Міжнародний фонд "Відродження"
Новини

КОНЦЕПЦІЯ реформування правоохоронних органів України (система кримінальної юстиції) (проект)

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

КОНЦЕПЦІЯ
реформування правоохоронних органів України (система кримінальної юстиції)
(проект)

ПЕРЕДМОВА
Правоохоронні органи (система кримінальної юстиції) є ключовими в системі органів виконавчої влади. Стабільне та ефективне їх функціонування є необхідною умовою захисту конституційного ладу, забезпечення законності і правопорядку, дотримання прав і свобод людини та громадянина. Від ефективності діяльності правоохоронних органів значною мірою залежить успішність реалізації національних інтересів та стабільність суспільного розвитку.
Нині існуюча в Україні модель правоохоронної системи за багатьма критеріями не відповідає зростаючим потребам суспільства та загальновизнаним міжнародним демократичним стандартам у цій сфері. Це найближчим часом може стати перешкодою для подальшого розвитку правовідносин в економічній, соціально-політичній та інших сферах суспільного й державного життя, формування повноцінного громадянського суспільства.
Сучасні зміни соціально-економічних і політико-правових умов функціонування правоохоронної системи, курс нашої держави на євроінтеграцію детермінують потребу в реформуванні системи правоохоронних органів, адаптації її до суспільних потреб і можливостей держави.
Характерний для радянських часів метод реформування апарату управління шляхом лише його скорочення сьогодні не можна розглядати як ефективний. Потрібен, насамперед, системно-функціональний підхід, який надасть змогу вдосконалити діяльність правоохоронних органів шляхом оптимізації завдань та функцій, структури й чисельності, фінансового, матеріально-технічного, організаційно-правового та кадрового забезпечення.
Протягом останніх років в Україні правоохоронні органи набували все більше повноважень та функцій, інколи зовсім не властивих органам кримінальної юстиції. Унаслідок цього було ухвалено низку законів, які регулюють їхню діяльність. Водночас не відбулося цілісної реформи, натомість сформувалися занадто самостійні правоохоронні "монстри", функції яких дублювали одна одну, що призвело до "нездорової'" конкуренції між ними.
Штучно створена ситуація значно переобтяжує бюджет держави та, природно, призводить до корупційних схем усередині цих органів. Таким чином, якщо усунути дублювання та чітко розмежувати функцій цих органів за принципом "органи внутрішньої та зовнішньої безпеки", налагодити ефективний контроль за їх діяльністю, у тому числі парламентський і громадський, та процесуально закріпити принципи діяльності кожного з них, це надасть можливість удвічі скоротити чисельність правоохоронців, у два з половиною рази зменшити витрати на їхнє утримання, а вивільнені кошти використати на технічне переоснащення цих структур, підвищення заробітних плат працівникам тощо.
Концепція заклала засади створення чіткої відповідальності за визначені напрями діяльності керівників правоохоронних органів. За оцінками закордонних експертів, запровадження Концепції надасть змогу значно зменшити прояви корупції як у правоохоронних органах зокрема, так і в державі загалом.
Запропонована Концепція передбачає оптимізацію структури правоохоронних органів шляхом: реформування структурних ланок правоохоронних органів відповідно до Програми Президента України Януковича В. Ф. "Україна — для людей"; чіткого визначення завдань та функцій усіх правоохоронних органів та їх структурних підрозділів; усунення дублювання та паралелізму в діяльності окремих правоохоронних органів, а також залучення працівників до виконання не властивих їм функцій; визначення оптимальної та обґрунтованої штатної чисельності служб і підрозділів кожного правоохоронного органу; поступового запровадження диференційованих нормативів штатної чисельності та навантаження залежно від характеру покладених завдань; оптимізації навантаження на працівників усіх рівнів системи правоохоронних органів; захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру.
Окрім цього, передбачені Концепцією заходи з реформування ґрунтуються на сформованих світовою практикою принципових засадах функціонування правоохоронних органів відповідно до загальновизнаних міжнародних демократичних стандартів, серед яких ключове значення мають такі: пріоритетність законодавчої регламентації завдань, функцій і порядку діяльності правоохоронних органів; незалежність правоохоронних органів від органів влади, посадових та політичних осіб у межах, визначених Конституцією і законами України; удосконалення механізму внутрішнього й судового контролю за діяльністю правоохоронних органів та їх посадових осіб, насамперед, з позиції забезпечення поваги до особи і справедливості, а також постійного підвищення ефективності їх управління; посилення відповідальності правоохоронних органів, їх посадових осіб за свої рішення, дії чи бездіяльність перед громадянами, права яких були порушені; запровадження механізму контролю за функціонуванням правоохоронних органів з боку суспільства через інститути парламентської і прямої демократії; закріплення принципів ефективності, відкритості та доброчесності в діяльності правоохоронних органів.
Концепція передбачає реформування органів Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, прокуратури, а також комплексне вирішення завдань з реалізації державної політики у сфері охорони громадського порядку, забезпечення безпеки громадян, протидії злочинності, охорони кордонів, контролю митних і податкових зборів.

