Версія новин сайту
для мобільного телефону
http://ukrprison.org.ua/wap

Міжнародний фонд "Відродження"

Правосуддя по - чернігівськи

Алла Лепеха
28 жовтня 2011 року Пожарська Ганна Миколаївна звільнилась з Надержинщинської виправної колонії №65 Полтавської області. В місцях позбавлення волі провела майже 9 років. На особовому рахунку коштів не було і в довідці про звільнення в графі «Отримав при звільненні» - прочерк. Адміністрацією Надержинщинської виправної колонії Пожарській Г.М. були видані тільки кошти на квиток до вибраного місця проживання – м.Чернігів. Дієвих заходів щодо її трудового та побутового влаштування працівниками колонії вжито не було. Крім того, адміністрація даної установи виконання покарань при підготовці до звільнення не сприяла засудженій Пожарській Г.М. в отриманні паспорту (п.4 статті 153 Кримінально-виконавчого кодексу України).
Після приїзду в Чернігів Пожарська Г.М. звернулась до благодійної організації «Чернігівський жіночий правозахисний центр» з проханням надати допомогу в працевлаштуванні, пошуках житла, отриманні паспорту.
Відновлення паспорту зайняло довгий час, тому що для цього було необхідне повторне свідоцтво про народження. А оскільки у Пожарської Г.М. був відсутній паспорт громадянки України, то в органах реєстрації актів цивільного стану свідоцтво про народження вона отримати не могла. На момент проголошення незалежності України та прийняття Закону України «Про громадянство» Пожарська Г.М. відбувала міру покарання у виправній колонії м.Новозибково Брянської області РФ. Крім того, при перевірці факту реєстрації народження Пожарської Г.М. виявилося, що під даним прізвищем факт її народження в с.Червоне Яготинського району Київської області в архівних документах не значиться.
Після виїзду юристів благодійної організації в м.Яготин, при сприянні працівників Яготинського райвідділу міліції, було встановлено, що факт її народження був зареєстрований на прізвище Шекера, а не Пожарська. З невідомих причин паспортною службою Яготинського райвідділу міліції перший паспорт вона чомусь отримала на прізвище Пожарська. При сприянні юристів благодійної організації було встановлено, що Шекера Г.М. і Пожарська Г.М. є однією і тією ж особою.
Не зважаючи на те, що Пожарська Г.М. притягувалась до кримінальної відповідальності 4 рази і при затриманні 4 рази встановлювалась її особа, ніхто не звернув уваги на те, що фактично вона повинна була мати паспорт на прізвище Шекера.
Співробітники благодійної організації «Чернігівський жіночий правозахисний центр» потратили на відновлення паспорту Пожарської Г.М. більше 4 місяців. І це при активному дієвому сприянні працівників органів внутрішніх справ.
На період відновлення паспорту Пожарська Г.М. була поселена в Чернігівський центр соціальної адаптації для бездомних та безпритульних. Перебуваючи в центрі, вона систематично порушувала порядок проживання, вживала спиртні напої, створювала конфліктні ситуації серед мешканців центру, за що директор центру Романов М.М. позбавив її права на проживання в центрі.
Нічого кращого не придумавши, Пожарська Г.М. вжила спиртні напої і в такому стані пішла в міліцію, в пункт охорони громадського порядку. Замість того, щоб провести із Пожарською комплекс індивідуально-профілактичних заходів та спільно з громадськими організаціями, які опікуються проблемами звільнених, посприяти їй в пошуках житла, працівники міліції знайшли інший варіант. Зі слів Пожарської Г.М., вони примусили її взяти на себе шість нерозкритих крадіжок. Змусили написати явку з повинною, зізнатись в тому, що вона вкрала три мобільні телефони у різних людей в різних кінцях Чернігова, один з яких коштував 6,5 тисяч гривень, два велосипеди і навіть 20 тюльпанів та 213 крокусів з клумби Алеї Героїв по проспекту Миру, які належали комунальному підприємству «Зеленбуд» Чернігівської міської ради. Ще одну кримінальну справу було відкрито за незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.
21 квітня 2012 року Пожарська Г.М. була поміщена в ізолятор тимчасового тримання. До неї було застосовано судом міру запобіжного заходу – взяття під варту, і переведено в Чернігівський слідчий ізолятор. Саме тут Пожарська Г.М. отримала довгоочікуваний паспорт громадянки України.
Зрозумівши, що вона накоїла і що їй «світить» до 7 років ув’язнення, Пожарська Г.М. знову звертається з письмовою заявою до благодійної організації «Чернігівський жіночий правозахисний центр» про надання їй юридичної допомоги. В заяві вона повідомляє, що крадіжок не скоювала, наркотичних засобів не придбавала і не зберігала, що її змусили взяти на себе вину співробітники міліції, застосувавши до неї силу, завдавши їй тілесних ушкоджень. Після побиття у неї різко погіршився стан здоров’я.
