Дотримання прав ув’язнених в Україні-2023. Щорічна дев’ятнадцята Доповідь

“Донецький Меморіал”, Київ, 2025 17 стор.

Щорічна дев’ятнадцята Доповідь (pdf-file)

Щорічна дев’ятнадцята Доповідь „Дотримання прав ув’язнених в Україні-2023” підготовлена громадською організацією „Донецький Меморіал”. Доповідь містить огляд подій у діяльності кримінально-виконавчої системи України, які сталися протягом 2023 року. В ній традиційно наведена статистична інформація, яка відображає стан діяльності системи у 2023 році, а також наведені приклади порушень прав людини, надана інформація про умови тримання ув’язнених осіб, висвітлені питання законодавства у сфері виконання кримінальних покарань.

Доповідь містить аналіз та оцінки дій влади у кримінально-виконавчій системі через призму дотримання прав людини.

Текст даної Доповіді розміщено на інтернет-сайті www.ukrprison.org.ua

контакти «донецького меморіалу»:

тел. 380-97-907-06-49

Web-сайт www.ukrprison.org.ua e-mail:

© Олександр Букалов, укладання, 2025

© Видання та оформлення - «Донецький Меморіал», 2025

ВСТУП

1. Дев’ятнадцята щорічна Доповідь „Дотримання прав ув’язнених в Україні-2023” підготовлена правозахисною організацією „Донецький Меморіал”. Вона містить факти та інформацію щодо дотримання прав людини в місцях несвободи, перш за все – в установах Державної кримінально-виконавчої системи (ДКВС) України. В цій Доповіді відображені зміни та події, які відбувалися у сфері дотримання прав ув’язнених – засуджених та осіб, взятих під варту – протягом 2023 року.

Основними джерелами інформації для Доповіді стали результати виконуваних організацією досліджень, виступи експертів, відповіді державних установ за запитами „Донецького Меморіалу”, публікації у ЗМІ, в тому числі в Інтернет-виданнях.

2. У Доповіді не відображено всіх проблем, які існують у відомстві. Автор віддає перевагу огляду питань, що стосуються дотримання прав людини. Низка проблем в діяльності кримінально-виконавчої системи детально висвітлена у попередніх Доповідях.

Як завжди, окремі питання у Доповіді розглянуті детальніше. Цього року це крім традиційного статистичного огляду проблеми ухвалення законів на виконання рішень Європейського Сулу з прав людини, наведено перебіг реалізації Стратегії реформування пенітенціарної системи на період до 2026 року, складнощі у виконанні її окремих завдань, оцінки Уповноваженим стану з дотриманням прав людини в системі, проблеми підбору персоналу установ.

Хоча обмеженість у ресурсах для складання Доповіді не дозволила зробити дослідження більш охоплюючим, ця Доповідь містить основні статистичні відомості, які відображають стан та діяльність ДКВС, а також тенденції у сфері дотримання прав людини.

Автор Доповіді висловлює подяку Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Мінюсту України, Центру охорони здоров’я ДКВС України, Центру пробації, Національній поліції України, Службі безпеки України, Міністерству освіти і науки України, Офісу Генерального прокурора України, Офісу Президента України, які надавали інформацію за запитами «Донецького Меморіалу» щодо осіб, позбавлених волі, які перебувають в установах відомства, або до яких відомство має стосунок. Отримана від них інформація широко використана при укладанні даної Доповіді.

3. Автор даної Доповіді, як і раніше, не виключає, що деякі наведені факти не мають гарантованого підтвердження, а певні висновки є дискусійними. Автор також сподівається на розуміння того, що дане дослідження може бути більш охоплюючим та детальним, проте впевнений, що видання даного огляду діяльності кримінально-виконавчої системи країни в даному обсязі є доцільним, виправданим та буде корисним.

КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧА СИСТЕМА

Ув’язнені та засуджені. Статистичний огляд

4. В місцях позбавлення волі кримінально-виконавчої системи України, які контролюються українською владою, тобто без установ Криму та окупованої частини інших областей, згідно даним, наданим «Донецькому Меморіалу» Департаментом з питань виконання кримінальних покарань Мінюсту України, станом на 01.01.2024 року трималося 44024 осіб (лист Департаменту №57/60-пі/5.4.1/14-24/3/1/24.1-24 від 26.02.2024 р., тут і надалі в дужках – станом на 01.01.2023 р. – 42726 осіб). За рік чисельність осіб в місцях позбавлення волі зросла – вперше за останні понад десять років – на 1298 осіб (рік тому зменшилась на 5525 осіб), або на + 3,04% (–11,45%).

Станом на 01.01.2024 в Державній кримінально-виконавчій службі України налічувалось 100 установ виконання покарань та два табори для тримання військовополонених.

5. Динаміка чисельності осіб в установах кримінально-виконавчої системи за останні сім років наведена у наступній таблиці 1.

Таблиця 1

6. Показник числа в’язнів на 100 тис. населення для України реально розрахувати неможливо з декількох причин. Якщо чисельність в’язнів відома, то чисельність населення країни – особливо після початку агресії Росії – визначити неможливо. Не ясно, чи відносити до актуального населення країни мільйони осіб, які вимушено мешкають нині поза межами країни. Також дуже приблизно відомо число мешканців окупованих територій. Тому справедливо буде і цього року відмовитись від розрахунку даного показника. У 2021 році він складав 117.

7. Під вартою у слідчих ізоляторах та установах виконання покарань з функцією СІЗО станом на 01.01.2024 р. трималося – 13400 осіб (12 904 особи), в тому числі 830 жінок (678 жінок). Число неповнолітніх в СІЗО – 50 осіб (53 особи). Отже за рік число всіх осіб, які тримаються під вартою, зросло на 496 осіб (роком раніше зменшилось на 1664 особи), або на + 3,84% (– 11,42% ).

8. У 2023 році не потрапили до установ виконання покарань з СІЗО та були з них звільнені 8217 осіб (минулого року – 8796 осіб). Серед головних причин, з яких особи звільнялися з СІЗО впродовж 2023 року – у зв’язку зі зміною запобіжного заходу – 5715 (5173 особи), у зв’язку із закінченням строку покарання (включаючи умовно-дострокове звільнення) – 1675 осіб (2056 осіб), у зв’язку із застосуванням судами мір покарання, не пов’язаних з позбавленням волі – 781 особа (985 осіб), у зв’язку з припиненням справ судами та за виправдувальними вироками – 25 осіб (58 осіб).

Статистичні дані щодо причин звільнення осіб з СІЗО в останні роки наведені у таблиці 2.

Таблиця 2

9. Чисельність засуджених осіб за 2023 рік зросла з 29822 до 30624 осіб, тобто на 802 особи (рік тому зменшилась на 3861 особу), або на + 2,69% ( – 11,46% ).

Натомість варто взяти до уваги, що на ситуацію могла вплинути збройна агресія Росії та захоплення певних територій країни, де розташовані установи виконання покарань.

10.У виховних колоніях для неповнолітніх відбувають покарання 54 особи (46), з них у віці до 18 років – 28 осіб (26).

11. Чисельність засуджених жінок, які відбувають покарання у кримінально-виконавчих установах – 1 656 жінок (1577 жінок).

12. Чисельність довічно ув’язнених осіб становила на 1 січня 2024 року 1591 особа (1578 осіб), в тому числі 26 жінок (25 жінок).

Протягом року число довічно засуджених в’язнів зросло на 13 осіб (минулого року – на 3 особи).

13. Протягом 2023 року з установ ДКВС було звільнено 9971 особа (10496 осіб). А от з даними про число осіб, новоприбулих до установ системи, є складнощі. Розрахунок балансу загальної чисельності ув’язнених осіб в установах ДКВС є доволі дивним.

У 2023 році загальна чисельність осіб в установах системи зросла на 1298 осіб, звільнено було 9971 особу та вмерло 373 особи, отже число осіб, які протягом року потрапили до установ системи мало би бути біля 11640 осіб. Натомість відомство повідомляє, що до установ системи надійшло 33170 осіб.