Віце-прем’єр-міністр В.Л.Сівкович

РОЗДІЛ І
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1.1. Концепція реформування правоохоронних органів України (система кримінальної юстиції) (далі - Концепція) є програмним документом, що встановлює мету, принципи, напрями та етапи реформування системи правоохоронних органів в Україні.
1.2. Метою Концепції є вдосконалення діяльності правоохоронних органів України (система кримінальної юстиції) (далі - правоохоронних органів) в умовах демократичної, правової держави шляхом оптимізації їх завдань і функцій, структури та чисельності, фінансового, матеріально-технічного, організаційно-правового й кадрового забезпечення.
Оптимізацію структури правоохоронних органів України пропонується здійснити шляхом:
- реформування структурних ланок правоохоронних органів відповідно до сформованих світовою практикою засад функціонування;
- чіткого визначення функціональних обов'язків і повноважень усіх правоохоронних органів та їх структурних підрозділів;
- усунення дублювання та паралелізму в роботі окремих правоохоронних органів, а також залучення працівників до виконання не властивих їм функцій;
- визначення оптимальної та обґрунтованої штатної чисельності служб і підрозділів кожного правоохоронного органу;
- поступового запровадження диференційованих нормативів штатної чисельності та навантаження залежно від характеру покладених завдань;
- оптимізації навантаження на працівників усіх рівнів системи правоохоронних органів, усунення другорядних функцій, що не впливають на остаточні результати роботи.
1.3. Для досягнення мети реформування правоохоронних органів у процесі її проведення має бути розв'язано низку завдань:
- формування сучасної ефективної системи правоохоронних органів;
- запровадження нової ідеології функціонування системи правоохоронних органів як діяльності щодо забезпечення реалізації прав і свобод громадян, зміцнення демократичних інститутів, запобігання можливим зловживанням;
- організація на нових засадах служби у правоохоронних органах;
- створення сучасної системи підготовки та перепідготовки кадрів для системи правоохоронних органів;
- запровадження дієвої системи державного та громадського контролю за діяльністю правоохоронних органів.
1.4. Діяльність правоохоронних органів має ґрунтуватися на таких принципах:
- законності;
- дотримання прав і свобод людини та громадянина;
- забезпечення незалежності правоохоронних органів від політичного та іншого незаконного впливу;
- посилення профілактичних функцій у протидії злочинності;
- взаємодії з державними органами, органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями;
- забезпечення парламентського, судового та громадського контролю за діяльністю правоохоронних органів;
- відкритості та доброчесності в діяльності правоохоронних органів.

