Версія новин сайту
для мобільного телефону
http://ukrprison.org.ua/wap

Міжнародний фонд "Відродження"

Нова версія Закону про соціальну адаптацію звільнених осіб

Міністерство праці та соціальної політики підготувало законопроект про внесення змін до Закону України“ Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк”. Наведено текст законопроекту, ухвалений Верховною Радою у першому читанні, Пояснювальна записка та Висновки Комітету та Головного управління

ПРОЕКТ
Вноситься Кабінетом Міністрів України М. АЗАРОВ «__» ___ 2010 р
.
ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до Закону України “Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк”
_____________________________________
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
І. Внести до Закону України “Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк” (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 6, ст. 39; 2005 р., № 10, ст. 191), зміни, виклавши його в такій редакції:
“ЗАКОН УКРАЇНИ
Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання
у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк
Цей Закон визначає загальні засади соціальної адаптації осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, забезпечує правове регулювання відносин, які спрямовані на реалізацію такими особами прав і свобод, передбачених Конституцією та законами України, створює належні умови для діяльності підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, а також фізичних осіб, які беруть участь у їх соціальній адаптації.
Розділ І
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
1) звільнені особи — особи, які відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, а також звільнені від подальшого відбування зазначених видів покарань з підстав, передбачених законом;
2) соціальна адаптація — процес засвоєння звільненими особами соціального досвіду з метою повернення їх до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя у суспільстві;
3) соціальний патронаж — надання допомоги звільненим особам шляхом здійснення комплексу правових, економічних, організаційних, психологічних, соціальних та інших заходів, зокрема надання послуг, спрямованих на їх соціальну адаптацію;
4) суб’єкти соціального патронажу — центральні і місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, а також фізичні особи, які здійснюють соціальний патронаж;
5) спеціалізовані установи для звільнених осіб — установи, діяльність яких спрямована на надання допомоги звільненим особам, їх підтримку та соціальну адаптацію.
Стаття 2. Особи, на яких поширюється дія цього Закону
1. Цей Закон поширюється на звільнених осіб — громадян України, звільнених осіб — іноземців та осіб без громадянства, які на законних підставах постійно проживають на території України, а також на осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк.
Соціальний патронаж здійснюється стосовно звільнених осіб, які звернулися до суб’єктів соціального патронажу протягом шести місяців після звільнення з установ виконання покарань.

Стаття 3. Законодавство України про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк
1. Законодавство України про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, складається із цього Закону, Законів України “Про соціальні послуги”, “Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей”, “Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю”, Кримінально-виконавчого кодексу України, міжнародних договорів України та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у цій сфері.
Стаття 4. Основні принципи здійснення соціального патронажу
1. Соціальний патронаж звільнених осіб базується на таких принципах:
законності;
демократизму;
рівності громадян;
адресності;
індивідуального підходу;
доступності та відкритості;
добровільності вибору чи відмови від підтримки;
гуманності;
комплексності;
соціальної справедливості;
конфіденційності.
Стаття 5. Гарантії реалізації прав звільнених осіб
1. Права звільнених осіб, закріплені цим Законом, реалізуються в повному обсязі і не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених законом.
2. Рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів соціального патронажу можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому законодавством.
Розділ ІІ
ПІДГОТОВКА ДО ЗВІЛЬНЕННЯ ОСІБ, ЯКІ ВІДБУВАЮТЬ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ОБМЕЖЕННЯ ВОЛІ АБО
ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ НА ПЕВНИЙ СТРОК,
ТА СОЦІАЛЬНИЙ ПАТРОНАЖ ЗВІЛЬНЕНИХ ОСІБ
Стаття 6. Підготовка до звільнення осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк
1. З метою соціальної адаптації перед звільненням з установи виконання покарань адміністрацією зазначеної установи та суб’єктами соціального патронажу вживаються заходи з підготовки до звільнення осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, з надання їм допомоги у трудовому і побутовому влаштуванні за обраним ними місцем проживання.
