Версія новин сайту
для мобільного телефону
http://ukrprison.org.ua/wap

Міжнародний фонд "Відродження"

ДОТРИМАННЯ ПРАВ УВ’ЯЗНЕНИХ В УКРАЇНІ-2017

Завантажити як DOC - файл

ТРИНАДЦЯТА ЩОРІЧНА ДОПОВІДЬ “ДОНЕЦЬКОГО МЕМОРІАЛУ”
КИЇВ 2020

ДОТРИМАННЯ ПРАВ УВ’ЯЗНЕНИХ В УКРАЇНІ-2017. Тринадцята щорічна доповідь. - “Донецький Меморіал”, Київ, 2020, 33 стор.

Щорічна тринадцята Доповідь „Дотримання прав ув’язнених в Україні-2017” підготовлена громадською організацією „Донецький Меморіал”. Доповідь містить огляд змін у діяльності кримінально-виконавчої системи України, які сталися протягом 2017 року. В ній традиційно наведена статистична інформація, яка відображає стан діяльності системи у 2017 році, а також наведені приклади порушень прав людини та реакція керівництва системи на такі події та факти, надана інформація про умови тримання ув’язнених осіб, зокрема, про їх проблеми в зоні збройного конфлікту.

Доповідь містить аналіз та оцінки дій влади у кримінально-виконавчій системі через призму дотримання прав людини.

Текст Доповіді розміщено на інтернет-сайті www.ukrprison.org.ua

контакти «донецького меморіалу»:

а/с 134, Київ, 03164, Україна

тел. 380-97-907-06-49

Web-сайт www.ukrprison.org.ua e-mail:

© Олександр Букалов, укладання, 2020

© Видання та оформлення - «Донецький Меморіал», 2020

 

ВСТУП

1. Тринадцята щорічна Доповідь „Дотримання прав ув’язнених в Україні-2017” підготовлена правозахисною організацією „Донецький Меморіал”. Вона містить факти та інформацію щодо дотримання прав людини в установах кримінально-виконавчої системи України. В цій Доповіді відображені зміни та події, які відбувалися у сфері дотримання прав ув’язнених – засуджених та осіб, взятих під варту – протягом 2017 року.

Основними джерелами інформації для Доповіді стали результати виконуваних організацією проектів та досліджень, інформація, розміщена на Інтернет-сайті кримінально-виконавчої системи (www.kvs.gov.ua), відповіді державних установ за запитами „Донецького Меморіалу”, публікації у ЗМІ, в тому числі в Інтернет-виданнях.

2. У Доповіді не відображено всіх проблем, які існують у відомстві. Автор віддає перевагу огляду питань, що стосуються дотримання прав людини. Низка проблем в діяльності кримінально-виконавчої системи детально висвітлена у попередніх Доповідях.

Як завжди, окремі питання у Доповіді розглянуті детальніше. Цього року це питання умов тримання ув’язнених, законодавства та проблеми вязнів у зоні збройного конфлікту на Донбасі

Автор Доповіді висловлює подяку Державній пенітенціарній службі, державним інституціям, які надавали інформацію за запитами. Отримана від них інформація широко використана при укладанні даної Доповіді.

3. Автор даної Доповіді, як і раніше, не виключає, що деякі наведені факти не мають гарантованого підтвердження, а певні висновки є дискусійними. Автор також сподівається на розуміння того, що дане дослідження може бути більш охоплюючим та детальним, проте впевнений, що видання даного огляду діяльності кримінально-виконавчої системи країни в даному обсязі є доцільним, виправданим та буде корисним.

 

МВС

 

4. У Міністерстві внутрішніх справ протягом 2017 року продовжувались значні реорганізаційні зміни. За наявності значної кількості доволі суперечливих повідомлень – як начебто про суттєві здобутки та позитивні зміни у міліції, так і про буцімто непереконливість досягнень – реальний прогрес у питаннях дотримання прав осіб, які перебували в місцях несвободи органів МВС, оцінити складно.

 

5. Натомість статистичні дані за повідомленням Національної поліції України наступні (лист №2-зі/37101-2018 від 30 січня 2018 р.): станом на 01 січня 2018 року у складі Національної поліції функціонували 150 ізоляторів тимчасового тримання (станом на 01.01.2017 – 204, на 01.01.2016 – 339), вони розраховані на 3,2 тис місць (минулого року місткість складала 3823 місця, два роки тому – 5,4 тис. місць). Упродовж 2017 року в зазначених установах утримувалося понад 83,4 тис. осіб (минулого року – біля 90,2 тис осіб).

 

В 2017 році в ІТТ сталося 11 смертей утримуваних осіб (в 2016 – 7 осіб, у 2015 – 10 осіб), з них 4 особи вчинили самогубство, 7 померли внаслідок гострої коронарної та серцево-судинної недостатності.

 

Упродовж 2017 року під час виконання службових обов’язків загинули 7 поліцейських (у 2016 - 19 поліцейських), з них в Донецькій та Запорізькій областях – по 2, в Закарпатській області, м. Києві та в Департаменті охорони поліції – по 1.

 

КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧА СИСТЕМА

 

Ув’язнені та засуджені. Статистичний огляд

 

6. В місцях позбавлення волі кримінально-виконавчої системи України, які контролюються українською владою, тобто без установ Криму та окупованої частини Донецької та Луганської областей, згідно даним, повідомленим «Донецькому Меморіалу» Міністерством юстиції України (надалі – МЮ), станом на 01.01.2018 року трималося 57100 осіб (тут і надалі в дужках - станом на 01.01.2017 р. 60399 осіб). За рік чисельність осіб в місцях позбавлення волі зменшилась на 3 299 осіб (9 598 осіб), або на – 5,46% ( – 13,71%).

 

7. Динаміка чисельності осіб в установах кримінально-виконавчої системи за останні десять років наведена у наступній таблиці 1.

 

Таблиця 1

 

Загальна чисельність осіб в установах пенітенціарної служби


Зміна чисельності осіб в уста-новах пенітенціарної служби у % до попереднього року


01.01.2005


188 465


- 1,68


01.01.2009


145 946


- 2,65


01.01.2010


147 716


+ 1,21


01.012011


154 027


+ 4,27


01.01.2012


154 029


+ 0,001%


01.01.2013


147 112


- 4,49%


01.01.2014


126 937


- 13,71%


01.01.2015


73 431 (89 тис.*)


- 42,15% (-30%*)


01.01.2016


69 997 (80 тис.*)


- 4,68% (- 10%*)


01.01.2017


60 399


-13,17%


01.01.2018


57 100


- 5,46%

* орієнтовні дані з урахуванням установ на окупованій території Донбасу.

 

8. Показник числа в’язнів на 100 тис. населення для України складає 135 (142). Він розрахований виходячи з чисельності населення України, яка, за оцінкою Державної служби статистики України, на 01.12.2017 складала 42 403 тис. громадян – без врахування Криму.

 

9. Під вартою у 12 діючих слідчих ізоляторах та 17 установах виконання покарань з функцією СІЗО (вчорашніх СІЗО – Авт.) станом на 01.01.2018 р. трималося 17 587 осіб (16368 осіб рік тому), в тому числі 958 жінок (924 жінки рік тому) та 133 неповнолітніх осіб (159 осіб). Отже за рік число осіб, які тримаються під вартою, зросло на 1219 осіб (у попередній рік зменшилось на 247 осіб), або на +7,45% (- 1,5%).

 

10. У 2017 році не потрапили до установ виконання покарань та були звільнен з СІЗО 2 745 осіб (минулого року – 8 365 осіб).

 

Серед головних причин, з яких особи звільнялися з СІЗО впродовж 2017 року – зміна запобіжного заходу на більш м’який – 1251 особа (3 666 осіб), призначення покарання у вигляді позбавлення волі, але на відносно короткий термін – як правило, такий, який утримувана особа вже відбула, перебуваючи у СІЗО – 572 особи (2602 особи), а також призначення їм покарань, не пов’язаних з позбавленням волі – 381 особа (рік тому – 1347 осіб), у зв’язку з припиненням справ судами та за виправдувальними вироками – 11 осіб (77 осіб).

 

11. Статистичні дані щодо причин звільнення осіб з СІЗО у останні роки наведені у таблиці 2.

 

Таблиця 2


З СІЗО було звільнено


2004


2011


2012


2013


2014


2015


2016


2017


Усього, % до загального чис-ла осіб, що надійшли до СІЗО


14 186

 

/ 9,3%


14 314


11 036


9 369


біля 7 тис.


біля 6,7 тис.


8 365


2 745


У зв’язку із застосуванням судами покарань, не пов’я-заних з позбавленням волі


8392


5 943


4 399


2 407


1617


1576


1 347


381


У зв’язку зі зміною запобіж-ного заходу на більш м’який


2103


3 320


3 277


3 550


3378


3528


3 666


1 251


У зв’язку із закінченням тер-міну покарання (включаючи умовно-дострокове звільнення)


3604


4 971


3 253


3 032


1886


1450


2 602


572


У зв’язку з припиненням справ судами та за випра-вдувальними вироками


46


65


96


83


93


103


77


11

 

12. Чисельність засуджених осіб за 2017 рік зменшилась з 44 031 до 39 513 в 113 кримінально- виконавчих установах для дорослих та 6 виховних колоніях для підлітків, тобто на 4518 осіб (9 307 осіб), або на – 10,3% (–17,5%).

 

З них саме у виховних колоніях для неповнолітніх відбували покарання станом на 01.01.2018 р. 146 осіб (рік тому – 304 особи), в тому числі у віці до 18 років – 86 осіб (рік тому – 174 особи).

 

Заступник міністра юстиції України Денис Чернишов у квітні 2017 року повідомляв такі статистичні дані на той момент:

 

"В учреждениях пенитенциарной системы находится 206 несовершеннолетних лиц, из которых 12 девушек. 80% из этого числа ранее отбывали наказание без лишения свободы. 112 человек из числа осужденных воспитывались в неполных семьях, 6 человек имеют статус сироты и столько же детей, родители которых лишены родительских прав".

 

По словам Чернышева, только в течение 2017 года в колонии поместили 125 несовершеннолетних, двое из которых ранее уже отбывали наказание в местах лишения свободы. В частности, уточнил заместитель министра юстиции, 70% несовершеннолетних находятся в неволе за кражи (98 чел.), грабеж (23 чел.) и разбой (22 чел.). За убийство отбывает наказание 16 человек, за нанесение тяжких телесных повреждений - 8 человек, еще 5 человек - за изнасилование. По состоянию на первый квартал 2017 года на учете в органах пробации находилось 1526 человек (102 девушки), 20% из них - еще не исполнилось 16 лет, 80% - возраст от 16 до 18 лет. В 2016 году, по данным Минюста, через органы пробации прошло 4304 человека, повторные правонарушения совершили 110 человек, что составляет около 2,5%». (http://ru. golos.ua/suspilstvo/v_minyuste_soobschili_chislo_osujdennyih_v_2017_godu_nesovershennoletnih_4246)

 

13. В 11 колоніях для жінок перебуває 1 896 жінок (рік тому перебувало 2 230 жінок).

 

14. Чисельність довічно ув’язнених осіб в підконтрольних владі установах становила на 1 січня 2018 року 1572 особи (рік тому - 1579 осіб), в тому числі 22 жінки. Протягом року число довічно засуджених в’язнів зменшилось на 7 осіб. Враховуючи, що у 2017 році було засуджено до довічного позбавлення волі 21 особу, факт зменшення їх загального числа потребує більш прискіпливого вивчення. Варто додати, що станом на 1 вересня 2014 р. довічно засуджених в Україні було 1909 осіб.

 

15. Розподіл кількості осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, по областях станом на травень 2016 року та листопад 2017 року наведений у таблиці 3.

 

Таблиця 3


 

 

Область


Число засудже-них до ДПВ, травень 2016


Число засудже-них до ДПВ, листопад 2017


1


Вінницька


450


428


2


Волинська


0


0


3


Дніпропетровська


124


143


4


Донецька *


25


38


5


Житомирська


208


205


6


Закарпатська


34


5


7


Запорізька


111


147


8


Ів-Франківська


16


22


9


Київська


1


0


10


Кіровоградська


8


5


11


Луганська *


0


0


12


Львівська


32


30


13


Миколаївська


3


5


14


Одеська


7


5


15


Полтавська


15


15


16


Рівненська


44


33


17


Сумська


147


137


18


Тернопільська


9


30


19


Харківська


88


86


20


Херсонська


24


24


21


Хмельницька


121


122


22


Черкаська


7


14


23


Чернігівська


77


82


24


Чернівецька


0


0

 

РАЗОМ


1551


1576

 

Тримаються довічно засуджені особи у двох в’язницях у Житомирі та Вінниці, а також у спеціально облаштованих блоках деяких виправних колоній. Іноді перед направленням до таких установ вони певний час тримаються у СІЗО.

 

16. За даними МЮ, протягом 2017 року до установ виконання покарань поступило знову засуджених 20994 особи (минулого року 21833 особи).

 

17. За даними МЮ, протягом 2017 року з установ виконання покарань звільнилося 17681 особа (минулого року – 25085 осіб), в тому числі звільнено умовно-достроково 6 314 особи (минулого року – 9244 особи) із загального числа у 16522 особи, які формально підпадали під УДЗ, Це складає 38,22% від числа осіб, які формально підпадали під УДЗ (рік тому - 41,15%, два роки тому – 47,2%, три роки тому – 53,5%).

 

18. Число працездатних осіб в установах виконання покарань станом на 01.01.2018 р. становило 24483 особи (рік тому - 28 556 осіб), із них працевлаштовані 9 588 осіб (у вересні 2016 року - 13 482 особи). Це складає 39,16% від числа працездатних (на 01.01.2017 – 47,2%) та 24,3% від загального числа засуджених (рік тому – 30,6%). Середня заробітна плата працевлаштованих склала 1428,2 грн. на місяць (станом на 01.09.2016 р. 666,8 грн. на місяць).

 

19. На обліку уповноважених органів з питань пробації станом на 01.01.2018 перебували 57 295 осіб (рік тому - 72 979 осіб).

 

20. З вересня 2016 року пенітенціарна служба припинила розміщення на своєму сайті www.kvs.gov.ua статистичних показників щодо засуджених, які відбувають покарання в установах відомства, тому здійснювати регулярний моніторинг ситуації з чисельністю різних груп в’язнів стало неможливим. Фактично система стала більш закритою для суспільства.

 

21. Недофінансування державою потреб кримінально-виконавчої системи є хронічним. В интерв’ю DT.UA заступник міністра юстиції Денис Чернишов повідомив:

 

«На всю систему нам дают 3,7 млрд. Это 44% от потребности, еще бы 1,1-1,2 млрд. грн. на зарплаты, чтобы выйти на уровень с полицией: около 7 тыс. грн для младшего инспектора".

 

Он отметил, что на ремонт и обновление средств практически нет, и добавил, что на текущие ремонты зданий пенитенциарной службы они закладывают несколько сот миллионов гривен в бюджетных предложениях на следующий год. Однако сколько будет выделено реально, пока не известно». http://www.unn.com.ua/ru/news/1685375-gosudarstvo-finansiruet-penitenciarnuyu-sluzhbu-na-44-ot-potrebnosti 3 сентября 2017).

 

22. Як повідомило Міністерство юстиції, у 2017 році розглянуто 432 скарги засуджених та їх родичів. З них підтвердилось 23.

 

23. Міністерство юстиції зазначає, що відповідно до постанов Кабінету міністрів України від 18 травня 2016 року № 343 «Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції» та № 348 «Про ліквідацію територіальних органів управління Державної пенітенціарної служби та утворення територіальних органів Міністерства юстиції» відбувались заходи з реформування Державної кримінально-виконавчої служби України. Разом з тим протягом 2017 року рішення про припинення діяльності або реорганізацію (закриття) установ виконання покарань Державної кримінально-виконавчої служби Міністерством юстиції не ухвалювалось.

 

24. Існує впевненість, що базується на численних усних повідомленнях в’язнів та їх родичів, що серед в’язничного персоналу поширена корупція, особливо при застосуванні умовно-дострокового звільнення. Дійсні масштаби її оцінити важко. Випадки викриття фактів корупції не впливають відчутно на загальний її рівень.

 

Показчиком значимості для керівництва відомства боротьби з корупцією є та обставина, що на сайті відомства є відповідний розділ, в якому розміщена інформація про стан роботи щодо додержання персоналом Державної кримінально-виконавчої служби України вимог антикорупційного законодавства. Натомість останній матеріал датований серединою 2015 р. То ж будь-яка інформація про заходи боротьби з корупцією у відомстві за 2016-17 роки на сайті відомства геть відсутня (http://www.kvs.gov.ua/peniten/control/main/uk/publish/category/627427).

 

АМНИСТИЯ

 

25. Президент України Петро Порошенко 2 вересня 2017 року підписав закон "Про амністію у 2016 році", Після його публікації 6 вересня в офіційному виданні "Голос України" він набув чинності. Закон передбачає амністію осіб, засуджених за скоєння умисних нетяжких і не особливо тяжких злочинів, необережних злочинів, які не є тяжкими, а саме громадян:

 


  • які на момент порушення були неповнолітніми,

  • вагітних на даний момент жінок,

  • батьків неповнолітніх дітей або дітей-інвалідів,

  • визнаних інвалідами,

  • засуджених, які на даний момент досягли пенсійного віку,

  • ветеранів війни,

  • учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС,

  • дітей батьків старше 70 років чи батьків-інвалідів, якщо у тих немає інших працездатних дітей.