Таке велике число новоприбулих осіб може бути тільки в тому випадку, якщо осіб, які перевозяться з установи до установи кожний раз вважати новоприбулою особою та рахувати її декілька разів. Наше прохання у запиті до відомства повідомляти нам тільки число осіб, які потрапляють до установ кримінально-виконавчої служби так би мовити «з волі» поки що залишилось без уваги. Це дивно й тому, що раніше – років десять тому – таких непорозумінь не виникало, бо фахівці відомства могли адекватно порахувати число осіб, які щороку потрапляли до установ системи. Отже наразі навести саме офіційні дані, а не власний розрахунок числа осіб, які фактично протягом року поступають до установ кримінально-виконавчої служби, поки що не виявляється можливим.

14. Умовно-достроково у 2023 році було звільнено 3274 осіб (рік тому – 3265 осіб, сім років тому – 9 244 особи) із загального числа у 9534 осіб, які формально підпадали під УДЗ (рік тому – 10178 осіб). Це складає 34,34% (32,08%) від числа осіб, які формально підпадали під УДЗ. Варто звернути увагу на специфічну динаміку цього показника. Він складав три роки тому 36,67%, п’ять років тому – 37,8%, сім років тому – 41,15%, дев’ять років тому – 53,5%. Тенденція очевидна, і її причини те ж було б важливо знати.

15. Звільнитись раніше встановленого судом строку особа може не тільки отримавши умовно-дострокове звільнення, а й у випадку помилування. Про шанс бути помилуваним свідчить відповідна статистика. За інформацією, наданою Департаментом з питань звернення громадян Офісу Президента України, протягом 2023 року до управління з питань помилування Департаменту громадянства, помилування, державних нагород Офісу Президента України надійшли клопотання про помилування 482 засуджених осіб (рік тому – щодо 1422 засуджених). Комісією при Президентові України у питаннях помилування протягом року проведено чотири (роком раніше – три) засідання, на яких розглянуто клопотання про помилування 354 осіб (роком раніше – 848 осіб). У 2023 році акти про помилування не видавалися (у 2022 році було видано чотири укази про помилування 363 осіб) (лист №22/1-08/1092 від 27.02.2024).

На питання запиту про те, яка частка з помилуваних осіб була помилувана в рамках домовленостей про обміни заручників, Офісом Президента не надано будь-якої відповіді, начебто такого питання зовсім немає. Тобто така інформація з невідомих причин утаємничується. Неадекватно підвищена таємничість діяльності Президента у сфері помилування доповнюється тією обставиною, що прес-конференцій, брифінгів або навіть видання прес-релізів про помилування впродовж 2022 року не було, як і не було ініційовано будь-яких публікацій з цих питань в ЗМІ.

16. Число працездатних осіб в установах виконання покарань станом на 01.01.2024 р. становило 19010 осіб (рік тому – 20219 осіб), або 62,08% (рік тому 67,80%) від числа всіх засуджених осіб, із них забезпечено роботою 6414 осіб (рік тому – 4925 осіб). Це складає 33,74% від числа працездатних (на 01.01.2023 – 24,36%., для порівняння – два роки тому 32,11%, на 01.01.2017 – 47,2%) та 20,94% від загального числа засуджених (рік тому – 16,51%).

Охопленість засуджених роботою в останні роки залишається доволі низькою. Серед ймовірних причин – відсутність попиту на продукцію підприємств установ системи, застаріла промислова база цих підприємств, що доповнюється повною байдужістю держави до оновлення політики залучення засуджених осіб до праці.

Невідомою є середня у 2023 році заробітна плата працюючих засуджених. В попередні роки відомство могло її розрахувати та безперешкодно повідомляло. Так, у 2022 році вона склала 2306,50 грн, два роки тому – 2067 грн. на місяць. Натомість за 2023 рік відомство повідомило наступне: «Станом на 1 травня 2023 року, розмір заробітної плати працевлаштованим засудженим за трудовими договорами та цивільно-правовими договорами встановлено на рівні не нижчому за законодавчо визначений розмір мінімальної заробітної плати (у місячному розмірі – 6700 грн. та у погодинному розмірі – 40.46 грн)».

Очевидно, що це не є фактична середня зарплата, це зовсім інший показник, а саме: законодавчо визначений розмір мінімальної заробітної плати. Між тим, яким є фактичний розмір середньої зарплати, відомство не повідомляє.

17. Певним показником складності проблем в медичній сфері та в наданні медичних послуг є рівень захворюваності, смертності та число випадків суїцидів в установах відомства.

За даними Центру охорони здоров’я ДКВС України (лист №588-ЦА-24 від 21.02.2024) протягом 2023 року в установах виконання покарань ДКВС України на підконтрольних Уряду України територіях вмерло 373 особи (432 особи), з них у слідчих ізоляторах та УВП – 167 осіб (177 осіб). Число випадків суїциду під час перебування осіб в усіх установах позбавлення волі у 2023 році становило 66 осіб (21), з них випадків у слідчих ізоляторах та УВП – 37 осіб (11 осіб).

Доволі дивним виглядає інформація, надана ДКВС. Відомство повідомляє про 35 випадків суїциду, з них 17 у СІЗО. Причина такої значної розбіжності з’ясовується.

Варто відмітити зниження рівня смертності ув’язнених осіб з 10,11 випадків на одну тисячу ув’язнених до 8,47. Разом з тим випадків суїциду стало втричі більше – 1,50 випадків на одну тисячу ув’язнених проти 0,49 у 2022 році.

Число в’язнів, хворих на туберкульоз, на кінець 2022 року в установах ДКВС України, на підконтрольних уряду України територіях склало 537 осіб (446 осіб), в тому числі 152 особи (157 осіб) – у СІЗО та в УВП. В розрахунку на 1 тис. ув’язнених число таких хворих за 2023 рік зросло – з 10,44 до 12,20, хоча є значно меншим «довоєнного» показника 2021 року у 16,60.

Така значна зміна чисельності осіб, хворих на туберкульоз (майже вдвічі), може бути пов’язана з тим, що спеціалізована установа, в якій трималося багато таких засуджених, була розташована у Херсоні і потрапила до окупованої частини країни Відповідно в’язні цієї установи, ймовірно, не увійшли до статистики.

Кількість осіб, що живуть з ВІЛ та перебувають на обліку в закладах охорони здоров’я ЦОЗ ДКВС України на підконтрольних уряду України територіях станом на 01.01.2024 року становила 3611 осіб (3415 осіб), з них в СІЗО та УВП перебувало 1096 осіб (1006 осіб). В СІЗО тримаються крім осіб, взятих під варту, ще й засуджені, зокрема госпобслуга, і скільки з осіб в СІЗО та в УВП є саме особами, взятими від варту, ЦОЗ ДКВС не повідомляє, оскільки звітними формами, що ведуться ЦОЗ, розмежування в УВП на засуджених та осіб, взятих під варту, не передбачено. Показник хворих на 1 тис. ув’язнених дещо зріс з 79,92 до 82,02, тобто до рівня 2021 року, коли він становив 82,75.

18. Динаміка цих показників за останні роки наведена у таблиці 3

Захворюваність і смертність в установах Департаменту у 2003, 2012 та у 2018-2023 роках

Таблиця 3

Станом на 1 січня 2024 року в установах виконання покарань ДКВС України утримувалося 1069 осіб, які мають інвалідність (роком раніше – 1029 осіб), з них в СІЗО та УВП – 233 особи (291). Скільки з цих 233 осіб є саме особами, взятими від варту, не повідомляється із зазначеної вище причини.

19. За даними Центру пробації, на обліку уповноважених органів з питань пробації станом на 01.01.2024 перебували 67 345 осіб, засуджених до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та звільнених від відбування покарання з випробуванням (роком раніше – 61 897 осіб), з них 457 неповнолітніх (роком раніше – 477 осіб) (лист № 19/21-ЗПІ/1/Ян-24 від 28.02.2024).

20. Протягом 2023 року прийнято рішення про припинення державної установи «Hовобузький виправний центр (№ 103)» та державної установа «Херсонський слідчий ізолятор» шляхом їх ліквідації.