2. Порядок взаємодії установ виконання покарань та суб’єктів соціального патронажу під час підготовки до звільнення осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, затверджується наказом центральних органів виконавчої влади з питань виконання покарань, у сфері праці та соціальної політики, у справах сім’ї, молоді та спорту, у сфері охорони здоров’я та Міністерства внутрішніх справ.
3. Установи виконання покарань та слідчі ізолятори інформують представництва відповідних держав щодо іноземних громадян, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк та після звільнення потребують сторонньої допомоги, а в разі, коли укладено міжнародні договори про взаємодію, — зазначені у цих договорах органи.
4. Інструкція про порядок інформування представництв іноземних держав та органів, зазначених в міжнародних договорах про взаємодію, установами виконання покарань та слідчими ізоляторами затверджується центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань.
Стаття 7. Організація освіти осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк
1. Центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань разом із центральним органом виконавчої влади з питань освіти і науки забезпечують надання особам, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, з урахуванням потреб національної економіки можливості для здобуття освіти, включаючи дистанційну освіту, через систему навчальних закладів з метою їх подальшої соціальної адаптації.
Стаття 8. Організація діяльності суб’єктів соціального патронажу
1. Центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування здійснюють соціальний патронаж звільнених осіб, зокрема утворюють спостережні комісії, піклувальні ради при спеціальних виховних установах, та здійснюють контроль за діяльністю суб’єктів соціального патронажу, які їм підпорядковані.
2. Загальну координацію соціального патронажу звільнених осіб віком до 35 років включно здійснює центральний орган виконавчої влади у справах сім’ї, молоді та спорту, після 35 років — центральний орган виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
3. Порядок взаємодії суб’єктів соціального патронажу затверджується наказом центральних органів виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, у справах сім’ї, молоді та спорту, у сфері охорони здоров’я, з питань виконання покарань та Міністерства внутрішніх справ.
4. Суб’єкти соціального патронажу в разі звернення до них звільнених осіб зобов’язані невідкладно розпочати здійснення стосовно таких осіб заходів соціального патронажу.
Стаття 9. Послуги, що надаються суб’єктами соціального патронажу
1. Суб’єктами соціального патронажу надаються послуги тимчасового притулку, а також соціальні, медичні, юридичні, освітні, реабілітаційні та інші послуги.
2. Послуги надаються звільненим особам, які звернулися до суб’єктів соціального патронажу, в установленому законодавством порядку.
Стаття 10. Окремі заходи соціального патронажу
1. Звільненим особам забезпечується надання медичної та медико-санітарної допомоги в установленому законодавством порядку.
У разі відсутності у звільненої особи реєстрації місця проживання або перебування надання їй медичної допомоги здійснюється за направленням суб’єктів соціального патронажу.
Звільнені особи, які страждають на особливо небезпечні інфекційні хвороби або є носіями збудників таких хвороб, підлягають медичному нагляду і лікуванню в порядку, передбаченому законодавством.
Особи, які на момент звільнення потребують стаціонарної медичної допомоги, направляються до закладів охорони здоров’я на підставах і в порядку, передбачених законодавством.
2. До звільнення з установ виконання покарань за особами, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, зберігається жиле приміщення, яке вони займали на законних підставах до засудження.
Звільнені особи, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на отримання житлового приміщення в порядку, передбаченому законодавством.
Звільненим особам, які не мають житлової площі, після прибуття до обраного місця проживання на період до отримання такої площі місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування надається місце для тимчасового проживання в спеціальних гуртожитках, створених цими органами. Місце для проживання в зазначених гуртожитках надається також звільненим особам, житлова площа яких тимчасово заселена, на період до її звільнення та звільненим особам, яким повернути колишнє житлове приміщення немає можливості, — на період до поліпшення їх житлових умов у порядку, передбаченому законом.
3. Видача паспортів та реєстрація місця проживання або перебування звільнених осіб здійснюються в строки та порядку, що передбачені законодавством.
4. Держава забезпечує надання додаткових гарантій щодо працевлаштування звільнених осіб.
