КАРДИНАЛЬНИХ ПОЗИТИВНИХ ЗМІН У ДІЯЛЬНОСТІ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СИСТЕМИ НЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ, А ТРИВОЖНІ ТЕНДЕНЦІЇ ПОСИЛЮЮТЬСЯ.
15 вересня в Києві відбулася прес-конференція правозахисної організації „Донецький Меморіал” на тему «Порушення прав в’язнів: тенденції 2011 року», на якій були представлені статистичні дані за перше півріччя 2011 року та наведені приклади порушень прав людини у 2011 році.
Ситуація з дотриманням прав в’язнів у 2011 році на краще не змінилася.
Зберігається високий рівень порушень прав засуджених. Це стосується умов тримання, а іноді й поводження персоналу з ув’язненими. На жаль, як і раніше, можна стверджувати, що часто ще повага до гідності людини не стала домінуючим чинником у діяльності установ кримінально-виконавчої системи, а існуюча практика поводження із ув’язненими побудована на суворому вимаганні з боку адміністрації установ беззаперечної покори ув’язнених. Це доповнюється відсутністю ефективного механізму подання скарг.
Значною мірою за це несе відповідальність керівництво кримінально-виконавчої служби – і нинішнє, і попереднє Проте часто за існуючі проблеми відомства у сфері дотримання прав людини відповідальні інші структури влади – прокуратура, Верховна Рада, уряд, суди
Число ув’язнених в Україні зростає
У першому півріччі 2011 року чисельність в’язничного населення в Україні зросла на 2,49%, або на 3839 осіб, і склала на 01.07.2010 року 157866, збільшившись за півтора року більш як на 10 тис. осіб. Чисельність засуджених зросла з 108 187 осіб на початку 2010 року до 119153 осіб на 1 липня 2011р.
Чисельність мешканців СІЗО за півроку зменшилась на 650 осіб (-1,65%) – з 39363 осіб (на 01.07.2010 року – 40024 особи) до 38713 осіб. З СІЗО протягом півроку було звільнено 6921 особа, в тому числі по закінченню строку покарання – 2 650 осіб, ще до 2728 осіб застосували міри, не пов’язані із позбавленням волі.. Варто зауважити, що відповідальність за кількість осіб в СІЗО в першу чергу несуть суди, які своїми рішеннями їх туди відправляють не завжди обґрунтовано.
На 100 тис. населення в Україні за ґратами тримається 345 осіб (в 2009 році 314 осіб), що відповідає росту на 10% та майже вчетверо перевищує показник у країнах Західної Європи.
Дуже тривожним є значний ріст числа смертних випадків(у розрахунку на рік) в установах департаменту – 601 особа за І півріччя 2011 р., тоді як за весь 2010 рік – 808 осіб (за 2009 р. – 761 особа). Зросла (у розрахунку на рік) і кількість випадків суїциду – 28 за півроку ( у 2010, як і у 2009 – по 44 за рік). Кількість хворих на туберкульоз поступово зменшується (5393 особи, тоді як півроку тому 5486, а півтора роки тому 5 667 осіб). Кількість ВІЛ-інфікованих осіб зросла за півроку на 418 осіб і складає 6438 осіб. Медичні послуги на вкрай мінімальному рівні. Медичні працівники не є незалежними від в’язничного керівництва, вони є працівниками відомства і нерідко нехтують професійною сумлінністю на користь вимог в’язничного керівництва. До того ж існує низка неврегульованих проблем у використанні медичними структурами відомства медичних препаратів
.
Фінансування відомства впродовж останнього десятиріччя здійснюється на вкрай низькому рівні ледве забезпечуючи зарплату персоналу та найнеобхідніші витрати. Це сфера відповідальності уряду та Верховної Ради. Разом з тим кошти, які виділяються системі за урядовими Програмами розвитку використовуються вкрай неефективно. Під час зміни керівництва відомства викриваються багатомільйонні оборудки попередників, але помітних змін на краще не відчувається і при новому керівництві.
Нормативна база діяльності системи доволі недосконала. Деякі норми Кримінально-виконавчого кодексу порушують Конституцію але ані депутатам, ані уряду бракує часу та совісті звернути на це увагу та виправити ситуацію. Так, існує дискримінація та порушення Конституції у питанні оплати праці засуджених. Засудженим, що працюють, не сплачуються внески до Пенсійного фонду за відсутності законодавчих підстав для цього. Засуджені не мають лобістів в уряді та парламенті, а керівництво відомства залишається осторонь активних дій
Попри чисельні звернення до Комітетів Верховної Ради про ймовірне порушення Конституції України нормами Кримінально-виконавчого кодексу, у Кодексі ці норми залишаються та діють. Це стосується не нарахування працюючим засудженим внесків до Пенсійного фонду. Інша проблема – засудженим, які отримують право на пенсію під час відбування покарання, вона не призначається, допоки вони не звільняться.
