Версія новин сайту
для мобільного телефону
http://ukrprison.org.ua/wap

Міжнародний фонд "Відродження"

Доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: презентація перших кроків національного превентивного механізму (аналіз пенітенціарного напрямку)

Вадим Човган
Нещодавно опубліковано доповідь Уповноваженого Верховної Ради України (Уповноважений, Омбудсмен) , яка стала чи не першою за всю історію доповіддю, що заслуговує позитивної оцінки та визнання. Кожній категорії прав та їх проблемам у ній присвячено чимало уваги і практично усі вони знайшли належне відображення та піддані аналізу.
Цей документ особливо відрізняється від аналогічних попередніх тим, що в ньому описуються перші досягнення національного превентивного механізму (НПМ), що є надзвичайно позитивною рисою, адже свідчить про серйозні зрушення у дотриманні нашою державою міжнародних зобов’язань, що стосуються боротьби з катуваннями та іншими жорстокими, нелюдськими або такими, що принижують гідність, видами поводження та покарання. Як видно із зауважень описаних за наслідками перших візитів НПМ до установ Державної пенітенціарної служби України (ДПтСУ) існують вагомі недоліки у її діяльності, що призводить до порушень прав та свобод осіб, що утримуються у відповідних установах. Цим самим доповідь відчутно випередила свої попередниці, адже в них права в’язнів згадувалися лише побіжно.
Можемо стверджувати, що напрямок діяльності офісу Уповноваженого по запобіганню катуванням та інших видів неналежного поводження є чи не найважливішим. Відомо, що право на особисту фізичну та психічну недоторканість є основоположним, на що неодноразово вказував Європейський суд з прав людини. Серйозна частка порушень у цій сфері стосується саме ДПтСУ, а тому НПМ має безперервно розвиватися з тим, щоб підвищувати потенціал проведення своїх візитів для ефективного виявлення заборонених видів поводження. У цій роботі якраз і планується дати деякі рекомендації для розвитку ефективності та професійності діяльності НПМ під час візитів пенітенціарних установ, що, втім, не виключає можливість їх застосування і у інших місцях несвободи, а також висловити свої міркування щодо напрямків діяльності офісу Уповноваженого у царині прав засуджених та ув’язнених. Між іншим, Омбудсмен, видно, й сам розуміє об’ємність проблеми прав в’язнів про що недвозначно свідчить наявність окремого відділу моніторингу пенітенціарних установ, що функціонує в рамках Департаменту з питань реалізації національного превентивного механізму.
Результати діяльності та шляхи вдосконалення НПМ потребують обговорення і з огляду на те, що боротьба із катуваннями та жорстоким поводженням знаходиться серед пріоритетів Уповноваженого: «протягом минулого року до Уповноваженого з прав людини звернулось близько 100 тисяч осіб, аналіз та вивчення звернень яких вказують на потребу особливого реагування у таких сферах як:
• Запобігання катуванням і жорстокому поводженню;
• Дотримання соціально-економічних та гуманітарних прав;
• Дотримання прав дитини, недискримінація та ґендерна рівність» .
Для того, щоб звернути увагу на недоліки втілення цього напрямку діяльності варто звернутися до нормативних джерел, адже саме недотримання закріплених у законодавстві вимог, на нашу думку, спричинило певний «перекіс» як діяльності НПМ так і доповіді Уповноваженого, що стосується проблем у сфері виконання покарань та попереднього ув’язнення.
У відповідності до статті 3 Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання цілями НПМ є: недопущення катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання. Стаття 19 Протоколу вказує на повноваження що надаються НПМ для досягнення цих цілей. Серед них особливої уваги заслуговує підпункт б статті 19, де зазначено повноваження «надавати рекомендації відповідним органам для цілей поліпшення поводження з позбавленими волі особами та умов їхнього утримання і не допускати катування та інші жорстокі, нелюдські або такі, що принижують гідність, види поводження та покарання з урахуванням відповідних норм Організації Об’єднаних Націй».