Отримавши звернення Пожарської Г.М., члени благодійної організації «Чернігівський жіночий правозахисний центр» звернулись до обласної та Генеральної прокуратури, до начальника УМВС України в Чернігівській області з проханням втрутитись у цю справу, розібратися та прийняти відповідні рішення.
24 травня 2012 року прокуратура м.Чернігова надіслала відповідь, у якій повідомила, що за проведеною перевіркою неправомірних дій працівників міліції винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі п. 2 статті 6 Кримінально-процесуального кодексу України. УМВС України в Чернігівській області дало відповідь про те, що матеріали службового розслідування направлені до прокуратури для надання правової оцінки діям працівників міліції та прийняття рішення в порядку статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України.
ЧЖПЗЦ змушений був звернутись до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лутковської В. В.
12 червня 2012 року її представники зустрілися з Пожарською Г.М., ознайомились з наявною службовою та медичною документацією стосовно її стану здоров’я, вивчили обставини отримання нею тілесних ушкоджень і звернулись до прокурора Чернігівської області Мірошниченка С.С. щодо перевірки законності затримання та взяття під варту Пожарської Г.М., притягнення її до кримінальної відповідальності, обставин заподіяння працівниками міліції тілесних ушкоджень та правомірності прийнятих рішень прокуратурою міста Чернігова.
Прокуратура ще раз провела перевірку, після якої виявилось, що в ході досудового слідства по крадіжкам, крім явки з повинною, не було зібрано жодних доказів причетності Пожарської Г.М. до цих злочинів. Справу закрили 13 червня 2012 року за недоведеністю участі обвинуваченої Пожарської Г.М. у вчиненні злочину за ч.2 статті 185 Кримінального кодексу України, а саме крадіжки. За неповне розслідування даної кримінальної справи слідчому оголосили догану. Але Пожарська Г.М. продовжувала знаходитись під вартою в Чернігівському слідчому ізоляторі, тому що залишився епізод щодо незаконного придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту. Слідчий СВ ЧМВ УМВС України, в провадженні якого знаходилась дана справа, підготував обвинувальний висновок і передав справу до суду.
Відбулося декілька засідань суду по даній справі. На всіх судових засіданнях були присутніми члени благодійної організації «Чернігівський жіночий правозахисний центр», спостережної комісії та на деяких - представники ЗМІ.
Під час судового слідства були виявлені грубі порушення процесуального законодавства України: в якості понятих були залучені працівники органів внутрішніх справ; ні Пожарській Г.М., ні понятим не було роз’яснено їхні права при вилученні наркотичної речовини; вилучена наркотична речовина не була упакована та опечатана, та інші порушення.
За час судового слідства тричі відбулася заміна прокурора. Поняті і працівники міліції, які брали участь в затриманні Пожарської Г.М. та вилученні у неї наркотичної речовини, під час судового слідства давали настільки суперечливі покази, що у всіх присутніх в судовій залі склалось враження, що матеріали справи сфабриковані. Всі сподівалися, що Пожарська буде виправдана в судовому засіданні.
Однак, 26 липня 2012 року суддя І.Мурашко виніс судове рішення, за яким Пожарську Г.М визнають винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 309 Кримінального кодексу України (незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту) і призначають їй покарання у вигляді трьох місяців 5 днів арешту, зараховують Пожарській Г.М. у строк відбуття покарання строк її перебування у ізоляторі тимчасового тримання, у слідчому ізоляторі з 21 квітня по 26 липня 2012 року і звільняють її з-під варти у залі суду у зв’язку з відбуттям призначеного судом покарання.
Оскільки в правовій державі Україна винесення виправдувального вироку є величезною рідкістю, то суд прийняв рішення, за яким Пожарську Г.М. звільнили із залу суду. Таке рішення задовольнило працівників міліції, прокуратуру, суд і саму Пожарську Г.М., яка навіть не повірила, що таке відбулося з нею.
Однак працівникам правозахисної організації прикро, що громадянка, яка не була причетною до придбання та зберігання наркотичних засобів, визнана винною і незаконно утримувалась в умовах ізоляції більше трьох місяців. Вони фактично не можуть нічого вдіяти з таким рішенням суду, оскільки не були учасниками кримінального процесу і не можуть оскаржити рішення суду в апеляційну інстанцію, а сама Пожарська Г.М. в категоричній формі відмовилась це робити.
В даний час за сприянням благодійної організації «Чернігівський жіночий правозахисний центр» Пожарська Г.М. зареєстрована та проживає в одному із міст Чернігівської області.