‘Рабство у XXI столітті’ — звіт про візит до Темнівської виправної колонії №100
В установі панує атмосфера страху. Засуджені, з якими довелося спілкуватися, у категоричній формі відмовлялися повідомляти про порушення прав людини, деякі в’язні наголошували, що “ви приїхали і поїхали, а нам тут жити”. Засуджені довічно, а також засуджені, які відбувають дисциплінарні стягнення в ДІЗО/ПКТ, удень не можуть присісти на власне ліжко та не можуть сидіти із заплющеними очима. Засуджені довічно, що перебувають у секторі максимального рівня безпеки, під час відкриття дверей камери мусять одягати маски, перебуваючи у повній ізоляції, у той час як представники адміністрації, які є потенційними розносниками інфекції, маски не одягають.
Такі практики є протипроправними і дискримінуючими щодо засуджених довічно. Вони не мають жодного сенсу, принижують людську гідність та ніяк не сприяють ресоціалізації ув’язнених, яка є однією із заявлених функцій пенітенціарної системи.