Якщо ж проаналізувати Доповідь, то кидається в очі те, що переважна кількість її положень стосується умов тримання, а не поводження із ув’язненими та засудженими. Іншими словами, висловлюючись образно, мова йде «про стіни», а не «про людей», що в них живуть. Наприклад, серед типових порушень, виявлених у свідчих ізоляторах: недостатність природного та штучного освітлення в камерах; відсутність примусової вентиляції у камерних та інших приміщеннях, де утримуються особи; надмірна вологість та ураженість грибком стін деяких камер; недотримання нормативу корисної площі з розрахунку 2,5 кв. м на одного ув’язненого в слідчих ізоляторах та 4 кв. м на одну особу – у виправних колоніях; корпусні приміщення слідчих ізоляторів, спальні приміщення виправних установ потребують проведення поточних та капітальних ремонтів; пральне обладнання вичерпало усі строки експлуатації та потребує заміни. Недоліки, що притаманні виправним колоніям: розміщення приміщень камерного типу та дисциплінарних ізоляторів у напівпідвальних приміщеннях, непристосованих для тривалого тримання засуджених; дисциплінарні приміщення (ПКТ, ДІЗО) потребують проведення ремонтних робіт. У них не забезпечено достатнє природне освітлення та доступ до свіжого повітря; потребують проведення поточних ремонтів приміщення медичних частин; системи теплопостачання у зношеному стані; спальні приміщення для засуджених потребують ремонту; у приміщеннях відділень соціально-психологічної служби не встановлені холодильники, що унеможливлює тривале зберігання переданих продуктів у літню пору року; не забезпечено можливості для миття рук засудженими безпосередньо в їдальні тощо.
Це спричинило те, що з 13 рекомендацій, які надані ДПтСУ тільки 3 стосується не приміщень та їх обладнання (щодо практики відмови засудженим жінкам у застосуванні умовно-дострокового звільнення, належного надання медичних послуг ув’язненим, вжиття заходів щодо укомплектування вакантних посад медичних працівників). Інші ж десять рекомендацій суто «про стіни» та стосуються площі ув’язнення, санітарно-гігієнічного стану, вентиляції, обладнання прогулянкових двориків, прання особистих речей ув’язнених, зливу води у туалетах, недостатньої кількості умивальників, електророзеток, обладнання стелажів для розміщення особистих речей.
Ми жодним чином не применшуємо важливість та актуальність цих зауважень, навпаки, наголошуємо на необхідності їх якнайшвидшого втілення на практиці. Разом з тим не можна не звернути увагу на те, що акцентування діяльності на якості приміщень та обладнання призвело до того, що в стороні залишилися проблеми, які за вагомістю є не меншими, а, можливо, навіть більшими у сприйнятті засудженими та ув’язненими особами. При чому їх коло мало б бути невід’ємним предметом дослідження під час візитів такого моніторингового органу як НПМ.
Якщо, наприклад, звернутися до одного із найавторитетніших видань швейцарської Асоціації з попередження катувань (Association for Prevention of Torture) із рекомендаціями для проведення візитів до місць несвободи з урахуванням специфіки згадуваного Факультативного протоколу , то ми побачимо, що новостворений український НПМ досить поверхово досліджує пенітенціарні установи і залишає поза увагою дуже серйозні аспекти їх діяльності . Так у виданні міститься розділ, який визначає, які аспекти потрібно досліджувати під час візитів до місць несвободи: використання спеціальних засобів (наручники і т.д.), застосування сили, інформування ув’язнених, дисциплінарні процедури, процедура подачі скарг, контакти із сім’єю та друзями, контакти із зовнішнім світом, освіта, фізичні вправи на відкритому повітрі, дозвілля та культурна активність, релігія, праця, доступ до медичної допомоги, специфіка медобслуговування жінок та дітей, специфіка медобслуговування ув’язнених із психічними хворобами, персонал, його навчання та ін. Усі ці аспекти розділені на 6 розділів: поводження, засоби захисту, матеріальні умови, режим та зайнятість, медичне обслуговування, персонал . Як видно, блок щодо матеріальних умов є лише одним із шести що підлягають дослідженню під час візитів.
