ПОВЕРНЕННЯ. Огляд досвіду діяльності спостережних комісій та соціальної реабілітації звільнених осіб

Збірка містить матеріали для членів спостережних комісій, зокрема приклади здійснення громадського контрою діяльності установ виконання покарань. В збірці представлений досвід роботи окремих спостережних комісій, інформація про діяльність з соціальної реабілітації звільнених осіб, опис роботи Донецького притулку для бездомних громадян. Видання містить виступи учасників семінару дляспостережних комісій Донецької області “Усовершенствование работы javascript:наблюдательных комиссий области по оказанию помощи в социальной адаптации лиц, освободившихся из мест лишения свободы”, а також інші матеріали, корисні для діяльності спостережних комісій.Збірка призначена для членів спостережних комісій, працівників установ виконання покарань, активістів громадських організацій та фахівців державних органів.

Фінансування видання здійснюється в рамках проекту «Сприяння поліпшенню умов тримання та рівня захисту прав людини для особливих груп в’язнів», який виконується за підтримки Посольства Королівства Нідерландів в Україні,

та  в рамках проекту «Реалізація програми соціальної адаптації та соціального супроводу осіб, які звільняються з місць позбавлення волі у Донецькій області»,  який виконується за підтримки Міжнародного фонду «Відродження»

© Александр Букалов, составление, 2014

© Издание и оформление - «Донецкий Мемориал», 2014

Вступ  

Одним з головних завдань спостережних комісій є здійснення громадського контролю за діяльністю установ виконання покарань. Проте ця функція практично не реалізується, і на це є низка при чин. Серед основних – брак методичних матеріалів, інформації про позитивний досвід роботи таких комісій. Зазвичай керівники спостережних комісій не знають, як організувати заходи зі здійснення громадського контролю та вважають таки просто свої візити до установ.

Разом з тим стає все більше прикладів  активної змістовної діяльності спостережних комісій, зокрема, у Чернігівській, Кіровоградській, Донець­кій областях. Ініціаторами активності завжди є представники громадських організацій.

Правозахисна організація «Донецький Меморіал» тривалий час переймається проблематикою громадського контролю діяльності установ кримінально-виконавчої системи  та роллю спостережних комісій у такій роботі. Організацією видані такі довідкові видання для спостережних комісій як «Хто допомагає звільненим особам» та «Путівник». коментоване «Положення про спостережні комісії». Певна частина активності «Донецького Меморіалу» здійснюється в рамках виконуваних проектів.

Завдяки підтримці Посольство Королівства Нідерландів в Україні виконується проект «Сприяння поліпшенню умов тримання та рівня захисту прав людини для особливих груп в’язнів». В рамках його виконання підготовлена низка матеріалів , які увійшли до даної збірки. Це, зокрема, досвід здійснення моніторингових візитів «Донецьким Меморіалом» та досвід аналогічних візитів, здійснених активістам и Кіровоградської обласної спостережної комісії.

В рамках виконання проекту «Реалізація програми соціальної адаптації та соціального супроводу осіб, які звільняються з місць позбавлення волі у Донецькій області», який виконується за підтримки Міжнародного фонду «Відродження», у вересні 2013 року проведено для спостережних комісій Донецької області семінар на тему “Усовершенствование работы наблюдательных комиссий области по оказанию помощи в социальной адаптации лиц, освободившихся из мест лишения свободы”. Він бува організований за сприяння обласної спостережної комісії,

Виступи на цьому семінарі включені до даного видання. Крім того, до збірки включена низка інших матеріалів, які можуть бути цікаві та корисні членам спостережних комісій.

 Олександр Букалов«Донецький Меморіал»18 липня 2014 р.

Соціальна адаптація та соціальний супровід осіб,

які звільняються з місць позбавлення волі у Донецькій області. Проект «Донецького Меморіалу»

Олександр Букалов

«Донецький Меморіал»

Проект «Реалізація програми соціальної адаптації та соціального су­проводу осіб, які звільняються з місць позбавлення волі у Донецькій області» правозахисна організація «Донецький Меморіал» виконує з грудня 2012 року.

Мета проекту: зменшення негативних наслідків кризи, які позначилися на соціальній адаптації та соціальному супроводу осіб, які звільняються з місць позбавлення волі.

Актуальність виконуваного проекту полягає в тому, що однією з най­гостріших проблем сучасності для України є проблема ресоціалізації осіб, які відбували покарання в місцях позбавлення волі. Зважаючи на те, що Україна посідає одне з перших місць у Європі за кількістю засуджених відносно кіль­кості населення країни, це є великою проблемою для держави, для су­спільства і для особи самого засудженого.

У період кризи ще більше загострюються проблеми з соціальним су­проводом даної категорії осіб та їхньої соціальної адаптації після звільнення. В державі простежується  тенденція скорочення кількості соціальних праців­ників, скорочується кількість громадських організацій, які надавали допомогу засудженим (у зв’язку із зменшенням міжнародної допомоги на цю діяльність). Ці тенденції пов’язані з рядом об’єктивних причин, зокрема, з тим, що фінансування установ соціальної адаптації звільнених з місць позбавлення волі повинно здійснюватися з коштів місцевих бюджетів, які в період кризи, значно скорочуються. Це призводить до зменшення кількості таких установ, яких було у 2009 році 53, а в 2010 – вже 45. Різко скоротилися доходи підприємців та фізичних осіб, зменшилася активність іноземних донорів, які також відчули на собі наслідки кризи. Як наслідок, значно зменшилась кількість громадських організацій, які надавали допомогу засудженим (у 2009 рік – 38; у 2010 – 30), ці тенденції ще більше загострилися в 2011-12 роках.

На 1 червня 2014 року  в установах пенітенціарної системи України знаходилось понад 95 тис. засуджених та понад 108,3 тис. громадян відбували покарання, не пов’язаних з позбавленням волі. Велика кількість засуджених скоїли злочини повторно, що свідчить про те, що в суспільстві відсутній дієвий механізм реабілітації та адаптації колишніх засуджених до умов життя після звільнення.

За результатами соціологічних опитувань понад 90% колишніх засуджених назвали найскладнішим питанням, з яким вони зустрічаються після звільнення, труднощі у працевлаштуванні, отриманні потрібної професії, яка була б затребуваною у суспільстві.

В умовах конкурсної системи і ринкових відносин колишні засуджені не витримують конкуренції та практично поповнюють маргінальні категорії населення. Не маючи можливостей заробляти на життя, а іноді і втративши помешкання, вони стають на шлях легкого заробітку і знову потрапляють в місця позбавлення волі.

За кілька років перебування в умовах ізоляції від суспільства засуджені втрачають навички соціальної орієнтації. Їхнє повернення у суспільство та поновлення соціальних ролей є великим психологічним бар’єром, який помножується на соціальні проблеми.

Означені проблеми потребують комплексного вирішення. На жаль, на рівні держави не існує відпрацьованого механізму соціального супроводу осіб, які відбували покарання в місцях позбавлення волі.

Виконуваний проект спрямований на надання допомоги як тим засудженим особам, які в період відбування ними покарання готуються до звільнення з місць позбавлення волі, так і тим, хто вирішує проблеми облаштування в перші тижні перебування  на волі.

Для підвищення спроможності Донецького міського притулку для тимчасового проживання та реабілітації бездомних осіб надавати допомогу звільненим особам в рамках проекту його було дообладнано оргтехнікою, меблями побутовою технікою, проведено ремонт частини його приміщень, відремонтований й автотранспорт Притулку.

Спеціалісти, зокрема  юрист. психолог та соціальний працівник надають консультації звільненим особам які звернулись до Притулку, та особам, які перебувають на обліку в кримінально-виконавчій інспекції.

Колишні в’язні, що звертаються до Притулку, отримують також допомогу у відновленні документів, у  працевлаштованні, отриманні статусу інваліда, при потребі – у оформленні до будинку-інтернату, медогляді і лікування через притулок.

Правову допомогу засудженим та звільненим осбам надає й Громадська приймальня «Донецького Меморіалу», зокрема, шляхом відвідування установ виконання покарань та проведення для засуджених виїзних консультацій.

За підтримки управління пенітенціарорної служби України в Донецькій області для персоналу установ проведена низка семінарів на тематику проведення роботи з підготовки засуджени х до звільнення .

В рамках реалізації системного впливу на ситуацію зі звільненими особами обласна спостережна комісія спонукала місцеві  спостережні комісії приділяти особливу увагу сприянню облаштуванні на волі осіб, хворих на туберкульоз.

За ініціативою «Донецького Меморіалу» управління Міндоходів у Донецькій області надало висновок про можливість надання органами місцевої влади певним категоріям підприємців пільг зі сплати податків, якщо вони братимуть на роботу звільнених з місць позбавлення волі. (див. текст листа від 07.08.13 р.)

Після відмови обласної спостережної комісії підтримати цю пропозицію «Донецького Меморіалу» організація звернулась з нею безпосередньо до До­нецької обласної ради, яка повідомила, яким чином можна реалізувати таку можливість (див. копію листа від 21.01.14 р.).

Досягнення у виконанні проекту періодично висвітлюються у ЗМІ, для жур­налістів було проведено прес-тур із відвідуванням Притулку та спілку­ванням із його мешканцями.

В рамках проекту підготовлено та видано «Путівник», який містить довідкову інформацію про управління соціальної політики, центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та спостережних комісій всіх регіонів Донецької області, а також про притулки та громадські організації, які опі­куються проблемами осіб, звільнених з місць позбавлення волі. Примірники «Путівника» надані всім спостережним комісіям області, всім установам виконання покарань Донецької області, передані для всіх підрозділів праці та соціальної політики в області

Важливим кроком стало проведення семінару для спостережних комісій області. В його роботі взяли участь члени місцевих спостережних комісій, ру­ководители, сотрудники департаментов, управлений, отделов облгосадми­нистрации, представители управления пенитенциарной службы Украины в Донецкой области, Донецкого областного центра социальных служб семьи, детей и молодежи.

Про проблеми, які виникають у осіб, які звільняються, та про роль спостережних комісій у їх вирішенні учасникам семінару розповів голова ради “Донецького Меморіалу”, заступник голови обласної спостережної комісії Олександр Букалов.

Питанні взаємодії управління пенітенціарної служби України в Донецькій області зі спостережними комісіями області висвітлив начальник відділу соціально-виховної та психологічної роботи управління Михайло Матангин. Директор Донецького притулку для тимчасового проживання та еабілітації безпритульних осіб Микола Федорук детально розповів про послуги, які надає притулок особам, що звільняються.

Досвідом підготовки засудженних до виходу з місць позбавлення волі по­ділилась начальник відділу Торезього міського центру соціальних служб сім’ї, дітей та молоді Людмила Бабушкіна. Детально зупинилась на змінах в за­конодавстві про зайнятість населення, на соціальних гарантіях в працевла­штуванні осіб, звільнених з місць позбавлення волі начальник відділу орга­нізації профорієнтації Донецього обласного центру зайнятості Олена Пи­рогова.

Начальник відділу паспортної роботи та реєстрації фізичних осіб ГУ Державної міграційної служби України в Донецькій області Ігор Скребов розповів про сприяння відділу паспортної роботи у вирішенні питань відновлення документів осіб, звільнених з місць позбавлення волі.

Про проблеми, які виникають при звільненні хворих на туберкульоз осіб з місць позбавлення волі розмовів учасникам семинару керівник відділу із супроводу засуджених після звільнення проекту в Донецькій області неурядової асоціації  “Лікарі без кордонів” в Україні Володимир Шалашний.

Начальник Кіровського філіалу Донецього міського центру соціальних служб сім’ї, дітей та молоді Тетяна Турчанина поділилась досягненнями у проведенні соціальної роботи з адаптації молоді, яка звільняється з місць позбавлення волі, досвідом роботи спостережної комісії при виконкомі Кіровської районної в м. Донецьку раді.

Про взаємодію департаменту соцзахисту населення облдержадміністрації зі спостережними комісіями області учасникам семінару надав інформацію заступник начальника управління-начальник відділу соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, департа­менту соціального захисту населення облдержадміністрації Костянтин Рябко.

Донецький притулок для тимчасового

проживання та реабілітації бездомних осіб

Микола Федорук,

директор притулку

Після розпаду Радянського Союзу і створення суверенних держав стався розрив економічних зв¢язків, які привели до зупинки підприємств, закриття заводів, фабрик, шахт, до безробіття й погіршення соціальних умов прожи­вання населення в цих країнах, в тому числі і в Україні. В цей період стала стрімко збільшуватись така соціальна категорія людей, як особи без визначеного місця проживання (бомжі). Основу цієї соціальної категорії скла­ли громадяни, які втратили роботу і не мали змоги нормально проживати, бо були безробітні, продавали своє житло. Люди, які хворіли на алкоголізм, за безцінь продавали своє житло, хитрі ділки обмінювали їхнє житло на непридатні для житла халупи. Особливо багато людей залишилось без житла через потрапляння для відбування кримінальних покарань до місць позбавлення волі, адже згідно Закону, який діяв на той час, така людина через шість місяців відсутності у своєму помешканні втрачала право на своє житло. Але особливо важко було старим і немічним людям, пенсіонерам, які не мали змоги платити за комунальні послуги, у них обманом забирали квартири.

У цих умовах у м. Донецьку, як мільйонному місті, таких людей з’явилося  дуже багато, вони добували їжу на звалищах, ночували в підвалах, теплотрасах, на горищах. Ці люди знаходились на самій низькій ступені соціальної драбини і їм потрібно було якось допомагати.

8 квітня 1994 року на сесії Донецької міської Ради було розглянуто питання по роботі з бездомними та ухвалено рішення про створення притулку для бездомних осіб на базі колишнього медвитверезника на 40 ліжко-місць. Впродовж трьох років притулок працював як нічліжка, в ньому не було створено нормальних побутових умов для життя: не було ані гарячої, ані холодної води, не працювали душові та туалети, не функціонувала зруйнована система опалення.

З 1997 року змінилось керівництво притулку і почалися зміни в створенні належних побутових умов для проживання. В притулку було зроблено капі­тальний ремонт всіх приміщень в середині і зовні, відремонтовано водо­провід, відновлено систему опалення. Поступово було перекрито покрівлю притулку, створено кімнату приготування їжі, ізолятор, отримано як благо­дій­ний дар м. Бохума, побратима м. Донецька, дезкамеру для санітарної оброб­ки речей осіб, які поступають до притулку, та дві пральних машини-автомата.

Після внесення змін до Положення про притулок стала можливою реабілітаційна робота з особами, які не мають місця реєстрації, не мають особистих документів, в зв¢язку з чим не можуть працевлаштуватися, оформити пенсію, отримати статус інваліда, не мають змоги оформитися в будинок-інтернат для літніх осіб та інвалідів. Притулок отримав також статус прописного, а згодом реєстраційного.

У 2005 році мер Донецька Олександр Лук¢янченко подарував притулку автомобіль “Газель”, що значно полегшило його роботу. Завдяки виконанню у 2013 році разом з правозахисною організацією «Донецький Меморіал»  проекту «Реалізація програми соціальної адаптації та соціального супроводу осіб, які звільняються з місць позбавлення волі у Донецькій області», який  виконується за підтримки Міжнародного фонду «Відродження», для притулку придбано холодильник, телевізор, кондиціонер, електроплити, меблі, комп’ютери. Тепер до послуг мешканців є два телевізора, два холодильника. В притулку функціонує радіомережа, є невелика бібліотека, піаніно.

Донецький міський притулок для тимчасового проживання та реабілітації бездомних осіб має належні соціально-побутові умови для проживання громадян.

Притулок надає особам, які звертаються до нього, наступні послуги:

1.    надає койко-місця для проживання;

2.   відновлює документи (паспорт, військовий квиток, пенсійне посвідчен­ня, інвалідна книжка) ;

3.   надає тимчасову реєстрацію за адресою притулку тривалістю до шести місяців на рік;

4.  сприяє отриманню довідки з ідентифікаційним номером в податкові адміністрації;

5.   направляє в міський центр зайнятості для працевлаштування;

6.  допомагає отримати пенсійне посвідчення і оформлення пенсії за адресою притулку;

7.   допомагає отримати статус інвалідів і оформити пенсію за інвалідністю;

8.  оформляє в будинки-інтернати інвалідів та літніх громадян;

9.  допомагає проживаючим у притулку і працюючим на постійній роботі отримати житло із повторного фонду;

10.      надає харчування ( вечірній час: бульйони, хліб, чай);

11.    через реєстрацію за адресою притулку надає соціальну допомогу сиротам, одиноким  молодим матерям з малолітніми дітьми.