Стаття 11. Спеціалізовані установи для звільнених осіб
1. Спеціалізованими установами для звільнених осіб є:
центр соціальної адаптації;
спеціальний будинок-інтернат.
2. Спеціалізовані установи для звільнених осіб утворюються відповідно до потреб регіону місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності.
Стаття 12. Центр соціальної адаптації
1. Центр соціальної адаптації — установа, діяльність якої спрямована на поступове повернення звільнених осіб до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя у суспільстві шляхом надання їм соціальних послуг та сприяння в отриманні іншої допомоги з урахуванням індивідуальних потреб.
2. Діяльність центрів соціальної адаптації регулюється типовим положенням, що затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Стаття 13. Спеціальний будинок-інтернат
1. Спеціальний будинок-інтернат — соціально-медична установа, призначена для постійного проживання звільнених осіб — громадян похилого віку, звільнених осіб — інвалідів І і ІІ групи, які за станом здоров’я потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування.
2. До спеціального будинку-інтернату на безоплатній основі приймаються звільнені особи — громадяни похилого віку, звільнені
особи — інваліди І і ІІ групи, що не мають працездатних дітей або родичів, які згідно із законом зобов’язані їх утримувати.
До спеціального будинку-інтернату можуть прийматися на платній основі звільнені особи, що мають працездатних дітей або родичів, які згідно із законом зобов’язані їх утримувати.
3. Діяльність спеціальних будинків-інтернатів регулюється типовим положенням, що затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
Стаття 14. Соціальний патронаж окремих категорій звільнених осіб
1. У разі коли звільнена особа є бездомною, надання їй послуг здійснюється відповідно до Закону України “Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей”.
2. Громадяни похилого віку (чоловіки у віці 60 та жінки у віці 55 років і старші, а також особи, яким до досягнення загальновстановленого пенсійного віку залишилося не більш як півтора року) та інваліди І і ІІ групи з числа звільнених осіб за їх заявою направляються органами праці та соціального захисту населення до спеціальних будинків-інтернатів та інших закладів соціальної підтримки (догляду) в установленому законодавством порядку.
3. До дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, звільнених з установ виконання покарань, органи опіки і піклування застосовують форми їх влаштування в установленому законодавством порядку.
4. Звільненим особам віком до 35 років включно соціальні послуги надаються центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді на підставах і в порядку, передбачених законодавством.
Розділ ІІІ
ПОВНОВАЖЕННЯ СУБ’ЄКТІВ СОЦІАЛЬНОГО ПАТРОНАЖУ
Стаття 15. Повноваження центральних органів виконавчої влади щодо здійснення соціального патронажу
1. Центральні органи виконавчої влади:
1) забезпечують реалізацію державної політики щодо соціальної адаптації звільнених осіб;
2) організовують та координують роботу щодо здійснення соціального патронажу;
3) забезпечують розроблення відповідних планів заходів з метою реалізації державної політики щодо соціальної адаптації звільнених осіб;
4) здійснюють методичне та нормативно-правове забезпечення соціального патронажу;
5) вживають заходів для підтримки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що здійснюють соціальний патронаж;
6) здійснюють інші повноваження у цій сфері відповідно до законодавства.
Стаття 16. Повноваження місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо здійснення соціального патронажу
1. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування:
1) забезпечують здійснення згідно із законодавством заходів соціального патронажу;
2) координують і контролюють діяльність підпорядкованих їм підприємств, установ та організацій, що здійснюють соціальний патронаж;
3) надають підтримку підприємствам, установам та організаціям, що здійснюють соціальний патронаж;
4) забезпечують виконання загальнодержавної та місцевих програм розвитку соціального житла, створення спеціальних гуртожитків для тимчасового проживання звільнених осіб;
5) забезпечують утворення мережі спеціалізованих установ для звільнених осіб з урахуванням потреб і умов регіону;
6) утворюють спостережні комісії та піклувальні ради, діяльність яких регулюється положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України;
7) здійснюють інші повноваження у цій сфері відповідно до законодавства.
