Версія новин сайту
для мобільного телефону
http://ukrprison.org.ua/wap

Міжнародний фонд "Відродження"

Доступ до правових знань у Ковельській виховній колонії

Соціологічний звіт  за результатами опитування засуджених виховної колонії в рамках проекту “Покращення доступу до правових знань осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі”, який виконувався за  підтримки МФ «Відродження»

Луцьк 2009

ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ ПРО ДОСЛІДЖЕННЯ

Методика дослідження

З 12 по 26 листопада 2008 року Асоціацією захисту прав молоді Волині було проведене опитування 128 осіб, що відбувають покарання у Ковельській виховній колонії.

Збір інформації відбувався методом анкетування. Анкетування було проведене серед усіх без винятку вихованців колонії, які вміють читати та писати. Тому, можемо із впевненістю говорити про абсолютну коректність отриманих даних та відсутність статистичної та інших помилок вибіркової сукупності.

Обробку отриманої інформації здійснено з допомогою програмного забезпечення SPSS.

Респонденти виховного закладу розподілилися у такий спосіб :

- за освітою:
середня спеціальна – 12.2%;
повна середня – 32.5% ; 
неповна середня – 52.0%;
початкова – 3.3%.

- за віком:
14 років – 9%;  17 років – 41.9%; 
15 років – 2.6%;  18 років – 18.8%; 
16 років – 19.4%;  19 років – 13.%;
  20 років – 2.6%

- за терміном перебування у виховному закладі:

Термін перебування у місяцях

Частка відповідей, осіб

Частка відповідей, %

1 – 3

13

11,6

4 – 9 

29

25,9

10 – 18 

35

31,3

19 – 24

22

19,6

25 – 36

9

8,0

37 – 50

2

1,8

51 – 81

2

1,8

Всього:

112

100,0

 

ПОЗИЦІЇ СФОРМОВАНІ ДО УВ'ЯЗНЕННЯ

Переважна більшість опитаних, а це 67.5% перебували до моменту засудження на обліку у кримінально-виконавчій інспекції. Відповідь, що не перебували на обліку дали 32.3%

25.2% до моменту засудження не орієнтувались у термінах «правопорушення» та «злочин», та які види відповідальності існують за вчинення даних діянь. 74.8% володіли такою інформацією і орієнтувались у термінах.

Таблиця 1

Чи часто виникали проблеми правового характеру?

Частка відповідей, осіб

Частка відповідей, %

Дуже рідко

29

23,2

Рідко

56

44,8

Взагалі не виникали

23

18,4

Часто

14

11,2

Дуже часто

3

2,4

Всього

125

100,0

Як бачимо з даних таблиці 1, у 68% засуджених рідко чи дуже рідко складались ситуації коли вирішення проблем вимагало б спеціальних знань з права. Натомість у 13.6% така ситуація мала місце в житті часто, тоді як у 18.4% опитаних взагалі не було подібних прецедентів.

Рис. 1

Кількість засуджених, що складає 15.6% оцінюють свої дії, що призвели до засудження як такі, що були дуже небезпечні (Рис. 1); 32.8%  - оцінюють їх як небезпечні. Більш небезпечні, аніж безпечні, по відношенню до суспільства вважають власні дії 13.9%, а 33.7% взагалі не бачать у діях, що вони вчинили жодної небезпеки. 

 

ФОРМУВАННЯ ПРАВОСВІДОМОСТІ

73.9% осіб, що відбувають покарання вважають, що та кількість правової інформації, яку вони отримують в колонії для реалізації ними своїх прав є достатньо. Напротивагу їм, 26.1%схильні вважати, що цієї інформації не достатньо.

Проте, не зважаючи на такий високий відсоток впевнених респондентів у достатності правової інформації у них, оцінка рівня власних знань є не такою однозначною. Так, за оцінкою  на момент відбування покарання 23.8%  (Рис. 2) респондентів оцінюють власні знання з права дуже добрими чи добрими, 12.7% правовими знаннями володіють дуже погано чи погано. Посередньо ж оцінили власне правове орієнтування 63.5% опитаних.