 

Документ розповсюджується на учасників АТО. Якщо засуджений відбуває покарання за нетяжкий і не особливо тяжкий злочин, його можуть звільнити від покарання, якщо він відбув щонайменше половину строку основного покарання. Засудженим за не особливо тяжкі злочини, якщо вони не підпадають під дію описаних вище норм, скоротять наполовину невідбуту частину покарання.

 

"Рішення про застосування чи незастосування амністії приймається судом щодо кожної особи індивідуально після ретельної перевірки матеріалів особової справи та відомостей про поведінку засудженого за час відбування покарання", - йдеться у тексті закону.

 

26. Розбіжності у назві закону та датою його підписання пояснюється тим, що він був вперше ухвалений Верховною Радою України ще влітку 2016 року. Президент тоді наклав вето, і оновлений варіант закону Верховна Рада ухвалила наприкінці 2016 року. До Президента на підпис цей варіант закону потрапив вже у лютому 2017 року, але П.Порошенко з невідомих причин не став його підписувати, хоча й не відхилив. За законом у випадку, якщо Президент зволікає з підписанням ухваленого закону понад два тижні, не відхиляючи при цьому його, спікер парламенту має право цей закон підписати, оприлюднити і закон стає чинним. Натомість А.Парубій не наважався півроку виконати передбачену законом дію. Деякі засуджені , хто знав про ситуацію із законом і кого цей закон стосувався, навіть подавали до суду, цілком справедливо оскаржуючи незрозумілу тривалу бездіяльність Президента. В результаті сотні в’язнів відсиділи зайвих півроку через цю бездіяльність Президента П.Порошенко та спікера А.Парубія.

 

Тому вкрай незграбними та дивними виглядають твердження про те, що Президент підписав закон "Про амністію у 2016 році" на прохання керівників церков та Героїв України.

 

27. Заступник міністра юстиції України Денис Чернишов повідомив УНН, що за попередніми розрахунками, під дію закону України "Про амністію у 2016 році" в установах виконання покарань Державної кримінально-виконавчої служби України за формальними ознаками підпадає 1196 засуджених, з яких 1052 – під звільнення від подальшого відбування покарання та 144 - під скорочення строку покарання. Він уточнив, що, зокрема, під звільнення від подальшого відбування покарання за формальними ознаками підпадає 46 осіб, які на момент вчинення злочину були неповнолітніми, 1 вагітна жінка, 109 осіб, які мають неповнолітніх дітей або дітей-інвалідів, 50 хворих на активну форму туберкульозу, онкологічні захворювання та інші тяжкі захворювання, 26 осіб похилого віку, 3 учасники ліквідації аварії на ЧАЕС та 33 особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, брали безпосередню участь в АТО.

 

Він також розповів, що на кожну особу, яка буде звільнена з установ виконання покарань за амністією, до органів державної влади за обраним нею місцем проживання будуть направлені повідомлення про взяття на облік, надання допомоги в трудовому та побутовому влаштуванні (http://www.unn.com.ua/uk/news/1688491-maizhe-12-tys-zasudzhenykh-pidpadaie-pid-diiu-zakonu-pro-amnistiiu--miniust 18 вересня 2017).

 

28. Протягом 2016 року Президент України помилував 67 осіб. Шляхом скорочення терміну призначеного покарання було помилувано 23 особи, решта засуджених були повністю звільнені від подальшого відбування покарання. З помилуваних людей вісім були засуджені за вчинення необережних злочинів. Значна частина помилуваних – люди похилого віку, з яких 17 осіб старші 60 років. Практично всі помилувані засуджені вперше, хоча майже половина з них відбували значні терміни покарання. Всі помилувані не є рецидивістами та їх звільнення не загрожує безпеці громадян України.

 

29. Ув’язнені особи є і в деяких інших відомствах.

 

У сфері відання Міністерства оборони України функціонують один дисциплінарний батальйон та гауптвахти, число яких станом на 01.01.2018 не повідомляється (у 2015 році було 19 гауптвахт).

 

За даними Міноборони України, на початок 2017 року у дисбаті відбували покарання 60 військовослужбовців, Протягом року для відбування покарання до дисбату поступило 42 засуджених осіб, а 90 осіб було звільнено з дисциплінарного батальйону, то ж на кінець року їх залишилось там 12.

 

На гауптвахтах на початок року під вартою перебувало 50 осіб, протягом року до них було поміщено 188 осіб, а вибули з гауптвахт 189 осіб. На кінець року на гауптвахтах перебували 49 військовослужбовців (лист Міністерства оборони України № 306/3/399 від 19 січня 2018 р.).

 

Таблиця 4

Рух ув’язнених військовослужбовців, які утримувались у дисциплінарному батальйоні та на гауптвахтах Військової служби правопорядку у 2017 році


Категорія


Кількість військовослужбовців, що утримувались станом на 01.01.2017


Кількість військово-службовців, яких доставлено/звільнено протягом 2017 року


Кількість військовослужбовців, що утримувались станом на 01.01.2018


Засуджених до тримання у дисциплінарному батальйоні


60


42/90


12


Узятих під варту військовослужбовців


50


188/189


49

 

Інформація про відбування кримінальних покарань військовослужбовцями у попередні роки містяться у п. 139 Доповіді-2005, п. 13 Доповіді -2012, п. 20 Доповіді-2013, п. 22 Доповіді-2014, п. 29 Доповіді-2015 та у п. 27 Доповіді-2016.

 

30. В СБУ функціонує один ізолятор тимчасового тримання у м. Києві - для тримання осіб, підозрюваних у підготовці чи проведенні розвідувально-підривної, терористичної діяльності та вчиненні інших злочинів, розслідування яких віднесено до компетенції органів СБУ (див. п. 28 Доповідь-2016). Місткість ізолятора складає 48 осіб. Станом на 01.01.2018 року (лист СБУ № 23/68 від 17.01.2018 р.) в ньому трималося 18 осіб (минулого року - 16 осіб), а загалом протягом 2017 року перебувало 134 особи (108 осіб).

 

31. Діти, які скоїли кримінальні злочини у віці до 14 років, направляються до шкіл та професійних училищ соціальної реабілітації. Ці заклади перебувають у підпорядкуванні Міністерства освіти та науки України (див. п. 29 Доповідь-2016). За даними цього Міністерства (лист № 2.1-278 від 05.02.2018 р.) в цих закладах перебуває 21 дитина (минулого року – 24 дитини, позаминулого - 44 дитини, три роки тому –120 дітей), зокрема:

 

у Комишуваській школі соціальної реабілітації для хлопчаків, Запорізька обл. (розрахована на 160 осіб). – 6 осіб (8 осіб), всі – за крадіжку;

 

у приміщенні Балахівської школи соціальної реабілітації для хлопчаків, Кіровоградська обл.(розрахована на 180 осіб) відповідно до наказу МОН України від 07.08.2014 р. № 915 тимчасово розташоване Макіївське професійне училище соціальної реабілітації для хлопчаків, в ньому нині перебуває 15 дітей, в тому числі за вбивство – 1, за розбій – 1, за грабіж – 6, за крадіжки – 9, за шахрайство – 1, за незаконне заволодіння транспортним засобом – 3. Варто зазначити, що деякі з хлопців перебувають в училищі за декількома складами злочинів.

 

Повідомляється також, що Міністерством видано наказ від 21.08.2017 №1211 «Про реорганізацію професійного училища соціальної реабілітації м.Охтирки». В цьому закладі раніше трималися дівчатки, розраховане воно на 160 осіб, та у 2016 році було тільки три дівчинки.

 

МЕДИЧНІ ПОСЛУГИ. Смертність та захворюваність

 

32. З року в рік у Доповідях «Донецького Меморіалу» сфера надання медичних послуг засудженим та особам, взятим під варту, відзначається як надзвичайно складна та проблемна. У попередніх Доповідях неодноразово наголошувалось на суттєвих недоліках у цій сфері, зокрема, у п. 54 Доповіді-2006, пп. 68-76 Доповіді- 2009, пп. 54-62 Доповіді-2010, пп. 41-48 Доповіді-2011, пп. 61-74 Доповіді-2012, пп. 40-52 Доповіді-2013, пп. 40-43 Доповіді-2014, пп. 52 – 62 Доповіді-2015, пп. 30-36 Доповіді-2016.

 

Помітних змін у сфері надання медичних послуг засудженим та з якістю їх медичного обслуговування не відбувалось і протягом 2017 року.

 

33. Певним показником складності проблем в медичній сфері та в наданні медичних послуг можна вважати рівень захворюваності, смертності та число випадків суїцидів в установах відомства.

 

Протягом 2017 року в установах виконання покарань вмерло 568 осіб (523 особи), з них у слідчих ізоляторах – 164 (126 осіб). І хоча цей абсолютний показник менше, ніж у 2011-2014 роках, тим не менше в розрахунку на 1 тис. ув’язнених вмерло більше, ніж у попередні роки, крім 2014. Цей рівень значно більший рівня 2009-2010 та попередніх років. За даними Ради Європи, середньоєвропейський показник становить в середньому 2,8.

 

Число випадків суїциду під час перебування осіб в усіх установах позбавлення волі у 2017 році становило 46 (60), з них випадків у слідчих ізоляторах – 13 осіб (17 осіб). Цей рівень по числу випадків на 1 тис. ув’язнених залишається доволі високим, він вдвічі перевищує рівень 2011-2012 років.

 

34. Число в’язнів, хворих на туберкульоз, на кінець 2017 року в абсолютних цифрах складало 1356 осіб (рік тому – 1850 осіб), в тому числі 273 особи – у СІЗО. В розрахунку на 1 тис. ув’язнених число таких хворих за 2017 рік зменшилось з 30,63 до 23,75. Тому можна говорити про те, що число хворих на туберкульоз стабілізувалось та намітилась тенденція до скорочення таких хворих.

 

Число ВІЛ-інфікованих у 2017 році зросло з 3730 осіб до 3830 осіб, з яких тримаються у СІЗО 975 осіб, а в розрахунку на 1 тис. ув’язнених з 61,76 до 67,08. Отже зберігається тенденція постійного росту числа ВІЛ-інфікованих у розрахунку на 1 тис. ув’язнених, а певною мірою і росту їх абсолютної чисельності. При цьому рівень 2003 року перевищений вже в понад шість разів.

 

Динаміка цих показників за останні вісім років наведена у таблиці 5.

 

Таблиця 5

Захворюваність і смертність в установах Департаменту у 2003 та у 2010-2017 роках


Показники


2003


2010


2011


2012


2013


2014


2015


2016


2017


Кількість осіб в місцях позбавлення волі на 01 січня наступного року


191 677


154 027


154 029


147 112


126 937


73 431


69 997


60 399


57 100


Померло


824


808


1169


1 021


911


792


510


523


568


На 1 тис. ув’язнених


4,30


5,25


7,59


6,94


7,18


10,79


7,29


8,66


9,95


Випадків суїциду


41


44


59


65


84


63


49


60


46


На 1 тис. ув’язнених


0,21


0,29


0,383


0,442


0,662


0,86


0,70


0,99


0,81


Хворих на туберкульоз в активній формі на 01 січня наступного року


9 080


5486


4 822


н. д.


4135


2160


2210


1 850


1356


На 1 тис. ув’язнених


47,37


35,62


31,31

 

32,58


29,42


31,57


30,63


23,75


ВІЛ-інфікованих на 01 січня наступного року


1 917


6020


6 910


6957


7348


4135


4145


3 730


3 830


На 1 тис. ув’язнених


10,0


39,1


44,9


47,3


57,9


56,31


59,22


61,76


67,08

 

35. Залишаються невирішеними численні проблеми в’язнів-інвалідів. У них існують проблеми із забезпеченням протезами, із залученням їх до праці. Станом на 1 січня 2018 року в установах виконання покарань утримувалося 1153 особи, які мають інвалідність (1255 рік тому). Проблеми інвалідів в колоніях не досліджуються, публічно не обговорюються і фактично залишаються начебто поза увагою, «в тіні».

 

36. Медичне забезпечення засуджених та осіб, узятих під варту, здійснюють 18 відомчих лікарень (8 - туберкульозних, 9 - багатопрофільних; 1 - лікувальний заклад психіатричного профілю) та 114 медичних частин в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах.

 

37. Основний механізм вирішення медичних проблем у в’язницях, на який покладаються очільники державних органів – проведення нарад – спрацьовує дуже погано і годиться хіба що для констатації ситуації. Так, сайт rbk.ua у березні повідомляв:

 

«Генеральный прокурор Юрий Луценко заявил, что по состоянию на 30 марта 2017 года в Украине умерли 144 заключенных и осужденных против 112 за аналогичный период прошлого года. Об этом на своей странице в Facebook написала пресс-секретарь генпрокурора Лариса Сарган.

 

Луценко отметил, что вследствие гуманизации уголовного законодательства, выполнения "закона Савченко" количество заключенных в учреждениях постоянно уменьшается (по 2016 - с 81,4 до 60,6 тыс.). Он добавил, что количество инвалидов в учреждениях достигает 1200 человек, которые требуют особого медицинского наблюдения.

 

Государственное финансирование потребностей медицинского обеспечения текущего года, как и последние несколько лет, не превышает 22-23%. Также катастрофически не хватает врачей и среднего медицинского персонала, укомплектование должностей которых во многих учреждениях не превышает 50-60%. Медицинское оборудование пенитенциарной системы, по словам Луценко, вообще не обновляется, и является по меньшей мере на 70% устаревшим, или не функционирует». (https://www.rbc.ua/rus/news/nachala-goda-ukraine-umerli-144-zaklyuchennyh-1490958420.html 31.03.2017 - 14:05)

 

38. Минуло більше півроку, і Управління зв’язків із громадськістю та ЗМІ Генеральної прокуратури України повідомило, що «з листопада 2017 року в Генеральній прокуратурі України відбулася чергова нарада, на якій було обговорено питання реформування діяльності медичних служб установ Державної кримінально-виконавчої служби України за участю керівників центральних органів виконавчої влади. На заході були присутні Генеральний прокурор України Юрій Луценко, Міністр юстиції України Павло Петренко, в. о Міністра охорони здоров’я України Уляна Супрун, начальник управління нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру у місцях несвободи Генеральної прокуратури України В’ячеслав Свірець та інші. Генеральний прокурор Юрій Луценко нагадав, що в березні поточного року під час попередньої зустрічі Мін’юст і МОЗ домовились про необхідність повного перезавантаження системи пенітенціарної служби, що наразі і відбувається.

 

За словами Генпрокурора, розпочався перехідний період до запровадження нової системи медичних служб. Так, Міністерством юстиції вже зареєстровано Управління медичного обслуговування окремо від Департаменту пенітенціарної служби, відбувається організація конкурсного набору медичного персоналу. Проте одночасно ще залишається велика кількість невирішених питань. Потребує доопрацювання нормативна база, залишається відкритим питання закупівлі ліків.

 

За результатами обговорення проблемних питань присутні дійшли висновку, що першочергового вирішення потребує розрахунок бюджету на запровадження нової системи медичного обслуговування ув’язнених, формування спільної комісії для проведення конкурсу на посаду керівника медичної служби». (http://www.gp.gov.ua/ua/news.html?_m= publications&_c =view&_t=rec&id=218508 03.11.2017 ).

 

39. Певні заходи проводяться прокуратурою й у регіонах. Як повідомила прокуратура Миколаївщини, «за запровадженою практикою продовжуються перевірки дотримання конституційних прав в’язнів на належне медичне забезпечення в установах виконання покарань області. Результати перевірок установ виконання покарань області в черговий раз підтвердили необхідність відведення їх медичних частин з підпорядкування органів ДКВС Прокуратурою Миколаївської області підтримується позиція Генерального прокурора Юрія Луценка щодо необхідності передачі від Мінюсту до Міністерства охорони здоров’я функції надання медичної допомоги хворим в установах ДКВС.

 

Загалом, упродовж року за результатами здійснення перевірок кримінально-виконавчих установ області з питання виконання вимог законодавства на належне медичне забезпечення в’язнів внесено 36 документів реагування, за результатами розгляду яких до дисциплінарної відповідальності притягнуто 71 службову особу. Розпочато досудове розслідування за 11 фактами неналежного виконання професійних обов’язків медичними працівниками установ кримінально-виконавчої служби області (ст. 140 КК України).

 

Після виявлення заступником прокурора області А. Жмурою у медичній частині Вознесенської виправної колонії № 72 використання медичних препаратів, термін придатності яких закінчився, за дорученням керівництва регіональної прокуратури місцевими прокуратурами проведено аналогічні перевірки в установах виконання покарань області. У ході таких перевірок у медичних частинах Казанківської та Арбузинської виправних колоній також виявлено та вилучено з використання медичні препарати з простроченим терміном зберігання.

 

Поряд з цим у ході перевірки у Снігурівській виправній колонії встановлено, що незважаючи на те, що зазначена виправна колонія є лікувальним закладом, станом на 10.10.2017 лікарня установи не забезпечена у повному обсязі медичними препаратами для лікування утримуваних у ній осіб». (http://myk.gp.gov.ua/ua/news.html?_m=publications&_c= view&_t=rec&id=217157, 10.10.2017).