Стаття 17. Повноваження органів праці та соціального захисту населення щодо здійснення соціального патронажу
1. Органи праці та соціального захисту населення:
1) здійснюють згідно із законодавством заходи щодо соціальної адаптації звільнених осіб;
2) беруть участь у процесі підготовки до звільнення осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк;
3) сприяють звільненим особам в отриманні ними соціальних пільг та гарантій, передбачених законодавством;
4) вживають заходів до влаштування звільнених осіб, які втратили зв’язок із сім’єю, не мають постійного місця проживання або перебування та потребують підтримки, до центрів соціальної адаптації або інших установ та закладів соціальної підтримки (догляду);
5) вживають заходів до влаштування звільнених осіб похилого віку та інвалідів, які потребують постійного стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування до спеціальних будинків-інтернатів або інших закладів соціальної підтримки (догляду);
6) здійснюють інші повноваження у цій сфері відповідно до законодавства.
Стаття 18. Повноваження державної служби зайнятості щодо здійснення соціального патронажу
1. Державна служба зайнятості в межах своїх повноважень здійснює заходи щодо соціального патронажу.
2. Повноваження державної служби зайнятості щодо здійснення соціального патронажу визначаються законодавством про зайнятість населення та про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.
Стаття 19. Повноваження уповноважених органів, що проводять соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю, щодо здійснення соціального патронажу
1. Уповноважені органи, що проводять соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю, здійснюють відповідно до законодавства соціальний патронаж неповнолітніх осіб та молоді, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк.
2. Центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді:
1) визначають потреби у наданні соціально-педагогічних, соціально-медичних, соціально-економічних, психологічних, юридичних та інформаційних послуг неповнолітнім особам та молоді, які відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, а також тим, що звільнені від подальшого відбування зазначених видів покарань з підстав, передбачених законом, та забезпечують їх соціальне обслуговування;
2) здійснюють у разі потреби соціальний супровід неповнолітніх осіб та молоді, які відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, а також тих, що звільнені від подальшого відбування зазначених видів покарань з підстав, передбачених законом;
3) сприяють зміцненню родинних та суспільно корисних зв’язків
неповнолітніх осіб та молоді, які відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, а також тих, що звільнені від подальшого відбування зазначених видів покарань з підстав, передбачених законом, здобуттю ними освіти, вирішенню питань трудового і побутового влаштування.
Стаття 20. Повноваження органів внутрішніх справ щодо здійснення соціального патронажу
1. Органи внутрішніх справ:
1) проводять перевірку прибуття звільненої особи до місця проживання в порядку, встановленому законодавством;
2) здійснюють інші повноваження у цій сфері відповідно до законодавства.
Стаття 21. Повноваження органів з питань громадянства та реєстрації фізичних осіб щодо здійснення соціального патронажу
1. Органи з питань громадянства та реєстрації фізичних осіб:
1) забезпечують оформлення та видачу особам, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, і звільненим особам паспортів громадян України;
2) здійснюють реєстрацію місця проживання або перебування звільнених осіб;
3) здійснюють інші повноваження у цій сфері відповідно до законодавства.
Стаття 22. Повноваження органів охорони здоров’я щодо здійснення соціального патронажу
1. Органи охорони здоров’я:
1) організовують надання звільненим особам лікувально-профілактичної, медичної та санітарної допомоги; забезпечують проведення діагностично-лабораторних обстежень у державних і комунальних закладах охорони здоров’я;
2) забезпечують госпіталізацію до спеціалізованих медичних стаціонарних установ звільнених осіб, які потребують стаціонарного лікування, у тому числі тих, що хворі на туберкульоз або інфіковані збудниками туберкульозу, ВІЛ-інфікованих осіб та осіб із захворюваннями, що передаються статевим шляхом;
3) здійснюють інші повноваження у цій сфері відповідно до законодавства.
Стаття 23. Участь підприємств, установ, організацій недержавної форми власності та фізичних осіб у здійсненні соціального патронажу
1. У здійсненні соціального патронажу звільнених осіб на добровільних засадах можуть брати участь підприємства, установи, організації недержавної форми власності та фізичні особи.
