Версія новин сайту
для мобільного телефону
http://ukrprison.org.ua/wap

Міжнародний фонд "Відродження"

Рішення суду щодо незаконних дій органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду у Харківській області відносно громадянина Височиненко Ю.В. .

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2008 року м. Харків

Місцевий суд Червонозаводського району м. Харкова у складі головуючого судді Остапчика С.В., при секретарі Ребриній І.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Червонозаводського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом Височиненко Юрія Володимировича до прокуратури Харківській області та Державного казначейства України (третя особа апеляційний суд Харківської області) про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду,

ВСТАНОВИВ:
Височиненко Ю.В. звернувся до Суду з позовом до прокуратури Харківської області та Державного казначейства України (третя особа апеляційний суд Харківської області) про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду (том 2 стор.316-325).
Позивач вказав, що 22 липня 2000 року у м. Харкові його незаконно затримали працівники міліції та внаслідок застосування знущань, систематичного побиття та тортур змусили 25 липня 2000 року написати явку з повинною і визнати свою винність у скоєнні розбійного нападу та умисного вбивства Князевої Н.Г., що мало місце 14 квітня 1989 року. 26 липня 2000 року Височиненка Ю.В. було затримано за підозрою у скоєнні злочину в порядку ст. 115 КПК України, а 28 липня 2000 року взято під варту. Розслідування кримінальної справи проводила прокуратура Харківської області.
Під час попереднього слідства органами прокуратури було допущено цілу низку брутальних порушень закону, зокрема, щодо строків його тримання під вартою, до обвинуваченого систематично застосовувалися незаконні заходи фізичного та психологічного впливу, внаслідок чого він був вимушений підписувати всі документі, які складав прокурор. Заяви Височиненка Ю.В. про його непричетність до злочинів до уваги не бралися і фактично не перевірялися. У грудні 2001 року шляхом навмисного і свідомого створення органом досудового слідства сфальсифікованих доказів позивачеві було висунуто офіційне обвинувачення. 27 червня 2003 року вироком апеляційного суду Харківської області Височиненко Ю.В. було визнано винним в розбійному нападі та умисному вбивстві Князевої Н.Г. і засуджено до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна. В ході судового розгляду кримінальної справи було допущено безпідставну судову тяганину. 2 березня 2004 року ухвалою Верховного Суду України покарання було зменшено до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, вирок набрав чинності, і позивача було направлено для відбуття покарання в Полтавську виправну колонію № 64.
25 листопада 2005 року на підставі матеріалів розслідування нововиявлених обставин Генеральним прокурором України було внесено подання до Верховного Суду України про перегляд судових рішень щодо засудження Височиненко Ю.В. 16 лютого 2006 року, ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України було скасовано вирок апеляційного суду Харківської області від 27 червня 2003 року та ухвалу Верховного Суду України від 2 березня 2004 року в частині засудження Височиненко Ю.В. за п.п. "а", "е" ст. 93, ч. 3 ст. 187 КК України. Кримінальну справу було направлено до Генеральної прокуратури Харківської області на додаткове розслідування зі збереженням щодо Височиненко Ю.В. запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
19 серпня 2006 року за наслідками додаткового розслідування постановою слідчого прокуратури Дніпропетровської області кримінальну справу стосовно Височиненко Ю.В. за фактом розбійного нападу та умисного вбивства Князевої Н.Г. було закрито у зв’язку з недоведеністю його участі у вчиненні цих злочинів, а запобіжний захід у вигляді тримання під вартою скасовано.
Таким чином, позивач незаконно перебував під кримінальним переслідуванням з 22 липня 2000 року до 19 серпня 2006 року, тобто більш ніж 6 років (2.218 днів), і весь цей час був позбавлений волі, з яких 300 днів він мав статус засудженого до довічного ув’язнення.
Внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності та тривалого перебування під вартою позивачеві було завдано нестерпних душевних страждань, які, зокрема, виразилися у втраті сенсу продовжувати життя та думках про самогубство, руйнуванні життєвих планів та соціальних зв’язків, тривалому відриві від сім’ї, негативному впливі на честь, гідність та ділову репутацію, трагічній загибелі батька дружини та травмуванні дружини під час ДТП, яке мало місце по дорозі в м. Москву, куди вони їхали для збору доказів його непричетності до скоєння злочинів. Значно погіршився стан здоров’я позивача, з’явилися соматичні захворювання: загострення хронічного гастриту, сечокам’яна хвороба, вегето-судинна дистонія, загострення хронічного холециститу. Під час перебування в місцях позбавлення волі у позивача мали місце психічні розлади у вигляді істерії та схильності до суїциду, а також загострення радикуліту, болі в серці, попереку та у шлунку, порушення дихання, оніміння рук та верхньої губи, судоми. Адміністрація колонії, де утримувався позивач, не звертала уваги на його скарги щодо стану здоров’я, проте за будь-яку дрібну провину безпідставно застосовувала до нього жорсткі дисциплінарні покарання. Після звільнення Височиненко Ю.В. двічі знаходився на стаціонарному лікуванні з діагнозом: змішана енцефалопатія з лікворно-гипертензійним, вестібуло-атактичним, вегето-дистонічним епісиндромами на фоні розвинутого остехондрозу. Лікування потребує чималих коштів, яких у позивача бракує.
У своєму позові Височиненко Ю.В. просив відшкодувати за рахунок держави моральну шкоду, завдану йому незаконним діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду, виплатити йому грошову компенсацію в розмірі 3.000.000 гривень, а також зобов’язати прокуратуру Харківської області протягом тижня після набрання чинності судового рішення направити на його адресу офіційні письмові вибачення за незаконне звинувачення в скоєнні розбійного нападу та умисного вбивства Князевої Н.Г.
В судовому засіданні позивач та його представники підтримали позовні вимоги.
Представник прокуратури Харківської області проти позову заперечувала, мотивуючи тим, що на час передачі кримінальної справи до суду у слідчого прокуратури були достовірні докази причетності Височиненка Ю.В. до розбійного нападу та умисного вбивства Князевої Н.Г. Зокрема, позивач добровільно написав явку з повинною та визнав себе винним в цих злочинах, таким чином, шляхом самообмови перешкоджав з’ясуванню істину у справі, отже він не має права на відшкодування шкоди, завданої незаконним засудженням. Крім того, вироком апеляційного суду Харківської області Височиненко Ю.В. було визнано також винним у злочині, передбаченому ч. 1 ст. 212 КК України, та засуджено до 3 років позбавлення волі. В цій частині вирок суду не скасовувався. Представник відповідача також вважав, що позивач не довів в суді фактів застосування незаконних методів ведення дізнання та досудового слідства, наявність причинного зв’язку між діями прокуратури Харківської області та погіршенням стану його здоров’я, також трагічними подіями в його сім’ї.
Представник Державного казначейства України проти позову заперечував мотивуючи тим, що задоволення позовних вимог призведе до значних збитків державного бюджету України.
Третя особа апеляційний суд Харківської області в судове засідання свого представника не направив і просив розглядати справу у його відсутності (том 2 стор. 213, 352).
Вислухавши доводи сторін, дослідивши надані ними документальні докази, допитавши свідків, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Згідно з ч. 4 ст. 62 Конституції України у разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну та моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.
Відповідно до ст.ст. 23, 1167, 1176 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичних та душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв’язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.
Згідно зі ст.ст.2,4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди внаслідок незаконного засудження виникає у випадку закриття кримінальної справи за недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину. Відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів державного бюджету. З матеріалів справи вбачається, що 15 квітня 1989 року прокуратурою Московського району м. Харкова було порушено кримінальну справу №27890043 за фактом умисного вбивства Князевої Н.Г., що мало місце , 14 квітня 1989 року.
26 липня 2000 року за підозрою в скоєнні цього злочину було затримано Височиненка Ю.В., який написав явку з повинною та визнав себе винним в розбійному нападі і вбивстві Князевої Н.Г. разом з Китайником Г.М., Олійником І.В. та Ровенським С.М. (том 2 стор. 355-378).
На день затримання Височиненка Ю.В. його синові було 15 років (том 1 стор. 69).
5 грудня 2001 року прокуратура Харківської області закінчила попереднє
розслідування та направила кримінальну справу на судовий розгляд до апеляційного суду
Харківської області (том 2 стор. 245-249).
Допитана в судовому засіданні як свідок прокурор-криміналіст прокуратури
Харківської області Літвінова В.В. в судовому засіданні підтвердила, що зібраними в ході
попереднього розслідування доказами винність Височиненко Ю.В. в розбійному нападі і
вбивстві Князевої Н.Г. було доведено.
Під час розгляду справи в апеляційному суді Харківської області мали місце чисельні відкладання судових засідань у зв’язку з хворобою судді та народних засідателів, а також у зв’язку з тимчасовою відсутністю повноважень головуючого судді (том 2 стор297-313).
