Версія новин сайту
для мобільного телефону
http://ukrprison.org.ua/wap

Міжнародний фонд "Відродження"

Лист до п. Штанько з приводу Відкритого звернення персоналу від голови «Донецького Меморіалу»

Олександр Букалов
Голові Ради Всеукраїнської громадської
організації «Асоціація ветеранів державної
кримінально-виконавчої служби України
Штанько І. В.

Шановний Іване Васильовичу!
Уважно ознайомився з Вашим Відкритим зверненням «персоналу та ветеранів Державної пенітенціарної служби України», підписаним Вами та п. Андрієнко О. А. Поділяючи певні Ваші застереження щодо надмірної уваги до пенітенціарної служби останнім часом, хотів би у зв’язку з деякими Вашими твердженнями дещо нагадати Вам та спитати у Вас.
Ви у Зверненні стверджуєте: «Надмірна концентрація уваги навколо діяльності органів і установ виконання покарань та деяких особистостей, які користуються своїм соціальним та матеріальним становищем, створює моральне напруження та призводить до відволікання зусиль персоналу від виконання своїх безпосередніх обов’язків і до постійних виправдовувань перед суспільством за безпідставні, інколи відверто брехливі звинувачення.»
Ви не наголошуєте, до кого Ви звертаєтесь з цим обуренням «щодо концентрації уваги», але це можна розуміти так, що до тих «деяких особистостей» у владі, хто створив цю ситуацію, яка призводить до «морального напруження». Адже всім зрозуміло, що безперечна ініціатива тут на боці самої влади.
Ви не раз згадуєте у зверненні «деяких особистостей, які користуються своїм соціальним та матеріальним становищем», або «представників ЗМІ, окремих народних депутатів від БЮТу та зацікавлених ними публічних осіб», говорите про «безпідставні, інколи відверто брехливі звинувачення».
Насправді у зверненні це пусті, голі слова, які Ви не підтверджуєте жодними конкретними фактами. Адже Ви, Іване Васильовичу, чудово знаєте, що якщо Вам надійде скарга від «колективу засуджених», в якій мова буде йти про порушення їх прав «деякими керівниками колонії, окремими працівниками», які про цих засуджених поширюють «відверто брехливі звинувачення» - Ви її навіть розглядати не будете, бо крім загальних тверджень в ній не наведено жодного конкретного факту. І будете праві. То ж куди тепер подівся раптом Ваш досвід і здоровий глузд? Вашім наведеним твердженням навіть неможливо заперечити, бо в них нічого конкретно не сказано. Ви впевнені, звертаючись від імені «колективу», що цю нісенітницю поділяє весь колектив служби?
Ви обурені тим, що «систематично публікується інформація про знущання над екс-прем’єром, ненадання їй медичної допомоги, непрофесіоналізм наших працівників», а насправді реальний стан справ дещо інший.
Як доказ, Ви наводите кількість медичних оглядів, кількість залучених фахівців. Але кількість оглядів не є показником здоров’я людини, і навряд чи чим більше залучено фахівців, тим здоровішою є людина. Професіоналізм у будь-якій сфері полягає у тому, що робиться все можливе для вирішення ситуації, а ефективність зусиль вимірюється результатом. Якщо довгий час до Тимошенко не допускалися лікарі, яких вона згодилась бачити, то чи це відповідає критерію «все можливе»? Ні. Якщо стан її здоров’я погіршується, то це і є результат, що відображає рівень професіоналізму. Тільки невіглас може вважати, що кількість оглядів, а не безпосередньо лікування, покращує здоров’я. Я не вважаю більшість громадян країни та й більшість працівників пенітенціарної служби невігласами. А Ви?
Доволі емоційно, але й надто нелогічно та непереконливо у Вашій інтерпретації виглядає заклик: «якщо хвора – то лікуйся, якщо вважаєш себе невинною – то захищайся в суді, доводи свою правоту та невинуватість, використовуй юридичні важелі, а не «підіймай хвилі невдоволення» умовами лікування в лікувальних закладах МОЗ та установі.
