу ).

2.  Внести зміни до нормативних документів Державного департаменту України з питань виконання покарань, які регулюють реалізацію права засуджених на працю та гідну її оплату, умови праці, освіту, професійну підготовку, охорону здоров’я, згідно вимог прийнятих у 2006 році нових Європейських в’язничних правил.

3.  Забезпечити виконання в усіх установах Державної кримінально-виконавчої служби законів щодо оплати праці, у тому числі дотримання мінімальних законодавчих гарантій у цій сфері.

4.  Доцільно розробити навчальну програму з прав людини (аспект «забезпечення соціально-економічних прав засуджених») та проводити навчання працівників соціально-психологічної та медичної служб, виробничого персоналу, педагогічних працівників, викладачів та майстрів професійно-технічних училищ установ виконання покарань як у рамках професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації, так і безпосередньо у рамках службової підготовки, яка здійснюється в установах на постійній основі.

5.  Необхідно провести ретельний аналіз та інвентаризацію матеріально-технічної бази установ виконання покарань (виробничої бази, медичного обладнання та забезпечення, умов роботи засуджених, навчання та отримання професії), оприлюднити об’єктивну картину цього стану та домагатися обов’язкового заслуховування результатів аналізу на засіданні Уряду України.

6.  За участю науковців розробити обґрунтовані та реальні комплексні програми покращання стану матеріально-технічного забезпечення установ виконання покарань, реалізація яких створювала б нормальні умови для праці, належної охорони здоров’я, освіти та професійної підготовки засуджених, та за сприяння громадськості домагатися їх прийняття і виділення бюджетних коштів на виконання таких програм.

7.  Доречним було б виведення медичних служб та медичних працівників з-під підпорядкування органів виконання покарань та покладення відповідальності за забезпечення охорони здоров’я засуджених на Міністерство охорони здоров’я. Такі пропозиції неодноразово лунали і обгрунтовувалися, вони цілком відповідають практиці, яка прийнята у зарубіжних пенітенціарних системах. Лише при такому перепідпорядкуванні можна говорити про незалежність медичного персоналу від атестованих керівників установ виконання покарань (до цього часу керівники медичних служб, лікарень, відділень є атестованими особами і залежать від наказів та розпоряджень керівників органів та установ кримінально-виконавчої служби, внаслідок чого може приховуватися об’єктивна інформація про реальний стан захворюваності засуджених чи конкретної особи, можливими є зловживання, нераціональне витрачання коштів на медикаменти, корупційні прояви і нехтування правами засуджених на охорону їх здоров’я).

8.  Спільно з Міністерством праці та соціальної політики, його обласними управліннями та відділами соціально адаптації громадян, звільнених з місць позбавлення волі, обласними центрами зайнятості проаналізувати потребу ринку праці у робочих професіях та зорієнтувати професійну підготовку засуджених саме в цих напрямках, а не обмежуватися лише можливостями виробництва виправних колоній та мінімізованим вибором професій. Законодавчо та нормативно визначити можливість засуджених отримувати платні послуги із професійної підготовки.

9.  Спільно з Міністерством освіти та науки проаналізувати навчально-методичне забезпечення та якість загальноосвітнього навчання засуджених різних категорій (за віком, ступенем педагогічної занедбаності, осіб з вадами розумового розвитку тощо), відповідність навчальної бази, програм, змісту та методики навчання вимогам Міносвіти з метою через прийняття відповідної урядової програми дійсно забезпечувати належний рівень загальноосвітньої підготовки засуджених, надавати їм (за бажанням) можливість отримувати платні освітні послуги та доступно навчатися у вищих закладах освіти засобами заочної чи дистанційної форм.

10.  Залучати громадські організації, громадські, піклувальні та спостережні ради, які опікуються дотриманням прав засуджених осіб, для незалежної оцінки стану забезпечення реалізації прав засуджених на охорону здоров’я, освіту, професію, працю та гідну її оплату, соціальних гарантій засуджених та представлення цих результатів місцевим органам влади з метою залучення місцевих можливостей та потенціалу громадськості для надання допомоги виправним колоніям з цих питань.

11.  Адміністрації установ виконання покарань здійснювати періодичні опитування засуджених осіб (включаючи й анонімні) для того, щоб отримувати їхні думки стосовно можливостей задовольняти свої потреби і права у сфері освіти, професійної підготовки, безпеки здоров’я, праці, соціального захисту тощо та оперативно реагувати на скарги та побажання засуджених (звичайно, за наявності можливостей для цього чи створення таких можливостей).

Принаймні, підсумки проведеного моніторингу засвідчують домінування типових скарг та висловлювань засуджених, їхню невіру у можливість покращання ситуації, недовіру до пенітенціарного персоналу. Навіть якщо вважати, що серед думок засуджених достатньо упередженості та суб’єктивності, тим не менше їхніми поглядами не можна нехтувати, адже це лише поглиблює конфронтацію між ними та співробітниками колоній. І вихід може бути лише єдиним – не бути байдужим, вміти вислуховувати засуджених, правильно роз’яснювати їм стан речей, гуманно ставитися до них та своїми діями реально сприяти реалізації їхніх прав, гарантованих як законодавством України, так і міжнародними зобов’язаннями України у сфері дотримання міжнародних стандартів поводження із в’язнями. Лише такий підхід сприятиме пом’якшенню соціально-психологічного клімату у виправних установах та налаштовуватиме засуджених осіб на виправлення і повернення до соціально-нормативної поведінки у суспільстві після звільнення від покарання.