Для підтвердження позиції можна також звернутися до прикладів діяльності НПМ у Об’єднаному Королівстві, тобто Великобританії у 2010-2011 роках . Більше, ніж половина візитів були неоголошеними. Вони стосувалися перевірки установ на втілення так званих Очікувань — стандартів прав людини, що базуються на 4 аспектах належної діяльності в’язниці: безпека, повага, корисна занятість, виправлення. Серед досліджуваних аспектів були: проблема лікування наркотичної залежності у в’язницях (тоді як в Україні, між іншим, й до сьогодні є серйозною проблемою недоступність програми замісної підтримувальної терапії для наркозалежних в пенітенціарних установах), відносини між персоналом та засудженими, поводження із інвалідами та засудженими похилого віку, якість та кількість корисної занятості, освіта, контакти з сім’єю, залучення сімей до працевлаштування засуджених після звільнення, медичне забезпечення, дистанція тримання неповнолітніх засуджених від місця проживання (в Україні це проблема всіх засуджених), специфіка поводження із неповнолітніми, проведення обшуків і т.ін.
До того ж заслуговує на увагу та наслідування українського НПМ й надзвичайно позитивна практика проведення тематичних візитів. Наприклад, британським НПМ спеціально були досліджені такі теми: дослідження медичного забезпечення у в’язницях, планування навчання для дітей та молоді, робота із правопорушниками (разом із службою пробації), групова активність серед дітей та молоді. Крім того були опубліковані спеціалізовані доповіді, як-то «Жінки у в’язницях», «Мусульмани у в’язницях». Цікаво, що НПМ-ом звертається увага на Незалежні моніторингові органи (прототип українських спостережних комісій, створюються також при кожній колонії), як на органи, з якими співпрацюють. У нас же про таку співпрацю мова поки, нажаль, що не йде.
Осторонь стоїть питання законодавства. У доповіді пропонується всього 4 зміни до Кримінально-виконавчого кодексу України та 3 до Закону України «Про попереднє ув’язнення». В той час як існує маса інших зауважень до законодавства, що регулює тримання в установах ДПтСУ. Так, багато із проблем були висловлені ще у виданні Харківської правозахисної групи 2009 року , у щорічних доповідях Української гельсінської спілки з прав людини, щорічних спеціалізованих доповідях правозахисної організації «Донецький меморіал». Те, що переважна більшість описаних у них проблем існують вже давно не означає, що вони мають бути проігноровані Уповноваженим. Тим більше із урахуванням висловлювань, що Офіс Уповноваженого включається у справу незалежно від того, чи набула вона розголосу в ЗМІ чи ні , а також того, що можливість надання пропозицій та зауважень, що стосуються чинного законодавства або законопроектів є повноваженням НПМ (ст. 19 Факультативного протоколу).
До речі, ті ж самі зауваження НПМ, щодо прогулянкових двориків потребують врахування у нормативних документах, адже, наприклад, метеонакриття не передбачено у відомчому законодавстві як таке, що необхідне до встановлення. Так само, як у 2009 та 2011 роках Комітет із запобігання катуванням звернув увагу на недопустимість решіток на вікнах камер засуджених у дисциплінарних ізоляторах, що було зроблено у окремих установах, де побував Комітет, але не знайшло свого логічного продовження в інших через наявність вимоги встановлення таких решіток у Правилах внутрішнього розпорядку установ виконання покарань. Нажаль, рекомендації Комітету й по сьогодні залишаються переважно не виконані. Представляється, що їх втілення, а також слідування стандартам проведення моніторингу цим органом, з якими можна ознайомитися навіть прочитавши доповіді за результатами візитів до України, мають стати одним із пріоритетів НПМ.
Надзвичайно актуальним є також повноваження НПМ мати доступ до будь-якої інформації, що стосується поводження з цими ув’язненими та засудженими, а також умов їх утримання під вартою (стаття 20 Факультативного протоколу), адже воно може бути використано для доступу до відомчого законодавства колишнього Державного департаменту з питань виконання покарань, а саме до документів із відміткою «для службового користування», «ДСК». Нам відомо, що багато із чинних на сьогодні положень, що містяться в них знаходяться у протиріччі із законами України та Конституцією України. Однак відреагувати на це зможе тільки орган, що може безперешкодно із ними знайомитись, адже законодавством встановлена відповідальність громадян за поширення інформації ДСК.