2. Обсяг та форма участі підприємств, установ, організацій недержавної форми власності та фізичних осіб у здійсненні соціального патронажу визначаються їх установчими документами.
Розділ ІV
ФІНАНСУВАННЯ ЗАХОДІВ СОЦІАЛЬНОГО ПАТРОНАЖУ
Стаття 24. Фінансування заходів соціального патронажу
1. Фінансування заходів соціального патронажу здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів. Додаткове фінансування здійснюється за рахунок залучення коштів об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій недержавної форми власності та фізичних осіб.
Стаття 25. Підтримка підприємств, установ та організацій недержавної форми власності
1. Органи місцевого самоврядування та місцеві органи виконавчої влади на конкурсних засадах визначають підприємства, установи та організації недержавної форми власності, які залучаються до здійснення соціального патронажу з використанням коштів місцевих бюджетів.
2. Правила проведення конкурсів на отримання бюджетних коштів для здійснення соціального патронажу встановлюються органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади.
3. Із переможцями конкурсу на отримання бюджетних коштів для здійснення соціального патронажу укладаються договори, які передбачають умови та обсяг фінансування заходів і порядок їх здійснення.
Розділ V
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА
ЩОДО СОЦІАЛЬНОГО ПАТРОНАЖУ
Стаття 26. Відповідальність за порушення законодавства щодо соціального патронажу
1. Посадові особи, винні у порушенні вимог цього Закону, несуть відповідальність згідно із законодавством.”.
II. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
Голова Верховної Ради України

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України „Про внесення змін до Закону України "Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк"
1. Обґрунтування необхідності прийняття аконопроекту
Проект Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк” розроблено на виконання плану заходів з реалізації Концепції соціальної адаптації осіб, які відбували покарання у виді позбавлення волі на певний строк, до 2015 року, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 № 740-р.
Сьогодні в Україні триває процес формування системи соціальної адаптації звільнених осіб та утворення мережі установ для даної категорії громадян. В процесі роботи виникла низка питань, які потребують врегулювання шляхом внесення змін до основоположного Закону України у даній сфері правового регулювання - Закону України „Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк”.
2. Мета і завдання прийняття законопроекту
Основною метою розроблення зазначеного законопроекту є удосконалення соціального патронажу звільнених осіб, зокрема визначення основних завдань учасників процесу соціальної адаптації та органів, що будуть його координувати.
3. Основні положення законопроекту
Проектом акта пропонується передбачити чітке розмежування функцій щодо координації роботи в напрямі соціального патронажу звільнених осіб, зокрема загальну координацію роботи щодо соціальної адаптації звільнених осіб віком до 35 років включно покласти на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері сім'ї, молоді та спорту, старших 35 років - центральний орган виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
Окрім того, пропонується удосконалення термінології, визначення суб'єктів соціального патронажу та їх повноважень.
4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання
При розробленні законопроекту використовувалися положення Конституції України, Житлового кодексу України, Кримінально-виконавчого кодексу України, законів України „Про соціальні послуги”, „Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей”, „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, „Про зайнятість населення”, „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, „Про місцеві державні адміністрації”, „Про місцеве самоврядування в Україні”, „Основи законодавства України про охорону здоров'я”, „Про освіту” та інших нормативно-правових актів.
5. Фінансово-економічне обґрунтування
Прийняття законопроекту не потребує додаткових видатків з Державного бюджету України. Згідно з законодавством фінансування витрат на створення центрів соціальної адаптації звільнених осіб здійснюється за кошти бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, міських та районних бюджетів.
6. Прогноз соціально-економічних, правових та інших наслідків прийняття законопроекту
Прийняття Закону України надасть можливість чітко визначити органи, що здійснюватимуть координацію заходів соціального патронажу на центральному рівні, а також визначити повноваження окремих суб'єктів соціального патронажу, удосконалити сам процес соціального патронажу, що в свою чергу дозволить скоординувати зусилля усіх суб'єктів, покращити надання послуг звільненим особам, а також забезпечити реалізацію їх прав, гарантованих Конституцією України.
