Версія новин сайту
для мобільного телефону
http://ukrprison.org.ua/wap

Міжнародний фонд "Відродження"

Помилування за новими правилами

Президенту України Януковичу В.Ф.

Шановний пане Президент!
Процедура помилування у будь-якій країні є важливим чинником, який відображає ставлення керівника держави, який вповноважений її здійснювати, до загально людських цінностей, в першу чергу, до справедливості, милосердя, відповідальності за скоєне. Здійснюючи помилування, керівник держави спирається на ті засадничі правила та традиції, які домінують у суспільстві. Природно, що в його діях є як правова складова, так і складова моральна.
Після обрання Вас Президентом Вами ухвалено Указом № 902/2010 від 16 вересня 2010 року новий варіант «Положення про помилування».
Я не впевнений, що Ви ознайомились з реакцією громадськості та фахівців на цей новий варіант нормативного документу. Принаймні, мені не відомі будь-які Ваші висловлювання, оцінки та зауваження з цього приводу.
Звичайно, не коректно буде сказати, що реагування на експертні думки щодо ухвалених Вами нормативних актів є Вашим обов’язком. Але в будь-якому разі Ваша реакція на такі експертні оцінки або відсутність такої реакції свідчать про Ваші пріоритети та ставлення до думок представників громадськості та експертного співтовариства у питаннях, які мають великий суспільний інтерес та стосуються сфери дотримання прав людини.
А коротко висновок експертів, які вважали за потрібне висловитись, такий: поряд з позитивними новаціями новий варіант Положення містить низку позицій, які погіршують цей нормативний акт, ба навіть мають ознаки порушення вимоги ст. 22 Конституції України, яка передбачає, що нові Закони не можуть звужувати обсяг прав, які мають громадяни. Не думаю, що Указами Президента обсяг прав можна погіршувати. Але саме так, на жаль, сталося з прийняттям Вами згадуваного Указу № 209/2010.
Саме тому громадська правозахисна організація «Донецький Меморіал» ініціювала підготовку варіанту Положення про помилування, яке усуває ті недоліки, які залишились після останньої переробки Положення. Основну роботу з підготовки цього варіанту виконали експерти правозахисних організацій.
Направляємо Вам для розгляду цей варіант і сподіваємось, що Ви та фахівці, яким Ви це доручите, уважно розглянете наші пропозиції та врахуєте їх при удосконаленні цього документу. Якщо ж ці фахівці вважатимуть, що краще розуміються на цій матерії та Положення у сучасному вигляді не потребує змін, то хотілося б сподіватися на отримання аргументів, чому та або інша наша пропозиція є неприйнятною.

Хотілося б сказати і про відбір членів Комісії з помилування. Обрання до комісії виключно представників державних органів (шість народних депутатів, колишній Генеральний прокурор, заступник Міністра внутрішніх справ, перший заступник Голови Верховного Суду України, перший заступник Міністра юстиції України, Голова Державного департаменту України з питань виконання покарань, загалом вісім держслужбовців) та майже відсутність представників громадськості (вчених, журналістів, артистів, спортсменів, правозахисників) змушує не тільки вважати, що таку відповідальність не можна, на Ваш погляд, довіряти таким представникам, (начебто, колишній прокурор викликає у Вас більше довіри у питаннях милосердя, ніж правозахисник або журналіст) але й про уявлення, що у питаннях милосердя та справедливості народні депутати в нашій країні краще розуміються, ніж, наприклад, письменники, артисти або лікарі. Проте помилування, на наш погляд, перш за все акт моральний, а вже потім правовий
Ще раз дозвольте, пане Президент, висловити сподівання, що дане звернення не буде проігноровано і на нього буде надано змістовну відповідь по суті, яку ми обіцяємо широко оприлюднити.
Вашу відповідь просимо направити за адресою
а/с 4836, Донецьк, 83092

З повагою
Олександр Букалов
голова ради правозахисної організації «Донецький Меморіал»
заступник голови обласної спостережної комісії при Донецькій облдержадміністрації

ПОЛОЖЕННЯ
про порядок здійснення помилування (проект)