А Ви не скажете, шановний Іване Васильовичу, як можна лікуватись, коли можливостей для цього не надається? А щодо професіоналізму тюремних медиків… Ви мабуть не знаєте, що, наприклад, у справі «Кац проти України» хвора Ольга Біляк, яка перебувала саме в Лукьянівському СІЗО, на думку медиків установи була «у задовільному стані», а менше як за місяць померла. За «професіоналізм» цих медиків країна сплатила понад 20 тисяч Євро. Тепер ці ж медики або їх колеги стверджують, що стан Тимошенко задовільний. Правда, пересувається вона з трудом, але ж ще при тямі… І Ви вважаєте, що така ситуація – не привід для «хвиль невдоволення» умовами лікування? Може дарма засуджені Замкової колонії у 2001 році намагалися «підняти «хвилю невдоволення», коли вони були побиті бійцями спецпідрозділів, а потім їм не надавалась меддопомога, тому що в’язничні медики-«професіонали» ушкодження від побиття не реєстрували? Чи вони мали б просто терпіти, а не писати до Європейського суду з прав людини? До речі, саме Ви тоді очолювали в’язничну систему країни, і Ви та Ваші підлеглі стверджували, що все гаразд із засудженими, ніякого побиття не було, що то «хвилі невдоволення» злочинців – і не більше… А зараз Ви хотіли би, щоб Вашим запевненням повірили? Ваш досвід не дає, на жаль, підстав для віри Вам в цьому.
А щодо доведення невинуватості в суді, то вся країна знає, хто такий «професіонал» суддя Кірєєв. А ось Марина Ставнійчук, не остання особа у владі, яка розуміється на праві не гірше Вашого, шановний Іване Васильовичу, вважає, що у Європейському Суді Тимошенко може виграти. Як виграли і побиті в’язні Замкової колонії (див. справу «Давидов та інші проти України», Інтернет-сайт «Тюремний портал» - http://ukrprison.org.ua/european_court/1282018089), а держава за Вашу переконаність у їх начебто брехні заплатила від 15 до 20 тисяч Євро кожному із засуджених. То ж і наше правосуддя, і віра Вам дорого коштує державі та її громадянам.
Ви обурливо відзначаєте у своєму Зверненні: «І хоча більшість мислячих людей розуміють всю анатомію політичного захисту уникнення відповідальності за скоєний злочин, хочеться від імені 50-тисячного колективу співробітників, їхніх родичів, ветеранів служби висловити побажання не «зганяти всіх собак на пенітенціарне відомство».
Можу тільки погодитись, що «всіх собак зганяти на пенітенціарне відомство» - вкрай несправедливо. І ситуація з Тимошенко доводить, що відомство вкотре стає заручником дій політиків та інших відомств. Проте Ваше звернення тільки підсилює залежність від політичного розкладу і, як бачу, спрямоване не стільки на захист честі персоналу служби, який Ви, до речі, й не питали у його більшості, підписуючи це звернення, а спрямоване на те, аби вислужитись перед політиками, які і загнали відомство разом з персоналом у дуже сумнівну оборудку – це Ваше звернення є яскраве тому свідчення. То ж Ваше побажання – і до Вас особисто.
Ви наголошуєте у зверненні, що «кожна дія рядового співробітника установи, керівника обласного рівня чи керівництва апарату ДПтС виважена та відповідає нормам діючого законодавства»?
Ви великий оптиміст. За законом (ст.. 24 КВК) і Президент, і народний депутат абсолютно однаково мають право відвідувати безперешкодно установи виконання покарань без спеціального дозволу. Численні недопущення депутата Власенка до Тимошенко – відверте порушення закону. Чи Ви вважаєте, що адміністрація установи може також, як депутата, не допустити у в’язницю і Президента? Сумніваюсь. Але ж між народним депутатом і Президентом у правовому сенсі тут різниці немає. Далі. Недопущення до Тимошенко представників ПАРЄ те ж не ґрунтується на законі, бо якщо прочитати той документ, на який посилався голова відомства, мотивуючи відмову, він не має відношення до візиту делегатів ПАРЄ. А світло, яке начебто «законно» не вимикалось у камері Тимошенко всю ніч? Немає такого нормативного акту, який би це вимагав. Просто немає. А тому такі дії є незаконні. Можна навести ще безліч порушень. А Ви стверджуєте – «відповідає нормам законодавства»… На жаль, дуже часто фактично дії працівників відомства їм НЕ ВІДПОВІДАЮТЬ, а Ваші слова… Як би це сказати не образливо… Не зовсім точні.
Ви відзначаєте: «Усі прекрасно розуміють, що допущення будь-яких помилок чи порушень відносно публічних осіб ставить під загрозу не тільки імідж пенітенціарної служби, а в цілому українську владу та міжнародний авторитет нашої держави.»
Так, усі це прекрасно розуміють. Тут я з Вами повністю згодний. Але тим не менше роблять. Починаючи з самих вищих керівників держави, з Президента. Не зважаючи на катастрофічне падіння авторитету та іміджу держави. Чому Президент та всі інші високопосадовці так роблять, коли «усі розуміють» - це загадка українського політикуму.