Заступник Міністра праці та
соціальної політики України Андрій Черкасов


В И С Н О В О К
на проект Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк”
(№ 7045 від 25.08.2010 р.)
У законопроекті пропонується прийняти нову редакцію Закону України “Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний срок”, в якій удосконалено соціальний патронаж звільнених осіб, визначено основні завдання учасників процесу соціальної адаптації та органів, що будуть його координувати.
Зокрема, пропонується передбачити чітке розмежування функцій щодо координації роботи в напрямі соціального патронажу звільнених осіб, а саме, загальну координацію роботи щодо соціальної адаптації звільнених осіб віком до 35 років включно покласти на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері сім'ї, молоді та спорту, старших 35 років – на центральний орган виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
Крім цього, у законопроекті вдосконалено та доповнено термінологію, а також визначено коло суб’єктів соціального патронажу та прописані їх повноваження.
Головне науково-експертне управління, підтримуючи в цілому законодавчу пропозицію, спрямовану на реалізацію прав, свобод і законних інтересів осіб, які звільнені з установ виконання покарань, звертає увагу на наступне.
Зміст законопроекту не повною мірою відповідає його назві. У першу чергу, це стосується розповсюдження дії положень законопроекту на осіб, які ще відбувають покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі (частина перша статті 2). Проте у його назві йдеться виключно про осіб, які відбули покарання зазначених видів, так само, як і у визначенні поняття "соціальна адаптація" (пункт 2 статті 1 законопроекту).
До того ж, з таким "розширенням" дії законопроекту навряд чи можна погодитися, адже порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань (у тому числі й підготовки до звільнення осіб, які відбувають покарання) наразі регламентується нормами Кримінально-виконавчого кодексу України (далі – КВК України) та іншими законодавчими актами у цій сфері.
Слід зазначити, що одними із завдань кримінально-виконавчого законодавства є створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, а також надання допомоги особам, звільненим від покарання (стаття 1 КВК України). Крім того, окремою главою КВК України (глава 24) регламентовано питання надання допомоги особам, які звільнені від відбування покарання. Йдеться, зокрема, про надання допомоги засудженим у трудовому і побутовому влаштуванні (ст. 156). Крім того, КВК України містить низку положень щодо загальноосвітнього та професійно-технічного навчання засуджених (статті 123, 148 та інші). Такі повноваження щодо підготовки особи до звільнення, в силу статей 156 та 157 КВК України, покладаються на адміністрацію установи виконання покарань. І аж ніяк не на суб’єктів соціального патронажу, як це вказується у статтях 6 та 7 законопроекту.
У зв’язку з цим є підстави вважати, що положення цих статей законопроекту прямо суперечать приписам КВК України та створюють передумови для незаконного втручання окремих органів виконавчої влади у діяльність установ виконання покарання.
За межі регулювання цього законопроекту виходять приписи частини третьої статті 6, які уповноважують установи виконання покарання та слідчі ізолятори інформувати представництва відповідних держав щодо іноземних громадян, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк та після звільнення потребують сторонньої допомоги, а в разі, коли укладено міжнародні договори про взаємодію (з яких питань взагалі не вказано), – зазначені у цих договорах органи. Тим більше, що КВК України не наділяє такими повноваженнями установи виконання покарання.
Аналогічне зауваження стосується частини четвертої вказаної статті законопроекту, відповідно до якої центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань має розробляти інструкцію про порядок інформування представництв іноземних держав та органів, зазначених в міжнародних договорах про взаємодію, установами виконання покарань та слідчими ізоляторами.
До того ж неясно, навіщо окремо виділяти слідчі ізолятори, оскільки відповідно до частини третьої статті 18 КВК України вони виконують функції виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки стосовно засуджених, які залишені для роботи з господарського обслуговування. Отже, стосовно вказаних осіб слідчі ізолятори діють як установи виконання покарання.