1. Це Положення визначає порядок здійснення Президентом України помилування відповідно до пункту 27 частини першої статті 106 Конституції України.
2. Помилування засуджених здійснюється у виді:
заміни довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п’яти років;
повного або часткового звільнення від відбування як основного, так і додаткового покарання;
заміни покарання або невідбутої його частини більш м’яким покаранням.
3. Право клопотати про помилування має особа, яка:
засуджена судом України і відбуває покарання в Україні;
засуджена судом іноземної держави і передана для відбування покарання в Україну без умови про незастосування помилування, вирок суду щодо якої приведено у відповідність із законодавством України;
засуджена в Україні і передана для відбування покарання іноземній державі, якщо ця держава погодилася визнати і виконати прийняте в Україні рішення про помилування.
Клопотати про помилування мають право також батьки засудженої особи, дружина (чоловік), діти, законний представник, Уповноважений з прав людини, громадські об‘єднання.
4. Клопотання про помилування може бути подано після набрання вироком законної сили, а при розгляді справи в касаційному порядку - після прийняття рішення відповідним судом.
У випадку засудження особи до довічного позбавлення волі, клопотання про її помилування може бути подано після відбуття нею не менше двадцяти років призначеного покарання.
5. Особа, яку раніше було неодноразово (два і більше разів) засуджено за вчинення умисних злочинів або до якої раніше було застосовано амністію, помилування, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, заміну невідбутої частини покарання більш м’яким, звільнення від відбуванню покарання з випробуванням, якщо вона до погашення чи зняття судимості знову вчинила умисний злочин, може бути помилувана лише у виняткових випадках.
6. Видалити.
7. Клопотання про помилування особою, засудженою судом України, яка відбуває покарання в Україні, або засудженою судом іноземної держави і переданою для відбування покарання в Україну без умови про незастосування помилування, подається через адміністрацію установи виконання покарань або іншого органу, що здійснює виконання кримінальних покарань. Адміністрація в установленому порядку реєструє клопотання у день його подання і протягом п’ятнадцяти днів з дня подання направляє його до Адміністрації Президента України
- разом із копіями вироку, ухвали і постанови суду,
- характеристикою про поведінку особи і ставлення її до праці під час відбування покарання із викладеною письмово думкою адміністрації;
- довідку про стан здоров‘я засудженої особи;
- і, на вимогу органів, уповноважених розглядати клопотання про помилування, спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх про доцільність помилування,
- а також іншими документами і даними, що мають значення для розгляду питання про застосування помилування.
8. Підготовку матеріалів до розгляду клопотання про помилування та повідомлення заявника про результати такого розгляду здійснює Управління з питань помилування Адміністрації Президента України (далі - Управління).
Управління для виконання покладених на нього завдань має право в установленому порядку запитувати та одержувати від державних органів, органів місцевого самоврядування, установ виконання покарань необхідні для розгляду клопотання про помилування документи, матеріали та інформацію.
9. Під час розгляду клопотання про помилування враховуються:
- ступінь тяжкості вчиненого злочину,
- строк відбутого покарання,
- ступінь суспільної небезпеки особи,
- поведінка особи під час відбування покарання,
- стан відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди;
- думка адміністрації установи виконання покарань або іншого органу, який виконує покарання,
- громадських організацій та на вимогу органів, уповноважених розглядати клопотання про помилування– спостережної комісії, служби у справах неповнолітніх про доцільність помилування;
- інші обставини, які можуть мати значення при розгляді клопотання
10. Клопотання про помилування і підготовлені Управлінням матеріали попередньо розглядаються Комісією при Президентові України у питаннях помилування (далі - Комісія).
Комісія утворюється Президентом України у складі голови, двох заступників голови і членів Комісії.
До складу Комісії призначаються (за їх згодою) представники сфери культури, релігії, громадських об‘єднань, працівники наукових установ, що спеціалізуються в галузі права), депутати Верховної Ради України. представники органів влади.
Одним із заступників голови Комісії є за посадою Керівник Управління. Обов’язки секретаря Комісії виконує один із членів Комісії.
Організаційною формою роботи Комісії є засідання, які скликаються не рідше одного разу на два місяці і проводяться головою Комісії, а за його відсутності - одним із заступників голови Комісії.
Засідання Комісії є правомочним, якщо на ньому присутні більшість її складу.