РОЗДІЛ II
НАПРЯМИ ТА ЕТАПИ РЕФОРМУВАННЯ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ
2.1. Реформування правоохоронних органів має здійснюватися за такими напрямами:
- створення нормативно-правової бази, що регламентуватиме діяльність правоохоронних органів;
- формування інститутів та організаційних структур правоохоронних органів;
- кадрове забезпечення правоохоронних органів;
- наукове забезпечення функціонування правоохоронних органів;
- фінансове та матеріально-технічне забезпечення правоохоронних органів.
2.2. У ході реформування має бути здійснено:
а) розмежування компетенції правоохоронних органів, усунення дублювання їх повноважень;
б) визначення оптимальної штатної чисельності працівників правоохоронних органів з одночасним підвищенням рівня їх матеріально-технічного забезпечення;
в) демілітаризація особового складу правоохоронних органів; надання працівникам статусу державних службовців.
2.3. Реалізація Концепції відбуватиметься поетапно протягом десяти років. Реформи планується провести у три етапи.
На першому етапі (2010—2011 роки) — розроблення та ухвалення Програми реформування правоохоронних органів з визначенням конкретних заходів, термінів їх виконання та виконавців; прийняття нових і внесення змін до чинних законів та інших нормативно-правових актів відповідно до загальновизнаних міжнародних норм і стандартів.
На другому етапі (2012-2015 роки) - проведення основних інституційних перетворень.
На третьому етапі (2015-2020 роки) - нормативно-правове та науково-методичне супроводження функціонування оновленої системи правоохоронних органів.

РОЗДІЛ III
СИСТЕМА ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ
3.1. До системи правоохоронних органів належать: Міністерство внутрішніх справ України, Прокуратура України, Національне бюро розслідувань, Державна кримінально-виконавча служба України, Національна служба безпеки України1.
'
Створення Державної агенції із забезпечення спецзв'язку та оперативно-технічної діяльності правоохоронних органів з наділенням її правом проведення оперативно-розшукових заходів вбачається недоцільним через низку причин. По-перше, Державна служба спецзв'язку та захисту інформації України забезпечує урядовим зв'язком посадових осіб (виконує функцію обслуговування), вона ніколи не була суб'єктом правоохоронної діяльності й не має відповідного досвіду, кадрового та методичного забезпечення. По-друге, ст. 5 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" дозволяє здійснення оперативно-розшукової діяльності вісьмом відомствам і цей список потребує скорочення. Створення додаткового суб'єкта оперативно-розшукової діяльності не відповідає зазначеній тенденції. По-третє, здійснення оперативно-пошукових заходів (кримінальна розвідка) та оперативно-технічних заходів не властиве службі спецзв'язку. Зазначені заходи проводять, відповідно, оперативно-пошукові та оперативно-технічні підрозділи МВС України та СБУ. По-четверте, лише два з шести видів оперативно-технічних заходів пов'язані з використанням обладнання зв'язку, яке здебільшого перебуває у приватній власності.
Створення Державного комітету протидії наркотрафіку, незаконному розповсюдженню наркотичних речовин та прекурсорів убачається недоцільним через низку причин. По-перше, пропозиція щодо виділення зазначеного Державного комітету в самостійний центральний орган державного управління має бути докладно обґрунтована. На нашу думку, відокремлення "наркополіції" від інших правоохоронних структур, зважаючи на тривожні тенденції стрімкого зростання кількості дітей-наркоманів в Україні та залежність ефективності протидії наркозлочинам від рівня взаємодії різних поліцейських служб і підрозділів, сьогодні є не лише недоцільним, а й небезпечним. По-друге, неприпустимим є позбавлення спеціальних звань працівників служби боротьби з наркозлочинністю з наданням їм статусу державних службовців, оскільки вони повинні мати право здійснення оперативно-розшукової діяльності та носіння зброї.