Про структуру змін у кількості установ ДКВС в останні роки йдеться у Щорічній Доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про стан додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні у 2023 році (надалі – Доповідь):

«За даними Міністерства юстиції України, у структурі ДКВС України налічується 182 установи виконання покарань. На 31 грудня 2023 року не функціонують:

• 29 установ виконання покарань, розташованих на територіях Донецької та Луганської областей, тимчасово непідконтрольних уряду України з 2014 року;

• 5 установ на ТОТ АР Крим та Севастополя;

• 7 установ виконання покарань, розташованих на територіях, тимчасово окупованих РФ з 24 лютого 2022 року;

• у 9 установах виконання покарань засуджених та ув’язнених не тримають у зв’язку зі здійсненням евакуації та розташуванням на деокупованих територіях Херсонської області;

• 2 установи виконання покарань перепрофільовано в табір для тримання військовополонених;

• 1 виховна установа.

У структурі державної установи «Центр охорони здоров’я ДКВС України» (далі – ЦОЗ ДКВС) перебуває 99 закладів охорони здоров’я, зокрема: спеціалізованих туберкульозних лікарень – 5, багатопрофільних лікарень – 7, медичних частин – 83, фельдшерсько-акушерських пунктів – 4. Упродовж 2023 року ліквідовано 4 установи ЦОЗ ДКВС, об’єднані 4 установи у дві та створено одну медичну частину. Внаслідок постійних ракетних обстрілів зазнали руйнувань 22 установи виконання покарань, 15 зазнали незначних руйнувань і пошкоджень майна, часткового руйнування будівель, серед яких 2 установи непридатні для подальшого використання (державні установи «Оріхівська виправна колонія (№ 88)» і «Дружелюбівський виправний центр (№ 1)».

21. Ув’язнені особи є і в деяких інших відомствах.

Територіальні органи Національної поліції станом на 01.01.2024 року налічують 117 ізоляторів тимчасового тримання (125) із загальним лімітом наповнення 2470 місць (2723 місця). В них станом на 1 січня 2024 року перебувало 112 осіб (115 осіб). Всього протягом 2022 року в ІТТ утримувалось 34128 осіб (29989 осіб) (лист №26253-2024 від 16.02.2024 р.).

Протягом 2023 року в ІТТ померло дві особи та сталося два самогубства.

Разом з тим у Доповіді Уповноваженого наведена – з посиланням як на джерело на Національну поліцію – зовсім інша інформація:

«За інформацією Національної поліції України на 31 грудня 2023 року зі 109 ізоляторів тимчасового тримання (ІТТ), функціонування 28 тимчасово припинено (9 – у зв’язку з реконструкцією та ремонтними роботами, 3 – вирішується питання щодо ліквідації або ремонту, 6 – через військові дії, 4 – зруйновані (частково зруйновані) під час збройної агресії РФ в Україні, 6 – перебувають на ТОТ). Продовжують функціонувати – 81 ІТТ».

Причини такої значної розбіжності невідомі. Натомість через рік – станом на 01.01.2025 року Національна поліція повідомила про існування 95 ІТТ,

22. СБУ повідомила, що у 2023 році випадків смерті осіб, які трималися в ІТТ СБУ, не було. Щодо інших традиційно запитуваних даних служба повідомила, що «з огляду на положення статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», а також те, що під час дії правового режиму воєнного стану розповсюдження інформації, яка стосується внутрішньослужбової діяльності державного органу спеціального призначення з правоохоронними функціями, може мати ознаки протиправної діяльності, спрямованої проти України, повідомляємо про неможливість надати іншу запитувану інформацію у повному об’ємі». Запитувана інформація може бути надана після припинення чи скасування у встановленому порядку правового режиму воєнного стану (лист СБУ № 16/Б-12-П/39/1076-в від 19.02.2024 р.).

23. У запиті до Міноборони України надати інформацію щодо кількості осіб у диcбаті та на гауптвахтах було відмовлено. У листі №306/ППС/2897 від 12.03.2024 за підписом тимчасово виконуючого обов’язки начальника Військової служби правопорядку у Збройних Силах України полковника Олександра Іванова йдеться:

«Відповідно до абзацу 7 пункту 5 підпункту 5.1 Переліку відомостей Збройних Сил України, що становлять службову інформацію (ПСІ – 2023), затверджений наказом начальника генерального штабу Збройних Сил України від 30.01ю2023 №12, інформаційно-аналітична діяльність у воєнний час щодо фактів затримання військовослужбовців правоохоронними органами за підозрою у вчиненні злочину чи корупційних діянь відноситься до службової інформації.

Ураховуючи вищезазначене, виключно в інтересах національної безпеки та відповідно до пункту 2 частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», запитувана Вами інформація наразі не може бути надана.

Така інформація може бути Вам надана після закінчення воєнного стану».

Ця позиція відомства зрозуміла. Останній раз інформація надавалась за 2020 рік. У Доповіді-2020 повідомлялось, що за даними Міноборони України у дисбаті Військової служби правопорядку (ВСП) утримувалось станом на 01.01.2021 року 19 осіб, на гауптвахтах ВСП утримувалось 39 узятих під варту військовослужбовців за підозрою у скоєнні злочинів. Протягом року на гауптвахтах утримувалось 254 узятих під варту військовослужбовця» (лист Міністерства оборони України № 306/3/1367 від 26 лютого 2021 р.).

Натомість «Українська правда» повідомила з посиланням на прес-центр судової влади, що в 2023 році притягнули до адміністративної відповідальності (арешт з утриманням на гауптвахті) за статтею 172-20 КУпАП  4266 військових (https://www.pravda.com.ua/news/2025/01/29/7495760/).

24. Діти, які скоїли кримінальні злочини у віці до 14 років, направляються до шкіл та професійних училищ соціальної реабілітації. Ці заклади перебувають у підпорядкуванні Міністерства освіти та науки України. Як повідомило Міністерство, на початок 2024 року в Україні функціонує два заклади: один – це Макіївське професійне училище соціальної реабілітації імені А.С.Макаренка для хлопчиків, яке тимчасово розміщене у Балахівській школі соціальної реабілітації, Кіровоградська обл., смт. Балахівка (розраховане на 180 осіб). В ньому станом на 01.01.2024 здобували професійну освіту дев’ять вихованців – вісім хлопців і одна дівчина (рік тому – 6 хлопців).

Ще один заклад освіти для дітей, які потребують особливих умов виховання – Комишуваська школа соціальної реабілітації для хлопчаків, яка знаходилась у Запорізькій обл., Оріхівський район, смт. Комишуваха (розрахована на 160 осіб). Нині «з метою створення безпечних та комфортних умов навчання та проживання неповнолітніх, тимчасово, на період ведення бойових дій на території Запорізької області, вихованці відповідно до путівок МОН направляються до школи соціальної реабілітації за адресою Макіївського училища.

Станом на 19.02.24, згідно ухвал суду, відповідно до наказів МОН від 27.10.23 № 1318, від 08.12.23 №1498 та путівок МОН від 31.10.2023 №2, від 11.12.23 №3 у школі соціальної реабілітації перебуває двоє вихованців (хлопців)» (лист № 6/190-24 від 19.02.2024 р.). Про умови тримання дітей в цих двох закладах, як і про будь-які можливі недоліки при цьому, відомостей немає.

25.Про рівень дотримання законності під час тримання ув’язнених осіб свідчить число порушень з боку персоналу установ. Справжнє число таких випадків оцінити неможливо, але отримані від Офісу Генерального прокурора статистичні дані надають певне уявлення про масштаби явища.

Офісом Генерального прокурора надана інформація за окремими показниками роботи прокурорів з питань нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах за 2023 рік (у дужках – за 2022 рік), яка наведена у таблиці 4.

Таблиця 4

* включно не тільки з пенітенціарними закладами, а й з психіатричними лікарнями, військовими частинами та деякими іншими.

26. До кримінальної відповідальності, за даними Офісу Генерального прокурора, упродовж 2023 року було притягнуто 87 (79) працівників державної кримінально-виконавчої служби (рік тому – 79 осіб), з них з числа виявлених у поточному періоді – 30 осіб (44 особи) (лист Офісу Генерального прокурора № 27/3-334 вих-24 від 21.02.2024).

Як видно з таблиці,Для порівняння: за 2019 рік було кримінальної відповідальності було притягнуто 47 працівників ДКВС

27. Однією з небагатьох інституцій в країні, яка має повноваження перевіряти дотримання прав людини в місцях несвободи, є Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (надалі – Уповноважений). Цю посаду з 1 липня 2022 року обіймає Дмитро Лубінець. Особливо значимою роль Уповноваженого є для ув’язнених осіб, бо закон зобов’язує адміністрації установ виконання покарань безперешкодно направляти скарги ув’язнених до омбудсмена. До того ж, відповідно до статті 19-1 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», на Уповноваженого покладаються функції національного превентивного механізму(надалі – НПМ) відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання.