Ви ставите декілька запитань. Наприклад: «А тепер давайте ще раз задамо собі запитання: «Чи міг співробітник установи вночі, силоміць, без згоди Ю.Тимошенко, при фактично щоденній присутності адвоката-нардепа, відлупцювати жінку, тим більше колишнього прем’єр- міністра країни?»
Я можу відповісти: а чому б ні? Коли немає поряд адвоката-нардепа, свідків, крім одного-двох колег, які будуть це заперечувати завжди, бо так у системі робиться ЗАВЖДИ. Звичайно міг. А Ваша аргументація лише уявною ситуацією свідчить – інших аргументів Ви не маєте.
Ви слушно запитуєте: «Чи не повторюється історія з появою восени минулого року на тілі у Ю.Тимошенко (коли вона утримувалась в Київському СІЗО) невідомих п’ятен. Справді не відомої для лікарів етіології, але тоді резонансу не було, а зараз мабуть дуже зручний час для цього. Однак, не слід дуже відволікатись та забувати самим, чи не давати забувати народу, про офіційну біль в спині. Адже можна «загратися».
На мій погляд, тут варто застосувати дуже простий європейський стандарт: влада має надати розумне та достовірне пояснення причин будь-яких ушкоджень на тілі ув’язненої особи. Тільки чітке та аргументоване обґрунтування походження таких ушкоджень може бути підтвердженням непричетності влади до їх появи, а не кількість свідків, які нічого не бачили. В усіх інших випадках влада несе відповідальність за ушкодження, навіть, якщо вона всередині себе не може знайти конкретного винуватця. Крапка. Почитайте класичне рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Рибич проти Австрії». Чи на таке чтиво у вас немає часу та бажання?
Ну, а Ваші слова про «офіційну біль в спині».. Щодо людини, політика, за якого на виборах віддали голоси половина країни, щодо жінки, якій зараз доволі погано…. Це вже не цинічно. Це неморально. Це просто безсовісно. Я вважав Вас, Іване Васильовичу, виваженою людиною. Але дійти до такої межі непорядності... Здається, Ви вже «загралися» та перейшли межу дозволеного. Мені дуже прикро це спостерігати.
Не можу не погодитись з Вашими гіркими словами «Але сьогодні Пенітенціарна система стає заручницею політичних ігор замість того, щоб зосередити зусилля на побудову в Україні цивілізованої пенітенціарної системи, яка б відповідала загальновизнаним європейським стандартам дотримання прав людини.»
Хоча чомусь у відвертість цих слів не зовсім вірю. Пригадую купу ситуацій, але напишу про одну. Може, тому не вірю, що коли роки чотири тому, коли Ви стали «громадськістю» та очолили Громадську раду відомства, після хвилі надзвичайних подій у деяких колоніях я разом з колегою Людмилою Коваль звернувся до Вас листом з пропозицією розглянути разом з правозахисниками на Громадській раді кричущі питання порушення прав в’язнів, Ви не відповіли. Я потім звернувся до Вас ще раз, потім ще тричі… Ви жодного разу не відповіли. То мабуть так Ви прилаштовували «європейські стандарти» на український лад? А може, якби тоді відбулася зустріч та розмова, сьогодні легше було би знайти порозуміння? Але саме Ви тоді обрали варіант уникнення від діалогу, Ви не забажали почути правозахисників. А зараз хочете, аби Вас почули…
Ви, як бачу готові до радикальних дій, адже закликаєте: «Для кого це непереконливо – запрошуємо на службу до органів і установ пенітенціарного відомства. Прийміть особисту участь у очищенні, відродженні та оздоровленні нашого суспільства.»
А часом не скажете, за яку заробітну платню в установі виконання покарань та ще без пристойного соціального захисту, Ви пропонуєте «очищати та відроджувати» суспільство? Вам не соромно пропонувати це людям робити за півтори-дві тисячі гривень, що ледве більше мінімальної пенсії? Та ще й імітувати, начебто до цього закликає «колектив та ветерани пенітенціарної служби». Адже ні в кого немає сумніву в тому, яким саме чином готувалося Ваше звернення і яка саме роль колективу в його підготовці.
Що ж до позову до суду… Повідомте. до якого суду буде спрямовано позов служби. Може і цей мій лист там зможуть долучити до справи…

Олександр Букалов
голова ради правозахисної організації „Донецький Меморіал”
голова Пенітенціарного Товариства України
член Комісії з питань попередження катувань при Президентові України