 

40. Цікавим є погляд на стан в’язничної медицини Сергія Старенького, очільника кримінально-виконавчої системи короткий час у 2014 році, який написав у Фейсбуці 21 лютого 2018 року:

 

«Медична допомога в СІЗО та колоніях на грані колапсу. Ще минулого року Кабмін за ініціативою "реформаторів" з Мін’юсту нібито провів "покращення" і "оптимізацію". Було створено на папері Державну установу "Центр здоров’я", яка б мала організувати незалежну від начальників установ медичну допомогу в’язням. Відповідно весь старий медичний персонал повинен був бути звільнений через ліквідацію їхніх посад. Це і було виконано. Всі були попереджені, строки їх відпрацювання закінчились в середині лютого 2018 року.

 

Але є одне "АЛЕ". Нова структура не створена. Немає навіть керівника. Того, кому пообіцяли (чит. Продали) призначити не можуть, бо треба конкурс проводити, якій та людина не пройде. Інших не хочуть, бо "кастінг" вже відбувся. Штати нових лікарів не доведені на місця. Нових прийняти на роботу неможливо. Старі вже частина звільнені, частина буде звільнена в найближчий час, бо старі штати лікарів вже скорочені. Фінансувати згідно кошторису їх буде неможливо (наступить відповідальність за нецільове використання зарплатних коштів).

 

Результат: повний завал по медицині, без перспективи в найближчий час щось змінити на краще. Тому й пише Мінюст листи на установи - думають перекласти відповідальність на керівників колоній і СІЗО. Але відповідати за провал реформи ДПтС все одно доведеться тим, хто вішав собі політичні медалі.

 

41. Попри те, що проблема суїцидів залишається гострою, відомство воліє її не помічати.

 

«Донецький Меморіал» кілька років у рекомендаціях щорічних Доповідей наголошував на необхідності «визначити чинники значного росту смертності та суїцидів в установах виконання покарань і вжити заходи до їх зменшення» (Доповідь-2013 та Доповідь 2014). У висновках Доповіді-2016 знову приверталась увага, що «Останні п’ять років відмічені сплеском числа випадків самогубств у в’язницях. Якщо протягом 2008-2010 років та й раніше щороку траплялося 40-44 випадки самогубств, то в 2016 році їх сталося 60 випадків, з них 17 в СІЗО. Це рекордний рівень».

 

42. Відсутність чіткої позиції відомства щодо цієї проблеми підтверджується відсутністю будь-яких загальних коментарів чи узагальнень, коли ЗМІ повідомляють про випадки суїциду за гратами. Далі – деякі приклади.

 

В коментарі Громадському начальник управління нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру у місцях несвободи ГПУ Вячеслав Свірець повідомив: «В ізоляторі тимчасового тримання вчинив самогубство підозрюваний в організації у 2014 році нападу на в той час журналістку, а сьогодні народну депутатку Тетяну Чорновол — Олег Нетребко, який був поміщений в ізолятор тимчасового тримання після екстрадиції з Білорусі, де був затриманий по лінії міжнародного розшуку.

 

«Тіло виявили близько 03:50. На записах з камер помітно, як людина проснулась, помітно, як включила телевізор. Потім на відео він заходить в зону, яка, прихована від камер, у санвузол. Після цього черговий виявив його повішеним», — розповів Свірець. За його словами, на тілі самогубця не виявлено ознак боротьби чи насильства. Свірець додав, що підозрюваний вчинив самогубство за допомогою простирадла. Тим не менше, за даним фактом відкрито кримінальне провадження за ч. 1 ст 115 КК України (умисне вбивство).

 

Окрім Нетребка, у камері ізолятора утримувались ще двоє людей. Вони, за словами Свірця, у час вчинення підозрюваним самогубства, спали. Свірець додав, що слідство продовжує вивчення відеозапису камери спостереження.

 

«Ми просили перевести його в ізолятор тимчасового тримання, тому що в СІЗО можна щось і пронести, і для забезпечення його ж безпеки ми просили його помістити в ізолятор», — сказав начальник департаменту спецрозслідувань ГПУ Сергій Горбатюк у коментарі Громадському. «Він тримався в ІТТ на виконання рішення слідчого про забезпечення заходів безпеки. На теперішній час в СІЗО не забезпечується належний рівень ізоляції підозрюваного, у тому числі регулярні випадки використання арештованими мобільних телефонів, що впливає на безпеку», — додав він. (Давайте одразу є зауважимо щодо понять «пенітенціарний», «в’язничний» та «кримінально-виконавчий». У цьому пості ці поняття тотожні, що виключити непотрібні тут (!) дискусії. Гадаю, що не потрібно один одному тут розповідати про перші пенітенціарії та квакерів й так далі. Хотілося, щоб дискусії відбувалася на більш високому рівні та в інший площині.

 

Отже…

 

Розпочну з того, що пенітенціарна наука в Україні завжди була маргіналом в системі юридичних наук. Треба це визнати. Була таким собі додатком до кримінального права та кримінології, прориваючись вверх наче та травиця крізь асфальт завдяки енергії науковців, які дійсно хотіли б забезпечити цій науці те місце, на яке вона обґрунтовано заслуговує. Захищалися дисертації. Ну там щось пропонувалося науковцями. Щось використовувалося. Проте практика здебільшого йшла своїм ходом, більше відчуваючи вплив з боку політичних акторів та отримуючи час від часу «волшебниє пєнделі» з боку ЄСПЛ та міжнародних організацій.

 

І чесно кажучи, освітній курс з кримінально-виконавчого права на мене особисто завжди навівав ой яку нудьгу. Розповідати студентам про перелік прав та обов’язків засуджених, а потім вимагати від них же зазубрені шматки з КВК, погодьтеся, не є веселою справою. А чого вартий отой «прєдмєт і мєтод уголовно-ісполнітєльного права».

 

https://hromadske.ua/posts/v-sizo-vchynyv-samohubstvo-orhanizator-napadu-na-deputatku-chornovol-pid-chas-yevromaidanu-hpu 15.06.2017).

 

43. Інший випадок трапився 14 вересня у Чернігівському СІЗО: «Ув’язнений 1998 року народження намагався покінчити з життям через повішання. Він був доставлений до лікарні, в реанімаційне відділення, передає УНІАН. Зараз стан його стабілізувався. У головному управлінні Нацполіціі області не уточнили, за який злочин молодика затримали. Відкрито кримінальне провадження за ст. 120 Кримінального кодексу України (доведення до самогубства), що карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий термін. Триває слідство.

 

Раніше в Чернігівському СІЗО загинув ув’язнений. Як повідомили в обласній прокуратурі, чоловіка забили до смерті». (https://antydot.info/news/u-chernihivskomu-sizo-uvyaznenyj-namahavsya-naklasty-na-sebe-ruky/ 19.09.17).

 

44. За матеріалами ГУНП у Києві, «до чергової частини Шевченківського управління поліції надійшло повідомлення про госпіталізацію із травмою голови у міську клініку ув’язненого Київського слідчого ізолятора. 20-річний хлопець помер у лікарні, не приходячи до свідомості. Слідчі розпочали досудове розслідування. При спілкуванні із працівниками слідчо-оперативної групи фельдшер медичної частини пояснив, що ув’язненого зі слідами насильства без свідомості виявили на його спальному місці. Тому відразу було прийнято рішення про невідкладну госпіталізацію у лікарню, де хлопець через деякий час помер. З метою встановлення причини смерті тіло померлого направили на судово-медичну експертизу, яка повинна показати тяжкість тілесних ушкоджень, а також механізм утворення. На місці події правоохоронці нічого не виявили та при опитуванні свідків – п’яти осіб, котрі перебували разом із потерпілим, жодної інформації не отримали. Досудове розслідування триває». (http://magnolia-tv.com/text-news/2017-01-27/85540-u-ki-vskomu-sl-dchomu-zolyator-vbili-molodogo-uvyaznenogo 27.01.2017).

 

45. «Три смерти в (Одесском) СИЗО за три недели. Еще одного арестанта обнаружили мертвым в следственном изоляторе Одессы. Открыты уголовные производства по статье 115-той с пометкой «естественная смерть» и статье 140 - «неисполнение или ненадлежащее исполнение медицинским работником профессиональных обязанностей». Известно, что перед смертью мужчине оказывали помощь в медчасти. 4 октября в СИЗО обнаружили тело 33-летнего заключенного с признаками самоубийства. А 19 октября в изоляторе свела счеты с жизнью 28-летняя женщина, задушившая своего ребенка».

 

(https://www.facebook.com/DumskayaTV/videos/732758580255094/, 23 жовтня, Думская ТВ).

 

46. «В Черкасской исправительной колонии № 62 при полном попустительстве и бесконтрольности со стороны администрации учреждения жестоко убили осужденного.

 

Чрезвычайное происшествие случилось в камере сектора максимального уровня безопасности, где за осужденными должен быть установлен особый контроль. Однако, как оказалось, уже на протяжении последних трех лет все камеры на ночь администрация в нарушение всех инструкций и вопреки здравому смыслу оставляет открытыми, а поэтому осужденные предоставлены сами себе.

 

Так случилось и в ночь убийства, когда в камеру к потерпевшему пришли осужденные из других камер. В ходе возникшего спора о дележке дохода от продажи наркотиков возникла драка, в результате которой погибшему в двух местах проломили голову. О гибели осужденного представители администрации узнали только утром. Факт гибели осужденного пытались скрыть, однако сами осужденные при помощи находящихся у них телефонов успели информировать общественность.

 

К этому чудовищному и поражающему своей дерзостью преступлению привело полное отсутствие режима в данной исправительной колонии. Обстановка осложнена еще и тем, что ее руководство в лице начальника и первого заместителя начальника самоустранилось от выполнения своих обязанностей, увязнув в коррупции и запрещенных связях с осужденными. Управление в Киеве, которому подконтрольна 62-я колония, в последнее время также не уделяло достаточного внимания негативным процессам, которые происходят в учреждении, ограничиваясь формальными проверками служебной и хозяйственной деятельности.

 

Несмотря на фейковые реформы, якобы проводимые Министерством юстиции в сфере исполнения уголовных наказаний, все руководители учреждений уголовно-исполнительной системы в Черкасской области были назначены на свои должности еще при власти Януковича и каким-то образом избежали объективной люстрации и аттестации.

 

В свою очередь это привело к не контролируемой ситуации в исправительных колониях, что в ближайшее время может вылиться в происшествия куда больших масштабов. Ранее сообщалось о том, что в Черкасской исправительной колонии № 62 первый заместитель нача-льника организовал жестокое избиение осужденного». (http://news-important.ru/v-cherkasskoj- kolonii-pri-polnom-popustitelstve-administracii-zhestoko-ubit-osuzhdennyj/?_utl_t=fb, 28.09.2017)

 

47. Незадоволені ситуацією у СІЗО не тільки в’язні. Сайт rbc.ua повідомив, що «экс-руководитель пенитенциарной службы Сергей Старенький на своей странице в Facebook сообщил о забастовке работников в Лукьяновском следственном изоляторе. Работники СИЗО бастуют из-за невыплаты зарплаты. Второй день коллег по нашему общему делу не пускают к клиентам. Сегодня вызвали полицию и журналистов. Нарушено право на защиту.... По его его словам, ранее несколько дежурных отказались заступать на службу.

 

Ранее прокуратура Запорожской области совместно с работниками Управления Службы безопасности Украины в области задержала работника Запорожского следственного изолятора после сбыта им наркотических средств одному из осужденных». (https://www.rbc.ua/rus/news/ lukyanovskom-sizo-bastuyut-rabotniki-1490097903.html 21.03.2017).

 

РЕФОРМУВАННЯ кримінально-виконавчої СЛУЖБИ

 

48. Кримінально-виконавча служба реформується безперервно з часу здобуття Україною незалежності, тобто понад чверть століття. То ж і 2017 рік пройшов, як і попередні, під знаком буцімто реформи кримінально-виконавчої служби. Дуже часто на цю тему висловлювався заступник міністра юстиції Денис Чернишов. Так, в інтерв’ю журналу Кореспондент він повідомив:

 

«В Украине планируется оптимизация пенитенциарных учреждений, всего у нас их 148. В первую партию вошло 13 учреждений, которые будут оптимизированы в 2017 году. Это те учреждения, в которых меньше 50% наполняемости, плохие условия содержания, нет производства. Их мы планируем передавать в Минобороны, Нацгвардии, если они захотят. Либо будем проводить работу, чтобы сокращать неэффективное использование бюджетных средств". После ликвидации Государственной пенитенциарной службы было сокращено 734 должности.

 

По словам заместителя министра, в некоторых украинских тюрьмах некомплект сотрудников, но есть и такие, в которых заключенных в несколько раз меньше, чем надзирателей. "Служебная инструкция говорит: пойди со своим напарником и сделай то-то, а напарника нет. Так что, не работать?", - сетует Чернышов. Также он отметил, что после декриминализации уголовного кодекса многие экономические статьи теперь предусматривают наказание в виде штрафа, а не лишения свободы, например, фиктивное предпринимательство. В связи с этим поменялся состав заключенных."Теперь в основном сидят хулиганы, убийцы и наркоманы", - подчеркнул замминистра. (http://korrespondent.net/ ukraine/3900646-v-ukrayne-zakrouit-13-tuirem-v-2017-hodu-mynuist 27 октября 2017).

 

49. В інтерв’ю УНН Д.Чернишов розповів, що «коррупцию на местах в пенитенциарной системе будут контролировать с помощью электронного реестра. Кабинета министров решил выделить 20 млн грн на создание электронной базы данных осужденных и арестованных лиц в Пенитенциарной службе Украины. "Вообще – это (электронный реестр – ред.) будет часть большой информационной системы, часть которой есть – заключенный. Там будет его личное дело: статья, какие у него есть документы, его медицинская карта, чем он болел, какое лечение он получил, какие таблетки употреблял".

 

Замминистра также подчеркнул, что информация в колониях еженедельно будет сверяться с центральным компьютером. По его словам, данные из реестра невозможно будет удалить. Главное, что этот реестр мы сможем вести – сейчас все в мире устроено на базах данных. Это и снижение коррупции на местах, это позволит вести более корректно учет на местах", - рассказал Чернышов. Он добавил, что на сегодняшний день статистика в пенитенциарной системе ведется на бумаге.

 

"Сейчас, как мы видим по системе, какие у нас есть злоупотребления – например, у человека были какие-то проблемы, из-за которых в отношении него были применены штрафные санкции. Это очень влияет на то, может ли человек претендовать на условно-досроч-ное освобождение. Личное дело ведется на бумаге, и если на местах страницы вырвали, другие вставили с поощрениями и ушел на УДО (условно-досрочное освобождение – ред.). А когда это в единой базе, когда это все дублируется с колонии на центральный компьютер – это делает невозможными такие злоупотребления", - объяснил он. (http://www.unn.com.ua/ru/ news/1686124-v-minyuste-rasskazali-podrobnosti-funkcionirovaniya-reestra-osuzhdennyh, 6.09.2017).

 

50. В інтерв’ю DT.UA Денис Чернышев повідомив, що «на сегодня (3 сентября 2017) в Украине только 2% зданий пенитенциарной службы соответствуют международным стандартам, передает УНН.

 

"Древнейшая постройка - 1614 г. Лукьяновское СИЗО - в 1859-м. КПД сетей, труб, теплотрасс движется к нулю. Ремонтировать бессмысленно. Есть текущие ремонты. На них мы закладываем несколько сот миллионов гривен в бюджетных предложениях на следующий год. Сколько выделят - не знаю", - сказал он. По его словам, в сложившейся мировой практике построение нового СИЗО Гринфилд стоит примерно 10 тыс. долл. на одного заключенного. Поскольку стоимость труда и стройматериалов у нас несколько ниже - около 8 тыс. долл. Как сообщал УНН, государство выделяет на пенитенциарную службу 3,7 млрд грн в год, что составляет 44% от потребности». (http://www.unn.com.ua/ru/news/ 1685378-lish-2-zdaniy-penitenciarnoy-sluzhby-sootvetstvuyut-mezhdunarodnym-standartam).

 

51. Експерт юрист Дмитро Ягунов доволі критично оцінює заяви очільників Мінюсту щодо начебто реформування КВС:

 

«Я не считаю, что то, что происходит в сфере пенитенциарной службы за последние два с лишним года, это реформа. Это более напоминает Броуновское движение взад-вперед. В сентябре было принято очередное решение очередного органа, вернулись на круги своя, к той же самой модели, которая с таким остервенением разрушалась командой реформаторов из Министерства юстиции. Мы сделали большой шаг назад.

 

У нас до мая 2016-го года существовала Государственная пенитенциарная служба Украины. Но говорить, что она была самостоятельная и независимая, а Министерство юстиции рвалось ее реформировать и рвалось проникнуть в тюрьму – это глупость, потому что пенитенциарная служба выполняла волю министра юстиции. То есть Министерство юстиции еще при Царе Горохе имело влияние на кадровую политику, на обеспечение законности, финансовой дисциплины и так далее. В 2016-м году данная структура была реформирована, уничтожена, а формировать и реализовывать эту политику стало Министерство юстиции.

