Версія новин сайту
для мобільного телефону
http://ukrprison.org.ua/wap

Міжнародний фонд "Відродження"

Моральні цінності в’язничного персоналу

Схвалено рішенням колегії Державної пенітенціарної служби України (протокол №11РК від 19.12.2012)

КОДЕКС
етики та службової поведінки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України

І. Призначення Кодексу етики та службової поведінки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - Кодекс).
1.1. Цей Кодекс є узагальненим зібранням норм поведінки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - ДКВС України) та засобів їх врегулювання. Кодекс ґрунтується на положеннях Конституції України, Законів України “Про Державну кримінально-виконавчу службу України”, “Про засади запобігання і протидії корупції”, “Про правила етичної поведінки”, Положенні про Державну пенітенціарну службу України, інших нормативно-правових актів України, а також загальноприйнятих моральних принципах і нормах суспільства та держави і примірного Європейського кодексу етики працівників пенітенціарних закладів, схваленого Комітетом Міністрів Ради Європи 12.07.2012.
1.2. Положення Кодексу поширюються на персонал ДКВС України -
осіб рядового і начальницького складу органів, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів та навчальних закладів, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України (далі - ДПтС України);
спеціалістів, які не мають спеціальних звань, інших працівників, які працюють за трудовими договорами в ДКВС України (далі - персонал).
1.3. Цей Кодекс визначає для персоналу:
моральні цінності, зобов’язання та принципи служби (роботи) в органах, установах виконання покарань, слідчих ізоляторах та навчальних закладах, що належать до сфери управління ДПтС України;
професійно-етичні вимоги до службової, позаслужбової та антикорупційної поведінки;
єдність переконань і поглядів у сфері професійної етики та службового етикету, орієнтованих на професійно-етичний еталон поведінки;
регулювання професійно-етичних проблем взаємовідносин персоналу, що виникають у процесі його спільної діяльності;
виховання високоморальної особистості персоналу, яка відповідає етичним нормам і принципам, загальнолюдській і професійній моралі;
взаємодію з громадськими організаціями, населенням, засудженими особами з урахуванням норм і принципів професійної та службової етики.
1.4. За своїм функціональним призначенням цей Кодекс:
служить методологічною основою формування професійної етики персоналу ДКВС України;
орієнтує персонал ДКВС України в умовах конфліктів і етичної невизначеності та інших обставин морального вибору;
сприяє формуванню у персоналу потреби дотримання професійно-етичних норм поведінки в роботі із засудженими, особами, взятими під варту, та громадськістю;
є засобом громадського контролю за моральною і професійною поведінкою персоналу.
1.5. Неухильне дотримання принципів і норм цього Кодексу є важливим чинником якісного виконання персоналом своїх функціональних обов’язків, необхідною умовою суспільної довіри з боку засуджених осіб та громадян.
I. Сфера дії Кодексу
2.1. Зміст цього Кодексу поширюється на осіб, визначених у пункті цього Кодексу.
2.2. Дотримання норм поведінки, установлених цим Кодексом, є моральним обов’язком кожної особи із числа персоналу ДКВС України незалежно від займаної посади та спеціального звання.
2.3. Персонал ДКВС України в обов’язковому порядку ознайомлюється з вимогами цього Кодексу та власним підписом підтверджує свої наміри його дотримання.
Підписані примірники Кодексу долучаються до особових справ персоналу ДКВС України.
II. Моральні основи проходження служби
3.1. Громадянський обов’язок і моральні цінності проходження служби у ДКВС України
3.1.1. Кожен громадянин України, який вступає на службу до ДКВС України, добровільно покладає на себе обов’язок служіння українському народові й захисту свободи, демократії, законності та правопорядку.
3.1.2. Вищим моральним змістом службової діяльності персоналу є захист людини, її життя і здоров’я, честі та особистої гідності, невід’ємних прав і свобод.
3.1.3. Загальнолюдські цінності складають основу морального духу персоналу, який усвідомлює причетність до виправлення і ресоціалізації засуджених, історії органів, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів та навчальних закладів, що належать до сфери управління ДПтС України, досягнень, успіхів попередніх поколінь.
3.2. Професійний обов ’язок, честь і гідність персоналу
3.2.1. Професійний обов’язок, честь і гідність є головними моральними орієнтирами при виконанні службових обов’язків персоналом у роботі із засудженими та громадянами і складають моральний стрижень особистості.
3.2.2. Честь персоналу виявляється у сукупності таких якостей, як прозора репутація, добре ім’я, особистий авторитет, вірність службовому обов’язку, даному слову і моральним зобов’язанням.
Гідність нерозривно пов’язана з обов’язком і честю та являє собою єдність морального духу і високих моральних якостей, їх формування та підтримку в самому собі й інших людях.