Про успіхи трудового колективу міського притулку свідчать й дані порівняльної таблиці за 2009-2012 роки.

За цими цифрами стоїть велика праця трудового колективу притулку, в якому працює 10 осіб.

У притулку щодня по нормі видається 200 гр. хліба, 1 гр. чаю, 15 гр. цукру. Для підтримки санітарно-гігієнічних норм притулок видає кожному прожи­ваючому щомісячно мило туалетне – 120 гр., пральний порошок – 240 гр. Щотижня у притулку міняється постільна білизна. В кімнаті для приготування їжі для послуг мешканців є чотири електроплити, достатня кількість посуду (каструлі, миски,   тарілки,  ложки,  виделки, склянки).

Проживання у притулку регулюються правилами внутрішнього розпорядку, згідно яких мешканці приходять до притулку о 18 годині та полишають його о 8 годині. Протягом дня вони мають вирішувати свої власні проблеми: працювати,  оформляти документи, інвалідність, пенсії. З 8-00 до 18-00 годин в притулку проводиться санітарна обробка всіх приміщень спеціальними препаратами, проводяться поточні ремонти, а також йде прийом нових мешканців.

Притулок підтримує постійний зв’язок з Управлінням Державної пенітенціарної служби в Донецькій області, з СІЗО та виправними колоніями області, які направляють до притулку звільнених осіб. У кожній з цих установ є візитка притулку. Чимало людей приходять до притулку самостійно, завдяки знайомим, друзям і рекламі. Притулок має дуже добру рекламу від телебачення, радіо, газет.

Медичне обслуговування мешканців притулку починається з першого дня їх перебування у ньому. Кожний новоприбулий повинен пройти медичний огляд (флюорографію – для перевірки відсутності туберкульозу, шкірно-вене­ричний диспансер – для перевірки відсутності венеричних захворювань, а також огляд терапевтом для перевірки відсутності сверблячки, педикульозу). Все це для осіб, які вступають до притулку, безкоштовно. Фотографування на паспорт та талон на бланк паспорта надається також безкоштовно.

На жаль, через часті перебої у фінансуванні єдиний міський телефон у притулку час від часу вимикають.

Надання притулком бездомним особам реабілітаційної допомоги зменшує у Донецьку соціальну напругу. 

З 1 січня 2013 року відкрився ще один притулок на 30 ліжко-місць в Петровському районі Донецька як філіал діючого притулку. Таким чином Донецьк має два притулки на 70 ліжко місць.

Адреса притулків:

м. Донецьк, 83032, Пролетарський район (сел. Чулковка),
вул. Рум’янцева,1 тел. 348-53-10;

м. Донецьк, 83039, Петровський район, вул. Жуйкова,17,  тел. 213-09-92.

Проїзд до притулку у Пролетарському районі:

А) від АС Центр – маршрутом № 53 до зупинки «магазин №7».

Б) від АС Критий ринок – маршрутом № 46 до кінця, далі маршрутом №55 – до зупинки «магазин №7»;

В) від Залізничного вокзалу – маршрут ом № 46 «В» до кінця, далі маршрутом № 55 до зупинки «магазин №7»;

Г) від пл. Дзержинського – трамваєм №10 до пл. Будьонного, далі маршрутом № 55 до зупинки «магазин №7».

Проїзд до притулку у Петровському районі:

від АС Центр маршрутом № 42 до кінцевої – АС Трудівські

ВЗАЄМОДІЯ УСТАНОВ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ ІЗ СПОСТЕРЕЖНИМИ КОМІСІЯМИ

Михайло Матангін

Начальник відділу СВПР

УДПтСУ в Донецькій області

На підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2004 року за №429 “Про затвердження положень про спостережні комісії та піклувальні ради при спеціальних виховних установах” із змінами, внесеними Постано­вою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2010 року за №1042 та з метою організації громадського контролю за дотриманням прав і законних інтересів засуджених та осіб, звільнених від відбування покарання вико­навчими комітетами міських рад та місцевими держадміністраціями До­нецької області створені спостережні комісії.

У переважній більшості спостережні комісії плідно взаємодіють з уста­новами по виконанню покарань Донецької області, де згідно покладених на них завдань, разом з органами і установами виконання покарань, вносять до суду подання щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покаран­ня засуджених та заміни покарання більш м’яким. Протягом першого кварталу 2013 року розглянуто на адміністративних комісіях щодо умовно-дострокового звільнення від покарання 4555 засуджених (+ 72 до показників минулого року), внесено подань до судів щодо застосування пільги відносно 2285 засуджених (- 123 до показників 2012 р.). Розглянуто щодо заміни не відбутої частини покарання більш м’яким 3776 засуджених (- 257 до показників минулого року), внесено подань до судів відносно 171 засуджених (- 234 до показників 2012 р.).

Спостережними комісіями області за 8 місяців 2013 року погоджено 460 постанов начальників установ, щодо зміні умов тримання засуджених у межах установи.

Взаємодія зі спостережними комісіями:

-       1638 засудженим надано допомогу у підготовці до звільнення;

-       67 засудженим надано допомогу в оформлені паспорта та відновленні інших документів;

-       створено 75 додаткових робочих місця для засуджених.

Також за погодженням зі спостережною комісією при Єнакіївському виконавчому комітеті 84 засуджених Єнакіївської виправної колонії № 52,  Селидівській виправній колонії № 82 та Західної виправної колонії № 97 було переведено з максимального рівня безпеки до середнього рівня безпеки.  

На підставі спільного наказу № 478/5/180/375/212/258 от 28.03.2012 р., для сприяння спостережним комісіям у виконанні покладених на них завдань щодо надання допомоги у соціальної адаптації особам, звільненим від відбу­вання покарання, на всіх осіб, звільнених від відбування покарання умовно-достроково адміністрація установ області в обов’язковому порядку направляє до відповідних спостережних комісій повідомлення про звільнення засуджених.

Аналіз стану рецидивної злочинності протягом 2012 року свідчить про те, що останнім часом спостережні комісії області активізували свою роботу по виконанню ст. ст. 160, 161 Кримінально–виконавчого кодексу України та згідно Закону України “Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк” щодо надання допомоги засудженим після звільнення, отримано 42% відповідей відносно осіб, які в період невідбутої частини покарання скоїли нові злочини.

Спостережні комісії сприяють установам виконання покарань Донецької області в організації виховної роботи з засудженими, організації їхнього загальноосвітнього навчання, проведення святкових заходів, при цьому широко залучаються громадські організації. За сприянням спостережних комісій на місцях установами області розроблені спільні з органами виконавчої влади плани щодо надання допомоги в проведенні правороз´яснювальної роботи із засудженими, культурно - масових та фізкультурно – оздоровчих заходів. 

Також спостережними комісіями області здійснюється постійний контроль за виробничо-господарською діяльністю установ, медико-санітарним забезпеченням засуджених та виховною роботою зі спецконтингентом, проводяться прийоми засуджених з особистих питань, розглядаються їхні звернення.

21.12.2012 та 11.02.2013 в приміщенні Донецької обласної державної адміністрації відбулися засідання обласної спостережної комісії при облдержадміністрації з порядком денним:

- підведення підсумки діяльності Донецького обласного центру зайнятості з особами, які звільнилися з місць позбавлення волі та звернулися до центрів зайнятості області за сприянням у працевлаштуванні;

- роль органів прокуратури у наданні умовно – дострокового звільнення засуджених з місць позбавлення волі;

- результати роботи Донецького обласного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді з питань адаптації та ресоціалізації осіб, які повернулися з місць позбавлення волі;

- результати моніторингових візитів членів спостережних комісій області до установ УДПтС України в Донецькій області;

- надання допомоги особам, звільненим з місць позбавлення волі.

07 червня 2013 року відбулося виїзне засідання спостережної комісії при облдержадміністрації на базі Західної виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Донецької області (№ 97) з порядком денним:

- стан роботи з питань соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, в тому числі надання допомоги особам, які протягом шести місяців після звільнення зверталися до органів праці і соціального захисту населення, в територіальні центри соціального обслуговування населення, інші соціальні служби;

- стан виконання Закону України «Про безоплатну правову допомогу», надання засудженим до позбавлення волі та звільненим особам безоплатної правової допомоги, направленої на забезпечення реалізації їх прав і свобод;

- результати перевірки правової роботи, правової освіти і систематизації законодавства в управління Державної пенітенціарної служби України в Донецької області.

Відповідно до вимог вказівки від 29.02.2012 року № 6/3-4949/Дк  ДПтСУ, протоколи засідань були оприлюдненні на веб-сайті у рубриці «Комунікації з громадськістю/спостережні комісії/інформація про результати співпраці».

На підведення підсумків, із заступниками начальників установ області (начальникам відділів) щодо організацій соціально-виховної та психологічної роботи, щоквартально запрошуються представники обласної спостережної комісії з метою організації громадського контролю та сприяння у вирішенні  проблемних питань у разі їх виникнення.  

Згідно з оглядом результатів соціально-виховної та психологічної роботи установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної пенітенціарної служби України протягом 2013 року взаємодія установ Донецької області із спостережними комісіями визнана однією з найкращих на України.

Управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області спільно з установами виконання покарань продовжує роботу з налагодження належної взаємодії зі спостережними комісіями області, державними органами і громадськими організаціями і бажає досягнути позитивних результатів.

СОЦИАЛЬНАЯ АДАПТАЦИЯ И РЕСОЦИАЛИЗАЦИЯ ЛИЦ, ОСУЖДЕННЫХ К РАЗЛИЧНЫМ ВИДАМ НАКАЗАНИЯ

В г. ТОРЕЗЕ ДОНЕЦКОЙ ОБЛАСТИ

Лидия Емельянова

Директор Торезского городского центра

социальных служб для семьи, детей и молодёжи

Сменяются поколения, меняются общественно-экономические формации, но неизменной остается боль. И эта боль в прошлом, в настоящем и, к сожалению, в завтрашнем дне нашей с вами жизни. Ни одно общество с ней еще не справилось. Боль – это люди, которые в силу каких-то объективных или субъективных причин вырваны из ритма нормальной жизни, потеряв при этом полную свободу личности. И очень хорошо, что мы с Вами своими действиями, пытаемся ее облегчить и для общества, и для тех, кто страдает от нее.

Следует подчеркнуть, что на этом этапе помощь общественности и государственных структур является действенной.

Вот с такой установкой началось сотрудничество Торезского городского центра социальных служб для семьи детей и молодёжи с учреждениями исполнения наказаний более десяти лет назад и, набирая обороты, успешно продолжается по настоящий момент.

Торезский городской центр социальных служб для семьи, детей и молодёжи (ЦСССДМ) был первым в области, кто начал свою работу с лицами, отбывающими наказание, и постепенно вышел на международный уровень. За это время были разработаны и реализованы совместно с общественными организациями-партнёрами города 11 проектов социальной направленности, четыре из которых были реализованы непосредственно на территории учреждений исполнения наказаний.

Цель: организация работы, которая позволила бы привлечь представителей общественных организаций, специалистов различных отраслей знаний к процессу психолого-социальной адаптации и ресоциализации лиц, отбывающих наказание.

Все проекты получили значительную финансовую поддержку международных фондов. Благодаря этой поддержке созданы и оборудованы четыре кабинета индивидуального психологического консультирования, тренинговый зал, комната психологической разгрузки  для молодёжи и подростков, которые отбывают наказание в форме заключения, ограничения свободы, лиц отбывающих наказание с испытанием, а также для тех, кто вернулся из мест лишения свободы.

Психологические, юридические, правовые, медико-социальные консультации, психологические и социальные тренинги, лекции, беседы – вот далеко не весь перечень услуг, которые оказывают специалисты центра.

Кроме того, организована методическая служба, в рамках которой работает библиотека, пункт индивидуального информационно – методического консультирования персонала. Вопросы, с которыми обращаются,  самые разнообразные: от чисто профессиональных – методика проведения психодиагностики осужденных, проведение профилактической работы, способы разрешения конфликтов до вопросов собственной морально-психологической устойчивости.

В Торезском городском ЦСССДМ разработана городская комплексная Программа социальной поддержки разных категорий семей, детей и молодежи, которая уникальна по своей сути, поскольку учитывает практически все аспекты работы с данной категорией. Главная цель Программы – объединение усилий государственных структур и общественных организаций для защиты социально незащищенных слоев населения, в том числе и лиц, которые отбывают наказание, или освободились из мест лишения свободы.

Чтобы достичь цели специалисты использовали разнообразные формы социально-психологической работы. Экспериментировали. Прежде всего, бы­ла проведена психодиагностика. Анализ полученных результатов позволил выявить среди данных лиц тех, кто требует повышенного внимания. Именно полученные результаты позволили начать планирование индивидуальной социально-психологической работы с учетом потребностей осужденных.

Это и социальное сопровождение молодежи, оказавшейся в критической ситуации, и проведение психолого-релаксационных занятий, социально-пси­хологических тренингов, работа, направленная на то, чтобы дать возможность в будущем самостоятельно справляться с трудностями.

Для отслеживания эффективности тех или иных форм социально-психологической работы проводились опросы предварительной  и обратной связи.

Сегодня существует практика работы городской «мобильной группы» на территории колонии, в которую входят представители всех социальных структур города.

С целью профилактики рецидивов, правонарушений и преступлений, подготовки к освобождению, социальной адаптации и ресоциализации осужденных на базе ЦСССДМ открыты два консультативных пункта: при Торезском межгородском отделе криминально-исполнительной инспекции и при Торезской исправительной колонии № 28.

Было проведено три научно-практические конференции, две из них областного уровня.

Работа эта нужная, полезная и ответственная. Целесообразность нашей работы мы видим в том, чтобы помочь такой категории людей приобрести твердую почву под ногами.

А для этого необходима координация усилий и сотрудничество всех структур, которые занимаются данным вопросом. В частности, работа наблюдательной комиссии.

При исполнительном комитете Торезского городского Совета депутатов создана наблюдательная комиссия в составе 11 человек, которая обеспечивает общественный контроль за соблюдением прав осужденных.

Наблюдательная комиссия участвует в процессе ресоциализации осужденных, в праворазъяснительной работе, а так же дает оценку степени исправления осужденных со стороны общественности. Проводит заседания совместно с административной комиссией Торезской ИК-28 по рассмотрению материалов о применении к осужденным условно-досрочного освобождения (ст. 81 УК Украины), замены наказания более мягким (ст. 82 УК Украины), изменения условий содержания в порядке ст. 100-101 УИК Украины, применения помилования. Представители наблюдательной комиссии еженедельно принимают участие в проведении административных комиссий в учреждении, проводят согласование постановлений и представлений по изменению условий содержания осужденных, по представлению в суд материалов о применении к осужденным поощрительных норм закона.

Так, с начала 2013 года по состоянию на 01.09.2013 года рассмотрено и направлено в суд материалов на применение ст. 81 УК Украины в отношении 95 осужденных, по ст. 82 УК Украины – 20 осужденных, о возможности изменения условий содержания рассмотрены документы 21 осужденного. 

Прием осужденных по личным вопросам проводят ежемесячно в дни посещения колонии, рассматривают вопросы осужденных, с последующими ответами о принятых мерах.

Члены комиссии регулярно проводят лекции по вопросам прописки и трудоустройства, подготовки осужденных к жизни после освобождения. Проводится юридическое консультирование осужденных путем встреч и переписки осужденных.

За отчетный период проведено 15 заседаний при участии наблюдательной комиссии.

С целью улучшения условий содержания и устранения выявленных недостатков в организации работы наблюдательной комиссией было предоставлено две рекомендации, а именно по организации водовода и решение вопросов трудового и бытового устройства осужденных после освобождения из мест лишения свободы.

На предприятии Торезской ИК №28 размещен заказ на изготовление мусорных контейнеров на сумму 150 тыс. грн. для коммунальных предприятий города Тореза. Открытие заказа позволило дополнительно создать постоянные рабочие места на производстве учреждения на длительный период для четырех человек: для трех сварщиков и одного  слесаря по обслуживанию пресс-ножниц.