27 червня 2003 року апеляційний суд Харківської області, розглянувши кримінальну справу, ухвалив вирок, яким визнав Височиненко Ю.В. винним в розбійному нападі і вбивстві Князевої Н.Г., а також в умисному завданні тілесних ушкоджень середньої і тяжкості Коптенко І.В. і засудив його відповідно за п.п. "а", "е" ст. 93 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч. 3 ст. 187 КК України - до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч. 1 ст. 122 КК України - до 3 років позбавлення волі. За сукупністю злочинів суд призначив остаточно покарання у вигляді довічної позбавлення волі з конфіскацією майна, починаючи з 22 липня 2000 року (том 2 стор.59 93).
2 березня 2004 року ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України покарання, призначене Височиненку Ю.В., було пом’якшено - зменшено до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, вирок набрав чинності,: позивача було направлено для відбуття покарання в місця позбавлення волі (том 2 стор. 49-58).
Перебуваючи під вартою в слідчому ізоляторі та у Полтавській виправній колоші № 64, Височиненко Ю.В. був на обліку як особа, схильна до суїциду, неодноразово скаржився на погіршення стану здоров’я та притягувався до дисциплінарної відповідальності за порушення режиму відбування покарання (том 1 стор. 71-76, том 1 стор. 8-45,94-176,178-181).
Допитана в судовому засіданні як свідок дружина позивача Височиненко Діана Борисівна розказала про те, як затримання, арешт і засудження її чоловіка зруйнували всі їх життєві плани. Вона також пояснила, що під час поїздки до Москви, де вона планувала знайти докази непричетності її чоловіка до злочину, трапилася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої загинув її батько, а вона отримала тяжкі тілесні ушкодження і опинилася у лікарні. Свідок також пояснила, що стан здоров’я її чоловіка після перебування під вартою, значно погіршився.
Свідок Височиненко Спартак Юрійович, син позивача, в судовому засіданні пояснив, що він зазнав шок, коли дізнався, що його батька звинуватили у вбивстві. Всі його друзі змінили ставлення до нього, а сім’я у відсутності батька зазнавала значні матеріальні труднощі. Стан здоров’я батька після перебування під вартою погіршився.
16 лютого 2006 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах. Верховного Суду України, розглянувши подання Генерального прокурора України скасувала вирок апеляційного суду Харківської області від 27 червня 2003 року та ухвалу Верховного Суду України від 2 березня 2004 року в частині засудження Височиненко Ю.В. за злочини, передбачені п.п. "а", "е" ст. 93, ч. 3 ст. 187 КК України. Кримінальну справу було направлено до Генеральної прокуратури Харківської області на додаткове розслідування зі збереженням щодо Височиненко Ю.В. запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Скасовуючи обвинувальний вирок щодо Височиненка Ю.В. в частині обвинувачення в розбійному нападі та умисному вбивстві Князевої Н.Г., судова колегія Судової палати з кримінальних справ Верховного Суду України зазначила, що автором явки з повинною від 25 липня 2000 року є не Височиненко Ю.В., а інша особа, її текст виконано під диктовку, а переважна більшість свідчень дана засудженим під психологічним тиском осіб, які брали участь у слідчих діях (том 1 стор.95-99).
В подальшому швидкому проведенню додаткового розслідування перешкоджали непорозуміння та неузгодженості в діях судових органів та органів прокуратури щодо своєчасного направлення слідчому матеріалів кримінальної справи та речових доказів (том 2 стор. 336-347, 349).
19 серпня 2006 року за наслідками додаткового розслідування постановою слідчого прокуратури Дніпропетровської області кримінальну справу стосовно Височиненко Ю.В. за фактом розбійного нападу та умисного вбивства Князевої Н.Г. за п.п. "а", "е" ст. 93, ч. 1 ст. 187 КК України було закрито у зв’язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочинів, а запобіжний захід у вигляді тримання під вартою скасовано. Своє рішення слідчий мотивував чисельними порушеннями процесуального закону, а також фальсифікацією доказів, що мали місце під час розслідування справи прокуратурою Харківської області, і які суттєво вплинули на ухвалення судом обвинувального вироку. І ході додаткового розслідування справи встановлені обставини, які свідчать про непричетність Височиненко Ю.В. до злочинів проти Князевої Н.Г. (том 1 стор. 7-67, том 2 стор. 211, 234, 279, 348).
19 серпня 2006 року після 2.218 днів ув’язнення Височиненка Ю.В. було звільнено з під варти з Дніпропетровського слідчого ізолятору №3 (том 1 стор. 70).