За наданими Секретаріатом Уповноваженого даними, в рамках реалізації НПМ упродовж 2023 року групами НПМ (Секретаріат Уповноваженого спільно з представниками громадськості) здійснено 538 відвідувань місць несвободи (345 у попередньому році). У щорічній Доповіді Уповноваженого зазначається, що з 538 відвідувань місць несвободи 2023 року здійснено до закладів Міністерства юстиції України (ДКВС) 117 візитів, Міністерства внутрішніх справ України 85 візитів, Міністерства оборони України 9 візитів, СБУ два візити.

28. Секретаріат повідомив, що за результатами відвідувань місць несвободи складені звіти, внесені подання з рекомендаціями та пропозиціями про усунення виявлених порушень прав і свобод людини і громадянина. Впродовж 2023 року Уповноваженим внесено 140 подань до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, їх посадовим і службовим особам про усунення виявлених порушень прав людини в місцях несвободи. Рекомендації та пропозиції, надані в результаті моніторингових візитів, містяться у звітах про візити та в поданнях, їх кількість окремо не рахується. Яка частина з них стосується саме пенітенціарних закладів, Секретаріат також не може повідомити, зазначаючи, що таке виокремлення щодо закладів окремих відомств не передбачено статистичною звітністю.

29. Щодо числа залучених до моніторингових візитів представників громадських організацій, які для участі у візитах мають отримати від Уповноваженого доручення, Секретаріат повідомив, що упродовж 2023 року Уповноваженим видано 177 таких письмових доручень (141 доручення у попередньому 2022 році). До відвідувань був також залучений один фахівець у сфері охорони здоров’я на платній основі (лист № 2259.2/195.13/24/ЗІ/24/39.4 від 27.02.2024).

30. За даними, розміщеними у Доповіді, Уповноваженим протягом року за результатами візитів спрямовано 316 запитів та ініціативних листів, проведено два правопросвітницьких заходи, а кількість публікацій, роз’яснень, інформаційних матеріалів та ін. складає 222.

Доповідь містить також результати роботи зі зверненнями громадян.

«Упродовж року до відділу прав людини в місцях несвободи надійшло 1005 усних і письмових (зокрема електронних) звернень, у яких містилося 3013 повідомлень про порушення прав людини в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, ізоляторах тимчасового тримання та інших місцях несвободи, серед яких 1969 – щодо неналежних умов утримання та 603 – щодо ненадання медичної допомоги та встановлення/продовження групи інвалідності, 527 – щодо катувань, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання, 70 – щодо порушень права на працю.

За результатами розгляду таких звернень Уповноважений вніс 14 подань керівникам центральних органів виконавчої влади та керівникам правоохоронних органів, а також надіслав 1732 листи до правоохоронних органів та органів державної влади. За результатами ініційованих Уповноваженим перевірок повідомлень про порушення прав осіб у місцях несвободи правоохоронні органи почали 23 кримінальні провадження, органи прокуратури внесли 87 обов’язкових для виконання вказівок щодо усунення виявлених порушень прав осіб у місцях несвободи.

За результатами вжитих Уповноваженим заходів відновлено права 85 осіб, яких утримують у таких місцях».

31. До Уповноваженого у 2023 році надійшло 3957 звернень з повідомленнями про порушення права на інформацію. Протягом 2023 року було складено 44 протоколи (1,11% від числа звернень, 1,52% у 2022) про адміністративне правопорушення за статтею 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення. За результатом їх розгляду було винесено 7 постанов про накладення на посадових осіб стягнень у вигляді штрафу. Протягом 2023 року було внесено 6 подань Уповноваженого щодо порушення вимог Закону «Про доступ до публічної інформації» та Закону України «Про звернення громадян». (лист № 45.1/159.14/196.13/24/ЗІ від 26.02.2024 р.).

ЗАКОНОДАВСТВО

32. Начебто вкрай необхідний закон «Про пенітенціарну службу», вчергове поданий до Верховної Ради у 2021 році, у 2023 році, як і у попередньому, пролежав без руху. Натомість Верховною Радою були ухвалені закони, які мають відношення до відбування кримінальних покарань.

33. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо функціонування установ виконання покарань та установ попереднього ув’язнення в період воєнного стану», ухваленим 29 червня 2023 року, внормовується, зокрема, тримання засуджених військовополонених. Для цього внесено зміни до статті 18 Кримінально-виконавчого кодексу України:

"4. У період дії воєнного стану в Україні та протягом двох років після його припинення чи скасування табори для тримання військовополонених виконують функції виправних колоній щодо військовополонених, засуджених до позбавлення волі на певний строк або до довічного позбавлення волі.

Засуджені військовополонені тримаються окремо від інших військовополонених.

Засуджені військовополонені тримаються відповідно до норм міжнародного гуманітарного права";

34. Надання особам, взятим під варту, можливості утримуватись в камерах з поліпшеними умовами тримання викликало необхідність унормування в законодавстві умов застосування цієї процедури. Зазначеним законом доповнено статтею 11 Закон України "Про попереднє ув’язнення":

"Стаття 11. Надання особам, взятим під варту, послуг із забезпечення поліпшених умов тримання

У слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України за наявності технічної можливості можуть облаштовуватися камери з поліпшеними умовами тримання.

Розміщення осіб, взятих під варту, в камерах з поліпшеними умовами тримання здійснюється на платній основі та виключно в добровільному порядку. Оплата таких послуг здійснюється особою, взятою під варту, або іншими особами за власний рахунок.

Порядок облаштування камер з поліпшеними умовами тримання та надання особам, взятим під варту, платних послуг із забезпечення поліпшених умов тримання, а також перелік таких послуг визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань".

Внормовано також статтею 19 деталі реагування у випадку застосування режиму особливих умов у місцях попереднього ув’язнення: «для припинення групових протиправних дій взятих під варту осіб та ліквідації їх наслідків використовуються сили і засоби місць попереднього ув’язнення, а у разі потреби… органів та підрозділів Національної поліції України, Міністерства оборони України, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з’єднань, військових частин та підрозділів Національної гвардії України».

35. Ухвалено також 21 листопада 2023 року Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення дотримання прав і свобод засуджених, переданих в Україну для відбування покарання, а також осіб, стосовно яких компетентним органом іноземної держави було прийнято рішення про їх видачу в Україну (екстрадицію) для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку».

36. На другому році війни стала все активніше обговорюватись тема залучення до участі у бойових діях ув’язнених осіб. Міністр юстиції Денис Малюська вважає, що мобілізація засуджених має бути обов’язковою. «Захищати Україну — обов’язок кожного громадянина, а тому мобілізація засуджених осіб має відбуватися за загальними правилами, а не на добровільній основі», - вважає міністр.

«Ніхто засуджених не планує питати, чи хочуть вони мобілізуватись. Принаймні, така позиція Міністерства юстиції. Міністр юстиції відзначив, що новий законопроект про посилення мобілізації, за який парламентарі проголосували у першому читанні, передбачає добровільне залучення засуджених громадян до лав української армії. Натомість Міністерство юстиції пропонує більш радикальні кроки у питанні мобілізації в’язнів, додав Денис Малюська. https://society.comments.ua/ua/news/warrussia/mobilizaciya-v-yazniv-min-yust-ozvuchiv-svoyu-poziciyu-725811.html

ВИКОНАННЯ СТРАТЕГІЇ

37. У 2022 році Мінюстом була ухвалена Стратегія формування пенітенціарної системи на період до 2026 року. Вона передбачає щорічне звітування про стан її реалізації.

Міністерство юстиції України підготовило відповідний звіт про стан реалізації Стратегії у 2023 році.

Цей звіт містить узагальнену оцінку прогресу реалізації Стратегії, огляд ключових досягнень, а також інформацію про виконання операційного плану.