3.3. Моральні принципи
3.3.1. Моральні принципи проходження служби визначають безумовні вимоги професійної та суспільної моралі до діяльності органів, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів та навчальних закладів, що належать до сфери управління ДПтС України.
3.3.2. Службова діяльність персоналу здійснюється відповідно до таких моральних принципів:
гуманізм, який проголошує людину, її життя і здоров’я вищими морально-духовними цінностями, захист яких становить сенс і моральний зміст на службі (роботі);
законність, визнання персоналом верховенства права, а також обов’язкового виконання останнього у службовій діяльності;
об’єктивність, що виражається в неупередженості при прийнятті службових рішень;
справедливість, що означає відповідність міри покарання характеру і тяжкості проступку чи правопорушення;
колективізм і товариство, що виявляються у відносинах, заснованих на дружніх стосунках, взаємній повазі, допомозі та підтримці;
лояльність, що передбачає повагу і коректне ставлення до державних та громадських інститутів, державних службовців і оточуючих;
нейтральність, що означає рівне, неупереджене ставлення до всіх політичних партій і рухів та передбачає відмову персоналу від участі в їх діяльності у будь-яких формах;
толерантність, що полягає у поважному, неконфліктному ставленні до людей з урахуванням соціально-історичних, релігійних, етнічних традицій і звичаїв.
3.3.3. Працівник не повинен за будь-яких умов зраджувати моральним принципам, що відповідають вимогам держави і очікуванням суспільства, їх неухильне дотримання - справа честі і обов’язок кожного.
3.4. Моральні зобов’язання
3.4.1. Персонал ДКВС України відповідно до складеної Присяги та у рамках виконання свого службового обов’язку, дотримуючись професійних честі і гідності, бере на себе такі моральні зобов’язання:
визнавати у професійній діяльності пріоритет державних і службових інтересів над особистими;
бути прикладом безумовного дотримання вимог чинного законодавства та службової дисципліни, залишатися за будь-яких обставин чесним і непідкупним, відданим інтересам служби;
ставитися нетерпимо до будь-яких дій, які ображають та принижують людську гідність, заподіюють біль і страждання, являють собою тортури, жорстокість, нелюдське поводження із засудженими, особами, взятими під варту, та громадянами;
бути мужнім і безстрашним у небезпечних ситуаціях, які виникають під час несення служби, ліквідації наслідків аварій та стихійного лиха, проведення заходів щодо порятунку життя і збереження здоров’я людей;
виявляти твердість і непримиримість у роботі із громадянами та засудженими, застосовуючи для досягнення поставленої мети виключно законні і високоморальні принципи;
зберігати і примножувати службові традиції органів, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів та навчальних закладів, що належать до сфери управління ДПтС України.
3.4.2. Бездоганне виконання моральних зобов’язань забезпечує право персоналу на суспільну довіру, повагу, визнання і підтримку громадян та засуджених.
IV. Професійно-етичні правила
4.1. Загальні правила поведінки
4.1.1. Поведінка персоналу ДКВС України завжди і за будь-яких обставин має бути бездоганною, відповідати високим стандартам професіоналізму і морально-етичним принципам.
4.1.2. Норми професійної етики вимагають від персоналу:
гідного, доброзичливого і відкритого, уважного і ввічливого поводження із засудженими та громадськістю, викликаючи в останніх повагу до ДКВС України та готовність до співпраці;
постійного контролю власної поведінки, почуттів і емоцій, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на службові рішення, уміння передбачати наслідки своїх вчинків і дій;
коректного поводження з особами, взятими під варту, та засудженими незалежно від виду їх покарання;
поваги та уваги у ставленні до старших за віком чи званням; простоти і скромності у спілкуванні з колегами, уміння щиро радіти успіхам товаришів по службі та сприти успішному виконанню ними
службових доручень.
4.1.3. Персонал повинен пам’ятати, що аморальна поведінка, нерозбірливість і неохайність в особистих стосунках, відсутність навичок самодисципліни і розбещеність, балакучість і незібраність завдають непоправної шкоди власній репутації і авторитету ДКВС України в цілому.
4.2. Правила поведінки персоналу ДКВС України під час виконання службових обов’язків, оперативно-службових завдань
4.2.1. Правила поведінки під час виконання службових обов’язків, оперативно-службових завдань вимагають від персоналу:
безперечної і неухильної поваги та захисту прав і свобод людини і громадянина;
недопущення проявів жорстокого або принизливого ставлення до засуджених та громадян, поваги до їх права на свободу думки, совісті, самовираження, збереження здоров’я, володіння майном тощо;
уникнення впливу сторонніх осіб, особистих (приватних) інтересів, а також інтересів членів своєї сім’ї на виконання службових обов’язків, якщо ці інтереси не співпадають із завданнями ДКВС України або суперечать ним; критичного ставлення до власних професійних якостей та поведінки;
постійного самовдосконалення, підвищення свого професійного та загальнокультурного рівнів;