 

За полтора года такого реформирования Министерству юстиции просто надоело играться с теми вещами, которые были легкими. Это небольшие бунты осужденных, убийства, которых последний год было больше, чем за последние пять лет. Все эти негативные явления позволяют делать вывод о том, что они уже наигрались, и буквально в сентябре этого года вернулись к той же модели, которая существовала по состоянию на май 2016-го года. Возникает вопрос – сколько денег стоил такой реверс для плательщиков налогов?

 

Была пенитенциарная служба, в сейчас появилась Администрация уголовно-исполнительной службы. Функции, задачи и концепт те же – министр юстиции формирует политику, эта служба ее реализует. Ничего нового. Новое – это те хаотические движения. Было абсолютно бесплановое разрушение старой модели, не было стратегии построения чего-то нового».

 

52. Заступник керівника Департаменту з питань реалізації Національного превентивного механізму Євген Нєцвєтаєв так розцінив хід реформи: «Реформа пенітенціарної системи "вже як півтора роки "буксує" на місці. Ліквідували центральний апарат та управління у кожній області. Замість них створили шість міжрегіональних управлінь. А замість центрального апарату створили декілька структурних підрозділів у Мін’юсті. Наголошувалось, що ця зміна системи управління потрібна, щоб зменшити фінансування апарату управління і передати ці кошти на персонал, який безпосередньо працює з ув’язненими та засудженими. Але після цих змін реформа до виправних колоній та слідчих ізоляторів так і не дійшла.

 

Є.Нецвєтаєв переконаний, що перед тим, як починати реформу, потрібно було зробити план її проведення.

 

"Неодноразово про це минулого року казали, що потрібно, щоб був план проведення реформи. Досі її немає. Нам відомо, що Міністерство юстиції лише готує паспорт реформ установ виконання покарань. Але це мало бути ще раніше", — каже він.

 

Представник Омбудсмана констатує, що система контролю за роботою СІЗО та виправних колоній зменшилась.

 

За його словами, коли працював Департамент з питань виконання покарань Державної пенітенціарної служби, то часто відбувались перевірки.

 

"А зараз вийшло так, що адміністрація установ залишилася сам на сам з проблемами", — коментує він.

 

"Міністерство юстиції, говорячи журналістам про проблеми пенітенціарної служби, акцентують увагу на неналежному фінансуванню. Але скільки потрібно коштів, щоб не бити засудженого по голові ногами, щоб правомірно застосовувати спеціальні засоби? Для цього потрібно лише знання та відповідне мислення", — каже Євген Нєцвєтаєв.

 

53. Заступник міністра юстиції Д. Чернишов нарікає на нестачу коштів для пенітенціар-ної системи. На думку заступника міністра, вбивство співробітниці одеського ізолятора ще раз показало небезпечність цієї роботи і необхідність залучення уваги до системи і реформ, які відбуваються у ній. Євген Нєцвєтаєв зауважує, що, спілкуючись з працівниками установ виконання покарань, він не зустрів жодної людини, яка б засудила побиття ув’язнених в Одеському СІЗО. Він висловив співчуття рідним загиблої співробітниці СІЗО Олени Порошенко. "Таке мислення потрібно змінювати", — переконаний він.

 

Представник Уповноваженої розкритикував створення у грудні 2016 року інституту слідчих Державної кримінально-виконавчої служби. "На них покладаються обов’язки розслідувати злочини, скоєні на території та об’єктах Державної кримінально-виконавчої служби (ДКВС). Сюди входять установи виконання покарань, СІЗО й обласні управління. Можете собі уявити, як ці слідчі, які підпорядковані Міністерству юстиції, будуть розслідувати ці злочини. От була прокуратура, то вони показали факт катування", — пояснює він. Він звертає увагу на те, яким чином інформація про надзвичайні події у виправних колоніях лишатиметься лише у системі Міністерства юстиції: «До створення інституту слідчих, якщо ставалась надзвичайна подія, то адміністрація, керівництво чи черговий помічник начальника колонії повинен був проінформувати територіальний орган Нацполіції і прокуратуру. Але зараз через створення інституту слідчих прийняли положення, де вся інформація про надзвичайні події лишається саме системі у Мінюсту. Конституційний Суд зараз розглядає питання, чи відповідає Конституції України створення такого інституту при Мінюсті. У травні 2016 року ліквідували Державну пенітенціарну службу з покладанням її функцій на Міністерство юстиції. Наразі в уряді розробляють законопроект про пенітенціарну систему. Він має, зокрема, поліпшити умови праці співробітників та тримання засуджених у в’язницях». (https://humanrights.org.ua/material/predstavnik_ombudsmana__ minjiustu_ groshej_ne_potribno_abi_ne_katuvati_ljiudej 1 вересня 2017).

 

57. Під час Правозахисної НеКонференції 10 грудня 2017 року була проведена дискусія на тему "Чи здатна пенітенціарна система перейти від покарання до перевиховання?".

 

Учасники дискусії відмітили, що «реформи на центральному рівні мають обмежений вплив на реальний стан справ на місцях. Тому потрібно запровадити "паспортизацію" кожної окремої пенітенціарної установи».

 

А.Діденко повідомив у Фейсбуці, що обговорювалась низка актуальних тем, як от

 

- відхід від радянської колективної системи тримання та філософії самоокупності (установа сама на себе заробляє працею засуджених.)

 

- відмова від ідеї кари та перехід до концепту реінтеграції для того, щоб сприяти неповерненню до місць позбавлення волі. Впровадження політики у сфері соціальної адаптації (житло, робота та соціальні контакти після звільнення).

 

- зміна кадрових підходів у пенітенціарній системі, формування розуміння образу майбутнього пенітенціарного співробітника (на кшталт нових "копів").

 

Автор повідомлення висловив жаль, що в цій важливій дискусії не взяли участь представники Мінюсту, та висловив сподівання на плідну співпрацю з відомством задля зміни радянської парадигми і "гулагівських" методів виконання покарань.Відмовитися від ідеї кари та перейти до концепту реінтеграції для того, щоб сприяти неповерненню до місць позбавлення волі. Впровадити політику у сфері соціальної адаптації (житло, робота та соціальні контакти після звільнення).

 

Реформи на центральному рівні мають обмежений вплив на реальний стан справ на місцях. Тому потрібно запровадити "паспортизацію" кожної окремої пенітенціарної установи.

 

Відхід від радянської колективної системи тримання та філософії самоокупності (установа сама на себе заробляє працею засуджених.)

 

Зміна кадрових підходів у пенітенціарній системі. Сформувати розуміння образу майбутнього пенітенціарного співробітника (на кшталт нових "копів").

 

Сподіватимемося на плідну співпрацю з Мінюстом за для зміни радянської парадигми і "гулагівських" методів виконання покарань.

 

В цілому було 14 "правозахисних майстерен" з різноманітною правозахисною тематикою. Деякі дискусії настільки запеклі, що організатори змушені були викликати поліцію, аби трохи охолодити емоції учасників.

 

Згадувуав вчора дві панельні дискусії навколо теми судочинства в Україні і що потрібно зробити, аби ситуацію з верховенством права покращити?

Як правозахисний порядок денний на наступний рік напрацьовані рекомендації.

 

В цілому було 14 "правозахисних майстерен" з різноманітною правозахисною тематикою. Деякі дискусії настільки запеклі, що організатори змушені були викликати поліцію, аби трохи охолодити емоції учасників.

 

Згадувуав вчора дві панельні дискусії навколо теми судочинства в Україні і що потрібно зробити, аби ситуацію з верховенством права покращити?

Як правозахисний порядок денний на наступний рік напрацьовані рекомендації.

 

Про все це Ви можете дізнатися з різноманітних медіа -джерел, а також переглянути відео заходу.

 

В цілому було 14 "правозахисних майстерен" з різноманітною правозахисною тематикою. Деякі дискусії настільки запеклі, що організатори змушені були викликати поліцію, аби трохи охолодити емоції учасників.

 

Згадувуав вчора дві панельні дискусії навколо теми судочинства в Україні і що потрібно зробити, аби ситуацію з верховенством права покращити?

Як правозахисний порядок денний на наступний рік напрацьовані рекомендації.

 

А от під час дискусії на тему "Чи здатна пенітенціарна система перейти від покарання до перевиховання?" було спокійніше зі спікерами Олександром Павліченком, Олександром Гатіятулліним, Вадимом Човганом, Андрієм Галаєм і модераторкою Тетяною Курмановою.

На жаль в дискусії не приймали участь представники Мінюсту.

 

Проте на майбутнє, аби змінити пенітенціарну систему на сучасну і цивілізовану,потрібно:

 

Відмовитися від ідеї кари та перейти до концепту реінтеграції для того, щоб сприяти неповерненню до місць позбавлення волі. Впровадити політику у сфері соціальної адаптації (житло, робота та соціальні контакти після звільнення).

 

Реформи на центральному рівні мають обмежений вплив на реальний стан справ на місцях. Тому потрібно запровадити "паспортизацію" кожної окремої пенітенціарної установи.

 

Відхід від радянської колективної системи тримання та філософії самоокупності (установа сама на себе заробляє працею засуджених.)

 

Зміна кадрових підходів у пенітенціарній системі. Сформувати розуміння образу майбутнього пенітенціарного співробітника (на кшталт нових "копів").

 

Сподіватимемося на плідну співпрацю з Мінюстом за для зміни радянської парадигми і "гулагівських" методів виконання покарань.

 

55. Успішність реалізації заходів з реформування системи ілюструється перебігом подій з побудови нового СІЗО за межами Києва замість Лук’янівського. За повідомленням УНН, у лютому 2017 Міністерство юстиції оголосило про початок інвестиційного конкурсу з продажу Лук’янівського (Київського) і Львівського слідчих ізоляторів.Про це сказала на брифінгу перший заступник міністра юстиції Наталія Севостьянова. Вона зазначила, що Мін’юст близько півроку відпрацьовував процедуру продажу старих СІЗО в Києві і Львові та вирішив провести її за принципом державно-приватного партнерства. Планується, що нові СІЗО будуть побудовані у Львівській області на базі Личаківського виправного центру №30 та в Київській області в районі Ірпеня або Бучі. Мін’юст прогнозує переміщення Лук’янівського СІЗО за межі Києва до 2019 року.

За півроку на прес-конференції міністр юстиції України Павло Петренко повідомив, що «иностранные инвесторы отказались участвовать в конкурсе по строительству нового Киевского следственного изолятора в Коцюбинском Киевской области из-за негативной информационной кампании некоторых застройщиков. Однако, по его словам, по Львову конкурс по отбору инвесторов, которые будут строить новое СИЗО, находится на финальной стадии. "Должен быть завершен конкурс и объявлены результаты. Сейчас мы ожидаем от потенциальных инвесторов юридического подтверждения их заявок, они готовы провести это строительство", - рассказал он. П.Петренко отметил, что если будет запущен первый успешный кейс по Львову по строительству нового СИЗО, то это станет сигналом для инвесторов относительно дальнейших проектов. Министр напомнил, что есть восемь следственных изоляторов, которые включены в первый блок для перемещения их из центральных частей городов». (http://www.unn.com.ua/ru/news/1685179-inostrannye-investory-otkazalis-stroit-novoe-lukyanovskoe-sizo-za-kievom 1 сентября 2017).

 

56. То ж поки що керівництво Мінюсту розраховує в побудові нових СІЗО на створення «сигналів». І то у випадку, «если будет запущен первый успешный кейс по Львову по строительству нового СИЗО».

 

Міністрество у своїх планах покладається на просування ідеї державно-приватного партнерства, яке передбачає, що «инвестор построит здание для следственных изоляторов и только потом, после сдачи сооружения и перевода подследственных и заключенных в эти здания, инвестору будет передано старое здание Лукьяновского и Львовского СИЗО. Минюст рассчитывает до 2017 года определиться с инвестором, который будет готов построить новое СИЗО за пределами Киева, а потом получит возможность построить объекты на территории Лукьяновского СИЗО площадью 2,96 га, которое переедет. Новое СИЗО может быть построено на землях Государственной пенитенциарной службы, в частности, в Буче и Коцюбинском». (http://interfax.com.ua/news/general/459013.html None 02.11.2017).

 

У лютому 2017 року Мінюст, оголошуючи про початок збору інвестиційних пропозицій стосовно перенесення і будівництва нових Київського та Львівського слідчих ізоляторів, сподівався, що за два місяці будуть відомі інвестори, а вартість проекту складе біля $25-30 млн.

 

Через рік у лютому заступник міністра юстиції України Денис Чернишов повідомив, що «На сьогодні ми вже пройшли перший етап оцінки доцільності перебудови Львівського СІЗО. І вже передали на оцінку до МЕРТ і Мінфіну, тому що не тільки ми є учасниками процесу. Це дуже великий процес з точки зору взагалі визначення ефективності, фінансового підґрунтя тощо. Якщо ми кажемо про Київське СІЗО, то… проект для інвестора буде коштувати (тобто, побудова нового СІЗО, знесення та будівництво нового приміщення замість Київського СІЗО на тій ділянці) десь 70-80 млн дол., а по часу це займе десь років сім-вісім.

 

Тобто, у нас такого внутрішнього інвестора нема в Україні, на жаль, в якого є гроші в такій кількості і з таким горизонтом. Іноземні інвестори також, враховуючи і рейтинг країни, і те, що в нас ідуть бойові дії, то не всі хочуть вкладатися у таку ризикову ситуацію. Але, тим не менше, у нас ідуть перемовини і з китайцями, до речі. Зараз почалися якісь більш цікаві стосунки».

 

57. Очевидно, що прогрес в реалізаціїї ідеї перенесення СІЗО за рік полягає в тому, що «сигнали» змінились на «цікаві стосунки». До того ж, за словами Д.Чернишова, «ми на місці не стоїмо. Якщо говоримо про Київське СІЗО, то зрозуміло, що навіть якщо б ми завтра почали будівництво, то переїхали б вони років за три-чотири».

 

Про реальне фінансування ідей відомства заступник Міністра повідомив: «Бюджет і зараз виділяє реально копійки, але ми будемо акумулювати гроші зі своїх спецфондів. Тому що у нас зараз пріоритетне завдання — поки ми не знайдемо інвестора на будівництво нового СІЗО, все ж таки, підтримувати на належному рівні існуюче СІЗО. Ми будемо максимально використовувати своє виробництво.

 

Все, що ми можемо виробити, все будемо робити у себе на своїх виробництвах, щоб максимально зменшити ціну. Ми будемо використовувати і свої кошти. Також зараз кинули клич, щоб і благодійні фонди взяли участь, міжнародні організації. Нам дуже і в минулому році допомагав, і в цьому році буде дуже допомагати Червоний Хрест. Тобто, крутимося.

 

Окрім всього перед нами стоїть завдання й економії бюджетних коштів, що для нас стане підставою для вимагання зекономленого направити на поліпшення умов утримання й роботи». Отже технологією пошуку коштів для будівництва нових СІЗО заступник Міністра юстиції обрав «цікаві стосунки», які доповнюються «киданнями кличу».

 

(http://www.unn.com.ua/uk/publication/1713873-minyust-provodit-peremovini-z-kitaytsyami-schodo-perenesennya-lukyanivskogo-sizo-d-chernishov 7 лютого 2018, 12:55).

 

Ефективність зазначеної технології та результат трирічних запевнень, що ось-ось – і питання будівництва нового СІЗО біля Києва зрушиться, логічні: «иностранные инвесторы отказались участвовать в конкурсе по строительству нового Киевского следственного изолятора в Коцюбинском Киевской области из-за негативной информационной кампании некоторых застройщиков. (http://www.unn.com.ua/ru/news/1685375-gosudarstvo-finansiruet-penitenciarnuyu-sluzhbu-na-44-ot-potrebnosti 3 сентября 2017).

 

 

УВЯЗНЕНІ у зоні конфлікту

58. З 2014 року на сході країни триває збройний конфлікт. Інформація про події, які стосуються ув’язнених осіб в регіоні та які відбувалися у 2014 році, містяться у пп. 99-129 Доповіді-2014 та пп. 88-94 Доповіді-2015.

 

Протягом 2015-16 років відбулось декілька передач засуджених з ДНР, про що зазначено у пп. 96-98 Доповіді-2016.

 

Передача перших дев’яти українських засуджених відбулася у липні 2015 року. Під час другої передачі, яка відбулася 5 серпня 2015 року, вдалося забрати 20 в’язнів з Донецького слідчого ізолятора. Вже 8 грудня 2015 року Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини Валерією Лутковською проведено третю успішну операцію з передачі 20 засуджених, які відбували покарання у Єнакіївській виправній колонії № 52. Згодом, 5 лютого 2016 року, 18 засуджених, які перебували в різних установах системи виконання покарань Донецької області, повернулись із непідконтрольної уряду України території на контрольовану. 20 квітня 2016 року були передані ще 20 засуджених осіб із непідконтрольної уряду України території. А вже 21 липня 2016 року були переміщені 23 засуджені особи. Сьома передача відбулась 19 жовтня 2016 року, під час якої було переміщено 23 засуджених.

 

59. Перша у 2017 році передача засуджених відбулась 11 квітня 2017 року, було переміщено 14 ув’язнених осіб.

 

17 березня вдалося провести першу та пока єдину передачу вязнів з Криму: Федеральна служба виконання покарань (ФСВП) Російської Федерації передала Україні 12 ув’язнених, які відбували покарання в установах позбавлення волі на території тимчасово окупованого РФ Криму. Серед 12 переданих засуджених - одна жінка, кримських татар серед них немає.