Сумнівними, на наш погляд, є норми, що стосуються житлових питань. По-перше, ці норми не є предметом розгляду даного законопроекту і повинні регулюватися Житловим кодексом України, а по-друге, такі норми не вирішать житлових проблем для зазначених осіб, оскільки житлове питання було і залишається чи не найболючішим і найгострішим в сучасному суспільстві. Відповідно до Типового положення про центр соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, послуги з тимчасового перебування (проживання) є одним із основних завдань такого центру. Тому положення законопроекту щодо житлових умов звільнених осіб доцільно узгодити з чинним законодавством України та прописати більш дієві механізми унеможливлення переміщення такої особи до категорії бездомних осіб.
Звертаємо увагу на невдале застосування у статті 19 проекту терміну «неповнолітні особи та молодь», який слід замінити на «молодь» або «молоді особи», оскільки відповідно до Закону «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» такими є громадяни віком від 14 до 35 років, тобто саме та вікова категорія осіб, яка відноситься до кола суб‘єктів законопроекту.
Слід відмітити, що положення запропонованого законопроекту не узгоджені з нормами чинного законодавства України. Зокрема, до повноважень державної служби зайнятості відповідно до Законів України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов‘язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» не відносяться функції соціального патронажу (стаття 18 проекту). Крім того, питання влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування вирішуються відповідно до Закону України «Про органи і служби у справах дітей і спеціальні установи для дітей» та відносяться крім іншого (стаття 14 проекту) до функцій служби у справах дітей.
У законопроекті (стаття 12) пропонується визначення центру соціальної адаптації, що є відмінним від вживаного у Типовому положенні про центр соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, затверджене наказом Міністерства праці та соціальної політики України 14.02.2006 № 31 та було прийняте на виконання чинного Закону України «Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк». Між тим у Прикінцевих положеннях законопроекту не пропонується приведення у відповідність із новоприйнятим законом чинних підзаконних нормативно-правових актів.
На підставі викладеного вважаємо, що законопроект значною мірою суперечить положенням кримінально-виконавчого законодавства України, не передбачаючи при цьому до нього жодних змін. До того ж положення законопроекту створюють реальні передумови для втручання органів виконавчої влади у діяльність органів та установ виконання покарань.
Узагальнюючий висновок: за результатами розгляду у першому читанні законопроект доцільно відхилити.
Керівник Головного управління В.БОРДЕНЮК
Вик.: В.Тімофєєв,С.Бортнік, Т. Макійчук,В.Попович.


Висновок Комітету

Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності розглянув проект Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк”, реєстр. № 7045 від 28.08.2010, внесений Кабінетом Міністрів України.
Основною метою прийняття зазначеного проекту Закону є удосконалення соціального патронажу звільнених осіб, зокрема визначення основних завдань учасників процесу соціальної адаптації та органів, що будуть його координувати.
Законопроект передбачає розмежування функцій з координації соціального патронажу звільнених осіб, зокрема, покладення загальної координації роботи щодо соціальної адаптації звільнених осіб віком до 35 років включно на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері сім'ї, молоді та спорту, старших 35 років на центральний орган виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
За узагальнюючим висновком Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України зазначений законопроект пропонується відхилити.
Зважаючи на те, що законопроект № 7045 суперечить положенням глави 24 Кримінально-виконавчого кодексу України, не передбачаючи при цьому жодних змін до нього, що унеможливлює підготовку законопроекту до другого читання згідно з вимогами ч.1 ст. 116 Регламенту Верховної Ради України, Комітет ухвалив рішення рекомендувати Верховній Раді України, за результатами розгляду у першому читанні, проект Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк”, реєстр. № 7045, відхилити.
Співдоповідачем на засіданні Верховної Ради України визначено народного депутата України, голову підкомітету Грицака В.М.
Додаючи висновок Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України та проект Постанови Верховної Ради України з цього питання просимо розглянути.

Голова Комітету В.Швець

щоб розмістити повідомлення чи коментар на сайт, вам потрібно увійти під своїм логіном