ствердження та відстоювання честі і гідності персоналу ДКВС України, усілякого сприяння підвищенню авторитету органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів та навчальних закладів, що належать до сфери управління ДПтС України, засуджених і громадськості;
повної віддачі власних сил і енергії протягом усього службового часу; застосовування лише у виняткових випадках, передбачених законом, фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї.
4.2.2. При виявленні протиправних дій з боку засуджених осіб та їх припиненні персонал ДКВС України зобов’язаний:
пояснити засудженому чи особі, взятій під варту, якщо дозволяє ситуація, у тактовній і переконливій формі причини, обставини та умови його затримання;
зберігати витримку і гідність, контролювати свій емоційний стан, своїм виглядом і діями демонструвати впевненість і спокій;
виявляти емоційно-психологічну стійкість при провокації засуджених чи громадян конфліктної ситуації, не дозволяти втягнути себе в конфлікт, уживати всіх можливих заходів до його мирного вирішення і припинення;
домагатися встановлення психологічного контакту із засудженими та громадянами, залишаючись водночас принциповим, рішучим та авторитетним представником державної влади;
давати роз’яснення засудженим (громадянам) про неправомірність їх дій у доброзичливій формі, переконливо і ясно, посилаючись на відповідні вимоги нормативно-правових актів;
утримуватись від жорстких дій і різких висловлювань стосовно засудженого або особи, взятої під варту.
4.2.3. Для персоналу ДКВС України неприпустимі:
поспішність у прийнятті рішень, нехтування процесуальними і моральними нормами;
провокаційні дії, пов’язані з підбурюванням, спонуканням у прямій чи непрямій формі до вчинення правопорушень;
розголошення фактів та обставин приватного життя засудженого (громадянина), які стали відомими в ході службової діяльності;
вибірковий підхід при вжитті законних заходів до засудженого чи особи, взятої під варту;
байдужість, бездіяльність і пасивність у запобіганні і припиненні вчинення з боку засудженого (громадянина) правопорушення.
4.2.4. Надзвичайні обставини не можуть бути виправданням фактів порушення чинного законодавства, катування чи жорстокого поводження із засудженими та громадянами.
V. Правила службового спілкування персоналу
5.1. Загальні правила службового спілкування
5.1.1. У спілкуванні із засудженим (громадянином) персоналу ДКВС України необхідно дотримуватись вимог Конституції України, яка гарантує право на недоторканність приватного життя, особисту й сімейну таємницю, захист честі, гідності, свого доброго імені.
5.1.2. Персоналу необхідно:
починати службове спілкування з привітання, утримуючись від рукостискання, висловлювати свої зауваження та вимоги в коректній і переконливій формі, якщо потрібно, спокійно, без роздратування повторити і роз’яснити зміст сказаного;
вислухати пояснення або запитання засудженого (громадянина), не перебиваючи, виявляючи доброзичливість і повагу до співрозмовника;
ставитися з повагою до засуджених (громадян), перш за все, похилого віку, ветеранів, інвалідів, надавати їм необхідну допомогу;
бути уважним до жінок і неповнолітніх.
5.1.3. При спілкуванні із засудженими персоналу необхідно виявляти витримку і бути готовим до неадекватної поведінки з їх боку, у тому числі до прояву агресії і вчинення опору.
5.1.4. У спілкуванні із засудженими (громадянами) з боку персоналу неприпустимі:
будь-які висловлювання і дії дискримінаційного характеру за ознаками статі, віку, раси, національності, мови, громадянства, соціального, майнового або сімейного стану, політичної чи релігійної належності;
надмірний тон, грубість, некоректність зауваження, пред’явлення неправомірних, незаслужених звинувачень;
погрози, образливі вирази або репліки;
суперечки, дискусії та дії, що перешкоджають нормальному спілкуванню або провокують протиправну поведінку;
необгрунтовані перевірки, огляди, обшуки тощо.
VI. Загальні правила урегулювання конфлікту інтересів
6.1. У межах своїх повноважень персонал ДКВС України зобов’язаний уживати заходів щодо недопущення конфлікту інтересів, а саме будь-якої можливості виникнення суперечностей між особистими інтересами особи та її службовими повноваженнями, наявність яких може вплинути на об’єктивність прийняття рішень або на вчинення чи невчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень.
6.2. Обставини, що можуть призвести до виникнення конфлікту інтересів, повинні бути усунуті до того, як працівник буде призначений на посаду.
У разі коли обставини, що можуть призвести до виникнення конфлікту інтересів, склалися після призначення на посаду, працівник повинен невідкладно повідомити в письмовій формі свого безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів.
6.3. Безпосередній керівник зобов’язаний ужити всіх необхідних заходів, спрямованих на запобігання конфлікту інтересів, шляхом доручення виконання відповідного службового завдання іншій посадовій особі, особистого виконання чи в інший спосіб, передбачений законодавством.
6.4. Керівник не має морального права:
- перекладати свою відповідальність на підлеглих;
- використовувати службове становище в особистих інтересах;
- проявляти формалізм, грубість, упередженість, застосовувати рукоприкладство стосовно підлеглих; обговорювати з підлеглими дії вищих начальників.