За результатами моніторингу та оцінки Стратегії у 2023 році:

• досягнуто  82% очікуваних результатів реалізації Стратегії;

• виконано 85% заходів операційного плану зі строком виконання 2023 рік;

38. Особливу увагу варто звернути на ситуацію з виконанням заходів стратегічної Цілі 2 – «Створення ефективної системи запобігання та протидії катуванням, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню»

В Стратегії наголошується, що запобігання катуванням є міжнародним зобов’язанням України, тому необхідно створювати прозорий та ефективний механізм, призначений забезпечити дотримання прав засуджених і осіб, взятих під варту, через запобігання та протидію катуванням і жорстокому поводженню. Саме на це спрямована реалізація даної цілі. Визначенні заходи сприяють зменшенню кількості випадків катувань та інших видів жорстокого поводження, формуванню у персоналу фундаментальних цінностей - поваги до особистості та прав людини.

За результатами моніторингу та оцінки реалізації виконання Цілі 2 Стратегії встановлено:

виконано заходів Операційного плану – 10 заходів;

в процесі виконання - 1 захід.

Такі результати свідчать про позитивний прогрес реалізації стратегічної Цілі 2.

39. Серед виконаних заходів – прийняття Верховною Радою України Закону України № 2812-IX від 01.12.2022 року "Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення відповідальності за катування"

В Стратегії зазначено, що 16-27.10.2023 відбувся візит делегації Європейського комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (ЄКПТ). Це 17-й офіційний візит в Україну, починаючи з 1998 р. За результатами зазначеного візиту 14.11.2023 до Мін’юсту надійшли Попередні зауваження ЄКПТ, їх було надіслано до державних органів та структурних підрозділів Мін`юсту для опрацювання. У січні 2024 р. до Секретаріату ЄКПТ надіслано коментарі до попередніх зауважень. Доповідь за результатами візиту ЄКПТ до України 16-27.10.2023 після схвалення попередньо має бути надіслана до Мін’юсту у березні 2024 р. для організації вжиття заходів реагування на виконання наданих Українській стороні рекомендацій і зауважень, а також підготовки відповідного звіту та надання його ЄКПТ. Ці дії в Стратегії позначені як «в процесі виконання».

40. При реалізації Стратегії є певна специфіка у реагуванні на інформацію Уповноваженого з прав людини. В Стратегії йдеться:

«Вжито заходів щодо виконання рекомендацій Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: засудженим дозволено отримувати в посилках (передачах), купувати в крамницях установ виконання покарань та зберігати при собі планшетний комп’ютер без можливості апаратної підтримки будь-яких видів SIM-карт, з програмно заблокованими камерами, зарядний пристрій до нього (1 шт.) та дротові навушники без мікрофона (1 шт.) з метою користування послугою доступу до глобальної мережі Інтернет та відправлення онлайн-звернень. У слідчих ізоляторах захисникам, адвокатам або іншим фахівцям у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, дозволено проносити необхідні їм для здійснення повноважень, визначених законодавством, портативні комп’ютери та портативні пристрої для друку. Спрощено вимоги до санітарно-гігієнічних та протиепідемічних правил».

Мінюст вважає, що прийняття та подальша реалізація Стратегії є важливою передумовою на шляху до забезпечення належних умов тримання засуджених та увʼязнених відповідно до міжнародних зобовʼязань України.

41. Звіт про виконання Стратегії, зокрема, про виконання завдань Цілі два «Створення ефективної системи запобігання та протидії катуванням…» виглядає доволі оптимістично – завдання виконуються, триває рух до європейських стандартів утримання в’язнів, не вщухає боротьба з катуваннями та жорстоким поводженням.

Між тим у Доповіді Уповноваженого за 2022 рік, яка була оприлюднена у 2023 році, міститься інформація про те, що до Уповноваженого надійшло 687 звернень, у яких містилося 1 717 повідомлень про порушення прав людини в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, ізоляторах тимчасового тримання та інших місцях несвободи. Число зафіксованих випадків катувань Уповноважений не став наводити.

Натомість в контексті запобігання катуванням в Доповіді міститься рекомендація «Міністерству охорони здоров’я України, Міністерству освіти і науки України, Міністерству соціальної політики України – кожному з відомств розробити та прийняти наказ щодо затвердження форми та забезпечення ведення у місцях несвободи системи МОЗ Журналу реєстрації наявних тілесних ушкоджень при прибутті та під час перебування утримуваних у таких закладах осіб, форми опитувальника щодо тілесних ушкоджень і фіксації їх виявлення, а також повідомлення про них відповідним правоохоронним органам».

Зрозуміло, що наявність реєстрації тілесних ушкоджень може сприяти боротьбі з катуваннями. Але ж ця рекомендація Міністерством освіти і науки України та Міністерством соціальної політики України не виконана. Саме про це йдеться у Доповіді Уповноваженого за 2023 рік. Натомість у Звіті про виконання Стратегії у 2023-му році, згадуючи про вжиття «заходів щодо виконання рекомендацій Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», мова йде лише про дозвіл отримувати в посилках, купувати в крамницях установ виконання покарань та зберігати при собі планшетний комп’ютер. Про невиконання міністерствами доволі важливого елементу запобігання катуванням – впровадження Журналу реєстрації наявних тілесних ушкоджень при прибутті та під час перебування утримуваних осіб в місцях несвободи – в Стратегії нічого.

42. Доречно наголосити, що в звіті про виконання Стратегії відсутні згадки про два важливих, навіть ключових параметри. Перший стосується кількісних показників щодо випадків катувань. Невідомо, скільки випадків катувань зареєстровано у 2023 або у 2022 роках, немає порівняння з попередніми роками, аби зрозуміти тенденцію.

Другий важливий параметр – число притягнутих до відповідальності осіб, які вчиняли катування та жорстоке поводження. Про це у звіті Мінюсту – жодної згадки.

Між тим певне уявлення щодо цих двох важливих показників, які характеризують стан протидії катуванням, можна скласти, ознайомившись з даними Офісу Генерального прокурора, фрагментами Доповіді Уповноваженого з прав людини та зі Звітом посольства США (див. п. 26, 30, 53-54 даної Доповіді).

43. Важливою інформацією у Звіті Мінюсту є відомості про виконання рішень Європейського суду з прав людини, в яких стверджується: «Вжито практичних заходів щодо виконання рішень ЄСПЛ, зокрема Мін’юстом розроблено проекти Законів України». І позначка – Виконано.

Уважне ознайомлення з інформацією про проекти законів виявляє важливу обставину: залишається непомітним ключовий нюанс у виконанні рішень Євросуду – досягнення мети, яку передбачає виконання рішень. Адже очевидно, що мета цих рішень – не подання проектів певних законів, а вирішення певних проблем через ухвалення певних законів. То ж чи ухвалені такі закони? Ось як насправді виглядає ситуація з названими у звіті Мінюсту законами (в дужках – доля відповідного проекту):

43. Проект закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо заходів, спрямованих на поновлення прав засуджених осіб та осіб, взятих під варту, у зв’язку з неналежними умовами тримання» (реєстр. № 5652). Закон ухвалено 21 листопада 2024 року.

Проект закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розвитку системи пробації, збільшення альтернатив позбавленню волі та створення умов для зниження рецидивної злочинності» (реєстр. № 5359). Після надання 22.11.2021 висновку Комітету про внесення до порядку денного сесії законопроект принаймні більше двох років перебуває у парламенті без руху. Тобто закон не ухвалений, мета рішення ЄСПЛ не досягнута, а отже цей пункт фактично не виконано.

44. Проект закону «Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України щодо розвитку системи пробації, збільшення альтернатив позбавленню волі та створення умов для зниження рецидивної злочинності» (реєстр. № 5360). Висновок ГНЕУ наданий 15.07.21; Комітет Верховної Ради України з питань інтеграції України до Європейського Союзу розглянув проект Закону 30 листопада 2021 року. Потім він пролежав майже два роки та 05.09.2023 врешті-решт був знятий з розгляду. Отже закон не ухвалений і рішення ЄСПЛ, задля виконання якого він подавався, не виконано. Тому позначка Виконано у Звіті Мінюсту щодо виконання рішень ЄСПЛ хоча і виглядає оптимістично, але не відповідає реальності.