Рішення Комісії приймаються шляхом голосування більшістю присутніх на засіданні членів Комісії. У разі рівного розподілу голосів голос головуючого на засіданні є вирішальним.
Узагальнена інформація про результати діяльності Комісії періодично (не менше одного разу на півроку) оприлюднюється.
11. Про обставини, які можуть перешкоджати задоволенню клопотання, Управління доповідає Комісії.
12. Пропозиції Комісії за результатами попереднього розгляду клопотань про помилування оформляються протоколом, який підписують голова та секретар Комісії.
13. За результатами попереднього розгляду клопотань про помилування і матеріалів, підготовлених Управлінням, Комісія вносить Президентові України пропозиції про застосування помилування.
14. Про помилування засудженого Президент України видає указ, який публікується в установленому законом порядку.
15. У разі відхилення Комісією клопотання про помилування повторне клопотання щодо особи, засудженої до довічного позбавлення волі, за відсутності нових обставин, що заслуговують на увагу, може бути внесено на розгляд Комісії не раніш як через п’ять років, а щодо інших засуджених – як правило, не раніш як через півроку із часу відхилення попереднього клопотання. Повторне клопотання, що надійшло до закінчення цих строків, повертається заявникові з відповідним роз’ясненням.
Про відхилення клопотання та його мотиви повідомляється засудженій особі та особам, які клопотали про помилування, не пізніше місяця після прийняття відповідного рішення.
16. Укази Президента України про помилування засуджених для виконання надсилаються:
щодо осіб, які відбувають покарання в установах чи органах виконання покарань, - до Державної пенітенціарної служби України;
щодо осіб, які звільняються від додаткових покарань, - відповідним судам;
щодо осіб, засуджених до тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, до службових обмежень для військовослужбовців чи до позбавлення військових звань, - Міністерству оборони України;
щодо інших осіб - відповідним міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади.
Крім того, укази Президента України про помилування засуджених надсилаються Міністерству внутрішніх справ України до відома та іншим державним органам для забезпечення соціальної адаптації осіб, які відбули покарання.
17. Органи, на які цим Положенням покладено виконання указів Президента України про помилування засуджених, про їх виконання повідомляють Адміністрацію Президента України.
18. Контроль за виконанням указів Президента України про помилування здійснює Комісія.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту пропозицій змін до Положення про здійснення помилування
від «Донецького Меморіалу», травень 2013 р.
Чинне Положення про порядок здійснення помилування затверджено Указом Президента України від 16 вересня 2010 року № 902/2010. Положення визначає порядок здійснення Президентом України помилування відповідно до пункту 27 частини першої статті 106 Конституції України.
Це Положення за останні вісім років змінювалось неодноразово. В результаті сталося як покращення окремих його положень, так і погіршення.
Досвід застосування різних варіантів Положення, а також деякі останні приклади його застосування свідчать про нагальність та актуальність внесення до нього низки важливих змін. Ці запропоновані зміни спрямовані на усунення некоректних норм, які невиправдано та невмотивовано звужують межі повноважень Президента, на сприяння більшій прозорості діяльності комісії, на підвищення поінформованості суспільства про результати роботи Комісії. Ці пропозиції знімають перешкоди для застосування помилування без порушень норм Положення, підвищують рівень відповідності її діяльності меті створення інституту помилування
Дані пропозиції підготовлені з ініціативи громадської правозахисної організації «Донецький Меморіал»т експертами з різних правозахисних організацій та фахівцями у сфері діяльності кримінально-виконавчої системи.
Пропонується внести наступні зміни до чинної редакції Положення
П. 3. З огляду на прецедент з помилуванням Ю. Луценка, яке відбулось за клопотанням Уповноваженого з прав людини, що насправді Положенням не передбачається, доцільно дещо розширити коло осіб, які можуть клопотати про помилування. Така норма жодним чином не впливає на право Президента задовольняти чи відхиляти клопотання. Разом з тим вона приведе у відповідність з практикою та потребами суспільства цю норму Положення. Таке розширення дозволить в подальшому уникати порушень Положення.
П.6.
Цей пункт варто виключити.
Всі зазначені у даному пункті умови та перестороги щодо зазначених груп засуджених можуть бути викладені у характеристиці засудженого та думці адміністрації, а тому немає потреби ці категорії засуджених виокремлювати. Їх виокремлення не є невідворотно обов’язковим. В певному сенсі таке виокремлення є обмеженням Президента у прийнятті рішення про помилування.
п. 7. Варто уточнити терміни реєстрації клопотання, додавши слова «у день його подання».