С целью предоставления индивидуальных и групповых социально-психо­логических услуг осужденным и персоналу учреждения (юридические, правовые, медико-социальные, психологические и педагогические консультации, социально-психологические тренинги), проведения ежегодных мониторингов, с Торезской ИК № 28 сотрудничают общественные организации - Торезская организация Донецкой области Лиги деловых и профессиональных женщин, молодежная общественная организация Тореза «Источник возрождения», а также правозащитная организация «Донецкий Мемориал».

На сегодняшний день специалисты и общественники, работающие в учреждениях исполнения наказаний, не ограничиваются только стенами учреждений, но и работают в режиме мобильного офиса, проводят информационно-профилактическую работу в школах и училищах с клиентами уголовно-исполнительной инспекции и с так называемыми «группами риска». Это и индивидуальное консультирование, и проведение семинаров - тренингов.

РОБОТА КІРОВСЬКОГО ФІЛІАЛУ ДМЦСССДМ З ОСОБАМИ,

ЯКІ ЗВІЛЬНИЛИСЬ З МІСЦЬ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ ТА УМОВНО ЗАСУДЖЕНИМИ У 2013 РОЦІ

Тетяна Турчаніна

Начальник Кіровського філіалу

Донецького міського ЦСССМД

Одним із напрямків діяльності Донецького міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (ДМЦСССДМ) є надання соціально-правової допомоги особам, які звільнились з місць позбавлення волі. 

Донецький міський центр СССДМ здійснює свою роботу з даною категорією згідно наказу Міністерства юстиції України Міністерства соціальної політики України Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України Міністерства охорони здоров’я України Міністерства внутрішніх справ України №478/5/180/375/212/258 від 28.03.2012р. «Про затвердження Порядку взаємодії установ виконання покарань та суб’єктів соціального патронажу під час підготовки до звільнення осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк» та наказу Міністерства соціальної політики України Міністерства охорони здоров’я України Міністерства внутрішніх справ України Міністерства юстиції України №429/831/769/3279/5 від 07.11.2011р. «Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів соціального патронажу звільнених осіб». 

За дев’ять місяців 2013 р. до ДМСССДМ надійшло 19 повідомлень від виправних колоній, з них дев’ять повідомлень від Маріупольського виправ­ного центру №138, два повідомлення від Білозерської виправної колонії Херсонської області №105, чотири повідомлення з Донецького слідчого ізолятора,  два повідомлення з Приазовської виправної колонії № 107, по одному повідомленню від Дзержинської виправної колонії в Донецькій області №2 та з Ворошиловського МО УІІ у м. Донецьку. Всі особи були проінспектовані спеціалістами ДМЦСССДМ та з членами сімей проведена робота щодо повернення цих осіб.

До Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної у м. Донецьку ради за дев’ять місяців 2013 р. направлена інформація щодо чотирьох осіб до автоматизованого реєстру осіб, звільнених з місць позбавлення волі, які протягом дев’яти місяців після звільнення звернулись по допомогу до центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

До міського центру зайнятості направлена інформація щодо п’яти осіб, звільнених з місць позбавлення волі, для постановки на облік. 

Соціальним супроводом охоплено шість сімей, де виховуються шість неповнолітніх умовно засуджених дітей; одна сім’я, де один з членів умовно засуджений; одна сім’я, де мати звільнилась з місць позбавлення волі; одна сім’я, де один з членів сім’ї знаходиться у місцях позбавлення волі. 

За дев’ять місяців 2013 р. до спеціалістів Донецького міського ЦСССДМ звернулось 76 осіб, які засуджені без позбавлення волі і дві звільнені особи. З ними проведена робота щодо соціальної адаптації, два працевлаштовано, разом з управлінням юстиції – 15 надана юридична допомога, 26 – надана психологічна допомога, два – поставлено на облік до воєнкомату.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Кіровської районної у м. Донецьку ради № 89 від 23.03.2012 р. «Про затвердження нового складу комісії з нагляду», до складу комісії входять представники ДМЦСССДМ, які ведуть роботу згідно Закону України «Про соціальну адаптацію осіб, які відбування  покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк».

Згідно з рішенням виконавчого комітету Кіровської районної у м. Донець­ку ради № 377 від 28.11.2012 р. «Про соціальний захист бездомних осіб, звільне­них з місць позбавлення волі, під час надзвичайних ситуацій в осінньо-зимовий період», представники ДМ ЦСССДМ увійшли до складу районного штабу на час надзвичайних ситуацій в осінньо-зимовий період, брали участь у соціаль­ному патрулюванні на вулицях району, надавали соціально-психологічні консультації.

Представниками Донецького міського ЦСССДМ 14.07.2013 р. було організо­вано в Донецькому цирку «Космос» благодійне відвідування циркової програ­ми неповнолітніми дітьми та молоддю, які знаходяться на обліку в Кіров­ському РВ КВІ.

АЛГОРИТМ

ПЕРЕАДРЕСАЦІЇ ХВОРИХ НА ЛІКАРСЬКО-СТІЙКИЙ

ТУБЕРКУЛЬОЗ ТА ТБ/ВІЛ МІЖ  ЗАКЛАДАМИ

Володимир Шалашний

спеціаліст з пенітенціарної охорони

здоров’я, лікар вищої категорії

з організації охорони здоров’я

Сфера застосування: У рамках угоди щодо медико-соціального супроводу хворих на лікарсько-стійкий туберкульоз, які були звільнені із закладів виконання покарань Донецької області та продовжують лікування у закладах охорони здоров’я області.      

Суб’єкти: Заклади Державної пенітенціарної служби України у Донецькій області, органи внутрішніх справ, органи охорони здоров’я, органи виконавчої влади, Управління праці та соціального захисту населення, Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, Центр зайнятості,неурядові організації .

Цільова група: Хворі на лікарсько-стійкі та заразні форми ТБ, ТБ/ВІЛ, які потребують продовження лікування в закладах охорони здоров’я Донецької області після звільнення.

Алгоритм було розроблено на виконання Законів України, державних галузевих та міжгалузевих програм, постанов, наказів тощо;

його робота регламентується діючими нормативно-правовими документа­ми, в тому числі, законами України:

-   «Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк» (№ 3160-VІ від 17.03.2011 зі змінами);

- «Про протидію захворюванню на туберкульоз» (№ 2586-І І І  від 05.07.2001 р. зі змінами);

- «Про затвердження Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки» (№1026-VІ від 19.02.2009 р.);

- «Про захист населення від інфекційних хвороб» (№ 1645- ІІІ від 06.04.2000 р. зі змінами);

-  «Про соціальні послуги» (№966- ІV від 19.06.2003 р.);

- «Про соціальну роботу з сім’ями дітьми та молоддю» (№878-VІ від 15.01.2009 р .в новій редакції);

Постановами Кабінету Міністрів України:- від 27.08.2004 № 1126 «Про заходи щодо вдосконалення соціальної роботи із сім’ями, дітьми та молоддю»;

- від 01.04.2004 № 429 «Про затвердження положення про спостережну комісію та піклувальні ради при спеціальних виховних установах.»

Наказами Мінсім’ямолодьспорту та спільними наказами з іншими органами виконавчої влади з питань проведення соціальної роботи з різними категоріями отримувачів послуг:

-  від 25.04.2008 № 1795 «Про затвердження Порядку здійснення соціального супроводу центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді сімей та осіб, які опинилися у складних життєвих  обставинах»

- від 27.05.2010 №1480  «Про затвердження Порядку здійснення центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді соціального інспектування сімей,дітей та молоді , які перебувають у складних життєвих  обставинах»;

- від 18.12.2008 № 4941 «Про затвердження та впровадження стандартів мінімального пакету соціальних послуг у  сфері ВІЛ/СНІДу різним категоріям дітей, молоді та сімей»;

- спільні Мінсім’ямолодьспорту та Міністерства праці та соціальної політики України ,Міністерства охорони України  від 13.09.2010  № 3123/275/770 «Про затвердження стандартів надання соціальних послуг представникам груп ризику»;

- Мінсім’ямолодьспорту та МОЗ від 17.04.2006 № 1209/228 «Про затвердження Порядку взаємодії центрів із закладами охорони здоров’я щодо надання медичної допомоги  та соціальних послуг дітям та молоді»;

- Мінсім’ямолодьспорту,Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров’я України від13.09.2010.№ 3123/275/770 «Про затвердження стандартів надання соціальних послуг представникам груп ризику»;

- Міністерства юстиції України, Міністерства соціальної політики України, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства внутрішніх справ України  від 28.03.2012 № 4785180375212258 «Про затвердження Порядку взаємодії установ виконання покарань та суб’єктів соціального патронажу під час підготовки до звільнення осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк»;

- Мінсім’ямолодьспорту, Міністерства охорони здоров’я України, Міністер­ство освіти і науки, Міністерства праці та соціальної політики України, Міні­стерства транспорту та зв’язку України, Міністерства внутрішніх справ Укра­їни, Державного департаменту України з питань виконання покарань від 14.06.2006 №1983/388/452/221/556/596/106 «Про затвердження Порядку взає­модії суб’єктів соціальної роботи із сім’ями, які опинилися у складних життєвих обставинах».

- Держдепартаменту з питань виконання покарань, Мінсім’ямолодьспорту від 28.10.2008 № 288/4322 «Про затвердження Порядку взаємодії кримі­наль­но-виконавчої інспекції і центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та мо­лоді щодо забезпечення соціального супроводу і контролю за поведінкою дітей та молоді, які засуджені до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, звіль­нені від відбування покарання з випробуванням або умовно-достроково»;

- Мінсім’ямолодьспорту та Мінпраці від 06.08.2007 № 2778/416 «Про затвердження Порядку взаємодії центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді і органів праці та соціального захисту населення в наданні соціальних послуг сім’ям, які  опинилися у складних життєвих обставинах»;

- Мінсім’ямолодьспорту та МОЗ від 17.11.2006 № 3925/760 «Про затверд­ження Порядку взаємодії центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді із закладами  охорони здоров’я щодо різних аспектів профілактики ВІЛ/СНІДу»;

ОПИС АНКЕТУВАННЯ ПЕРСОНАЛУ УСТАНОВ

Олександр Букалов

«Донецький Меморіал»

Правозахисна організація «Донецький Меморіал» провела у листопаді 2013 року опитування персоналу установ виконання покарань трьох типів – тих, в яких утримуються хворі засуджені, установ для жінок та тих, в яких утримуються довічно ув’язнені. Опитування проводилось адміністраціями установ за анкетами, розробленими «Донецьким Меморіалом». Відбір опитуваних здійснювала також адміністрація. Результати опитування можна вважати лише оціночними.

Загалом в установах-лікарнях було опитано 96 осіб: 35 осіб ув Жданівській ВК-3, 34 особи в лікарні при Донецькій ВК-124 та 27 осіб в Бучанської ВК-85, Київська обл.

У трьох установах виконання покарань, в яких утримуються довічно ув’язнені,було опитано 61 особа: у Донецькому СІЗО 20 осіб, у Єнакіївській ВК-52, Донецька обл. - 16 осіб, а також у Житомирській в’язниці – 25 осіб.

В установах виконання покарань для жінок загалом опитано 100 осіб: 33 особи в Приазовській ВК-107, м. Маріуполь, 36 осіб у Сніжнянській ВК-127, Донецька обл., а також 31 особа в Дніпродзержинській ВК-34, Дніпропетровська обл.  Крім того, було здійснено опитування засуджених жінок двох жіночих колоній Донецької області – 40 осіб в Сніжнянській ВК-127 та 39 осіб в Приазовській ВК-107. 

Нижче наведений короткий опис результатів опитування.

З осіб, опитаних в установах-лікарнях, 28% - чоловіки, 70% - жінки. Двоє осіб не повідомили свою стать. Вищу освіту мають 32% осіб, середню спеціальну – 52%.

У відповідях про умови праці персоналу лікарень майже 28% опитаних осіб оцінили приміщення, в яких вони працюють, як не достатні за площею та такими, що не відповідають функціональним вимогам. Практично стільки ж осіб (29%) вважають, що приміщення, в яких тримаються хворі засуджені, також не достатні за площею та не відповідають функціональним вимогам. При чому остання оцінка помітно відрізняється в різних установах: так оцінюють умови у Донецький ВК-124 - 21 працівник з 34-х опитаних, а у Бучанській ВК-85 – тільки 1 працівник. 56% опитаних вважають, що спецодягом персонал забезпечується «частково». 

До проблем у роботі персоналу віднесені перш за все потреба «підвищен­ня зарплати», «введення доплати за звання, за виконання додаткових обов’я­зків».Окремо у ВК-124 відмітили суттєві проблеми з тим, аби увійти до установи на роботу та вийти, адже іноді треба чекати супроводу 40 хв. – 1 год.

Свої знання міжнародних стандартів у сфері діяльності пенітенціарної системи персонал лікарень оцінює як «добрі» - 36%, «посередні» – 23%, «погані» 15%, «вкрай погані» – 6%, як «відмінні» тільки три особи. Взагалі не надали відповіді на це питання 14 осіб. Вважають за потрібне для себе підвищення кваліфікації 70% працівників, тоді як не потрібне таке 13%.

Оцінили рівень дотримання прав хворих засуджених як «відмінний» - 33%, як «добрий» - 25%, як «посередній» – 14%, як «поганий» – 4%, та як «дуже поганий»  - 3%. 

У питанні підпорядкованості медиків впевнені у необхідності їх підпоряд­кування системі виконання покарань 18%, Міністерству охорони здоров’я  - 22%. Спільне підпорядкування вважають оптимальним 44 опитаних (46%).

Доволі показовими є відповіді щодо необхідності тотального перегляду листування засуджених. Саме ретельний перегляд кореспонденції є неподоланим бар’єром для засуджених, які бажають подати скаргу. Вважають виправданим «догляд усієї кореспонденції» менше половини опитаних – 45%, натомість готові обмежитись вибірковим доглядом 26%.

Також менше половини опитаних переконані, що система подання скарг засудженими не потребує удосконалення – 41%, думають, що ця система потребує незначних змін – 16%. Натомість 15% опитаних вважають, що система потребує суттєвих змін, решта (28 осіб, 29%) або не надали відповідь, або мають особливу думку. На питання, кому належить вирішальне слово, якщо хворий порушує режим, тільки половина опитуваних (50%) відповіли, що лікуючому лікарю, а 29% вважають, що режимній службі. 

Важливим елементом дотримання прав хворих засуджених є можливість їх доступу до медичної інформації про себе, а також можливість доступу до такої інформації для їх родичів. На думку тільки 46%, тобто менше половини опитаних, хворий має можливість отримати на руки виписку зі своєї медичної картки, вважають, що вони такої можливості не мають – 25%.

Приблизно такий же розклад відповідей і на питання: чи мають родичі право отримувати виписки з медичних карток їх засуджених близьких за наявності знову ж таки письмової згоди.

Такий значний розбіг щодо можливості отримати хворому інформацію про себе особливо дивний та показовий, оскільки законодавство має чітко та однозначно визначати наявність такої можливості.

Важливо й наступне: вважають, що право доступу до медичної докумен­тації хворих засуджених у лікарнях мають начальники відділень (7 осіб з ВК-85  та ВК-124), а у ВК-85 – доступ мають ще й  адміністрація установи, оперслужба, спецчастина та взагалі всі. 

Персонал установ, в яких утримуються довічно увязнені, оцінив приміщення, в яких працює, як такі, що потребують ремонту – 28% (жодна особа – з Житомирської тюрми), а я маленькі та незручні – 20%.

Найбільш важливими проблемами в роботі пенітенціарної системи опиту­вані назвали недостатню зарплату та фінансування – 51%, пільги та піль­говий стаж – 8%, проблеми пенсій – 5%. Про відсутність можливості підви­щувати кваліфікацію повідомили 34%, натомість за свій кошт мають можливість це зробити 16% опитаних.

Приміщення для перебування довічно ув’язнених осіб оцінили як достатні за площею – 34% опитаних осіб, як достатні за площею, але такі, що потре­бують ремонту – 18%, як недостатні за площею – 44% (при чому 72% опитаних осіб з Житомирської в’язниці). Умови утримання довічно ув’язнених оцінили як «непогані» 38% опитаних (практично однаково у всіх трьох установах), як «терпимі» - 48%.