Рис. 2

Знання з права, що отримують вихованці є вагомим інструментом впливу на їхню подальшу правову поведінку, правову культуру, ресоціалізацію. А тому знання, які вони отримують повинні подаватись під відповідним кутом і з відповідних джерел. На сьогодні неповнолітні найчастіше отримують інформацію від працівників колонії 60.7% (Рис. 3); 22.2% та 21.4% із офіційних джерел ( законів, кодексів, тощо) та засобів масової інформації відповідно. Частка, що становить 13.7% припадає на джерела, носіями котрих є інші особи, що відбувають покарання. Серед опитаних трапляються і такі (6%), що не отримують правових знань, оскільки не вважають це за потрібне. 12% же є  налаштовані прагматично і бажають отримувати правові знання, проте не знають звідки саме це можна зробити.

Рис. 3

На запитання: ”Чи визнаєте Ви свою вину у вчиненні злочину?” ствердно відповіли 91.8% респондентів, а вважають себе невинними 8.2% засуджених.

18.9% та 27.8% опитаних кваліфікували ступінь тяжкості злочину, що був ними скоєний, як невеликої тяжкості та середньої тяжкості (Рис. 4). Респонденти, що становлять 12.3% та 30.3% вважають, що скоїли злочини тяжкі та особливо тяжкі. Не можуть вказати ступінь тяжкості злочину за який вони відбувають покарання  10.7%.

Рис. 4

Як показало дослідження, засуджені не достатньо орієнтуються в відповідях на запитання : “ Яка посадова особа може ініціювати перегляд кримінальної справи за нововиявленими обставинами?” та “ В яку службу необхідно звертатись громадянам для вирішення питань працевлаштування, професійної підготовки та перепідготовки?”.

На перше запитання дали правильну відповідь 55.7% усі інші, а це в сукупності 44.3% вважають, що ініціює перегляд кримінальної справи начальник установи виконання покарання, працівник міліції, чи адвокат.

Відповіді на друге запитання розподілились таким чином: 13.8% зазначили Службу у справах дітей, 54.8% - Державну службу зайнятості, а 31.9% респондентів Центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді вважають відповідальним за працевлаштування.

 

ЗНАННЯ НОРМ УМОВНО – ДОСТРОКОВОГО ЗВІЛЬНЕННЯ ТА ПОМИЛУВАННЯ

Ми поцікавились, у засуджених  Ковельської виховної колонії, чи знають вони про можливість і порядок умовно–дострокового звільнення. На що 92.8% відповіли, що знають, а відповідно 7.2% не володіють такого змісту інформацією. Такий відсоток відповідей як 92.8 є свідченням досить високої обізнаності опитаних у кримінально-процесуальному праві. Для того, щоб переконатись у цьому твердженні ми попросили респондентів дати відповідь, після якого терміну відбування покарання, при умові сумлінної поведінки може бути застосоване умовно – дострокове звільнення, у конкретно їхньому випадку?  Так, розподіл відповідей сформував наступну картину: у 74.2% (Таблиця 2) умовно–дострокове звільнення застосовується при відбуванні не менше половини строку покарання; для 15.8% не менше двох третин строку; після трьох четвертей відбування покарання матимуть можливість звільнитись умовно–достроково 1.7%, а 8.3% однозначно не могли відповісти на поставлене запитання.

Таблиця 2

Застосування умовно-дострокового звільнення

Частка відповідей, осіб

Частка відповідей, %

Не менше половини строку покарання

89

74,2

Не менше двох третин строку покарання

19

15,8

Не менше трьох четвертей строку покарання

2

1,7

Точно не знаю

10

8,3

Всього:

120

100,0

«З якого моменту особа має прав подавати прохання про помилування?»,- одне з запитань, що були поставлені засудженим. Не володіють інформацією про застосування такої норми 9.1% опитаних (Рис.5). Вважають, що прохання про помилування можна подавати лише з моменту відбуття половини строку покарання 69.4%. Право подачі прохання про помилування з моменту набрання вироком законної сили, вважають можливим 18.2%, а з часу відбутих третини строку покарання – 3.3%.

Рис. 5

Важливою для нас є й інформація чи знають засуджені, через який строк, в разі відхилення клопотання наступає можливість подавати його повторно? На це запитання 61.7% відповіли так: через шість місяців за особливо тяжкі злочини, через три місяці за інші злочини; 20.8% відповіли-через рік за особливо тяжкі, через шість місяців за інші злочини і 10.3% вважають, що повторне клопотання про помилування можна подавати через два роки за особливо тяжкі злочини, через рік за інші злочини.

 

ПРАВО АПЕЛЯЦІЙНОГО ТА КАСАЦІЙНОГО ПОДАННЯ

  Серед прав засудженої особи є право подавати оскарження на вирок суду. Так, трохи менше половини 45.3% засуджених подавали апеляційну скаргу на ухвалу суду, тоді як 54.7%  відповіли “ні”, не подавали апеляційної скарги.