Факти надзвичайних подій у 2011 році
Почастішали у 2011 році випадки надзвичайних подій
Варто відмітити, що відомство стало оперативніше реагувати на резонансні події і через свій сайт надавати інформацію про такі події. Натомість традиції закритості та невиправданої втаємниченості залишаються. Керівники органів та установ нерідко зовсім не розуміють важливості своєї підзвітності суспільству та громадянам, помилково вважаючи своїм правом вирішувати: надавати чи ні інформацію про надзвичайні події у в’язницях.
Натомість відсутній відвертий публічний аналіз причин надзвичайних подій. Результати їх розслідування не оприлюднюються, суспільству подається вкрай обмежена та надто узагальнена інформація про дійсний перебіг подій та їх причини, викривляються факти брутального поводження. До засуджених, які протестують та скаржаться, застосовуються каральні заходи.
ЗМІ іноді отримують відмову у візитах до установ без адекватних пояснень.
Правова допомога
Засуджені позбавлені доступу до правової допомоги, а умови залучення до неї юристів складні. Відсутність необхідної літератури в бібліотеках установ доповнюється низьким рівнем правової обізнаності персоналу та його небажанням сприяти наданню правової допомоги засудженим з боку громадських організацій та юристів.
«Донецький Меморіал» у 2011 році за підтримки Посольства Королівства Нідерланди, а також Програми ПРООН зроблена спроба забезпечити всі установи низкою інформаційно-правових видань. Але реакція відомства на цю ініціативу надто млява. Видання не завжди доходять до бібліотек установ. То ж жаліючись на брак власних ресурсів для забезпечення правовою літературою засуджених, відомство нехтує ресурсами громадських організацій.
В департаменті з питань виконання покарань залишається гострою кадрова проблема. Ще часто при призначенні посадових осіб професійний рівень не є пріоритетним чинником. При цьому рівень соціальної захищеності персоналу залишається неприпустимо низьким, а заробітна плата неадекватно низькою. Бажає кращого і обізнаність персоналу з міжнародними стандартами поводження з ув’язненими. Натомість ресурси громадських організацій у питаннях навчання персоналу правам людини або проведення спільних заходів на кшталт Громадських слухань з питань дотримання прав людини у діяльності установ керівництвом відомства ігноруються або невмотивовано відхиляються. Взаємодія з громадськістю, в першу чергу, з неурядовими організаціями, обмежується лише питаннями матеріальної допомоги системі та окремих послуг засудженим правового та консультаційного характеру. Не використовуються можливості та ресурси громадських організацій й для вирішення актуальних питань як от лобіювання змін до законодавства або навчання правам людини із залученням міжнародних експертів. Нинішнє керівництво, як і його попередники, вбачають у громадських організаціях в кращому випадку тільки своїх «помічників», але ніяк не партнерів.
Громадський контроль дотримання прав засуджених та ув’язнених, а також діяльності установ виконання покарань досі не має належного законодавчого закріплення і фактично майже відсутній. Спостережні комісії не стали дієвим механізмом запобігання або бодай розслідування випадків жорстокого поводження з ув’язненими. Ідеї створення нових механізмів більше року залишаються у відомстві лише приводом для обговорення.
Генеральна прокуратура намагається залучати ресурси громадських організацій до перевірки дотримання прав людини в установах відомства, про що свідчить наявність Наказу ГПУ № 7гн від 6.04.2011, але її місцеві органи дуже стримано реагують на такі ініціативи. Усталена практика «спускати на гальмах» випадки порушень ще надзвичайно поширена.
Більше інформації про проблеми кримінально-виконавчої системи та співпраці з її установами громадських організацій, а також тексти випущених видань організації можна знайти на сайті Тюремний портал www.ukrprison.org.ua
* * *
Громадська правозахисна організація „Донецький Меморіал”, створена у 1989 році, переймається проблемами діяльності кримінально-виконавчої системи України, моніторингом дотримання прав ув’язнених.
Прес-конференція відбуваються у рамках проекту
«Підвищення рівня захисту прав ув’язнених: шляхи та методи»,
який підтримується Посольством Королівства Нідерланди в Україні.
При її підготовці використані матеріали, отримані в рамках проекту
«Розширення можливостей захисту прав ув’язнених» , який виконується
за підтримки Програми розвитку ООН в Україні
Ситуація з дотриманням прав в’язнів у 2011 році на краще не змінилася.