З огляду на такі міркування 2013 рік може стати справжнім випробуванням для Уповноваженого та НПМ зокрема. Потрібно буде перевіряти виконання власних рекомендацій за 2012 рік, які, як здається, будуть переважно невиконані із посиланням ДПтСУ на відсутність коштів. Опановувати цьогорічну бурхливу нормотворчість Мінюсту на пару із ДПтСУ у пенітенціарній сфері, яка призвела до появи на світ одіозних Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів, які йдуть в розріз із стандартами прав людини та, безумовно, потребують скасування. На носі прийняття нових Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, які, як вже можна здогадуватися із наявного проекту Мінюсту, законсервують у собі усі негативні з точки зору прав людини норми минулого та вмістять оновлення, які швидше спрямовані лише на полегшення роботи персоналу ДПтСУ, а не покращення стану із дотриманням прав засуджених; оцінених негативно фахівцями недавно запропонованих змін до Кримінально-виконавчого кодексу України, які вже прийняті у першому читанні.
Прийнято постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної цільової програми реформування Державної кримінально-виконавчої служби на 2013-2017 роки», в якій на удосконалення системи охорони здоров’я засуджених та осіб, узятих під варту, підвищення якості надання медичної допомоги виділено 179,57 млн. грн., а на напрямок модернізація інженерно-технічних засобів охорони і нагляду, впровадження сучасних технологій з метою створення багаторівневої системи централізованої охорони і відеомоніторингу, автоматизованих інформаційних та телекомунікаційних систем ДПтС 1107,01 млн. грн, і 356,75 млн. грн. на модернізацію підприємств, що, очевидно, свідчить про пріоритети кримінально-виконавчої політики. Залучення третини коштів на реалізацію цієї програми планується із інших джерел, ніж держбюджет, що означатиме можливість підтвердження побоювань, що інвестовані кошти доведеться відробляти засудженим в умовах максимально дешевої трудової експлуатації на тих самих підприємствах, які планується модернізувати.
Все це означає, що рівень актуальності сфери дотримання прав засуджених та ув’язнених не тільки залишається високим, а й починає зашкалювати в цьому році. Тому просто надзвичайно необхідним є підвищення рівня професійності, уважності, ефективності НПМ рівно як і «пенітенціарного напрямку» діяльності офісу Омбудсмена загалом. Це потребує постійного залучення до цієї діяльності науковців та правозахисників, що спеціалізуються на стандартах прав в’язнів, врахування їхніх думок та належної реакції по кожному обґрунтованому зауваженню до дотримання цих прав з тим, щоб жодне відоме порушення не залишилося поза увагою.

------------------
Щорічна доповідь УповноваженогоВерховної Ради України з прав людини про стан дотримання прав і свобод людини і громадянина. — K., 2013. — 398 c. // http://www.ombudsman.gov.ua/images/stories/062013/Dopovid_062013.pdf
Валерія Лутковська представила у Верховній Раді України Щорічну доповідь про стан додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні // http://www.ombudsman.gov.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=2732:2013-06-05-10-31-25&catid=14:2010-12-07-14-44-26&Itemid=75
Monitoring places of detention: a practical guide. — Association for Prevention of Torture, Geneva, 2004. — 278 p.
Ми здійснюємо аналіз лише результатів візитів до пенітенціарних установ, а тому не можемо висловлюватися щодо візитів до інших установ. Проте поверховий аналіз дає підстави можна здогадуватися, що відповідні упущення мають загальний характер і стосуються й візитів до інших установ.
Там само. — С. 11—12.
Monitoring places of detention: second annual report of the United Kingdom’s National Preventive Mechanism 1 April 2010 - 31 March 2011. — The Stationery Office, 2012. — P. 18-26.
Проблеми забезпечення прав засуджених у кримінально-виконавчій системі України. / В.А. Бадира, О.П. Букалов, А.П. Гель, М.В. Романов, І.С. Яковець; За загальною редакцією Є.Ю. Захарова. Харківська правозахисна група. – Харків: Права людини, 2009. – 368 с.
Валерія Лутковська: «Не скажу, що вирішу всі проблемні питання протягом наступного року, а от запустити механізми для їх вирішення – це справді реально» // http://www.ombudsman.gov.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=2664:2013-04-29-14-42-44&catid=14:2010-12-07-14-44-26&Itemid=75