45. За результатами розгляду інформації, наданої Урядом України, резолюціями за 2022 рік Комісією міністрів Ради Європи припинено нагляд за виконанням 67 рішень Європейського суду у справах проти України, з них 6 рішень, в яких Європейським судом було констатовано порушення статті 3 Конвенції у зв’язку із неналежними матеріальним умовами в установах виконання покарань та попереднього ув’язнення.

З метою вжиття заходів з усунення констатованих фактів порушень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також недопущення аналогічних порушень у майбутньому, остаточні рішення ЄСПЛ листами Департаменту (з питань виконання покарань) доводились до відома міжрегіональних управлінь з питань виконання кримінальних покарань Мін’юсту, установ виконання покарань та слідчих ізоляторів центрального та південного регіонів».

46. Про складність реалізації Стратегії свідчить інформація про виконання завдань стратегічної цілі 8 - Розширення можливостей цифровізації пенітенціарної системи.

Задекларована мета цілі 8 є забезпечення збирання, використання та аналізу даних у пенітенціарній системі для ухвалення обґрунтованих управлінських рішень.

Для досягнення зазначеної цілі необхідно, зокрема, здійснити удосконалення всіх технологічних процесів відповідно до сучасних вимог, а саме переведення документообігу та обліку матеріальних ресурсів в електронну форму; модернізацію єдиної бази даних про засуджених та осіб, взятих під варту та інше.

Важливим є не тільки результат щодо виконання поставлених завдань, а й чинники, які його спричинили.

47. Так, завдання 2. Впровадження електронного моніторингу на пробації.

Найменування заходу – розроблення мобільного застосунку як засобу електронного контролю тестування першої черги мобільного застосунку. Результат – не виконано. Пояснення – тестову експлуатацію мобільного застосунку не розпочато, оскільки його реалізацію відкладено на невизначений строк, внаслідок відсутності фінансування.

Далі. Завдання 3. Створення та впровадження автоматизованої системи обліку матеріальних ресурсів

Захід – розроблення інтегрованої автоматизованої системи з універсальним набором функцій для управління фінансово-господарською діяльністю установ виконання покарань та слідчих ізоляторів.

Результат – не виконано.

Пояснення – Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» не передбачені видатки на зазначені цілі.

Інший захід завдання 3: введення системи у промислову експлуатацію та її супроводження

Результат – не виконано.

Пояснення – у 2023 році Державне підприємство «Національні інформаційні системи» до розробки інтегрованої автоматизованої системи з універсальним набором функцій для управління фінансово-господарською діяльністю установ виконання покарань та слідчих ізоляторів не залучалося

Завдання 6. Впровадження електронних систем бухгалтерського, кадрового та статистичного обліку.

Захід – модернізація програмного забезпечення для ведення бухгалтерського обліку та звітності в органах та установах Державної кримінально-виконавчої служби в частині кадрового обліку забезпечено функціонування кадрового обліку

Не виконано. Без пояснень.

Загальний підсумок: Мінюст визначив важливі напрямки діяльності з поліпшення роботи кримінально-виконавчої системи для наближення її до європейських стандартів, а уряд коштів не надав, бо навіть не передбачив. Наміри були гарні, але результат за деякими напрямками виявився нульовий.

Чи збережеться такий підхід уряду надалі – покаже звіт Мінюсту про виконання Стратегії у 2024 році.

48. Дещо незрозумілою виглядає підбір прикладів виконання Україною деяких рішень Європейського Суду з прав людини. Наприкінці 2022 року було ухвалено два закони, в назві яких вже йшлося про виконання рішення ЄСПЛ: «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» від 18.10.2022 № 2689-IX та «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» від 18.10.2022 №2690-IX. Обидва законопроекти були спрямовані на виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пєтухов проти України №2». Цим рішенням визнається жорстоким поводженням у контексті Статті 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод відсутність реальної перспективи звільнення для довічно засуджених осіб в Україні. Ухваленими законами запроваджено механізм умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, а також заміни невідбутої частини покарання більш м’яким для довічно засуджених осіб.

Дивним чином у звітах Мінюсту про виконання заходів стратегічної цілі 2 Стратегії (Створення ефективної системи запобігання та протидії катуванням… ) ані за 2022 рік, ані за 2023 рік ухвалення цих законів не згадується.

49. Щодо активності України у виконанні у 2023 році рішень ЄСПЛ Уповноважений у справах Європейського суду з прав людини Маргарита Сокоренко повідомила, що Комітет міністрів Ради Європи 11 квітня 2024 року опублікував щорічний звіт про виконання рішень Європейського суду з прав людини за 2023 рік. Комітет міністрів РЄ зазначив, що тривала агресія російської федерації проти України відчутно вплинула на систему та можливість України швидко виконувати рішення Європейського суду. Однак, завдяки своїй визначеності та тісній співпраці з Радою Європи, Україна змогла закрити 75 справ у 2023 році, де 10 з них були керівними. https://www.facebook.com/story.php?story_fbid=857867776379316&id= 100064683039907&rdid=ZnEnej47qjK3eBJO

50. Проблема персоналу установ виконання покарань та його добору тривалий час залишається складною. У згаданому звіті Мінюсту за 2023 рік (про виконання Стратегії) стверджується, що «рівень плинності кадрів становить 13,2% (на першому році служби звільнено 109 осіб, звільнено всього за рік 2455 осіб). Щороку до кримінальної відповідальності притягуються десятки працівників відомства: у 2021 – 83, у 2022 – 79, у 2023 – 87 (зокрема, див. п.26 даної Доповіді).

У згадуваній вище Стратегії йдеться про неефективне реагування на національному рівні на заяви, скарги засуджених та осіб, взятих під варту, щодо неналежної поведінки працівників пенітенціарної системи (п.44 Доповіді-2022).

51. Показовим у сенсі ставлення до ситуації можна вважати випадок з генерал-майором Михайлом Дзюдзем. Він більше п’яти років очолював Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Мін’юсту.. В останній день роботи на посаді чоловіка затримали на хабарі в розмірі майже 1000 доларів США від одного з підлеглих.

Слідчі встановили, що корупційна діяльність була систематичною. Генерал-майор щомісяця отримував хабарі від підпорядкованих йому керівників установ виконання покарань. За це обіцяв не здійснювати контроль та перевірку за господарською діяльністю, а також за ситуацією у в’язницях. Сторона захисту не погодилася з вироком суду і подала спершу апеляцію, а потім касаційну скаргу. Михайла Дзюдзя засудили до п’яти років ув’язнення. Крім того, його позбавили права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій на строк три роки. А також конфіскували усе майно.

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду 19 вересня 2023 року відхилив скаргу сторони захисту та підтвердив законність вироку суду апеляційної інстанції. Постанова Верховного Суду оскарженню не підлягає. Про це повідомили у пресслужбі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. (20 вересня 2023, https://suspilne.media/lviv/576511-pat-rokiv-turmi-za-habarnictvo-virok-kolisnomu-golovnomu-turemniku-lvivsini-zalisili-bez-zmin/).

Подібні випадки бували й раніше. Років п’ятнадцять тому за аналогічну пристрасть до хабарів було затримано начальника СІЗО у Донецьку.

52. Історія з генерал-майором викликає низку питань, які зазвичай публічно не порушуються та які залишаються без відповіді.

По-перше, його підлеглі, принаймні деякі, не могли не знати про таку діяльність керівника. Чи понесли вони якусь відповідальність за те, що бачили та мовчали, а дехто, схоже, взагалі був ланцюжком і співучасником незаконних дій генерал-майора. Протягом п’яти років.

По-друге, його хтось призначав на посаду, підписував наказ. Як це могло статися? Не бачив, не знав?

По-третє, хтось його пропонував на цю високу посаду, надавав характеристику, відмічав ділові якості. Мабуть, є прізвище у цієї людини.

І найбільш болюче тривожне питання: як оцінює керівництво Департаменту з питань виконання кримінальних покарань та Мінюсту якість та ефективність такого механізму відбору кандидатів на керівні посади. Наскільки існуючий механізм відповідає європейським стандартам? Чи міститься у Стратегії завдання удосконалення механізму відбору кандидатів на керівні посади у системі.