Зберігається високий рівень порушень прав засуджених. Це стосується умов тримання, а іноді й поводження персоналу з ув’язненими. На жаль, як і раніше, можна стверджувати, що часто ще повага до гідності людини не стала домінуючим чинником у діяльності установ кримінально-виконавчої системи, а існуюча практика поводження із ув’язненими побудована на суворому вимаганні з боку адміністрації установ беззаперечної покори ув’язнених. Це доповнюється відсутністю ефективного механізму подання скарг.
Значною мірою за це несе відповідальність керівництво кримінально-виконавчої служби – і нинішнє, і попереднє Проте часто за існуючі проблеми відомства у сфері дотримання прав людини відповідальні інші структури влади – прокуратура, Верховна Рада, уряд, суди
Число ув’язнених в Україні зростає
У першому півріччі 2011 року чисельність в’язничного населення в Україні зросла на 2,49%, або на 3839 осіб, і склала на 01.07.2010 року 157866, збільшившись за півтора року більш як на 10 тис. осіб. Чисельність засуджених зросла з 108 187 осіб на початку 2010 року до 119153 осіб на 1 липня 2011р.
Чисельність мешканців СІЗО за півроку зменшилась на 650 осіб (-1,65%) – з 39363 осіб (на 01.07.2010 року – 40024 особи) до 38713 осіб. З СІЗО протягом півроку було звільнено 6921 особа, в тому числі по закінченню строку покарання – 2 650 осіб, ще до 2728 осіб застосували міри, не пов’язані із позбавленням волі.. Варто зауважити, що відповідальність за кількість осіб в СІЗО в першу чергу несуть суди, які своїми рішеннями їх туди відправляють не завжди обґрунтовано.
На 100 тис. населення в Україні за ґратами тримається 345 осіб (в 2009 році 314 осіб), що відповідає росту на 10% та майже вчетверо перевищує показник у країнах Західної Європи.
Дуже тривожним є значний ріст числа смертних випадків(у розрахунку на рік) в установах департаменту – 601 особа за І півріччя 2011 р., тоді як за весь 2010 рік – 808 осіб (за 2009 р. – 761 особа). Зросла (у розрахунку на рік) і кількість випадків суїциду – 28 за півроку ( у 2010, як і у 2009 – по 44 за рік). Кількість хворих на туберкульоз поступово зменшується (5393 особи, тоді як півроку тому 5486, а півтора роки тому 5 667 осіб). Кількість ВІЛ-інфікованих осіб зросла за півроку на 418 осіб і складає 6438 осіб. Медичні послуги на вкрай мінімальному рівні. Медичні працівники не є незалежними від в’язничного керівництва, вони є працівниками відомства і нерідко нехтують професійною сумлінністю на користь вимог в’язничного керівництва. До того ж існує низка неврегульованих проблем у використанні медичними структурами відомства медичних препаратів
.
Фінансування відомства впродовж останнього десятиріччя здійснюється на вкрай низькому рівні ледве забезпечуючи зарплату персоналу та найнеобхідніші витрати. Це сфера відповідальності уряду та Верховної Ради. Разом з тим кошти, які виділяються системі за урядовими Програмами розвитку використовуються вкрай неефективно. Під час зміни керівництва відомства викриваються багатомільйонні оборудки попередників, але помітних змін на краще не відчувається і при новому керівництві.
Нормативна база діяльності системи доволі недосконала. Деякі норми Кримінально-виконавчого кодексу порушують Конституцію але ані депутатам, ані уряду бракує часу та совісті звернути на це увагу та виправити ситуацію. Так, існує дискримінація та порушення Конституції у питанні оплати праці засуджених. Засудженим, що працюють, не сплачуються внески до Пенсійного фонду за відсутності законодавчих підстав для цього. Засуджені не мають лобістів в уряді та парламенті, а керівництво відомства залишається осторонь активних дій
Попри чисельні звернення до Комітетів Верховної Ради про ймовірне порушення Конституції України нормами Кримінально-виконавчого кодексу, у Кодексі ці норми залишаються та діють. Це стосується не нарахування працюючим засудженим внесків до Пенсійного фонду. Інша проблема – засудженим, які отримують право на пенсію під час відбування покарання, вона не призначається, допоки вони не звільняться.
Факти надзвичайних подій у 2011 році
Почастішали у 2011 році випадки надзвичайних подій
Варто відмітити, що відомство стало оперативніше реагувати на резонансні події і через свій сайт надавати інформацію про такі події. Натомість традиції закритості та невиправданої втаємниченості залишаються. Керівники органів та установ нерідко зовсім не розуміють важливості своєї підзвітності суспільству та громадянам, помилково вважаючи своїм правом вирішувати: надавати чи ні інформацію про надзвичайні події у в’язницях.