Серед причин, що мотивували засудженого не подавати таку скаргу, були (Рис. 6):

-  небажання подавати апеляційну скаргу – 33.3%;

-  не знав, як це робити – 20.4%;

-  боявся, що це може призвести до збільшення міри покарання – 16.7%;

-  пройшли строки подання апеляційної скарги – 14.8%;

-  порекомендували не подавати – 5.6%;

-  мою апеляційну скаргу не прийняла адміністрація СІЗО – 1.9%;

-  ваш варіант – 7.3% (не було коштів, мене правильно засудили, мене влаштовує строк засудження).

Рис. 6

Не зважаючи на досить високий відсоток відмов від подання апеляційного оскарження на рішення суду, значна частина опитаних (95.9%) добре орієнтується щодо строку апеляційного оскарження, що становить 15 днів. І лише 4.1% зазначили, що оскарження можна подавати протягом шести місяців з моменту вручення копій рішення.

Якщо ж попередній відсоток обізнаності був досить високий, то цього, на жаль, не можна констатувати у відповідях на запитання: “Які строки касаційного оскарження рішення апеляційного суду?”. На це запитання 54.3% дали відповідь, що строк касаційного оскарження становить шість місяців; 30.5% - зазначили 1 місяць, а по 7.6% - два місяці та, відповідно, один рік. 

ПРАВА ЗАСУДЖЕНИХ

Внутрішній режим утримання засуджених передбачає низку їхніх прав, що повинні бути зреалізовані безпосередньо самими засудженими під час відбування ними покарання, але за допомоги та посередництва керівництва виправного закладу. Серед таких прав варто відзначити право на побачення коротко- та довгострокове, право на листування, право на телефонні розмови. Це ті права, що допомагають вихованцю колонії не втрачати зв'язок  з суспільством. Одне із запитань цього блоку звучало так: “На яку кількість короткострокових побачень має право засуджений у виховній колонії?”. Основна частина, що становить 88.8% опитаних, відповіла – одне побачення в місяць; а по 5.6% відповіли – два в місяць та одне в три місяці.

Приблизно схожа картина спостерігається і у відповідях про кількість тривалих побачень. Де 81% опитаних зазначили, що такі побачення можуть відбуватись з інтервалом одне в три місяці; 16.5% - одне в місяць; 1.7% дали відповідь – одне в рік, та 0.8% - два побачення в рік. 

Володіння інформацією опитаних про кількість листів, які вони мають право отримувати та надсилати формує ту картину, що 91.2% знають про те, що кількість листів є необмеженою, 4.8% вважають, що їх кількість складає один лист на тиждень. Для 2.4% ця цифра становить три листи в тиждень, а 1.6% відмітили відповідь десять листів в місяць.

Що ж до телефонних розмови, то їх максимальна кількість в рік  становить чотири. Таку відповідь, на запитання:” На скільки телефонних розмов має право особа, яка перебуває у виховній колонії?” дали 76.3%; 14% зазначили, що особа має право на одну телефонну розмову в тиждень, а 9.6% відповіли-дві телефонні розмови в місяць.

 

ВИСНОВКИ:

1. Основна частина засуджених Ковельської виховної колонії-це особи у віці сімнадцяти років. Їх частка складає 41.9%.

2. 52% вихованців мають неповну середню освіту.

3. Переважна більшість опитаних, а це 67.5% перебували до моменту засудження на обліку у кримінально-виконавчій інспекції.

4. Свою вину  у вчиненні злочину визнають 91.8%  респондентів.

5. Вважають достатньою ту кількість правової інформації яку отримують у колонії 73.9% засуджених.

6. Основним носієм  правової інформації для вихованців є працівники колонії.

7. 18.9% та 27.8% опитаних кваліфікували ступінь тяжкості злочину, що був ними скоєний, як невеликої тяжкості та середньої тяжкості. Респонденти, що становлять 12.3% та 30.3% вважають, що скоїли злочини тяжкі та особливо тяжкі.

8. 54.7% не подавали апеляційної скарги. Серед причин, що мотивували засудженого не подавати таку скаргу, були: небажання подавати апеляційну скаргу; не знання, як це робити; боязнь, що це призвести до збільшення міри покарання; проходження строків подання апеляційної скарги та ін.