 

(http://www.pravda.com.ua/news/2017/04/4/7140264/, 4 квітня 2017, 19:14).

 

Чергове переміщення 19 українських засуджених, які відбували покарання в місцях позбавлення волі в так званій «ДНР» і виявили бажання бути переміщеними для подальшого відбування покарання на підконтрольну уряду України територію. Відбулося 14 вересня 2017 року. Загалом, з ініціативи Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини відбулося 9 подібних переміщень українських засуджених із місць несвободи так званої «ДНР», завдяки чому вдалося перемістити 166 осіб, а також 12 осіб із пенітенціарних установ АР Крим.

 

В інтерв’ю в листопаді Уповноважений з прав людини В.Лутковська підсумувала:

 

"На сьогодні (22 листопада) на територію України перевезли 178 в’язнів з Криму і Донбасу. Цей процес проходить дуже повільно, так як майже немає взаємодії з представниками так званих ЛНР і ДНР. Російський омбудсмен Тетяна Москалькова не відповідає на пропозиції взаємного відвідування українських і російських в’язнів». (http://www.unn.com.ua/uk/news/1700102-lutkovska-rozpovila-skilkokh-uvyaznenikh-ekstraduvali-z-krimu-i-donbasu 22 листопада 2017).

 

60. Про умови тримання засуджених на окупованих територіях є доволі фрагментарна та не завжди достовірна інформація. Як повідомляє Deutsche Welle з посиланням на німецьку радіостанцію Deutschlandfunk, бойовики в ОРДЛО запровадили систему (мережу) так званих трудових таборів на окупованих територіях сходу України, де змушують працювати безоплатно тисячі ув’язнених.

 

«По оценкам журналистов и правозащитников, в лагерях на оккупированных территориях Донбасса могут находится до 10 тысяч заключенных, включая тех, кто был осужден до весны 2014 года. Многие из них за три года конфликта должны были отбыть свой срок и выйти на свободу, либо могли попасть под амнистию, которую проводила Украина».

 

Вказується, що частково йдеться про осіб, засуджених до весни 2014 року українськими судами до позбавлення волі. На даний час ці люди або уже мали відбути терміни покарання, або до них мала бути застосована амністія чи інше пом’якшення покарання, як то ухвалювалось в Україні. (http://www.pravda.com.ua/news/2017/07/13/7149460/ 13 липня 2017).

 

61. Група правозахисників, яка моніторила ситуацію на окупованих територіях, вказує, що доходи від примусової праці у таких таборах становлять до 500 тисяч євро на місяць. Ці кошти використовуються для "фінансування сепаратистів на Донбасі". Самопроголошені уряди ОРДЛО на запит щодо наявності та функціонування таборів німецькій радіостанції не відповіли. Правозахисники і журналісти виходять з того, що у таборах на Сході України утримуються до 10 тисяч ув’язнених. Багато з них не мали підстав для потрапляння у такі табори.

 

Подобные лагеря на территории Луганской области находятся в Луганске, Брянке, Алчевске, Перевальске и Петровском. В Луганском учреждении исполнения наказаний № 17, по данным правозащитников, отбывают наказание около 1470 человек, в Брянковской исправительной колонии № 11 - 470 человек, в Перевальськой исправительной колонии №15 - 500 человек, Алчевской исправительной колонии № 13 - 215 человек, в Краснолучской исправительной колонии №19 - 780 человек, Суходольской исправительной колонии №36 - 600 человек, в Свердловской исправительной колонии №38 - 550 человек. Также сообщается, что от представителей "правительства" фейковых республик не удалось получить комментарий по этому вопросу. https://apostrophe.ua/news/society/accidents/2017-07-13/ zhurnalisty-uznali-o-sisteme-trudovyh-lagerej-na-okkupirovannom-donbasse/101368 13 июля 2017).

 

62. Как сообщал "Обозреватель" 29 травня, террористы избивают и пытают осужденных, чтобы те согласились служить в войсках "ДНР".

 

Начальник Главного управления Национальной полиции Донецкой области Вячеслав Аброськин на своей странице в Facebook рассказал о том, как в тюрьмах оккупированного боевиками Донбасса унижают и избивают заключенных.

 

"О заключенных в ДНР. До момента оккупации боевиками ДНР на территории Донецкой области находилось наибольшее количество исправительных учреждений в Украине. Сейчас на неподконтрольной Украине части Донетчины остались 13 исправительных колоний и один следственный изолятор в Донецке. В этом году боевики передали украинской стороне часть пожизненно осуждённых, которые отбывали наказания в исправительных учреждениях и, по воле судьбы, оказались на оккупированной территории. После перехода под юрисдикцию наших правоохранительных органов осужденные разговорились и рассказали о своих злоключениях", — отметил Аброськин.

 

"Заключенные в "ДНР" занимаются исключительно обслуживанием боевиков, удовлетворением их потребностей. От ремонта автомашин до пошива белья. Как говорится, all inclusive по-ДНРовски. При этом условия пребывания заключенных — отопления нет, кормят нерегулярно. Интересно, что закоренелые преступники, погубившие не одну жизнь, после тюремных нововведений боевиков, письменно обратились с прошением к главарю преступной организации ДНР Захарченко отправить отбывать их наказание в Украину", — сообщает глава Донецкой полиции.

 

Он привел несколько примеров.

"Енакиево. ИК 52 с максимальным уровнем безопасности, где содержатся особо опасные рецидивисты. Сейчас пребывают там около 500 осужденных. Продолжает "руководить" ею Дмитрий Анатольевич Шевчук вместе со своим замом Василием Семеновичем Мешковым. Еще один бывший его зам Александр Александрович Савчук стал теперь "прокурором по надзору за исправительными учреждениями". На территории колонии организован принудительный пошив "военного обмундирования" боевиков. Этот "начальник" лично руководит избиениями заключенных. Он же летом 2014 года объявил "мобилизационную амнистию" — те, кто будет воевать на стороне боевиков "ДНР", будут отпущены на свободу. Согласились двое, но и тех в конце прошлого года вернули обратно", — пишет Аброськин.

 

"За время "правления ДНР" из колонии совершили побег 6 опасных преступников: Дергачев, Дудин, Мальцев, Морковский, Трабовецкий, Стрельчук. Медицинское обслуживание под "руководством начальника медчасти" Сергея Валентиновича Голубцова полностью отсутствует. Результат — несколько заключенных умерли от воспаления легких", — отмечает глава Донецкой полиции.

 

"Донецк. Следственный изолятор 5. "Начальник учреждения" — Игорь Иванович Трубицын. В это СИЗО доставляют всех VIP-заключенных — "министров" и прочих "руководителей республики". Также здесь содержатся много ни в чем не повинных людей, задержанных боевиками ДНР, за "нарушения законов" террористов. Еще это то место, где проводятся воспитательные беседы на тему "любви к молодой республики". Заключенных регулярно избивают", — пишет Аброськин.

 

"Донецк. ИК 124. "Начальник колонии" Николай Викторович Поберий вместе со своим замом Александром Ивановичем Балабаном на территории учреждения оборудовали СТО, где заключенные периодически ремонтируют военную технику боевиков "ДНР". Сейчас в колонии содержатся около 350 человек. Торез. ИК 28. "Начальник" колонии – Евгений Петрович Посиднев. Есть такая «еженедельная традиция» в этом учреждении - приезжает так называемый "сотрудник государственной службы исполнения наказаний ДНР" по кличке Апельсин, который избивает и грабит осужденных. Так сказать, "снимает стресс", — рассказывает начальник донецкой милиции

 

"Горловка. ИК 27. "Начальник" колонии — "оборотень в погонах" Александр Николаевич Ляшенко, его зам — Дмитрий Николаевич Ляшенко. Спектр "услуг" в колонии также широк — избиение и унижение заключенных, вербовочные беседы по вступлению в ряды ДНР, ремонт боевой техники, а также временное пребывание заложников до их выкупа", — отмечает Аброськин.

 

"По словам самих же осужденных, большая часть их хочет отбывать свои наказание в украинских тюрьмах. Как говорится, "на свободу — с чистой совестью", да и кормят по расписанию. Если уж этим матерым преступникам невмоготу оказалось жить в "молодой республике", что уж говорить о мирных гражданах. В ближайшее время мы сделаем все возможное, чтобы эти горе-"начальники" были объявлены в розыск", — заключает начальник Главного управления Национальной полиции Донецкой области. (https://apostrophe.ua/news/ society/2016-03-08/u-avakova-rasskazali-o-tyuremnyih-ujasah-v-dnr/51849 08 марта 2016).

 

63. В ефірі "Громадського радіо" замкоордінатора організації "Крим-SOS" Євгенія Андреюк зазначила: «На непідконтрольних територіях Донбасу загинуло кілька десятків людей під час обстрілу, а також в результаті ненадання їм медичної допомоги від поранень, отриманих в результаті обстрілу. В Україні немає чіткого визначення правового статусу ув’язнених, які відбувають покарання на непідконтрольних територіях». Андреюк вважає, що ув’язнені з окупованих територій мають відбувати покарання на підконтрольній території України, "щоб держава, яка помістила їх в місця позбавлення волі, могла забезпечити їм необхідні права і свободи".

 

«Ми повинні розуміти, в яких умовах сидять ці люди. В першу чергу, це обстріли, відсутність води, тепла, вікон. Плюс постійні тортури, побиття, відсутність елементарного права. Якщо це наша територія і наші громадяни, то ми повинні про них піклуватися, тому логічно, що вони повинні відбувати покарання на території, підконтрольній Україні, де можна забезпечити їхні права, ряд гуманітарних питань і безпеку цих людей», - резюмувала Андреюк.

 

Всього на непідконтрольній території Донецька й Луганська залишилося 27 установ виконання покарань, в яких містяться приблизно 12700 осіб. (https://dn.depo.ua/ukr/dn/pid-chas-obstriliv-u-l-dnr-zaginulo-blizko-20-uv-yaznenih-20171027665380 26 жовтня).

 

64. Міжнародні правозахисні організації Amnesty International і Human Rights Watch провели дослідження порушень прав людини при затриманнях осіб в зоні протистояння України та бойовиків на Донбасі. Намагаючись максимально продемонструвати свою нейтральність, незаангажованість та обєктивність, дослідники дуже старанно представляли обидві сторони протистояння порушниками прав людини однаковою мірою, старанно намагались дотримуватись симетрії.

 

21 липня правозахисники опублікували доповідь "Вас не існує: Свавільні затримання, насильницькі зникнення і тортури на сході України", в якій ішлося про те, що українська влада і сепаратисти застосовують тортури і незаконно утримують людей під вартою. Детальніше про це міститься у пп. 90-93 Доповіді-2016.

 

"У липні 2016 року ми зафіксували факти тривалого, свавільного і іноді таємного утримання під вартою, які можуть розглядатися як насильницькі зникнення, а також факти жорстокого поводження із затриманими, як з боку української влади, так і з боку підтримуваних Росією сепаратистів", – зазначила Оксана Покальчук, Директор Amnesty International в Україні.

 

29 серпня правозахисники Amnesty International і Human Rights Watch в своїй доповіді повідомили про звільнення 13 осіб з "таємної в’язниці" Служби безпеки України в Харкові.

 

"З моменту публікації доповіді (Amnesty International і Human Rights Watch) в липні 2016 року, 18 осіб, які були описані в цьому звіті і які були піддані насильницькому зникненню з боку СБУ, всі 18 осіб були звільнені з таємного утримання під вартою харківським підрозділом СБУ. Важливо, що останні троє із затриманих були звільнені в грудні 2016 року. Наскільки нам відомо, харківський підрозділ СБУ більше не тримає людей під вартою неофіційно", - підкреслила Оксана.

 

Попри абсолютну відсутність реакції на Доповідь з боку бойовиків, безпристрастні правозахисники з Amnesty International та Human Rights Watch на прес-конференції в Києві 25 січня, як передає УНІАН, тим не менше закликали сторони конфлікту на Донбасі припинити всі свавільні і таємні затримання, а також жорстоке поводження з затриманими, забезпечити притягнення до відповідальності всіх винних у порушенні прав людини. О.Покальчук, тримаючись ролі об’єктивних дослідників, заявила: «Власне, безкарність за порушення, пов’язані з утриманням під вартою в контексті збройного конфлікту на сході України як з боку української влади, так і з боку підтримуваних Росією сепаратистів, продовжує мати місце». (http://www.pravda.com.ua/news/2017/01/26/7133500/ 26 січня 2017).

 

65. «Донецький Меморіал» так оцінив «обєктивне» дослідження: «Многочисленные попытки авторов в своем докладе, включая его рекомендации, уравнять стороны в уровне совершения нарушений не могут не вызывать удивления. Эта странная позиция пронизывает весь доклад, вплоть до заключительного реверанса в адрес Международного сообщества, в котором упоминается Россия. Авторы призывают Россию всего лишь «использовать свое влияние» на боевиков… Только одной фразы не хватает в этом абзаце – призыва к Обаме использовать свое влияние на Украину. Многочисленные недоговоренности авторов доклада относительно роли России в конфликте и в нарушениях прав человека в Донбассе превращают доклад как ценное исследование в некий вариант гибридной правозащиты.

 

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ ТА УКРАЇНА

 

66. Україна залишається серед лідерів по поданим до Європейського суду з прав людини скаргам громадян. Значна частина цих скарг стосується порушень прав осіб, які тримаються в ув’язненні – чи то в очікуванні вироку, чи то вже відбуваючи покарання.

 

Європейський суд з прав людини у 2016 році присудив позивачам проти України 1,2 млн євро "справедливої компенсації". Для порівняння, у 2015 році ця сума склала 966 тисяч євро. Протягом 2013 року Україна програла за позовами в ЄСПЛ майже 33 млн євро, у 2014 році – маже 7,7 млн євро.

 

В 2016 році Україна дотрималася термінів оплати в 20 справах і виплатила компенсацію після встановленого терміну у 16 справах. Станом на 31 грудня 2015 року у 213 справах все ще очікується підтвердження виплат, а в 166 з них підтвердження оплати немає більше шести місяців після закінчення зазначеного терміну. Це найвищий показник серед усіх країн, які потрапили до звіту Комітету міністрів Ради Європи, тобто практично кожне п’яте рішення ЄСПЛ, після якого платіж не був сплачений вчасно, було українським. Для порівняння, у 2015 році Україна вчасно заплатила компенсацію у 23 справах (в 2014 році - всього в 5 справах). 168 рішень очікували підтвердження оплати (з них 135 більше шести місяців після встановленого строку).

 

(http://www.eurointegration.com.ua/news/2017/04/5/7064103/ 05 квітня 2017).

 

67. В ходе круглого стола на тему обеспечения исполнения решений и применения практики ЕСПЧ в прокурорской деятельности в среду в Киеве начальник отдела департамента Совета Европы по исполнению решений ЕСПЧ Павел Пушкарь рассказал, что с 2002 года Украина «накопила большое количество нерешенных проблем, связанных с функционированием правоохранительной системы, прокуратуры и судебной системы в аспекте уголовной юстиции». Он выразил мнение о том, что нерешенные проблемы правоохранительной и судебной системы привели к большому количеству повторяющихся нарушений. (#ixzz550uduk18 22.03)

 

68. За повідомленням агенції «Украинские новости» 23 січня, перший заступник міністра юстиції Наталя Бернацька заявила, що «Украина с 2014 по 2017 год выплатила своим гражданам 1,5 млрд гривен по решениям Европейского суда по правам человека». По ее словам, Минюст подал в Генеральную прокуратуру 823 заявления относительно нарушений в делах, которые затем были рассмотрены Евросудом. Также Министерство будет взыскать выплаченные суммы с предприятий, действия которых повлекли нарушения прав человека. (http://www.capital.ua/ru/news/106518-ukraina-vyplatila-po-resheniyam-espch-1-5-milliarda).

 

Разом з тим, Мінюст не може показати, кому за 4 роки сплатив 1,5 мільярда, бо у відомстві заявляють, що не ведуть окремого обліку громадян та фірм, яким виплатили відшкодування за рішеннями Європейського суду з прав людини.

 

«Ведення окремого обліку стосовно фізичних та юридичних осіб, яким були сплачені кошти згідно рішень Європейського суду з прав людини, не передбачене та Міністерством юстиції не здійснюється", - кажуть у відомстві.

 

Наводяться лише загальні суми за роками - у 2014 році виплатили 169,817 7 млн грн, у 2015 році сума виплат значно зросла до 639 981,9 тис. грн, у 2016 році – 612,2943 млн, у 2017 році з бюджету України виплатили (станом на 04.12.2017) 56,9373 млн грн. станом на 20 жовтня поточного року – 104 млн гривень.

 

(http://www.pravda.com.ua/news/2017/12/14/7165495/ 14 грудня 2017).

 

69. За словами заступника міністра юстиції України - уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Івана Ліщини, українській державі у спадок від попередньої влади залишилися понад 3000 рішень Європейського суду з прав людини на користь українських громадян, які роками ігнорувалися владою. За повідомленням прес-служба Мін’юсту, відомство «ФОТО: depo.ua

 

за 3,5 роки повністю погасило борги перед українськими громадянами за рішеннями Європейського суду з прав людини, більшість з яких були ухвалені у період з 2008 по 2013 роки. Здебільшого – це типові справи щодо невиконання державою рішень національних судів. Ці рішення ЄСПЛ виносилися на підставі того, що попередня влада в країні впродовж 20 років приймала популістські закони, які стосувалися пільг для чорнобильців, афганців та дітей війни, введення мораторію на виконання певними суб’єктами рішень національних судів».