VII. Запобігання проявам корупції
7.1. Корупційне правопорушення - умисне діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 4 Закону України „Про засади запобігання і протидії корупції”, за яке законом установлено кримінальну, адміністративну та дисциплінарну відповідальність.
7.2. Персонал ДКВС України зобов’язаний неухильно дотримуватись обмежень і заборон, передбачених антикорупційним законодавством та Законом України “Про Державну кримінально-виконавчу службу України”, уникати дій, які можуть бути підставою підозрювати його в корупції (Пам’ятка-застереження працівника ДКВС України про спеціальні обмеження, передбачені законодавством України, додається).
7.3. Персонал ДКВС України не може мати у безпосередньому підпорядкуванні близьких йому осіб або бути безпосередньо підпорядкованим у зв’язку з виконанням повноважень близьким йому особам.
7.4. У разі виникнення обставин, що порушують вимоги частини першої статті 9 Закону України “Про засади запобігання і протидії корупції”, відповідні особи, близькі їм особи вживають заходів щодо усунення таких обставин у п’ятнадцяти денний строк.
Якщо в зазначений строк ці обставини добровільно не усунуто, відповідні особи або близькі їм особи в місячний строк з моменту виникнення обставин підлягають переведенню в установленому порядку на іншу посаду, що виключає безпосереднє підпорядкування.
У разі неможливості такого переведення особа, яка перебуває у підпорядкуванні, підлягає звільненню із займаної посади.
7.5. Керівник органу і установи виконання покарань, слідчого ізолятора чи навчального закладу, що належить до сфери управління ДПтС України, у разі виявлення корупційного правопорушення чи одержання інформації про вчинення такого правопорушення підлеглим персоналом зобов’язаний у межах своїх повноважень ужити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення спеціально уповноважений суб’єкт у сфері протидії корупції.
7.6. Персонал ДКВС України повинен неухильно дотримуватися даних вимог.
7.7. Особи, які порушують принципи і норми професійної етики, дискредитують свій підрозділ та ДКВС України в цілому, позбавляються морального права на повагу, підтримку і довіру з боку громадян, колег і товаришів по службі.

Департамент по роботі з персоналом Державної пенітенціарної служби України