За таких обставин Височиненко Ю.В., відповідно до Конституції та чинного законодавства України, має безперечне право на відшкодування державою шкоди, завданої йому внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, тримання під вартою та необґрунтованого засудження.
Необґрунтоване притягнення до кримінальної відповідальності та позбавлення волі протягом понад 6 років безперечно завдало позивачеві значних моральних страждань, факт наявності яких не викликає у суду сумніву і не потребує додаткового доведення. Тривала ізоляція від сім’ї стала причиною глибоких душевних страждань батька, син якого за цей час досяг повноліття і став дорослою людиною. Ізоляція від суспільства, безперечно, призвела до руйнації життєвих планів та порушення нормальних соціальних зв’язків Височиненко Ю.В. і тепер вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Жорсткі умови тримання під вартою не могли не вплинути негативно на загальний стан здоров’я позивача.
Проаналізувавши обставини справи, врахувавши глибину і тривалість моральних страждань, завданих Височиненку Ю.В. внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, тримання під вартою та засудження, суд дійшов висновку, що розумним і справедливим в даному випадку буде виплата позивачеві грошової компенсації в розмірі 1.000.000 гривень.
Визначаючи розмір відшкодування значно меншим, ніж вимагав в своєму позові Височиненко Ю.В., суд, окрім наведеного вище, виходив також з того, в ході судового розгляду позивач не надав належних та достовірних доказів застосування до нього тортур під час дізнання та попереднього слідства. Недоведеною належними доказами суд вважає і наявність причинного зв`язку між перебуванням позивача під вартою та виникненням у нього конкретних захворювань (діагнозів). Наявність у справі медичних документів про стан здоров’я Височиненко Ю.В. після його звільнення (том 1 стор. 77, 78, том 2 стор. 186, 190) не може бути достатнім доказом такого причинного зв’язку. Встановлення таких фактів можливо виключно з залученням спеціалістів в галузі медицини, проте, під час розгляду справи сторони не ініціювали проведення експертних досліджень. Не довів позивач і наявність прямого причинного зв’язку між незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності та дорожньо-транспортною, пригодою, внаслідок якої трагічно загинув батько його дружини, Лєкарєв М.В., а дружина Височиненко Д.Б. отримала тілесні ушкодження (том 2 стор. 191-195).
Вимога позивача зобов’язати прокуратуру Харківської області направити на його адресу офіційні письмові вибачення за незаконне звинувачення в скоєнні розбійного нападу та умисного вбивства Князевої Н.Г. не підлягає задоволенню тому, що така форма компенсації моральної шкоди, завданої незаконним діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду, чинним законодавством не передбачена.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд відхилив доводи представника прокуратури Харківської області про нібито існуючу доведеність вини Височиненко Ю.В. в скоєнні розбійного нападу та умисного вбивства Князєвої Н.Г. Це твердження спростовано процесуальним рішеннями про відсутність доказів позивача до цих злочинів. Вказані рішення є чинними і мають преюдиціальне значення для вирішення даного цивільного спору.
Необґрунтованим є також посилання представника прокуратури Харківської області на перешкоджання з боку Височиненко Ю.В. з’ясуванню істину у справі шляхом самообмови. Висновками експертів та чинними процесуальними рішеннями суду і прокуратури встановлено, що явку з повинною та переважну більшість свідчень Височиненко Ю.В. дав недобровільно.
Непереконливими є також посилання представника прокуратури Харківської області на те, що нібито 3: роки Височиненко Ю.В. відбував в місцях позбавлення волі цілком законно, так як був засуджений за злочин, передбачений ч.1 ст.212 КК України. Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України Височиненко Ю.В. було звільнено від покарання за ч. 1 ст. 212 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв’язку закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності (том 1 стор. 95-99).
Беручи до уваги наведене, на підставі ч.4 ст.62 Конституції України, ст.ст. 23, 1167, 1176 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання попереднього слідства, прокуратури і суду», керуючись ст.ст. 212-215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:
Позов Височиненко Юрія Володимировича до прокуратури Харківської області та Державного казначейства України (третя особа апеляційний суд Харківської області) про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду задовольнити частково.
Відшкодувати за рахунок коштів державного бюджету України моральну шкоду завдану Височиненко Юрію Володимировичу. Зобов’язати Державне казначейство України виплатити з рахунку державного бюджету Височиненко Юрію Володимировичу 1.000.000 (один мільйон) гривень.
Решту вимог Височиненко Юрія Володимировича залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до апеляційного суду Харківської області через місцевий суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя
Остапчик С.В.

щоб розмістити повідомлення чи коментар на сайт, вам потрібно увійти під своїм логіном