Однією з важливих цілей опитування було дізнатися думку персоналу, який працює з довічно засудженими, про рівень адекватності режимних обмежень, яким піддаються засуджені.

Такі обмеження, як відсутність тривалих побачень, як короткострокові побачення раз на три місяці, щоденна прогулянка одну годину, термін подачі клопотання про помилування після 20 років відбування покарання та деякі інші вважають адекватними від 57% до 61% опитаних осіб.

Надто м’якими їх назвали від 5% до 15% опитаних. Та разом з тим від чверті до третини опитаних так не вважає, при чому назвали ці обмеження вкрай жорстокими від 10% до 21%.

Найбільшими першкодами для зайнять довічно ув’язнених корисною діяльністю опитані працівники вважають відсутність коштів та ресурсів 56%, (84% від опитаних у Житомирській в’язниці), небажання засуджених себе чимось зайняти - 31%, відсутність технічних умов - 28%.

Зі 100 опитаних осіб персоналу жіночих колоній 17% чоловіків та 83% жінки.

З персоналу жіночих колоній свої знання міжнародних стандартів оцінюють як «відмінні» 25% опитаних, ще 60% як «добрі». Вважають необ­хідним підвищувати свою кваліфікацію 67% опитаних (90% від опитах у ВК-107).

Вважають існуючу систему подання скарг такою, що не потребує змін, 68% опитаних. Оцінюють рівень дотримання прав засуджених жінок як «відмінний» - 52% опитаних (у ВК-34 – 84%), як «добрий» - 45% (у ВК-107 – 76%).

Неповнолітні діти засуджених жінок мають можливість контактувати зі своїми матерями під час побачень (68%), телефонних розмов (17%), шляхом листування (26%).

Відпустки додому не отримувала жодна з жінок, оскільки для цього відсутня законодавчо встановлена процедура – повідомили 54% опитаних.

Найбільше непокоїть персонал жіночих колоній - «фінансування», а щодо засуджених неможливість «оформлення пенсій в колонії засудженим».

Більшість опитаних засуджених жінок мають покарання від двох до чотирьох років. Одружених жінок серед засуджених 24%, таких, що не були одружені – 37%, вдів – 27%. З числа опитаних мають дітей 58%.

Впевнені, що знають свої права – 91% опитаних жінок. 

Важливим елементом процедури захисту прав є можливість конфіден­ційно, довірливо обговорювати різні, навіть делікатні проблеми. Іноді жінка може сказати про свої проблеми тільки жінці. І очевидно, що  доцільно, навіть необхідно, щоб під час відвідин жіночих установ виконання покарань представником прокуратури була саме жінка. Та серед прокурорів, які відві­дували жіночі колонії, 62% опитаних жінок не бачили жінок-прокурорів.

Значна частина жінок мають і короткострокові побачення (77%) і довгострокові (62%).

Загалом більшість опитаних жінок (70%) оцінили рівень медичних послуг як «середній», вважають його «низьким» 14%, стільки ж – «високим».

Наявність перешкод при поданні скарг не відмітила жодна з опитаних жінок.

Персонал колоній у стосунках із засудженими жінками поводиться «шанобливо»  на думку 58% жінок, вважають, що «нейтрально» - 19%. 

Житлові умови перебування жінки оцінюють як «добрі» 65%, як «терпимі» - 33%. Якість харчування назвали «нормальною» 65%. «доброю» - 30%, «поганою» - 1%.

Звіт про моніторинговий візит

(приклад)

Дата проведення моніторингу:  20 березня 2012 року

Установа:                              виправна колонія № 99

Режим змісту:                       середній рівень безпеки

Хто утримується:                 чоловіки

Адреса:    _________________

Начальник установи:  __________________       

Дата початку функціонування установи:  19__ рік

На яку кількість ув’язнених розрахована установа: _____ осіб.

Члени групи моніторингу:

1.    Букалов Павло Федотович – юрист громадської історико-просвітницької правозахисної організації «Донецький Меморіал».

2.    Букалов Олександр Павлович – член обласної спостережної комісії, керівник громадської організації, член спостережної комісії Будьонівського райвиконкому м. Донецька.

Підготовчий етап:

«Донецький Меморіал» звернувся до управління ДПтСУ в Донецькій обла­сті з ініціативою проведення двох моніторингових візитів, зокрема й до Захід­ної виправної колонії № 97, і отримав принципову згоду на їх проведення. При цьому управлінню ДПтСУ були надані примірники Карти спостереження.

Спочатку візит був призначений на 22 лютого, але потім перенесений май­же на місяць. В останню годину троє з учасників візиту повідомили про свою неможливість взяти участь у візиті. Через це програма візиту була скорочена.

До початку візиту до ЗВК-97 була спрямована телефонограма про про­ведення візиту 20 березня

ВІЗИТ:

Візит почався о 10-00 зустріччю з начальником ЗВК-97 Голобородько Дени­сом Євгеновичем та заступником начальника Семеновим Павлом Анато­лійовичем, а також заступником начальника управління ДПтСУ в Донецькій області Бураком Василем Михайловичем. Їм було повідомлено про мету візиту, завдання, програму відвідування, яка пропонується, та наміри використати отриману під час візиту інформацію.

Були підготовлені та отримали перепустки для входу на територію колонії.

Будь-яких перешкод в потраплянні до місць, які пропонувались для огляду, не було.

Огляд почався з відвідування блоку ДІЗО/ПКТ/ТЗ. Були оглянуті приміщен­ня - камери ПКТ. Вони були чисті, охайні. В камері є вода та вільний доступ до неї. Світло штучне яскраве, вмикається з коридору. Температура нормальна. Туалети відгороджені, мають дверцята.

В камерах блоку ТЗ чисто. В оглянутій камері на три особи розміщено дві, вони були відсутні на час візиту. Є телевізор, антена, розетка. Достатньо світла. Кватирку вікна можуть самі відчиняти та регулювати температурний режим.

На першому поверсі був оглянутий душ блоку – невелика кімната, вся обкладена кахлем, на чотири души, на стіні є крючки для одежі. Акуратно, пристойно та чисто. Миються засуджені по камерно – по 4 особи. Місцями у коридорах недостатньо світла, напівтемрява.

Бібліотека.

У приміщенні бібліотеки, яка займає кімнату середніх розмірів, чисто, акуратно. Є правовий куточок, де розмішені кодекси та деякі видання «Донецького Меморіалу». Інших з направлених не було видно. Засуджені відвідують бібліотеку за графіком і можуть це робити раз на тиждень. Щодня буває біля 20 осіб. Зараз в колонії складається каталог всіх видань, які є в бібліотеці. Цей каталог буде в кожному відділенні і засуджені зможуть обирати собі книжки, навіть не відвідуючи бібліотеку. Правовий куточок планується розширити.

Житлові приміщення.

Була оглянута житлова кімната одного з відділень, розташована на третьому поверсі будівлі. У великій кімнаті, чистій та охайній, стояли ліжка приблизно на 80 осіб, причому біля 40% - у два яруси.

Була оглянута кімната для речей. У дверях кімнати – невеличке віконце, через яке можна завжди спостерігати, що в ній відбувається. Зі слів представників адміністрації, кількість засуджених останнім часом зростає.

Лазня.

Розташована в окремій будівлі, поряд з крамницею. До лазні треба пройти вузьким та напівтемним коридором. Кімната для перевдягань була зачинена, і її не вдалося оглянути. В кутку коридора знаходилась кімната – медпункт, де начебто медичний працівник оглядає засуджених при потребі. Кімната те ж виявилась зачиненою, але через скло у двері можна було побачити пусте занедбане приміщення, в якому є зламаний стіл з відірваними дверцятами. Немає навіть жодного стільця. За запевненнями адміністрації, лікар приходить зі своїми інструментами – тонометром та градусником – і тому в кімнаті пусто.

Приміщення для помивки виявилося вологим, на полу – кахлі, стіни облуплені, під стелею труби, деінде з іржею. Гігієнічні умови категорично не­прийнятні. На все приміщення – тільки одна слабенька лампочка. Зі слів адмі­ністрації – начебто плафон не дозволяє вмістити більшу. Тому дальній кінець приміщення був повністю в темряві і розгледіти його було неможливо.

Супроводжуючі запевнили, що на підлогу кладуться чи то дерев’яні підмостки, чи то килимки, які начебто на цей час десь сушаться. На прохання їх показати, хвилин 10 когось шукали, потім перейшли в приміщення, де сушилась білизна, там було дуже парко від гарячої пічки. Було показано пару дерев’яних підмостків. Вся процедура, яка начебто передбачає постійне перенесення цих підмостків до лазні та назад після кожної групи засуджених для просушки, виглядає вкрай нереально.

Крамниця.

У приміщенні крамниці товару майже не було – трохи печива, цукерок, консерви. Стверджували, начебто товару було більше, але вчора все продали. Цінників на товарах не було, тому що це начебто не має сенсу – засуджені в приміщення не заходять, а купують через віконце. При продажі на вікні з вулиці щоразу вивішуються ціни. Засуджені замовляють товари і тому вони всі й розходяться.

Біля вікна крамниці ззовні був показаний перелік цін і пояснення, що ось приблизні ціни і начебто товари продаються трохи дешевше або трохи дорожче. Хоча це був перелік «граничних» цін.

Їдальня була відвідана під час обіду.

В коридорах та приміщенні їдальні було не дуже світло. На обід була каша з кабачками, суп. Біля роздатки було виставлено зразки страв. Якість їжі не перевірялась. На питання про їжу засуджені відреагували незрозуміло, начеб­то, не дуже задоволені. Була спроба включити музику, але під стріхою стало іскрити, якесь пошкодження електричної проводки.

Колонія хліб виготовляє самостійно, нормальної консистенції, на смак добрий. На свята випікають булочки, на пасху – куличі. Кабачки, які цього дня вживались, законсервовані самими засудженими.

Була оглянута кімната для приготування м’яса – вона була пуста, і не було ознак її використання в найближчий час. Були оглянуті кімнати для приготування овочів. В кімнаті для обробки риби йшов ремонт.

Окремо від загальних ємкостей з їжею були приготовані борщ та м’ясне блюдо – для осіб, які потребують додаткового харчування. Був показаний список на 40 таких осіб. На вигляд їжа прийнятна. На момент візиту ця їжа нікому не видавалась.

Варто додати, що від засуджених та їх родичів надходять тривалий час скарги на те, що через засуджених з ККС інші засуджені примушуються пере­раховувати кошти на певні рахунки – начебто для благоустрою колонії. Є повідомлення й про випадки побиття засуджених. Звичайно, кожне таке повідомлення потребує ретельної перевірки, але регулярність надходження такої інформації викликає тривогу.

ВИСНОВКИ:

ДІЗО/ПКТ/ТЗ. Побачені умови тримання, включаючи душову, кімнати – прийнятні та на високому рівні.

Бібліотека. Варто вітати ініціативу створення каталогів видань. Наявні кодекси, видання «Донецького Меморіалу», але відсутня низка інших інформаційно-правових видань, які були передані колонії.

Крамниця.  Асортимент вкрай скудний. Процедура визначення цін товарів – вивішувати на вікні при торгівлі – неприйнятна, тому що вразлива для зловживань.

Викликає тривогу ставлення представників адміністрації до визначених ДПтСУ граничних цін як орієнтовних, які можна перевищувати. Не було показано процедури чіткої фіксації витрат засуджених.

Лазня. Приміщення не пристосоване, темне, сумнівне з гігієнічної сторони. Кімната медпункту вкрай занедбана Не вдалося подивитись кімнату для перевдягання.

Місце та спосіб сушки дерев’яних підмостків для лазні викликає великий сумнів, що є реальною процедурою, що застосовується.

Житлове приміщення. Охайне, чисте. Кімната для речей у задовільному стані.

Їдальня. В приміщеннях недостатньо світло, якість їжі не перевірялась. Варто вітати ініціативу включати під час прийому їжі музику. Пошкоджена електромережа.

Під час візиту не було можливості спілкуватися із засудженими – не спеціально, а випадково. Враження, можливо, не точне – що пересування по території організоване так, що скрізь, де були візитери, на той момент не було в’язнів.

Бесіда з представниками адміністрації.

У працівників низька зарплата, особовий склад не відібраний, а той, що є. Велика плинність кадрів. Їх освітній та моральний рівень на недостатньому рівні. Зі слів керівників, працівники установи готові до зривів, і начебто не можливо цьому запобігти, що виглядало як авансове виправдання можливих ексцесів.   

Рекомендації.

ДІЗО/ПКТ/ТЗ   Рекомендацій немає.

Житлові приміщення.   Рекомендацій немає.

Бібліотека. Реалізувати ідею створення каталогів видань бібліотеки. Розмістити на доступних місцях правові видання, зокрема, і всі видання «Донецького Меморіалу», направлені до колонії. Надавати засудженим можливість доступу до правових видань, наявних у бібліотеці.

Крамниця. Суттєво розширити асортимент товарів. Обов’язково зробити постійні цінники. Не перевищувати встановлені граничні ціни. Переглянути спосіб доступу засуджених до крамниці – забезпечити доступ до приміщення магазину та до товарів. Звертати увагу на терміни придатності товарів та не допускати торгівлі продуктами з простроченими термінами зберігання. Розмістити інформацію про граничні цини у всіх відділеннях.

Їдальня. Дотримуватись норм приготування їжі, зробити приміщення світліше. Здійснити ініціативу під час прийому їжі включати музику. Кімнату обробки м’яса обладнати новою ванною. Відремонтувати електромережу.

Лазня. В приміщенні негайно зробити нормальне освітлення, розглянути питання про якнайшвидший його ремонт. Привести в порядок та обладнати нормальними меблями та обладнанням медпункт при лазні.

Не допускати випадків змушування засуджених до перерахування коштів на будь-які рахунки.

Не допускати переслідування та утисків тих засуджених, які були змушені перераховувати кошти.

Враховуючи недостатній рівень обізнаності персоналу з міжнародними стандартами поводження з ув’язненими та невеликий термін роботи в уста­нові, провести заняття для персоналу установи із залученням не менше, як 80% особового складу на тему застосування міжнародних стандартів повод­ження із ув’язненими із наступною перевіркою знань із залученням право­захисних організацій та можливо представників обласного управління юстиції.

Члени групи моніторингу:

Олександр Букалов

Павло Букалов

26 березня 2012 року.

ОТЧЕТ О ПРОВЕДЕНИИ КОНТРОЛИРУЮЩИХ МЕРОПРИЯТИЙ ЧЛЕНАМИ КИРОВОГРАДСКОЙ ОБЛАСТНОЙ НАБЛЮДАТЕЛЬНОЙ КОМИССИИ О ПРИМЕНЕНИИ К ОСУЖДЕННЫМ УСЛОВНО ДОСРОЧНОГО ОСВОБОЖДЕНИЯ (ПРИМЕР)

Владимир Бочаров-Туз

Кировоградское областное отделение,

Всеукраинская благотворительная организация

«Всеукраинская сеть ЛЖВ».

Учреждение, в которое был осуществлен визит: Кировоградская исправительная колония управления Государственной пенитенциарной службы Украины в Кировоградской области (№6) (далее – КИК 6).

Дата визита: 17.04.2014 г.

Ф.И.О. членов наблюдательной комиссии, осуществлявших визит:

Бочаров-Туз Владимир.

Исследуемые сферы:

·     Применение к осужденным условно досрочного освобождения (далее – УДО).

·     Применение к осужденным нормы о замене не отбытого наказания более мягким (далее – замена).

Представитель администрации, ответственный за проведение визита:

Начальник учреждения  _________

Дополнительные источники получения информации:

Анализ судебной практики относительно применения УДО к осужденным, содержащимся в КИК 6.

Контекст визита

В целом, во время осуществления визита, делегация Кировоградской об­ластной наблюдательной комиссии Кировоградской областной государст­венной администрации (далее – ОНК) получила удовлетворительный уровень сотрудничества со стороны руководства КИК 6.