УМОВИ ТРИМАНЯ

53. Відомості про умови тримання у в’язницях містяться, зокрема, у Звіті США про дотримання прав людини в Україні за 2023 рік. Основна частина Звіту присвячена ситуації з правами людини на території, підконтрольній українському урядові станом на кінець 2023 року. В Звіті зокрема, йдеться:

«Надходили повідомлення про те, що правоохоронні органи та військові посадові особи виявляли жорстокість та іноді катували осіб, які перебували під вартою, для отримання зізнань, зазвичай пов’язаних з підозрою в колабораціонізмі з Росією.

Умови утримання у в’язницях і слідчих ізоляторах залишалися поганими, а іноді становили серйозну загрозу життю і здоров’ю ув’язнених. Проблеми фізичного насильства, відсутності належної медичної допомоги та харчування, поганих санітарних умов, відсутності достатнього освітлення залишались невирішеними. В’язні повідомляли про те, що керівництво й так звані помічники з числа ув’язнених вдавались до жорстокого й принизливого ставлення, а також фізичного й сексуального насильства. Хоча загалом службовці дозволяли в’язням, за винятком тих, хто перебували в карцерах, приймати відвідувачів, правозахисні групи, що займаються правами ув’язнених, відзначали, що деяким сім’ям доводилося давати хабарі, щоб отримати дозвіл на відвідування, на яке вони мають право за законом.

54. Перенаселеність залишалась проблемою в деяких слідчих ізоляторах. Під час серпневих відвідин спостерігачі Секретаріату Уповноваженого з прав людини, Національного превентивного механізму та Харківської правозахисної групи (ХПГ) повідомляли про погані умови в Харківському слідчому ізоляторі, Диканівській виправній колонії і Темнівській виправній колонії. Ці заклади були переповнені, в них не було достатнього освітлення, стіни були вогкі й укриті цвіллю, потерті й незаховані електричні дроти становили небезпеку для життя й здоров’я в’язнів. Проблемою залишалось фізичне насильство з боку охоронців. Спостерігачі ХПГ отримували повідомленні від ув’язнених, що відбували терміни в Харківській виправній колонії (№43), про тортури електричним струмом, жорстоке поводження й приниження з боку адміністрації в’язниці.

Стан тюрем і місць неофіційного ув’язнення на окупованих Росією територіях залишався важким і загрозливим для життя. Адміністрація: Попри те, що в’язні та затримані особи могли подавати до Секретаріату Уповноваженого з прав людини скарги, правозахисні організації повідомляли, що тюремні службовці продовжували піддавати цензурі ці скарги або перешкоджати їх поданню, карали та проявляли жорстокість до в’язнів, які їх подавали. Правозахисні групи повідомляли про те, що правові норми не завжди гарантують конфіденційність, а органи влади не завжди належним чином ведуть розслідування. Під час моніторингових візитів ХПГ з’ясувалося, що у 18 установах немає жодного методу реєстрації скарг.

Разом з тим влада загалом дозволяла міжнародним та місцевим правозахисним групам, включаючи Європейський комітет з запобігання тортурам, Секретаріат Уповноваженого з прав людини та Моніторингову місію ООН з прав людини в Україні (ММПЛУ), здійснювати незалежний моніторинг в’язниць і місць ув’язнення».

55. Майже два останніх десятиріччя, якщо не більше, кримінально-виконавча система країни перебуває у стані безперервного реформування. Та здебільшого реформування обмежується риторикою керівників відомства. Зі зміною політичного керівництва країни з’являються нові очільники й у КВС. Буває, попередній професійний досвід деяких з них дуже далекий від специфіки цієї сфери діяльності. Нерідко чергова хвиля змін, ініційованих керівниками-«новачками», супроводжується не тільки бадьорими закликами та обіцянками побудувати сучасну систему, вона обертається головним чином труднощами та складнощами для персоналу установ. При цьому стосунки персоналу та ув’язнених такі нововведення зачіпають мало. Дух системи майже не змінюється. Чи не вперше про це згадується у Доповіді Уповноваженого:

«Заходів, які оголошує МЮ України як пріоритетні, не реалізують десятиріччями, натомість визначають кроки, які нібито мають сприяти виправленню ситуації з дотримання прав людини. Як свідчить досвід попередніх років, саме в установах ДКВС України виявляють найбільше порушень прав ув’язнених і засуджених».

Скоріше за все саме через такий підхід до змін у системі позитивні зрушення у дотриманні прав людини за ці десятиріччя невеликі. У Доповіді констатується низка поширених порушень прав людини.

«У деяких установах ДКВС України спостерігається практика сегрегації та стигматизації ув’язнених і засуджених, що виражається в належності останніх до особливо вразливої категорії. В таких установах особливо вразлива категорія утримуваних проживає у камерах, які не відповідають людським умовам перебування, в них наявний стійкий сморід, стіни вкриті пліснявою, санвузли брудні, змивні бачки не працюють, матраци вологі.

Усе це можна розцінювати як катування, а саме спричинення морального страждання, що ґрунтується на дискримінації будь-якого виду за мовчазної згоди посадових осіб установи відповідно до статті 1 Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання. У процесі відвідувань представники груп НПМ регулярно фіксували порушення встановлених норм площі на особу».

56. Був виявлений і цікавий чинник таких порушень: «шлях оптимізації та консервації установ виконання покарань призводить до того, що майже в усіх пенітенціарних установах досі не дотримують вимоги норм площі». Логічною є сумна констатація Уповноваженим застарілої проблеми: «Упродовж тривалого часу проблема неналежних умов тримання в місцях несвободи залишається актуальною, а відтак продовжує існувати і привід для звернень до Європейського суду з прав людини щодо порушень Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод».

57. Ще одне поле порушень прав ув’язнених – праця.

«Працівників з-поміж засуджених залучають до праці на безоплатній основі або за малі кошти. Їх залучають до виконання робіт з благоустрою (дозволено до 2 годин на день) відповідно до Кримінально-виконавчого кодексу України, проте вони фактично працюють повний робочий день, без оплати праці або за продукти харчування (чай, кава, цигарки та ін.).

Період працевлаштування в установах робітникам, яких використовують без оплати праці, не включають до стажу роботи», а це впливає на призначення пенсії за віком і позбавляє права на соціальні гарантії. «Засуджених залучають до праці більше 40 годин на тиждень, на 2 зміни та навіть у нічний час. Робочий час часто не фіксують в офіційних документах (фіксують лише 8 годин на день), певних надбавок за надмірну роботу не виплачують».

58. Під час відвідування дисциплінарного батальйону Міністерства оборони України до представників групи НПМ надходили численні скарги від засуджених військовослужбовців про нестатутні взаємовідносин між ними: «Встановлено, що під час прибуття до дисбату новоприбулого військовослужбовця змінного складу засуджені, які вже тривалий час перебувають у дисбаті, змушують їх до виконання 307 присідань. Засуджені раніше військовослужбовці морально знущаються та створюють важчі побутові умови для новоприбулих, незважаючи на вік, життєвий і бойовий досвід останніх. Подібну практику можна розцінювати як порушення статті 3 Конвенції у зв’язку з нелюдським поводженням.

Для усунення виявлених порушень цю інформацію Уповноважений скерував до Міністерства оборони України та дисбату (лист від 17 жовтня 2023 року №1913.2/23/39.1) для вжиття відповідних заходів реагування».

За результатами розгляду листа Уповноваженого вжиті заходи реагування.

59. У Доповіді Уповноваженого підкреслюється, що «на другий рік повномасштабної агресії РФ проти України продовжилися масові обстріли цивільних об’єктів, критичної інфраструктури, зокрема місць несвободи, які зазнали різного ступеня руйнувань і пошкоджень. Частина місць несвободи залишається на ТОТ».