3.2.Унаслідок реформ в Україні ліквідуються Служба зовнішньої розвідки України, Служба безпеки України, Управління державної охорони, Державна прикордонна служба, Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, податкова міліція Державної податкової служби України, спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією Служби безпеки України.
3.3. Міністерство внутрішніх справ України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує впровадження державної політики у сфері правопорядку та протидії злочинності.
Підпорядковане Кабінету Міністрів України.
У підпорядкування МВС України передаються підрозділи Державної прикордонної служби (з утворенням прикордонної поліції"), підрозділи податкової міліції (з підпорядкуванням їх Департаменту державної служби боротьби з економічною злочинністю), підрозділи Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (з утворенням Служби цивільного захисту). У складі МВС України створюється Державна міграційна служба як урядовий орган державного управління на базі Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб МВС України і Державного комітету України у справах національностей та міграції.
З відання Міністерства виключаються функції досудового слідства (залишаються функції дізнання) і їх виконання покладається на Національне бюро розслідувань України.
До структури Міністерства внутрішніх справ України належать: Державна адміністрація поліції, Державна адміністрація прикордонної поліції, Державна адміністрація міграційної служби, Державна адміністрація Служби цивільного захисту та відповідні структурні підрозділи на місцях.
Державна адміністрація поліції - забезпечує особисту безпеку громадян, захист їх прав і свобод та законних інтересів, а також інтереси юридичних осіб і держави від протиправних посягань.
Державна адміністрація прикордонної поліції — забезпечує недоторканність державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.
Державна адміністрація Державної міграційної служби - забезпечує реалізацію національної міграційної політики держави.
Державна адміністрація Служби цивільного захисту - забезпечує пожежну безпеку, запобігання та реагування на інші надзвичайні ситуації техногенного, природного та військового характеру, ліквідацію їх наслідків, захист населення і територій від їх негативного впливу.
3.4. Прокуратура України є державним органом, який забезпечує виконання покладених на неї Конституцією України функцій:
- підтримання державного обвинувачення на стадії досудового слідства та в суді;
- представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;
- нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
- нагляд за додержанням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян;
- нагляд за додержанням прав і свобод людини та громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.
Підпорядкована Президенту України.
З відання Прокуратури виключаються функції досудового розслідування (окрім справ про злочини, вчинені працівниками інших органів кримінальної юстиції) і передаються до Національного бюро розслідувань України. Прокуратура наділяється функцією підтримання обвинувачення на етапі досудового слідства.
Структуру Прокуратури України складають: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, а також військові прокуратури.
Генеральна прокуратура України - організовує роботу органів прокуратури і здійснює контроль за їх діяльністю.
Прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, районні та міські прокуратури - забезпечують реалізацію покладених на них функцій відповідно до Конституції та законів України.
3.5. Національне бюро розслідувань України - державний орган, який відповідно до законодавства України проводить досудове слідство у кримінальних справах, а також здійснює інформаційно-аналітичну роботу з метою виявлення та усунення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів.
Підпорядковане Президенту України або Міністерству юстиції України.
Структуру Національного бюро розслідувань України складають: Головне Управління Національного бюро розслідування України (центральний апарат), регіональні управління (відділи) розслідувань, які утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, а також районні відділи (відділення) розслідувань.