Стоит отметить, что данный визит, не был согласован с администрацией учреждения со стороны ОНК. Однако представитель ОНК был допущен на территорию учреждения, что является несомненным позитивом. Вместе с тем, процедура прохождения, вызывает разумные опасения, относительно возможности осуществления визитов без предварительного согласования с администрацией колонии. В связи с этим, возможно целесообразным будет обсудить, как будет осуществляться норма п. 8 Положения о наблюда­тельных комиссиях, утвержденного Постановление Кабинета Министров Ук­раины от 1 апреля 2014 года №429. Данный пункт Положения наделяет членов наблюдательной комиссии, которые осуществляют общественный контроль за соблюдением прав человека, защитой основных свобод и законных интересов осужденных лиц во время отбывания уголовных наказаний, правом посещения учреждений по исполнению наказаний без специального разрешения.

Общая информация

В ходе визита была изучена практика проведения заседаний комиссии по рассмотрению вопросов о применении к осужденным условно-досрочного освобождения, замене неотбытой части наказания более мягким, устано­вления административного надзора и о переведении осужденных на основа­ниях, установленных частью 1 и 3 статьи 101 и ст. 147 Уголовно-исполни­тельного кодекса Украины.

Заседание комиссии происходило в кабинете начальника КИК 6. Перед началом заседания, председатель комиссии (начальник учреждения) деталь­но пояснил делегации ОНК основные моменты предстоящего заседания, а так­же общую ситуацию с применением к осужденным УДО и замены не­отбытой части наказания более мягким. В ходе общения, на вопросы, интересующие делегацию ОНК начальник КИК 6 предоставлял довольно развернутые ответы.

Из членов комиссии, которые должны входить в ее состав, согласно Инструкции о работе отделов контроля за исполнением судебных решений учреждений исполнения наказаний и следственных изоляторов (далее – Инструкция), на заседании не присутствовал начальник медицинской части КИК 6. Его отсутствие начальник КИК 6 пояснил необходимостью сопро­вождения осужденных, которых доставляли в коммунальные медицинские учреждения.

В ходе заседания было рассмотрено 18 материалов на осужденных.

Положительно оцениваем то, что осужденным дают возможность выска­заться, представлять свои аргументы и давать пояснения. Показательно, что некоторые осужденные пытались отстаивать свою позицию, что может сви­детельствовать об отсутствии репрессивных действий со стороны адми­нистрации колонии к осужденным, которые пытаются защищать свои права. Подобную практику следует развивать и поощрять.

Отдельного внимания заслуживает наличие воспитательного компонента в процессе рассмотрения материалов на осужденных. Некоторым осужден­ным председатель комиссии указывал на определенные недостатки в их поведении, некоторых предупреждал о возможных последствиях за те или иные их действия. Несмотря на то, что Инструкция не предусматривает норм обязывающих проводить воспитательные беседы с осужденными во время рассмотрения их материалов, такая практика является однозначно позитивной, поскольку дает осужденному возможность понять, что ему нужно менять в своем поведении для достижения необходимого уровня исправления.

В ходе заседания рассматривались материалы, в которых сложно сразу принять однозначное решение. В такой ситуации, нередко председатель ко­миссии, выслушивал других членов комиссии. Подобная практика, заслу­живает высокой оценки, поскольку демократизм, согласно ст. 5 Уголовно-исполнительного кодекса Украины, является одним из принципов исполнения и отбытия наказаний.

В целом установка на отказы в применении к осужденным норм ст. 81 и 82 уголовного Кодекса Украины у членов комиссии не ощущалась. Председатель комиссии, некоторым осужденным предлагал помощь и содействие, в рамках служебных взаимоотношений, для нахождения работы и получения поощрений. Кроме того, председатель комиссии, стимулировал и других членов комиссии оказывать подобное содействие осужденным, которые прилагают усилия для достижения необходимого уровня исправления или проявляют позитивную динамику в этом контексте. Вместе с тем, стоит отметить, что основной акцент в получении поощрений ставился на «добросовестном отношении к труду». Социально-психологической службе отводилась скромная роль, что нельзя признать удовлетворительным. Поскольку согласно положениям ст. 81 уголовного кодекса Украины, исправление осужденного достигается не только «добросовестным отношением к труду», но и «добросовестным поведением», следует уделять больше внимания возможностям влияния на осужденных сотрудниками социально-психологической службы. В том числе для получения осужден­ными поощрений.

Рассмотрение материалов происходило в присутствии осужденного. За исключением материалов на осужденных, находящихся в участке социальной реабилитации. Несмотря на то, что п. 6.3 Инструкции, содержит императив­ную норму об обязательном присутствии осужденного на заседании, в случае положительного решения комиссии, считаем такую практику допустимой, поскольку в данном случае законные интересы осужденного не нарушаются.

Анализ критериев, по которым принимались решения о достижении осужденным того или иного уровня исправления, показал, что члены комиссии руководствуются Методическими рекомендациями Департамента по организации работы, связанной с обеспечением прогрессивной системы отбывания наказания в учреждениях исполнения наказаний (далее – Методические рекомендации). Однако в целом сложилось впечатление, что некоторым критериям, изложенным в методических рекомендациях, комиссия отводит решающую роль. Наиболее значимыми критериями, по которым определялся уровень исправления осужденного, были:

·     недопущение осужденным в течение года нарушений установленного порядка отбывания наказания, или досрочное снятие ранее наложенного взыскания, после чего прошло не менее 6-ти месяцев;

·     добросовестный и честный труд;

·     степень общественной опасности осужденного.

Реже учитывался критерий – оценка социального окружения осужденного, семейное состояние и наличие родственных связей.

Кроме того, в ходе заседания прозвучала информация о том, что крите­рий – «наличие данных, которые свидетельствуют о возможности или намерениях осуществления побега», в случае рассмотрения материалов на замену, оказывается решающим и в случае наличия вышеуказанных данных приводит к однозначному отказу в применении к такому осужденному ст. 82 УК Украины. По нашему мнению такая практика может приводить к нарушениям законных интересов осужденных. Поэтому, с учетом того, что оценка степени исправления осужденного должна осуществляться на основании всестороннего изучения личности осужденного с учетом разносторонней информации, целесообразно пересмотреть практику однозначных отказов в вышеописанных ситуациях. Кроме того, важно учесть Рекомендации Совета Европы (№ Rek (2003)22), которые указывают, что «условно-досрочное освобождение должно применяться с учетом конкретных обстоятельств дела и соответствовать принципам справедливости и законности».

Ответственный за организацию и проведение общественного контроля за соблюдением прав, основных свобод и законных интересов осужденных Кировоградской областной наблюдательной комиссии

БОЧАРОВ-ТУЗ В.

ОТЧЕТ О ПРОВЕДЕНИИ КОНТРОЛИРУЮЩИХ МЕРОПРИЯТИЙ ЧЛЕНАМИ КИРОВОГРАДСКОЙ ОБЛАСТНОЙ НАБЛЮДАТЕЛЬНОЙ КОМИССИИ ОБ УСЛОВИЯХ СОДЕРЖАНИЯ ОСУЖДЕННЫХ В УЧАСТКАХ РЕСОЦИАЛИЗАЦИИ, В УЧАСТКЕ УСИЛЕННОГО КОНТРОЛЯ, ДИЗО, ПКТ (ПРИМЕР)

Владимир Бочаров-Туз

Кировоградское областное отделение,

Всеукраинская благотворительная  организация
«Всеукраинская сеть ЛЖВ».

Учреждение, в которое был осуществлен визит: Кировоградская исправительная колония управления Государственной пенитенциарной службы Украины в Кировоградской области (№6) (далее – КИК 6).

Дата визита: 4.06.2014 г.

Ф.И.О. членов наблюдательной комиссии, осуществлявших визит:

Бочаров-Туз Владимир.

Исследуемые сферы:

·     Условия содержания осужденных в участке усиленного контроля, ДИЗО, ПКТ.

·     Условие содержания осужденных в участках ресоциализации.

·     Мониторинг имплементации нововведений, внесенных в уголовно исполнительный кодекс Украины.

Представитель администрации, ответственный за проведение визита:

Начальник учреждения

Контекст визита

В целом, во время осуществления визита, делегация Кировоградской об­ластной наблюдательной комиссии Кировоградской областной государ­ственной администрации (далее – ОНК) получила удовлетворительный уро­вень сотрудничества со стороны руководства КИК 6.

Стоит отметить, что данный визит, не был согласован с администрацией учреждения со стороны ОНК. Однако представитель ОНК был допущен на территорию учреждения, что является несомненным позитивом.

Вместе с тем, в начале визита было установлено, что в КИК №6 вне­дряется усовершенствованная процедура захождения на территорию учре­ждения, т.н. «Золотые ворота». Согласно данной процедуры для совершения визита в учреждение, необходимо получать специальный пропускной жетон, который выдается в помещении «Бюро пропусков КИК №6» при помощи ком­пьютерной техники. При этом данное помещение работает с 8:00 до 17:00. В такой ситуации возникает разумное опасение относительно выпол­нения п. 1 ст. 24 УИК устанавливающего возможность беспрепятственного посещения учреждений исполнения наказаний субъектам контроля для осуществления инспектирований в «любое время».

Условия содержания осужденных в участке усиленного контроля, ДИЗО, ПКТ.

В ходе осмотра помещений, в которых осужденные отбывают дисци­плинарные взыскания, делегации были представлены помещения ДИЗО, ПКТ и камеры участка усиленного контроля (далее – УУК).

Позитивную оценку заслуживает проведение ремонта в УУК и начало модернизации камер ПКТ. В этом контексте стоит отметить, что новая каме­ра ПКТ, в которой произведен ремонт, на момент визита, соответствует Евро­пейским стандартам и нормам национального законодательства. Чего нельзя сказать о других помещениях.

В целом, по совокупности увиденного, условия содержания осужденных в ПКТ и ДИЗО могут подпадать под  квалификацию унижающего человеческое достоинство или бесчеловечное обращение или наказание.  Данное утверждение базируется на следующих фактах:

·     в одной из камер содержалось 4 осужденных, что дает основание предполагать, что нормы личного пространства для каждого осужденного не соответствуют международным стандартам (Европейский комитет по предотвращению пыток и бесчеловечного обращения (ЕКПП) определил минимальные требования к нормам жилой площади: 4 м2 в общих жилых помещениях и 6 м2 в тюремной камере на одного осужденного). Кроме того, стоит отметить, что в данном случае, скорей всего не соблюдались и нормы УИК Украины, отводящего осужденным 4 м2.

·     антисанитарные условия (наличие тараканов, общая загрязненность камер, умывальников и туалетных чаш) подобные факты становились одной из причин, по которой Европейский суд по правам человека (ЕСПЧ) признавал нарушение ст. 3 Европейской конвенции о защите прав человека и основных свобод (ЕКПЧ). В частности в решениях «Лабзов против России», «Майзит против России» от 20.01.2005г.

·     недостаточное освещение в камерах, данное нарушение ЕСПЧ признал бесчеловечным обращением в решении «Новоселов против России».

Разумные опасения относительно соблюдения приватности при пользо­вании санитарным узлом, вызывают характеристики перегородки, отделяю­щей санузел. Несмотря на то, что перегородки имеются в наличии и соответ­ствуют нормам п. 17 Правил внутреннего распорядка учреждений исполнения наказаний (ПВР), их форма не закрывает площадь санузла в объеме, позво­ляющем исключить нарушение приватности. Европейские тюремные правила п 3 устанавливают, что осужденные должны иметь беспрепят­ственный доступ к санитарным устройствам, отвечающим требованиям гигиены и позволя­ющим уединение.

Кроме того, стоит отметить, что ЕСПЧ учитывает и время, нахождения осужденного в таких условиях. В решении «Лабзов против России» ЕСПЧ указывает, длительное пребывание осужденного в подобных вышеописан­ным условиях (нахождение осужденного в течение 23 часов в переполненной камере), однозначно считается бесчеловечным обращением.

Сложно назвать достаточным навес, который обеспечивает защиту от природных осадков в прогулочном дворике УУК.

В ходе интервьюирования осужденных, один из респондентов (осужден­ный Сим… С.) отметил, что считает нелегитимным свое нахождение в ДИЗО. В частности он отметил, что не видел рапорта, в котором описан его проступок и соответственно он не расписывался о его изучении. В такой ситуации актуальным является вопрос эффективного применения к осужденным принципа справедливого судебного процесса. Данный принцип закреплен правилом 59 Европейских тюремных правил. В этом правиле закреплены нормы и принципы, которые отражаются в практике ЕСПЧ. А именно - обвиняемые в дисциплинарных проступках:

a. незамедлительно и подробно информируются на понятном им языке о характере выдвигаемых против них обвинений;

b. должны имеет достаточные время и условия для подготовки в свою защиту;

c. должны иметь возможность защищать себя лично или с привлечением правовой помощи, если это требуется в интересах правосудия;

d. должны иметь возможность требовать присутствия свидетелей и заслушивать их или требовать их заслушивания от своего имени.

Анализ содержания Журнала, в котором фиксируются нарушения сделан­ные осужденными и принятые меры реагирования, показал ряд тенденций, которые могут указывать на возможные недостатки в практике наложения дисциплинарных взысканий. Так, к примеру, 28.05.2014 года, за «нарушение формы одежды» осужденному было сделано взыскание в виде помещения в ПКТ сроком на 3 месяца. При этом с максимальной долей уверенности, мож­но утверждать, что администрация КИК №6, не выполнила и свих обязан­ностей, для того, чтобы такого нарушения не было. Поскольку администрация КИК №6, в отношении этого осужденного, скорей всего не выполнила нормы п. 92 ПВР, обязывающей обеспечивать осужденных «одя­гом, натільною білиз­ною та взуттям, а також постільними речами за встановленими нормами».

Кроме того, вызывает опасения практика наложения дисциплинарных взы­сканий в участке карантина, диагностики и распределения. Согласно содержа­ния вышеуказанного Журнала, около 90% взысканий, наложенных на осужден­ных в течение 2014 года, были за отказ выполнить нормы ст. 118 УИК Украины (отказ выполнять работы по благоустройству). Данная практика требует дальнейшего изучения.

Не обнаружено в Журнале и фактов не наложения взысканий, к примеру, в случае отсутствия вины осужденного в произошедшем проступке.

Условие содержания осужденных в участках ресоциализации

В ходе посещения были осмотрены условия содержания осужденных в двух отделениях социально-воспитательной работы (2 и 4).

Организация материально-бытового обеспечения осужденных в данных отделениях не вызывает критических замечаний.

Позитивную оценку заслуживает наличие и содержание наочных материалов.

Мониторинг имплементации нововведений, внесенных в уголовно-испо­лнительный кодекс Украины

Во время осмотра комнаты ожидания для граждан, которую сменили на «Бюро пропусков КИК №6» не было обнаружено ни одного наочного матери­ала, информирующего о нововведениях в УИК Украины. Интервьюирование персонала КИК №6 показало не достаточный уровень информированности о нововведениях в УИК. Не было выявлено данной информации и в помещениях УУК.

Все вышеуказанное дает основание для разумных сомнений в эффектив­ном выполнении приказа начальника Государственной пенитенциарной службы Украины, который регламентирует «діяльність органів та установ ДПтС України у період приведення відомчих нормативно-правових актів у відповідність із Законом України № 1186-VІІ «Про внесення змін до Кримі­нально-виконавчого кодексу України щодо адаптації правового статусу засуд­женого до європейських стандартів».

Вместе с тем, стоит указать, что в помещениях 2 и 4 отделений социально-воспитательной работы, нововведения в УИК Украины были представлены для осужденных наочно.

В целом делегация ОНК не столкнулась с проблемами в передвижении по учреждению. Члены делегации имели возможность посещать любые помеще­ния. Не было проблем и с интервьюированием осужденных и персонала. Не было отказов и в изучении документации учреждения.

Данная практика является однозначно положительной, и ее следует поощрять и в дальнейшем.

Процедура приема корреспонденции от осужденных, согласно изменений УИК, пока не изменилась. Вместе с тем, жалоб от осужденных на процедуру отправки корреспонденции не поступало. По словам начальника КИК №6, слу­чаев обращения осужденных с просьбой принять заявление (или жалобу) по новой процедуре, пока не поступало.

Относительно остальных нововведений, заложенных в УИК, начальник КИК №6 отметил, что руководство учреждения, рассматривает возможности их реализации. В частности относительно увеличения количества длительных свиданий. Реализация доступа осужденных к Интернету и мобильной связи, будет зависеть от решений ГПтСУ. 

