Коли біль — вирок: історія Віктора Слепцова, який помирає у Вінницькій тюрмі без права на полегшення

Право на милосердя, обмежене Переліком

Відповідно до статті 84 Кримінального кодексу України, особа, яка страждає на тяжке захворювання, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена за рішенням суду. Проте на практиці ця гуманна норма працює лише тоді, коли хвороба засудженого підпадає під “Перелік захворювань”, затверджений Наказом Міністерства юстиції та МОЗ № 1348/5/572 від 15 серпня 2014 року (зі змінами). Цей документ, який мав би захищати право на життя, перетворився на бюрократичний фільтр: якщо діагноз не вказаний у цьому списку — навіть очевидно тяжкохвору людину звільнити не можливо.

“Перелік” включає лише найтяжчі, невиліковні діагнози. Це переважно термінальні онкологічні хвороби (це остання, четверта, стадія раку, коли злоякісна пухлина поширилася на інші органи, метастазувала, і лікування вже не може зупинити розвиток хвороби). На цій стадії організм поступово втрачає життєві функції, біль стає нестерпним, а виживання обчислюється тижнями або місяцями. Термінальний рак часто супроводжується асцитом (рідиною в черевній порожнині), кахексією (виснаженням), кровотечами, болем, який без наркотичних анальгетиків стає тортурою. Людині потрібен постійний медичний і паліативний догляд, а не замкнена камера).

Читати повністю публікацію