Натомість відсутній відвертий публічний аналіз причин надзвичайних подій. Результати їх розслідування не оприлюднюються, суспільству подається вкрай обмежена та надто узагальнена інформація про дійсний перебіг подій та їх причини, викривляються факти брутального поводження. До засуджених, які протестують та скаржаться, застосовуються каральні заходи.
ЗМІ іноді отримують відмову у візитах до установ без адекватних пояснень.
Правова допомога
Засуджені позбавлені доступу до правової допомоги, а умови залучення до неї юристів складні. Відсутність необхідної літератури в бібліотеках установ доповнюється низьким рівнем правової обізнаності персоналу та його небажанням сприяти наданню правової допомоги засудженим з боку громадських організацій та юристів.
«Донецький Меморіал» у 2011 році за підтримки Посольства Королівства Нідерланди, а також Програми ПРООН зроблена спроба забезпечити всі установи низкою інформаційно-правових видань. Але реакція відомства на цю ініціативу надто млява. Видання не завжди доходять до бібліотек установ. То ж жаліючись на брак власних ресурсів для забезпечення правовою літературою засуджених, відомство нехтує ресурсами громадських організацій.
В департаменті з питань виконання покарань залишається гострою кадрова проблема. Ще часто при призначенні посадових осіб професійний рівень не є пріоритетним чинником. При цьому рівень соціальної захищеності персоналу залишається неприпустимо низьким, а заробітна плата неадекватно низькою. Бажає кращого і обізнаність персоналу з міжнародними стандартами поводження з ув’язненими. Натомість ресурси громадських організацій у питаннях навчання персоналу правам людини або проведення спільних заходів на кшталт Громадських слухань з питань дотримання прав людини у діяльності установ керівництвом відомства ігноруються або невмотивовано відхиляються. Взаємодія з громадськістю, в першу чергу, з неурядовими організаціями, обмежується лише питаннями матеріальної допомоги системі та окремих послуг засудженим правового та консультаційного характеру. Не використовуються можливості та ресурси громадських організацій й для вирішення актуальних питань як от лобіювання змін до законодавства або навчання правам людини із залученням міжнародних експертів. Нинішнє керівництво, як і його попередники, вбачають у громадських організаціях в кращому випадку тільки своїх «помічників», але ніяк не партнерів.
Громадський контроль дотримання прав засуджених та ув’язнених, а також діяльності установ виконання покарань досі не має належного законодавчого закріплення і фактично майже відсутній. Спостережні комісії не стали дієвим механізмом запобігання або бодай розслідування випадків жорстокого поводження з ув’язненими. Ідеї створення нових механізмів більше року залишаються у відомстві лише приводом для обговорення.
Генеральна прокуратура намагається залучати ресурси громадських організацій до перевірки дотримання прав людини в установах відомства, про що свідчить наявність Наказу ГПУ № 7гн від 6.04.2011, але її місцеві органи дуже стримано реагують на такі ініціативи. Усталена практика «спускати на гальмах» випадки порушень ще надзвичайно поширена.
Більше інформації про проблеми кримінально-виконавчої системи та співпраці з її установами громадських організацій, а також тексти випущених видань організації можна знайти на сайті Тюремний портал www.ukrprison.org.ua
* * *
Громадська правозахисна організація „Донецький Меморіал”, створена у 1989 році, переймається проблемами діяльності кримінально-виконавчої системи України, моніторингом дотримання прав ув’язнених.
Прес-конференція відбуваються у рамках проекту
«Підвищення рівня захисту прав ув’язнених: шляхи та методи»,
який підтримується Посольством Королівства Нідерланди в Україні.
При її підготовці використані матеріали, отримані в рамках проекту
«Розширення можливостей захисту прав ув’язнених» , який виконується
за підтримки Програми розвитку ООН в Україні
коментарі
10.05.2012 | Критик
Кожного разу, як засудженим збільшують їх права в місцях позбавлення волі, ми бачимо, що КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧА СИСТЕМА все більше і більше їх не виконує! Причина в тому, що міри для виправлення засуджених не діють на них, у звязку зі збільшенням прав засуджених, потрібно збільшувати і міри впливу на засуджених! Хоча, припущення того, що все зміниться на краще, вже не є актуальним, збільшення праці, постійний контроль працівників ДПтС та МВС, а також скорочення кадрів в цих структурах, та не надання майже ніяких пільг, веде їх у неминуче - "розпад"
Краще засудженим надавати більше прав та пільг...