Ответственный за организацию и проведение общественного контроля за соблюдением прав, основных свобод и законных интересов осужденных Кировоградской областной наблюдательной комиссии

БОЧАРОВ-ТУЗ В.

Паспорти для засуджених

Інга Дуднік

ГО «Територія успіху»

Згідно чинного законодавства, кожен громадянин, якщо йому виповни­лось 16 років, повинен мати паспорт – документ, що не тільки посвідчує особу, але й дозволяє реалізовувати весь комплекс прав та обов’язків, що закріплені в українській нормативно-правовій базі. Без нього неможливо укласти цивільно-правові угоди, отримати медичну та соціальну допомогу, пенсію, працевлаштуватися, вирішити майнові питання. Порушення норм права породжує цілу низьку соціальних проблем.

Відсутність паспорта автоматично призводить до того, що особа стає «невидимкою» для всіх державних установ і, як наслідок, позбавляється можливості реалізувати свої права. Таким чином опиняються в нерівних умовах особи, що мають паспорт, та ті, хто його не має. Тим самим порушу­ється низка норм, закладених в Загальній декларації прав людини та ст. 21 Конституції України. 

За даними дослідження, яке проводилось ГО «Територія успіху» в 2008-2009 роках, практично 40% осіб, що відбували покарання в місцях позбавлен­ня волі, не мали паспортів. Як правило, паспорти вилучають працівники міліції під час затримання особи (тільки 10% осіб не мали їх на момент затримання). Через те, що не проводиться належної фіксації факту вилучення та передачі цього документу з установи до установи, то вже до установ виконання пока­рань засуджені потрапляють без паспорта. Пенітенціарна служба не має коштів  для відновлення втрачених документів, власних коштів у багатьох на рахунках немає, зокрема, через розірвані соціальні зв’язки.

Натомість поступово ситуація змінюється. Ця проблема стала однією із пріоритетних в діяльності Державної пенітенціарної служби. Питаннями паспортизації осіб, які знаходяться в місцях позбавлення волі, все активніше займаються установи виконання покарань. Так, тільки по Кіровоградській області за І півріччя 2014 року видано 101 паспорт, тоді як за аналогічний період 2013 року  було видано 44 паспорти.

Для того, що полегшити процес отримання паспорта на місцевому рівні, в 2013 році ГО «Територія успіху» разом із Управлінням Державної пенітенціар­ної служби в Кіровоградській області було ініційовано прийняття  Кіровоград­ською міською радою рішення «Про надання пільги у 2013 році засудженим, що відбувають покарання у виправних закладах на території м. Кіровограда, щодо сплати державного мита за видачу певних видів документів». В рішенні йдеться про надання 100% пільги у 2013 році засудженим, що відбувають покарання у виправних закладах на території м. Кіровограда, щодо сплати державного мита за повторну видачу свідоцтва про народження, видачу паспорта громадянина України у разі обміну замість втраченого чи пошкод­женого. Рішенням Кіровоградської міської ради застосування пільги було пролонговане й на 2014 рік. Дану ініціативу підтримала ще й Олександрівська селищна рада.  

Але працювати було б набагато легше, якби структурні підрозділи Держав­ної міграційної служби виконували Наказ №320 «Про затвердження Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України». Служба, на жаль, не зва­жає на те, що положення Наказу вимагають, аби процес видачі паспортів і процес реєстрації місця проживання мають бути паралельними процесами.

Але й досі особам, які відбувають покарання, треба шукати місце реє­страції на волі, бо без цього паспорт вони не отримують. Структурні підроз­діли ДМС відмовляються проводити самостійно процедуру встановлення особи, відсилаючи клієнтів до суду. Зрозуміло, що особа, яка знаходиться в місцях позбавлення волі, фактично не може до звільнення цим скористатись. Тим більше, що в особовій справі кожного є вирок суду, а в процесі судового розгляду особу засудженого якимось чином було встановлено.

Некоторые изменения В уголовно-

исполнительноМ кодексЕ Украины

Александр Букалов,

«Донецкий Мемориал»

Изменения в Уголовно-исполнительный кодекс Украины внесенные Верховной Радой Украины 8 апреля 2014 г., пожалуй, самые масштабные со времени принятия этого кодекса в 2003 году. Внесено до сотни изменений, они различны по масштабам, но в целом заметно гуманизируют условия отбывания наказания в местах лишения свободы. Значительная часть из них – почти четверть – предложенные правозащитной организацией «Донецкий Мемориал». Они были подготовлены в последние годы с участием экспертов и партнерских общественных организаций.

В предлагаемом обзоре описаны лишь некоторые нововведения, содержащиеся в принятом Законе. Их значения иногда не очевидны, и поэтому предлагаются комментарии к отдельным изменениям.

Среди наиболее важных изменений – дополнение в ч.1 ст. 8 и более подробно - новая редакция ст. 122 кодекса. Речь идет о появившейся возможности оформлять пенсии осужденным, если право на них они получают во время отбытия наказания. Ранее они такого права не имели.

Это право зафиксировано теперь в ч. 1 ст. 8 кодекса: «1. Осужденные имеют право: … на социальное обеспечение, в том числе на оформление пенсий».

В новой редакции ст. 122 детализируется вводимая процедура:

«1. Осужденные имеют право на общих основаниях на государственное пенсионное обеспечение по возрасту, по инвалидности, в связи с утратой кормильца и в иных случаях, предусмотренных законом. Пенсии осужденным… должны назначаться органами Пенсионного фонда Украины по месту отбывания наказания.

3. Лицо, которое во время отбывания наказания обрело право на пенсию… предоставляет администрации исправительного учреждения ходатайство об обеспечении необходимых условий для назначения ему пенсии по местонахождению этого исправительного учреждения, в том числе и о вызове представителей Пенсионного фонда Украины и официального приема ими в установленном порядке необходимых документов непосредственно от лица, которое отбывает наказание…

Администрация исправительного учреждения не дольше, чем в течение 30 дней со дня регистрации ходатайства лица, которое обрело право на назначение пенсии…, обеспечивает встречу осужденного с представителем Пенсионного фонда Украины и всесторонне содействует надлежащему оформлению и подаче им соответствующих документов.

Расходы на командировки представителей Пенсионного фонда Украины для проведения мероприятий по оформлению необходимых документов компенсируются… за счет полученных в результате этого пенсий соответствующими лицами, которые отбывают наказание».

Еще одно важное изменение касается включения времени работы осужденного в заключении в стаж работы для назначения трудовой пенсии. Поскольку колонии не отчисляют для осужденных взносы в Пенсионный фонд, время их работы в заключении учитывалось только после внесения самим гражданином уже после освобождения в фонд полагающихся взносов. Теперь такое условие снято и ч.4 ст. 122 выглядит так: «4. Время работы осужденных в период отбывания ими наказания в виде лишения свободы засчитывается в стаж работы для назначения трудовой пенсии».

Хуже ситуация с осужденными, утратившими трудоспособность во время отбывания наказания. Как и ранее, они имеют право на пенсию и на компенсацию вреда лишь после освобождения их от наказания. (ч. 5 ст. 122 УИК).

Очень важным является, что в перечень структур, в которые осужденные могут обращаться конфиденциально со своими предложениями, заявлени­ями и жалобами (Уполномоченный Верховной Рады Украины по правам человека, Европейский суд по правам человека, прокурор) и эти их обращения просмотру администрацией учреждения  не подлежат, добавлен и национальный суд (ч. 4 ст. 113).

Важное изменение внесено в ч. 1 ст. 121, которая предусматривала ранее, что из начисленного заработка, пенсий и иных доходов осужденным возмещались «стоимость питания, одежды, обуви, белья, коммунально-бытовых и других предоставленных услуг». Отныне эта статья предусматривает возмещение только стоимости коммунально-бытовых и иных предоставляемых услуг. Соответственно стоимость питания, одежды, обуви и белья теперь колония возмещать из доходов осужденного не имеет оснований.

Отменена и другая норма, содержавшаяся в этой статье и касавшаяся возмещения расходов колонии на содержание осужденного. Ч.3 ст. 121 преду­сматривала, что в случае отсутствия на лицевом счету осужденного средств колония была вправе предъявить ему иск через суд. Теперь эта норма вообще исключена из кодекса и иски осужденным поэтому поводу не грозят.

Наконец, устранено противоречие в вопросе об обязательности осужден­ных трудиться. С одной стороны, норма ст. 107 закрепляет право осужденных трудиться, с другой стороны, в ст. 118 утверждалось, что осужденные «долж­ны работать». Теперь и в ст. 118 зафиксировано, что осужденные работать имеют право, а никак не обязанность. И привлекаться они могут именно к «оплачиваемой» работе, а не как ранее предусматривалось – просто «привлекаться к работе». 

Изменена норма ст. 120, определявшая минимум средств, оставляемых на лицевых счетах работающих осужденных: ранее это было не менее 15% начис­ленного месячного заработка, теперь – не менее 25%. Впрочем, сохранилось и условие для зачисления – «выполнение нормы выработки и не допущение нарушений режима». То есть, следует понимать, что если норма не выполнена или выполнена, но допущено нарушение режима, то видимо этот процент может быть иным. Каким – нигде не сказано.

Заметно расширены и детализированы возможности контроля мест заключения со стороны представителей органов власти и общественности. Это произошло после того, как существенные изменения претерпела ст. 24, регламентирующая доступ в колонии представителей органов власти и общественности. В прежней редакции этой статьи кодекса имели право посещать учреждения исполнения наказаний без специального разрешения только вполне определенные лица – Президент, Министр юстиции и прочие перечислявшиеся чиновники в личном качестве. Теперь в новой редакции получают такое право от их имени посещать еще и уполномоченные ими лица - от двух до пяти человек от каждого.

Кроме того, теперь кроме самих народных депутатов, как было ранее, такое же равное право получают их помощники-консультанты.

К тому же, закон теперь предусматривает, что визиты могут быть «в любое время беспрепятственно» с целью «осуществления контроля и проведения проверок (по желанию – в сопровождении до трех медицинских работников для медицинского осмотра осужденных и до двух предста­вителей средств массовой информации)».

Согласно новой редакции статьи, кроме них такой же доступ имеют и члены общественных советов при центральном органе исполнительной вла­сти… и его территориальных подразделениях - на соответствующей терри­тории.

Детально прописаны в законе и условия пребывания в учреждении исполнения наказаний визитеров.

При посещении учреждений исполнения наказаний указанные выше лица, а также представители СМИ вправе беспрепятственно, без ограничения во времени, с обеспечением максимального содействия работниками и админи­страциями колоний, передвигаться по территории колоний, осуществлять аудио- и видеозапись и распространять полученную информацию, знако­миться с отчетностью, в том числе и статистической, осуществлять инспекти­рование, обжаловать противоправные действия (бездеятельность) должност­ных и служебных лиц колоний, требовать немедленного прекращения таких действий и привлечения к ответственности виновных лиц (с последующим исчерпывающим письменным сообщением соответствующего лица о при­нятых (не принятых) мерах ответственности в течение 10 дней со дня получения требования), знакомиться с личными делами осужденных, общаться с любыми сотрудниками колоний и осужденными (в том числе на условиях анонимности).

Содержится в кодексе и важная оговорка: режим в колониях не должен препятствовать или использоваться как препятствие в реализации субъекта­ми контроля своих полномочий.

Чтобы избежать возможного наплыва желающих побывать «за колюч­кой», введено ограничение: в одной колонии не может одновременно пребы­вать более 10 лиц, включая медицинских работников, осуществляющих со­провождение, и представителей СМИ. Если пришло больше – приоритет тем, кто вошел в колонию раньше.

Через весь кодекс ранее проходило словосочетание «законные требо­вания администрации», употреблявшееся в контексте нарушения осужден­ными требований режима. Но это словосочетание на практике часто тракто­валось администрацией довольно расширительно: что потребовал работник колонии – то и «законно», и ничем более оно не подтверждалось, кроме уверенности в «законности» самого требующего ее работника админи­страции. Размытость и неконкретность формулировки позволяла персоналу пользоваться этой неконкретностью и была источником напряженности и даже конфликтов с осужденными.

Теперь в кодексе, в первую очередь в ч. 1- ч. 2 ст. 9 и в ст. 107, определя­ющей права осужденных, это словосочетание звучит несколько иначе – «требования, установленные законодательством». И отныне администрация колонии имеет право применять к осужденным взыскания за невыполнение только тех ее требований, которые однозначны обозначены в законе. Поле для расширительного (и произвольного) толкования администрацией учреждений требований законодательства значительно сужается. 

Немного претерпела изменение и ст. 93, регламентирующая выбор ведомством места, куда направляется для отбывания наказания осужденный: теперь оно может определяться не только по месту проживания самого осужденного до осуждения, но и – чего не было ранее – по месту постоянного проживания его родственников.

Целый ряд изменений в кодексе фактически отбирает у администрации колонии и персонала право по своему усмотрению принимать те или иные решения, а императивно предписывают, что им надлежит делать.

Так, в абзаце первом ч. 1 ст. 101  в вопросе перевода осужденных, ставших на путь исправления, ранее допускалось, что те из них, кто «стал на путь исправления, могут быть переведены…» и далее по тексту, а значит, могут быть и НЕ переведены, даже ставши на путь исправления – это как решит администрация. Теперь норма требует от администрации учреждения однозначного действия – они «переводятся», и иные варианты не предусмотрены. Правда, осужденные для этого должны стать на путь исправления, что оценивает администрация. При этом ключевое значение имеет все же понятие «становятся на путь исправления», а не «переводятся».

Подобные корректировки произведены и в ряд других статей кодекса.

Конкретизуется еще одна расплывчатая формулировка: п. 1 ч. 2 этой же ст. 101 предусматривал, что не переводятся на участок социальной реабилитации лица, «которые злостно нарушают требования режима». Теперь эта норма более конкретно обозначает круг таких лиц – это «лица, которые имеют досрочно неснятые или не погашенные… взыскания, обозначенные в абзацах 4, 6-10 статьи 132 этого Кодекса, в течение срока, предусмотренного статьей 134 этого Кодекса». Кроме того, из числа таких «непереводимых» лиц исключена группа тех, кто «осужден за преступления в сфере обращения наркотических средств, психотропных веществ, их аналогов или прекурсоров».

Если ранее администрация колонии имела право изъятые у осужденного запрещенные для использования в колонии предметы – среди прочего – уничтожать (ч. 7 ст. 102), то теперь она может только ходатайствовать, чтобы «следственный судья рассмотрел вопрос о конфискации таких предметов или о передаче их на сохранение до освобождения осужденного». Исключена из кодекса и ч. 2 ст. 114, которая позволяла администрации учреждений деньги, выявленные в посылках (передачах), бандеролях и письмах, поступающих на имя осужденного, изымать и реализовывать – по решению суда в доход государства (согласно ч. 4 ст. 59 в прежней редакции). В новой редакции кодекса в соответствующем пункте ст. 59 упоминание об изъятии денег отсутствует. 

Несколько расширен круг изданий, которые осужденным разрешается иметь при себе (ч. 3 ст. 109) – если ранее в максимальное число «десять экземпляров» входили и книги, и журналы, то отныне речь идет только о книгах, а журналов, как и газет, можно при себе иметь без ограничений.

Согласно ч. 2 ст. 59, лица, осужденные к ограничению свободы, имеют право, среди прочего, носить гражданскую одежду, иметь при себе портативные персональные компьютеры и аксессуары к ним, деньги, мобильные телефоны и аксессуары к ним, пользоваться деньгами без ограничений. Однако при этом остается не проясненной проблема возможного увеличения расходов колонии за потребленную электроэнергию, которые могут возрасти – мобильные телефоны требуют подзарядки.

Лица, находящиеся в отделении социальной реабилитации (ч. 2 ст. 99), имеют такие же права, включая право на компьютеры, но вместо права иметь мобильные телефоны они могут только пользоваться мобильной связью. Процедура пользования не конкретизирована, видимо, она будет регламентирована подзаконным документом.

О мобильных телефонах  и пользовании Интернетом идет речь и в другой статье.