60.Уповноваженим за результатами роботи надані деякі Рекомендації:

Міністерству юстиції України

проаналізувати нормативно-правові акти, прийняті з 2014 року, з питань оптимізації діяльності СІЗО та установ виконання покарань, визначити основні причини, які призвели до наявних порушень встановлених норм площі у камерних і житлових приміщеннях з розрахунку на одного ув’язненого та засудженого, розробити комплексну програму з поліпшення комунально-побутових умов засуджених та ув’язнених, спрямовану на дотримання встановлених норм площі; - в процесі виконання;

забезпечити систематичні інформаційні заходи для персоналу органів і установ виконання покарань щодо недопущення з їхнього боку випадків жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання у практичній діяльності виконано;

Міністерству юстиції України, Міністерству охорони здоров’я України:

забезпечити розширення доступу засуджених та ув’язнених осіб до медичних послуг і поетапну інтеграцію пенітенціарної медицини до єдиного медичного простору відповідно до Стратегії реформування пенітенціарної системи на період до 2026 року та затвердження операційного плану її реалізації у 2022–2024 роках, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України 16 грудня 2022 року № 1153-р.; в процесі виконання;

Міністерству оборони України:

у всіх місцях несвободи системи МОУ оформити стенди з наочною інформацією про дотримання вимог статті 4 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» щодо поважливого та ввічливого ставлення між військовослужбовцями та роз’ясненнями, що в разі порушення прав людини і громадянина вони можуть звернутися до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини виконано.

Міністерству внутрішніх справ України, Національній поліції України, Державній міграційній службі України:

у всіх ІТТ провести обстеження та встановити рівень природного і штучного освітлення, здійснити оцінювання санітарного стану камерних приміщень, зафіксувати норми площі на особу з розрахунку наявності обладнаних спальних місць. У разі потреби спланувати здійснення ремонтних робіт у відповідних будівлях; в процесі виконання;

до навчальних модулів професійної підготовки працівників поліції всіх категорій включити вивчення положень Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання виконано;

Державній судовій адміністрації України:

здійснити аудит приміщень судів щодо виявлення в них кліток, які використовують для утримання підсудних/засуджених, і вжити невідкладних заходів щодо їх демонтажу в процесі виконання;;

Міністерству охорони здоров’я України:

розробити та затвердити зміни до наказу від 14 лютого 2012 року № 110, зокрема затвердити форму первинної облікової документації № 511/о «Довідка про фіксацію тілесних ушкоджень» та Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 511/о «Довідка про фіксацію тілесних ушкоджень» виконано;

ДОСТУП ДО ІНФОРМАЦІЇ

61. У щорічній Доповіді Уповноваженого про стан додержання та захисту прав людини в Україні у 2023 році містяться висновки щодо необґрунтованого зарахування інформації до інформації з обмеженим доступом, ненадання інформації та обмеження доступу до інформації або зарахування інформації до інформації з обмеженим доступом, якщо це прямо заборонено законом, відстрочки у задоволенні запитів, обмеження доступу до інформації в публічних реєстрах, неоприлюднення інформації на офіційних сайтах органів влади, а також містяться рекомендації.

62. Доповідь Уповноваженого за 2023 рік містить рекомендації, що стосуються поліпшення стану забезпечення права на інформацію, зокрема,

Верховній Раді України відновити роботу робочої групи із системного вдосконалення законодавства про доступ до публічної інформації та розробити проєкт закону щодо внесення змін до Закону України «Про доступ до публічної інформації» та інших законів України для гармонізації законодавства України з Конвенцією Ради Європи про доступ до офіційних документів в процесі виконання, (лист № 01.08/47.14/48.13/25/ЗІ від 17.01.2025)

ЗЛОЧИННІСТЬ. СТАТИСТИКА

63. Криміногенний склад осіб, які потрапляють щороку за грати, визначається складом злочинів, які вони скоюють.

За даними Державної Судової Адміністрації кількість осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк, у 2023 році збільшилася на 28,5 % і становила 12,2 тис. [9,5 тис.] осіб; проте їх частка від загальної кількості засуджених дещо зменшилася – 18,2 % [19 %]. Із них 80,2 % [70,8 %] становили особи, засуджені до позбавлення волі на певний строк за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, – 9,8 тис. [6,7 тис.] осіб. Для порівняння: звільнено з установ покарання за цей період було 9971 особа (див. п. 15 даної Доповіді).

Зокрема до позбавлення волі засуджено за вчинення таких злочинів:

умисне вбивство (ст. 115 КК) – 447 осіб, або 95,9 % [94,6 %] від кількості всіх засуджених за цей вид злочину;

розбій (ст. 187 КК) – 278 осіб, або 89,4 % [85,2 %];

зґвалтування (ст. 152 КК) – 56 осіб, або 78,9 % [79 %];

заподіяння умисних тяжких тілесних ушкоджень (ст. 121 КК) – 436 осіб, або 48,9 % [48,7 %];

крадіжка (ст. 185 КК) – 5,5 тис. осіб, або 30,3 % [28,6 %];

грабіж (ст. 186 КК) – 867 осіб, або 65,4 % [53,7 %];

незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 307 КК) – 544 особи, або 68,2 % [59,7 %];

виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників (ст. 4362 КК) – 70 осіб, або 14,8 % [9 %];

порушення законів та звичаїв війни (ст. 438 КК) – 33 особи, або 100 % [100 %].

Довічне позбавлення волі за вчинення особливо тяжких злочинів застосовано до 26 [23] осіб, або 1,6 % [2 %] від кількості осіб, засуджених за вчинення особливо тяжких злочинів.

ВИСНОВКИ

доповіді „Дотримання прав ув’язнених в Україні-2023”

В 2023 році вперше за десятиріччя стався ріст в’язничного населення – з 42 726 осіб станом на 01.01.2023 р. до 44 024 особи станом на 01.01.2024 року. Зросло за рік й число засуджених у виховних колоніях – з 46 осіб до 54, з них саме неповнолітніх з 26 осіб до 28. Число жінок, які відбувають покарання у кримінально-виконавчих установах, також збільшилось – до 1656. Чисельність довічно ув’язнених осіб склала 1591, в тому числі 26 жінок.

Залишається невисоким рівень надання медичних послуг в установах кримінально-виконавчої служби, у 2023 році в установах відомства вмерло 373 особи. Показник смертності на 1 тис. ув’язнених знизився до 8,47 – це найнижчий рівень за останні десять років. Натомість зросло число суїцидів – до 1,5 на 1 тис. ув’язнених.

У 2023 році вчергове поданий до Верховної Ради України у 2021 році законопроект «Про пенітенціарну службу» пролежав без руху.

Протягом року виконувались завдання Стратегії реформування пенітенціарної системи на період до 2026 року, низка завдань Стратегії на 2023 рік не реалізована через те, що фінансування їх виконання не було передбаченою в бюджеті країни.

У щорічному Звіті Уповноваженого з прав людини стали з’являтись критичні оцінки реального стану з дотриманням прав людини в установах виконання покарань.

Хоча моніторингові візити за участю представників громадськості почастішали, але їх все ще замало, аби помітно вплинути на покращення ситуації з правами людини в установах системи. Співпраця відомства з громадськістю розширюється, в колоніях звикають до візитів представників громадськості. Натомість підсумки таких відвідин нерідко дисонують з оптимістичними звітуваннями Мінюсту

Почалось обговорення можливої мобілізація засуджених осіб.

Залишається проблемою брак кваліфікованого персоналу, який дотримується прав людини. До кримінальної відповідальності упродовж 2023 року було притягнуто 87 працівників державної кримінально-виконавчої служби. Разом з тим рівень соціальної захищеності персоналу залишається вкрай низьким, як низькою є й зарплата. Престижність професії пенітенціарного працівника занадто низька. Дієвих заходів на поліпшення ситуації майже не вживається.

“ДОНЕЦЬКИЙ МЕМОРІАЛ”

“Донецький Меморіал” – громадська правозахисна історико-просвітницька і благодійна організація. Виникла в 1989 році, основними завданнями “Донецького Меморіалу” є:

• сприяння дотриманню прав людини;

• сприяння реабілітації та соціальній адаптації осіб, засуджених та звільнених з місць позбавлення волі;

• правова просвіта громадян, включаючи персонал пенітенціарних установ, правоохоронних та інших державних органів;

• сприяння зусиллям у реформуванні кримінально-виконавчої системи.

З 1997 року “ДМ” зосередився на здійсненні ініціатив у сфері реформування кримінально-виконавчої системи України.

Видання “Донецького Меморіалу” розміщені на Web-сайті www.ukrprison.org.ua

ДОТРИМАННЯ ПРАВ

УВ’ЯЗНЕНИХ В УКРАЇНІ-2023

ДОПОВІДЬ “ДОНЕЦЬКОГО МЕМОРІАЛУ”

Відповідальний за випуск Букалов Олександр

Технічні редактори Ілля Букалов та Катя Вольшлагер