 

Загалом з 2014 року, як повідомляє міністерство, урядом було надіслано до Європейського суду з прав людини 414 декларацій щодо укладення дружнього врегулювання спору. За цей період ЄСПЛ прийняв рішення про дружнє врегулювання спору щодо 1 236 заяв на суму 1,4 млн євро та 21 тис. гривень справедливої сатисфакції.

 

(http://www.pravda.com.ua/news/2017/11/1/7160325/ 1 листопада 2017).

 

ЗАКОНОДАВСТВО

 

70. У 2017 році залишались дуже повільними темпи внесення змін до законодавства, яке стосується осіб в ув’язненні. Влада, як і раніше, намагалась уникати внесення змін, які сприяють дотриманню прав людини.

 

Прикладом імітіції впровадження стандартів дотримання прав людини у законодавство України є ситуація із реалізацією для засуджених гуманної процедури – супроводжувального виїзду усіх категорій взятих під варту чи засуджених за межі місця несвободи через смерть або тяжку хворобу близького родича.

 

Відповідно до підпункту 6 Плану заходів з реалізації п. 32 Нацстратегія з прав людини слід було Міністерству юстиції, Державній пенітенціарній службі України, Консультаційній місії Європейського Союзу в Україні внести на розгляд уряду законопроект щодо закріплення можливості супроводжуваного виїзду за межі установи попереднього ув’язнення чи виконання покарань у зв’язку зі смертю або тяжкою хворобою близького родича, що загрожує життю хворого, для усіх категорій взятих під варту осіб та засуджених,

 

Цією своєю обіцянкою влада не раз звітувалася як доказом її відданості стандартам прав людини. Допоки не прийшов час виконувати ці обіцянки. У Міністерстві юстиції вже не вважають за доцільне супроводжувальний виїзд усіх категорій взятих під варту чи засуджених за межі місця несвободи через смерть або тяжку хворобу близького родича, про це повідомила перша заступниця міністра Наталія Севостьянова.

 

Вона нагадала, що СІЗО, відповідно до закону "Про попереднє ув’язнення", організовує, охороняє, ізолює осіб, взятих під варту, та здійснює постійний нагляд за ними. Такі місця створюють умови, які не дають можливості для таких людей ухилятись від розслідування, суду, перешкоджати кримінальному провадженню чи навіть надалі скоювати злочини. Наталія Севостьянова наголосила, що, відповідно до ст. 183 Кримінального процесуального кодексу, тримання під вартою — це винятковий запобіжний захід. До нього вдаються, якщо жоден із більш м’яких не можна застосувати. У Мін’юсті побоюються, що під час короткочасних візитів до тяжко хворих чи на похорони рідних підсудні вчинятимуть протиправні дії, зокрема "будуть зустрічатися з родичами або іншими людьми".

 

"Оскільки на сьогодні законодавчо не врегульовано виїзди осіб, узятих під варту, на нашу думку, рішення про дозвіл на короткочасні виїзди має приймати лише слідчий суддя, який виніс ухвалу про обрання запобіжного заходу..., шляхом винесення відповідної ухвали на підставі подання начальника слідчого ізолятора, погодженого з органом або особою, які здійснюють кримінальне провадження", — йдеться у відповіді Мін’юсту. Лист за підписом Н.Севостьянової датований 27.10.2017 р.

 

Складається враження, що перший заступник Міністра юстиції України тільки у жовтні 2017 року вперше прочитала норми КПК України, а при складанні та затвердженні Національної старатегії з прав людини й гадки не мала про ці норми та про необхідність їх враховувати при реалізації завдань стратегії.

 

Оскільки персонал установ виконання покарань не має права здійснювати конівоювання засуджених, цю функцію виконують лише підрозділи Національної гвардії України у звязку з чим спорядження підрозділів з конвоювання потребує певного часу.

 

Як пояснюють у Мінюсті, оскільки конвоювання здійснюється виключно залізницею, строк доставки засудженого до місця призначення у середньому становить тиждень. "Через це у переважній більшості випадків надання засудженому такого виїзду буде неактуальним", — коментують у відомстві. І резюмують: "З урахуванням викладеного внесення змін до Закону "Про попереднє ув’язнення" та Кримінально-виконавчий кодекс про закріплення можливості супроводжуваного виїзду за межі установи у зв’язку із смертю або тяжкою хворобою близького родича, що загрожує життю хворого, для усіх категорій засуджених та осіб, узятих під варту вважаємо недоцільним". (https://humanrights.org.ua/material/preview/ u_minjiusti_ne_budut_rozrobljiuvati_mehanizm_jiakij_dozvolit_uvjiaznenim_vidviduvati_tjiazhkohvorih_ta_pohoroni_ridnih 21 грудня 2017).

 

Тобто обіцяти таке та хизуватись намірами захищати цінності прав людини доцільно, а виконувати обіцяне – не доцільно.

 

71. Виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко погоджується зі складнощами виконання на практиці цього заходу Нацстратегії:

 

"Рішення в таких ситуаціях справді має бути не автоматичним, а ухвалюватися за рішенням судді, оскільки йдеться про запобіжний захід. Акцент має бути саме на процедурі дуже швидкого суддівського реагування на ситуацію, і це не буде абсолютною нормою. Рішення має залежати від конкретного випадку", — каже він.

 

Правозахисник каже начебто юридично правильно, але ж суть полягає в тому, що Мінюст мав розробити юридичний механізм, який би враховувапв різні обставини. Мав би, але не зробив. І що найгірше – тепер вважає розробку недоцільною.

 

72. Експерт з пенітенціарних питань правозахисної організації "Донецький Меморіал" Олександр Букалов шкодує з такої відповіді Мінюсту: "Показово, що головними аргументами у гуманітарному питанні для Мінюсту є інтереси слідства, та ніяк не потреби громадян, у яких вмерли близькі родичі. Треба знайти важливі компроміси між інтересами слідства та потребами осіб, які під вартою". Він обурюється: коли ухвалювалась Нацстратегія з прав людини, то Міністерство було за таку процедуру. Однак коли час прийшов виконувати захід — виявились причини не робити обіцяного.

 

"Зайвий раз демонструється специфічний підхід міністерства до вирішення питань дотримання прав людини. Коли треба про це тільки говорити, то міністерство "за" дотримання прав людини. А коли треба щось зробити, то є чинники, якими міністерство обґрунтовує неможливість щось робити", — каже Олександр Букалов.

 

73. Експерт з пенітенціарних питань Вадим Правдивий вказує, що такий захід Україна має виконати, бо вже є рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ): «Якщо немає такого механізму, ЄСПЛ визнає порушення ст. 8 Конвенції про захист прав людини ("право на повагу до приватного і сімейного життя"). Суд виносив подібні рішення у справах Гіщак проти Польщі (відмова відвідати малолітню доньку при смерті), Плоський проти Польщі (відмова відвідати похорони батьків, які вмерли один після одного). Є також справа Кубяк проти Польщі у якій ЄСПЛ навпаки встановив відсутність порушення Конвенції, коли влада не дозволила відвідати похорони бабусі. У цих справах суд вказував, якщо засуджений не має високого ризику, то держава має вжити заходів для того, щоб відправити засудженого на похорон — хоча б і під охороною. Таке рішення має прийматись на підставі спеціальної оцінки ризиків, яку Міністерство юстиції досі не розробило».

 

Він вказує, що в Україні зараз підсудним та засудженим не дозволяють відвідувати тяжкохворих та померлих навіть, якщо вони перебувають у пенітенціарній установі в межах однієї області.

 

"Не дозвляють навіть засудженим на середньому рівні безпеки (окрім дільниць соціальної реабілітації) або на випробувальному терміні. Навіть якщо буде трьохрічна донька від хвороби помирати чи п’ятирічного сина збила машина, чи батько помер від грипу — його ніхто не пустить", — каже Вадим Правдивий. Він наголошує, що саме рідні відіграють емоційне значення у житті засуджених чи підсудних та підтримує їхню людськість. За його словами, українські платники податків у майбутньому платитимуть скаржникам через відсутність такого механізму. Суд призначає зазвичай компенсації від 1 500 до 2 000 євро.

 

"Настане день, і хтось таки подасть у Страсбург скаргу. Зробити це дуже легко. Треба відразу подати письмову заяву адміністрації установи про бажання відвідати похорон. Через 1-2 дні можна писати скаргу в ЄСПЛ, не очікуючи рішень інших судових інстанцій. У скарзі потрібно вказати, що українське законодавство не передбачає відвідування похорону для підсудних та засуджених", — пояснює Вадим Правдивий. Він переконаний, що у таких ситуаціях порушується право на повагу до приватного і сімейного життя не лише засуджених та підсудних, а й тяжкохворої та померлої людини.

 

Експерт не сприймає аргумент Наталії Севостьянової про неналежне етапування як одну з причин, чому не потрібно виконувати захід Нацстратегії. "Із сусідньої області людину можуть етапувати кілька тижнів. Люди чекають в одному якомусь СІЗО, поки назбирається для етапування група. Місячні етапи — типова риса СРСР. Проблему конвоювання треба вирішувати. Воно має відбуватись не залізницею, окрім поїздів прямого сполучення, а мікроавтобусами чи автобусами, як це є у всіх цивілізованих країнах. Тоді б і з’явилася можливість вивозу на похорони", — каже Вадим Правдивий. Полегшити виконання заходу Нацстратегії, за його словами, дозволило б також розміщення засуджених в межах області, де вони проживали до засудження. (https://hromadskeradio.org/programs/kyiv-donbas/mynyust-naygralsya-v-reformu-penytencyarnoy-systemy-y-vernulsya-k-prezhney-ee-modely-yuryst 08.12.2017).

 

74. Підтвердженням сприйняття законодавчих потуг влади як Броуновського руху (порівняння експерта Д.Ягунова) є ситуація із ухваленням та скасуванням закону, який назвали іменем депутата Н.Савченко, хоча авторами закону є, крім неї, ще народні депутати Кожем’якін А., Крулько І. І., Паламарчук М. П., Ємець Л. О., Осуховський О. І.

 

Верховная Рада 26 ноября 2015 года проголосувала за закон, згідно якому у Кримінальному кодексі почала діяти норма про зарахування засудженому одного дня попереднього ув’язнення в СІЗО за два дні позбавлення волі. Наприкінці грудня 2015 року після підписання президентом закон набрав чинності. Та вже за кілька місяців правоохоронці почали безжально критикувати закон, стверджуючи, що завдяки створеній системі заліку на волю виходять небезпечні злочинці. У квітні 2016 року тодішня очільниця Національної поліції Хатія Деканоїдзе назвала "закон Савченко" одним з основних факторів зростання рівня злочинності. За даними МВС та Мінюсту, які час від часу суперечать один одному, за 14 місяців дії за "законом Савченко" вийшли майже дев’ять тисяч осіб. При цьому, наголошують правоохоронці, близько 10 відсотків з цих людей знову вчинили злочини, тисячі засуджених - на волі, поліція не встигає розкривати їхні повторні злочини і просить більше грошей для карного розшуку. В Україні з новою силою розгорілася дискусії навколо "закону Савченко". Проте ці твердження правоохоронців не просто не відповідали реальній ситуації – вони суперечили їй. Показники вчинення тяжких злочинів у цей період знижувались, і очільники поліції просто брехали суспільству.

 

Сама Н.Савченко вбачає маніпуляцію у цифрах рецидивів і зазначає, що можливість скорочення терміну ув’язнення існувала і до прийняття її законопроекту. Так, згідно з відповіддю Мінюсту на її депутатський запит, протягом 2015 року внаслідок застосування умовно-дострокового звільнення та процедури заміни частини покарання на більш м’яке вийшли на волю понад 12 тисяч засуджених. "Що ж до частки рецидивів, то вона завжди на рівні близько 10 відсотків, коли б хто не вийшов. Зокрема тому, що на колишніх в’язнів легко вішають нерозкриті злочини", - стверджує Н.Савченко з трибуни.

 

75. Опитані DW правозахисники погоджуються: "закон Савченко" дійсно можна назвати зразком гуманного ставлення до засуджених, адже умови тримання у переповнених українських слідчих ізоляторах часто-густо нестерпні, про що свідчать регулярні моніторинги і рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Навіть офіційно затверджені санітарні норми в СІЗО гірші, ніж у колоніях - два з половиною квадратних метри камери на людину проти чотирьох. "Терміни досудового тримання під вартою під час суду, безумовно, треба скорочувати", - зазначає Представник секретаріату уповноваженого з прав людини Нецвєтаєв. Він додає, що найбільш активними супротивниками "закону Савченко" є мінюст і ліквідована минулого року Пенітенціарна служба, які "керують" місцями позбавлення волі. Однак вони мають свої мотиви, припускає Нецвєтаєв. "Їхнє фінансування прив’язано безпосередньо до кількості підопічних в’язнів. А за 2016 рік, у тому числі через закон Савченко, кількість в’язнів в тюрмах і колоніях скоротилась щонайменше з 69 тисяч до 60 тисяч. Це суттєвий удар по бюджетах", - пояснює він.

 

То ж мотиви негативного реагування – не у чинниках гуманітарного гатунку. Насправді мотивація виглядає так: нехай порушуються права людини, нехай ув’язнені місяцями, а то й роками сидять у нелюдських умовах у СІЗО, але задля збереження своїх статків правоохоронці усіма способоами намагаються новий закон скасувати.

 

До того ж, на думку адвоката Дениса Овчарова, навіть поза кількістю утримуваних осіб у пенітенціарних установах закон не вирішує поставленої проблеми в принципі. "Він не впливає прямо на терміни розгляду кримінальних справ, які затягуються через незадовільний стан слідчої та судової системи. Він не покращує умови утримання в СІЗО, розвантажуючи, в першу чергу, колонії. Не пропонує шляхи ресоціалізації колишніх злочинців. Для всього цього потрібні більш глибокі реформи. Однак питання просто заполітизували", - пояснює він. (http://m.dw.com/uk 13 квітня 2017).

 

76. Після гарячих дискусій «закон Савченко» скасували: 18 травня Верховна Рада внесла зміни до Кримінального кодексу України і віднині "попереднє ув’язнення зараховується судом у строк покарання при засудженні до позбавлення волі день за день". Супротивники закону начебто добились безпеки для суспільства. Натомість жодним словом публічно не було повідомлено, що практично всім в’язням їх строки перебування за «законом Савченко» вже перерахували і попри його скасування ще роками будуть виходити на волю засуджені, яким строк покарання за цим законом скорочено. А скасування закону стосуватиметься тільки тих осіб, хто буде засуджений вже після такого рішення.

 

УМОВИ ТРИМАННЯ. ТОРТУРИ

 

77. Місця позбавлення волі завжди сприймаються як такі, де існує підвищений рівень застосування невиправданого насильства, тортур. Попри багаторічні зусилля, в першу чергу правозахисників, не вдається змінити практику та змусити державу віднайти запобіжники проти застосування тортур, досі успіхі в цій царині доволі незначні. Прикро, що створення спеціального державного механізму боротьби із тортурами – Уповноваженого Верховної Ради з прав людини – поки що не дало помітного ефекту. Навіть з огляду на те, що у 2016 році Офіс Уповноваженої Верховної Ради з прав людини отримав 2 397 звернень про порушення прав людини у місцях несвободи. (https://humanrights.org.ua/material/predstavnik _ombudsmana__minjiustu_groshej_ne_potribno_abi_ne_katuvati_ljiudej 1 вересня 2017).

 

78. Комітет із запобігання катуванням Ради Європи у своєму черговому звіті вітає реформи у правоохоронних органах і відзначає позитивні зміни у колоніях, які його місія відвідала в Україні раніше. Однак, відомство занепокоєне тим, що ситуація зовсім не змінилася в умовах утримання засуджених до довічного ув’язнення. Про це йдеться в новому звіті Комітету із запобігання тортурам Ради Європи, який є у розпорядженні DT.UA.

 

У документі зазначається, що українські оперативники часто дають ляпаси, б’ють ногами, кийком чи пластиковою пляшкою з водою затриманих, щоб "вибити" з них зізнання. І це явище досі тривожить Комітет. У відомстві зазначають, що тяжкість порушень з боку правоохоронців зменшилася у порівнянні з 2013 роком, однак вони все ще трапляються надто часто. Тож комітет з протидії тортурам закликає владу України запровадити політику "нульової толерантності" до жорстокої поведінки поліції і ефективно розслідувати всі скарги на її співробітників.

 

Також у звіті зазначається, що окрім побиття затриманих українська поліція вдається і до інших порушень: затримання без відповідної реєстрації, ненадання гарантій проти жорстокого поводження, зокрема права доступу адвоката чи лікаря, а також тримання людей під вартою без обвинувачень довше законних 72 годин.

 

В Комітеті з запобігання тортурам Ради Європи відзначають, що в Україні зараз готують реформу пенетенціарної системи. Однак, висловлюють стурбованість насильством між ув’язненими і умовами утримання осіб у СІЗО. Зокрема, занепокоєння викликають ізолятори в Одесі, Києві і Хмельницькому. Умови утримання у київських і одеських СІЗО погіршилися з 2013-2014 років і тепер можуть вважатися нелюдськими і принизливими.