Часть 5 ст. 110 устанавливает, что «осужденным предоставляется, в том числе и во время пребывания в стационарных учреждениях здравоохранения, право на телефонные разговоры (в тому числе в сетях мобильной связи) без ограничения их числа под контролем администрации, а также пользоваться глобальной сетью Интернет… Телефонные разговоры и пользование глобальной сетью Интернет оплачиваются из личных средств осужденных».

В ч. 1 ст. 142, определяющей проживание женщин, осужденных к лишению свободы, за пределами исправительной колонии, одним из условий для разрешения такого проживания было «добросовестное отношение к труду». Но поскольку часто сейчас работы в колониях нет, внесена поправка, учитывающая такую ситуацию. Теперь добросовестное отношение к труду учитывается только в случае его наличия. Кроме того, при рассмотрении этого вопроса администрацией женщине такое проживание не «может быть разрешено» (а может быть – на выбор администрации – и НЕ разрешено), а «разрешается».

Шире становится и круг прав осужденных женщин, которым разрешено проживание за пределами исправительной колонии: они могут не только «носить одежду, принятую в гражданском обиходе, иметь при себе деньги и ценные вещи (как было и ранее), но теперь еще и иметь при себе  мобильные телефоны, аксессуары к ним (абз. 3 ч. 2 ст. 142). Ну и конечно «пользоваться мобильной связью за свой счет» (абз. 4 ч. 2 ст. 142).

Ощутимо изменяются условия содержания пожизненно осужденных лиц.

Наиболее значительным изменением является предоставление им длительных свиданий с близкими родственниками (супруги, родители, дети, усыновители, усыновленные, родные братья и сестры, дед, бабушка, внуки). Периодичность длительных свиданий – раз в три месяца. К тому же они могут предоставляться и супругам, которые проживали одной семьей, но не состояли в браке, при условии, что у них есть общие несовершеннолетние дети. Краткие свидания пожизненно осужденные теперь могут получать ежемесячно (абз. 3 ч. 5 ст. 151).

Ранее ч. 4 ст. 151 запрещала создание пожизненно осужденными лицами самодеятельных организаций. Теперь это ограничение снято.

Несколько смягчено для пожизненно осужденных лиц и условие для разрешения дополнительно тратить в месяц деньги в сумме двадцати процентов минимального размера заработной платы – это теперь может быть предоставлено не после десяти, как было ранее, а после пяти лет отбытия наказания  (ч. 6 ст. 151).

Немаловажным является и изменение, согласно которому пожизненно осужденные мужчины могут быть переведены не через 15, а через пять лет фактического отбытия наказания из двухместных камер в многоместные камеры и им может быть разрешено принимать участие в групповых мероприятиях просветительского, культурно-массового и физкультурно-оздоровительного характера (абз.2 ч.2 ст. 151-1). Правда, в ч.6 ст. 151 сохранилось положение о том, что такое разрешение на участие в указанных мероприятиях предоставляется через 15 лет фактического отбытия наказания. Это явная недоработка законодателя.

Строже сформулированы условия освобождения осужденных (ч. 3 ст. 153): с ними производится полный расчет в обязательном порядке, а деньги, имеющиеся на лицевом счету, либо выдаются (так было и ранее), либо перечисляются на указанный осужденным счет или открытый для этого счет. По просьбе осужденного ему может выдаваться не характеристика, как ранее, а справка.

Удалены из кодекса и три «мертвые» статьи:

статья 160. Общественный контроль за лицами, условно-досрочно освобожденными от отбывания наказания,

статья 161. Порядок осуществления общественного контроля за лицами, условно-досрочно освобожденными от отбывания наказания, и

статья 162. Меры общественного воздействия на лиц, условно-досрочно освобожденных от отбывания наказания.

Этими статьями предусматривался общественный контроль за условно-досрочно освобожденными лицами со стороны общественных организаций, имеющих в уставах соответствующие полномочия, а также со стороны трудовых коллективов. Их должны были бы привлекать к такому контролю наблюдательные комиссии. Но дело в том, что общественных организаций, уставы которых предусматривали бы осуществление такого общественного контроля, практически нет. То есть, и поручать-то его фактически было некому. К тому же, трудовых коллективов как субъектов правоотношений уже давно нет. Кроме того, отсутствуют законодательно установленные механизмы воздействия на условно-досрочно освобожденных лиц со стороны общественных организаций. Нет законных процедур осуществления воспитательной работы среди таких лиц, а тем более контроля их отношения к труду и учебе. 

Поэтому от исключения этих трех де-факто «мертвых» статей «постра­дали» только прокуроры, которые лишались оснований при проверке наблю­дательных комиссий для формальных им предписаний «о недоработках».

Необходимо отметить, что Уголовно-исполнительный кодекс Украины в новой редакции имеет некоторые противоречащие друг другу нормы, а ряд положений выписан не достаточно четко, тем не менее он стал заметно «гуманнее». Остается еще и ряд не учтенных предложений, таких, как например, право на возмещение потери трудоспособности не после освобождения, а с момента ее наступления. Было бы полезно смягчить усло­вия для освобождения пожизненно осужденных, предусмотрев, например, и для них условно-досрочное освобождение.

Но это уже задачи завтрашнего дня.

ПОРЯДОК

реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних     

осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів

 ЗАТВЕРДЖЕНО Наказом МВС України від 22 листопада 2012 року № 1077 

Реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійсню­ється управліннями, відділами (секторами) Державної міграційної служби України (далі - ДМС України) в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (далі – територіальний підрозділ ДМС України) у день подання особою документів. Реєстрація місця проживання особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.

Реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб, що проживають або перебувають у спеціалізованих соціальних установах, закладах соціального обслуговування та соціального захисту (далі – заклад/установа), здійснюється територіальним підрозділом ДМС України у взаємодії із закладом/установою відповідно до території обслуговування територіального підрозділу ДМС України.

2.1. Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов’язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів.

2.2. Для реєстрації місця проживання особа або її законний представник подає до територіального підрозділу ДМС України:

письмову заяву про реєстрацію місця проживання (додаток 5);

документ, до якого вносяться відомості про місце проживання;

квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати;

талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання;

документи, що підтверджують:

право на проживання в житлі – ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власни­ка/співвласників житла, наймача та членів його сім’ї на реєстрацію місця проживання;

право на перебування або взяття на облік у закладі/установі – довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи (додаток 6), копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 28 грудня 2011 року № 574 «Про деякі питання діяльності центру обліку бездомних громадян», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 січня 2012 року за № 84/20397;

проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації, – довідка про проходження служби у військовій частині, видана командиром військової частини, зразок якої наведено в додатку 7 до цього Порядку;

військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підля­гають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку);

свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України, якщо реєструється місце проживання дитини, яка не досягла 16-річного віку;

заява про зняття особи з реєстрації місця проживання, форма якої наведена в додатку 8 до цього Порядку (у разі здійснення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).

3.1. Зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі:

заяви про зняття особи з реєстрації місця проживання, яка подається особою або її законним представником;

судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;

свідоцтва про смерть;

паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;

інших документів, які свідчать про припинення:

підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства. Інформація територіального органу ДМС України або територіального підрозділу ДМС України, на території обслуговування якого зареєстровано місце проживання особи, про закінчення строку дії посвідки на тимчасове проживання або копія рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання чи  посвідки на постійне проживання в Україні;

підстав для проживання або перебування особи на обліку у закладі/установі (повідомлення про припинення підстав для проживан­ня/перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту) (додаток 13);

підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчан­ня в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів).

Зняття з реєстрації на підставах, визначених в абзацах вісім та дев’ять пункту 3.1 цього розділу, здійснюється за клопотанням уповноваженої особи закладу/установи або за заявою власника/наймача житла або їх законних представників.

3.2. Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи. Особа, яка досягла 14-річного віку, подає заяву про зняття з реєстрації місця проживання особисто. За заявою особи зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця проживання.

ПОРЯДОКоформлення і видачі паспорта громадянина України(фрагменти)ЗАТВЕРДЖЕНО Наказом МВС України від 13 квітня 2012 року № 320 1.2. Паспорт громадянина України (далі – паспорт) видається територіаль­ними підрозділами Державної міграційної служби України (далі – територіаль­ні підрозділи) за місцем проживання кожному громадянинові України після досягнення 16-річного віку, а надалі в разі необхідності обмінюється, видається замість утраченого, викраденого або зіпсованого.Бездомним громадянам паспорти видаються також за місцем перебування.Видача та обмін паспорта проводяться в місячний строк. 1.3. Для оформлення паспорта особа подає: заяву про видачу паспорта (додаток 1) (далі – заява);свідоцтво про народження;дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см (фотокартки, що подаються для оформлення паспорта, мають бути виконані з одного негатива, із зображенням обличчя виключно анфас, без головного убору, виготовленими на тонкому білому або кольоровому фотопапері без кутика;для громадян, які постійно носять окуляри, обов’язкове фотографування в окулярах);платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита або копію документа про звільнення від сплати державного мита;довідку про реєстрацію особи громадянином України або свідоцтво про належність до громадянства України, а в необхідних випадках – інші документи, визначені статтею 5 Закону України «Про громадянство України» (за необхідності);паспорт громадянина України для виїзду за кордон – для громадян України, які постійно проживали за кордоном, після повернення їх на проживання в Україну;посвідчення про взяття на облік бездомних осіб, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).Оригінали документів повертаються особі після прийняття заяви до розгляду. 1.4. Заява та інші документи, необхідні для оформлення або обміну паспорта, подаються заявником до територіальних підрозділів за місцем проживання.Особи, які утримуються під вартою, засуджені до арешту, до позбавлення або обмеження волі, подають заяви через адміністрацію відповідної установи виконання покарань або слідчого ізолятора.Документи для оформлення або обміну паспортів громадянам, які визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними, оформлюються на підставі заяви піклувальника або опікуна відповідно.Під час прийняття заяви та інших документів працівники територіальних підрозділів перевіряють правильність заповнення заяви та її відповідність наданим документам, про що ними вчиняється відповідний запис у графі 9 заяви.У разі коли особа у заяві відтворює своє ім’я українською мовою відповідно до її національної традиції, правильність відтворення імені особи, яка народилася за межами України, або особи, яка народилася в Україні і має свідоцтво про народження, заповнене російською мовою, не перевіряється.Якщо особа, яка народилася в Україні, має свідоцтво про народження, видане в Україні, в якому її ім’я відтворено відповідно до української націо­нальної традиції, і бажає отримати паспорт із відтворенням свого імені відпо­відно до своєї національної традиції, особі рекомендується звернутися до органу державної реєстрації актів цивільного стану із заявою про зміну імені.У такому випадку паспорт оформляється на підставі свідоцтва про зміну імені.1.5. Заяви розглядають працівники територіальних підрозділів.

4.1. Обмін паспорта здійснюється в разі:зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові;установлення розбіжностей у записах;непридатності паспорта для користування.  4.2. Для обміну паспорта особа подає:заяву;паспорт, що підлягає обміну;дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см (з урахуванням вимог абзацу п’ятого пункту 1.3 розділу І цього Порядку);платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита або оригінал і копію документа про звільнення від сплати державного мита;документи, що підтверджують обставини, на підставі яких паспорт підлягає обміну.У разі якщо обмін паспорта здійснюється у зв’язку з його непридатністю для користування (відсутність або пошкодження фотокартки, псування записів про прізвище, ім’я та по батькові, дату або місце народження тощо), працівником територіального підрозділу перевіряється належність зіпсованого паспорта особі, яка подала його для обміну, відповідно до розділу VI цього Порядку. Для здійснення перевірки додатково у разі необхідності надається ще одна фотокартка.  6.1. Для оформлення паспорта замість утраченого або викраденого особа подає:заяву про втрату або викрадення паспорта за зразком, наведеним у додатку 8 до цього Порядку (далі – заява про втрату паспорта);заяву;дві (три – у разі одержання втраченого паспорта в іншому територіальному підрозділі) фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см;платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита або  копію документа про звільнення від сплати державного мита;документи, на підставі яких у паспорті проставляються відмітки, визначені в пункті 2.3 розділу ІІ цього Порядку (пред’являє за наявності);копію постанови про порушення або відмову в порушенні кримінальної справи за заявою особи до органів внутрішніх справ про викрадення паспорта (пред’являє за наявності).  Строк розгляду заяви про втрату паспорта – 1 місяць. У разі необхідності проведення додаткової перевірки за матеріалами справи про  втрату паспорта або несвоєчасного надходження відповіді на направлені запити строк розгляду продовжується не більше ніж на 1 місяць.  6.5. Якщо під час перевірки за запитами буде встановлено, що особа перебуває в розшуку, результати перевірки повідомляються негайно  телеграфом або факсимільним зв’язком, відповідні матеріали надсилаються поштою. 6.6. Особа, яка втратила паспорт після зняття з реєстрації попереднього місця проживання до оформлення реєстрації нового місця проживання, подає документи до територіального підрозділу за фактичним місцем проживання, у разі зміни місця проживання в межах адміністративно-територіальної одиниці – за останнім місцем проживання.6.7. Бездомні громадяни оформлюють паспорти замість утрачених за місцем майбутньої реєстрації місця їх проживання або перебування. При цьому до заяви про втрату паспорта долучається копія заяви про реєстрацію майбутнього місця проживання або перебування, зареєстрована в Журналі реєстрації заяв про оформлення реєстрації місця проживання/перебування бездомних осіб (додаток 14), та копія виданого відповідним центром обліку бездомних осіб посвідчення про взяття на облік бездомної особи. Якщо в результаті проведених перевірок буде встановлено, що особа, яка заявила про втрату паспорта, є особою без громадянства, їй видається довідка (додаток 16). 6.9. Якщо втрачений паспорт було знайдено під час розгляду заяви про втрату паспорта, розгляд справи про втрату паспорта припиняється. У разі знаходження паспорта після отримання нового особа повинна здати знайдений паспорт до територіального підрозділу, де оформлювався новий паспорт, про що особу необхідно попередити під час подачі заяви про втрату паспорта.Знайдені паспорти знищуються відповідно до пункту 10.4 розділу Х цього Порядку. Якщо паспорт знайдено в іншому територіальному підрозділі, то за місцем видачі паспорта надсилається повідомлення про його знищення.10.1. Паспорти осіб, взятих під варту або засуджених до позбавлення волі, вилучаються органами дізнання, досудового слідства або судом. При звільненні з-під варти чи від відбування покарання паспорт повертається власникові. При відсутності паспорта в особовій справі засудженого адміністрація установи виконання покарань завчасно вживає заходів щодо його одержання.У осіб, обвинувачених і підозрюваних у вчиненні злочинів, вилучені паспорти разом з кримінальними справами надсилаються за підсудністю (підслідністю) і в разі їх звільнення з-під варти повертаються власникам під підпис.У разі відсутності у заарештованих паспорта органами досудового слідства здійснюється відповідна відмітка у матеріалах справи. Паспорти осіб, засуджених до позбавлення волі, обмеження волі та арешту, осіб, які тримаються в слідчих ізоляторах, надсилаються судовими органами в слідчі ізолятори разом з повідомленням про вирок, який набрав законної сили, стосовно цих осіб. Після отримання паспорти долучаються до особових справ засуджених і зберігаються в окремому конверті на внутрішньому боці обкладинки особової справи, про що робиться відповідна відмітка в описі частини другої справи.Паспорти видаються звільненим, які своїм підписом на внутрішньому боці обкладинки особової справи підтверджують їх отримання. Одночасно на зворотному боці довідок про звільнення з установ виконання покарань здійснюється запис про повернення паспорта із зазначенням його серії, номера, дати і органу видачі.

Працевлаштування[1]

До державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні можуть звертатись усі громадяни, які бажають працювати або змінити місце роботи, працевлаштуватися за сумісництвом чи у вільний від навчання час.

Послуги, пов’язані із забезпеченням зайнятості населення, передбачені Законами України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» надаються державною службою зайнятості безоплатно. 

II. Права громадян

1. Особи, які звернулися до державної служби зайнятості, мають право, зокрема, на:

пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні;

інформаційні та консультаційні послуги, пов’язані з працевлаштуванням;

оскарження дій працівників державної служби зайнятості шляхом звернення до відповідного за підпорядкуванням органу цієї служби або до суду в порядку, встановленому законодавством.