3.6.Державна кримінально-виконавча служба України — урядовий орган державного управління, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.
Підпорядкована Міністерству юстиції України.
З відання Державної кримінально-виконавчої служби виключаються такі функції: ведення оперативно-розшукової роботи у слідчих ізоляторах та установах виконання покарань; припинення терористичних дій, масових заворушень і групової непокори у слідчих ізоляторах та установах виконання покарань. Виконання цих функцій покладається на Міністерство внутрішніх справ.
Спеціальні виховні установи для засуджених неповнолітніх передаються до сфери відання Міністерства у справах сім'ї, молоді та спорту.
Структуру Державної кримінально-виконавчої служби України складають: Головне управління (центральний апарат) Державної кримінально-виконавчої служби, управління (відділи) Державної кримінально-виконавчої служби Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя, установи Державної кримінально-виконавчої служби у районах, містах обласного підпорядкування, районах у містах.
Головне управління Державної кримінально-виконавчої служби - здійснює керівництво органами Державної кримінально-виконавчої служби та контроль за їх діяльністю, добір кадрів, методичне керівництво діяльністю державних виконавців, підвищення їх професійного рівня, фінансове і матеріально-технічне забезпечення органів державної кримінально-виконавчої служби, розглядає скарги на дії та бездіяльність державних виконавців, організовує виконання рішень відповідно до закону, надає роз'яснення та рекомендації щодо виконання державними виконавцями рішень у порядку, встановленому законом.
Управління (відділи) Державної кримінально-виконавчої служби Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя – організовують виконання завдань і здійснюють керівництво структурними підрозділами Державної виконавчої служби у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах, координують і контролюють їх діяльність;
Органи Державної кримінально-виконавчої служби регіонального та територіального рівня безпосередньо підпорядковуються Державній кримінально-виконавчій службі як урядовому органу державного управління і не є структурними підрозділами відповідних управлінь юстиції.
3.7. Національна служба безпеки України - державний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України.
Підпорядкована Президенту України.
Діяльність Служби зосереджується на спеціальних проблемах розвідувального та контррозвідувального характеру, захисті державності й суверенітету України, участі в міжнародній боротьбі з тероризмом.
У рамках певного перехідного періоду здійснюється поступово демілітаризація Служби та законодавчо закріплюється особливий статус працівника Національної служби безпеки України як спеціального виду державної служби, який забезпечить надійні соціальні гарантії, стимули й компенсації за існуючі ризики, обмеження та інші особливості цієї спеціальної діяльності.
Ліквідовуються спеціальні підрозділи по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю з передачею їх функцій до МВС України.
Структуру Національної служби безпеки України складають: Служба зовнішньої розвідки України, Служба контррозвідки України, Служба державної охорони України та підконтрольні їм регіональні органи і допоміжні підрозділи.
Служба зовнішньої розвідки України - здійснює розвідувальну діяльність у політичній, економічній, військово-технічній, науково-технічній, інформаційній, екологічній та в інших сферах, що стосуються питань національної і державної безпеки України.
Служба контррозвідки України - здійснює контррозвідувальну діяльність, яка спрямована на адекватну протидію реальним та потенційним загрозам національній безпеці, що виникають або можуть виникнути внаслідок розвідувально-підривної діяльності спеціальних органів іноземних держав, недержавних розвідувальних і контррозвідувальних структур, організацій та окремих осіб.
Служба державної охорони України - здійснює організаційно-правові, режимні, оперативно-розшукові, інженерно-технічні та інших заходи з метою забезпечення нормального функціонування органів державної влади України, безпеки посадових осіб та об'єктів, визначених законом.