Доцільно вилучити уточнення «докладною» щодо характеристики як необов’язкове та не юридичне. Характеристика в будь-якому разі має бути достатньо ґрунтовною, а акцентувати увагу на її «докладності» - це виявляти недовіру до компетенції адміністрації установ. Доцільно прибрати з Положення окрему вимогу у доданих документах вказувати ставлення засудженої особи до праці. Зміст характеристики має визначати адміністрація установи, і не доречно її обмежувати вказівками, в тому числі про вказання ставлення до праці. Ця деталізація змісту характеристики є зайвою (додатково про вказання ставлення до праці див. зауваження до п. 9)
Оскільки стан здоров’я засудженого може мати важливе значення як чинник для прийняття рішення про помилування, перелік документів, що додаються до клопотання про помилування, доповнити вимогою про надання довідки про стан здоров’я,
П. 9
Вбачається невиправданими та недоречними є такі умови для прийняття рішення щодо помилування як щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину. Ці обставини можуть бути відображені у характеристиці. Є штучною та не відповідає здоровому глузду умова про ставлення до праці до засудження. Що стосується ставлення до праці в колонії, то врахування ставлення до праці при вирішенні питання про помилування, безумовно, має здійснюватися. Проте самого лише врахування поведінки буде достатньо, щоб на практиці врахувати туди і сумлінне ставлення до праці тих, хто заслуговує, і не викидатиме за борт тих, хто, користуючись диспозитивністю свого права, ним не користувався і не працював. Варто зважити хоча б на відсутність належних умов для праці в багатьох установах, або й взагалі відсутність робочих місць.
Не виправдане та є штучним включення до кола тих, чию думку варто враховувати, «місцеві органи виконавчої влади та органу місцевого самоврядування». Абсолютно зайвою є згадка про «трудові колективи», які сьогодні - на відміну від кінця 80-х років - не існують як суб’єкти правовідносин. Недоречною є вимога врахування «особи засудженого» при вирішенні питання про помилування, адже це поняття є вельми розмитим За визначенням вітчизняних кримінологів «особа злочинця - це сукупність соціально значущих характеристик, ознак, зв’язків і відносин, які характеризують людину, винну в порушенні кримінального закону, в поєднанні з іншими (неособистими) умовами й обставинами, що впливають на її злочинну поведінку». Тому категорія «особа»може включати в себе політичні погляди, відношення до правоохоронної системи і т.д., що не завжди може бути нейтральною характеристикою при вирішенні питання про помилування. Тому більш прийнятно та доречно у цьому контексті краще було б записати, що враховується «ступінь суспільної небезпечності особи».
Вельми сумнівною є доцільність врахування позиції органу виконавчої влади, місцевого самоврядування при оцінці доцільності помилування.
Вимога у Положенні обов’язково враховувати позиції органу виконавчої влади, місцевого самоврядування є певною мірою невиправданим звуженням повноважень Президента при виборі рішення. Вилучення їх з обов’язкового переліку розширить межі для волевиявлення Президента при виборі рішення
Ці обставини цілком можна вказувати у характеристиці
П. 10.
Помилування – акт який значною мірою ґрунтується на моральних чинниках та милосерді. В суспільстві відчувається брак вказаних цінностей. Тому довіра до будь-якого органу залежить певною мірою від рівня авторитетності та моральності його членів. На наше глибоке переконання рівень довіри до справедливості рішень комісії по помилуванню та до Президента буде вище, якщо до її складу обиратимуться кандидати із запропонованих суспільних та професійних груп.
Тому вбачається важливим окреслити, представники яких суспільних та професійних груп мають бути включені до складу комісії.
Доречним буде окреслити періодичність проведення засідань комісії.
До того ж надто важливим є регулярне періодичне інформування суспільства про діяльність комісії. Таку періодичність може оптимально обрати як півроку.
П. 11.
Вирішувати, підлягає клопотання задоволенню чи ні, це не прерогатива комісії, оскільки комісія не вправі це вирішувати, Тому існуюча редакція цього пункту не зовсім коректна і вона не виправдано обмежує повноваження Президента, її краще замінити на ту, що пропонується
П. 13.
Та ж сама колізія – комісія не може мати повноважень вирішувати, чи достатньо підстав для помилування, а отже вирішувати долю клопотання, тим самим звужуючи конституційні повноваження Президента
П. 15
Воля – надто велика цінність, і очікувати повторної спроби подати на помилування рік – це надто суворо, не виправдано та не доцільно. Має залишитись норма, яка раніше вже була – півроку.
Варто забезпечити обов’язковість інформування суб’єктів подання клопотання про результати їх розгляду та передбачити, що
Про відхилення клопотання та його мотиви повідомляється засудженій особі та особам, які клопотали про помилування не пізніше місяця після прийняття відповідного рішення.
П. 16.
Потрібно врахувати зміну назви відомства з Департаменту з питань виконання покарань на Пенітенціарну службу