2. Особи, зареєстровані у державній службі зайнятості як безробітні, крім того, мають право на:

пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, в тому числі шляхом надання роботодавцю дотації Фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних та фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних;

професійну підготовку або перепідготовку, підвищення кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підпри­ємствах, в установах, організаціях та профорієнтацію;

допомогу по безробіттю, в тому числі одноразову її виплату для організації безробітним підприємницької діяльності;

матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;

допомогу на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

Особи, які втратили роботу у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці та яким на день вивільнення залишилося не більше ніж півтора року до досягнення встановленого законодавством пенсійного віку, мають право на достроковий вихід на пенсію.

III. Обов’язки громадянина

1.   Особи, зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, зобов’язані:

    при кожному відвідуванні районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості (далі - центр зайнятості) пред’являти паспорт і трудову книжку;

сприяти своєму працевлаштуванню, виконувати рекомендації спеціалістів центру зайнятості, відвідувати центр зайнятості у строки, встановлені спеціалістом;

брати участь у семінарах та інших заходах, які проводяться центром зайнятості;

у разі неможливості відвідати центр зайнятості з поважних причин, що підтверджується відповідними документами, у період пошуку роботи, у день надання статусу та у строк, встановлений для відвідування центру зайнятості, звернутися до цього центру у день, що настає після видужання чи закінчення обставин, зумовлених поважною причиною;

своєчасно повідомляти спеціаліста центру зайнятості про всі зміни своїх даних, внесених до персональної картки (зміна прізвища, місця проживання, переоформлення паспорта, вступ до навчального закладу тощо).

2. Особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, крім того, зобов’язані:

своєчасно подавати відомості про обставини, в тому числі повідомляти про перетин державного кордону України у період, визначений спеціалістом центру зайнятості для самостійного пошуку роботи;

при направленні на роботу своєчасно відвідати підприємство, установу, організацію;

розробляти за допомогою спеціалістів центру зайнятості та виконувати план самостійного пошуку роботи;

відповідно до законодавства України відшкодовувати суму виплаченого матеріального забезпечення та вартості наданих соціальних послуг унаслідок умисного невиконання особою своїх обов’язків та зловживання ними;

відшкодувати суму витрат на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації у разі припинення професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням центру зайнятості без поважних причин або відмови працювати за одержаною професією (спеціальністю).

Детальну інформацію можна отримати у спеціалістів центру зайнятості, а також за допомогою безкоштовної інформаційно-довідкової інтерактивної багатокана­льної телефонної системи державної служби зайнятості 0-800-50-50-60, безкоштовного мобільного сервісу "Пошук роботи" - 730, інтернет-порталів державної служби зайнятості www.dcz.gov.ua, www.trud.gov.ua.

Статус безробітного дає особі право на отримання допомоги по безробіттю на умовах та в розмірах, визначених Законом України „Про загальнообо­в’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 p. № 1533-111, зі змінами, стаття 22 та 23 Закону № 1533. Розміри соціальних виплат залежать від страхового стажу, підстави звільнення та розміру заробітної плати, яку людина отримувала перед звільненням. Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років. Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів.

Умови, тривалість та розмір виплат допомоги по безробіттю визначається відповідно до статей 22, 23 та 33 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Як швидко починають здійснювати виплату допомоги по безробіттю?

Відповідно до Закону України «Про загально­обов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» допомога по безробіттю виплачується з 8-го дня після реєстрації особи в установленому порядку в державній службі зайнятості, при умові одержання статусу безробітного. Одночасно, особи звільнені за статтею 38 КЗпП (за власним бажанням) або за порушення трудової дисципліни, виплата допомоги по безробіттю розпочинається з 91 календарного дня.

Які документи необхідні для реєстрації в державній службі зайнятості?

Реєстрація та ведення обліку незайнятих громадян у державній службі зайнятості здійснюється на підставі Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007р. №219, за місцем проживання за умови пред’явлення паспорта, трудової книжки, цивільно- правового договору, а в разі потреби також військового квитка, диплома або іншого документа про освіту. Іноземці та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, подають посвідку на постійне проживання.

Громадяни, які вперше шукають роботу, за відсутності трудової книжки пред’являють паспорт, диплом, або інший документ про освіту чи професійну підготовку, а військовослужбовці, звільнені з військової служби, також військовий квиток.

Для реєстрації у державній службі зайнятості громадяни подають копії документів (трудової книжки, диплома або іншого документа про освіту), які зберігаються в їх особовій справі.

Крім зазначених документів під час реєстрації пред’являються:

-   інвалідами - посвідчення інваліда, довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією та індивідуальну програму реабілітації;

-       громадянами, звільненими після відбуття покарання або примусового лікування, - довідка з установи, в якій особа відбувала покарання або проходила примусове лікування (не пізніше ніж протягом календарного року з дня звільнення);

З А К О Н  У К Р А Ї Н И
про застосування амністії в Україні

Стаття 1. Амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили.

Амністія оголошується законом про амністію,  який приймається відповідно  до положень Конституції України, Кримінального кодексу України та цього Закону.

Амністія не застосовується до осіб, визначених статтею 4 цього Закону.

Верховна Рада України вправі прийняти закон про амністію як щодо певної категорії осіб, так і щодо конкретно визначеної особи (індивідуальна амністія).

Стаття 2. Законом про амністію може бути передбачено:

а) повне звільнення зазначених у ньому  осіб  від  відбування призначеного судом покарання (повна амністія);

б) часткове звільнення зазначених у ньому осіб від відбування призначеного судом покарання (часткова амністія).

Закон про амністію не може передбачати заміну одного покарання іншим чи зняття судимості стосовно осіб, які звільняються від відбування покарання, крім випадків індивідуальної амністії.

Стаття 3. Рішення про застосування чи незастосування амністії приймається судом стосовно кожної особи індивідуально після ретельної перевірки матеріалів особової справи та відомостей про поведінку засудженого за час відбування покарання.

Установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням  засудженого  від  відбування покарання.

Стаття 4. Амністія не може бути застосована до:

б) осіб, яким смертну кару в порядку помилування замінено на позбавлення волі, і до осіб, яких засуджено до довічного позбавлення волі;

в) осіб, які мають дві і більше судимості за вчинення умисних тяжких та/або особливо тяжких злочинів, крім випадків індивідуальної амністії;

г) осіб, яких засуджено за злочини проти основ  національної безпеки України, терористичний акт, бандитизм, умисне вбивство при обтяжуючих обставинах;

д) осіб, яких засуджено за злочин або злочини, що спричинили загибель двох і більше осіб;

е) осіб, стосовно яких протягом останніх десяти років було застосовано амністію або помилування незалежно від зняття чи погашення судимості та які знову вчинили умисний злочин.

Амністія також не застосовується до осіб, засуджених за умисне вбивство; катування; насильницьке донорство; незаконне позбавлення волі або викрадення людини, якщо при цьому сталося заподіяння смерті, або нанесення тяжких тілесних ушкоджень, що потягнули за собою смерть.

Законом про амністію можуть бути визначені й інші категорії осіб, на які амністія не поширюється.

Стаття 5. Дія закону про амністію поширюється на злочини, вчинені до дня набрання ним чинності включно, і не поширюється на триваючі або продовжувані злочини, якщо вони закінчені, припинені або перервані після набрання законом про амністію чинності.

У виняткових випадках з метою припинення суспільно небезпечних групових проявів чинність амністії може бути поширена на діяння, вчинені до певної дати після оголошення амністії, за умови обов’язкового виконання до цієї дати вимог, передбачених законом про амністію (умовна амністія).
Стаття 6. Особи, на яких поширюється дія закону про амністію, можуть бути звільнені від відбування як основного, так і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, в частині вироку, яка не була виконана на день набрання чинності законом про амністію.

Особам, засудженим до покарання (основного чи додаткового) у вигляді шрафу, сума штрафу, сплаченого ними до прийняття судом рішення про  звільнення  від  відбування  покарання  у в’язку  з амністією, не повертається.

Питання про погашення чи зняття судимості стосовно осіб, до яких застосовано амністію, вирішується відповідно до положень Кримінального кодексу України ( 2341-14 ).

Стаття 7. Закони про амністію, за винятком законів про умовну амністію, Верховна Рада України може приймати не частіше одного разу протягом  календарного  року,  крім  випадків індивідуальної амністії.    

Стаття 8. Особи, засуджені за вчинення злочину, які відповідно до закону про амністію підлягають звільненню від відбування (подальшого відбування) покарання, звільняються не пізніш як протягом трьох місяців після опублікування закону про амністію.

Особи, стосовно яких відповідно до закону про амністію застосовується скорочення терміну покарання, мають бути офіційно поінформовані про нове  обчислення  терміну покарання і про дату закінчення відбування покарання протягом місяця після опублікування закону про амністію. Строки  звільнення осіб за законом про індивідуальну амністію встановлюються у такому законі.

Президент України                                 Л.КУЧМА
м. Київ, 1 жовтня 1996 року 

N 392/96-ВР

“ДОНЕЦЬКИЙ МЕМОРІАЛ”

“Донецький Меморіал” – громадська правозахисна історико-просвітни­цька організація. Виникла в Донецьку в 1989 році, перереєстрована у 1995 році.

Серед основних статутних цілей та завдань “Донецького Меморіалу”:

-      пропаганда правових та історичних знань;

-      сприяння реабілітації та соціальній адаптації осіб, які засуджені та які звільнилися з місць позбавлення волі;

-      правова просвіта громадян, включаючи персонал пенітенціарних уста­нов, правоохоронних та інших державних органів;

-      сприяння зусиллям з реформування кримінально-виконавчої системи.

Відповідно до наведених статутних цілей та завдань "ДМ" здійснює:

-      збір, зберігання та поширення інформації, яка стосується дотримання прав людини;

-      виконання науково-історичних, правозахисних та просвітницьких проектів;

-      проведення моніторингів та історико-соціологічних досліджень;

-      організацію семінарів, конференцій, “круглих столів”, курсів лекцій;

-      надання допомоги установам кримінально-виконавчої системи,  їхньому персоналу, а також громадянам, які перебувають у місцях позбавлення волі або звільнились з них; 

-       участь у діяльності спостережних комісій, громадських рад та інших структур, діяльність яких спрямована на захист прав людини та укріплення громадянського суспільства.

На початку своєї діяльності “Донецький Меморіал” (надалі – ДМ) займався здебільшого збором документальних відомостей про період тоталітаризму, надавав матеріальну і консультаційну допомогу особам, які постраждали від політичних репресій у СРСР

З 1997 року “ДМ” зосередився на здійсненні ініціатив у сфері реформування кримінально-виконавчої системи України.

Протягом 1995 - 2014 р. “ДМ” організував проведення більше сотні семінарів з прав людини. Учасниками цих заходів були працівники установ кримінально-виконавчої системи України, громадські організації, науковці та інші фахівці у цій галузі.

„Донецький Меморіал” є лідером серед громадських організацій в Україні з видання літератури для кримінально-виконавчої системи. Перелік інформаційних видань “ДМ” включає понад 100 найменувань. Організація публікує інформаційно-правові та довідкові видання, матеріали проведених семінарів та іншу літературу з питань реформування кримінально-виконавчої системи. Організацією видані, зокрема, такі книги, як „Тюрьма и общество”, „Пожизненное заключение”, ”Як змусити стандарти працювати”, „Уголовно-исполнительные кодексы», ”Смертная казнь под прицелом”, «Кримінальні покарання в Україні», «Жінки в ув’язненні»  та інші.

З 2000 року «ДМ» започаткував видання періодичного інформаційного бюлетеня «АСПЕКТ», в якому друкуються матеріали про проблеми пенітенціарної системи, наводяться приклади плідного співробітництва НУО та установ системи,  міжнародні документи у сфері діяльності кримінально-виконавчої системи. З 2003 р. “Донецький Меморіал” видає Доповіді Європейського Комітету із запобігання катуванням за підсумками візитів Делегації КЗК в Україну.

З 2006 року „ДМ” видає щорічні огляди стану дотримання прав в установах системи – Доповіді „Дотримання прав ув’язнених в Україні”. Ці Доповіді містять огляд змін у діяльності кримінально-виконавчої системи України, які відбуваються щороку, в них наведена статистична інформація, яка відображає стан діяльності системи, надається інформація про взаємодію громадських організацій та установ виконання покарань. Доповіді містять висновки та рекомендації, спрямовані на поліпшення стану дотримання прав людини в установах системи.

Ці матеріали та інша спеціальна література регулярно і безкоштовно надсилаються до установ кримінально-виконавчої системи України, до судів, прокуратур, громадських організацій, навчальних та наукових інститутів, зацікавленим особам.

Бібліотека прав людини “ДМ” нараховує більше трьох тисяч найменувань видань правової та історичної спрямованості.

На початку 2008 року «ДМ» створив за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» спеціалізований Web-сайт «Тюремний портал» (www.ukrprison.org.ua), на якому висвітлюється діяльність кримінально-вико­навчої системи та співробітництво громадських організацій з установами відомства.

З 2008 року «Донецький Меморіал» підтримує діяльність Громадської приймальні, яка впроваджує широкий арсенал методів надання правової допомоги, переважно засудженим особам та їх родичам. Це й відповіді на письмові звернення, відповіді на звернення по телефону або Інтернетом. Впроваджений також прийом громадян в офісі організації двічі на тиждень. Широко використовується надання консультацій під час виїздів юристів організації до колоній. На рік здійснюється до 40 виїзних прийомів в установах виконання покарань, а консультації приймальні щорічно отримують понад 450 громадян.

В 2005-2011 роках при облуправлінні МВС діяла мобільна група з моніторингу дотримання прав людини в установах міліції, до складу якої входили два представника «Донецького Меморіалу» Мобільна група здійснювала відвідування райвідділків міліції та ізоляторів тимчасового тримання області, перевіряла умови тримання затриманих міліцією осіб, законність дій міліції.

«ДМ» періодично проводить «круглі столи» та прес-конференції для ЗМІ та громадськості з питань дотримання прав людини, представляє результати своїх досліджень та моніторингів.

Організацією виконано понад півсотні проектів, останнім часом основними донорами є Посольство Королівства Нідерланди в Україні, Посольства США в Україні, Програма ПРООН в Україні, Міжнародний фонд «Відродження».

Представники організації входять до складу низки дорадчих структур, як от до Громадської ради з прав людини при  ГУМВС в Донецькій області, до спостережної комісії при Донецькій облдержадміністрації та до інших.

У листопаді 2011 керівник ДМ був включений до складу Комісії з питань попередження катувань при Президентові України, а з травня 2014 р. він включений до складу Комісії з питань державної політики у сфері виконання кримінальних покарань, створеної наказом Мінюсту. 

Представники організації мали можливість відвідувати та знайомитись з діяльністю пенітенціарних систем США, Польщі, Болгарії, Латвії, Білорусі, Казахстану, Вірменії, Грузії та Росії.

Детальніше здобутки «ДМ» представлені у виданих окремо оглядах діяльності за 2007-2009 роки та за 2010-2012 роки.

Організація приділяє увагу підвищенню фахового рівня своїх членів. Вісім членів організації брали участь у семінарах та Школах з прав людини, які проводила Польська  Гельсінкська Фундація з прав людини, в тому числі у Вищому Міжнародному курсі з прав людини. Представників “ДМ” запрошують як експертів у питаннях дотримання прав людини у кримінально-виконавчій системі України.

“ДМ” є партнером низки міжнародних неурядових організацій, є членом Української Гельсінкської спілки з  прав людини та Міжнародного Меморіалу, співробітничає з Директоратом прав людини Ради Європи, Польською Гельсінкською фундацією прав людини, з іншими міжнародними  урядовими і громадськими організаціями, працює в контакті з Державною пенітенціарною службою України.

“Донецький Меморіал” підтримує тематичний Web-сайт «Тюремний портал» за адресою http://www.ukrprison.org.ua

Адреса організації та контакти:

а/с 4836, Донецьк - 92, 83092,

тел./факс  380-62-304-14-71,     

e-mail: 

ЗМІСТ

ПОВЕРНЕННЯ

Огляд досвіду діяльності спостережних комісій та соціальної реабілітації звільнених осіб

Відповідальний за випуск      Олександр Букалов

Технічний редактор     Ілля Букалов

[1] Друкується за виданням «Хто? Де? Коли? Як?», ГО «Територія успіху», Кіровоград, 2011,