РОЗДІЛ IV
ЗАСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕФОРМИ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ
4.1. Нормативно-правове забезпечення реформування
З метою чіткого розмежування компетенції, прав, обов'язків та відповідальності правоохоронних органів слід оновити чинні та прийняти низку нових нормативно-правових актів. Зокрема, необхідно:
4.1.1. Внести зміни до Конституції України (зокрема, до ст. 121 щодо надання прокуратурі повноважень з підтримання державного обвинувачення на досудовому слідстві).
4.1.2. Розробити проекти законів України:
"Про органи кримінальної юстиції України" (в якому має бути визначено систему, функціональне призначення, правовий статус органів кримінальної юстиції, що утворюються);
"Про органи внутрішніх справ";
"Про поліцію";
"Про Національну службу розслідувань";
"Про Державну міграційну службу";
"Про кримінальну розвідку";
"Про статус слідчого";
"Про захист прав та законних інтересів потерпілих від злочину";
"Про порядок проходження служби в правоохоронних органах України";
"Про приватну детективну та охоронну діяльність".
4.1.3. Підготувати нову редакцію законів України:
"Про судоустрій";
"Про статус суддів";
"Про оперативно-розшукову діяльність";
Кримінально-процесуального кодексу України.
4.1.4. Внести зміни до законів України:
"Про прокуратуру";
"Про Службу безпеки України"; "Про Державну прикордонну службу"; "Про Державну податкову службу України"; "Про Державну прикордонну службу"; "Про Службу зовнішньої розвідки України"; "Про розвідувальні органи України"; "Про Державну кримінально-виконавчу службу України"; "Про загальну структуру і чисельність Служби безпеки України"; "Про загальну структуру і чисельність Управління державної охорони України";
"Про загальну структуру і чисельність прикордонних військ України";
"Про загальну структуру і чисельність військ Цивільної оборони"; "Про державну службу"; "Про боротьбу з корупцією";
"Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю";
"Про адвокатуру";
"Про місцеве самоврядування";
Кримінального кодексу, України;
Митного кодексу України.
4.1.5. Внести відповідні зміни до відомчих нормативно-правових актів.
4.2. Кадрове забезпечення реформування
Для кадрового забезпечення реформування правоохоронних органів необхідно:
4.2.1. Розробити єдину систему професійно-кваліфікаційних вимог до працівників правоохоронних органів.
4.2.2. Здійснити реформу системи підготовки кадрів у вищих навчальних закладах правоохоронних органів, зокрема, шляхом зменшення загальної кількості та перепрофілювання відомчих вищих навчальних закладів.
4.2.3. Суттєво збільшити кількість посад, що обіймаються цивільними особами, які не мають спеціальних звань (насамперед у господарських, фінансово-економічних, реєстраційних, обслуговуючих підрозділах, кадрових апаратах, на непрофільних кафедрах відомчих навчальних закладів тощо).
4.2.4. Розробити ефективну систему заохочень працівників правоохоронних органів до сумлінного та кваліфікованого виконання професійних завдань.
4.2.5. У системі відомчої та післядипломної освіти розробити низку навчальних програм, спрямованих на формування у працівників правоохоронних органів необхідних якостей: патріотизму, обов'язку, моральності, порядності.
4.2.6. Розробити механізм забезпечення реалізації норм соціального захисту працівників правоохоронних органів.
4.3. Наукове забезпечення реформування
4.3.1. Забезпечення спрямованості відомчих наукових досліджень на вирішення актуальних практичних проблем у діяльності правоохоронних органів.
4.3.2. Розроблення дієвого механізму запровадження інновацій у правоохоронну діяльність; запровадження у відомчих вищих навчальних закладах інституту фахівців з інноваційної діяльності.
4.3.3.Запровадження координації науково-дослідної діяльності відомчих навчальних закладів та науково-дослідних установ правоохоронного спрямування, запровадження засад змагальності та взаємодопомоги.
4.3.4. Розроблення на системному рівні інноваційних методик правоохоронної діяльності; створення банку правоохоронних методик.
4.3.5. Розроблення сучасних методик об'єктивного оцінювання ефективності діяльності правоохоронних органів.
4.4. Фінансове та матеріально-технічне забезпечення реформування
4.4.1. Централізоване обрахування фінансових витрат на проведення реформування правоохоронних органів, у тому числі витрати на ліквідацію, злиття, реорганізацію окремих складових зазначених органів, їх матеріально-технічне забезпечення тощо.
4.4.2.Щорічне визначення плану витрат бюджетних коштів на реалізацію заходів з реформування правоохоронних органів на основі єдиних для всіх органів кримінальної юстиції нормативів фінансового та матеріально-технічного забезпечення (грошового, речового, продовольчого тощо).
4.4.3. Прийняття відповідної нормативної бази та визначення єдиної методики обчислення розмірів та видів оплати праці для атестованого й цивільного складу правоохоронних органів. Визначення рівня оплати праці всіх категорій працівників правоохоронних органів відповідно до єдиної тарифної сітки з мінімальним рівнем оплати праці, що становить п'ять офіційних мінімальних заробітних плат в Україні.
4.4.4.Прийняття відповідних урядових рішень для підвищення соціального захисту працівників правоохоронних органів, зокрема щодо забезпечення належного рівня їх житлово-побутових умов, медичного обслуговування, та запровадження дієвого механізму реалізації цих рішень.
4.4.5. Формування пріоритетів забезпечення правоохоронних органів новітніми засобами протидії злочинності, заснованими на використанні інформаційних, телекомунікаційних та інших високих технологій

РОЗДІЛ V
КОНТРОЛЬ ПРОЦЕСУ РЕФОРМУВАННЯ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ
Контроль процесу реформування правоохоронних органів здійснюється шляхом:
5.1. Розроблення на основі цієї Концепції Програми реформування правоохоронних органів з визначенням конкретних заходів, термінів їх виконання та виконавців.
5.2. Щоквартального розгляду на засіданнях Кабінету Міністрів України питань про перебіг виконання програмних документів, прийнятих на основі цієї Концепції.
5.3. Щоквартального розгляду на колегіях і нарадах місцевих державних адміністрацій за участю правоохоронних органів та інших заінтересованих організацій та установ питань щодо виконання програмних документів, прийнятих на основі цієї Концепції.

щоб розмістити повідомлення чи коментар на сайт, вам потрібно увійти під своїм логіном