 

Ще однією проблемою лишається медичне обслуговування в’язнів в Україні, а також серйозна криза з працівниками в’язниць, які масово звільняються через погані зарплати, стреси і відсутність інформації про вплив реформ на їхнє професійне майбутнє. В Комітеті з протидії тортурам зазначають, що у після зміни менеджменту в колоніях №25 і №100 ситуація з жорстоким поводженням з боку персоналу і випадками насильства між в’язнями покращилася. Однак, в колонії №100 все ще погано поводяться з довічно засудженими в’язнями.

 

Крім того, українська сторона не втілила жодних рекомендацій щодо довічно засуджених. Зокрема, Комітет з запобігання тортурам тривожить практика щоденного надягання наручників на таких в’язнів, випадки надмірних і принизливих заходів щодо них, заборона контактів між в’язнями різних камер, ізоляція від інших засуджених і постійний відеонагляд у камерах довічно засуджених. Комітет також нагадав, що закон повинен пропонувати реалістичні перспективи умовного звільнення для всіх в’язнів включно з тими, які отримали довічний вирок. (https://humanrights.org.ua/material/komitet_iz_zapobigannjia_ torturam_re_kritikuje_umovi_utrimannjia_dovichnikiv_v_ukrajini 19 червня 2017).

 

79. У 5 корпусі одеського СІЗО 17 серпня виявили розчленоване тіло молодшого інспектора відділу режиму і охорони Олени Порошенко. У вбивстві підозрюють чоловіка, який працював на господарстві установи. За словами генпрокурора Юрія Луценка, чоловіка раніше засудили на пожиттєве за вбивство, однак його розконвоювали і він днями не заходив у свою камеру. Генпрокурор виступає за конкурс з оновлення особового складу пенітенціарної системи України.

 

Пізніше під слідчим ізолятором в Одесі зібрався імпровізований мітинг. Кілька десятків рідних ув’язнених та активісти низки громадських організацій твердять, що арештантів били спеціально привезені з інших регіонів України пенітенціарники. Вони вимагають від адміністрації СІЗО припинити акції залякування.

 

Прес-секретар заступника голови Мін’юсту Юрій Маслак заперечив інформацію про акції залякування в установі. Однак сліди побиття спецзасобами в слідчому ізоляторі вже зафіксували представники Уповноваженої Верховної Ради з прав людини. За даними керівника секретаріату Омбудсмана Богдана Крикливенка, у закладі близько десятка осіб із слідами побиття спецзасобами. Пізніше відео побиття в СІЗО оприлюднила Генеральна прокуратура України. (https://humanrights.org.ua/material/predstavnik_ombudsmana_ minjiustu_groshej_ne_potribno_abi_ne_katuvati_ljiudej 1 вересня 2017).

 

80. Спікер генпрокурора Лариса Сарган 22 серпня оприлюднила відео побиття заарештованих в СІЗО Одеси. На них люди в камуфляже б’ють ув’язнених наступного дня після вбивства співробітниці ізолятора. Тоді зазнали побоїв 15 осіб.

 

Генеральний прокурор України Юрій Луценко в Facebook повідомив: «Прокуратура сообщила о подозрении в организации пыток заключенных в Одесском СИЗО исполняющему обязанности начальника Южного межрегионального управления по вопросам исполнения уголовных наказаний и пробации Министерства юстиции Украины», не назвав имя чиновника. При этом премьер министр Владимир Гройсман по представлению Луценко поручил министру юстиции провести реорганизацию пенитенциарной службы.

 

«Основные задачи: полное обновление руководящего состава, повышение зарплаты служащим до 7 тыс. гривен, приведение площади содержания заключенных к европейским требованиям, конкретные антикоррупционные решения в вопросах тюремного производства, питания, решений об условно-досрочном освобождении», – рассказал генпрокурор. (http://ru.golos.ua/suspilstvo/pyitki_v_odesskom_sizo_postradali_15_chelovek_obvinyayut_nachalnika_tyuremschikov_fo 5.09.2017).

 

81. УНН 22 серпня повідомили: «19 августа сотрудники прокуратуры Одесской области совместно с представителем Уполномоченного Верховной Рады Украины по правам человека в Одесской области Анатолием Пазичуком провели проверку соблюдения прав заключенных в Одесском следственном изоляторе. Прокуратура Одесской области возбудила 5 уголовных производств по результатам проверки в Одесском СИЗО по ст.115 УК (умышленное убийство), ч.2 ст.367 УК (служебная халатность), ч.2 ст.127 УК (истязание), ч.2 ст.436 УК (распространение и пропаганда тоталитарного режима), ч.1 ст.366 УК (служебный подлог). Об этом во время брифинга сообщил прокурор Одесской области А. Жученко, передает корреспондент УНН. После жестокого убийства инспектора СИЗО, следователями прокуратуры было проведено подробный обзор всех камер, где содержатся арестанты.

 

"По результатам проверки был выявлен ряд фактов, свидетельствующих о служебной халатности сотрудников пенитенциарной службы, а также попытки скрыть эти факты. Таким образом, одни арестанты находятся на особом счету, а для других создаются ужасные и невыносимые условия пребывания", - отметил О.Жученко. Сейчас изъято видео с камер наблюдения, на которых четко видно, как правоохранители в масках били дубинками некоторых заключенных». (http://www.unn.com.ua/ru/news/1683442-po-faktu-proverki-v-odesskom-sizo-otkryto-5-ugolovnyh-proizvodstv 22 августа 2017).

 

82. У Міністерстві юстиції України дивуються з приводу звинувачень уповноваженого Верховної Ради з прав людини Валерії Лутковської щодо подій в Одеському слідчому ізоляторі і нарікають на недофінансування як один з факторів, що призвів до трагедії у СІЗО.

 

Заступник міністра юстиції Денис Чернишов на брифінгу в понеділок у Києві розповів, що обшуки і перевірка, які проводилися в Одеському СІЗО, були плановими. Але навіть якщо не були заплановані, то проводилися б позапланово, оскільки загибель співробітниці ізолятора потребувала належної реакції.

 

Під час обшуків, за словами Д.Чернишова, в ув’язнених і заарештованих Одеського СІЗО було вилучену масу заборонених предметів: брага, шприци з наркотиками і навіть сокиру.

 

За словами заступника міністра, у цьому році сталося 20 випадків нападу на співробітників пенітенціарних установ, останній випадок - в Одеському ізоляторі, як зазначив Д.Чернишов, що не викликав належної реакції омбудсмена В.Лутковської, водночас вона розмістила на своїй сторінці у Facebook фотографії , що нібито свідчать про побиття ув’язненого і закликала Генпрокуратуру розібратися з цим фактом.

 

"Ми не просто здивовані, ми обурені таким підходом ... Наші права теж мають бути захищені", - заявив заступник міністра.

 

У свою чергу, присутній на брифінгу народний депутат України Ігор Алексєєв (фракція "Народний фронт") зазначив, що така ситуація вимагає негайного розслідування, а також висловив думку, що парламентарії на початку сесії мають негайно вирішити питання зміни омбудсмена. Народний депутат Андрій Помазанов (фракція "Народний фронт") підтримав свого колегу в цьому, додавши, що після випадку загибелі співробітниці СІЗО В.Лутковська мала відреагувати на цей факт, а не звинувачувати працівників пенітенціарної системи в побитті ув’язнених і заарештованих. Депутат наголосив, що факт нібито побиття не підтвердився. Крім того, заступник міністра юстиції звернув увагу, що інцидент, що спричинив загибель співробітниці ізолятора, ще раз показав небезпечність цієї роботи і необхідність залучення уваги з системи і реформам, що проходять у ній.

 

Зокрема, за словами В.Чернишова, головною проблемою залишається некомплект співробітників. Через низький рівень фінансування і, відповідно, низьку зарплату, чоловіки не хочуть йти працювати в пенітенціарну систему, а в деяких установах майже половина персоналу - жінки, загалом ж некомплект становить близько 50%.

 

За словами заступника міністра, бюджет системи на цей рік становить близько 40% від необхідних потреб - менше 4 млрд грн на всю пенітенціарну систему. (http://ua.interfax.com.ua/news/general/443593.html 15:22 21.08.2017)

 

83. В офісі Уповноваженного з прав людини при Верховній Раді України 25.10.2017 року відбувся круглий стіл на тему «Стан дотримання прав засуджених у Замковій виправній колонії N°58», на якому було ухвалено резолюцію:

 

Міністерству юстиції.

 

1. Опрацювати питання щодо можливості проведення ротації керівного складу державної установи Замкової ВК-58;

 

2. Діяльність державної установи Замкова ВК-58 взяти під особливий контроль;

 

3. Розробити деталізований порядок надання засудженим телефонних розмов;

 

4. Забезпечити дотримання права засуджених на охорону здоров’я;

 

5. Організувати практичну реалізацію права засуджених працювати лише на підставі трудових договорів.

 

(https://www.facebook.com/pg/alliance.aue/photos/?tab=album&album_id=1763091743996796).

 

84. Авторка соціального телепроекту "Територія каяття" Анна Трушова повідоиляє у своїй передачі:

 

«Протягом 2017 року при спробі передачі до засуджених установ виконання покарання Дніпропетровщини, Запоріжжя та Донеччини було вилучено 2411 мобільних телефонів, 426,2 літрів спиртних напоїв та 1326,3 грамів наркотичних засобів. Про це розповіли представники Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації авторам соціального телепроекту "Територія каяття".

 

Потрапляння заборонених предметів до місць позбавлення волі одна з найболючіших проблем для адміністрації установ, адже значна чатина засуджених осіб постійно порушує встановлені режимні вимоги. Нерідко це стається через багаторічну алко- та наркозалежність таких осіб ще на волі. Розлука з близькими людьми, обмеження прав на пересування, життя за розпорядком, постійний нагляд та відсутність особистого простору - з такими наслідками мириться не кожен в"язень. Щоб отримати бажане засуджені вдаються до хитрощів, аби будь-яким чином обійти заборони. Найчастіше "небайдужі" до проблем засуджених громадяни кладуть заборонені предмети в посилки або намагаються перекинути через загородження. Люди, котрі передають посилки для ув’язнених, щоразу вигадують усе нові способи маскування заборонених предметів. Хоча ні для кого не секрет, що за такі незаконні дії можна потрапити за ґрати.

 

Наркотики в цукерках та пиріжках, алкоголь у фруктах чи гроші в цигарках — це далеко не весь перелік того, що потрапляє у місця позбавлення волі в посилках, перекидах, під час побачень, чи навіть в особистих речах працівників виправних закладів.

 

Дуже часто родичі нехтують правилами передачі посилок. Не розуміючи, що навіть продукти харчування, підлягають огляду й перевірці: хлібобулочні вироби розрізаються на декілька частин, рідина переливається в інший посуд, солодощі приймаються тільки в розгорнутому вигляді, сипучі харчі пересипаються. Нічого не можна передавати у скляних та консервних банках. Слід пам’ятати, що у камерах немає холодильників, тому не приймають продуктів, які швидко псуються. Приносити передачі можуть як близькі родичі, так і знайомі.

 

Ретельна перевірка, огляд особистих речей – така процедура передбачена для кожного, хто переступає поріг виправного закладу. Таким чином і попадаються ті, хто прагне до легкої наживи. Самі ж в"язні заперечують потрапляння наркотиків та алкоголю у місця позбавлення волі. Для них — ця тема табу, а от співробітники стверджують: чи не щодня тюремні постояльці пропонують таке "співробітництво". За 2017 рік було задокументовано 13 спроб передачі наркотичних речовин від співробітників до засуджених - говорять в управлінні.

 

Пенітенціарії переконують, що кожний такий випадок несе ризик для життя співробітників, самих в"язнів та навіть вільних громадян. Нерідко шахрайські дії вчиняються засудженими через приховані мобільні телефони.

 

Ні для кого не секрет, що левова частка порушень вчиняється засудженими, які неодноразово переступали межу закону, які втратили будь-які зв’язки з рідними людьми та мають укорінені злочинні цінності. Штовхають засуджених на такі дії найчастіше згубні звички, або навіть бажання "заробити" собі авторитет.

 

Під час спілкування більшість співробітників установ наголошують на проблемах пенітенціарної системи. Мовляв, мізерна заробітна плата дає можливість злочинцям заохотити працівників. Пенітенціарна система традиційно відчуває голод кадрів. Працювати за невисоку зарплату на непрестижній роботі погоджується мало хто. Тому питання навчання і професійної підготовки персоналу, а також забезпечення їхніх матеріальних потреб стоїть одним із перших в руслі пенітенціарної реформи.

 

Однак заборонені речі потрібно не тільки доставити, їх непросто зберігати - так, щоб ніхто не знайшов. Працівників установ виконання покарань уже нічим не здивуєш. Проте інколи зловмисники демонструють просто "дива винахідливості".

 

Наприклад, у листопаді поблизу Оріхівської виправної колонії (№ 88), що на Запоріжжі, були помічені три невідомі особи, які наближалися до маскувальної огорожі охороняємого об’єкта. Помітивши персонал установи, невідомі громадяни різко змінили напрямок руху та сіли в автомобіль, на якому прибули і намагалися втекти, але були заблоковані співробітниками установи. Відчуваючи, що опинилися у власній пастці, порушники почали активно знищувати сліди злочинних посягань. Вони їли згортки з кристалічною речовиною, схожою на наркотичну та суху суміш трави, запивали все водою, а коли вода скінчилася, розсипали «своє добро» по автомобілю.

 

У Запорізькому слідчому ізоляторі був затриманий водій автомобіля для вивозу сміття, який намагався передати в"язням в сміттєвих пакетах наркотики та алкоголь.

 

Наразі тема пенітенціарної злочинності залишається відкритою, адже злочинність за ґратами тісно пов’язана з організованою злочинністю на волі.

 

Зараз активно обговорюється пенітенціарна реформа та кроки до європейського рівня відношення до в’язнів, а тим часом пенітенціарна злочинність не спить і вигадує все нові способи обійти заборони та встановлений порядок. Тож актуальними стають питання впливу на засуджених негативної спрямованості, адже місця позбавлення волі повинні не клонувати ображених на весь світ злочинців, а прагнути повернути в суспільство людей, які усвідомили свою провину.

 

85. Певну активність у вирішенні питань моніторингу умов тримання в’язнів та сприяння їх поліпшенню виявляють деякі органи прокуратури. Так, у Миколаєві за ініціативи керівництва прокуратури Миколаївської області, яка була підтримана Генеральною прокуратурою України навіть відбувся семінар з питань дотримання прав людини в місцях несвободи.

 

«10 листопада 2017 року на базі прокуратури області відбувся навчально-методичній семінар щодо виявлення, документування і розслідування випадків катувань в’язнів, а також захист їх прав на охорону здоров’я.

 

Участь в семінарі взяли прокурор Миколаївської області Тарас Дунас, заступник прокурора області Анатолій Жмура, представники Генеральної прокуратури, Національної академії прокуратури України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, обласної організації товариство Червоного Хреста України, Миколаївської громадської організації «Незалежна соціальна адвокація та правозахист», Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, керівники місцевих прокуратур та їх заступники, начальники установ виконання покарань та слідчого ізолятора ДКВСУ в області, слідчі СВ Південного міжрегіонального управління з питань виконання покарань та пробації МЮУ, начальники ізоляторів тимчасового тримання ГУ НП в Миколаївській області.

 

У ході семінару розглянуто ряд питань, які стосувались безумовного забезпечення прав осіб, утримуваних у місцях несвободи, зокрема, неприпустимість випадків катування в’язнів, захист їх прав на охорону здоров’я з урахуванням міжнародних стандартів, актуальні та проблемні питання прокурорського нагляду у цій сфері, особливості проведення огляду місця події та збору доказів у кримінальних провадженнях за фактами катувань.

 

Також обговорено практику Європейського суду з прав людини, особливості реалізації Стамбульського протоколу, основні результати моніторингу місць несвободи кримінально-виконавчої служби та поліції.

 

Результати перевірок установ виконання покарань в черговий раз підтвердили необхідність виведення медичних частин установ виконання покарань з підпорядкування органів ДКВС. З цього приводу керівництво регіональної прокуратури неодноразово висловлювало підтримку позиції Генерального прокурора Юрія Луценка щодо необхідності передачі від Мінюсту до Міністерства охорони здоров’я функції надання медичної допомоги хворим в установах ДКВС.

 

Загалом, у поточному році за результатами здійснення перевірок кримінально – виконавчих установ області внесено майже 40 документів реагування, за результатами розгляду яких до дисциплінарної відповідальності притягнуто понад 70 службових осіб, що за ефективністю реагування на виявлені порушення прокуратура Миколаївської області займає, згідно статистичних даних, 3 місце по державі.

 

Присутні прийняли активну участь у дискусії та обмінялись думками із зазначених питань, підсумовуючи, що результатом діяльності на цьому напрямку повинно бути реальне забезпечення прав в’язнів, а також ефективна співпраця правоохоронних органів та правозахисних організацій. (http://myk.gp.gov.ua/ua/news.html?_m=publications&_t=rec&id= 218912 10.11 2017).

 

86. Виховна колонія в Мелітополі – єдина в Україні, де виховують неповнолітніх дівчат віком від 14 до 18 років. Щоправда, вони там можуть залишитись і довше – до 22 років.

 

«Це єдина колонія, де відбувають покарання неповнолітні дівчата за тяжкі та особливо тяжкі злочини», — каже начальниця колонії, Світлана Рулевська.Дівчата в однаковому одягу: спіднички, кофти, гольфи. Пальто та капелюхи теж у всіх однакові. Різні хіба що кольори стін у кімнатах, де вони живуть. У кімнат навіть є назви: Помаранчова, Шоколадна, Яблучна. Вони живуть тут по 8-10 душ. У кожної свої ліжко і тумбочка. На підлозі килим, на вінах ґрати, на паркані – колючий дріт.

 

З понеділка по п’ятницю за розкладом тут заняття – в школі на базі колонії, де вони можуть завершити базову освіту, а потім продовжувати її – здати ЗНО, вступити до вишу або училища. Ще є гуртки – малювання, танці, декоративно-прикладне мистецтво, вишивання, співи. На одному з гуртків навчають материнству – як вдягати памперс, наприклад. Тренуються на ляльках.

 

У двох виховних колоніях – в Мелітополі і Прилуках – впроваджується сімейна конференція. Це не просто побачення, це – сімейна конференція. Це європейська практика, яку потроху запроваджують в нашій тюремній системі. До заходу психологи довго працюють з дітьми – розбирають їх проблеми, маркірують головні, і вже тоді має сенс розглядати можливість проведення такого заходу. Саме вихованка вирішує, що їй необхідна сімейна конференція. Сценарій такого заходу простий: чітко окреслити проблему, проговорити всі деталі, окреслити зону відповідальності, і залишити саме сім’ю сам на сам створити план дії, та прописати, хто і що буде виконувати. Тому сімейна конференція – це перш за все спроба знайти спільну мови з родичами і разом обмізкувати, що робити далі.

 

(https://hromadskeradio.org/news/2017/03/27/odyn-den-z-zhyttya-melitopolskoyi-koloniyi-dlya-nepovnolitnih-divchat 28 березня 2017).

 

87. Певним аспектом умов тримання є можливість засудженому укласти шлюб під час відбування покарання. У коментарі Укрінформу заступник міністра юстиції України Денис Чернишов повідомив, що у 2017 році зареєстровано 476 шлюбів в установах відбування покарань. За його словами, у 2012 році зареєстровано 1653 шлюби в установах відбування покарань, у 2013 - 1839, 2014 - 1284, у 2015 - 939, у 2016 - 582. У середньому, зазначає Чернишов, щомісяця в установах відбування покарань реєструється близько 40 шлюбів. Тенденцію зменшення кількості зареєстрованих шлюбів із 2012 року заступник міністра пояснив зменшенням кількості ув’язнених, яких на сьогодні налічується близько 57 000. Окрім того, наголосив Чернишов, укладання шлюбу позитивно впливає на засуджених.

 

«Весілля для засудженого - це, насамперед, мотивація до змін, можливість набуття соціальних зв’язків. Здебільшого шлюб позитивно впливає на засуджених, адже в них з’являється бажання якнайшвидшого повернення в суспільство, до своєї половинки, а це можливо лише за рахунок відмінної поведінки, залучення до праці, що в майбутньому дає право особі очікувати позитивного рішення щодо умовно-дострокового звільнення», - розповів Чернишов. (https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2376867-u-2017-roci-v-ustanovah-vidbuvanna-pokaran-odruzilisa-476-par-cernisov.html).

 

88. Д.Чернишов так пояснює проблеми з умовами тримання ув’язнених:

 

«У нас перезаповнення в СІЗО, і ми на це вплинути не можемо, тому що це швидкість роботи слідчих і судів, і недозаповненість колоній. Крім того, у нас декілька років тому було населення більше 120 тис. осіб, на сьогодні — 57 (тис.). Тобто, у два рази (зменшилося — ред.). Тому, все ж таки,

 

Минулого року було проведено комісію і ми визначили 13 установ, які ми будемо перепрофільовувати, тимчасово вони не будуть працювати, там буде скорочений персонал. Міністерство оборони звернулося до нас з проханням їх (кілька колоній — ред.) передати. Ми погодилися з цим, направили відповіді Міністерству оборони, що ми згодні передавати. Єдине, що ми від них просимо, це максимально залишити штат. У нас є соціальний обов’язок не залишити своїх працівників на вулиці. По одній з колоній (я не буду їх називати, може це якась військова таємниця) вони сказали, що принаймні 90% штату залишиться працювати.

 

Засуджені всі розвезені в інші колонії, які тотожні за режимом. По всіх персонал попереджений. Вся процедура витримана. Тобто, по всіх 13-и колоніях законсервовані/перепрофільовані, ми всі процедури зробили для того, щоб вони працювали у скороченому режимі. Там залишається до 25 осіб, які охороняють їх, утримують.

 

Ми минулого року підняли зарплату. І в нас молодший інспектор вже минулого року найменшу зарплату отримував 5 тис. грн. Цього року передбачалося, що в межах прийнятої минулого року постанови № 704, де було визначено і по військовослужбовцях, в тому числі, і по пенітенціаріях збільшення, але вона мабуть запрацює у квітні.

 

Тим не менш, буде підвищення і з лютого найменша зарплата в нас буде 5700 грн. Але поряд з цим ми будемо говорити про те, що механічне підвищення зарплати не міняє якість роботи. Тому паралельно з цим ми будемо робити і також певного кшталту атестації, перевірки. Ми повинні паралельно з підвищенням окладів міняти якість роботи і напрямок роботи: відходити від виконання покарань до ресоціалізації. Ми будемо працювати над тим, щоб молодший інспектор отримував десь приблизно 7 тис. грн в середньому по системі.

 

89. Також ми ставимо питання: перше, перекваліфікації, і, друге, умови праці. Тому що ті люди, які працюють добу-дві, їм треба створювати належні умови праці, щоб вони могли після добових піти в душ, відпочити, привести себе в порядок і т.д. Тому ми постійно проводимо семінари в установах, які можуть стати зразком для інших.

 

Сьогодні є недобір у системі, перш за все, у СІЗО. Тому що СІЗО у нас знаходиться у містах. І після того, як почали піднімати зарплати, то ми принаймні зупинили відтік кадрів. По деяких містах почався навіть позитивний тренд. Тим не менше, наприклад, вартість життя у Києві, Дніпрі, Харкові, Одесі, Львові докорінно відрізняється від маленьких містечок. Тому ми зараз ставимо питання щодо диференціації оплати праці в залежності від регіону. Саме у великих містах найбільший недобір. Якщо у нас, наприклад, по Київському СІЗО доходило і до 24-25% недобору, то зараз там 6-10%.

 

Питання стосовно сухпайків для осіб, яких конвоюють на судові засідання, не вирішене. Це питання дуже важливе на порядку денному. Проект постанови ми подали (на розгляд уряду — ред.), але в цій постанові і в її погоджені це розповсюджується і на Міноборони, і на Нацполіцію, і на СБУ. Тому коло учасників процесу велике, і сказати, що це відбудеться швидко, точно не можна. Це точно місяці. Різні відомства в цьому беруть участь. Коли на столі, наприклад, у МЕРТі чи Мінфіні лежить документ від пенітенціарної служби та МОЗу, то перше стосується сотень тисяч як ув’язнених, так і працюючих, то МОЗ стосується 45 млн. То він вибере, зрозуміло, що друге. Тим не менше, ми тиснемо і те, що є певні результати, це показує, що коли ти в проактивній позиції, то потихесеньку цей потяг може зрушити.

 

Про доступ в’язнів до мережі Інтернет. 19 жовтня минулого року Мін’юст дещо лібералізував цей доступ, але їм заборонено заходити на соцмережі, сайти, які можуть вплинути на психічний стан ув’язненого й інше. По-перше, чи всі вже установи обладнані інтернет-класами? І чи можуть бути прибрані якісь заборони, наприклад, заходити в соцмережі?

 

Якщо буде така технічна можливість, why not? (чому ні?). Все, що може піти на ресоціалізацію, а ми розуміємо, що ресоціалізація і соціальні мережі, то це людину, як кажуть, буде підтримувати і якийсь соціальний зв’язок. Але ви ж бачите, що на кого ти підписаний, такий контент і будеш отримувати. Якщо підписаний на контент “екстрім”, то тобі воно буде постійно видавати “екстрім”. Ми ж розуміємо, що в нас не табір, що туди потрапили люди, які увійшли у конфлікт з законом. Тому це треба робити мудро, поступово змінюючи також і відношення співробітників до ув’язнених, їх роботу. Тому це процес.

 

От коли ми говоримо про телефони. Я кажу, хлопці, мені не шкода їм телефони дати. Але ми розуміємо, що дуже багато злочинів коїться отими ж хлопцями, які незаконно отримали телефони в місцях позбавлення волі.

 

90. Якщо ми говоримо про напади на співробітників, то зафіксованих більше 80 у минулому році. Але тенденція, на жаль, негативна і зростає. І негативна тенденція ще й у тому, що дуже багато співробітників перестали їх фіксувати чи давати заяви з приводу нападів чи штовханини, образ.

 

Збільшується кількість в’язнів, які здобувають освіту. Доволі велика кількість отримала середню освіту, пройшли ЗНО, вищу освіту отримали і отримують. У процесі ресоціалізації це одне з основних питань. Тому ми це пропагуємо. Минулого року ми підписали меморандум і з Міністерством освіти, і Міністерством соціальної політики, і зі Службою зайнятості. Тому що ми повинні розуміти, які професії на сьогодні цінні, які запити від роботодавців. І в наших ПТУ ми повинні давати їм ту професію, яка на сьогодні найбільш популярна.

 

Я оперую не нашою статистико, тому що вона може бути упередженою, а тією інформацією, яку ми отримали від Червоного Хреста. По тих установах, які ними обстежені, не б’ють зараз ніде. Так, усні утиски, може, якісь образи є, але ніхто не б’є. Зрозуміло, що кожного дня я отримую довідку, спецповідомлення, що десь і кайданки застосовують, але це все фіксується, чому це відбулося». (http://www.unn.com.ua/uk/publication/1713873-minyust-provodit-peremovini-z-kitaytsyami-schodo-perenesennya-lukyanivskogo-sizo-d-chernishov 7.02.2018).

 

91. Натомість у Фейсбуці можна зустріти відгуки щодо деяких аспектів тримання засуджених. Наприклад, Василий Сорокин розмістив 28 грудня такий пост.

 

«Вот сколько где не читаю-везде Дмитрий Чернышов говорит с неким великим делом,достижением, что осужденных кормят мясом курицы и рыбу дают. Действительно, это так. Вот я решил у родственника спросить ради праздного любопытства. Вот он и говорит мне, что это мясо по вкусу курицы, но по сути- это мышечная ткань, то есть не так приготовлено. Нет кускового мяса. Его просто разваривают!!!! Да еще с дурным запахом. Руководство точно этого кушать не будет. Рыба- это вообще нечто. Дурно пахнет и вся в костях с кишками. Говорит, что горькая. И действительно это так. Просил взять на длительное свидание. У них ее утром дают. Гадость эта ваша заливная рыба. Ужас!!! И говорят, что кормят здорово, что чуть ли люди на свободе хуже питаются. Обманщик! Салат дают... Капусту, как свиньям рубят без масла и других ингредиентов. Буряк делают также:сварили и на терку пускают. Масла или еще чего-то ничего нет.

 

Кичаться, что хорошо кормят. Сами кушайте такое. Пробовали такое не качественно приготовленую пищу кушать каждый день? Они то точно этого кушать не будут. Когда же вы перестанете обманывать, что это можно кушать?! Вам бы это надо давать кушать каждый день, чтобы вы на себе почувствовали и поняли, что людей кормить таким нельзя!!!»

 

92. Засуджений до довічного позбавлення волі Олександр Рафальський помер 20 жовтня 2016 року у Києві в Лук’янівському СІЗО. Справу Рафальського через нововиявлені обставини направили в суд на перегляд. Понад півтора року Рафальський перебував у СІЗО, він там був у статусі потерпілого по двох кримінальних провадженнях, які було розпочато щодо катування й фабрикування справи. Шевченківський районний суд Києва скасував закриття справи щодо смерті у СІЗО довічно засудженого Олександра Рафальського та ініціював поновлення розслідування, повідомив Радіо Свобода Андрій Діденко із Харківської правозахисної групи.

 

«Помер Олександр Рафальський, одразу почали за фактом смерті кримінальне провадження, але ця справа майже одразу була припинена, майже ніяких слідчих дій не відбувалось, допитали тільки співкамерника», – зазначає правозахисник.

 

Але потім, коли відбулися похорони, у адвокатів з’явилась маса запитань, на які слідство не надало відповіді, в тому числі – щодо причини смерті. Тілесні ушкодження у нього були, і як вони з’явилися – це також не було з’ясовано. Зараз завдяки цьому рішенню буде поновлено судове слідство. За словами Діденка, із чотирьох фігурантів справи Рафальського наразі живий тільки один, решта троє померли за ґратами.

 

У Мін’юсті повідомили на запит Радіо Свобода, що, за даними бюро судово-медичної експертизи, причиною смерті Рафальського стало «фульмінантне ускладнення наявного хронічного захворювання серцево-судинної системи».

 

Олександр Рафальський перебував за ґратами вже майже 15 років. Його засудили до довічного ув’язнення за вбивство чотирьох осіб, серед яких 11-річний хлопчик. Рафальський своєї вини не визнав.

 

Справа Олександра Рафальського стала однією з найгучніших, повідомлялося про кричущі факти його катування: як за допомогою побиття, так і з застосуванням струму, психологічного тиску, коли його, наприклад, змушували копати собі яму. Поновлення розслідування смерті Рафальського силовики наразі ще не коментували. (https://www.radiosvoboda.org/a/news/28398103.html 29 березень 2017).

 

ВИСНОВКИ

 

доповіді „Дотримання прав ув’язнених в Україні-2017”

 

В 2017 році продовжилось зниження в’язничного населення: з 60 399 осіб станом на 01.01.2017 року до 57100 осіб на 01.01.2018 р. Позитивною обставиною є подальше зменшення засуджених у виховних колоніях – до 146 осіб, з них саме неповнолітніх 86 осіб. Чисельність довічно ув’язнених осіб склала 1572 осіб, в тому числі 22 жінки.

 

Медичні послуги в установах кримінально-виконавчої служби залишаються на вкрай низькому рівні. У 2017 році продовжив зберігатися надзвичайно високий рівень смертності: вмерло 568 осіб. Це означає, що показник смертності на 1 тис. ув’язнених складає 9,95 – тільки у 2014 році було більше.

 

Ухвалені у 2017 році зміни до законів не покращили суттєво правове поле діяльності кримінально-виконавчої системи України, хоча вони і «підправляють» окремі недоліки в існуючих законах.

 

Зберігається високий рівень порушень прав засуджених. Це стосується не тільки умов тримання, але й поводження персоналу з ув’язненими. Як і у попередні роки, відсутній поступ у сфері надання засудженим правової допомоги. Установи не тільки погано забезпечені юридичною літературою, вони майже нічого не роблять для покращення ситуації. Обсяг правової допомоги, яку надають засудженим громадські організації, значно менше потреби та не впливає суттєво на загальну ситуацію.

 

Не поліпшується кадрова проблема. Рівень соціальної захищеності персоналу залишається неприпустимо низьким, як надзвичайно низькою є й зарплата. Престижність професії пенітенціарного працівника занадто низька. Дієвих заходів на виправлення становища не вживається

 

Випадки викриття фактів корупції не впливають відчутно на загальний її рівень.

 

У питаннях просвіти персоналу у сфері дотримання прав людини керівництво відомства обмежується гарними деклараціями. Знання міжнародних стандартів у сфері дотримання прав людини від персоналу не вимагається, тим більше не вимагається реалізація цих стандартів.

 

Як і раніше, громадський контроль дотримання прав засуджених та ув’язнених як системна діяльність відсутній. Співпраця з громадськістю залишається вельми обмеженою. Досі не створені незалежні ефективні інспекційні механізми контролю дотримання прав людини в діяльності установ в’язничної системи та міліції. Діяльність Уповноваженого з прав людини не впливає на загальний рівень дотримання прав людини у в’язницях.

 

У 2017 році, як і у попередньому 2016 році, підвищений інтерес представників вищих органів влади до пенітенціарної системи став більше зміщуватись зі сфери політичних інтересів до сфери інтересів економічних. Ця динаміка супроводжується численними порушеннями фундаментальних прав людини, і проблеми дотримання прав людини в колоніях є скоріше предметом маніпулювання, ніж турботи.

 

“ДОНЕЦЬКИЙ МЕМОРІАЛ”

“Донецький Меморіал” – громадська правозахисна історико-просвітницька і благодійна організація. Виникла в 1989 році, основними завданнями “Донецького Меморіалу” є:

  • сприяння дотриманню прав людини;
  • сприяння реабілітації та соціальній адаптації осіб, засуджених та звільнених з місць позбавлення волі;

  • правова просвіта громадян, включаючи персонал пенітенціарних установ, правоохоронних та інших державних органів;

  • сприяння зусиллям у реформуванні кримінально-виконавчої системи.

З 1997 року “ДМ” зосередився на здійсненні ініціатив у сфері реформування кримінально-виконавчої системи України.

Інформація про діяльність “Донецького Меморіалу” розміщена на Web-сайті організації http://prison.memo.ru та на сайті Міжнародного Меморіалу – www.memo.ru